Закон України про енергозбереження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра електротехніки та автоматики

Реферат

на тему: «Закон України про енергозбереження»

Виконав:

Студент 4 курсу

Групи АУТП-41

Демчан О.М.

Перевірив:

Юрчевський Є.В.

Рівне - 2010

Вступ

Цей Закон визначає правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об'єднань та організацій, розташованих на території України, а також для громадян. У цьому Законі вживаються такі поняття: "енергозбереження"-- діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "енергозберігаюча політика" -- адміністративно-правове і фінансово-економічне регулювання процесів видобування, переробки, транспортування, зберігання, виробництва, розподілу та використання паливно-енергетичних ресурсів з метою їх раціонального використання та економного витрачання; "паливно-енергетичні ресурси" -- сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві; "раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів" -- досягнення максимальної ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів при існуючому рівні розвитку техніки та технології і одночасному зниженні техногенного впливу на навколишнє природне середовище; "економія паливно-енергетичних ресурсів" -- відносне скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів, що виявляється у зниженні їх питомих витрат на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг встановленої якості; енергоефективні продукція, технологія, обладнання-- продукція або метод, засіб її виробництва, що забезпечують раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів порівняно з іншими варіантами використання або виробництва продукції однакового споживчого рівня чи з аналогічними техніко-економічними показниками; (Абзац восьмий преамбули в редакції Закону N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) енергозберігаючі (енергоефективні) заходи -- заходи, спрямовані на впровадження та виробництво енергоефективних продукції, технологій та обладнання; (Абзац дев'ятий преамбули в редакції Закону N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) енергоефективний проект-- проект, спрямований на скорочення енергоспоживання, а саме: реконструкція мереж і систем постачання, регулювання і облік споживання води, газу, теплової та електричної енергії, модернізація огороджувальних конструкцій та технологій виробничих процесів; (Преамбулу доповнено абзацом згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) енергетичний аудит (енергетичне обстеження-- визначення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та розроблення рекомендацій щодо її поліпшення; (Преамбулу доповнено абзацом згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) менеджмент з енергозбереження-- система управління, спрямована на забезпечення раціонального використання споживачами паливно-енергетичних ресурсів; (Преамбулу доповнено абзацом згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) норми питомих витрат палива та енергії-- регламентована величина питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для даного виробництва, процесу, даної продукції, роботи, послуги; (Преамбулу доповнено абзацом згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів-- втрата паливно-енергетичних ресурсів поза технологічними процесами (вид нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів); (Преамбулу доповнено абзацом згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів-- систематичне, без виробничої потреби, не зумовлене вимогами технічної безпеки недовантаження або використання на холостому ходу електродвигунів, електропечей та іншого електро- і теплоустаткування; систематична втрата стисненого повітря, води і тепла, спричинена несправністю арматури, трубопроводів, теплоізоляції трубопроводів, печей і тепловикористовуючого устаткування; недотримання вимог нормативної та проектної документації щодо теплоізоляції споруд та інженерних об'єктів, яке призводить до зниження теплового опору огороджувальних конструкцій, вікон, дверей в опалювальний сезон (вид нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів); (Преамбулу доповнено абзацом згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів-- прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів, їх марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення в дію системи стандартів -- нормами питомих витрат палива та енергії; (Преамбулу доповнено абзацом згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) "вторинні енергетичні ресурси" -- енергетичний потенціал продукції, відходів, побічних і проміжних продуктів, який утворюється в технологічних агрегатах (установках, процесах) і не використовується в самому агрегаті, але може бути частково або повністю використаний для енергопостачання інших агрегатів (процесів); "нетрадиційні та поновлювані джерела енергії"-- джерела, що постійно існують або періодично з'являються в навколишньому природному середовищі у вигляді потоків енергії Сонця, вітру, тепла Землі, енергії морів, океанів, річок, біомаси.

Загальні положення

Стаття 1. Завдання законодавства про енергозбереження Метою законодавства про енергозбереження є регулювання відносин між господарськими суб'єктами, а також між державою і юридичними та фізичними особами у сфері енергозбереження, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів, забезпечення заінтересованості підприємств, організацій та громадян в енергозбереженні, впровадженні енергозберігаючих технологій, розробці і виробництві менш енергоємних машин та технологічного обладнання, закріплення відповідальності юридичних і фізичних осіб у сфері енергозбереження.

