Місце й роль нормативно-правового акту в житті держави

Звичайно у поняття систематизації законодавства включають чотири самостійні форми правової діяльності:

1. Збирання державними органами, підприємствами, фірмами й іншими установами і організаціями чинних нормативних актів, їх оброблення і розміщення за певною системою, зберігання, а також видання довідок для зацікавлених органів, установ, окремих осіб за їх запитаннями (облік нормативних актів).

2. Підготовка і видання різного роду зібрань і збірників нормативних актів (інкорпорація законодавства).

3. Підготовка і прийняття укрупнених актів на базі об'єднання норм розрізнених актів, виданих з одного питання.

4. Підготовка і прийняття нових актів (типу кодексів), в яких зібрані як старі норми, що виправдали себе, так і нові нормативні приписи (кодифікація законодавства).Розрізняють три способи (форми) систематизації нормативно-правових актів:

- кодификацію;

- інкорпорацію;

- консолідацію.

Технічною передумовою трьох способів (форм) систематизації є облік нормативних актів, тобто письмове фіксування виданих нормативно-правових актів (у спеціальних часописах, на картках, у комп'ютері). Основи правознавства / За ред. І.Б. Усенка. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 1997. - С.147.

У сучасних державах існує чимало нормативних актів, прийнятих різними правотворчими органами. Прийняття нових нормативних актів, внесення до них змін і доповнень, скасування застарілих нормативних рішень об'єктивно обумовлюють упорядкування всього комплексу діючих нормативних актів, їх збільшення, приведення у певну систему, видання різного роду збірників законодавства. Така діяльність по приведенню нормативно-правових актів у єдину, упорядковану систему і називається систематизацією законодавства.

Кодифікація - спосіб (форма) систематизації законодавчих актів, який полягає в їх удосконаленні через зміну змісту (переробку і узгодження) юридичних норм, пов'язаних загальним предметом правового регулювання, і об'єднання у новий єдиний нормативно-правовий акт. Іншими словами, кодификація виражається в підготовці та прийнятті нових актів, у які заносяться узгоджені між собою як норми старих актів, що виправдали себе, так і нові нормативні розпорядження. Термін «кодифікація» введений до наукового обігу І. Бентамом (XIX ст.)

Результати кодифікації

- Конституція

- Кодекс

- Основи законодавства

- Статут

- Положення

- Правила Скакун О.Ф. Теория государства и права. - Харьков: Консум; Ун-т внутр. Дел, 2000., - С.370.

Конституція - основні закони, які регламентують основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, права і свободи громадян.

Вони бувають двох видів:

- кодифіковані - становлять єдиний писаний основний закон (Конституція України, Конституція РФ, Конституція США та ін.). їх ще називають моноконституційними актами. Правда, Конституцію Франції 1958 p., яка є кодифікованою, не можна назвати моноконституційним актом, оскільки до Основного закону 1958 р. рішенням Конституційної ради прирівняні такі акти, як Декларація прав людини і громадянина 1789 р. і преамбула Конституції 1946 p.; Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах / Под ред. проф. М.Н. Марченко. - Том 1. Теория государства. - М.: Издательство «Зеркало», 2005. - С.165-166.

- некодифіковані - складаються з групи законів (Велика Британія, Швеція, Канада), предметом регулювання яких є особливий рід суспільних відносин, віднесений до конституційного права - основи суспільного і державного ладу, права і свободи громадян та ін. У Канаді - це конституційні акти 1867-1987 рр.: Конституційний акт 1982 p.; Хартія про права і Білль про права, ухвалені у ряді провінцій; Акт про Верховний суд, Антидискримінаційний акт та ін. Основний конституційний документ Канади говорить: «Ми хочемо мати конституцію, у принципі схожу на конституцію Великої Британії». А у Великої Британії немає єдиної писаної конституції, а є група конституційних законів (статутів) - Акт про парламент 1911 p., Акт про міністрів Корони 1937 p., Акт про місцеве врядування 1972 р. та ін., які діють разом із судовими прецедентами і конституційними звичаями, іменованими конституційними угодами. Тому англійську конституцію називають конституцією змішаного типу. В.М.Шаповал. Конституційне право зарубіжних країн. - К., «АртЕк», - 2001. - С.271.

