Правове регулювання інтелектуальної власності в Російській Федерації

Конкретизація і розвиток норм Положення міститься в нормативних актах, прийнятих Державним комітетом СРСР у справах винаходів і відкриттів. Як правило, вони присвячені окремим аспектам охорони відкриттів. В якості прикладу можна назвати Вказівки по складанню заявки на відкриття від 3 грудня 1981 г.145, Інструкцію про порядок прийому і розгляду заявок на відкриття від 5 серпня 1977 г.146, Інструкцію про порядок проведення наукової експертизи заявок на відкриття і складання по них ув'язнень в наукових установах від 5 лютого 1974 г.147 та ін.

Слід зазначити, що 7 березня 1978 р. країнами-учасницями Всесвітньої організації інтелектуальної власності в Женеві був прийнятий Договір про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів. Цей договір дає визначення наукового відкриття, вказує на критерії його охороноздатності, вводить міжнародну реєстрацію відкриттів безпосередньо Міжнародним бюро ВОИС, а також закріплює принцип вільного використання відкриттів. Проте до теперішнього часу Женевський договір не набув чинності.

Російське законодавство про охорону службової і комерційної таємниці нині є сукупністю статей, які містяться в різних правових актах, присвячених в цілому регулюванню інших громадянських відносин. Центральною з них є ст. 139 ЦК РФ, що містить визначення службової і комерційної таємниці, розкриває умови визнання її самостійним об'єктом правової охорони і що вказує на основні юридичні засоби захисту прав її власника. З прийняттям ЦК РФ фактично припинила свою дію ст. 151 Основ цивільного законодавства 1991 р., яка була присвячена вирішенню цих же питань.

Не менш важливе значення має в даній сфері ряд статей Закону РРФСР "Про конкуренцію і обмеження монополістичної діяльності на товарних ринках", які забороняють незаконне використання інформації, що становить комерційну таємницю, визначають функції і права державних антимонопольних органів, містять санкції, що застосовуються до порушників правил добросовісної конкуренції, і так далі. Закон РФ "Про інформацію, інформатизації і захисту інформації" від 25 січня 1995 г. хоча і не містить спеціальних правил, присвячених охороні комерційної таємниці, але включає цілий ряд норм, що мають безпосереднє відношення. Зокрема, в нім розкривається поняття інформаційних ресурсів, конфіденційної інформації, захисту інформації і т. д. Закони РФ "Про основи податкової системи в Російській Федерації" від 27 грудня 1991 г., "Про федеральні органи податкової поліції" від 24 липня 1993 г., "Про страхування" від 27 листопада 1992 г, "Про приватну детективну і охоронну діяльність в РФ" від 11 березня 1992 г., "Про митний тариф" від 21 травня 1993 г. та ін. містять спеціальні статті, що покладають на працівників відповідних органів і організацій обов'язок по нерозголошенню відомостей, що стали їм відомими у зв'язку з виконанням службових обов'язків і що становлять комерційну таємницю підприємств і організацій.

Основним нормативним актом, присвяченим правовій охороні топологій інтегральних мікросхем, є Закон РФ "Про правову охорону топологій інтегральних мікросхем" від 23 вересня 1992 р. [6]. У зв'язку з тим, що топологія ІMC розглядається в якості самостійного об'єкту, відмінного від об'єктів, що охороняються авторським і патентним правом, закон включає норми, регулюючі усі види цивільних і інших правовідносин, що виникають з приводу створення і використання топологій. Це положення, звичайно, не виключає того, що в даній сфері можуть застосовуватися загальні норми цивільного права, а з питань, для яких специфіка об'єкту, що охороняється, не має істотного значення, і деякі правила авторського і патентного права. Положення Закону РФ "Про правову охорону топологій інтегральних мікросхем" від 23 вересня 1992 р. розвинені деякими підзаконними актами, присвяченими реєстрації топологій в Російському агентстві по правовій охороні програм для ЕОМ, баз даних і топологій інтегральних мікросхем, реєстрації договорів на топології, сплаті реєстраційних зборів і т.д. Російська Федерація бере участь також в підписаному 26 травня 1989 р. у Вашингтоні Договорі про інтелектуальну власність відносно інтегральних мікросхем, проте який ще не вступив в дію.

