Застосування аналогії закону та аналогії права в регулюванні сімейних правовідносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Кафедра цивільного, трудового та господарського права

Реферат з теми:

«ЗАСТОСУВАННЯ АНАЛОГІЇ ЗАКОНУ ТА АНАЛОГІЇ ПРАВА В РЕГУЛЮВАННІ СІМЕЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН»

Виконав:

Студент групи ЮП-08-1

Перевірила:

Старший викладач кафедри

цивільного, трудового та

господарського права

Дніпропетровськ 2010

Зміст

Вступ

І. Загальні положення про аналогію закону і аналогію права у сімейному законодавстві України

ІІ. Аналогія закону в сімейному праві України

ІІІ. Аналогія права в сімейному праві України

Висновки

Вступ

Прийняття Сімейного Кодексу України окремим нормативно-правовим актом від Цивільного Кодексу обумовило необхідність створення окремих правил застосування аналогії закону та аналогії права. Ці правила знайшли своє відображення у ст. 10 СК України. Проте, подана норма залишила відкритим ряд запитань:

1) чи слід застосовувати норми Цивільного Кодексу України в порядку аналогії закону до особистих немайнових відносин у сім'ї?

2) чи слід застосовувати принципи Цивільного Кодексу України в порядку аналогії права до сімейних відносин?

Для визначення порядку застосування аналогії закону та аналогії права у сімейному праві України та пошуку відповіді на вказані запитання, звернімося безпосередньо до ст. 10 СК України.

І. Загальні положення про аналогію закону і аналогію права

у сімейному законодавстві України

сімейний аналогія закон право

Стаття 10 Сімейного Кодексу України зазначає:

«Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права)».

У даній статті визначено порядок усунення прогалин в сімейному праві (законодавстві). Необхідність такої норми пов'язана з тим, що в законі не можуть бути передбачені усі норми, що регулюють сімейні відносини, які потребують свого врегулювання. Сімейні відносини різноманітні, а соціальне життя - рухливе. У зв'язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в законі безпосередньо. Для подолання прогалин в праві застосовуються спеціальні правові засоби, до яких, в першу чергу, належать аналогія закону та аналогія права. Ці правові засоби можуть використовуватися відповідними правозастосовчими органами і, в першу чергу, судом. При виявленні прогалини в праві в першу чергу застосовується аналогія закону, коли на неврегульовані законом відносини поширюється дія норми, що регулює подібні відносини.

ІІ. Аналогія закону в сімейному праві України

При аналогії закону застосовуються не будь-які правові норми, а лише ті, що перебувають «в межах» даної галузі права, оскільки це мають бути норми, що не суперечать суті відносин, до яких вони застосовуються за аналогією. З урахуванням того, що сімейне право традиційно розглядають як підгалузь цивільного права, можна стверджувати, що при застосуванні аналогії закону можна застосовувати норми не лише сімейного, а й цивільного законодавства. У зв'язку з цим треба визнати невдалим формулювання ч. 1 ст. 10 СК України, в якій вказано, що при аналогії закону застосовуються лише норми Сімейного Кодексу України. Такий підхід невиправдано звужує можливості усунення прогалин за допомогою аналогії закону.

Аналогія закону застосовується за наявності кількох умов:

а) існують сімейні відносини, що об'єктивно потребують правового врегулювання;

б) немає регулятора, який визначав би правило поведінки учасників цих сімейних відносин (норми законодавства або договору);

в) існує норма законодавства (не договору), яка регулює подібні за своєю правовою природою сімейні відносини.

Згідно з ч. 1 ст. 10 СК України аналогія закону застосовується до сімейних відносин, якщо ці відносини не врегульовані:

а) СК України;

б) іншими нормативно-правовими актами;

в) домовленістю (договором) сторін.

Треба відзначити, що сучасне розуміння аналогії закону суттєво відрізняється від того, що існувало раніше. В ст. 8 ЦК України, так само, як і в ст. 10 СК України, аналогія закону застосовується тоді, коли цивільно-правові відносини не врегульовані не лише нормами законодавства, а й договором. Це відповідає загальним уявленням про договір як важливий регулятор цивільних відносин. Тому неврегульованість певних відносин означає їх правову невизначеність, по-перше, в законодавстві та, по-друге, - в договорі сторін.

Тому не можна визнати вдалим приклад аналогії закону, що наводився в літературі. Так, З.В. Ромовська вбачає аналогію закону у випадках, коли сторони укладають договір про припинення права на аліменти між бабусею/дідусем та дитиною у зв'язку зі смертю матері. Схожий договір з іншим суб'єктним складом (батьки та дитина) передбачений в законі (ст. 190 СК України), тому, на думку автора, договір з бабусею/дідусем може укладатися за допомогою аналогії закону. Однак, по-перше, аналогія не може застосовуватися при укладенні договору, оскільки вона виникає виключно у випадку неврегульованості відносин договором. По-друге, аналогію закону як спосіб усунення прогалин використовують лише правозастосовчі органи, а не учасники договірних відносин.