Стаття 2. Законодавство України про енергозбереження Відносини у сфері енергозбереження на території України регулюються цим Законом, іншими актами законодавства України.

Стаття 3. Основні принципи державної політики енергозбереження Основними принципами державної політики у сфері енергозбереження є: а) створення державою економічних і правових умов заінтересованості в енергозбереженні юридичних та фізичних осіб; б) здійснення державного регулювання діяльності у сфері енергозбереження на основі застосування економічних, нормативно-технічних заходів управління; в) пріоритетність вимог енергозбереження при здійсненні господарської, управлінської або іншої діяльності, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів; г) наукове обгрунтування стандартизації у сфері енергозбереження та нормування використання паливно-енергетичних ресурсів, необхідність дотримання енергетичних стандартів та нормативів при використанні палива та енергії; д) створення енергозберігаючої структури матеріального виробництва на основі комплексного вирішення питань економії та енергозбереження з урахуванням екологічних вимог, широкого впровадження новітніх енергозберігаючих технологій; е) обов'язковість державної експертизи з енергозбереження; (Пункт “е” статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) є) популяризація економічних, екологічних та соціальних переваг енергозбереження, підвищення громадського освітнього рівня у цій сфері; ж) поєднання методів економічного стимулювання та фінансової відповідальності з метою раціонального використання та економного витрачання паливно-енергетичних ресурсів; з) встановлення плати за прямі втрати і нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів; и) вирішення проблем енергозбереження у поєднанні з реалізацією енергетичної програми України, а також на основі широкого міждержавного співробітництва; і) стимулювання раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів шляхом комбінованого виробництва електричної та теплової енергії (когенерації); (Статтю 3 доповнено пунктом “і” згідно із Законом N 2509-IV (2509-15) від 05.04.2005) ї) поступовий перехід до масового застосування приладів обліку та регулювання споживання паливно-енергетичних ресурсів; (Статтю 3 доповнено пунктом “ї” згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) й) обов'язковість визначення постачальниками і споживачами обсягу відпущених паливно-енергетичних ресурсів за показаннями приладів обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів у разі їх наявності; (Статтю 3 доповнено пунктом “й” згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) к) запровадження системи енергетичного маркування електрообладнання побутового призначення. (Статтю 3 доповнено пунктом “к” згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) Стаття 4. Об'єкти правового регулювання відносин у сфері енергозбереження Об'єктами правового регулювання законодавства про енергозбереження є відносини у сфері функціонування енергетичного господарства України, проектування, створення та впровадження наукових та конструкторських розробок, пов'язаних з підвищенням ефективності використання палива та енергії, інформаційного забезпечення народного господарства та населення з проблем енергозбереження, а також у сфері управління та контролю за використанням паливно-енергетичних ресурсів.

Стаття 5. Суб'єкти правового регулювання відносин у сфері енергозбереження Суб'єктами правового регулювання відносин у сфері енергозбереження є юридичні та фізичні особи, в результаті діяльності яких здійснюються: проведення енергозберігаючої політики та заходів щодо енергозбереження в усіх галузях народного господарства -- промисловості, транспорті, будівництві, сільському господарстві тощо, соціальній сфері та побуті, а також у сфері міждержавного та міжнародного співробітництва; видобування, переробка, транспортування, виробництво, зберігання та використання всіх видів палива, теплової та електричної енергії, інших ресурсів природного чи штучного походження в частині використання паливно-енергетичних ресурсів; (Абзац третій статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) проведення енергетичного аудиту; (Статтю 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) виробництво та поставка енергетичного та енергоспоживаючого обладнання, машин, механізмів, конструкційних, будівельних матеріалів та іншої продукції, приладів обліку, контролю і регулювання витрачання енергоресурсів; науково-дослідні, проектно-конструкторські, експертні, спеціалізовані, монтажні, налагоджувальні, ремонтні та інші види робіт і послуг, пов'язані з підвищенням ефективності використання та економії паливно-енергетичних ресурсів; роботи, пов'язані з розвитком і використанням нетрадиційних поновлюваних джерел енергії, вторинних енергетичних ресурсів, процесів заміщення дефіцитних видів палива; визначення пріоритетних напрямів екологічно чистої енергетики і створення нових джерел енергії та видів палива; інформаційне забезпечення народного господарства та населення з проблем енергозбереження і використання нових джерел енергії та видів палива; створення ефективних систем управління та засобів контролю за енергозбереженням.

