Система права і система законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему:

«Система права і система законодавства»

Вступ

Отже, структура системи права - це об'єктивно зумовлена внутрішня організація права певної держави, яка полягає в єдності й погодженості всіх юридичних норм держави та в їхньому розподілі за галузями та інститутами права.

Основними елементами структури системи права є 1) правові (юридичні) норми, 2) інститути права, 3) галузі права.

2. Поняття елементів системи права: галузь права та інститут права

Критеріями розподілу норм права за галузями є предмет та метод правового регулювання.

Предмет правового регулювання - це сукупність суспільних відносин, які регулюються конкретними юридичними нормами.

Сфера регульованих суспільних відносин є широкою і різноманітною: трудові, управлінські, земельні, сімейні тощо. Їм притаманні наступні ознаки: 1) це життєво необхідні для людини відносини; 2) це вольові, цілеспрямовані (розумні) відносини; 3) це стійкі, типові, повторювані відносини; 4) це відносини, що проявляються на зовні у формі поведінки (думки, бажання і мотиви не регулюються правом).

Метод правового регулювання - це специфічний спосіб владного впливу держави на суспільні відносини, здійснюваний за допомогою правових норм та інших юридичних засобів.

При регулювання суспільних відносин використовуються різноманітні методи: імперативний і диспозитивний, заохочення, автономії і рівності сторін, рекомендацій, переконання і примусу.

Імперативний метод - це метод владних приписів (наказів), який заснований на відносинах субординації (підпорядкування) одних суб'єктів іншим (застосовується в кримінальному, адміністративному та ін. галузях права).

Диспозитивний метод - це метод, який заснований на рівності сторін і дає можливість вибору альтернативних варіантів поведінки (застосовується в галузях приватного права: цивільному, сімейному тощо).

Поняття предмету правового регулювання дає знання про те, що саме регулюється правом, а поняття методу правового регулювання дає відповідь на питання, як (яким чином, способом) держава здійснює нормативний вплив на суспільні відносини. Зазначені чинники об'єднання юридичних норм у галузі права неоднозначні, нерівноцінні: визначальним серед них є предмет правового регулювання: як регулювати залежить від того, що регулювати. Суспільні відносини суттєво відрізняються за характером, змістом та іншими ознаками, тому їх не можливо врегулювати одним і тим самим методом.

право система галузь держава

3. Характеристика елементів структури системи права: галузь права та інститут права

Галузь права - це система юридичних норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.

Основні галузі системи права України такі: конституційне (державне), адміністративне, фінансове, земельне, цивільне, сімейне, трудове, кримінальне, цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне, кримінально-виконавче право. Деякі вчені виділяють також кооперативне, сільськогосподарське, соціально-забезпечувальне, адміністративно-процесуальне тощо.

Система права кожної держави, яка відображає характер і особливості суспільних відносин у ці державі, як і самі суспільні відносини є динамічною і постійно змінюється, розвивається, тобто якщо виникають нові суспільні відносини, які потребують правового регулювання, то це зумовлює виникнення нових правових норм, правових інститутів і навіть галузей права. Наприклад, не так давно виникло екологічне, космічне право. З цивільного права виділились такі галузі як господарське, житлове тощо. Оскільки окремі суспільні відносини можуть припинятися, то це зумовлює зникнення потреби в окремих правових інститутах або галузях права. Наприклад, зі зникненням колгоспів відпадає потреба в колгоспному праві.

Деякі вчені виділяють також такий необов'язковий (факультативний - вони є не у всіх галузях) елемент системи права, як підгалузь права - це частина певної галузі права, що об'єднує правові норми та інститути, які регулюють суспільні відносини, що мають самостійне значення. Наприклад, цивільне право складається з підгалузей права власності, зобов'язального, спадкового, авторського права, фінансове - з банківського і податкового права і так далі.

Підгалузь права - окрема частина галузі права, що об'єднує норми та інститути, які регулюють спеціальні види суспільних відносин (авторське право в межах цивільного).

Інститут права - це система юридичних норм, які регулюють певну групу однорідних суспільних відносин.