Включення договору до переліку умов, що усувають необхідність застосування аналогії закону, є важливим кроком. Внаслідок цього практично нанівець зводиться можливість існування прогалин в правовому регулюванні, неврегульованість сімейних відносин. В договірному праві взагалі важко уявити ситуацію, коли б виникла необхідність в усуненні прогалин за допомогою аналогії. Хоча, зрозуміло, повністю виключати таку можливість немає підстав і цей спосіб подолання проблем має існувати.

Наприклад, потреба у застосуванні аналогії закону може виникнути за таких обставин. СК України чітко визначає, які особи не можуть виконувати функції виховання дітей у разі, коли дитина позбавлена батьківського виховання. Так, закон визначає коло осіб, які не можуть бути усиновлювачами (ч. 1. ст. 212 СК України), опікунами та піклувальниками (ч. 1 ст. 244 СК України), прийомними батьками (ч. 3. ст. 256-2 СК України), батьками-вихователями дитячого будинку сімейного типу (ч. 3 ст. 256-6 СК України).

Проте аналогічної норми немає в Главі 20 СК України, норми якої визначають порядок передачі дитини в сім'ю за договором патронату. Якщо виникне питання щодо суб'єктного складу цих відносин, зокрема, яка особа не може бути патронатним вихователем за договором патронату, то орган опіки або піклування, а у разі спору - суд, мають застосовувати аналогію закону. За таких обставин виникають усі умови для застосування аналогії закону.

По-перше, існують сімейні відносини, що об'єктивно потребують правового врегулювання.

По-друге, немає прямої норми закону, яка б визначала правило поведінки учасників цих сімейних відносин, зокрема не визначено, яка особа не може бути патронатним вихователем.

По-третє, існують норми закону, які регулюють подібні за своєю правовою природою сімейні відносини (зокрема, це ч. 3 ст. 256-2 СК України).

Не викликає сумнівів, що, вирішуючи питання щодо того, яка особа не може бути призначена патронатним вихователем, орган опіки та піклування або суд мають виходити з тих положень СК України, які встановлюють заборону виконувати виховні обов'язки в інших випадках.

Застосовуючи аналогію закону (ч. 3 ст. 256-2 СК України), орган опіки та піклування чи суд має дійти висновку, що патронатним вихователем не можуть бути визнані особи, які:

1) визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;

2) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

3) звільнені від повноважень опікуна, піклувальника в разі невиконання покладених на них обов'язків;

4) поведінка та інтереси яких суперечать інтересам прийомної дитини;

5) які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей;

6) які проживають на спільній житловій площі з членами сім'ї, які мають розлади здоров'я, що можуть негативно вплинути на здоров'я прийомної дитини.

Інколи в сімейному законі застосовуються спеціальні прийоми юридичної техніки, спрямовані на запобігання дублювання правових приписів і економію нормативного матеріалу. Наприклад, в ст. 201 СК України вказано, що до відносин між батьками та повнолітніми дітьми щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192, 194-197 СК України. В даному випадку мова не йде про застосування аналогії закону, оскільки тут не виникає ситуації неврегульованості сімейних відносин. Відносини між батьками та повнолітньою дитиною щодо утримання в цілому мають таку ж саму нормативну регламентацію, як і відносини між батьками та неповнолітньою дитиною. Для запобігання повторів закон і містить відсилку до відповідних статей СК України. Обов'язковою умовою застосування аналогії закону є неврегульованість певних відносин. В даному випадку ця умова відсутня, оскільки закон чітко визначає правову регламентацію відносин щодо надання утримання повнолітній дитині.

ІІІ. Аналогія права в сімейному праві України

Аналогія права - це такий спосіб усунення прогалин в праві (законодавстві), при якому відсутні не лише норми, що прямо регулюють певні відносини, а й норми, що регулюють подібні за своєю природою відносини. Таким чином, аналогія права застосовується при наявності наступних умов:

а) існують сімейні відносини, що об'єктивно потребують правового врегулювання;

б) немає регулятора, який визначав би правило поведінки учасників цих сімейних відносин (норми законодавства або договору);

в) немає норми законодавства, яка регулює подібні за своєю правовою природою сімейні відносини.

Аналогія закону означає такий спосіб усунення прогалин, коли до регулювання відносин застосовуються загальні принципи права. Згідно із ч. 2 ст. 10 СК України, якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства. До загальних засад належать:

- принцип регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками;

- принцип невтручання в сімейне життя;

- принцип приватності сімейного життя;

- принцип регулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Висновки

Отже, розглядаючи норми ст. 8 і ст. 10 СК України у єдності, слід визначити наступний порядок застосування аналогії закону та аналогії права у сімейному праві України:

1) Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін - застосовуються норми Сімейного Кодексу, які регулюють подібні відносини;

2) Якщо у Сімейному Кодексі немає норм, які можуть бути використані за аналогією закону - застосовуються норми Цивільного Кодексу, які регулюють подібні відносини;

3) Якщо й у Цивільному Кодексі немає норм, які можуть бути використані за аналогією закону - відносини регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства;

4) Якщо принципи сімейного законодавства не дають змоги врегулювати дані відносини - відносини регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства;

5) Якщо і принципи сімейного законодавства не дають змоги врегулювати дані відносини - відносини регулюються відповідно до загальних засад Конституції України.

Размещено на Allbest.ru