Стаття 6. Державні цільові та інші програми енергозбереження { Назва статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 } Для проведення ефективної цілеспрямованої діяльності держави щодо організації та координації дій у сфері енергозбереження розробляються та приймаються державні цільові, регіональні,місцеві та інші програми. { Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 } Порядок та умови розробки державних цільових програм енергозбереження визначаються Кабінетом Міністрів України. { Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006

Стаття 7. Освіта і виховання у сфері енергозбереження Виховання ощадливого ставлення до використання паливно-енергетичних ресурсів забезпечується шляхом навчання і широкої популяризації та пропаганди економічних, екологічних і соціальних переваг енергозбереження. Знання у сферах енергозбереження та екології є обов'язковими для всіх посадових осіб, діяльність яких пов'язана з використанням паливно-енергетичних ресурсів. Навчальні заклади включають до навчальних програм відповідні курси з питань енергозбереження.

Стаття 8. Наукові дослідження Держава забезпечує умови для проведення систематичних комплексних досліджень у сфері енергозбереження для розробки наукових основ створення новітніх енергозберігаючих процесів і технологій.

Стаття 9. Управління у сфері енергозбереження Управління у сфері енергозбереження спрямоване на забезпечення потреб народного господарства та населення України в паливі, тепловій та електричній енергії на основі раціонального використання енергоресурсів, скорочення всіх видів втрат паливно-енергетичних ресурсів, здійснення функцій державної експертизи з енергозбереження, контролю, прогнозування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності. (Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) Державне управління в сфері енергозбереження здійснює Кабінет Міністрів України та уповноважений ним орган. Розділ II

законодавство енергозбереження україна

Економічний механізм енергозбереження

Стаття 10. Мета і завдання економічного механізму Метою впровадження економічного механізму енергозбереження в господарчу практику є інтенсифікація та розширення процесів енергозбереження в умовах становлення та розвитку ринкових відносин в економіці. Завданням економічного механізму енергозбереження є стимулювання раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів, створення виробництва і широкого застосування енергетично ефективних технологічних процесів, обладнання та матеріалів.

Стаття 11. Економічні заходи для забезпечення енергозбереження Економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають: а) комплексне застосування економічних важелів та стимулів для орієнтації управлінської, науково-технічної і господарської діяльності підприємств, установ та організацій на раціональне використання і економію паливно-енергетичних ресурсів; б) визначення джерел і напрямів фінансування енергозбереження; в) створення бази для реалізації економічних заходів управління енергозбереженням у вигляді системи державних стандартів, які містять показники питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для основних енергоємних видів продукції та технологічних процесів в усіх галузях народного господарства; г) використання системи державних стандартів у сфері енергозбереження при визначенні розмірів надання економічних пільг та застосування економічних санкцій; д) введення відрахувань від вартості фактично використаних підприємствами паливно-енергетичних ресурсів; е) введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами; є) застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих; ж) надання юридичним і фізичним особам субсидій, дотацій, податкових, кредитних та інших пільг для стимулювання розробок, впровадження патентних винаходів та використання енергозберігаючих технологій, обладнання і матеріалів; з) матеріальне стимулювання колективів та окремих робітників за ефективне використання та економію паливно-енергетичних ресурсів, впровадження розробок, захищених патентом.

Стаття 12. Фінансування заходів щодо економії та раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів Джерелами фінансування заходів щодо раціонального використання і економії паливно-енергетичних ресурсів є фонд енергозбереження, власні та позикові кошти підприємств, установ і організацій, Державний бюджет України, місцеві бюджети, а також інші джерела.

Стаття 13 втратила чинність на підставі Закону N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99 - редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом про Державний бюджет України на 2000 рік )

Стаття 14. Напрями використання фондів енергозбереження Кошти фондів енергозбереження використовуються для фінансування заходів щодо раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів, включаючи науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи у сфері енергозбереження, дольову участь у здійсненні програм структурної перебудови економіки, спрямованої на енергозбереження, розробку та впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання, надання кредитних пільг і субсидій для розробки і реалізації енергозберігаючих заходів і програм. Кошти фондів енергозбереження використовуються також для розвитку нетрадиційної енергетики, проведення державної енергетичної експертизи, організації підготовки та перепідготовки кадрів, розробки енергетичних стандартів, норм і нормативів, участі в оснащенні підприємств засобами обліку, контролю та управління енерговикористанням. ( Частину третю статті 14 виключено на підставі Закону N 3260-IV ( 3260-15 ) від 22.12.2005 )

