Підстави кримінальної відповідальності та її роль у запобіганні злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Підстави кримінальної відповідальності та її роль у запобіганні злочинів

Зміст

Вступ

1. Поняття кримінальної відповідальності

2. Підстави кримінальної відповідальності

3. Роль кримінальної відповідальності

Висновки

Бібліографічний список

Вступ

Зростання злочинності, що спостерігається в останні роки, зокрема організованої насильницької та корисливої, яка викликана переломним періодом розвитку України і низькою інших негативних чинників, ставить перед державою серйозні завдання щодо боротьби з цим явищем. Необхідно добиватися припинення її зростання, а потім і істотного скорочення. З цією метою вживаються політичні, економічні, організаційні, законодавчі та інші заходи.

Однією з важливих задач нашої держави є викорінювання злочинності та всіх причин, що її породжують. Рішення цієї задачі здійснюється спільними зусиллями всіх державних органів, громадських організацій і всіх шарів громадськості. Звідси різноманіття форм і методів, використовуваних у боротьбі зі злочинністю. Зокрема, поряд із застосуванням позбавлення волі до небезпечних злочинців застосовуються покарання, не зв'язані з позбавленням волі, а також заходу суспільного впливу чи примусові міри виховного характеру у відношенні облич малозначні злочини, що зробили, чи злочини, що не представляють великої суспільної небезпеки.

Прийняття 28 червня 1996 року нової Конституції України створює для цього міцну законодавчу базу. Коло злочинних посягань визначає безпосередньо кримінальне законодавство. Щоб це законодавство було досить ефективним, необхідно правильно його застосовувати.

Кримінальне право України знаходить своє відображення в кримінальному законодавстві, яке являє собою єдину нормативну систему. Кримінальне законодавство України складається з кримінальних законів, які зведені в Кримінальний кодекс.

В нормах кримінального закону сформульовані підстави і принципи кримінальної відповідальності. Згідно з Основним Законом України кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння.

В даний час, коли в суспільних науках, у тому числі й у юридичної, одержала визнання ідея пріоритету загальнолюдських цінностей, дослідження кримінально-правових відносин здобуває особливе значення. Зараз можна з упевненістю сказати, що взаємини між злочинцем і державою в нашій країні будуються на основі закону.

Реалізація кримінально-правових відносин кримінальної відповідальності допускається тільки при наявності основ, передбачених діючим карним законодавством. У цьому зв'язку, представляється важливим розгляд і аналіз таких основ. Після цього необхідно розглянути ряд норм, що містяться в діючому карному законодавстві.

1. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Визначаючи кримінальну відповідальність, слід виходити з того, що вона є одним із видів юридичної відповідальності. І хоча остання в правознавстві визначається неоднаково, але у вузькому спеціально-правовому значенні юридична відповідальність трактується як відповідальність ретроспективна, тобто як відповідна реакція держави за вчинене в минулому правопорушення. З цієї точки зору юридичну відповідальність можна визначити як вид і міру примусового перетерпіння особою, що вчинила правопорушення, певних позбавлень державно-правового характеру, які передбачені законом.

Розрізняють такі мети юридичної відповідальності: загальну превенцію правопорушення; покарання правопорушника; вплив на свідомість правопорушника; моральну перебудову особи; формування в людини, яка порушила норми права, настанови на правомірну поведінку надалі; виховний вплив на інших людей з метою попередження правопорушень з їхнього боку.

Мета юридичної відповідальності своєю чергою визначає її функції -- головні напрямки юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших осіб, з метою захисту правопорядку і виховання суб'єктів права, що скоїли чи можуть скоїти правопорушення.

В науці кримінального права немає однозначності в розумінні кримінальної відповідальності: одні автори ототожнюють її з кримінальним покаранням; другі -- характеризують кримінальну відповідальність як певного роду обов'язок; треті -- розглядають її як конкретні кримінально-правові відносини; четверті -- розуміють кримінальну відповідальність як реалізацію санкції кримінально-правової норми; п'яті -- вважають кримінальну відповідальність засудженням винного обвинувальним вироком суду за вчинений злочин з признанням покарання або без нього тощо.

Поняття кримінальної відповідальності повинно відповідати родовим рисам юридичної відповідальності і разом з тим характеризуватися своїми видовими, відмінними ознаками ними є такі:

1. Кримінальна відповідальність являє собою реальну соціальну взаємодію спеціальних органів держави і особи, яка визнана винною у вчиненні злочину, внаслідок чого ця особа перетерпеває певні позбавлення;

2. Обов'язковою ознакою кримінальної відповідальності є державне примушування, яке знаходить своє вираження передусім в засудженні злочинця і його діяння обвинувальним вироком суду, а також в покладенні на винного додаткових позбавлень і обмежень;

3. Вид і міра позбавлень особистого (наприклад, позбавлення волі), майнового (наприклад, конфіскація майна або штраф) або іншого характеру (наприклад, позбавлення права займати певні посади) визначені тільки в кримінальному законі, передусім в санкції статті КК, яка передбачає відповідальність за вчинені злочини;

4. На відміну, наприклад, від цивільно-правової відповідальності, де іноді можливо добровільне перетерпіння особою позбавлень майнового характеру, при кримінальної відповідальності подібне перетерпіння завжди має вимушений характер, оскільки воно пов'язано з діяльністю спеціально уповноважених органів держави.

5. Кримінальна відповідальність можлива лише за вчинення злочину, який виступає як підстава такої відповідальності.

З урахуванням викладеного кримінальна відповідальність -- це вимушене перетерпіння особою, що вчинила злочин, державного засудження, а також позбавлень особистого, майнового або іншого характеру, які передбачені кримінальним законом і покладаються на винного спеціальними органами держави.