Конституційні закони :

- закони, на які посилається конституція або необхідність ухвалення яких прямо передбачена чинною конституцією. Як правило, ці закони конкретизують окремі положення конституції або містять посилання на конституцію (виборча система, організація і проведення референдуму, організація і діяльність парламенту, президента, конституційного суду і т. ін.);

- закони, якими вносяться зміни, доповнення до чинної конституції (див., наприклад, розділ XIII Конституції України).

Закон, яким вносяться зміни до конституції, відрізняється від закону, ухвалення якого передбачено чинною конституцією, і тим, що він після затвердження (ухвалення) набуває вищої юридичної чинності і стає складовою частиною конституції. Конституційне право України / За ред. В.Погорілка. - Київ: Наукова думка, 2007. - С.219.

На жаль, у Конституції України чітко не зазначений блок суспільних відносин, який регулюється конституційним законом. З аналізу Конституції України можна дійти висновку, що конституційним законом слід регулювати ухвалення великого Державного Герба і Державного Гімну України, опис державних символів (ст. 20), внесення змін до Конституції (ст. 155), рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту (ст. 111) і низку інших.

У Конституції Росії чітко визначений блок федеральних конституційних законів. До них віднесені закони, що регламентують надзвичайний стан (ст. 56), зміну статусу суб'єкта Федерації. Основи конституційного ладу України / А.М.Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков, В.В. Медведчук. - К.: Либідь, 2003. - С.170.

Конституційний закон відрізняється від інших законів такими ознаками:

а) юридичною чинністю;

б) предметом регулювання - особлива сфера;

в) порядком ухвалення - особлива процедура.

Як правило, конституційний закон ухвалюється кваліфікованою більшістю голосів (в Україні - 2/3, у Росії - 3/4). Опришко В.Ф. Концепція розвитку законодавства. - К.: КНЕУ. - 2003. - С.184.

Кодекс - єдиний, зведений, юридичне і логічно цілісний, внутрішньо узгоджений нормативний акт. Він має складну структуру і великий обсяг, поділяється на частині: загальну і особливу, розділи та глави (Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс, Адміністративний кодекс та ін.).

Основи законодавства - кодифікований акт, що містить концептуальні поняття, цілі і завдання правового регулювання, принципи, які встановлюють основні напрямки регулювання певної сфери суспільних відносин. Як правило, такий акт складається з нетипових норм - норм-цілей, норм-принципів, норм-дефініцій і забезпечує зв'язок і узгодженість норм тих чи інших галузей або інститутів права (в Україні - Основи законодавства про культуру від 14.02.92, Основи законодавства про охорону здоров'я від 19.11.92, Основи законодавства про загальнообов'язкове соціальне страхування від 14.01.98).

Статут - кодифікаційний акт, що регулює діяльність певних відомств, міністерств, організацій, ту чи іншу сферу управління (Статут автомобільного транспорту, Статут залізниць, Статут підприємства).

Положення - кодифікаційний акт, що визначає правовий статус, завдання і компетенцію державних органів і установ (Положення про службу в органах внутрішніх справ). Основи правознавства / За ред. І.Б. Усенка. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 1997. - С.152.

Правила - кодифікаційний акт, що визначає не правовий статус, а правовий порядок якогось виду діяльності (Правила дорожнього руху).

За обсягом розрізняють кодификації:

- загальну;

- галузеву;

- міжгалузеву (комплексну);

- спеціальну (внутрішньогалузеву).

Загальна кодификація припускає створення зведених кодифікованих актів для основних галузей законодавства. Загальним єдиним кодифікаційним актом конституційного права є Конституція.

Галузева кодификація припускає об'єднання правових норм певної галузі права в суворо встановленому порядку (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс та ін.). Галузева кодификація посідає провідне місце серед інших видів кодификації, тому що розподіляє нормативний матеріал відповідно до предмета і методу правового регулювання (відповідає галузі права).

Міжгалузева (комплексна) кодификація припускає об'єднання правових норм не відповідно до галузей права, а за принципом регулювання значної сукупності суспільних відносин у сфері державної діяльності, галузі господарства або соціально-культурного будівництва (Повітряний кодекс, Кодекс торгового мореплавства та ін.). Міжгалузева (комплексна) кодификація є додатковим напрямком кодифікаційних робіт, які мають істотне значення.

