Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Законність - явище багатоаспектне і може виступати як принцип, метод, режим. Законність є принципом діяльності державних органів, громадських організацій, комерційних корпорацій, посадових осіб, громадян. Принцип законності притаманний лише демократичним державам, оскільки він є антиподом сваволі і беззаконня, припускає пов'язаність всіх органів держави правовими нормами, дії в їх рамках і в ім'я їх реалізації. Разом з тим з боку діяльності держави законність виступає як певний метод державного управління суспільством, тобто воно здійснюється виключно правовими засобами. Як метод державного управління суспільством законність означає, що: 1) органи держави і посадові особи при здійсненні своєї діяльності, розробляючи і приймаючи рішення, спираються на принципи і вимоги законності; 2) при організації реалізації прийнятих рішень вони не виходять за межі своєї компетенції; 3) при здійсненні контролю і нагляду за законністю дій учасників суспільних відносин вони додержуються правових процедур, використовують правові засоби і способи.

Гарантії законності - це умови суспільного життя і заходи, що вживаються державою для забезпечення режиму законності і стабільного правопорядку.

Судові і правоохоронні органи держави (прокуратура, міліція) виконують безпосередню роботу з профілактики і припинення правопорушень. Від них залежать процесуальне забезпечення норм матеріального права, реальне життя формально закріплених прав і свобод громадян. Прокуратура здійснює найвищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Будь-які рішення і дії державних органів, установ, посадових осіб, приватних підприємців, що порушують права і свободи, можуть бути оскаржені в суді. Якісна та ефективна робота загальних судів - одна із важливих гарантій стабільності і реальності законності.

1. Здійснення правосуддя професійними суддями, народними засідателями, присяжними. Формування корпусу професійних суддів - носіїв судової влади. Порядок призначення (обрання) суддів на посаду

Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, завданнями якого є:

1. формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі;

2. прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

До складу Вищої ради юстиції входить двадцять членів, по три з яких призначає Верховна Рада України, Президент України, з'їзд судів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних навчальних закладів та наукових установ; два члени призначаються всеукраїнською конференцією працівників прокуратури.

До складу Вищої ради юстиції за посадою входять Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

Строк повноважень членів Вищої ради юстиції становить шість років.

На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, не молодший тридцяти п'яти років і не старший 65 років, який проживає в Україні не менше як десять останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту, та стаж роботи в галузі права не менше 10 років.

Члени Вищої ради юстиції призначаються Верховною Радою України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

Пропозиції щодо кандидатур на посади членів Вищої ради юстиції вносяться депутатськими групами та фракціями.

Призначеним на посаду члена Вищої ради юстиції вважається кандидат, який за результатами таємного голосування одержав більшість голосів від конституційного складу Верховної Ради України.

Президент України видає указ про призначення членів Вищої ради юстиції.

Кандидати на посаду членів Вищої ради юстиції визначаються з'їздом суддів України, з'їздом адвокатів України, з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з а пропозицією делегатів цих з'їздів відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду і включаються в бюлетень для прийняття рішення відповідним з'їздом шляхом таємного голосування.

Призначеним на посаду члена Вищої ради юстиції вважається кандидат, який за результатами таємного голосування отримав більшість голосів від числа обраних делегатів відповідно з'їзду суддів України, з'їзду адвокатів України, з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. У разі якщо голосування проводиться по кандидатурах, кількість яких перевищує квоту для призначення на посади членів Вищої ради юстиції, призначеними вважаються кандидати, які набрали більшість голосів щодо інших кандидатів.

За результатами голосування головуючим та секретарем відповідного з'їзду підписуються рішення про призначення членів Вищої ради юстиції.

Аналогічним є порядок обрання членів Вищої ради юстиції всеукраїнською конференцією працівників прокуратури [2].

З'їзди суддів, адвокатів, представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, всеукраїнська конференція працівників прокуратури з метою призначення членів Вищої ради юстиції проводяться не пізніше ніж за один місяць до закінчення повноважень відповідних членів Вищої ради юстиції.

Вища рада юстиції за рекомендацією кваліфікаційної комісії суддів вносить подання про призначення громадянина України на посаду судді вперше.