Інститути права поділяються на галузеві, які регулюють певні відносини в межах однієї галузі права (наприклад, в межах конституційного права можна виділити інститут президента, Верховної Ради тощо), та міжгалузеві, які регулюють відносини, що є предметом різних галузей права (наприклад, інститут власності, норми якого містяться в конституційному, цивільному, кримінальному, земельному та ін. галузях права, інститут відшкодування шкоди тощо).

4. Поняття системи законодавства і її співвідношення з системою права

Система законодавства - це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів даної держави.

Структура системи законодавства - це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних нормативно-правових приписів, що вміщені в нормативно-правових актах, який виражається в їхній єдності й узгодженості, а також у розподілі за галузями, інститутами та іншими групами законодавства.

Структура системи законодавства має два основних різновиди:

1. горизонтальна, тобто галузева (розподіл НПА за предметом правового регулювання);

2. вертикальна, тобто субординаційна або ієрархічна (розподіл НПА за певними групами залежно від юридичної сили (закони і підзаконні НПА).

Крім того, у федеративних державах система законодавства структурується на законодавство суб'єктів федерації та федеральне законодавство.

Cистема права і система законодавства співвідносяться, як зміст і форма його виразу.

Право і законодавство тісно взаємопов'язані, але не тотожні правові явища. Відмінність між системою права і системою законодавства полягає:

1. Первинним елементом системи права є правова норма, а системи законодавства - нормативно-правовий припис.

2. Система права формується об'єктивно, а система законодавства є результатом цілеспрямованої діяльності певних суб'єктів і тому залежить також від інтересів держави, потреб юридичної практики, рівня розвитку юридичної науки, законодавчої техніки.

3. Система права має тільки галузеву структуру, а система законодавства крім галузевої ще й ієрархічну, а у федеративних державах і федеративну структуру.

4. Галузі законодавства не завжди співпадають з галузями права. Можливі три варіанти:

1) галузь права є, а галузі законодавства немає (фінансове право, право соціального забезпечення). Такі галузі не кодифіковані, а діючі у цій сфері нормативний матеріал розкиданий по різних НПА, що потребує систематизації.

2) галузь законодавства існує без галузі права (митне законодавство).

3) ідеальний варіант, коли галузь законодавства співпадає з галуззю права (трудове, цивільне, кримінальне право).

Норми галузі права відрізняються високим ступенем однорідності, оскільки розподіляються за предметом і методом правового регулювання. Галузі законодавства виділяються тільки за предметом правового регулювання і не мають єдиного методу.

Порівняльний аналіз основних властивостей і ознак системи права і системи законодавства дає змогу визичити їх співвідношення схематично.

5. Поняття та види систематизації законодавства

Наявність значної кількості нормативно-правових актів, які складають систему законодавства, розбіжність у часі їхнього прийняття та суб'єктах, що приймають їх, обумовлюють необхідність діяльності з їхнього впорядкування, погодження, усунення протиріч, тобто систематизації.

Систематизація законодавства - це діяльність з впорядкування чинних нормативно-правових актів у єдину узгоджену систему, з метою забезпечення ефективного правового регулювання.

Систематизація спрямована на: 1) досягнення внутрішньої єдності юридичних норм, тобто на усунення колізій і прогалин, в результаті чого підвищується ефективність законодавства; 2) впорядкування правового матеріалу, розміщення його за певними розділами і рубриками, тобто класифікацію, що забезпечує зручність користування законодавчим масивом.

Систематизація здійснюється трьома способами: інкорпорацією, кодифікацією та консолідацією.

Інкорпорація - це об'єднання групи чинних нормативно-правових актів в одному збірнику за певним критерієм (хронологічним, тематичним тощо) без зміни їхнього змісту.

Види інкорпорації:

1) За юридичною значимістю:

ь офіційна інкорпорація - тобто впорядкування нормативно-правових актів шляхом видання правотворчими або уповноваженими їхнім рішенням компетентними органами збірників чинних нормативно-правових актів (наприклад, публікація законів у Відомостях ВР України, внесення змін та доповнень);

ь неофіційна інкорпорація - це підготовка і видання збірників чинних нормативно-правових актів не правотворчими органами держави або іншими організаціями чи особами.

2) За обсягом: загальна (генеральна), галузева, міжгалузева, спеціальна (за окремими інститутами однієї галузі права).

