Акти органів виконавчої влади
Поняття, характеристика актів управління, їх вивчення в юридичній літературі. Акти управління як форма управлінської діяльності. Особливості актів органів виконавчої влади. Роль актів державного управління у здійсненні повсякденних управлінських функцій.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.01.2011 |
| Размер файла | 29,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Акти органів виконавчої влади як провідна форма реалізації повноважень
Вступ
Інститут правових актів управління має надзвичайно важливе як науково-теоретичне, так і прикладне значення, особливо в сучасних умовах реформування в Україні державно-управлінського механізму та його адміністративно-правового забезпечення. Адже саме правові акти управління є головним засобом регулювання відносин у сфері діяльності органів виконавчої влади, це одна з основних форм реалізації завдань і функцій органів державного управління. За допомогою таких актів досягається упорядкованість і стабільність адміністративно-правових відносин, їх розвиток.
Важливість згаданого інституту очевидна, і необхідність встановлення правових норм безпосередньо в процесі виконавчо-розпорядчої діяльності обумовлена тим, що закони містять лише певні загальні норми, що не можуть повною мірою регулювати всі сторони суспільного життя та всі відносини, які виникають в ході реалізації законів.
Правові акти управління займають значне місце у правовій системі нашої держави. Вони видаються на підставах, передбачених Конституцією та законами України, призначені для регулювання як загальних, так і конкретних правовідносин. Включені до загальної системи державно-владного впливу на конкретні сторони суспільного життя, правові акти управління забезпечують формування та функціонування конкретних суб'єктів і об'єктів управлінської, правоохоронної та правозабезпечувальної діяльності. По суті, весь процес реалізації виконавчої влади в усьому розмаїтті його елементів та стадій отримує свій цілеспрямований розвиток завдяки використанню правових актів управління, що визначають організаційні форми, методи, межі та правила діяльності як суб'єктів виконавчої влади, так і підпорядкованих чи підвладних їм об'єктів
Мета дослідження полягає розгляді актів органів виконавчої влади як провідної форми реалізації повноважень.
Досягнення зазначеної мети проводилось в процесі вирішення таких основних завдань:
- розгляд поняття актів управління.
- визначення особливостей актів органів виконавчої влади.
1. Поняття актів управління
1.1 Поняття актів управління в юридичній літературі
На сьогодні як у правовій науковій літературі, так і на законодавчому рівні відсутній єдиний підхід до визначення «правового акта управління», хоча питання інституту правових актів управління було й залишається предметом наукових дискусій фахівців з теорії права, з конституційного та адміністративного права.
Різноманіття визначень поняття актів управління пов'язано з причинами, і кожної з них так чи інакше може бути пояснення визначення поняття актів управління через їхню пологову приналежність до рішень може бути мотивовано хоча б такими, що вирішеннями називають не тільки вид (форми) актів місцевих Рад народних депутатів і один із видів (форм) актів виконавчих комітетів цих Рад, але й акти усіх узагалі суб'єктів державного управління.
Проведений ще в 90-х роках порівняльний аналіз ряду визначень понять актів управління, зроблених в адміністративно-правовій літературі в 80-90-е роки, безперечно показав вплив названих вище чинників на їхній характер і якість.
Передусім необхідно звернути увагу на те, що в науковій юридичній літературі правові акти управління розглядаються у різних значеннях, що призводить до певного змішування понять. Серед усіх підходів до сутності та змісту поняття «правовий акт управління» найпоширенішими є наступні варіанти тлумачення цього поняття.
* Правовий акт управління - це важлива форма управлінської діяльності (форма управління).
* Правовий акт управління - це управлінське рішення (при цьому термін «рішення» має універсальний характер і встановлює необхідність виконання конкретних дій особами та органами, яким адресоване певне рішення).
* Правові акти управління - це правові акти, і в такому разі до них можна віднести й акти, які приймаються органами законодавчої влади, місцевого самоврядування, судом, прокуратурою.
* Правові акти управління - це дії (або волевиявлення), оскільки вони можуть розглядатись як виконання певних дій правоустановлюючого або правозастосовчого характеру у сфері державного управління.
* Правові акти управління - це приписи, оскільки реальним змістом правових актів управління є правоустановлюючі та правозастосовні приписи.
* Правові акти управління - це різновид документів (юридичних, службових), оскільки ті приписи, які в них містяться, мають своє документальне оформлення
Різноманітний підхід до визначення українського державного управління як виду державної діяльності, їхньої розбіжності по питанню про суб'єктів цієї діяльності і її форм - одна з головних причин існуючого становища з визначенням поняття актів управління. На жаль, і у визначеннях, даних уже після того,
Поняття актів управління визначають по-різному: через форму діяльності, дії, волевиявлення, розпорядження, документи, офіційні вирішення, результат волевиявлень, спільне поняття правових актів державних органів і т.д.
Акти управління називають: формою управління; однієї з форм діяльності державних службовців; результатом управлінської діяльності; продуктом виконавчої діяльності, засобом вираження вирішення; документами, що виражають вирішення органів управління; формою вираження управлінської діяльності; вираженням управлінських дій; правовими формами реалізації компетенції державних органів; результатом правотворчої форми діяльності; особливою формою управління; однобічними владними повеліннями; результатом виконавчої діяльності; одним із проявів управлінської діяльності; формою визначеного утримання і т.д.