Кандидатура на посаду судді розглядається персонально після доповіді члена Вищої ради юстиції, який діє за дорученням відповідної секції, де попередньо вивчаються матеріали щодо кандидата на посаду судді.

Рішення щодо кандидата на посаду судді приймається на засіданні Вищої ради юстиції відкритим голосуванням. Пропозиція щодо внесення подання Президентові України про призначення суддею вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало більше половини від конституційного складу Вищої ради юстиції.

Вища рада юстиції приймає подання про звільнення суддів з посади. До Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади може звернутися відповідна кваліфікаційна комісія суддів, а також член Вищої ради юстиції. В свою чергу Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді з посади до того органу, який обрав або призначив суддю.

Рішення щодо пропозиції про звільнення судді із загальних підстав (закінчення строку на який обрано чи призначено суддю; досягнення суддею шістдесяти п'яти років; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; подання суддею заяви про відставку або звільнення за власним бажанням) приймається на засіданні Вищої ради юстиції більшістю голосів її членів, які брали участь у засіданні. У разі звернення судді із заявою про звільнення з посади за власним бажанням Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав після попереднього з'ясування дійсного волевиявлення судді, тобто чи не було якогось стороннього впливу на суддю або примусу.

Для розгляду Вищою радою юстиції питання про внесення подання про звільнення судді з посади за особливих обставин (порушення суддею вимог щодо несумісності; порушення суддею присяги; набрання законної сили вироком суду щодо нього) необхідним є попередній висновок кваліфікаційної комісії суддів або власна ініціатива. Обов'язковим є запрошення судді щодо якого розглядається справа.

Рішення щодо внесення подання Вищою радою юстиції про звільнення судді у випадках порушення суддею вимог щодо несумісності або порушення суддею присяги приймається не менше як двома третинами голосів членів Вищої ради юстиції, які взяли участь у засіданні, а у випадку набрання законної сили вироком суду щодо судді - більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції [3].

Вища рада юстиції вправі приймати такі рішення, пов'язані із розглядом питань щодо несумісності:

- про визнання заняття суддею іншою діяльністю, не сумісною з подальшим перебуванням на посаді судді, і запропонувати йому у встановлений Вищою радою юстиції строк визначитися з питанням про продовження роботи на посаді судді або заняття іншою діяльністю з повідомленням Вищої Ради юстиції

- про визнання порушення суддею вимог щодо несумісності їх посади із заняттям іншою діяльністю і направити подання відповідним органам про звільнення їх з посади.

Ініціювання питання щодо несумісності судді із займаною посадою здійснюють:

1) народний депутат України;

2) Голова Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, Міністр юстиції

3) кваліфікаційні комісії суддів.

Вища рада юстиції за наявності у неї відповідних матеріалів сама може ініціювати розглянути питання щодо несумісності.

Рішення про несумісність приймається на засіданні більшістю голосів від конституційного складу Вищої ради юстиції і є обов'язковим для негайного виконання суддею або підставою для внесення подання для внесення подання про звільнення судді із посади.

2. Система кваліфікаційних комісій суддів, їх статус, види, повноваження

Кваліфікаційні комісії є постійно діючими органами в системі судоустрою України. У системі судоустрою України можна діють:

- кваліфікаційні комісії суддів загальної юрисдикції;

- кваліфікаційна комісія суддів військових судів;

- кваліфікаційні комісії суддів відповідних спеціалізованих судів

- Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

На сьогоднішній день утворено дев'ять окружних кваліфікаційних комісій суддів загальних судів, а кваліфікаційна комісія військових судів та кваліфікаційні комісії суддів спеціалізованих судів (господарських, а в перспективі - адміністративних судів), а також Вища кваліфікаційна комісія суддів здійснюють свої повноваження в місті Києві.

Строк повноважень кваліфікаційних комісій становить три роки з дня їх утворення. Днем становить три роки з дня їх утворення. Днем утворення нової кваліфікаційної комісії є день її організаційного засідання по виборах голови, заступника утворення нової кваліфікаційної комісії є день її організаційного засідання по виборах голови, заступника і секретаря [7].

