Договори у сфері кредитно-розрахункових відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Договори у сфері кредитно-розрахункових відносин

Вступ

З розвитком української держави змінюється і правове регулювання усіх сторін суспільного життя. Перехід країни до ринкових відносин у сфері організації та функціонування господарства вимагає, в свою чергу, приведення законодавства у відповідність до потреб ринкової економіки. Враховуючи економічні закони ринку, варто відзначити, що саме на банківську, кредитну та грошову системи покладено роль ланки, яка забезпечує розвиток країни у цілому. Кредитування є необхідною умовою нормального функціонування будь-яких суб'єктів господарювання, які здійснюють зазначену діяльність, реалізуючу сукупність господарських прав та обов'язків.

В юридичній літературі під кредитними правовідносинами розуміють усі кредитні відносини, що виникають при наданні (передачі, використанні і поверненні) грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, на умовах повернення.

Метою дослідження є поглиблення правових знань про юридичну природу, види, зміст та сторони договорів у сфері кредитно-розрахункових відносин.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:

§ розглянути теоретичні засади кредитно-розрахункових відносин;

§ розглянути основні види договорів у сфері кредитно-розрахункових відносин;

§ дослідити відповідальність сторін за невиконання умов договору.

Об'єктом дослідження є цивільно-правові закономірності становлення, функціонування та розвитку договірних засад у кредитно-розрахунковій сфері.

Предметом дослідження є договір як інститут цивільного права.

Методологічну основу розробки становлять сучасні методи наукового пізнання, зокрема, діалектичний метод із системно-структурним підходом до вивчення матеріалу, порівняльно-правовий, історичний, формально-логічний та інші методи.

договір кредитний розрахунковий відповідальність

1. Поняття та загальна характеристика договорів у сфері кредитно-розрахункових відносин

Однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов'язань закон називає договір (ч. 2 ст. 151 ЦК). Поняття договору розкривається через поняття угоди (правочину), бо договір є одним із видів угод. Відповідно до ст. 41 ЦК України угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав або обов'язків. Договір - це дво - чи багатосторонні дії сторін, спрямовані на досягнення певного правового результату.

Юридична конструкція договору - це передбачена законом система взаємопов'язаних компонентів правового характеру, яка забезпечує функціонування зв'язків між учасниками договору. Серед цих компонентів називають угоду сторін та порядок її досягнення, структуру, способи виконання договору, умови та обсяг відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань [10].

Основою будь-якого договору є домовленість, що заснована на волі сторін. Воля особи, її рішення вступити в договір, установлення умов договору визначаються економічними, політичними, соціальними реаліями життя суспільства

Всі договори в сфері кредитово-розрахункових відносин мають більш менш схожу структуру.

Структура договору законом не регламентується, і на практиці він, як правило, має наступні розділи:

ввідна частина;

загальні положення;

предмет договору;

умови надання кредиту;

умови і порядок розрахунків;

права і обов'язки сторін;

інші умови;

юридичні адреси, реквізити і підписи сторін [7].

Договір відкривається ввідною частиною, в якій зафіксовані дата і місце підписання операції. Просторово-часові координати відносин сторін встановлюються по фактичному часу і місцю укладення договору. Проте вирішальне значення правового акту має не дата його підписання, а дата фактичного виконання кредитором своїх договірних зобов'язань [4]

У ввідній частині мовиться про «сторони» операції: «Кредиторові» і «Позичальнику».

Тут слід звернути увагу на правильне написання цих понять і відмовитися від яких-небудь скорочень. Критерієм в цьому випадку повинні служити офіційні найменування сторін, вказані в свідоцтвах про реєстрацію і видачі ліцензії. До того ж знайомство з подібними документами дозволить кредиторові переконатися в тому, що позичальник дійсно є юридичним обличчям і здійснює свою діяльність на законній підставі. Все це здається зайвим в умовах, при яких в кредитні відносини на Україні не так вже рідко вступають сторони, які ще не отримали ліцензії або у яких вона була відкликана. [7]

У кредитних договорах зустрічаються різні поняття, пов'язані з термінами:

повний термін - період часу від початку використання кредиту до його повного погашення; його можна розбити на три відрізання: період використання, пільговий період і період погашення;

термін використання - час від початку використання до початку пільгового періоду; при банківському кредиті початком використання є зарахування валютних засобів на рахунок підприємства;

пільговий термін починається з моменту закінчення періоду використання і триває до початку погашення кредиту; протягом цього часу сплачуються тільки відсотки;

термін погашення - період, протягом якого виплачується основний борг по кредиту.