У Конституції України термін «вирішення» крім позначення актів місцевих Рад використовується також для позначення усіх актів органів, державної влади і державного управління усі акти усіх органів державної влади. Оскільки акти управління ставляться до числа правових (як-от про такі акти управління і мова йде в дійсній роботі), їх визначають за допомогою більш широкого поняття - правові (іноді державно-владні) акти як дії, волевиявлення акти управління визначають тому, що означають право установлення або право застосуванні (або одночасно ті й інше) у сфері державного управління, що, як відомо, здійснюється шляхом рольових дій-волевиявлень відповідних суб'єктів управління.
Утримання актів управління складають і право при мінні розпорядження. Звідси поява визначень поняття актів управління через розпорядження
Нерідко зустрічаються визначення поняття актів управління як документів зв'язано з документальним оформленням багатьох з них Акти управління називають й результатом власного волевиявлення суб'єктів управління по їх управлінським рішенням тут враховується вольовий характер актів управління й той факт, що під управлінським рішенням часто розуміють акт, сформульовану ідею, яка потім загортається в форму юридичних актів утримуючих у багатьох джерелах визначення поняття актів управління неможливо назвати відображуючи різні їх сторони, взаємно дорівнюючими один одного й своєю совокупністью (або в совокупності видатної частини їх) даючи необхідне представлення про основні властивості даних правових уявлень задачам до даного наукового забезпечення навчального процесу існуючі розробки визначень розгляданого поняття не відповідає різноманіття тут виходить за кордони раціонального в більшості випадків автори стараються виконувати головне тренування, до визначень, вказівок на існування, а проведенні дослідження різних видів актів управління поступово поглиблюють наші знання про ці правові уявлення.
При визначенні актів як дій не усі автори відзначають властиві їм основні властивості вольовий характер, підзаконність усім цим, як рекомендується, позначається вплив і суб'єктивних і об'єктивних факторне визначення поняття актів управління даються з дотриманням запропонованих до визначень понять вимог зустрічаються недоробки тих або інших становищ, недбале обертання з термінами, неточності формулювань.
В літературі можна зустріти і спроби замінити визначення поняття актів управління вказівкою на деякі з основних властивостей актів. Суттєві розходження у вказівці найважливіших видових властивостей актів управління пов'язані з неоднаковою оцінкою значення тих або інших властивостей актів, що, у свою чергу, залежить і від того, у який роботі дається визначення, а також від інших причин суб'єктивного порядку в основі існуючого становища з визначенням понять актів управління лежить головним чином складний характер цих правових явищ Він обумовлений насамперед одночасною приналежністю актів управління до правових актів державних органів і до управлінського діяльності. Ці акти суть частини двох цілісних правових утворень, частини двох правових спільностей. Зрозуміло, українське державне управління - один із видів державної діяльності - не можна розглядати тільки як правове утворення або як правове утворення, так сказати, у чистому виді акти управління, будучи правовими, є такими важливими і суттєвими частинами цього цілого (надають йому такі якості), без яких це ціле існувати не може.
Державне управління не може бути таким без актів державного владного характеру. Українське адміністративне право під правовою цілісністю пропонується розуміти «єдність відповідних її компонентів (частин), що певним чином об'єднані між собою (по змістовних або формальних критеріях) і який у залежності від їхньої природи і характеру зв'язку між ними складають щодо стійку організацію. У даному визначенні немає ознаки видову приналежність спільності. Але воно чітко відбиває риси спільності, і можна сказати що і механізм правового регулювання і українське державне управління як вид державної діяльності володіють якістю правового утворення. Їхньою властивістю, і саме воно надає керуванню державний характер. У кінцевому рахунку усе це обумовлено взаємозв'язком і взаємодією держави і права.
Акти управління, таким чином, мають два джерела особливостей: правовий і управлінський. Будучи частиною управлінської діяльності і частиною механізму правового регулювання, вони, природно, відбивають риси і властивості даних правових цілісностей, принципи українського права і принципи українського державного управління, виступають як складні, правові явища.
Двоєдина їхня функція, складний і багато плановий характер зв'язків і відношень пояснюють і значною мірою обумовлюють істотні відмінності в підході до визначення поняття «акти державного управління». Подвійна приналежність актів управління важлива, але не єдина причина різноманітних підходів до визначення поняття цих правових явищ. Велику роль грає той факт, що усі акти державного управління суть волевиявлення відповідних державних органів (у деяких випадках - органи громадських організацій) і посадових осіб, тобто дії суб'єктів управління, а розпорядження значної частини актів (у тому числі і найбільше важливих) висловлюються, як відомо, у письмову форму. Звідси поява визначень актів управління як дій і визначень їх як документи, характеристика даних актів і як правової форми управлінської діяльності, і як форми вираження цієї діяльності і як її результату. У силу приналежності актів управління до дій і видання більшості з них у виді документів визначення аналізованого поняття як дії, так само як і визначення його як документа, не є достатньо повними. Не випадково іноді робляться порівняння визначень актів управління як дій і як документів. У навчальній літературі характеристику актів управління як дій-волевиявлень у ряді випадків доповнюють характеристикою їх як документи. Суттєві розходження у визначеннях поняття актів управління пов'язані і з недостатньою розробкою ряду питань теорії держави і права, науки українського адміністративного права, українського державного права і українського будівництва.