До кваліфікаційних комісій суддів входять 11 членів, які мають вищу юридичну освіту, а саме:

- шість судів, обраних до складу ККС (кваліфікаційної комісії суддів) конференціями відповідних судів;

- дві особи, від Міністерства юстиції України;

- дві особи, уповноважені відповідною обласною (Київською міською) радою за місцем знаходження кваліфікаційної комісії суддів;

- одна особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє у складі 13 членів, які мають вищу юридичну освіту. До її складу входять:

- сім суддів, обраних з'їздом судів України;

- дві особи, призначені Верховною Радою України;

- дві особи призначені Президентом України;

- одна особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

- одна особа від Міністерства юстиції України.

Порядок формування ККС передбачено ст. 76 Закону «Про судоустрій України». До складу ККС та ВККС України не можуть бути обрані Голова ВСУ, голови вищих спеціалізованих судів, голови апеляційних судів, а також їх заступники, члени Вищої ради юстиції. Верховна Рада України призначає членів ВККС постановою, Президент України - указом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини - розпорядженням, Міністр юстиції - наказом.

ККС перевіряє відповідність кандидатів у судді вимогам, встановленим законом (ст. 7 Закону «Про судоустрій», ст. 127 Конституції України).

За результатами кваліфікаційної атестації ККС дає висновок про підготовленість до судової роботи кандидата на посаду судді. Цей висновок надсилається до Вищої ради юстиції.

ККС дає висновок про можливість переведення судді з одного суду до іншого суду того самого рівня та спеціалізації в межах п'ятирічного строку. Щодо суддів, які обрані безстроково то їх переведення вирішується ВККС. Остання дає висновки щодо можливої рекомендації для обрання суддею безстроково тим суддям, строк повноважень яких закінчився.

ККС дає висновок про можливість звільнення з посади судді з підстав, визначених законом. Цей висновок подається до Вищої ради юстиції, яка готує відповідне подання Президенту України чи Верховній Раді України.

ККС припиняє перебування у відставці суддів місцевих судів.

Для забезпечення ефективності діяльності ККС наділені правом одержувати необхідну інформацію від голів судів, органів МВС, СБУ і прокуратури, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також громадян та їх об'єднань.

ККС працюють у формі засідань, які правомочні за умови присутності на них 2/3 від загального складу комісії, головує на засіданнях голова ККС. Засідання проводяться в міру необхідності, але не пізніше як у двомісячний термін після надходження до комісії відповідної заяви чи подання.

Рішення кваліфікаційної комісії можна оскаржити залежно від характеру питань, які нею розглядалися до різних органів. Наприклад рішення кваліфікаційної комісії суддів про припинення перебування у відставці оскаржується цим суддею до Вищої кваліфікаційної комісії суддів у місячний строк. Правом на оскарження наділені особи, стосовно яких прийнято рішення, та особа за поданням якої вирішувалось питання.

Вища кваліфікаційна комісія суддів за своїм статусом є постійно діючим органом в системі судоустрою України. ЇЇ повноваження полягають, зокрема у дачі висновків про можливість обрання на посаду суддів Верховного Суду України, суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Апеляційного Суду України, а також висновок про звільнення зазначених суддів з посади, який надсилається до Вищої ради юстиції.

Для дачі такого висновку ВККС перевіряє додержання кандидатом на посаду судді зазначених судів вимог, передбачених законом щодо їх статусу.

Вища кваліфікаційна комісія суддів проводить атестацію суддів Верховного Суду України, суддів вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України і присвоює ім. Відповідні кваліфікаційні класи.

ВККС розглядає питання пов'язані із дисциплінарною відповідальністю суддів апеляційних судів.

ВККС розглядає скарги на рішення (висновки) кваліфікаційних комісій суддів, зокрема, з питань кваліфікаційної атестації, з питань припинення відставки судді тощо.

Рішення ВККС в більшості випадків є остаточним та оскарженню не підлягає. Але є винятки, які стосуються рішень про кваліфікаційну атестацію суддів та дисциплінарної відповідальності і суддів.

Організаційне забезпечення діяльності ВККС та кваліфікаційних комісій спеціалізованих судів здійснюють секретаріати вказаних комісій, а організаційне забезпечення діяльності інших ККС покладено на відповідні територіальні управління Державної судової адміністрації.

