Класифікація індивідуальних трудових спорів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Доповідь

На тему: “Класифікація індивідуальних трудових спорів”

Для того, щоб визначити типологію та спільні ознаки певних явищ чи подій проводять їх класифікацію, що являє собою систему “розподілу предметів, явищ або понять на класи, групи, тощо за спільними ознаками, властивостями ” [1, с.258].

Трудові спори -- це не просто розбіжності між сторонами, а лише ті з них, що передані на розгляд відповідного юрисдикційного органу, тобто органу, уповноваженого державою приймати обов'язкові для сторін рішення [3,c.448].

Класифікація трудових спорів має не лише теоретичне, а й практичне значення, особливо для визначення їх підвідомчості -- для кожної групи трудових спорів встановлена певна процедура розгляду і відповідний орган, уповноважений державою розглядати цей спір [2, c.32].

Зазначимо, що в науковій літературі виділяють багато підходів до проблеми класифікації трудових спорів, що підкреслює можливість класифікації індивідуальних трудових спорів за різними критеріями. Зважаючи на це, необхідно зробити висновок, що раніше існувала єдина класифікація трудових спорів, але на даний момент відбувся відказ від зазначеного підходу. Так, підставами класифікації індивідуальних трудових спорів можуть бути суб'єкт, що заявив про порушення свого права, підвідомчість спору, характер і предмет спору; вид правовідносин, з яких виник спір, причини виникнення спору та деякі інші критерії. Тому метою статті є проведення класифікації та дослідження принципів розгляду індивідуальних трудових спорів.

Варто розглянути погляди науковців на проблему класифікації індивідуальних трудових спорів за зазначеними критеріями.

В.І. Прокопенко виділяє декілька видів індивідуальних трудових спорів за наступними критеріями: 1) за підвідомчістю (спори, що розглядаються: в загальному порядку, в судовому порядку, в особливому порядку); 2) за характером і предметом спору (спори про застосування норм трудового законодавства, трудового договору; спори про встановлення нових умов праці, не урегульованих законодавством або іншими нормативними актами; спори, пов'язані з відмовою в прийнятті на роботу); 3) за видом правовідносин, з яких виникає спір (з трудових правовідносин; з правовідносин, похідних від трудових); 4) за суб'єктом. Також він наголошує про можливість розподілу трудових спорів на позовні і непозовні [3, с.448-449].

Поділ трудових спорів на позовні та непозовні виділяють російські вчені В.І. Смолярчук [4, с.7-9] та О.М. Куренной [5, с.273]. При цьому до позовних спорів науковці відносять спори, пов'язані з застосуванням діючого законодавства в галузі праці, де найчастіше предметом спору є відновлення порушених суб'єктивних прав працівника. До непозовних відносяться спори, що стосуються встановлення нових умов праці, неврегульованих в централізованому порядку чи зміні існуючих умов праці та заміні їх новими.

В.М. Толкунова класифікує всі трудові спори за трьома підставами: а) за суб'єктом спору; б) за характером спору; в) за видом спірних правовідносин. При цьому за правовідносинами, з яких можуть виникнути спори, усі трудові спори поділяються на думку дослідника на дев'ять підвидів, з яких до індивідуальних трудових спорів можна віднести: 1) спори з трудових правовідносин (їх абсолютна більшість); 2) спори з правовідносин по працевлаштуванню (наприклад, не прийнятого по броні інваліда або іншої особи, з котрою роботодавець зобов'язаний укласти трудовий договір); 3) спори з правовідносин по нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства і правилами охорони праці; 4) спори з правовідносин по підготовці кадрів і підвищенню кваліфікації на виробництві; 5) спори з правовідносин по відшкодуванню матеріальної шкоди, заподіяної працівником підприємству (наприклад, заперечується розмір здійсненого адміністрацією утримання з зарплати за заподіяну шкоду); 6) спори з правовідносин по відшкодуванню підприємством шкоди працівнику у зв'язку з ушкодженням його здоров'я на роботі [8, с.7-9].

Кабанець В.О. у своїй дисертації пропонує вдосконалити класифікацію трудових спорів та класифікувати їх за: 1) суб'єктами: на колективні і індивідуальні; 2) характером спору: на спори права та спори інтересів; 3) видом правовідносин, з яких виник спір: на ті, що виникли з трудових правовідносин та ті, що виникли з правовідносин пов'язаних з трудовими.

Зокрема: запропоновано класифікувати індивідуальні трудові спори за особливостями суб'єктного складу: 1) специфікою роботодавця: а) з роботодавцем-юридичною особою; б) з роботодавцем-фізичною особою; 2) специфікою працівника: а) з особою, яка виявила бажання укласти трудовий договір із роботодавцем, але їй було відмовлено; б) з найманим працівником даного роботодавця; в) з особою, яка раніше перебувала в трудових відношеннях з даним роботодавцем.

