Порівняльний аналіз механізмів реалізації принципу розподілу влади у парламентських та президентських державах

Палата Громад є єдиним виборним центральним органом влади в країні. До її складу входять 659 депутатів обраних на загальних виборах за мажоритарною системою відносної більшості. Парламентські вибори - одна з найважливіших, а до недавнього часу (після вступу до ЄС характерними стали загальні референдуми) ледь не єдина реальна гарантія демократії в Великобританії. На основі результатів парламентських виборів формується не лише Палата Громад, а і Кабінет Міністрів. Отже, важно переоцінити їх роль.

Основні принципи щодо процедури виборів формувались протягом довгого часу і жваво реформуються до сьогодні. Серед таких змін, що відбулись в XX ст., варто відзначити: надання права голосу жінкам в 1928 р.; пониження центру активного виборчого права з 21 до 18 років; дозвіл на дореєстрацію в списках виборців після 10 жовтня.

Для виборів вся територія Сполученого Королівства поділяється на 659 виборчих округів з приблизно рівною кількістю населення, з яких 539 в Англії, 61 в Шотландії, 41 в Уельсі і 18 в Північній Ірландії.

На території округу складається список виборців. Раніше до нього вписували всіх осіб, що мають право голосу і постійно проживають в даному окрузі станом на 10 жовтня поточного року. До списку також входять військовослужбовці, які проходять службу за кордоном, працівники посольств і консульств, моряки, їх сім'ї, які тимчасово не проживають, але якби не рід занять, то обов'язково проживали б в даному окрузі. Зараз кожен, хто переселився в цей округ, і виписаний з попереднього списку, може бути включений в список округу в будь-який час за досить не складною процедурою[23].

Не можуть голосувати на виборах: іноземці (окрім громадян країн співдружності, що постійно проживають в Великобританії); особи, яким не виповнилося 18 років; душевнохворі; пери і п'єресси (крім перів в Ірландії) і особи, засуджені за порушення виборчого законодавств, а також за тяжкі злочини.

Щодо пасивного виборчого права, то тут відсутній чіткий перелік вимог. Кандидат повинен бути громадянином Сполученого Королівства і мати 21 рік. Не можуть балотуватися: професійні судді, військовослужбовці (крім тих. що перебувають у відставці), державні службовці, і ще досить довгий перелік осіб, що змінюється урядом. Деякі обмеження діють ще з XIX століття. Зокрема позбавлені права бути обраними до Палати представники духовенства (незалежно від конфесії).

Щоб зареєструватись кандидатом до Палати Громад потрібно подати відповідну заяву до місцевого органу влади (на базі якого працює окружна виборча дільниця), залучитись підтримкою 10 осіб, які наділені виборчим правом, та сплатити заставу в розмірі 500 фунтів стерлінгів ( котра не повертається якщо кандидат набере менше 5% голосів).

Не існує якихось обмежень щодо кількості зареєстрованих кандидатів чи їх партійної приналежності, але переможцями найчастіше стають представники консерваторів чи лейбористів.

Голосування проходить таємно, але можливе і волевиявлення по пошті (потрібно поставити свій підпис) чи за дорученням. Таке право надається особам, котрі не можуть прийти на свою дільницю (інваліди чи ті, хто перебуває за кордоном).

Строк повноважень Палати - п'ять років, але зазвичай вони припиняються достроково. Розпускає Палату монарх за поданням прем'єр-міністра. Слід зазначити, що жоден парламент за останні пів століття не працював повних п'ять років. Прем'єр-міністри користуються правом розпуску в момент найбільшої популярності своєї партії, задля її перемоги на виборах. Про майбутній черговий чи позачерговий розпуск Палати Громад повідомляється за 10 днів до нього відповідною королівською прокламацією. Згідно парламентського правила, новий парламент збирається через 20 днів після розпуску старого. Отже, відведено приблизно 30 днів для проведення виборів. Після розпуску Парламенту 11 квітня 2005 вибори були призначені на четвер 5 травня. Цікаво, що голосування, з 1935 р. завжди проходить в четвер. Планується 11 травня провести перше засідання на якому оберуть спікера і проведуть присягу новообраних членів[24].

Не існує мінімального бар'єра, який треба подолати. При однаковій кількості голосів, переможець визначається жеребом. Мажоритарна система відносної більшості в умовах двопартійної системи не завжди визначає реальну думку населення.

Партія, котра виграла найбільше місць в парламенті через нерівномірність округів могла отримати менше відсотків голосів, ніж її конкуренти. Крім того, в явному програші залишаються менші партії, загальний відсоток голосів яких не береться до уваги.

Процес виборів має надзвичайно велике значення для політичного життя держави. Саме підчас виборів вирішується яка з двох партій, що формують двопартійну систему, буде керувати державою.

Депутат підтримує постійні зв'язки зі своїми виборцями. Постійно нагадує про округ, в якому було обрано депутата, і офіційна форма звернення. Так до колишнього прем'єр-міністра Маргарет Тетчер на засіданнях Палати Громад звертались: “Вельмишановний депутате від округу Фінчлі”[25].

Висновки

В даній курсовій роботі розглядається принцип розподілу влади, як основний принцип побудови владних відносин в демократичній державі, як основа демократичного суспільства. Проводиться порівняльний аналіз функціонування цього принципу при президентській і парламентській формі правління, для прикладу береться США, як країна з президентською формою правління і Сполучене Королівство як яркий приклад парламентської держави. На базі цих країн і робиться порівняння.