Акти управління в однім підручнику по адміністративному праву визначаються - як особлива юридична форма виконавчої розпорядливої діяльності, в інше - як офіційне вирішення, прийняте органом управління по тому чи іншому питанню виконавчої і розпорядливої діяльності, у третьому - як розпорядження повноважного органа державного управління (посадової особи).
Правовий акт управління - є засноване на законі однобічне, юридично владне розпорядження повноважного органа державного управління (посадової особи), спрямоване на встановлення правових норм або виникнення, зміна і припинення конкретних правовідносин із метою практичної реалізації задач і функцій виконавчої і розпорядливої діяльності.
У виконанні законів беруть участь усі органи української держави. Визначення актів управління через форму управлінської діяльності - широка і різноманітна група визначень цього поняття в літературі. Цінність таких визначень для теорії і практики управління пов'язана з повнотою і точністю визначення самої форми управлінської діяльності. Але питання про форми управлінської діяльності, їхньому понятті, видах, критеріях класифікації і зараз (як і раніше) ставиться до числа дискусійних і при характеристиці актів управління освітлюється не завжди. З'являються висловлення, що інколи в адміністративно-правовій літературі, про наявність єдності поглядів по цих питаннях не відбивають справжнього становища справ. У деяких випадках вони відразу й заперечуються авторами, як тільки справа доходить до перечислення конкретних форм управлінської діяльності. «У адміністративно-правовій літературі про форми управлінської діяльності вирішується в принципі єдинообразно, якщо не вважати окремих часткових розбіжностей». Але далі Признається, що «загальновизнана класифікація форм управлінської діяльності відсутніх», називаються форми управлінської діяльності, що «виділяються частіше усього» (встановлення загальнообов'язкових норм, видання адміністративних актів, висновок договорів, здійснення суспільно-організаційної діяльності, учинення матеріально-технічних дій).
Деякі автори, як уже відзначалося, акти управління і називають результатом діяльності. Акт-документ може бути схарактеризована і як зовнішня форма правових розпоряджень, що утримуються в ньому, зовнішня форма їхній існування. І говорячи про акт як про результат діяльності, у першу чергу ми маємо на увазі, звичайно, що утримуються в ньому розпорядження. Результат діяльності - акт-документ, природно, може існувати (діяти) його суб'єкта, що породив довше, цієї діяльності - органа держави, посадової особи. Або навпаки, його життя може бути коротше часу дії (існування) цього суб'єкта з волі останнього або з волі суб'єкта державної діяльності, що вищестоящого. Так чи інакше, але конструкцію акт (документ) - формо-правові властивості, зв'язувати тільки або навіть головним чином із не правовими її формами не можна. Це безперечно Саме за допомогою необхідних волевиявлень (актів-дій) воля народу стає державною волею - з'являються (змінюються, скасовуються) правові норми. Волевиявлення державних органів і відповідних посадових осіб не можна виключити і з поняття правопримінних актів управління Характеристика правових актів як результату правової діяльності зустрічається й у спільній теорії права А.Ф. Шебанов, наприклад, називав нормативно-правовий акт зовнішнім проявом і безпосереднім результатом правотворчоської діяльності.
1.2 Акти управління - форма управлінської діяльності
Правовий акт управління призначений упорядковувати певні суспільні відносини. Це досягається за допомогою різних способів - шляхом встановлення правових норм, виникнення, зміни та припинення правовідносин, шляхом забезпечення реалізації правових норм, правового захисту законних інтересів. Правові акти управління можуть бути основою для прийняття інших актів.
Кожен правовий акт управління займає таке місце в ієрархії актів, за якого зберігається принцип його «вертикального» підпорядкування актам вищих органів виконавчої влади. Ієрархія юридичних актів управління відображає реальні відносини між державними органами і має велике значення для збереження законності в державі. Недотримання чіткої ієрархії, взаємопідпорядкованості актів призводить до порушення правопорядку і законності.
Зовнішнє вираження однорідних дій неможливо вважати бездоганною. Дефектність конструкції акти управління - форма управлінської діяльності - група однорідних рекомендується неминучої. Не краще обстоює справа з визначенням поняття актів управління через форму управлінської діяльності, коли під такий розуміють спосіб здійснення функцій державних органів. При розгляді кожної форми, у тому числі і діяльності по виданню нормативних і індивідуальних актів, варто враховувати ряд моментів, без котрих немислимо саме поняття «форма управлінської діяльності. У даному випадку вірніше говорити про такі елементи, як видання або прийняття акта, його характер, утримання і форма, що у сукупності складають поняття визначеної форми управлінської діяльності. Проте далі він пише про доцільність класифікувати форми управлінської діяльності в такий спосіб:
а) видання нормативних актів управління;
б) видання ненормативних (індивідуальних) акти;
в) суспільно-організаційні дії або діяльність організаційно-інструкторського характеру;
г) здійснення матеріально-технічних дій.