3) За критерієм об'єднання нормативно-правових актів: предметна, тобто за предметом регулювання; хронологічна (за часом видання нормативно-правових актів); суб'єктна (залежно від органу, який видав акти).

Кодифікація - це змістовна переробка, узгодження й об'єднання певної групи юридичних норм, пов'язаних спільним предметом правового регулювання, в єдиному нормативному акті.

Тобто, це впорядкування правових норм, яке супроводжується переробкою їхнього змісту, з відміною одних і прийняттям інших норм права, що можливе лише у процесі правотворчості. В результаті кодифікації видається єдиний, логічно і юридично цільний, нормативно-правовий акт. Тому кодифікація завжди має офіційний характер і може проводитися тільки правотворчим органом.

Види кодифікації:

1) За обсягом:

ь загальна, в результаті якої утворюється кодифікований нормативний акт з основних галузей права (Звід законів);

ь галузева, яка охоплює нормативно-правові акти певної галузі законодавства (основи законодавства, кодекси);

ь міжгалузева та підгалузева (інституційна), що, відповідно, розповсюджується на кілька галузей (Повітряний кодекс) чи інститутів (Митний кодекс).

2) За формою виразу: основи (головні засади) законодавства; кодекси; положення; статути.

Консолідація - вид систематизації в процесі якого кілька актів об'єднуються в новому документі.

В процесі консолідації правотворчим органом створюється новий НПА, який повністю замінює попередні; усі нормативні положення раніше прийнятих актів об'єднуються в ньому без змін, хоча, як правило здійснюється їх редакційна правка: усуваються суперечності, повтори тощо.

В країнах романо-германської правової системи консолідація виконує лише допоміжну роль (усуває множинність НПА, їх надзвичайну роздробленість, дублювання). Проте, вона активно використовується у країнах загального права.

Висновок

Проблеми становлення, формування і функціонування правової системи стали предметом дослідження українських вчених (В. Бабкіна, А. Зайця, О. Зайчука, М. Козюбри, В. Копейчикова, Є. Кубка, В. Опришка, М. Орзіха, В. Погорілка, П. Рабіновича, В. Селіванова, О. Скакун, В. Шаповала, Я. Шевченко, та ін.).

Серед російських учених цю проблему глибоко досліджували: С. Алексеєв, О. Васильєв, В. Карташов, Д. Керімова, В. Кудрявцев, О. Лукашова, О. Малько, М. Марченко, М. Матузов,

серед зарубіжних - Ф. Ауман, Р. Болдін, Р. Давид, Ж. Карбан'є, К. Нетон, Дж. Тернер, А. Уотсон, Л. Фрідмен, Дж. Херст та ін. В їхніх працях аналізуються сутність, структура, функції правової системи, система права та законодавства, значення юридичної практики, механізм правового регулювання, правова культура як елемент правової системи.

При цьому виявляються різні підходи до розуміння терміна «правова система» та характеристики підсистем і компонентів правової системи. Деякі дослідники, не відкидаючи значення системного підходу до аналізу правової системи, підкреслюють також значення ціннісно-нормативного підходу, необхідність її вивчення в аспекті єдності правової діяльності, правової свідомості та культури, що дає змогу розглядати правову систему як зміст і форму реалізації культури суспільства (В. Синюков, А. Семітко).

Багатозначність поняття правової системи, різні погляди на цю категорію, специфічні підходи до її вивчення свідчать про необхідність подальшої творчої розробки даної проблеми, створення найбільш повної характеристики правової системи в контексті суспільних і духовних феноменів перехідного суспільства.

Також комплексного доопрацювання потребує система законодавства України оскільки прогалини в законодавстві є «рятівним колом» для різного роду злочинців, що в свою чергу завдає великої шкоди всьому суспільству і державі в цілому.

Список літератури

1. Оніщенко Н.М. правова система і держава в Україні. К., 2002.

2. Загальна теорія держави та права / За ред. М.В. Цівка, В.Д. Ткаченка - Харків 2002.

3. Теорія Держави і Права Академічний курс / О.В. Зайчук, В.С. Журавський Київ 2006.

Размещено на Allbest.ru