Трудове право

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хто насправді представляє найманих працівників у трудових правовідносинах - профспілки, профспілковий орган чи трудовий колектив (його повноважні представники)

Трудовий колектив - це усі громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства (установи, організації) на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством;

Колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю.

Момент виникнення колективного трудового спору конфлікту) (Стаття 6. КЗпП) Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог (Стаття 5., ч.1-2) , передбачені цим Законом, закінчилися, а відповіді від власника не надійшло.

Про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати власника чи уповноважений ним орган (представника), місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням підприємства та Національну службу посередництва і примирення.

При виникненні трудового спору працівник може звернутися до профспілкового комітету, в разі якщо на підприємстві немає профкомітету, або якщо його немає до уповноваженого представницьго органу.

Також у разі виникнення трудового спору, працівник має право не звертатися до проспілки свого підприємства, а одразу до суду.

Також відповідно до частинии другої статті 3 Закону України «"Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" уповноважений найманими працівниками на представництво орган є єдиним повноважним представником найманих працівників до моменту припинення такого спору (конфлікту).

При призначенні представництва для вирішення такого спору (конфлікту) згідно наказу № 192 від 13.05.2003 р. «Про затвердження Положення про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників або профспілки», у випадках, коли скликання зборів утруднене через багатозмінність або територіальну роз'єднаність цехів, відділів, дільниць та інших структурних підрозділів, можуть скликатися конференції представників найманих працівників.

Норми представництва:

- на підприємствах, в установах і організаціях з чисельністю найманих працівників до 300 чол. - 1 представник від 5 найманих працівників;

- на підприємствах, в установах і організаціях з чисельністю найманих працівників від 300 до 1000 чол. - 1 представник від 10 чол.;

- на підприємствах, в установах і організаціях з чисельністю найманих працівників понад 1000 чол. - 1 представник від 15 чол.

Розкрити зміст статті Кодексу законів про працю в Україні, з використанням законів про працю прямої дії, відповідних підзаконних актів тощо

Колективний договір -- це правовий акт, який регулює соціально-трудові відносини між працівниками організації (структурних підрозділів) і роботодавцем.

Сфера укладання колективних договорів. Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності й господарювання, які характеризуються тим, що:

* використовують найману працю;

* мають право юридичної особи.

Відсутність хоча б однієї із цих ознак унеможливлює укладання колективного договору.

Сторонами колективного договору є працівники організації і роботодавець в особі уповноважених представників. Згідно зі ст. 12 КЗпП він укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з одного боку, і профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а в разі їх відсутності -- представниками, обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, -- з другого.

Закон України «Про колективні договори і угоди» (цей Закон визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулювання трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників);

Колективні договори підлягають повідомній реєстрації місіцевими органами державної виконавчої влади.Порядок реєстрації колективних договорів визначається Каібінетом Міністрів України.(Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3693-12 від 15.12.93)

1. Колективні договори підлягають повідомній реєстрації місіцевими органами державної виконавчої влади. Спеціальний порядок реєстрації встановлюється Кабінетом Міністрів України і не може бути визначений у договірному порядку сторонами колективних договорів. Умови, строки, суб'єкти реєстрації та їх повноваження регулюються Положенням про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 225 від 5 квітня 1994 р. Положення не лише регулює порядок реєстрації колективних договорів і угод, а також визначає порядок реєстрації змін і доповнень, що вносяться до цих договорів і угод.2. Проведення реєстрації колективних договорів має на меті:-- засвідчення автентичності примірників і копії колективних договорів, поданих на реєстрацію;-- забезпечення можливості урахування умов колективних договорів під час розгляду індивідуальних і колективних трудових спорів.

З огляду на мету реєстрації колективних договорів та положення частини першої ст. 17 КЗпП України, момент реєстрації не впливає на набрання чинності колективним договором. Він є чинним з моменту підписання його сторонами або з дня, зазначеного у ньому, незалежно від того, чи була здійснена реєстрація договору.3. Встановлено вимоги до колективних договорів для здійснення реєстрації. Колективні договори повинні:а) не суперечити вимогам чинного законодавства і умовам угод більш високого рівня (генеральній, галузевим, регіональним);б) містити інформацію про джерела фінансування заходів щодо надання додаткових (порівняно з чинним законодавством) соціальних пільг і гарантій за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій, галузі, місцевого бюджету;в) відповідати вимогам законодавства про мови і викладатися за загальними нормами правопису.