Така класифікація, хоча і має деяку умовність, але «чітко і найбільше повно відбиває фактичний обсяг і види управлінської діяльності».
Як бачимо, до правових форм діяльності віднесена не сукупність указаних вище елементів, а лише один із них - видання актів. Важко собі уявити, що інші елементи, такі, наприклад, як утримання актів або їхньої форми, автор відносить до здійснення матеріально-технічних дій або до суспільно-організаційних дій. Очевидно, що немає. Залишається припустити подвійний зміст словосполучення «видання актів». Іноді, говорячи про видання актів, мають на увазі, по істоті, комплекс елементів актів, і входять їхнє прийняття, опублікування і т.д. Але це не робиться в ході перечислення указаних елементів акта, інакше утвориться ототожнення явища з одним із його елементів.
Конструкція акт управління - форма управлінської діяльності - спосіб здійснення функцій управління рекомендується невдалої.
Викликає заперечення і саме визначення форми управлінської діяльності як способу здійснення функцій управління. Так звичайно говорять про метод. А форма і метод при усій взаємопов'язання цих сторін процесу управління поняття не тотожні. Зрозуміло, не можна заперечити можливість багатоаспектного підходу до розгляду структурних елементів управління, при якому припускається той самий елемент називати в одних випадках формою, в інших - методом. Усе залежить від того, із яких позицій ведеться відповідне дослідження. Така можливість обумовлена існуванням численних взаємозв'язків управління з іншими явищами, взаємозв'язків елементів структури, їхнім прямуванням, переходом кількості в якість, спільного в одиничне і т.д., тобто дією законів діалектики. Але і при цих умовах узагалі немає основ змішувати форму і метод діяльності, без яких-небудь обмовок називати формою спосіб здійснення функцій. При оцінці доцільності визначення актів управління через форму управлінської діяльності треба мати на увазі і стан апарата науки управління, філософської, юридичної й економічної наук.
Ті самі терміни і поняття зараз нерідко використовуються для позначення різноманітних явищ, елементів управління просто в силу того, що остаточно цей апарат ще не склався, часто припускається змішання й ототожнення таких понять, як форма, метод і т.д.
Визначення акта як форми діяльності, а форми як способу здійснення функцій ні для науки, ні для практики управління нічого не дає. Тут найбільше чітко проступає спільний дефект будь-якого визначення акта управління через форму управлінської діяльності - поняття одного явища визначається через поняття іншого, що є спірним. Звернемося до освітлення питання про форми управлінської діяльності останнім часом. Чи не ліквідує класифікація форм управлінської діяльності, дана в самих формах. Аналізоване визначення поняття форми діяльності відразу було віднесено до числа спірних становищ.
Робота з адміністративного права, один із чинників, що обумовлюють недоцільність визначення актів управління через форму управлінської діяльності.
2. Особливості актів органів виконавчої влади
2.1 Правові акти державного управління
управління акт виконавчий влада
Правовий акт - акт-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Він оформляється у встановлених законом випадках у вигляді письмового документа (акта-документа).
Роль і значення актів державного управління у здійсненні повсякденних управлінських функцій великі. Вони здійснюють великий вплив на різноманітні сфери суспільного життя. З їх допомогою держава регулює відносини, що складаються у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності. При цьому вирішуються різні за своїм характером та обсягом питання. У актах державного управління відображаються усі сторони діяльності державного управління (організація, контроль, охорона суб'єктивних прав, боротьба з правопорушеннями та т. п.). Аналіз різних підходів дозволяє впевнено говорити про існування, принаймні, трьох найпоширеніших поглядів на визначення суті правових актів державного управління.
По-перше, правові акти державного управління визначають як форми управлінської діяльності держави.
По-друге, правові акти державного управління визначають як документи, що виходять від компетентних органів.
По-третє, правові акти державного управління визначають як владні дії державних виконавчо-розпорядчих органів. Кожна з зазначених позицій відображає особливості та властивості цих актів і може використовуватися для їх характеристики та визначення поняття.
Ознаки правового акта:
1) виражає волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні веління;
2) має офіційний характер, обов'язковий для виконання;
3) спрямований на регулювання суспільних відносин;
4) встановлює правові норми, а також конкретні правовідносини;
5) може бути актом-документом, зміст якого фіксується у встановленій законом документальній формі, і актом-дією, за допомогою якого виникає юридичний результат (встановлення правових норм, їх застосування і т.д.);
6) становить юридичний факт, що спричиняє певні правові
наслідки.
На сьогодні застосовуються наступні найбільш значимі класифікації правової інформації, що містяться в правових актах:
§ за органом, що прийняв акт (наприклад, акти Президента України, акти органів виконавчої влади);
§ за формою (видом) акта (наприклад, накази, положення, інструкції);
§ за типом акта (наприклад, нормативно-правові акти, індивідуально-правові акти);
§ за часом прийняття акта (сюди можна віднести і дату державної реєстрації правового акта управління);
§ за номером акта;
§ за алфавітною ознакою (наприклад, перелік юридичних термінів, що включає в себе нормативно значимі і найбільш важливі терміни, абревіатури і скорочені слова, що використовуються в законодавстві);
§ за предметом регулювання (наприклад, інститут державної служби, інститут адміністративного правового примусу, судовий контроль за діяльністю органів виконавчої влади).
