МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ВІННИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

на тему "Зовнішньоекономічний договір (контракт)"

Виконав: студент VІ курсу

групи ІН4-10 -2002 С1П (5,9 з)

Гикавий І.А.

ВИКЛАДАЧ: РОВІНСЬКА О.В.

ВІННИЦЯ

2008

Зміст

Розділ 1. Предмет, сторони та правове регулювання зовнішньоекономічного договору (контракту)

Розділ 2. Зміст зовнішньоекономічного договору (контракту)

Список використаної літератури

Розділ 1. Предмет, сторони та правове регулювання зовнішньоекономічного договору (контракту)

Законодавство України визначає зовнішньоекономічний договір (контракт, угоду) як нотаріально оформлену угоду двох або більше іноземних контрагентів, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Зовнішньоекономічна угода, як і будь яка інша угода, завжди має свій предмет, визначення якого є її істотною умовою.

За ознаками предмету контракту та його мети, угоди можна поділити на декілька груп.

Першою і найбільшою за обсягом є група угод, предметом яких є речі. Ці угоди складаються з приводу:

-- переходу права власності на річ або передачі права оперативного управління чи повного господарського відання (до таких угод відносяться договори купівлі-продажу, позики, поставки та інші);

-- надання іншим особам права користування майном (до них відносяться договори оренди, лізингу).

Найбільш розповсюдженим предметом є речі, які задовольняють потреби людини, мають споживчу вартість і можуть бути у обігу, тобто у законодавстві не міститься прямої заборони на їх обіг. Якщо предметом угоди є річ, обіг якої тимчасово обмежений чи прямо заборонений законодавством, то така угода буде визнана недійсною. Так, наприклад, обіг наркотичних речовин обмежується спеціальним правовим режимом. Угоди, предметом яких є наркотичні речовини, можуть укладати лише уповноважені юридичні особи, установи охорони здоров'я та деякі інші при наявності на те спеціального дозволу.

Другу групу складають договори, предметом яких є дії людини, вони спрямовані на:

-- надання послуг (маркетингових, транспортно-експедиційних, управлінських, облікових, аудиторських, туристичних тощо);

-- договори на виконання робіт -- договори підряду.

Третя група -- це договори, предметом яких є особисті права, що пов'язані з майновими. До них відносяться договори на використання результатів інтелектуальної діяльності (авторські договори, договори на використання об'єктів промислової власності тощо).

Зміст контракту завжди залежить від волевиявлення сторін суб'єктів угоди. Суб'єктами угоди можуть бути фізичні особи (громадяни України, особи без громадянства, чи іноземці), юридичні особи, що зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти ЗЕД та інші особи, визначені Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

При укладенні угоди (контракту) треба мати на увазі, що вона визнається міжнародною лише у тому випадку, якщо її укладено між суб'єктами, розташованими у різних країнах. Контракт не одержить статусу міжнародного у випадках, коли його суб'єкти мають різну державну належність, але розташовані на території однієї держави. В той же час, контракт вважається міжнародним, якщо укладений між сторонами однієї державної належності, підприємства яких знаходяться на території різних країн.

Експортно-імпортні операції в основному регулюються нормами національного права одного з учасників угоди, або правом третьої держави, а також підпорядковуються спеціальним нормам міжнародного торговельного права, яке носить універсальний характер. Регулювання деяких аспектів укладення та виконання контрактів міжнародним правом здійснюється тому, що зовнішньоекономічні угоди завжди мають торговельний характер .

Вміло складена угода може у значній мірі усунути протиріччя, що можуть виникнути у процесі її виконання. Якісно відпрацьовані норми національного права є також вагомим крижалем, за допомогою якого держава може захищати свої інтереси та інтереси вітчизняних підприємців на міжнародній арені.

В останні роки сфера зовнішньоекономічної діяльності в Україні була лібералізована. З питань регулювання зовнішньоекономічних зв'язків прийнято велику кількість нормативно-правових актів, які часто суперечать, або навіть спростовують один одного. Тому створення узгодженої, несуперечливої системи правових норм у сфері зовнішньоекономічної діяльності стало актуальним питанням сьогодення. Одним з перших кроків в цьому напрямку став Указ Президента України №654/94 від 07.11.1994 р. "Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) України" .

Згідно з цим нормативним актом реєстрації та обліку підлягають зовнішньоекономічні договори, укладені суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності, предметом яких е:

-- товари, відносини з реекспорту яких регулюються чинним законодавством України та міжнародними договорами України;

-- товари походженням з України, щодо яких міжнародними договорами України передбачено добровільні обмеження експорту з метою запобігання демпінгу;

Виконання робіт, надання послуг за кордоном та інше вважається експортом робіт, послуг тощо. Зворотне залучення робіт, послуг, тощо - є їх імпорт. Через призму експорту чи імпорту і проглядається торговельний характер зовнішньоекономічних угод.