Зазначені вимоги визначають загальний характер відповідності змісту колективного договору чинному законодавству, але вони не мають юридичного впливу на результат його реєстрації. У випадку виявлення невідповідності колективного договору даним вимогам місцеві органи державної виконавчої влади не вправі відмовити в його реєстрації.4. Положення про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів встановлює єдину підставу відмови в реєстрації колективного договору. У випадку подання сторонами на реєстрацію примірників і копії колективного договору, що не є автентичними, відповідний орган виконавчої влади зобов'язаний прийняти рішення про відмову в реєстрації та повернути примірники договору. Сторони колективного договору, усунувши не автентичність примірників і копії, можуть повторно звернутися для реєстрації в державні органи.5. Реєстрація колективних договорів здійснюється компетентними органами державної виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування за територіально-адміністративною ознакою, перелік яких встановлений у Положенні. Для проведення реєстрації колективних договорів сторони повинні звернутися в районні державні адміністрації, виконавчі комітети сільських, селищних та міських рад. Реєстрація галузевих і регіональних угод проводиться Міністерством праці і соціальної політики України. Єдиними актами колективно-договірного регулювання, що не підлягають повідомній реєстрації, є генеральні угоди. Зазначені суб'єкти не лише реєструють колективні договори і угоди, але також повинні публікувати інформацію про повідомну реєстрацію в офіційних виданнях відповідного реєструючого органу. Міністерство праці і соціальної політики України інформацію про зареєстровані галузеві і регіональні угоди періодично друкує у журналі «Людина і праця». Офіційним виданням визнається засіб масової інформації на підставі рішення відповідного державного органу або органу місцевого самоврядування, що виступає його засновником.6. Повідомна реєстрація колективних договорів охоплює порядок звернення зацікавлених сторін до реєструючи органів і подання необхідних документів, розгляду питання про реєстрацію по суті, прийняття рішення і внесення необхідних записів. Колективний договір подається на реєстрацію сторонами, які його підписали. Законодавством не встановлено період, протягом якого сторони повинні звернутися для реєстрації колективного договору. В даному випадку допускається договірне регулювання і сторони на власний розсуд встановлюють строк подання колдоговору на реєстрацію. Законодавець не визначає і форми звернення сторін про проведення реєстрації. Враховуючи правові вимоги ведення діловодства в державних органах і органах місцевого самоврядування, звернення слід оформляти в письмовій формі, наприклад, шляхом подання спільної заяви, додавши до неї необхідні документи. Сторони для реєстрації повинні подати колективний договір у трьох примірниках -- перший і другий примірники в подальшому повертаються сторонам, а копія залишається в державному органі реєстрації. Разом з колективним договором подаються всі додатки до нього, протоколи розбіжностей (якщо такі складалися), а також інформація про склад повноважних представників сторін, які брали участь у колективних переговорах. Розгляд питання про реєстрацію і прийняття рішення проводиться протягом двох тижнів. У цей строк державний орган чи орган місцевого самоврядування має або винести рішення про реєстрацію колективного договору, або відмовити в її здійсненні. Не пізніше наступного дня примірники повертаються сторонам колективного договору. У разі позитивного вирішення питання про реєстрацію на примірниках і копії колективного договору державні органи роблять напис за встановленим зразком та вносять відповідний запис у реєстр. Зразки напису та запису подаються у додатках № 1 і № 2 до Положення про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів. У разі копіювання та опублікування колективного договору, змін і доповнень до нього обов'язково зазначаються номер і дата їх реєстрації.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про підприємство в Україні" сторони звітують про виконання колективного договору на загальних зборах (конференції) трудового колективу.

Статистичні дані про колективні договори направляються в органи державної статистики в порядку, встановленому Міністерством статистики України.

Чинним законодавством встановлена відповідальність:

* за ухилення від участі в переговорах;

* за порушення й невиконання колективного договору;

* за ненадання інформації, необхідної для колективних переговорів і здійснення контролю1.

Слід врахувати, що порядок і терміни накладення штрафів регламентуються Кодексом України про адміністративні правопорушення. Справи щодо цього розглядаються судом за поданням однієї із сторін колективного договору, відповідних комісій або з ініціативи прокурора.