Відповідна класифікація всього масиву актів управління дає певне розуміння їх значимості, впливу на правовідносини в царині управління, значною мірою полегшує їх практичне застосування як в судовому адміністративному процесі, так і в повсякденній управлінській діяльності.
Види правових актів за формою вираження:
1) письмовий (акт - документ);
2) усний (заяви, розпорядження, накази, вказівки);
3) конклюдентний (акт - дія).
Види правових актів за юридичною субординацією:
* нормативні, що регулюють певну сферу суспільних відносин і є загальнообов'язковими;
* індивідуальні (ненормативні), що породжують права і обов'язки лише у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку;
* інтерпретаційні (акти тлумачення норм права), що мають допоміжний характер і, як правило, «обслуговують» нормативні акти.
Загалом процес підготовки і прийняття актів управління охоплює наступні стадії.
1. Підготовка акта управління.
2. Прийняття рішення.
3. Доведення рішення до відома виконавців та зацікавлених осіб.
Після прийняття відповідного нормативно-правового акта він має бути зареєстрований в установленому порядку. Набуття чинності відомчих нормативно-правових актів тісно пов'язане з їх державною реєстрацією та регулюється Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Порядком проведення державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
2.2 Особливості нормативно-правових актів органів виконавчої влади
З метою визначення приналежності правових актів до актів управління в юридичній літературі виділяють наступні специфічні ознаки правових актів управління.
Підзаконність. Правовий акт управління є підзаконним, тобто повинен видаватися компетентним суб'єктом державного управління відповідно до Конституції України, інших законодавчих актів. В літературі зустрічається кілька формул підзаконності актів: «прийнятий на основі закону», «прийнятий на виконання закону», «прийнятий в межах повноважень, наданих законодавством». Але все-таки єдиною для всіх актів загальною формулою підзаконності є формула «на основі та на виконання закону», всі інші - випливають з неї і є спеціальними для актів конкретних органів виконавчої влади. Акт управління підзаконний, позаяк видається на підставі Конституції України, законів України та на виконання законів України.
Але, окрім законів, він повинен відповідати актам вищих органів системи виконавчої влади. Правове значення цієї ознаки виявляється в тому, що акти управління деталізують закони, містять механізм їх реалізації, організують функціонування органів державної виконавчої влади. Відповідні правові норми направлені на забезпечення конкретного, оперативного і диференційованого керівництва різними сторонами державного та суспільного життя.
Офіційність. Офіційний характер правового акта управління полягає у його виданні від імені органу держави, повноваження якого саме на видання акта такого виду (форми) закріплене Конституцією та законами. В усіх випадках воля, виражена в правових актах управління, є державною. Вони видаються в процесі реалізації державної влади, державно-владних повноважень. Звідси - владний характер приписів, що містяться в актах управління. Як слушно зауважують деякі автори, саме названа ознака управлінських актів допомагає відрізнити їх від актів громадських організацій.
Загальнообов`язковість (авторитарність). Ця ознака правового акта управління дає змогу виокремити його ключові властивості. Загальнообов'язковість акта означає, що акт офіційно визнаний державою та її інститутами. Його зобов'язані виконувати всі фізичні та юридичні особи, яким він адресований. Ігнорування правових актів, їх недотримання, перешкоджання реалізації актів є порушеннями законності. Вони тягнуть за собою застосування, з одного боку, різноманітних способів відтворення «балансу актів» та їх юридичної сили й авторитету, а з іншого - заходів дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності до винних осіб. Юридична захищеність акта є його гарантією.
Як справедливо наголошується, «виконання актів управління гарантується авторитетом виконавчої влади, а в разі необхідності забезпечується примусовою силою держави». Недотримання юридико-владних приписів, які містяться в акті управління, тягне за собою настання відповідальності винної особи. Водночас, у юридичній літературі наголошується, що загальнообов'язковість управлінських актів має двосторонній характер, оскільки акт управління підлягає виконанню як органами (особами), яким його безпосередньо адресовано, так і державними органами чи посадовими особами, що прийняли його.
Компетентність. Видання правових актів управління допускається виключно у межах компетенції уповноваженого органу, організації. Державні органи за допомогою управлінських актів здійснюють закріплену за ними компетенцію в рамках власних повноважень. Чітка відповідність правового акта управління характеру та обсягу компетенції органу держави, правосуб'єктності організації є найважливішим критерієм його законності, змістовності та обґрунтованості.