Стаття 15. Взаємна економічна відповідальність постачальників і споживачів паливно-енергетичних ресурсів Економічні заходи для забезпечення енергозбереження грунтуються на принципі взаємної економічної відповідальності і передбачають: а) компенсаційні виплати та відшкодування збитків споживачам паливно-енергетичних ресурсів у разі невиконання договірних умов паливо- та енергопостачальними установами; б) відшкодування збитків постачальникам паливно-енергетичних ресурсів у разі невиконання договірних умов споживачами; в) обов'язок постачальника енергії щодо обов'язкового прийняття заявок споживача на приєднання навантаження та збільшення енергоспоживання з правом постачальника встановлювати договірні ціни на приєднувану потужність та використовувану енергію, що перевищують його виробничі можливості; г) право споживача енергії на отримання компенсаційних виплат від постачальника в разі примусового обмеження фактично використовуваної споживачем потужності.

Стаття 16. Стимулювання енергозбереження Стимулювання енергозбереження здійснюється шляхом: а) надання податкових пільг підприємствам -- виробникам енергозберігаючого обладнання, техніки і матеріалів, засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів; б) надання податкових пільг підприємствам, які використовують устаткування, що працює на нетрадиційних та поновлюваних джерелах енергії; в) пріоритетного кредитування заходів щодо забезпечення раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів. Пріоритетному кредитуванню підлягають енергозберігаючі заходи, що вживаються згідно з рекомендаціями територіальних органів державної енергетичної інспекції, включаючи витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, виготовлення дослідних зразків та експериментальних установок, впровадження у виробництво високоефективних технологічних процесів, обладнання та матеріалів. Придбання з ініціативи підприємств -- споживачів паливно-енергетичних ресурсів енергозберігаючих технологій, обладнання, матеріалів, засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів, а також інвестиції в будівництво енергозберігаючих об'єктів кредитуються на пільгових умовах за наявності відповідного експертного висновку органів управління енергозбереженням. Розмір зниження відсоткової ставки залежить від енергетичної ефективності впровадження енергозберігаючих заходів. Компенсація збитків кредитних установ від зменшення позикового відсотка проводиться за рахунок коштів фонду енергозбереження; г) встановлення підвищених норм амортизації енергозберігаючих основних фондів. Перелік видів енергозберігаючого обладнання та норм амортизаційних відрахувань для зменшення оподатковуваного розрахункового доходу (прибутку) встановлюється Кабінетом Міністрів України; д) цільових державних та інших субсидій і безповоротного асигнування на виконання пошукових науково-дослідних робіт у сфері енергозберігаючих технологій і нетрадиційних видів енергії, на виробництво та освоєння нових видів енергозберігаючої техніки та технології. Розміри податкових, кредитних та інших пільг встановлюються згідно з законодавством України.

Стаття 17. Економічні санкції за марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів Економічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб за: а) марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів; б) несвоєчасне проведення експертного обстеження використання паливно-енергетичних ресурсів за їх споживання понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення системи стандартів у дію -- нормами питомих витрат енергоресурсів, а також за невідповідність показників когенераційних установок кваліфікаційним показникам; (Пункт “б” частини першої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2509-IV (2509-15) від 05.04.2005) в) невиконання чи несвоєчасне виконання приписів органів державного управління енергозбереженням щодо усунення фактів марнотратного витрачання паливно-енергетичних ресурсів. (Пункт “в” частини першої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) Розміри економічних санкцій встановлюються згідно з законодавством України.

Стандартизація та нормування у сфері енергозбереження

Стаття 18. Завдання стандартизації у сфері енергозбереження Стандартизація у сфері енергозбереження проводиться для встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів. Стандарти у сфері енергозбереження є основою для застосування економічних санкцій за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, виробництво енергетично неефективного обладнання та матеріалів.

Стаття 19. Енергетичні стандарти Державні енергетичні стандарти є обов'язковими для виконання. Вони визначають основні терміни та поняття, організаційно-методичні основи енергозбереження, раціональні питомі витрати паливно-енергетичних ресурсів, методи визначення потреб в енергії, сертифікації об'єктів відповідно до вимог енергозбереження, методи збирання та обробки інформації про витрати паливно-енергетичних ресурсів, вимоги до енергозберігаючих технологій і енергозберігаючого обладнання, вимоги до вторинних енергетичних ресурсів, нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії.