Спеціальна (внутрішньогалузева) кодификація припускає об'єднання правових норм конкретного інституту або підгалузі права певної галузі (Водний кодекс, Лісовий кодекс та ін.). Як і комплексна кодификація, спеціальна (внутрішньогалузева) кодификація є напрямком кодифікаційних робіт, що доповнюють галузеву кодификацію. Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посіб. - Луцьк, 2004. - С.230.

Отож, консолідація - підготовка і прийняття укрупнених актів на базі об'єднання норм розрізнених актів, виданих з одного питання.

Робота з кодификації законодавства є складною й відповідальною. Тут має місце не лише зовнішнє впорядкування нормативного матеріалу, його розташування у певному порядку, але й перегляд норм, що містяться в законах та інших нормативних актах, скасування застарілих і неефективних, виробка нових, надолуження прогалин, усунення дублювання, розбіжностей і суперечностей, їх узгодження. Кодификації найчастіше піддаються норми, розраховані на тривалий проміжок часу. Більш динамічні сфери регулюються поточним законодавством.

Кодификація сприяє посиленню стабільності законодавства. Кодекси, що розробляються, представляють собою нові законодавчі акти, які заміняють закони, що діяли раніше, і акти, що регулюють те саме коло суспільних відносин. При всій широкості кола норм, що містяться в кодексі, він характеризується цілісністю, внутрішньою єдністю і власною системою. Кодифікаційні акти покликані бути основою законодавчої діяльності. На відміну від інкорпорації кодификація завжди має офіційний характер.

Інкорпорація - різновид систематизації, що характеризується об'єднанням нормативних актів відповідно до чітко визначеної системи в єдиних збірниках.

Акти, що об'єднуються, розміщуються по такій системі, яка забезпечує зручності в процесі їх знаходження та використання.

Риси інкорпорації:

- Здійснюється державними чи недержавними структурами;

- Може мати як офіційний так і не офіційний характер;

- Не має ознак правотворчості, тобто зміст актів не змінюється;

- Має різноманітну юридичну силу;

- Проводиться з метою полегшення користування нормативним масивом; Шляхтун П.П. Конституційне право: словник термінів. - К.: Либідь, 2005. - С.186.

Інкорпорація існує у двох різновидах:

І. Офіційна - упорядкування системи нормативних актів шляхом видання компетентними органами держави збірників діючих актів. Її результатом є не лише видання збірника, а і переліку нормативних актів, які втратили юридичну силу.

В текст збірника вносяться офіційні зміни та виключаються з нього статті, що втратили чинність.

Ці акти є джерелом посилання в процесі правотворчої та правозастосовчої діяльності. Опришко В.Ф. Конституційні основи розвитку Законодавства України. - К.: КНЕУ, 2003. - С.97.

Офіційна інкорпорація існує у двох різновидах:

- Хронологічна - упорядкування актів за часом їх видання (Відомості Верховної Ради України, Зібрання Постанов Уряду, Бюлетень нормативних актів міністерств та відомств);

- Тематична - поєднання нормативних актів за сферою державної діяльності чи певною тематикою (Збірник нормативних актів Мінфіну щодо оподаткування).

ІІ. Неофіційна інкорпорація здійснюється різноманітними організаціями, органами та способами і має довідково-інформаційний характер. Вона проводиться за ініціативою вказаних суб'єктів без спеціального доручення правотворчого органу.

Збірники, що є результатом неофіційної інкорпорації, не можуть використовуватися в офіційному порядку в процесі вирішення юридичних справ. Мелащенко В.Ф. «Основи конституцiйного пpава на Укpаїнi» - К: Вентуpi, 1998. - С.187.

Отже, інкорпорація - це така форма систематизації, коли нормативні акти певного рівня поєднуються в різного роду збірники у певному порядку (хронологічному, алфавітному, системно-предметному).

Консолідація - спосіб (форма) систематизації, який полягає в об'єднанні кількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій самій сфері суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт, як правило, без зміни змісту. Інакше: консолідація виражається в підготовці і прийнятті укрупнених актів на основі об'єднання норм розрізнених актів, виданих з одного питання.

Вона використовується там, де відсутня можливість кодификації; є уніфікацією нормативних актів; усуває їх численність; позбавляє їх надмірної роздробленості; сприяє об'єднанню загальних положень поточної правотворчості в родинні групи; є проміжною ланкою між поточною правотворчістю і кодификацією. Шляхтун П.П. Конституційне право: словник термінів. - К.: Либідь, 2005. - С.188.