Правова охорона селекційних досягнень забезпечується Законом РФ "Про селекційні досягнення" від 6 серпня 1993 р. [16]. Вказаний закон розкриває поняття, ознаки і види селекційних досягнень, що охороняються законом, загальний порядок оцінки їх обороноздатності, виняткові права патентовласників і авторів селекційних досягнень, відповідальність за їх порушення і так далі. Положення закону розвинені у ряді підзаконних актів, прийнятих Урядом РФ, Міністерством сільського господарства і продовольства РФ і Державною комісією РФ по випробуванню і охороні селекційних досягнень.

Система правового регулювання відносин, що виникають у сфері раціоналізаторської діяльності, нині переживає етап істотної перебудови. Постанова Ради Міністрів РРФСР від 22 червня 1991 р. "Про заходи по розвитку винахідництва і раціоналізаторської діяльності в РРФСР" знаменувало собою відхід від пануючого 60 років принципу єдиного державного регулювання усієї сукупності раціоналізаторських відносин. Підприємствам і організаціям надано право самостійно визначати порядок розгляду заяв на раціоналізаторські пропозиції, їх впровадження і виплати авторської винагороди і ін. Таким чином, сфера централізованого державного регулювання раціоналізаторської діяльності значно звузилася, оскільки регламентація цілої низки запитань повинна здійснюватися самими підприємствами. У зв'язку з цим чинні нормативні акти, зокрема Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції 1973 р., а також доповнюючи і розвиваючі його підзаконні акти Патентного відомства, втратили у відповідній частині своє обов'язкове значення. В той же час зберігають силу ті норми Положення 1973 р. і доповнюючи його актів, які визначають поняття і ознаки раціоналізаторської пропозиції як особливого об'єкту інтелектуальної власності (з урахуванням змін, внесених постановою Ради Міністрів РРФСР від 22 червня 1991 р.), коло прав, які набувають раціоналізатори, порядок їх захисту тощо.

авторське право інтелектуальна власність

Висновки

Таким чином право інтелектуальної власності є однією з найдавніших складових суспільно-правових відносин, і проблеми, що стосуються цієї галузі права, часто виходили на перший план у європейському суспільстві. Необхідність охороняти інтелектуальну власність виникала через бажання авторів зберегти право отримувати вигоду зі свого твору, а також через постійні випадки зазіхання на продукцію інтелектуальної власності. Новий час і суттєвий прогрес у виробництві призвели до розгалуження права інтелектуальної власності, оскільки виникає необхідність регулювати ускладнені правовідносини як у сфері промислових винаходів, так і в сфері авторського права на художні твори. З розвитком міжнародних відносин система реєстрації авторських прав ускладнюється та глобалізується, виникають міжнародні інститути регулювання правовідносин у сфері інтелектуальної власності. Поступовий розвиток цієї сфери триває досі та буде тривати в подальшому через постійний розвиток технологій виробництва та трансляції інформації. Можна зробити висновки, що у цілому законодавство як України так і Російської Федерації у сфері інтелектуальної власності прагне захистити інтереси авторів та інших творців інтелектуальних товарів і послуг шляхом надання їм певних визначених, обмежених у часі прав, що дозволяють контролювати використання їхньої творчої діяльності.

Причому ці права стосуються не матеріального об'єкта, в якому може бути втілений результат творчої праці, а продукту діяльності людського розуму як такого. Інтелектуальна власність, що охороняється зараз у більшості країн світу, в тому числі і в Російській Федерації в сучасних умовах є одним з наймогутніших стимуляторів прогресу в усіх галузях розвитку суспільства. Питання охорони і використання інтелектуальної власності в сучасних умовах переходу до ринкових відносин починають відігравати все важливішу роль у комерційній, підприємницькій і виробничій діяльності підприємств та установ Росії усіх форм власності. Нормативно-правова Російської Федерації база у сфері інтелектуальної власності постійно вдосконалюється і поповнюється новими документами з метою створення таких правових механізмів, які б дозволили максимально захистити національного виробника та іноземного інвестора від правопорушень та зловживань у цій сфері, кількість яких невпинно зростає. Дослідження стану і наповнення законодавчої бази Російської Федерації щодо охорони прав власності в сфері інтелектуальної праці свідчать про наявність деяких прогалин у вітчизняному законодавстві, які негативно відображуються на розвитку інтелектуального потенціалу країни, конкурентоспроможності національної економіки, а також на ефективності загальної стратегії інноваційного розвитку держави.