Таким чином, встановлено коло осіб, які несуть відповідальність, види правопорушень у сфері колективно-договірного регулювання та види відповідальності, встановленої за них.

Практикум

При самостійному вивченні курсу трудового права,- встановіть, в яких Статтях Кодексу Законів про Працю та іншому трудовому законодавстві України зустрічаються і визначаються вказані терміни та поняття.

1. Загальний трудовий стаж -

загальна тривалість роботи чи іншої суспільно-корисної діяльності.

- заг. тривалість роботи чи іншої суспільно корисної діяльності. Види труд, діяльності, що зараховуються до 3. т. с, встановлені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1991). До них належить: робота, виконувана на підставі труд, договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та ін. кооперативах незалежно від характеру й тривалості роботи, тривалості перерв.

- При визначенні загального трудового стажу працівника керуються Правилами визначення загального трудового стажу для призначення працівником допомоги по тимчасовій непрацездатності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.98 № 1658. Цими Правилами загальний трудовий стаж визначений як стаж роботи, протягом якого працівник підлягав обов'язковому соціальному страхуванню (незалежно від характеру роботи і тривалості перерв). Крім того, до загального трудового стажу зараховується час служби в передбачених законодавством військових формуваннях; час відпусток по вагітності і пологах, доглядом за дитиною; час навчання і перепідготовки новим професіям; участь в оплачуваних громадських роботах і період одержання допомоги (у тому числі і матеріальної) по безробіттю згідно з Законом України «Про зайнятість населення» та деякі інші виплати, передбачені Правилами. Виходячи з того, що не нараховується збір на обов'язкове соціальне страхування, не зараховуються до загального трудового стажу при призначенні працівникові допомоги по тимчасовій непрацездатності:

час участі в страйках, визнаних в судовому порядку незаконними;

час очного навчання у вищих навчальних закладах, аспірантурі, докторантурі, ординатурі (проте враховується час навчання в професійно-технічних закладах);

час роботи засуджених в колонії-поселенні і відбуття виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи (якщо інше не передбачено законом).

- Загальний трудовий стаж, що дає право на пенсію.

Призначення пенсій на Україні здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» , введеного в дію з 1 січня 1992 р. Згідно цього Закону пенсії можуть бути трудові ( за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні. (Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.91 р. № 1788-ХII. ВВР - 1992 - № 3 - ст.11.) До загального стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується будь-яка трудова діяльність. В такий стаж входить робота, виконана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Тобто зараховується як постійна робота, так і тимчасова ( сезонна, з повним або неповним робочим днем, на час відсутності працівника тощо), а також у окремих осіб по їх обслуговуванню. На рівні з роботою зараховується і діяльність, яка має назву «служба», навчання, час перебування за кордоном.

До загального стажу не враховуються:

час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним;

час навчання у вищому закладі освіти ( у тому числі на підготовчих відділеннях), в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі з денною (очною) формою навчання;

час роботи засуджених у колонії-поселення і відбування виправних робот без позбавлення волі за місцем роботи, якщо інше не передбачено законом. Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» . ВВР, 1998, №34, ст. 227

- ПОСТАНОВА від 19 жовтня 1998 р. N 1658 «Про затвердження Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності» ПРАВИЛА обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності

1. У разі призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності загальний трудовий стаж визначається на день її настання.

2. До загального трудового стажу зараховується час роботи на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або іншої роботи, протягом якої працівник підлягав обов'язковому соціальному страхуванню, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

3. Робота на водному транспорті протягом повного навігаційного періоду зараховується за рік роботи.

Робота протягом повного сезону на сезонних роботах та підприємствах і в організаціях сезонних галузей народного господарства, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. N 278 "Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей", зараховуються до загального трудового стажу роботи за рік роботи.

Інші сезонні роботи зараховуються до загального трудового стажу роботи за їх фактичною тривалістю.

4. До загального трудового стажу зараховуються також:

служба у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, СБУ, внутрішніх військах МВС, військах цивільної оборони та інших військових...

- Загальний трудовий стаж має значення для призначення пенсії, надбавки до пенсії, для надання деяких видів допоміг. Законом України «Про пенсійне забезпечення» (ст. 56) встановлено, що до стажу включається будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню. Це означає, що до пенсійного стажу включається індивідуальна трудова діяльність, у тому числі зайнятих у колективах орендарів, робота за цивільно-правовим договором, якщо сплачувалися внески в Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування. У стаж роботи включається творча діяльність письменників, художників, композиторів та інших творчих працівників.