Односторонність волевиявлення. Правовий акт управління - насамперед односторонній владний вольовий акт, владно-юридичне волевиявлення відповідного суб'єкта виконавчої влади. Ці акти - важливий засіб практичної реалізації цілей та функцій адміністративної влади, основна форма її виконавчо-розпорядчої діяльності. Вони є рішеннями, які об'єкти управління приймають в процесі повсякденного та безпосереднього керівництва в усіх сферах життєдіяльності держави. Імперативність, обов'язковість для адресата правового акта управління виявляється у приписі, що в ньому міститься, має владний характер і являє собою одностороннє волевиявлення відповідного уповноваженого суб'єкта адміністративного права. Як справедливо відзначається в літературі, «владність цих актів полягає у тому, що згода на їх виконання з боку тих чи інших осіб або організацій, яким вони адресовані, не потрібна. Але це не означає, що всі акти управління мають імперативний характер. Багато в чому адміністративні правовідносини характеризуються тим, що праву однієї сторони відповідає обов'язок іншої, і навпаки».
Належна оформленість. Чинним законодавством повинна встановлюватись певна юридична форма для кожного виду правового акта управління. Загалом, правовий акт управління - це письмовий документ певного виду, що характеризується особливою формою викладу інформації, яка в ньому міститься. Звідси - структуризація тексту акта та його побудова за правилами юридичної техніки (глави, статті, норми тощо), формулювання правил поведінки тривалого або разового характеру, нормативна мова, використання специфічних юридичних понять та термінів, дотримання обов'язкових реквізитів, притаманних кожному акту». А також видання такого акта як письмового юридичного документа з дотриманням офіційно встановлених процедур, які передбачають порядок підготовки проекту, його обговорення, експертизи, затвердження.
На жаль, на сьогодні в Україні не врегульоване належним чином створення більшості правових норм: правотворча діяльність органів виконавчої влади має регулюватися передусім Конституцією і законами України, а вже потім - прийнятими відповідно до них підзаконними актами. Але, всупереч вимогам Конституції України, існуюче правове поле у цій життєво важливій для держави сфері сформоване переважно з підзаконних актів - указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів. Хоча підзаконні нормативно-правові акти, якими регулюється процес правотворчої діяльності в державі, часто не тільки не розв'язують проблем у цій сфері, а й значно загострюють їх. Адже неузгодженість функцій у правотворчій сфері як між гілками влади, так і всередині певної гілки призводить до колізій у законодавстві, неузгодженості законів.
Упорядкувальний вплив на суспільні відносини. Правовий акт управління призначений упорядковувати певні суспільні відносини. Це досягається за допомогою різних способів - шляхом встановлення правових норм, виникнення, зміни та припинення правовідносин, шляхом забезпечення реалізації правових норм, правового захисту законних інтересів. Правові акти управління можуть бути основою для прийняття інших актів.
Визначеність місця в ієрархії правових актів управління. Кожен правовий акт управління займає таке місце в ієрархії актів, за якого зберігається принцип його «вертикального» підпорядкування актам вищих органів виконавчої влади. Ієрархія юридичних актів управління відображає реальні відносини між державними органами і має велике значення для збереження законності в державі. Недотримання чіткої ієрархії, взаємопідпорядкованості актів призводить до порушення правопорядку і законності.
Юридична сила адміністративно-правового акта є складною юридичною категорією, що виражається:
- в обов'язковій відповідності кожного акта принципам і нормам Конституції;
- у чіткій відповідності акта встановленій Конституцією класифікації правових актів;
- у відповідності закону;
- у визнанні співпідпорядкованості між видами актів - Конституція, закон, указ, постанова, наказ, інструкція та ін.;
- у встановленні ієрархічної підпорядкованості актів державних органів, які займають вище і нижче місця у державній системі;
- у визначенні підстав та меж прийняття того чи іншого акта, його основного змісту («на виконання закону…», «відповідно до указу» та ін., що виражають цей правовий зв'язок);
- у визнанні правового акта, в якому не дотримані встановлені юри дичні залежності, таким, що порушує законність і втрачає юридичну силу.
Юридичне значення. Юридичне значення актів управління виявляється в їхньому організуючому впливі на суспільні відносини та у безпосередніх юридичних наслідках. Такі юридичні наслідки, які тягнуть за собою правові акти управління, можуть бути наступними:
§ акт встановлює або змінює правила поведінки, що є загальними і не містять вказівок щодо конкретних осіб;
§ акт покладає конкретні обов'язки на суб'єктів чи надає їм певні права;
§ індивідуальний акт слугує юридичним фактом, якщо законодавство
пов'язує з ним виникнення, зміну чи припинення конкретних правовідносин у сфері виконавчої влади;
§ індивідуальний акт може носити юрисдикційний (правоохоронний) характер, тобто він може містити правову оцінку тих чи інших фактів, розв'язання спорів про право чи застосування встановленої законом санкції.
Виходячи з наведеного, слід запропонувати наступне тлумачення поняття правових актів управління. Це - форма управлінської діяльності компетентних органів державного управління (виконавчої влади), яка полягає у здійсненні в односторонньому порядку з дотриманням встановленої процедури певних владних дій, передбачених законом чи на його виконання з метою реалізації завдань та функцій управління, втілених у кінцевому результаті в певну законну форму, і таких, що тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Водночас вважаємо за потрібне уточнити, що формою управлінської діяльності є видання правового акта управління, а не сам акт. Тобто головна роль у цьому визначенні все ж належить процесу здійснення владного волевиявлення як дії.
