Відносини адвоката з клієнтами

Размещено на http://www.allbest.ru/

13

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему: «Відносини адвоката з клієнтами»

Вступ

В сучасному суспільстві все більшої актуальності набувають питання забезпечення правового статусу окремих категорій громадян, їх об'єднань або соціальних груп. Процес посилення юридичних гарантій правового положення людини в суспільстві є за своєю суттю об'єктивним тому, що свідчить про розвиток соціальної організації, її вдосконаленість, прогресивність. Крім того, визнаючи Україну правовою соціальною державою, ми повинні визнати і забезпечити реальну наявність закріплених на конституційному рівні прав та свобод громадян. Одним із засобів вирішення даної проблеми, який за своїми можливостями можна назвати універсальним, є інститут адвокатури, що виступає як надійна правова гарантія здійснення захисту прав людини і надання їй правової допомоги. Конституція України в статті 59 проголосила щонайважливішу соціальну функцію адвокатури - забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах. Роль єдиного незалежного професійного правозахисного інституту, який покликаний захищати права та свободи, представляти законні інтереси особи в державних владних структурах на закріплених Законом України «Про адвокатуру» принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму та конфіденційності, реалізується адвокатурою в складній системі правовідносин. Діяльність адвоката завжди пвв'язана з уявленням про високі моральні принципи - справедливості, гуманізму, чесності, правдивості. Перетворення в життя цих принципів в сферах юридичної практики є обов'язковою умовою успішного вирішення завдань, які стоять перед адвокатами-професіоналами, і в значній мірі залежить від їх моральних властивостей.

1. Суспільне призначення адвокатури. Загальні право-етичні вимоги до адвокатів

У цивілізованих демократичних державах, до числа яких прагне увійти й Україна, невід'ємним фактором правової системи й основним недержавним інститутом захисту особистості, її прав і свобод є адвокатура. Практично всі міжнародні акти з прав людини, починаючи від Загальної декларації і закінчуючи Основними положеннями про роль адвокатів (прийнятими VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 р.), одним з найважливіших прав кожної особи визнають право на отримання фахової правової допомоги. Конституція України в ст. 59 забезпечення цього права покладає власне на адвокатуру. Міжнародна спільнота, одним з показників рівня демократичності і дотримання прав людини в державі визнає існування в країні незалежної адвокатури і ефективного виконання покладених на неї функцій.

Конституція України проголосила найважливішу соціальну функцію адвокатури, а саме забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Адвокатура України, відповідно до Закону України «Про адвокатуру» від 09.12.1992 р., є добровільним професійним об'єднанням. Вона функціонує на закріплених цим Законом принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму та конфіденційності.

Адвокат - це юрист, який покликаний своєю діяльністю, відповідно до Конституції та законів України, сприяти захисту прав і свобод, представляти інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу.

Надзвичайна важливість функцій адвокатури вимагає від адвокатів дотримання високих правових та етичних стандартів поведінки.

Відповідно до ст. 2 Закону адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

У межах своєї компетенції адвокати дають консультації та роз'яснення, довідки щодо законодавства, складають заяви, скарги та інші документи правового характеру, здійснюють представництво у суді та в інших державних органах в інтересах громадян і юридичних осіб, надають юридичну допомогу суб'єктам права, сприяють правовими засобами здійсненню підприємницької діяльності. Разом з тим, адвокат повинен дотримуватись обов'язків, покладених на нього Законом України «Про адвокатуру»: неухильно виконувати вимоги діючого законодавства, використовувати усі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, а також відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Крім високої кваліфікації, адвокат має володіти глибокими знаннями не тільки у галузі юриспруденції, а і в інших сферах науки, бути тонким психологом, вміти робити необхідні висновки. Для нього дуже важливо бути добрим промовцем, мати змогу майстерно складати документи. Неодмінна вимога до адвоката - скрупульозне дотримання свого призначення - захищати не злочин, а людину, володіти високими моральними якостями, неухильно додержуватися адвокатської етики.

2. Основні принципи адвокатської етики

Принцип пріоритету інтересів клієнта або принцип адвокатської справедливості

Водночас специфіка, комплексний характер обов'язків, що лежать на адвокатурі, обумовлюють необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, дотриманням принципів законності і верховенства права.

Ст. 7 Правил адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при КМУ від 01.10.1999 р. закріплює принцип домінантності інтересів клієнтів, який полягає в наступному. У межах дотримання принципу законності адвокат зобов'язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами, інтересами колег, партнерів, співробітників, інтересами законних представників клієнтів, або їх опікунів, піклувальників та інших осіб, а також будь-якими іншими міркуваннями. Крім того, адвокат повинен поважати свободу вибору клієнтом адвоката і ні до прийняття доручення, ні в процесі його виконання не вчиняти перешкод до реалізації цієї свободи.

Іншими словами адвокат незалежно від особистого ставлення до клієнта чи його вчинків має вжити всіх передбачених законом засобів для максимальної реалізації прав та інтересів клієнта, незважаючи навіть на той факт, що це може порушувати принцип справедливості по відношенню до інших осіб (наприклад, застосування норми про сплив строку позовної давності дозволяє боржнику уникнути відповідальності за несплату боргу, хоча це несправедливо по відношенню до кредитора).