Результатом консолідації нормативного матеріалу є видання Зводу законів. Історії законодавства відомий Звід законів Юстиніана. Є й вітчизняна практика їх створення: Збори місцевих законів західних губерній - в Україні XIX ст., Звід законів Російської Імперії в 16-ти томах, Звід законів СРСР. Звід законів видано у Російській Федерації, запланована його підготовка в Україні. Консолідовані акти в Україні доцільно підготувати з питань податкової, пенсійної, приватизаційної політики держави (до структури консолідованого акта, як правило, входять окремі однопрофільні статті, глави, параграфи, розташовані у певній послідовності).

Останнім часом консолідовані збірники законів набули популярності в країнах Заходу: Звід законів США, Зібрання федерального права ФРН та ін. Шаповал В.М., Конституційне право зарубіжних країн. - К., «АртЕк», 2001. - С.297.

З розвитком системи законодавства консолідація як вид систематизації починає відігравати в процесі упорядкування нормативно-правових актів важливу роль, яка полягає в проведенні цілої низки класифікаційних дій, що безпосередньо є складовими частинами інших видів упорядкування нормативно-правових актів, зокрема кодифікації та інкорпорації. Консолідація є перехідною ланкою, зв'язуючим сегментом між інкорпораційною та кодифікаційною діяльністю. Водночас вона виконує функцію первинного етапу такого виду систематизації, як кодифікація.

Консолідація є самостійним логіко-гносеологічним та ієрархічним видом систематизації нормативно-правових актів, який полягає у впорядкуванні нормативно-правового матеріалу за об'єктом, суб'єктом, предметом та методом правового регулювання, що в свою чергу утворює певну систему правових норм, які можуть об'єднуватися за інституціональною та галузевою ознакою. Загальна теорія держави і права. / За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - С.164.

Техніко-юридична процедура консолідації нормативно-правового матеріалу здійснюється за такою послідовністю:

1) визначення обсягу нормативно-правового матеріалу, який піддається консолідації;

2) аналіз кожного документа чи його складової частини як об'єкта консолідації;

3) аналіз змісту складових частин документа та відокремлення тих, які можуть бути віднесені до інших галузей права і включені до інших збірників законодавства;

4) прийняття класифікаційного рішення, до якої галузі права віднести даний нормативний акт або його складову частину;

5) прийняття рішення про включення цілого нормативного акту до консолідованого збірника законодавства чи про доцільність поділу акту на його складові частини і включення їх до консолідованого збірника нормативно-правового матеріалу;

6) визначення місця даного документу або його складової частини в ієрархічній будові консолідованого збірника;

7) виявлення повторень гіпотез, диспозицій та санкцій у статтях визначеного нормативного акту та інших документів, які піддаються консолідаційній обробці;

8) визначення нормативного матеріалу, який втратив свою дію, і виключення його зі складу консолідованого збірника.

Консолідація є синкретичним видом систематизації нормативно-правових актів. Будучи близькою за своєю гносеологічною сутністю як до інкорпорації, так і до кодифікації, вона відіграє роль логічної зв'язки між ними, зближує процес інкорпорації та кодифікації, забезпечуючи насамперед цілісність та нерозривність процесу систематизації законодавства в цілому як процесу впорядкування, класифікації нормативно-правових актів. Тихомиров Ю. Теорія закона. - К.: Вид. «Наука», - 2007. - С.347.

У процесі реалізації техніко-юридичної процедури консолідації слід виділити два її види, які відрізняються за послідовністю та обсягом матеріалу, що піддається систематизаційній обробці. Перший вид - первинна консолідація, яка використовується під час створення нового нормативно-правового акту у формі закону, постанови, указу. Другий вид - вторинна консолідація, яка застосовується в процесі кодифікації вже існуючого нормативного матеріалу. Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посіб. - Луцьк, 2004. - С.247.

В систематизації правових актів існує таке поняття, як звід законів - це багатотомне видання чинних нормативних актів конкретної держави (і кодифікованих, і не кодифікованих), у якому кожен том присвячений певній галузі права.

Сучасний вчений, дослідник Котюк Іван Ілліч, вважає що при розгляді питання систематизації правових актів, безпідставно не згадується поняття «імплементація» (англ. implementation). Адже така діяльність являє собою трансформацію міжнародно-правових норм у національне законодавство і за своєю суттю є різновидом інкорпорації.