Водночас, сучасні тенденції розвитку законодавства РФ в сфері інтелектуальної власності відображають загальносвітові економічні процеси, їх правове регулювання та забезпечення якнайвищого рівня захисту суб'єктів права інтелектуальної власності. Безперечно, створена нормативно-правова база як у РФ, так і в нашій державі в цілому вирішує питання, пов'язані з наданням захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, що пов'язані з їх використанням. Разом із цим цілий ряд положень у правовому аспекті нині чинного цивільного законодавства ще не врегульований. У зв'язку із цим нагальною необхідністю стає розроблення і прийняття окремих законів про інтелектуальну власність. Адже ЦК РФ не бере всіх об'єктів інтелектуальної власності під свою охорону, а це в свою чергу пов'язано з тим, що жоден кодекс чи закон не може передбачити всіх випадків виникнення результату творчої діяльності суб'єкта права і, як наслідок, не може своєчасно взяти їх під свою охорону. На завершення хотілося б наголосити, що подальше вдосконалення національного законодавства у сфері інтелектуальної власності, а найголовніше - дотримання цього законодавства повинно здійснюватись із врахуванням зарубіжного досвіду вирішення цих питань.

Список використаної літератури

1. Конституция Российской Федерации принятая на всенародном голосовании 12 декабря 1993 г.

2. Бернская Конвенция об охране литературных и художественных произведений (Парижский Акт, ВОИС, 24 июля 1971 г.) // Свод нормативных актов ЮНЕСКО. - М., 1993. - С. 500.

3. Гражданский кодекс РФ (Часть 4) принят Государственной Думой 24 ноября 2006 года, одобрен Советом Федерации 8 декабря 2006 года.

4. Федеральный закон РФ от 9 июля 1993 г. N 5351-I "Об авторском праве и смежных правах" (с изменениями от 19 июля 1995 года) // Ведомости СНД и ВС РФ, 1993, №32, ст.1242; СЗ РФ, 1995 г., N 30, ст. 2866.

5. Федеральный закон от 20 февраля 1995 г. №24-ФЗ "Об информации, информатизации и защите информации"// СЗ РФ, 1995, № 8, ст.609.

6. Федеральный закон РФ от 23 сентября 1992 г. N 3526-1 "О правовой охране топологий интегральных микросхем" // Российская газета от 21 октября 1992 года.

7. Патентний закон Российской Федерации от 23 сентября 1992 р. с последующими изменениями и дополнениями.

8. Актуальные вопросы российского частного права. М., 2008.

9. Гражданское право современной России. М., 2008.

10. Суханов Е. А. Гражданское право России - частное право. М., 2008.

11. Кодификація российского частyого права. М., 2008.

12. Калятин В.О. Интеллектуальная собственность (исключительные права). Учебник для вузов. - М.: Норма-инфора-М. - 2000. - С. 153.

13. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учеб. - 2-е изд., перераб. И доп. - М.: ООО «ТК Велби» - 2003 - С. 752.

14. Шестаков Д.Ю. Интеллектуальная собственность в системе российского права и законодательства. // Российская юстиция. - 2000. - №5.

15. Соловьев Р.В. Авторское право // Комментарий к ФЗ РФ «Об авторском праве и смежных правах» М.: Издательство «М-Пресс» - 2002. - С. 412.

16. Федеральній закон Росийской Федерации "О селекционных достижениях»", принятый 6 августа 1993 г.

Размещено на Allbest.ru