Що таке почасова форма оплати праці? Як правильно організувати почасову оплату праці, щоб потім не довелося доплачувати працівнику заробітну плату до розміру мінімальної та не порушувати законодавство про працю

На підприємствах, окрім відрядної оплати, застосовується почасова оплата, тобто оплата за працю певної тривалості (годину, день, місяць). В умовах переходу до ринку на деяких підприємствах може з'явитися тенденція до заміни відрядної оплати на почасову. У цьому разі необхідно дотримуватися певних вимог до організації почасової оплати, з тим щоб її застосування не спричинило зниження ефективності роботи, що не бажано в умовах конкуренції на ринку праці.

Застосування почасової оплати праці потребує:- точного обліку і контролю за фактично відпрацьований час;правильного присвоєння робітникам тарифних розрядів відповідно до їхньої кваліфікації і з урахуванням кваліфікаційного рівня виконуваних робіт;- розроблення й правильного застосування обґрунтованих норм виробітку, (часу) нормованих завдань, норм обслуговування і нормативів чисельності. Зауважимо, що на сучасних підприємствах праця робітників з почасовою оплатою має нормуватися й оцінюватися на основі показників, які враховують результати їхньої праці. Такими показниками можуть бути:- нормовані (виробничі) завдання, які визначають кожному почасовику обсяг роботи за зміну, тиждень або місяць;- планові норми або завдання щодо випуску продукції бригадою, дільницею, цехом;- норми праці, які можуть бути установлені як ступінь виконання технологічних параметрів, режимів, норм витрат сировини, матеріалів та інших виробничих ресурсів, строків виконання певних видів робіт тощо. Почасова форма оплати праці застосовується:

1. За умови, коли у робітника відсутня реальна можливість для збільшення випуску продукції, наприклад, якщо його виробіток обумовлений режимом роботи устаткування, продуктивністю машин і агрегатів. Це характерно для автоматичних ліній, конвеєрів і потокових ліній з безперервним і точно регламентованим режимом, для робіт на високомеханізованому устаткуванні й апаратурних процесах.

2. Якщо результати праці робітника не можуть бути конкретно виміряні і кількісно виражені (налагодження верстатів, інструктаж).

3. Коли економічно недоцільно стимулювати зростання виробітку понад оптимально передбачений технологічними параметрами, а також коли перевиконання цих норм може досягатися через порушення технологічних режимів і відповідно погіршення якості робіт, а відтак і продукції. До таких робіт належить випробування продукції, остаточне доведення і здавання ВТК, термічне оброблення і металопокриття виробів. Від робітника вимагається старанне дотримання параметрів, а також виконання кількісного завдання, установленого на рівні, за якого забезпечується відповідна якість робіт.

За простої почасової системи розмір заробітку визначається залежно від тарифної ставки робітника і кількості відпрацьованого ним часу. За способом нарахування заробітної плати почасова оплата буває годинна, денна, місячна.

Ефективнішою системою є почасово-преміальна, за якою оплачується праця як основних, так і допоміжних робітників. За цією системою заробіток робітникові нараховується не тільки за відпрацьований час, а й за досягнення певних кількісних і якісних показників. Кількісними показниками можуть бути відпрацьований час, виконання планових і нормованих завдань, а якісними -- здавання продукції з першого подання, підвищення сортності продукції, економія сировини, матеріалів, пального, інструментів, дотримання технологічних режимів тощо. На багатьох підприємствах широко застосовується почасова-преміальна система з нормованими завданнями. Робітники - почасовими преміюються за виконання установлених їм нормованих завдань. У разі застосування цієї системи до кожного робітника доводиться конкретне змінне або місячне завдання (в штуках, нормо-годинах або гривнях) і результати враховуються під час нарахування премій за даний період. Уведення цієї системи супроводжується посиленням нормування праці, впровадженням технічно-обгрунтованих норм і нормативів чисельності. Запровадженню системи нормованих завдань має передувати підготовча робота за такими напрямами:- проведення ретельного аналізу охоплення робітників-почасо-виків нормуванням праці;- виявлення можливості й доцільності використання для нормування праці допоміжних робітників-почасовиків нормованих завдань;- установлення переліку професій робітників-почасовиків, яким доцільно установлювати нормовані завдання;- визначення наявності нормативних матеріалів, які необхідні для установлення нормованих завдань;- збирання та аналіз вихідних даних для визначення обсягу і повторюваності робіт, які мають випадковий характер (наприклад, частота виходу із ладу устаткування, період зносу інструменту та ін.);- установлення виду нормованих завдань (індивідуальних або бригадних) і періоду, на який вони розраховуються;- визначення методики установлення нормованих завдань і порядку доведення їх до дільниць, бригад та окремих робітників;- розроблення документації з обліку видачі і виконання нормованих завдань.