Стаття 20. Норми та нормативи витрат паливно-енергетичних ресурсів Норми і нормативи витрат паливно-енергетичних ресурсів в обов'язковому порядку включаються в енергетичні паспорти обладнання, режимні карти, технологічні інструкції та інструкції з експлуатації, а також у технічні умови та паспорти на всі види машин і механізмів, що споживають паливно-енергетичні ресурси. На період до введення в дію систем енергетичних стандартів допускається застосування прогресивних норм і нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів. Порядок установлення норм питомих витрат палива та енергії визначається Кабінетом Міністрів України. (Статтю 20 доповнено частиною згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) Контроль за дотриманням нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів здійснюється уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом.

Державна експертиза з енергозбереження та енергетичний аудит

(Назва розділу IV в редакції Закону N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005)

Стаття 21. Обов'язковість державної експертизи з енергозбереження Державна експертиза з енергозбереження -- система заходів щодо встановлення відповідності показників об'єктів експертизи, які характеризують використання паливно-енергетичних ресурсів, вимогам нормативно-правових актів та нормативно-технічних документів у сфері енергозбереження. (Статтю 21 доповнено частиною згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) Проведення державної експертизи з енергозбереження є обов'язковим у процесі правотворчої, інвестиційної, управлінської та іншої діяльності, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробництвом та споживанням паливно-енергетичних ресурсів.

Стаття 22. Об'єкти державної експертизи з енергозбереження (Назва статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) Державній експертизі з енергозбереження підлягають: (Абзац перший статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) а) проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, проекти розвитку галузей народного господарства, територіальних схем енергозабезпечення, інша передпланова та передпроектна документація; б) енерготехнологічна частина техніко-економічних обгрунтувань і проектів будівництва нових та розширення (реконструкції, технічного переобладнання, модернізації) діючих об'єктів та підприємств з річним споживанням паливно-енергетичних ресурсів у тисячу і більше тонн у перерахунку на умовне паливо; в) проекти інструктивно-методичних та нормативно-технічних актів, будівельні норми і правила, документація на створення та придбання нової енергоємної техніки, технології і матеріалів, інші документи і матеріали, що регламентують всі види діяльності у сфері енергозбереження.

Стаття 23. Державна експертиза з енергозбереження Основними завданнями державної експертизи з енергозбереження є: а) визначення відповідності управлінської, інвестиційної та іншої діяльності цілям енергозбереження; б) встановлення відповідності передпроектних, передпланових, проектних та інших рішень вимогам законодавства про енергозбереження, діючим енергетичним стандартам і нормам; в) підготовка експертних висновків, пов'язаних із програмами і проектами у сфері енергоспоживання та енергозбереження. До проведення державної експертизи з енергозбереження можуть залучатися відповідні органи виконавчої влади, державні науково-дослідні, проектно-конструкторські, інші установи, організації та підприємства, представники громадськості, експерти міжнародних організацій. (Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) Державна експертиза з енергозбереження здійснюється уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом.

Стаття 24. Обов'язковість виконання розпоряджень і висновків державної експертизи з енергозбереження Висновки державної експертизи з енергозбереження повинні враховувати нормативи галузевих стандартів, приведених у відповідність з вимогами цього Закону, і є обов'язковими для виконання. Негативний висновок державної експертизи з енергозбереження є підставою для переробки програм і проектів та усунення недоліків у не прийнятих в експлуатацію будівлях, спорудах або інженерних об'єктах згідно з висновками експертизи. Позитивний висновок державної експертизи з енергозбереження є підставою для задоволення подання споживача енергоресурсів щодо отримання субсидій, податкових і фінансово-кредитних пільг за рахунок коштів фонду енергозбереження. (Частина друга статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) Спірні питання, які випливають з висновків державної експертизи з енергозбереження, вирішуються відповідно до чинного законодавства. Стаття 24-1. Енергетичний аудит Енергетичний аудит проводиться з метою: визначення шляхів раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, уникнення необґрунтованих витрат на проведення енергозберігаючих заходів; здійснення енергозберігаючих заходів та запровадження менеджменту з енергозбереження; установлення обґрунтованих обсягів споживання паливно-енергетичних ресурсів; визначення відповідності фактичних питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів нормам питомих витрат, установленим у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України; надання висновків щодо ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів у разі поширення на цих споживачів дії економічного механізму енергозбереження. Порядок проведення енергетичного аудиту встановлюється законом. (Закон доповнено статтею 24-1 згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005)

Контроль у сфері енергозбереження та відповідальність за порушення цього закону

Стаття 25. Завдання контролю у сфері енергозбереження Завданням контролю у сфері енергозбереження є забезпечення додержання норм законодавства про енергозбереження всіма державними органами, юридичними та фізичними особами.