Причини трудових спорів дослідник пропонує поділити на: соціально-професійні, соціально-економічні, соціально-психологічні, організаційно-господарчі та організаційно-правові [14, c. 4-5].

Й.Б. Морен, розглядаючи питання класифікації трудових спорів, звертає увагу на різне розуміння позовного спору в трудовому праві та цивільно-процесуальному праві. На його думку, в трудовому праві поняття позовного спору йде по лінії характеру спору, його змісту (матеріально-правова ознака), а в цивільно-процесуальному праві виходять з порядку розгляду (процесуальна ознака) і мають на увазі спори, що вирішуються на основі позову як засобу порушення діяльності відповідного юрисдикційного органу (суду, комісії з трудових спорів).

Таким чином, на думку дослідника, “трудові спори ”, що розглядаються в порядку підлеглості, фігурують в науці трудового права як позовні спори, а в цивільно-процесуальному праві як непозовні спори. Враховуючи це, поділ трудових спорів на позовні і непозовні, керуючись лише матеріально-правовими ознаками, приводить до односторонності й неповноцінності проведеної на цій основі класифікації і доводить, що лише шляхом доповненням цього матеріально-правового критерію процесуальним елементом, якого бракує, можна усунути неоднозначне розуміння позовних і непозовних спорів у цих галузях права. Виходячи з цього, автор вважає, що під “позовними трудовими спорами слід розуміти ті спори, що підпадають під дію таких умов: а) вони виникають на ґрунті застосування умов праці, встановлених законами, іншими нормативними актами, а також трудовим договорам і б) розглядаються спеціальними юрисдикційними органами ” [6, с.10-11].

Однак, з цією позицією про класифікацію трудових спорів на “позовні ” й “не позовні ” не погоджується П.І. Димитрова, на думку якої більш правильним буде поділ трудових спорів лише не за критерієм “позовності”, але й за критерієм “змісту ” на спори в зв'язку із застосуванням встановлених умов праці та спори в зв'язку із встановленням нових чи зміні вже встановлених умов праці, не врегульованих законодавством і локальними нормами [7, с.15].

Я погоджуюся з Й.Б. Морен, і вважаю, що спори про встановлення умов праці є спорами непозовного характеру, тому що тут мова йде не про відновлення порушеного права (законного інтересу), а про встановлення нового права. Спори про застосування встановлених умов праці (норм трудового законодавства) носять позовний характер, оскільки вони розглянуті на підставі відповідної заяви (позову) повноважними органами.

Крім того, П.І. Димитрова додатково виділяє класифікацію індивідуальних трудових спорів на спори: 1) за порядком їх розгляду (спори, що розглядаються:примирною комісією, судом); 2) за об'єктом (спори майнові, немайнові).

Розглядаючи класифікацію за ознакою підвідомчості, варто зазначити, що КЗпП також зазначає, що трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудовим спорам; 2) районними, районними у місті. Міськими чи міськрайонними судами [13, 55].

О.О. Кондратьєв пропонує класифікувати індивідуальні трудові спори за: “1) змістом - на спори з приводу застосування умов праці, встановлених законами або іншими нормативними актами, і з приводу встановлення нових (зміні існуючих) умов праці, не врегульованих нормами права; 2) видами правовідносин - на спори, що виникають з трудових та інших тісно пов'язаних з ними правовідносин, що складають предмет трудового права ” [9, с.16].

І.В. Семенова пропонує наступну класифікацію трудових спорів - 1) за характером: а) про застосування норм трудового законодавства, колективних і трудових договорів; б) про встановлення нових чи зміні існуючих соціально-економічних умов праці, не врегульованих законодавством; в) пов'язані з відмовою в прийомі на роботу; 2) з правовідносин, з котрих виникає спір (підвиди даної класифікації повністю збігаються з класифікацією В.М. Толкунової за ознакою видів спірних правовідносин, яка наводилась вище) [10, с.130-131].

До причин виникнення трудових спорів Шумський П.В. відносить суб'єктивні та об'єктивні. До перших належать відставання правової свідомості від реалій життя, помилки однієї з сторін про наявність чи відсутність фактів. До другої групи - організаційно-правові, пов'язані з незнанням права. Дослідник зазначає. Що чимало спорів виникає при неправильності заповнення трудових книжок [13, c.57].

При досліджені трудового права зарубіжних країн І.Я. Кисельов [11, с.155] та Н.А. Муцинова [12, с.61] зазначають, що на заході загальноприйнятим є поділ трудових спорів за суб'єктним складом і предметом спору на чотири головні види (колективні, індивідуальні, конфлікти права (юридичні), конфлікти інтересів - економічні), що відбувається у зв'язку з спільністю характеру і масштабів впливу спору на інтереси працівників, на умови праці, їх юридичну регламентацію.