Терміни отримання і повернення кредиту за договором можуть обчислюватися з моменту:

укладення договору;

перерахування коштів кредитором або позичальником;

надходження засобів позичальникові або кредиторові. [8]

У будь-якому випадку в кредитному договорі повинні бути чітко визначені дати отримання і повернення кредиту. Щодо моменту отримання кредиту можливі два варіанти, коли:

рахунок позичальника знаходиться в банці-кредиторові або

цей рахунок знаходиться в іншому банку.

В сфері кредитно-розрахункових відносин договори належать до групи договорів про надання послуг [5].

2. Договір позики

2.1 Загальна характеристика договору позики. Сфера застосування та джерела правового регулювання

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За загальною характеристикою договір позики є:

§ односторонній;

§ реальний (є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками);

Особливості передання грошей готівкою або у безготівковій формі.

- відплатний (може бути безвідплатним, або безпроцентним) [3]

Сфера застосування договору позики визначається з урахуванням його суб'єктного складу (позикодавцем та позичальником можуть бути будь-які учасники цивільних відносин) та об'єктів, які передаються за договором позики (грошові кошти та інші речі, визначені родовими ознаками - не можуть передаватися за договором позики індивідуально-визначені речі).

За цими критеріями у законодавстві України виділяються окремий різновид договору позики: кредитний договір.

До джерел правового регулювання договору позики належать: нормативно-правові акти (акти цивільного законодавства):

§ Цивільний кодекс;

§ Господарський кодекс України;

§ Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р.;

§ Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р.

§ Підзаконні правові акти Національного банку України. [7]

2.2 Укладення та форма договору позики. Сторони договору

Цивільним кодексом України не встановлено спеціального порядку укладення договору позики. Його укладення здійснюється в загальному порядку, встановленому для укладення цивільно-правових договорів, передбаченому ст. ст. 641-646 ЦК України.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Недотримання письмової форми договору позики не означає його недійсності.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. [5]

Таким іншим документом може бути борговий цінний папір, наприклад, вексель або облігація.

Сторонами у договорі є позикодавець та позичальник. Ними можуть бути будь-які учасники цивільних відносин у межах свого рівня дієздатності.

2.3 Зміст договору позики

Зміст договору позики складають його умови. Істотними умовами договору позики є:

§ предмет договору позики;

§ об'єкт, що передається у позику;

§ проценти за користування позикою;

§ строк договору позики. [6]

Предметом договору є послуга фактичного характеру, яка полягає у переданні у власність позичальника грошових коштів або інших речей визначених родовими ознаками.

Незважаючи на те, що за договором позики майно передається у власність він не належить до групи договорів про передання майна у власність, оскільки за цим договором інша сторона (позичальник) зобов'язується повернути відповідне майно.

Об'єкт, що передається у позику. Таких об'єктів може бути два:

§ грошові кошти;

§ інші речі визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошові кошти за договором позики, за загальними правилом, мають надаватися у гривнях.

Якщо за договором позики визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором.

Використання іноземної валюти за договором позики допускається на підставі індивідуальної ліцензії НБУ.

Проценти за користування позикою.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками. [9]

Строк договору позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

2.4 Права та обов'язки сторін за договором позики. Наслідки порушення договору

Залежно від сторони у договорі позики, права та обов'язки за ним поділяються на два види:

§ права позикодавця;

§ права та обов'язки позичальника.

Права позикодавця:

§ на повернення предмету позики у такій самій сумі, а щодо речей визначених родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем;

§ на отримання розписки від позичальника про отримання предмету позики;

§ на одержання від позичальника процентів.

Права позичальника:

§ не надавати позикодавцеві винагороди за отриману позику, якщо вона є безпроцентною;

§ на пільговий 30 денний строк на повернення позики;

§ дострокове повернення позики, якщо вона була безпроцентною;

§ оспорювання договору позики. [4]

Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Обов'язки позичальника - повернути позику. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК:

§ суму боргу;

§ встановлений індекс інфляції;

§ три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. [5]