Кваліфікаційна атестація та кваліфікаційні класи суддів.

ККС проводить кваліфікаційну атестацію суддів відповідних судів і присвоює їм кваліфікаційні класи (не вище другого). Сутність кваліфікаційної атестації полягає в оцінці професійного рівня судді, кандидата на посаду судді, визначення ступеня їх придатності та підготовленості до суддівської роботи, характеристиці їх фахових знань та ділових якостей. Здійснюється кваліфікаційна атестація шляхом присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу або винесення рекомендації для зайняття посади судді вперше або безстроково, в тому числі в суді вищого рівня.

Кваліфікаційна атестація судді проводиться протягом усього періоду його професійної діяльності.

Залежно від рівня професійних знань, посади, стажу та досвіду роботи встановлюється шість кваліфікаційних класів судді: вищий, перший, другий, третій, четвертий і п'ятий класи [7].

Кваліфікаційні класи присвоюються:

- суддям Верховного Суду України - вищий і перший кваліфікаційні класи;

- суддям вищих спеціалізованих судів - вищий, перший, другий кваліфікаційні класи;

- суддям апеляційних судів - перший, другий і третій кваліфікаційні класи;

- суддям місцевих судів - другий, третій, четвертий і п'ятий кваліфікаційні класи.

Особи призначені на посаду судді вперше проходять кваліфікаційну атестацію не пізніше шести місяців з дня призначення. Особам призначеним на посаду судді вперше, як правило присвоюється п'ятий кваліфікаційний клас. За суддею, який вийшов у відставку чи на пенсію зберігається присвоєний їм кваліфікаційний клас.

Для перебування судді у відповідному кваліфікаційному класі встановлені певні строки, які дають право на присвоєння наступного кваліфікаційного класу: У п'ятому і четвертому класах - три роки, у третьому і другому класах - п'ять років. Строк перебування судді у першому кваліфікаційному класі не обмежується.

Присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу відбувається послідовно з урахуванням мінімального строку перебування у відповідному класі, тобто кваліфікаційні класи присвоюються у порядку зростання почергово і з дотриманням відповідних строків перебування у попередньому кваліфікаційному класі. Однак залежно від професійного рівня судді, його моральних та ділових якостей, допускається дострокове присвоєння чергового кваліфікаційного класу, але не раніше як через два роки з дня останньої атестації або допускається підвищення кваліфікаційного класу без додержання їх послідовності, але не більш як на два кваліфікаційні класи.

Оскарження рішень з приводу питань атестації судді кваліфікаційної комісії суддів можна до Вищої кваліфікаційної комісії суддів у 15 - денний термін з дня одержання копії рішення. Але у випадку порушення ВККС встановленого законом порядку розгляду питання про кваліфікаційну атестацію, її рішення може бути оскаржене до суду.

Кваліфікаційна атестація проводиться чергово або позачергово, у формі кваліфікаційного іспиту, кваліфікаційної співбесіди або повторного (додаткового) іспиту (ст. 90-93 Закону «Про судоустрій»).

суддя присяжний комісія повноваження

3. Суддівське самоврядуванні в Україні, його організаційні форми, завдання

Суддівське самоврядування - це самостійне колективне вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні професійними суддями.

До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та членів їх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані із здійсненням правосуддя.

Реалізація суддівського самоврядування пов'язана із правом суддів організовувати асоціації суддів та інші організації і вступати до них для захисту своїх інтересів, вдосконалення професійної підготовки та збереження своєї судової незалежності.

В нормативно - правових актах України вперше визначено органи суддівського самоврядування у Концепції судово-правової реформи України від 28 квітня 1992 р.

Подальший розвиток концепції суддівського самоврядування отримав закріплення в Законах України «Про статус суддів «та «Про органи суддівського самоврядування», де передбачалось утворення системи органів суддівського самоврядування для вираження інтересів суддів як носіїв судової влади. Саме самоврядування визначалось як одна з найважливіших гарантій незалежності суддів.