Під юридичними розуміються спори, пов'язані з застосуванням або тлумаченням існуючих, встановлених прав, що випливають з тексту закону або трудового договору - колективного договору, угоди або індивідуального трудового договору. В них мова йде про застосування або тлумачення вже існуючих і визнаних сторонами договорів, угод, а також чинного в державі законодавства. Під економічними ж розуміються спори, пов'язані з вимогою встановлення нових чи зміні існуючих умов праці. Особливістю цієї класифікації трудових спорів (індивідуальні й колективні, економічні та юридичні) є те, що немає чіткої межі між ними.

На мою думку, індивідуальні трудові спори слід класифікувати за такими ознаками:

а) за суб'єктом, що заявив про порушення права, в індивідуальних трудових спорах, можна виділити спори, порушені за ініціативою працівника, роботодавця (власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу) або іншої зацікавленої особи (наприклад, профспілки);

б) за ознакою підвідомчості (залежно від порядку вирішення спору) індивідуальні трудові спори можна поділити на: 1) індивідуальні трудові спори, які розглядаються в комісії по трудових спорах; 2) індивідуальні трудові спори, які розглядаються у судовому порядку; 3) індивідуальні трудові спори, які розглядаються в особливому порядку, визначеному спеціальними нормами законодавства.

На підставі ознаки характеру та предмету спору індивідуальні трудові спори поділяються:

1) спори про застосування норм трудового законодавства. Цей вид індивідуальних трудових спорів, у свою чергу, може бути поділений на підвиди, що фігурують як предмет позову по конкретних трудових справах, у силу чого вони мають певні відмінності при їх розгляді: спори про внесення записів у трудову книжку; спори про відсторонення від роботи; спори про поновлення на роботі тощо;

2) спори про встановлення нових та застосування встановлених умов праці, не врегульованих законодавством або іншими нормативними актами.

3) спори, пов'язані з відмовою у прийнятті на роботу.

За критерієм виду правовідносин, з яких виник спір, можна класифікувати на такі, що виникають:

1) з трудових правовідносин;

2) з інших правовідносин, наприклад процесуальних, цивільних правовідносин, зокрема в разі визнання цивільно-правового договору трудовим договором.

За предметом індивідуального трудового спору можна виділити індивідуальні трудові спори майнового характеру та немайнового характеру.

Класифікацію виникнення індивідуального трудового спору за причинами можна провести як: 1) суб'єктивного характеру (відсутність знань чинного законодавства України у працівників і керівників підприємств); 2) об'єктивного характеру (колізії норм права, недостатнє фінансування бюджетних організацій, що спричиняє невиплати заробітної плати працівникам тощо). Можлива класифікація спорів за інститутами і навіть за субінститутами трудового права.

Наведений аналіз класифікацій розгляду індивідуальних трудових спорів дозволяє більш кваліфіковано їх використовувати як в науковій роботі, так і на практиці.

трудовий спор юридичний право

Література

1. Новий тлумачний словник Української мови: В 4-х т. /Укл. Ярошенко В.В., Сліпушко О.М. -К.: Аконіт, 1998. -Т.2.

2. Мягченко М. Трудові спори: судова практика // Журнал «Справочник кадровика» . - www.hrliga.com

3. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. -Харків: Консум, 1998. -480 с.

4. Смолярчук В.И. Законодательство о трудовых спорах. Процессуальные гарантии охраны трудовых прав рабочих и служащих. - М.: Юр. лит., 1966. -228 с.

5. Куренной А.М. Трудовое право: на пути к рынку. - М.: Дело, 1997. -368с.

6. Морейн И.Б Основные проблемы правового регулирования отношений, связанных с разбирательством трудовых споров в СССР: Автореф. дисс.. докт. юрид. наук: 12.713 / Всесоюз. НИИ советского законодательства. - М., 1968. -38 с.

7. Димитрова П.И. Правовое регулирование порядка рассмотрения трудовых споров в НРБ: Автореф. дисс... канд. юрид. наук:12.00.05 / Высш. школа профсоюзного движения. -М., 1983. -22 с.

8. Толкунова В.Н. Трудовые споры и порядок их разрешения: Учебное пособие. -М.: Юристъ, 1996. -208 с.

9. Кондратьев А.А. Гарантии охраны трудовых прав рабочих и служащих: Автореф. Дис. канд. юрид. наук: 12.00.05. -М., 1985. -25 с.

10. Семенова И.В. Трудовое право. - М.: Центр, 1998. -157 с.

11. Кисельов И.Я. Зарубежное трудовое право: Учебник. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1998. -263 с.

12. Муцинова Н.А. Трудовое законодательство развивающихся стран. - М.: Наука, 1989. - 208 с.

13. Шумський П.В. Теоретико-правові проблеми вирішення трудових спорів // Юридичний вісник. - 200. - №3 (12). - с. 55-58

14. Кабанець В.О. Теоретичні аспекти удосконалення розгляду трудових спорів (конфліктів) в Україні. - Автореф. Дис... канд. наук: 12.00.05 - 2009.

Размещено на Allbest.ru