-- товари походженням з України, щодо яких здійснюються антидемпінгові процедури;

-- товари походженням з України, імпорт яких до інших держав квотується, ліцензується відповідно до законодавства цих держав або нормативних актів економічних угрупувань, митних союзів;

-- товари походженням з України, експорт яких здійснюється в рамках бартерних операцій чи операцій із зустрічної торгівлі;

Реєстрація зовнішньоекономічних договорів і їх облік здійснюються Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі (МЗЄЗіТ). Якщо контракт підлягає реєстрації, підприємець, який є українською стороною контракту, подає документи до МЗЄЗіТ. Орган реєстрації розглядає клопотання протягом 20 днів, і за результатами розгляду видає у двох примірниках картку реєстрації обліку контракту, яка є підставою для митного оформлення відповідних товарів.

Таким чином, законодавство України передбачає реєстрацію лише контрактів, предметом яких є товари. Угоди, предметом яких є роботи, послуги, та права інтелектуальної власності згідно згаданому Указу реєстрації не підлягають, що безумовно негативно впливає на державний контроль за здійсненням поставок чи надходженням валютної виручки по експортно-імпортних операціях.

Розділ 2. Зміст зовнішньоекономічного договору (контракту)

У сфері зовнішньоекономічної діяльності існує велика кількість різновидів контрактів, кожен з яких має свою специфіку та притаманні тільки йому риси. Тому при укладенні того чи іншого контракту, підприємцю доцільно використовувати зразки типових форм контрактів, що розроблені у результаті узагальнення міжнародної практики та містять у собі найбільш важливі аспекти, які обов'язково повинні фіксуватися у контракті.

Найбільш розповсюдженим у міжнародній комерційній практиці є контракт купівлі-продажу, предметом якого є майно. Згідно з цим контрактом продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

У міжнародній торгівлі виділяють чотири основних види операцій купівлі-продажу, а саме:

* експортна операція -- продаж іноземному контрагенту товарів з вивезенням їх за кордон;

* реекспортна операція -- продаж з вивезенням за кордон раніше імпортованого і непереробленого товару;

* імпортна операція -- придбання у іноземного контрагента товару з ввезенням його з-за кордону;

* реімпортна операція -- придбання з вивезенням з-за кордону раніше експортованого товару.

Типовий контракт купівлі-продажу має таку структуру:

-- визначення сторін, тобто у першому розділі контракту вказується назва організацій, які є покупцем та продавцем;

-- предмет, вид, коротка характеристика, та базові умови контракту;

-- відомості про строки поставки;

-- кількість товару;

-- ціна контракту, валюта та умови платежу;

-- вид упаковки та маркіровки, як правило, визначається базовими умовами, спеціальні вимоги до упаковки обумовлюються в контракті окремим пунктом;

-- у більшості контрактів передбачається страхування угод чи надання інших гарантій продавцю, а також визначається момент переходу ризику майнової відповідальності сторін за форс-мажорними обставинами;

-- окремим пунктом передбачаються санкції за порушення умов контракту, а також шляхи вирішення протиріч, що можуть виникнути при його здійсненні.

Крім того, за згодою сторін контракт може містити й інші умови.

Розглянемо детальніше зміст контракту купівлі-продажу. Будь яка угода купівлі-продажу має свої базові умови, які визначають обов'язки покупця і продавця щодо постачання товару та встановлюють момент переходу ризику випадкової загибелі чи пошкодження товару з продавця на покупця. Сторони визначають, хто несе витрати, пов'язані з транспортуванням товару від продавця-експортера до покупця-імпортера. Витрати щодо доставки товару, які несе продавець, входять в ціну товару.

З метою регулювання торгових відносин Міжнародна торгова палата розробила міжнародні правила щодо тлумачення комерційних термінів під назвою "Міжнародні комерційні терміни" (ІНКОТЕРМС). Вони застосовуються у міжнародній практиці укладення контрактів. Указом Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 4 жовтня 1994 р. було встановлено, що правила ІНКОТЕРМС застосовуються при укладенні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних (контрактів), предметом яких є товари (роботи, послуги).

Найбільш розповсюджені такі базові умови, як: "вартість, страхування, фрахт", "назва пункту призначення" та "вільно в аеропорту".

Так, наприклад, базові умови "Вартість, страхування, фрахт" передбачають, що продавець за свій рахунок фрахтує судно, сплачує вартість фрахту до узгодженого порту призначення, завантажує товар на судно в порту відправлення у встановлений контрактом строк та вручає покупцю коносамент (у вартість товару в цьому випадку входять вартість товару, його страхування та фрахт).