Завданням органів суддівського самоврядування є вирішення питань внутрішньої діяльності судів щодо:

1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; зміцнення незалежності судів, захист від втручання у їх діяльність;

2) участь у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально - технічного та іншого забезпечення судів та контроль за дотриманням встановлених нормативів вказаного забезпечення;

3) погодження призначених суддів на посади в судах загальної юрисдикції, призначення суддів Конституційного Суду України та суддів до складу Вищої ради юстиції і обрання до кваліфікаційних комісій суддів;

4) заохочення суддів та працівників апарату судів;

5) здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади.

Виконання завдань органів суддівського самоврядування, загальна спрямованість їх діяльності мають сприяти створенню належних організаційних, фінансових, кадрових, матеріально - технічних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання у їх діяльність, а також підвищувати високий рівень знань і професіоналізму суддів, дотримання норм професійної етики судді.

Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, конференції суддів, з'їзд суддів України, ради суддів та їх виконавчі органи.

Суддівське самоврядування здійснюється через:

1) збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, Апеляційного суду України, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду України;

2) конференції суддів загальних місцевих та апеляційних судів АРК, областей, міст Києва та Севастополя;

3) конференцію військових судів;

4) конференції суддів спеціалізованих судів;

5) з'їзд суддів України.

Збори суддів - це зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективне рішення з обговорюваних питань.

Збори суддів місцевого суду скликаються головою відповідного суду як за власною ініціативою, так і на вимогу не менше як третини від загальної кількості суддів даного суду. Збори суддів апеляційних судів скликаються президією відповідного суду за власною ініціативою, або за пропозицією голови суду, або на вимогу не менше як однієї третини від загальної кількості суддів цього суду.

Збори суддів місцевого суду скликаються у міру необхідності, але не рідше одного разу на шість місяців. Збори суддів апеляційних судів скликаються не рідше одного разу на три місяці.

Збори є повноважними, якщо на них присутні не менш як дві третини від загальної кількості суддів даного суду. Збори суддів апеляційних судів є повноважними, якщо на них присутні не більше половини від загальної кількості суддів даного суду. На збори можуть запрошуватися працівники апарату суду, інші особи, але у голосуванні беруть участь лише судді даного суду [8].

До повноважень зборів належить:

- заслуховування звітів суддів, які займають адміністративні посади у даному суді, та керівників структурних підрозділів апарату суду;

- обирають делегатів на відповідні конференції суддів, а збори суддів Апеляційного суду України - делегатів на з'їзд суддів України.

- можуть звертатися з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності суду до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зобов'язані їх розглянути і дати відповідь по суті пропозиції;

- можуть обговорювати питання щодо практики застосування законодавства, виробляти відповідні пропозиції щодо удосконалення цієї практики та законодавства і вносити свої пропозиції на розгляд конференцій суддів та з'їзду суддів України.

Рішення із зазначених питань приймаються після обговорення шляхом відкритого або таємного голосування більшістю голосів від присутніх на зборах суддів конкретного суду. Рішення, прийняті на зборах суддів є обов'язковими для суддів даного суду.

Збори суддів Верховного Суду України, збори суддів вищого спеціалізованого суду скликаються президією відповідного суду за власною ініціативою, на пропозицію голови суду або на вимогу не менше як однієї третини від загальної кількості суддів даного суду.

Збори суддів Верховного Суду України та збори суддів вищого спеціалізованого суду скликаються у міру необхідності, але не рідше одного разу у три місяці.

Збори суддів вказаних судів обговорюють питання, що стосуються:

- внутрішньої діяльності суду або роботи конкретних суддів чи працівників апарату суду, та приймають з цих питань рішення, що є обов'язковими для суддів даного суду;

Збори суддів вищого спеціалізованого суду:

- Обговорюють питання, що виникли у судовій практиці та вносять пропозиції на розгляд конференції суддів відповідних спеціалізованих судів;

- обирають делегатів на конференцію суддів спеціалізованих судів;

Збори суддів Верховного Суду України:

- обговорюють питання застосування законодавства, що виникли у судовій практиці, та пропозиції суддів Верховного Суду України щодо необхідності роз'яснень з окремих питань судової практики;

- обирають делегатів від Верховного Суду України на з'їзд суддів України.