Окрім цього, розробляються заходи для поліпшення організації і обслуговування робочих місць, умов праці, удосконалення трудових процесів тощо. Для оплати праці спеціалістів і службовців застосовується почасова форма зарплати. Преміювання даної категорії працівників здійснюється за конкретні досягнення у виробничій діяльності. У зв'язку з цим найпоширенішою системою оплати їх праці є почасово-преміальна, за якої заробітна плата складається з посадового окладу, доплат, надбавок і суми премій. В умовах становлення ринкової економіки, подальшої індивідуалізації заробітної плати, дедалі більшого поширення набуває контрактна система оплати праці, яка може застосовуватися поряд з існуючою на підприємстві системою оплати праці. Оплата праці за контрактом є складовою контрактної системи наймання і оплати, яка досить поширена в зарубіжних країнах. Контракт є особливою формою трудового договору між найманим працівником і власником підприємства, організації або уповноваженим органом. За контрактом працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою і правилами внутрішнього розпорядку, а власник підприємства, організації або уповноважений ним орган зобов'язується сплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Контракти мають перевагу над традиційними трудовими договорами, які не повністю враховують особисті якості працівників та змістовну специфіку їхньої професійної діяльності, не забезпечують належної відповідальності за доручену справу.

Як оформити працівника на цілодобовий режим роботи? Як зазначити такий режим роботи в трудовому договорі

В окремих випадках на підприємствах може виникати потреба у цілодобовому режимі роботи. Такі роботи можуть здійснюватись наприклад при охороні об'єктів, при супроводі грузів.

При оформленні працівника на цілодобовий режим роботи, необхідно вияснити його можливості здійснювати таку роботу (фізичний стан, повноліття та інше), ознайомити його з умовами праці які повинні бути відображені в колективному договорі, або у трудовому договорі, якщо угода укладається між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом.

При згоді сторін і наявності колективного договору працівник подає заяву, а роботодавець видає наказ на прийом працівника. При цьому може застосовуватись термін випробування строком до трьох місяців, про що, також зазначається в наказі.

У разі укладання трудового договору сторони підписують цей договір у двох примірниках, один з яких надається працівникові. У цьому випадку заява про прийняття на роботу не є обов'язковою.

Важливим пунктом трудового договору є зазначення режиму цілодобової праці.

Такий режим згідно ст.. 61 КЗПУ можна вважати як підсумований облік робочого часу. Він застосовується до працівника за погодженням з профспілкою організацією.

Підсумований облік робочого часу потрібен для виконання вимог статті 50 і 51 КЗПу про дотримання норм робочого часу.

Такі роботи регулюються графіком відпрацювання.

За фахом я педагог. Маю 24 роки безперервного стажу роботи в -- Авській загальноосвітній школі. З них 4 роки працювала вчителем початкових класів. За станом здоров'я перейшла на 0,5 ставки на посаду шкільного бібліотекаря. Так пропрацювала ще 20 років до 2003 року, до моменту скорочення штатного розпису. З 10 січня по 15 квітня 2006 року за штатним розписом працювала на платній основі головою -- Авської сільської територіальної виборчої комісії. Чи робиться про це запис в трудову книжку

Так, для нарахування пенсії враховується двадцятирічний стаж, згідно ЗУ «Про Пенсійне Забезпечення» від 5.11.91 р. № 1788-ХII. ВВР - 1992 - № 3 - ст.11. . Цих законів було два:.. перший ЗУ « Про Пенсійне Забезпечення», на підставі якого пенсія нараховувалася в тому випадку, коли був зроблений запис до трудової книжки працівника. Але вже в 2004 році (01.01.04) в країні прийняли ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто на підставі якого нарахування здійснюються у разі, якщо були сплачені внески з мінімальної заробітної плати до Пенсійного Фонду України.