Стаття 26. Державний контроль у сфері енергозбереження Державний контроль у сфері енергозбереження здійснюється Державною інспекцією з енергозбереження згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України. (Частина перша статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) Державному контролю підлягає енергетичне господарство, що включає всі підприємства і установи по отриманню, переробці, перетворенню, транспортуванню, зберіганню, обліку та використанню паливно-енергетичних ресурсів, розміщених на території України, окремі споруди та інженерні об'єкти інших підприємств і установ, які використовуються для зазначених цілей. (Частина друга статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) Державному контролю також підлягає правильність та ефективність використання цільових коштів, виділених з фонду енергозбереження для вжиття заходів щодо раціонального використання та економного витрачання паливно-енергетичних ресурсів. Повноваження, порядок атестації посадових осіб, які здійснюють державний контроль у сфері енергозбереження, зразки їх посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України. Посадові особи, які здійснюють контроль у сфері енергозбереження, несуть відповідальність за перевищення повноважень та неправомірність своїх дій відповідно до закону. (Статтю 26 доповнено частиною згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) Порядок здійснення державного контролю у сфері енергозбереження визначається цим Законом та чинним законодавством України.

Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про енергозбереження Порушення законодавства про енергозбереження тягне за собою встановлену цим Законом, а також чинним законодавством України дисциплінарну, адміністративну або цивільну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про енергозбереження несуть особи, винні у: а) невиконанні вимог щодо підтримання та підвищення технічного рівня енерговикористовуючого обладнання та систем енергопостачання; б) відмові від надання своєчасної повної інформації, а також фальсифікації даних обліку та звітності щодо енергозбереження; в) порушенні вимог законодавства України під час проведення державної експертизи з енергозбереження, у тому числі у поданні свідомо неправдивих експертних висновків; (Пункт “в” частини другої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) г) невиконанні вимог державної експертизи з енергозбереження; (Пункт “г” частини другої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) д) фінансуванні, будівництві та впровадженні у виробництво нових технологій та обладнання, які не відповідають вимогам енергетичних стандартів і не мають позитивного висновку державної експертизи з енергозбереження; (Пункт “д” частини другої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) е) порушенні встановлених вимог енергозбереження під час проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію, експлуатації підприємств, споруд, транспортних засобів та інших об'єктів; є) використанні паливно-енергетичних ресурсів з систематичним перевищенням стандартизованих енергетичних рівнів та порушенні інших вимог щодо раціонального використання та ощадливого витрачання паливно-енергетичних ресурсів; (Пункт “є” частини другої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) ж) порушенні строків внесення платежів за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів; з) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль в галузі енергозбереження, а також у створенні перешкод для нормальної роботи представників цих органів. Законодавством України також може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про енергозбереження. Юридичні і фізичні особи повинні відшкодувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушень законодавства про енергозбереження, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Міжнародні відносини україни у сфері енергозбереження

Стаття 28. Участь України у міжнародному співробітництві у сфері енергозбереження Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері енергозбереження на державному та громадському рівнях відповідно до законодавства України та міжнародного права. Якщо міжнародними договором, укладеним Україною, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про енергозбереження, то застосовуються правила міжнародного договору. (Частина друга статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) Україна вживає заходів до розвитку та зміцнення міжнародного співробітництва з іншими державами у сфері енергозбереження та у рамках діяльності ООН і організацій, що входять до її системи, інших урядових і неурядових міжнародних організацій щодо розвитку енергетики та енергозбереження. Стаття 29. Обов'язок іноземних юридичних осіб, іноземців та осіб без громадянства щодо додержання законодавства України про енергозбереження (Назва статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005) Іноземні юридичні особи, іноземці та особи без громадянства зобов'язані додержувати на території України вимог цього Закону, інших законодавчих актів, що регулюють відносини у сфері енергозбереження, та несуть відповідальність за їх порушення відповідно до законодавства України.