Збори суддів Верховного суду та вищих спеціалізованих судів також можуть звертатися з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності суду до органів державної влади та місцевого самоврядування, які зобов'язані їх розглянути і дати відповідь по суті пропозиції.

За дорученням зборів виконання їх рішень у місцевих судах покладається на голову відповідного суду. В тому ж порядку виконання рішень зборів суддів може покладатися на президії у тих судах де вони діють

Контроль за виконанням рішень зборів президіями судів здійснюється шляхом заслуховування звітів суддів, які займають адміністративні посади в судах, тощо [9].

Конференції суддів - це зібрання представників суддів (делегатів) відповідних судів, на якому вони обговорюють питання діяльності цих судів та приймають рішення з обговорюваних питань. Норми представництва суддів від місцевих судів та апеляційного суду (місцевих, апеляційних та вищого суду для спеціалізованих судів) визначаються при скликанні конференції відповідною радою суддів або організаційним бюро. При цьому, безумовно, на конференції повинен бути представлений кожний суд відповідної області чи спеціалізації. При цьому, безумовно повинен бути представлений кожний суд відповідної області чи спеціалізації.

Конференції суддів відповідних суддів:

1) обговорює і вирішує питання, що стосуються фінансування та організаційного забезпечення діяльності відповідних судів;

2) заслуховує звіти виконавчих органів конференції, інформації відповідних управлінь державної судової адміністрації;

3) визначає кількісний склад ради суддів та обирає її членів;

4) обирає членів відповідної кваліфікаційної комісії суддів;

5) розробляє пропозиції на розгляд з'їзду суддів України;

6) звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

7) обирає делегатів на з'їзд суддів України;

8) обговорює інші питання, віднесені до повноважень органів суддівського самоврядування;

Конференція суддів скликається не рідше ніж один раз на рік за рішенням відповідної ради суддів. Конференція суддів може бути скликана також на вимогу не менше як однієї третини делегатів останньої конференції суддів. Така вимога складається у письмовій формі з обґрунтуванням необхідності скликання конференції та питаннями, що виносяться на обговорення, за відповідними підписами суддів. Рада суддів зобов'язана розглянути зазначену вимогу і прийняти рішення про скликання конференції.

З'їзд суддів України - найвищий орган суддівського самоврядування, який через делегації, обрані конференціями суддів, зборами суддів Апеляційного Суду, Верховного Суду України та Конституційного Суду України представляє всіх суддів України.

Отже, з'їзд суддів України:

- заслуховує звіти Ради суддів України про виконання завдань органів суддівського самоврядування щодо забезпечення незалежності судів і суддів, стан фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів;

- заслуховує інформацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та голови Державної судової адміністрації України про їх діяльність, може висловлювати недовіру голові Державної судової адміністрації;

- призначає та звільняє суддів Конституційного Суду України відповідно до Конституції та закону

- призначає членів Вищої ради юстиції та приймає рішення про припинення їх повноважень відповідно до Конституції закону;

- обирає членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів;

- звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів державної влади та посадових осіб;

- визначає кількісний склад Ради суддів України та обирає Раду суддів України.

- Розглядає інші питання суддівського самоврядування.

З'їздом суддів України, затверджено такі важливі для суддівства документи, як Кодекс професійної етики судді, Положення про Раду суддів України. Можуть прийматися й інші обов'язкові для професійних суддів документи.

Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування щодо суддів всіх судів України у період між з'їздами суддів України. Рада суддів України обирається з'їздом суддів України у кількісному складі, визначеному рішенням з'їзду. До складу Ради суддів України повинні бути обрані не менше як по одному представнику від суддів Апеляційного суду України, конференції суддів військових судів, конференцій суддів відповідних спеціалізованих судів, суддів Верховного Суду України, а також суддів Конституційного Суду

України. Представники суддів загальних місцевих та апеляційних судів повинні складати не менш як половину від загальної кількості членів Ради суддів України. Пропозиції щодо кандидатур до складу Ради суддів України можуть вносити делегації від конференцій чи зборів суддів, а також окремі делегати з'їзду.