Кримінальна відповідальність виникає з моменту набрання обвинувальним вироком чинності, а припиняється з моменту припинення кримінально-правових відносин. Такий погляд на момент виникнення кримінальної відповідальності не є загальновизнаним в науці кримінального права: багато хто з авторів вважають, що кримінальна відповідальність виникає на більш ранніх стадіях -- з моменту вчинення злочину, порушення кримінальної справи, затримання або арешту підозрювального (звинуваченого) та ін.

Згідно зі ст. 10 Конституції Україні кримінальній відповідальності підлягають лише особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років. Особи, які вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вбивство, умисне заподіяння телісних ушкоджень, що спричинили розлад здоров'я, згалтування, крадіжку, грабіж, розбій, злісне або особливо злісне хуліганство та ін.

До особи, яка вчинила у віці до 18 років злочин, що не становить великої суспільної небезпеки, якщо буде визнано, що її виправлення можливе без застосування кримінального покарання, а також до особи, яка до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, вчинила небезпечне діяння, передбачене КК, суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.

2. ПІДСТАВИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Виділяють правову і фактичну підстави кримінальної відповідальності.

Правовою підставою кримінальної відповідальності КК визначає наявність у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні складу злочину, передбаченого КК (ст. 2 КК). Це означає, що до кримінальної відповідальності може бути притягнута лише та особа, яка є суб'єктом злочину і є винуватою у вчиненні забороненого КК діяння проти охоронюваних законом про кримінальну відповідальність об'єктів.

Фактична підстава кримінальної відповідальності - це вчинення особою діяння, передбаченого в КК, яке містить склад злочину. Наприклад, особа вчинила крадіжку. Саме факт вчинення особою крадіжки і буде підставою негативної кримінальної відповідальності.

Особа не підлягає відповідальності, якщо діяння вчинене нею за обставин, що виключають його злочинність.

Не може підлягати кримінальній відповідальності й особа, коли вчинене нею діяння не визнається законом про кримінальну відповідальність злочином (п. З розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК).

3. РОЛЬ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

кримінальний карний законодавство злочинність

Основною ознакою суб'єктивної сторони будь-якого складу злочину є вина. Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає особа, винна у вчиненні злочину, про що прямо вказано у законі.

Злочин визнається вчиненим навмисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків. Необережність, як форма вини, характеризує меншу суспільну небезпечність злочину й особи, яка його скоїла. Злочин визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна і могла їх передбачити. Таким чином, закон визначає два види необережної вини: злочинна самовпевненість і злочинна недбалість.

Мотивом злочину визнаються внутрішні спонукання до скоєння злочину. Це такий активний стан психіки людини, який штовхає на скоєння злочину (користь, помста й інше). Метою злочину є те, чого прагне досягти злочинець.

Кримінальна відповідальність може призвести до запобігання злочину. Тобто злочинець буде мати на увазі те, що він нестиме відповідальність за злочин, що може призвести до роздумів і в решті-решт до відміни задуму.

Якщо ж злочин буде скоєний, злочинець буде нести повну відповідальність за скоєння злочину відповідно до Кримінального кодексу.

Тому кримінальна відповідальність має важливу роль у запобіганні злочинів.

ВИСНОВКИ

Отже, кримінальна відповідальність -- це вимушене перетерпіння особою, що вчинила злочин, державного засудження, а також позбавлень особистого, майнового або іншого характеру, які передбачені кримінальним законом і покладаються на винного спеціальними органами держави.

Кримінальна відповідальність виникає з моменту набрання обвинувальним вироком чинності, а припиняється з моменту припинення кримінально-правових відносин. Такий погляд на момент виникнення кримінальної відповідальності не є загальновизнаним в науці кримінального права: багато хто з авторів вважають, що кримінальна відповідальність виникає на більш ранніх стадіях -- з моменту вчинення злочину, порушення кримінальної справи, затримання або арешту підозрювального (звинуваченого) та ін.

Визначаючи кримінальну відповідальність, слід виходити з того, що вона є одним із видів юридичної відповідальності.

Розрізняють такі мети юридичної відповідальності: загальну превенцію правопорушення; покарання правопорушника; вплив на свідомість правопорушника; моральну перебудову особи; формування в людини, яка порушила норми права, настанови на правомірну поведінку надалі; виховний вплив на інших людей з метою попередження правопорушень з їхнього боку.

Виділяють правову і фактичну підстави кримінальної відповідальності.

Правовою підставою кримінальної відповідальності КК визначає наявність у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні складу злочину, передбаченого КК (ст. 2 КК).

Фактична підстава кримінальної відповідальності - це вчинення особою діяння, передбаченого в КК, яке містить склад злочину.

Злочин визнається вчиненим навмисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків. Необережність, як форма вини, характеризує меншу суспільну небезпечність злочину й особи, яка його скоїла. Злочин визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна і могла їх передбачити.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Конституція України / Голос України. 1996, 13 липня;

2. Кримінальний кодекс України / Кодекси України, № 1, 1996;

3. Сухонос В.В. Правознавство - Суми.: «Університетська книга», 2005;

4. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення у вину. К.: 1996;

5. Загальна теорія держави і права. За редакцією академіка АпрН України, доктора юридичних наук, професора В.В. Копєйчикова. -- К.: «Юрінком», 1997;

6. Коржанський М.Й. Кримінальне право України: Частина особлива. К.: “Генеза”, 1998;

7. Коржанський М.Й. Кримінальне право України. Загальна частина. К.: 1996;

8. Кримінальне право України: Загальна частина. За ред. М.І. Бажанова. - Х.: “Право”, 1997;

9. Кримінальне право України: Загальна частина. За ред. проф. П.С. Матишевського. К.: «Юрінком» 1999;

10. Сухов Ю. Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів / Право України, № 1, 2000.

Размещено на Allbest.ru