Як стимулювати енергозбереження

Напевно, мало хто навіть з фахівців розуміє, чому найважливіші законодавчі акти, що пройшли «горнило» узгоджень у Верховній Раде і стали нарешті законами, не дають задекларованого при їх ухваленні ефекту. Це стосується законопроектів практично у всіх сферах національної економіки. Тому багато хто задається питанням: хто ж розробляв ці закони? Зрозуміло, що займаються цим не профани, але первинні варіанти законопроектів, що розробляються фахівцями, часто мають мало загального з остаточним варіантом.

Крім того, існують закони так званої прямої і непрямої дії. Перші містять детально виписані процедури і інструменти, які окрім чітких, що, не допускають двоякого тлумачення дій передбачають механізми контролю за дотриманням вказаних в законі норм.

Закони непрямої дії припускають вже після ухвалення закону доручити розробку конкретних механізмів реалізації норм законодавчого акту конкретному міністерству (відомству). Проконтролювати, що конкретно запропоноване профільним міністерством (держкомітетом) і чи не перекручують запропоновані механізми первинних ідей, закладених в законі, може Міністерство юстиції, яке реєструє відповідні накази, положення і так далі. Не варто забувати при цьому, що Мінюст входить до складу Кабінету міністрів і зобов'язаний слідувати урядовій програмі. Тому, якщо ухвалений закон не збігається із стратегією уряду, виникає «конфлікт інтересів», а профільне міністерство (а то і конкретний урядовець) випробує велику спокусу «виправити» («відкоригувати») «погані» норми закону.

В області енергозбереження переважну більшість законодавчих актів має «непрямий» характер. Проте організаційні і правові основи діяльності держорганів в цій сфері вже розроблені. Створений той, що відповідає за реалізацію держполітики в області енергозбереження Держкомітет України з енергозбереження, що виконує контрольні функції Держінспекція по енергозбереженню, а також Центральна група енергоаудиту при Держкоменергозбереженні, на яку покладено завдання організації енергоаудиту в Україні. Створені також, проте найчастіше не мають серйозних результатів, відповідні підрозділи у складі органів виконавчої влади (міністерства, відомства), а також в регіонах (держадміністрації). Певних результатів тут досягло хіба що Мінпромполітики, що упровадило систему атестації керівників галузі, а з вересня 1999 року провідне навчання керівників найбільших підприємств по питанням енергозбереження. В даний час атестацію проходять співробітники енергослужб підприємств галузі. Іншим приємним виключенням є «Укрзалізниця», що створила в своєму складі інспекцію по енергозбереженню, що виконує деякі функції енергоменеджменту.

На сьогоднішній день головною проблемою вітчизняного енергозбереження залишається відсутність економічного стимулювання. І хоча Держкоменергозбереження неодноразово робило спроби впровадження «економічного механізму енергозбереження», через низку обставин віз і нині там. Втім, дещо вже зроблене: у тариф водоканалів введена так звана інвестиційна складова, величина якої визначається відповідним вирішенням місцевих рад. Рішення ці часто пов'язані з підвищенням тарифів, тому вони однозначно непопулярні і абсолютно небажані напередодні виборів. А оскільки вибори у нас носять перманентний характер, то, із зрозумілих причин, мало де цей механізм був упроваджений, а там, де це відбулося, місцевим властям довелося вести затяжні оборонні бої місцевого значення.

В даний час для перекладу енергозбереження в Україні в практичне русло підкомітетом по енергозбереженню Верховної Ради України розробляється законопроект з робочою назвою «Про діяльність в області енергоаудиту».

В основу закону, що розробляється, покладені адаптовані до енергоаудиту найважливіші положення Закону України «Про аудиторську діяльність». Так, в своїй діяльності енергоаудитори зобов'язані дотримувати етичні стандарти і уникати конфлікту інтересів. Енергоаудиторські фірми повинні обмежуватися в своїй діяльності тільки наданням послуг в області енергоаудиту, експертизи, консалтингу і бізнес-планування в області енергозбереження. Допускається також участь енергоаудиторських фірм в створенні на підприємствах служб енергоменеджменту, тобто підрозділів, які займаються питаннями енергозбереження на постійній основі. Для забезпечення незалежності енергоаудиторських фірм право вирішального голосу в них (50% + 1 акція) повинне належати енергоаудиторам. Якщо енергоаудиторська фірма уклала ділерське або іншу угоду з фірмою -- виробником устаткування, це повинно бути вказано в договорі на проведення енергоаудиту (тобто замовник енергоаудиту має бути проінформований про наявність такої угоди). Так поступають, наприклад, деякі крупні іноземні компанії, які створюють в своєму складі енергосервісні компанії (ESCO), що займаються проведенням енергоаудиту. Правда, висновки таких ESCO не можуть бути підставою для надання податкових пільг.