2.3 Відомчий акт
Відомчий акт - підзаконний нормативний акт (указ, інструкція, нормативний наказ та ін.), що видається в межах компетенції того чи іншого органу виконавчої влади (міністерства, комітету, відомства), який містить вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання.
Відомчі акти (акти конкретних міністерств, комітетів, фондів та ін.) мають внутрішнє, внутрішньовідомче юридичне значення:
1) видаються з питань, віднесених виключно до їх відання;
2) поширюються на осіб, які входять до сфери їхнього відання, тобто знаходяться в системі управлінської, службової та дисциплінарної підлеглості лише даних відомств.
Відомчі акти видаються у випадках, коли в межах сфери відання міністерства, комітету, відомства:
а) нечітко, лише у загальних рисах, визначені права і обов'язки суб'єктів;
б) є прогалини у певних аспектах взаємовідносин суб'єктів;
в) прямо доручено законом (указом, постановою, розпорядженням) видати акт для конкретизації норми закону.
Призначення відомчих актів:
1) встановлення права одного суб'єкта і відповідно до обов'язку іншого;
2) роз'яснення, конкретизація змісту (значення) прав або обов'язків, викладених у законі в загальних рисах;
3) розширення (звуження) змісту права одного суб'єкта і звуження (розширення) права іншого;
4) введення нових або доповнення старих вимог для здійснення суб'єктом свого права;
5) роз'яснення, конкретизація змісту (значення) контрольної функції органу управління, який знаходиться в сфері відання міністерства, комітету, відомства.
Відомчі акти мають певні позитивні риси: мобільність, охоплення всіх сторін суспільних відносин, безпосередність спілкування керівника і підлеглого, швидкість інформованості адресатів виконання і оперативність організації виконання та ін.
Захоплення створенням відомчих актів є показником двох негативних явищ:
* надмірного нормативного регулювання суспільних відносин;
* невисокої якості ухвалених законів.
Серед відомчих актів є багато ненормативних, індивідуальних управлінських актів, які містять індивідуальні розпорядження і вичерпують себе одноразовим застосуванням (наприклад, призначення на посаду, виділення бюджетних коштів). Індивідуальні відомчі акти, як правило, іменуються розпорядженнями, наказами, тоді як відомчі нормативні акти називаються інструкціями, циркулярами, взірцевими положеннями і статутами. Не слід їх ототожнювати. Накази і розпорядження міністерств, відомств, які мають разове розпорядницьке значення, не містять нормативних розпоряджень, тому підзаконними нормативно-правовими актами вони не є.
2.4 Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
Підзаконний нормативний акт органів місцевого самоврядування - акт-документ (постанова, рішення), що видається в межах компетенції органу місцевого самоврядування (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських, районних у містах, обласних і районних рад), який містить норми права, обов'язкові для населення самоврядованих територій, а також для установ і організацій, які здійснюють діяльність у межах цих територій. Це правовий акт громадянського суспільства.
Слід зважити на те, що місцеві референдуми мають вищу юридичну чинність щодо інших нормативно-правових актів місцевого самоврядування.
Особливістю актів місцевого самоврядування є їх територіальна обмеженість і самостійність в ухваленні рішень, які стосуються питань управління комунальною власністю, формування, затвердження і виконання місцевого бюджету, встановлення місцевих податків і зборів, здійснення охорони суспільного порядку та ін. їхні рішення обов'язкові для розташованих на відповідній території підприємств, установ і організацій незалежно від відомчої підлеглості, а також для посадових осіб і громадян цієї території.
Рішення сільських, селищних міських, районних у містах, обласних і районних рад вступають у дію з дня їх офіційного обнародування, якщо радою не встановлений пізнішій строк уведення цих рішень у дію.
Виконання актів місцевого самоврядування забезпечується заходами адміністративного впливу і захищається в судовому порядку.
Підзаконний нормативний акт місцевих органів виконавчої влади - акт-документ (постанова, рішення), який видається в межах компетенції місцевого органу виконавчої влади (урядової адміністрації), містить норми права, обов'язкові для установ і організацій, які здійснюють діяльність у межах цих територій, а також для населення відповідної території. Це правовий акт держави на місцевому рівні.
Підзаконні нормативні акти місцевих органів виконавчої влади:
- акти (постанови, рішення і розпорядження) Ради Міністрів Автономної Республіки Крим є загальними в межах даної території для всього населення
- акти (розпорядження) місцевих виконавчих органів влади є обмежено-загальними
Рішення голів місцевих державних адміністрацій, які суперечать Конституції і законам України, можуть бути (відповідно до закону) скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Нормативні акти відділів, управлінь, інших служб місцевих органів виконавчої державної влади, господарського управління і контролю, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, вступають у дію через 10 днів після їх державної реєстрації. Реєстрація здійснюється управлінням юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, якщо в них не передбачений пізніший строк надання чинності, але не раніше дня їх офіційного обнародування.
Висновки
На сьогодні як у правовій науковій літературі, так і на законодавчому рівні відсутній єдиний підхід до визначення «правового акта управління», хоча питання інституту правових актів управління було й залишається предметом наукових дискусій фахівців з теорії права, з конституційного та адміністративного права.