Також, згадуваний нами дослідник вважає, що крім перелічених традиційних способів систематизації, на сучасному етапі дедалі більшого поширення набуває якісно новий вид систематизації правових актів, а саме з використанням комп'ютерних технологій. Наприклад, у вигляді офіційного банку правових даних за принципом Інтернету або публікації правових даних (зводу законів) на компакт-дисках. Котюк І.І. «Курс правознавства» - К.: Вентуpi, 2008. - С.170.

Необхідність систематизації зумовлена тим, що чинне законодавство складається з багатьох правових актів, виданих у різний час, у різних формах, різними органами, що ускладнює їх використання. Крім того, до правових актів періодично вносяться зміни і доповнення, оскільки в них з часом виникають застарілі та суперечливі норми, які потрібно вилучити або узгодити, виявляються прогалини та неповнота правового регулювання тощо. Усунення таких недоліків сприяє подальшому розвитку і вдосконаленню права та правового регулювання. Характерною рисою систематизації правових актів є те, що вона провадиться на базі досягнень правової науки, з урахуванням досвіду у цій роботі, з використанням найновіших правил законодавчої техніки. Усе це сприяє підвищенню ефективності права, доступності та належному застосуванню правових норм і, як наслідок, зміцненню законності.

ВИСНОВКИ

Закінчивши роботу над даною курсовою, я можу з впевненістю сказати про її безперечні переваги, її необхідність для студентів, майбутніх правників, та вчителів правознавства. Адже, вона сприяє глибокому розкриттю і внутрішньому проникненню у поняття Нормативно - правового акту, як джерела права України. А також акцентує увагу на його ролі у сфері юридичної науки, розглядає його як основний елемент системи права України.

Поняття нормативно-правовий акт як - джерело права охоплює усе велике різноманіття правових норм, що регулюють різноманітні правовідносини в суспільстві. Теоретикам права довелося чимало потрудитися, щоб класифікувати нормативно-правові акти, знайти чіткі критерії цієї класифікації, зробити її зручної для наукового і, головне, практичного вживання.

Підсумовуючи свою роботу, я дійшов висновку, що нормативно правовий акт впливає на всі сторони життя будь-якого суспільства. Завдяки йому регулюються багато соціально-економічних, політичних, трудових, сімейних і інших правовідносин.

Цим самим така робота (матеріал роботи) є корисною для кожного громадянина України. Простота і достатня докладність викладки матеріалу, практичність застосування і змістовність є основною перевагою цієї курсової роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРА

Нормативно-правові акти

1. Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 р. №503/97.

2. Рішення Конституційного Суду України у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року №1-рп/99.

3. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року.

4. Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 року.

5. Закон України «Про державний кордон України від 4 листопада 1991 р.

6. Конвенції «Про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір» 1975 р.

7. Положення «Про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні» від 10 червня 1993 р.

8. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, ухвалений Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР №2148-VIII (2148-08) від 19.10.73.).

9. Закон України «Про нормативно - правовий акт» від 5 квітня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. - 2006 р. - №23. - ст.118 . - С.43-51.

10. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. №586-XIV // Відомості Верховної Ради . - 1999, №20-21, ст. 190).

11. Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 р. // Відомості Верховної Ради. - 2001, №13, ст.65).

12. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» // Відомості Верховної Ради . - 1994, №23, ст.161).

13. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - 413 с.

Монографії

14. Адміністративне право України / За ред. Ю.П. Битяка. - Харків: Право, 2001. - 515 с.

15. Алексеев С.С. Теория права. - М. Юрист, 2001. - 184 с.

16. Годованець В.Ф. Конституційне право України. - К.: Юрінком Інтер, 2000 р. - 287 с.

17. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування: Наукова доповідь / За ред. Б.В. Авер'янова, І.Б. Коліушко. - К.; Ірпінь 2006. - 410 с.

18. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 196 с.

19. Казьмин И.Ф., Лазарев В.В. и др.; Под общ. ред. А.С. Пиголкина. - 2-е изд., испр. и доп. - К.: Вид. «Наука», 2004. - 320 с.

20. Коментар до Конституції України. К.: Юрінком Інтер, 1996. - 245 с.

21. Конституційне право України: Підручник. - Видання друге, доповнене / За ред. В.Ф. Погорілка. - К.: Наукова думка, 2007. - 335 с.