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

3 Особливості укладання кредитних договорів

3.1 Загальна характеристика кредитного договору

Кредитний договір - цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і зобов'язання та економічну відповідальність комерційного банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції [1]. Кредитні відносини між кредитором (банком) і позичальником обов'язково набувають договірного характеру. В правовій державі має забезпечуватися повноцінна правова основа кредитного процесу. Здійснення кредитного обслуговування на договірній основі передбачається Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Головна вимога до змісту кредитного договору полягає у тому, щоб він містив у собі такі юридичні норми, які б дозволили регулювати весь комплекс взаємовідносин банку з клієнтом (позичальником). У банківській практиці використовуються типові форми кредитних договорів стосовно різних видів позик, хоча чинне законодавство й не встановлює загальних вимог до форми та умов кредитного договору. Типова форма кредитного договору наведена в Положенні НБУ «Про кредитування». Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов кредитної операції визначаються за згодою сторін. У кожному конкретному випадку зміст кредитного договору пристосовується до особливостей позичальника, враховує специфіку його фінансово-господарської діяльності. [6]

Кредитний договір має бути підписаний повноважними особами сторін, які його укладають.

За своєю структурою кредитний договір має включати такі складові:

- преамбулу, в якій зазначаються найменування сторін та їх організаційно-правова форма;

- предмет і суму договору; (уточнюється мета кредиту, його сума, строк надання позики, величина річних відсотків; указується номер і дата договору);

- умови забезпечення кредиту вказується конкретно: договір застави, договір поруки (гарантія), цінні папери або інші документи; зазначається, що кредит, наданий банком, забезпечується всім належним позичальникові майном і коштами);

- порядок надання і погашення позики (розкривається конкретний механізм видачі і погашення позики із зазначенням терміну);

- зобов'язання банку і позичальника (банк зобов'язується відкрити позичальникові певний (вказується номер) позичковий рахунок для видачі кредиту; позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі та забезпечити повернення одержаного кредиту і сплату нарахованих відсотків із свого поточного рахунка у встановлені строки відповідно до строкових зобов'язань;

- права банку і позичальника (банк має право у разі недотримання позичальником умов договору розірвати його і достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу - вказується розмір штрафу у відсотках до суми позички позичальник має право достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит, включаючи відсотки за його користування, попередньо повідомивши про це банк);

- санкції у разі невиконання умов договору;

- порядок розгляду спірних питань (вони вирішуються згідно з чинним законодавством в арбітражному порядку);

- особливі умови (наприклад порядок внесення змін у договір; зміни у договорі оформляються додатковою угодою сторін);

- строк дії договору (строк дії кредитного договору встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення позики та відсотків за нею);

- юридичні адреси та реквізити сторін;

- підписи сторін. [7]

3.2 Особливості кредитного договору

Особливості кредитного договору:

§ у розподілі прав та обов'язків - кредитний договір є двостороннім;

§ у моменті укладення - кредитний договір є косенсуальним;

§ у від платності - кредитний договір є завжди відплатним;

§ у формі - кредитний договір завжди укладається у письмовій формі (недотримання письмової форми має своїм наслідком його нікчемність);

§ у суб'єктному складі:

позичальником за кредитним договором (кредитодавцем) може бути лише банк або інша фінансова установа.

Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом.

До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг;

§ в об'єкті, що передається за договором - за кредитним договором позичальнику передаються лише грошові кошти (кредит);

§ в умовах надання кредиту - для кредиту, як правило, характерні такі умови надання:

- повернення;

- строковості (характерна відстрочка або розстрочка платежу);

- відплатності;

- забезпеченості;

- цільового використання. [4]

4. Договір банківського внеску

4.1 Загальна характеристика договорів банківського вкладу

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 ЦК).

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За загальною характеристикою договори банківського вкладу і рахунку є:

§ двосторонніми;

§ договір банківського вкладу реальним (є укладеним з моменту передання грошей), а договір банківського рахунку (консенсуальним);

§ відплатними (договір банківського рахунка може бути безвідплатним - ч. 4 ст. 1068 ЦК).

Сфера застосування договорів банківського вкладу та рахунку визначається з урахуванням його суб'єктного складу (стороною, яка надає відповідний вид фінансової послуги є банк або інша фінансова установа) та виду рахунку, який відкривається. [3]

За останнім критерієм у законодавстві України виділяються окремо:

договір банківського вкладу;

договір банківського рахунку.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки, за договором банківського рахунку - поточні рахунки. [5]

4.2 Укладення та форма договорів банківського вкладу і рахунку. Сторони договору

Для укладення договорів банківського вкладу та рахунку актами цивільного законодавства України встановлено спеціальний порядок їх укладення.