Серед усіх підходів до сутності та змісту поняття «правовий акт управління» найпоширенішими є наступні варіанти тлумачення цього поняття.
* Правовий акт управління - це важлива форма управлінської діяльності (форма управління).
* Правовий акт управління - це управлінське рішення (при цьому термін «рішення» має універсальний характер і встановлює необхідність виконання конкретних дій особами та органами, яким адресоване певне рішення).
* Правові акти управління - це правові акти, і в такому разі до них можна віднести й акти, які приймаються органами законодавчої влади, місцевого самоврядування, судом, прокуратурою.
* Правові акти управління - це дії (або волевиявлення), оскільки вони можуть розглядатись як виконання певних дій правоустановлюючого або правозастосовчого характеру у сфері державного управління.
* Правові акти управління - це приписи, оскільки реальним змістом правових актів управління є правоустановлюючі та правозастосовні приписи.
* Правові акти управління - це різновид документів (юридичних, службових), оскільки ті приписи, які в них містяться, мають своє документальне оформлення.
Правовий акт управління призначений упорядковувати певні суспільні відносини. Це досягається за допомогою різних способів - шляхом встановлення правових норм, виникнення, зміни та припинення правовідносин, шляхом забезпечення реалізації правових норм, правового захисту законних інтересів. Правові акти управління можуть бути основою для прийняття інших актів.
Правовий акт - акт-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення.
Відомчий акт - підзаконний нормативний акт (указ, інструкція, нормативний наказ та ін.), що видається в межах компетенції того чи іншого органу виконавчої влади (міністерства, комітету, відомства), який містить вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання.
Підзаконний нормативний акт органів місцевого самоврядування - акт-документ (постанова, рішення), що видається в межах компетенції органу місцевого самоврядування (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських, районних у містах, обласних і районних рад), який містить норми права, обов'язкові для населення самоврядованих територій, а також для установ і організацій, які здійснюють діяльність у межах цих територій. Це правовий акт громадянського суспільства.
Література
1. Конституція України від 26 червня 1996 року.
2. Указ Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15.12.1999.
3. Указ Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15.12.1999
4. Авер'янов В. Адміністративна реформа і правова наука // Право України. - 2002. - №3.-с. 20-27.
5. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. - М.: Изд-во БЕК, 1997. - 368 с.
6. Васильєв А.С. Административное право Украинн (общая часть) - X., 2001. - С. 146.
7. Глазунова Н.И. Государственное (административное) управление: учебник - М.: ТК Велби; изд-во «Проспект», 2006. - 359 с
8. Старилов Ю.Н. Курс общего административного права. В 2-х т Т 2 - М., 2002. - С. 247.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття і принципи державного управління суспільством. Розподіл влади як загальний принцип здійснення державної влади. Особливості управління різними сферами суспільного життя. Система органів виконавчої влади та управління: суть, функції та призначення.
реферат [27,6 K], добавлен 26.12.2013Розгляд адміністративного права як обов‘язкового інструменту, здійснення державної виконавчої влади у формі державного управління. Поняття і класифікація форм державного управління. Поняття і види правових актів управління; вимоги, що ставляться до них.
реферат [39,3 K], добавлен 07.03.2010Поняття та види центральних органів виконавчої влади. Міністерства, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів України. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері Державного Управління. Адміністративно-правовий статус МВС України.
контрольная работа [59,2 K], добавлен 06.06.2009Функціональні характеристики і технологія прийняття управлінських рішень. Міжгалузева координація дій місцевих органів державної влади при здійсненні своїх повноважень. Організаційно-правовий механізм підвищення ефективності державного управління.
магистерская работа [244,4 K], добавлен 23.04.2011Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права. Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні ЗМІ.
курсовая работа [24,3 K], добавлен 05.01.2007Поняття виконавчої влади. Проблеми органів виконавчої влади. Система органів виконавчої влади. Склад та порядок формування Кабінету Міністрів України. Правовий статус центральних та місцевих органів виконавчої влади. Статус і повноваження міністерства.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 13.12.2012Характерні ознаки державних органів, їх класифікація та сфери діяльності. Місце органів виконавчої влади в системі державних органів України. Правовий статус, компетенція та основні функції органів виконавчої влади, її структура та ієрархічні рівні.
реферат [25,7 K], добавлен 10.08.2009Забезпечення органами державної виконавчої влади регулювання та управління фінансами в межах, визначених чинним законодавством та Конституцією України. Діяльність держави у сфері моделювання ринкових відносин. Принцип балансу функцій гілок влади.
контрольная работа [214,7 K], добавлен 02.04.2011Рівень організуючого впливу виконавчої влади на суспільні процеси. Поглиблення досліджень управлінської проблематики. Структура державного управління. Президент України і його повноваження. Законодавчий орган державної влади України і його функції.
контрольная работа [43,5 K], добавлен 20.03.2009Сутність органів влади; їх формування та соціальне призначення. Загальна характеристика конституційної системи України. Особливості органів виконавчої, судової та законодавчої влади. Поняття, види, ознаки державної служби та державного службовця.
курсовая работа [289,7 K], добавлен 24.03.2014