Курсова робота поділяється на три розділи в яких простежується зародження, становлення, та розвиток принципу розподілу влади, а також функціонування його в США та Великій Британії, робиться спроба довести , що розподіл влад, це не лише розподіл між судовою, виконавчою і законодавчою владою, а це значно складніший феномен, який потребує детального вивченя та аналізу.

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, розкривається ступінь наукової розробленості проблеми, формулюються об'єкт, предмет, мета, наукова гіпотеза і завдання, визначаються методи дослідження, наукова новизна та практична значимість його результатів

У першому розділі курсової роботи “ Принцип розподілу влади як гарантія демократії ” розглядається джерельна база та аналізується ступень наукової розробленості проблематики роботи, визначається методологічні основи та загальна методика дослідження.

Розповідається про те що ще з давніх часів люди шукали найкращий спосіб здійснення державної влади.

А також розповідається про предтеч (Арістотель, Платон, Полібій, Подунський, Боден) які перші думали над найефективнішим, та найсправедливішим способом управліня державою. А також в основному про розробників принципу розподілу влади (Монтескє, Локк, Руссо), їхнє осмислення даної задачі, та впровадження його в життя приблизно таког як він є зараз.

Тут подається суасна характеристика інституту розподілу влади, як найефективнішого способу управління державою, такого, що повинен забезпечити владу більшості та запобігти тиранії більшості. Сучасне тактування принципу розподілу влади, звичайно відрізняється від того що було спочатку, але найбільш наближене до Монтескє. В основному сучасна характеристика розподілу влад у розвинутих країнах спирається на різні тлумачення їх змісту. Ці тлумачення суттєво відмінні, і їх можна пов`язати з існуючими формами державного правління. Більше того, різні тлумачення розподілу влад знаходять своє втілення в різних формах правління і відбивають сам факт існування таких форм.

В першому підрозділі першого розділу аналізується принцип розподілу влади у парламентській формі правління, тут цей принци найбільш чітко окреслений бо, функціонує в класичній формі (судова, законодавча і виконавча гілка влади), в такій якій ми звикли про ньго говорити.

В другому підрозділі першого розділу йдеться про принцип розподілу влади при парламентській формі правління, через опрацювання матеріалів іфактів, доходимо висновку, що тут цей принцип відсутній, а є лише розподіл повноважень.

В другому розділі «Сполучені Штати Америки.» ставиться в приклад США, як країна з президентською формою правління, простежується запровадження і функціонування розподілу влад, а також дається детальна характеристика кожній гілці влади.

В третьому розділі «Сполучене королівство Велика Британія» ставиться в приклад Велика Британія як країна з парламентською формою правління також на базі цієї країни роиться порівняння принципу розподілу влад при різних формах правління.

На закінчення можна додати, що наукова гіпотеза яка була виведена на початку моєї карсової роботи, підтверджена.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Азаркин Н.М. Монтескье.-М., 1988г.

2. Венгеров А.Б. Теория государства и права. В 2-х частях. - М., 1997г.

3. Драгоманов М. Политические сочинения в двух-томах. Т.2. - Париж, 1902. Аристотель. Соч. в 4-х т., т. 4, М., 1983.

4. Загальна теорія держави і права /За ред. В.В.Копєйчикова. - К. -1997р.

5. Марченко М.Н. Общая теория государства и права, академический курс. Изд. Зерцало.Москва, 1998 р.

6. Матузов Н.І., Малько А.В. и др. Теория государства и права. - М., 1999.

7. Монтескье Ш. Избранные произведения .М.,1955.

8. Нерсесянц В. С. Философия права. - М.: Норма, 1997.

9. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. / Под ред. М.Н. Марченка. - М. - 1998г.

10. Общая теория государства и права: Учебник / Под ред. В. В. Лазарева. -М.: Юрист, 1999.

11. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: 2-ге видання.-К., 1994.

12. Світова класична думка про державу і право. Навч. посібник / Безродний С.Ф. та ін. - К.: Юріноком Інтер. - 1999.

13. Тертышник В.М, Марченко О.В., Тертышнык А.И. Защита прав и свобод человека. - Харьков, 2000.

14. Філософія права / За ред. М.В. Костицького та Б.Ф. Чміля. -- Київ: Юрінком Інтер, 2000.

15. Хропанюк В.Н. Теория государства и права.-М., 1999.

16. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. - М.: Юрайт, 1999.

17. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. - М., 1973 г.

18. Четверний В.А. Понятие права и государства. Введение в курс теории права и государства. - М., 1997г.

19. Чиркин В.Е. Разделение властей: социальные и юридические аспекты. //Советское государство и право. - 1990г.- №8

20. Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. -К., 1995.

21. Ашеллер М. Парламенты. Сравнительное исследование структуры и деятельности представительных учреждений 55-и стран мира. - М.:Прогрес.1967.

22. Гарнер Д. Великобритания. Центральное и местное управление. - М.: Прогрес. 1984. -368с.

23. Крылов Б.С. Государственный строй Великобритании. - М.: Госюриздат. 1957. -384с.

24. Крылов Б.С. Парламент буржуазного государства. - М.:Из-дво института международних отношений.1963.-355с.

25. Крылова Н.С. ред. Политическая система великобритании. - М.: Юрлит. 1984. -382с.

26. Сас С. Законодавство про регламент однопалатних та двопалатних парламентів -// Право України. - 2005. - № 3. -с.135-139

27. Харвей Д. и Худ К. Британское государство. - М.:Из-дво ин. лит. 1961.-384с.

28. Шаповал В. Державний лад країн світу: довідник. - К.: Укр. центр правничих студій. 1999. -320с.

29. Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. - К.: Основи, 1993.-143с.

Размещено на Allbest.ru