Питання «конфлікту інтересів» і незалежності енергоаудиторів особливо актуальні після серії корпоративних скандалів в США, коли, наприклад, при проведенні фінаудита компанії ENRON аудиторська фірма Arthur Andersоn, окрім власного фінансового аудиту, надавала консалтингові послуги з мінімізації оподаткування, «оптимізації звітності» і так далі Вартість консалтингу при цьому багато разів перевищувала вартість аудиту. Зрештою компанія ENRON збанкрутіла.

Щоб уникнути «конфлікту інтересів» орган, що займається питаннями ліцензування і сертифікації енергоаудиторської діяльності, не має бути безпосередньо підпорядкований Держкоменергозбереженню. У законопроекті щоб уникнути можливих зловживань достатньо детально описати процедури проведення тендерів для визначення виконавців енергоаудитів і конкретні критерії ухвалення рішень, які максимально виключають «телефонне» і подібне «право».За наслідками господарської діяльності підприємствам з урахуванням рекомендацій енергоаудиту можуть бути надані податкові пільги, що дозволять втілити в життя «економічний механізм енергозбереження».

Ще в Законі України «Про енергозбереження» передбачено створення фонду і вживання заходів, стимулюючих енергозбереження. Але, на жаль, схема реалізації такого підходу в цьому законі відсутня. Спроби ж застосувати як механізм податки і штрафи не знайшли підтримки.

Втім, згідно розпорядження Держінспекції по енергозбереженню за нераціональне використання енергоресурсів призначаються штрафні санкції. Проте раціональнішим може стати надання податкових і інших пільг фірмам, впроваджувальним енергозберегаючого устаткування і технології. Правда, однаковий тип устаткування і технології в одному випадку може призвести до отримання економічного ефекту, а в іншому -- ні. І цю проблему також треба вирішувати. Тому в законопроекті пропонується надавати податкові пільги тільки у випадку, якщо протягом року підприємство не понизило обсягів виробництва, зменшивши при цьому частку витрат на енергоресурси. Під пільгове оподаткування підпадала б частина прибутку, отримана за рахунок зниження витрат на енергоресурси. Як не дивно, державі це дозволить щонайменше не понизити податкові надходження, а з урахуванням ПДВ і інших податків унаслідок зростання обсягів виробництва доходи бюджету навіть збільшаться. Пільги могли б надаватися на рік, після закінчення якого надходження від податків істотно зростуть. Заощаджені засоби цільовим призначенням (наприклад, через Держказначейство) використовувалися б тільки на реалізацію рекомендованих в звіті по енергоаудиту технічних і організаційних заходів. Якщо ж заходи не дали очікуваного ефекту, наступного року підприємство не отримає запланованого зниження витрат на енергоресурси, а значить, і податкових пільг.

Що це дасть вітчизняному енергозбереженню? По-перше, у такий спосіб замовлення отримуватимуть енергоаудитори, що пропонують реальні проекти, у тому числі і безвитратні (організаційні) заходи. Буде простимульовано створення на підприємствах системи енергоменеджменту. По-друге, це приведе до зменшення використання імпортних енергоносіїв і не провокуватиме збільшення зовнішнього боргу України по цій статті. По-третє, підприємства будуть зацікавлені в реалізації саме (протягом року) проектів, що швидко окупаються, що дуже важливе при сучасному дефіциті дешевих кредитних ресурсів. По-четверте, підприємствам вигідно переходитиме на випуск неенергоємних видів продукції, і таким чином стимулюватиметься структурна перебудова виробництва.

Хотілося б, щоб завдяки ухваленню законопроекту «Про діяльність в області енергоаудиту» з'явилася можливість проконтролювати енергетичну складову тарифів енергокомпаній і підприємств житлово-комунального комплексу. Це допоможе встановити обгрунтовані тарифи на електричну і теплову енергію, а також на воду, водовідведення, послуги міського транспорту і так далі Тоді населення, промисловість і сільське господарство не платили б більше, ніж дійсно спожили, а підприємства, що підпадають під тарифне регулювання (енергетика, житлово-комунальне господарство і транспорт) дістали б можливість нормально функціонувати і розвиватися.

Размещено на Allbest.ru