Якщо фізична особа не має рахунків у цьому банку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється в такому порядку:

фізична особа має пред'явити паспорт або документ, що його замінює. Фізична особа-резидент додатково має пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння фізичній особі-резиденту ідентифікаційного номера платника податків;

між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу;

фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок;

на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку. [5]

Якщо суб'єкт господарювання не має в цьому банку рахунків, то відкриття йому поточного рахунку здійснюється в такому порядку.

Особи (особа), які (яка) від імені суб'єкта господарювання відкривають поточний рахунок, мають: пред'явити паспорт або документ, що його замінює.

Представники юридичних осіб мають також пред'явити документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку), визначені цією главою Інструкції.

На підставі зазначених вище документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком.

Між банком і клієнтом укладається в письмовій формі договір банківського рахунку.

Якщо юридична особа не має рахунку в цьому банку, то для відкриття їй поточного рахунку потрібно подати такі документи:

заяву про відкриття поточного рахунку (Заяву підписує керівник юридичної особи або інша уповноважена на це особа;

копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідчену органом, що видав свідоцтво, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/ засновницького договору/ установчого акта/ положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально.

Положення юридичних осіб публічного права, які затверджуються розпорядчими актами Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, засвідчення не потребують. Юридичні особи публічного права, які діють на підставі законів, установчий документ не подають;

копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований, в установленому порядку. [7]

До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів.

Юридичні особи, які використовують найману працю і відповідно до законодавства України є платниками страхових внесків, додатково до вищезазначеного переліку документів мають подати такі документи:

копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку. [3]

Інформацію про те, що юридична особа не використовує найману працю і не є платником страхових внесків, клієнт обов'язково зазначає в заяві про відкриття поточного рахунку в рядку «Додаткова інформація».

Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Сторони у договорах банківського вкладу та банківського рахунку.

Сторонами у договорі є банк або інша фінансова установа та вкладник (володілець рахунку).

Ними можуть бути будь-які учасники цивільних відносин у межах свого рівня дієздатності. [5]

4.3 Зміст договорів банківського вкладу і рахунку

Зміст договорів банківського вкладу та банківського рахунку складають їх умови.

У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються:

§ вид банківського вкладу;

§ сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок;

§ строк дії договору;

§ розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін;

§ умови дострокового розірвання договору;

§ інші умови за погодженням сторін. [2]

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення (наприклад, досягнення пенсійного віку, одруження тощо).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом.

До істотних умов договору банківського рахунку належать:

1) предмет договору;

2) проценти за користування коштами, що знаходяться на рахунку.

За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. [2]

До них, як правило, належать:

1) прийняття та зарахування на рахунок клієнта грошових коштів;

2) виконання розпоряджень клієнта про перерахування коштів з його рахунку на рахунок визначеної ним особи;

3) видача відповідних сум з рахунка клієнта.

Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Проценти сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. [7]

Висновки

Договір - це дво - чи багатосторонні дії сторін, спрямовані на досягнення певного правового результату.

Юридична конструкція договору - це передбачена законом система взаємопов'язаних компонентів правового характеру, яка забезпечує функціонування зв'язків між учасниками договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Кредитний договір - цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і зобов'язання та економічну відповідальність комерційного банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції. Кредитні відносини між кредитором (банком) і позичальником обов'язково набувають договірного характеру.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Література

1. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. - М.: Издательство «Статут», -682 с.

2. Бичков А. Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов'язання. Підручник. Затв. МОНУ 2-ге вид. Изд: КНТ, 2008 г. - 498 с.

3. Васьковський О.В. Правове регулювання договору на розрахунково-касове обслуговування // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2000. - Випуск 8. - С. 288-299.

4. Зазвонова Л.А. Деньги и кредит: у 2 ч.: пособие для студентов. Ч. 2 / Европейский университет; ред. Л.И. Гринь. - К.: изд. Европейского университета, 2007. - 170 с.

5. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Т. II. - 1088 с.

6. Цивільний кодекс України / Коментар. - Одеса: Юридична література, 2004. - 1112 с.

7. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. - Ч. 1. - 692 с

8. Цивільне право України Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова I.В. та ін.; За заг. ред. В.I. Борисової, I.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Т. 2. - 552 с.

9. Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. - К.: Істина, - 2006.

10. Щербина В.С. Господарське право. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

Размещено на Allbest.ru