22. Конституційне право України / За ред. В. Погорілка. - Київ: Наукова думка, - 2004. - 254 с.

23. Котюк В.О. «Основи деpжави i пpава.» - К.: Вентуpi, 2005. - 167 с.

24. Котюк В.О.: Основи держави і права. Навчальний посібник. - 3-тє вид., доп. і перероб. - К.: Атіка, 2006. - 270 с.

25. Котюк І.І. «Курс правознавства» - К.: Вентуpi, 2008. - 831 с.

26. Кравченко В.В. Конституційне право України. - К.: Атака, 2006. - 273 с.

27. Кримінальний кодекс України в редакції від 5 квітня 2001 року.

28. Кримінальне право України. Загальна частина. Під ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Київ - Харків, Юрінком Інтер - Право. 2007. - 280 с.

29. Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посіб. - Луцьк, 2004. - 290 с.

30. Мелащенко В.Ф. «Основи конституцiйного пpава на Укpаїнi» - К., Вентуpi, 1998. - 244 с.

31. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева - М.: Юрист, 2003. - 270 с.

32. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах / Под ред. проф. М.Н. Марченко. - Том 1. Теория государства. - М.: Издательство «Зеркало», 2005. - 230 с.

33. Опришко В.Ф. Конституційні основи розвитку Законодавства України. - К.: КНЕУ, 2005. - 146 с.

34. Опришко В.Ф. Концепція розвитку законодавства. - К.: КНЕУ. - 2003. - 317 с.

35. Основи конституційного ладу України / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков, В.В. Медведчук. - К.: Либідь, 2003. - 224 с.

36. Основи правознавства / За ред. І.Б. Усенка. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 1997. - 224 с.

37. Погорілко І.Ю. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика. - К.:НАНУ, 2003. - 223 с.

38. Пpоцюк І.В. Законодавча влада в Україні. Автореферат канд. юр. наук. - Харків, 1999. - 84 с.

39. Скакун О.Ф. Теория государства и права. - Харьков: Консум; Ун-т внутр. Дел, 2000. - 410 с.

40. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. - Харків: Консум, 2001. - 331 с.

41. Теория государства и права. Курс лекций. / Под ред. Н.И. Матузова і А.В. Малько. - 2-е изд., пере раб. и доп. К.: Вид. «Наука», 2000. - 410 с.

42. Теория закона. Под ред. С.С. Яценко, В.И. Шакуна. - K.: Правові джерела, 2002. - 470 с.

43. Теория государства и права: Курс лекций в 2-х томах / Под ред. проф. М. Н. Марченко - М.: Юридический колледж МГУ, 2005. - 248 с.

44. Тихомиров Ю. Теорія закона. - К.: Вид. «Наука», - 2007. - 320 с.

45. Тихомиров Ю. Теорія закона. - К.: Вид. «Наука», - 2007. - 425 с.

46. Фрицький О.Ф. Конституційне право України. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 310 с.

47. Xpопанюк В.Н. Теория государства и права / Под. ред. Стрекозова В.Г. - К., - 2004. - 223 с.

48. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. - К., «АртЕк», - 2001. - 340 с.

49. Шляхтун П.П. Конституційне право: словник термінів. - К.: Либідь, 2005. - С.254.

Наукові статті:

50. Айдіна О. Держреєстрація нормативно-правових актів як один із засобів захисту прав громадян.// Юридична газета. - №17(53) 16 вересня - С.40-52.

51. Бориславський Л. Деякі теоретичні і практичні питання реалізації Нормативно - правових актів // Право України - 2009. - №4. - С.3-17.

52. Іванов І. Особливості застосування актів нормативного характеру. // Юридична газета. - №20(56) 31 жовтня 2005 С.44-57.

53. Клочай Н. Деякі аспекти визнання нормативно-правових актів недійсними // Юридична газета. - №21(57) 23 жовтня 2005 С.61-68.

54. Медведчук В. Від системної правотворчості до систематизації національного законодавства // Юридичний вісник України. - 1999. - №42. - 21-27 жовтня С.27-35.

55. Сінькевич О. Щодо особливостей норм конституційного права України // Право України. - №11. 2002. С.11-19.

56. Шомін М. Деякі аспекти реалізації нормативно-правових актів // Юридична газета. - 2006. - №8. С.74-85.

Размещено на Allbest.ru