Рада суддів України:

- розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів;

- розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та членів їх сімей і приймає відповідні рішення з цих питань;

- здійснює контроль за організацією діяльності судів та діяльністю Державної судової адміністрації, заслуховує інформацію голів судів і посадових осіб державної судової адміністрації про їх діяльність;

- вирішує питання щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах у випадках і порядку, передбачених цим Законом;

- заслуховує звіти про роботу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у складі Комісії;

- звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- має право зупиняти рішення рад суддів, що не відповідають Конституції України та закону чи суперечать рішенням зїзду суддів України;

- приймає інші рішення з питань віднесених до її повноважень.

Рішення Ради суддів України є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування і можуть бути скасовані лише з'їздом суддів України.

Висновки

Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, завданнями якого є: формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі; прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Кандидатура на посаду судді розглядається персонально після доповіді члена Вищої ради юстиції, який діє за дорученням відповідної секції, де попередньо вивчаються матеріали щодо кандидата на посаду судді.

Рішення щодо кандидата на посаду судді приймається на засіданні Вищої ради юстиції відкритим голосуванням. Пропозиція щодо внесення подання Президентові України про призначення суддею вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало більше половини від конституційного складу Вищої ради юстиції.

Вища рада юстиції приймає подання про звільнення суддів з посади. До Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади може звернутися відповідна кваліфікаційна комісія суддів, а також член Вищої ради юстиції. В свою чергу Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді з посади до того органу, який обрав або призначив суддю.

Кваліфікаційні комісії є постійно діючими органами в системі судоустрою України. У системі судоустрою України можна діють:

- кваліфікаційні комісії суддів загальної юрисдикції;

- кваліфікаційна комісія суддів військових судів;

- кваліфікаційні комісії суддів відповідних спеціалізованих судів

- Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Суддівське самоврядування - це самостійне колективне вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні професійними суддями.

До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та членів їх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані із здійсненням правосуддя.

Реалізація суддівського самоврядування пов'язана із правом суддів організовувати асоціації суддів та інші організації і вступати до них для захисту своїх інтересів, вдосконалення професійної підготовки та збереження своєї судової незалежності.

Суддівське самоврядування здійснюється через:

1) збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, Апеляційного суду України, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду України;

2) конференції суддів загальних місцевих та апеляційних судів АРК, областей, міст Києва та Севастополя;

3) конференцію військових судів;

4) конференції суддів спеціалізованих судів;

5) з'їзд суддів України.

Збори суддів - це зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективне рішення з обговорюваних питань.

Конференції суддів - це зібрання представників суддів (делегатів) відповідних судів, на якому вони обговорюють питання діяльності цих судів та приймають рішення з обговорюваних питань. Норми представництва суддів від місцевих судів та апеляційного суду (місцевих, апеляційних та вищого суду для спеціалізованих судів) визначаються при скликанні конференції відповідною радою суддів або організаційним бюро. З'їзд суддів України - найвищий орган суддівського самоврядування, який через делегації, обрані конференціями суддів, зборами суддів Апеляційного Суду, Верховного Суду України та Конституційного Суду України представляє всіх суддів України.

Список літератури

1. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 р.

2. Закон України «Про правові засади цивільного захисту «від 24.06.04 р.

3. Бандурка А.М., Бессмертный А.К. и др. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред. проф. А.М. Бандурки. - Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999.

4. Гуценко К.Ф., Ковалев М.А. Правоохранительные органы. Учебник для юридических вузов и факультетов. Издание 5-е, переработанное и дополненное/ Под ред. К.Ф. Гуценко. - М.: Издательство «Зерцало», 2000.

5. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. - Київ. Юрінком Інтер. - 2004. - с. 7 - 69.

6. Мельнік М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Друге видання, виправлене і доповнене. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2001.

7. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2002.

8. Молдован В.В. Правоохоронні органи: опорні конспекти. - К., 1998.

9. Організація судових та правоохоронних органів. Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти/ І.Є. Марочкін, В.В. Афанасьєв, В.С. Бабкова та ін., За ред. І.Є Марочкіна, Н.В. Сібільової, О.М. Толочка. - Харків: Право, 2000.

10. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб./ В.С. Ковальський, В.Т.Білоус, С.Е. Демський та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2002.

Размещено на Allbest.ru