Базові умови "вільно в аеропорту" містять обов'язки продавця щодо передачі товару повітряному перевізнику в місці, обумовленому контрактом, та укладення за рахунок покупця угоду перевезення до аеропорту призначення, вказаного покупцем.

Під строком поставки в контракті розуміють момент, коли продавець повинен передати товар покупцю або особі, яка на це уповноважена покупцем. У залежності від способу доставки таким моментом може вважатися:

-- дата документу, що видається транспортною організацією, яка приймає товар для перевезення;

-- дата розписки транспортно-експедиторської організації про одержання вантажу.

Строк поставки також визначається певною датою чи періодом, впродовж якого повинна здійснюватися поставка (місяць, квартал). Також може передбачатися право продавця щодо поставки товару достроково.

Ціна контракту визначається виходячи з базових умов. Вона може бути виражена в будь-якій валюті, про яку домовились сторони. В залежності від способу фіксації відрізняють тверду ціну і плаваючу, з майбутньою фіксацією. Тверда ціна встановлюється контрагентами при підписанні контракту і не може змінюватися. Плаваюча може бути змінена у випадку, якщо на момент поставки ринкова ціна товару змінилася. В угоді вказується джерело, по якому слід судити про зміну ціни. При визначенні умов платежу в контракті встановлюється:

— валюта платежу;

— строк платежу;

-- способи та форми розрахунків, застереження, які спрямовані на зменшення чи усунення валютного ризику.

Частіше використовуються такі способи платежу, як: безготівковий, платіж з авансом та платіж в кредит.

Основними формами розрахунків є акредитивна, чекова, вексельна.

Контрагенти обумовлюють одиницю вимірювання товару, порядок визначення його обсягу, систему мір та ваги. В міжнародній торговій практиці якість товару визначається за стандартом, специфікацією, що прикладається до договору, за зразком. Якщо в угоді не обумовлюється якість, то по загальному правилу вважають, що якість товару повинна відповідати середньозваженій, що існує для даного виду товару в країні його походження.

Питання відповідальності за недодержання умов угоди повинні передбачатися в контракті. До сторони, що їх не виконує, може обумовлюватись застосовування санкцій у вигляді пені або штрафу. На практиці розміри санкцій не перевищують 10 відсотків від вартості контракту.

Сторони не мають права застосовувати санкції, якщо угода порушується внаслідок так званих форс-мажорних обставин. Загальновизнаними форс-мажорними обставинами вважають: стихійне лихо, війну, економічну блокаду (ембарго), заборону експорту. В контракті можуть передбачатися обставини, які слід вважати підставою для відмови від контракту. Контрагент, що не може виконати свої зобов'язання за угодою внаслідок форс-мажорних обставин, повинен повідомити про їх настання свого партнера в десятиденний строк. Посвідчення про настання таких обставин надає Торгово-промислова палата держави, де вони мали місце. За цих умов строк виконання контракту може бути перенесений до часу, коли форс-мажорні обставини зупиняться, або їх наслідки буде ліквідовано. Якщо строк дії не передбачених обставин перевищує строк контракту, тоді обидві сторони можуть відмовитися від подальшого виконання контракту, при цьому жодна з них не буде мати права на відшкодування збитків.

Сторони узгоджують та вказують у контракті арбітражі якої держави повинні розглядати спори, що можуть виникнути при здійсненні угоди. За згодою сторін вони можуть вирішуватися у Вищому арбітражному суді України, в арбітражному суді М.Стокгольма, в Міжнародній торговій палаті чи третейському суді. Вибір арбітражу тягне за собою вибір матеріального права (тобто права держави за місцем розташування арбітражу чи суду). При відсутності згоди між сторонами ( якщо в угоді не обумовлено, право якої держави буде до неї застосовуватися), згідно з нормами міжнародного права до контракту буде застосовуватися право держави, де знаходиться, мешкає або має основне місце діяльності сторона, що є продавцем в угоді купівлі продажу; наймодавцем -- в угоді майнового найму; перевізником -- в договорі перевезення тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України, - К., 2008

2. Господарський кодекс України, - К. 2008

3. Кримінальний кодекс України. - К., 2008

4. Кодекс про адміністративні правопорушення. - К., 2008

5. Закон України "Про банки і банківську діяльність " - К. 2008

6. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" - К.2008

7. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" - К. 2008

8. Закон України "Про інвестиційну діяльність" - К. 2008

9. Закон України "Про дію міжнародних договорів на території України" - К. 2008

10. Михайлов Д.М. Внешнеторговый контракт. Учебник К. - 2004

11. Тарасенко А. Банкротство - не трагедія, а средство оздоровления предприятия - К. 2005

12. Факсам Р.Х. Международные зделки. Учебное пособие. М. 2004

13. Фомичев В.И. Международная торговля - К.2005

14. Юлдашев О.Х. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності. -- К: Юрист, 2005