Принцип незалежності

Ст. 5 вищезазначених Правил говорить, що специфіка цілей і завдань адвокатури вимагає як необхідної умови належного здійснення адвокатської діяльності максимальної незалежності адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов'язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів. З метою дотримання цього принципу в своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і принциповим у виконанні своїх професійних обов'язків, відстоюванні професійних прав та їх ефективному використанні в інтересах клієнтів. Адвокат зобов'язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що применшували б його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта і перешкоджають належному наданню йому правової допомоги. Адвокат не повинен займатися іншою діяльністю, яка ставила б його в юридичну, матеріальну або моральну залежність від інших осіб, підпорядкувала його вказівкам або правилам, які можуть увійти в суперечність з нормами чинного законодавства про адвокатуру і цими Правилами, або можуть іншим чином перешкоджати вільному і незалежному виконанню адвокатом його професійних обов'язків. Адвокат не повинен при виконанні доручення клієнта керуватися вказівками інших осіб стосовно змісту, форм, методів, послідовності і часу здійснення його професійних прав і обов'язків, якщо вони суперечать його власній уяві про оптимальний варіант виконання доручення клієнта.

Принцип конфіденційності

(1) Дотримання принципу конфіденційності (ст. 9 вищезазначених Правил) є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання правової допомоги. Тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, отриманої адвокатом від клієнта, а також про клієнта (зокрема щодо його особи) або інших осіб у процесі здійснення адвокатської діяльності, є правом адвоката у відносинах з усіма суб'єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов'язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується. Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі.

Конфіденційність такої інформації може бути скасована тільки особою, зацікавленою в її дотриманні (або спадкоємцями такої фізичної особи чи правонаступниками юридичної особи), в письмовій або іншій зафіксованій формі.

Адвокат не відповідає за порушення цього принципу у випадках допиту його у встановленому законом порядку як свідка стосовно обставин, які виходять за межі предмета адвокатської таємниці, визначеного чинним законодавством, хоча й охоплюється предметом конфіденційності інформації, передбаченим цими Правилами. Розголошення відомостей, що складають адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, попереднього слідства і суду допитати адвоката про обставини, що складають адвокатську таємницю.

Адвокат (адвокатське об'єднання) зобов'язаний забезпечити розуміння і дотримання принципу конфіденційності його помічниками та членами технічного персоналу. Адвокат (адвокатське об'єднання) зобов'язаний забезпечити такі умови зберігання документів, переданих йому клієнтом, адвокатських досьє та інших матеріалів, що знаходяться в його розпорядженні і містять конфіденційну інформацію, котрі розумно виключають доступ до них сторонніх осіб.

Принцип компетентності та добросовісності (ст. 10 Правил)

Зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов'язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, фундаментальне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва. Адвокат зобов'язаний надавати правову допомогу клієнтам компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність в урахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта і можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до належного виконання доручення.

Адвокат зобов'язаний незалежно від сфери своєї переважної спеціалізації, якщо така має місце, підтримувати на належному рівні знання у питаннях, з яких він згідно з чинним законодавством зобов'язаний надавати юридичну допомогу за призначенням органів слідства або суду, а також безкоштовно.

Адвокат має постійно працювати над вдосконаленням своїх знань і професійної майстерності, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві. Адвокат повинен забезпечувати розумно необхідний рівень компетентності своїх помічників, технічного персоналу та інших осіб, що залучаються ним для виконання окремих робіт у зв'язку з виконанням доручення.

Принцип відповідальності за недотримання правил адвокатської етики

Відповідно до ст. 77 Правил адвокатської етики за порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру. Більше того, ст. 78 передбачає відповідальність адвоката за порушення Правил адвокатської етики помічником адвоката, якщо адвокат:

1) не забезпечив ознайомлення останнього з цими Правилами;

2) не здійснював належного контролю за діями помічника, залученого ним до виконання окремих робіт за дорученням, передбаченим угодою між адвокатом і клієнтом про надання правової допомоги;

3) своїми розпорядженнями і порадами або особистим прикладом сприяв порушенню помічником Правил адвокатської етики.

Ст. 16 Закону України «Про адвокатуру» регулює дисциплінарну відповідальність адвоката. Зокрема, за порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

попередження;

зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року;

анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або в судовому порядку. Питання про дисциплінарну відповідальність адвоката - члена адвокатського об'єднання регулюється також статутом відповідного об'єднання.

3. Відносини адвоката з клієнтом

Прийняття доручення - укладення угоди з клієнтом на ведення справи - це важлива і відповідальна процедура. Закон України «Про адвокатуру» (ст. 7) позбавляє адвоката права «…відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного», за винятком випадків чітко передбачених у ст. 41 Правил адвокатської етики. Тому, укладаючи угоду на ведення справи, адвокат зобов'язаний ретельно зважити свої можливості: усвідомити характер, обсяг і можливу тривалість роботи, з'ясувати специфіку справи і тверезо зважити свої пізнання в цій сфері, уточнити позицію й особистість обвинувачуваного, характер побажань клієнтів, а деколи і передісторію справи (наприклад, якщо перед тим був залучений інший адвокат). Слід перевірити чи прийняття доручення не порушить принципи конфіденційності, законності, прав інших адвокатів, права клієнта на свободу і виборі адвокатів та інше, що детально регулюється Правилами адвокатської етики. Не досить зважений підхід до прийняття доручення приховує у собі чимало можливих ускладнень, а нерідко і неприємностей.

Правила адвокатської етики містять детальні вимоги до форми та змісту угоди про надання правової допомоги (ст. ст. 16-17), але крім того, містить і положення про дотримання принципу компетентності, добросовісності та законності на цьому етапі його роботи. Приймаючи доручення на надання правової допомоги (ст. 18 Правил), адвокат повинен зважити свої можливості по його виконанню і зобов'язаний відмовитись від прийняття доручення, якщо є розумно достатні підстави вважати, що стосовно даного доручення норми цих Правил, в яких втілений принцип компетентності, не можуть бути адвокатом дотримані. У випадку, коли для досягнення рівня компетентності, необхідного для належного виконання доручення, адвокату потрібна спеціальна підготовка, то виходить за межі звичайної підготовки до справи і вимагає значного часу через відсутність у адвоката спеціальних знань законодавства, що підлягає застосуванню в даному випадку, або досвіду ведення відповідної категорії справ, адвокат зобов'язаний до укладення угоди з клієнтом попередити його про необхідність такої підготовки.

Адвокат не повинен приймати доручення на надання правової допомоги, якщо він через обсяг зайнятості не зможе забезпечити розумно необхідну сумлінність виконання доручення, досконалість, ретельність підготовки, оперативність при виконанні доручення, окрім випадків, коли відмова від прийняття доручення в конкретній ситуації може призвести до суттєвого порушення прав та законних інтересів клієнта, або коли клієнт дає згоду на запропоновані йому строки виконання доручення, якщо відстрочка об'єктивно не повинна суттєво позначитись на можливості належного виконання доручення. В будь-якому випадку до укладення угоди з клієнтом адвокат зобов'язаний попередити клієнта про складнощі і можливі негативні наслідки для результату виконання доручення, пов'язані з обсягом зайнятості цього адвоката.

До підписання угоди про надання правової допомоги у справі, що підлягає судовому розгляду, адвокат повинен з'ясувати всі відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції у справі та її змісті, та запитати і вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні клієнта.

Адвокату забороняється (ст. 22 Правил) приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними. Якщо клієнт наполягає на використанні засобів виконання доручення, котрі є протиправними, адвокат повинен повідомити клієнта про неприпустимість їх застосування та вказати на можливі законні шляхи досягнення того самого або подібного результату. Якщо і при цьому не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту доручення, адвокат зобов'язаний відмовитись від укладення з клієнтом угоди.

Висновок

адвокатура етика клієнт принцип

Взаємини адвоката з клієнтом повинні будуватися на офіційній основі і ні в якому разі не переростати в дружбу та інші «близькі відносини», у будь-якому на період ведення справи. У середовищі адвокатів прижилося прислів'я: клієнт - твій потенційний ворог. Ця «істина» справедлива для ситуацій, коли між адвокатом і клієнтом установлюються «нестатутні» відносини, що припускають не передбачені законом взаєморозрахунки, необґрунтовані запевнення і обіцянки. Тому ст. 18 Правил говорить, що адвокат не повинен приймати доручення на виконання дій, що виходять за межі його професійних прав та обов'язків. Трапляються ситуації, коли клієнт, раніше благав про допомогу, раптом без видимих причин перетворюється в злісного і непримиренного ворога. Найгостріші конфлікти між адвокатом і його клієнтами виникають на ґрунті незадоволення наслідком справи. Особливу гостроту вони приймають, коли адвокат за укладення угоди чи в процесі подальшого спілкування з клієнтами мав необережність дати будь-яке запевнення, безпідставно вселити надію клієнтам або не чітко висловити свої припущення.

Література

1. Закону України «Про адвокатуру»

2. Конституція України

3. Цивільний процесуальний кодекс України

4. Кодекс адміністративного судочинства

5. Див.: п. 1.1 Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства // Бюлетень законодавства і юридичної практики України: «Адвокатура в Україні». - Київ: «Юрінком», 2000 р. - №1.

6. Див.: Правила адвокатської етики. // «Юридичний вісник

7. України». - №46. - 18 - 24 листопада 1999 р.

8. Див.: Ст. 35 Правил адвокатської етики. // «Юридичний вісник

України». - №46. - 18 - 24 листопада 1999 р.

9. Див.: п.п. 3.4.1-3.4.2 Загального кодексу правил для адвокатів

країн Європейського Співтовариства. // Бюлетень законодавства і

юридичної практики України: «Адвокатура в Україні». - Київ,

«Юрінком», 2000 р. - №1.

Размещено на Allbest.ru