Розвиток громадянства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальга характеристика громадянства України

1.1 Поняття та основні принципи громадянства України. Правовий статус громадянина

1.2 Інститут громадянства в Українській державі.

1.3 Підстави набуття громадянства України

2. Порядок і умови набуття громадянства України

2.1 Дослідження порядку набуття громадянства в Україні

2.2 Основні положення порядоку набуття громадянства

3. Підстави припинення громадянства

3.1 Аналіх різниці між втратою громадянства та виходом з громадянства

4. Приклад

5. Компетенція державних органів при вирішенні питань громадянства України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Громадянство в сучасному світі - це не просто актуальна тема.Громадянство є однією з істотних ознак державного суверенітету, а в суверенітеті Української держави, у свою чергу, міститься джерело існування й розвитку громадянства України.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Правове становище громадянина в повному обсязі -- це сукупність прав, свобод і обов'язків, якими він наділяється як суб'єкт правовідносин. Кожна галузь права закріплює деяку частину прав і свобод у певній сфері суспільних відносин: трудових, сімейних, фінансових тощо. Конституційне право закріплює основи правового статусу особи; в цілому ж права і свободи людини не є вичерпними.

Конституційний статус громадянина -- єдиний, неподільний і однаковий для всіх.

До поняття правового статусу входять такі основні елементи (вони становлять його зміст і структуру): громадянство; загальна правоздатність; принципи правового статусу; конституційні права, свободи та обов'язки громадян; гарантії прав і свобод; відповідні правові норми.

Зазначені елементи об'єднує те, що утворюючі їх норми регулюють зв'язки та відносини між державою в цілому та її громадянами. Проте кожний елемент виконує власну роль в юридичному оформленні статусу громадян в суспільстві та державі. Головним елементом правового статусу є основні права та обов'язки людини, які безпосередньо визначають її становище в суспільстві, міру юридичної свободи і відповідальності. Вони створюють необхідні умови для всебічного розвитку особи, задоволення її інтересів та потреб. Усі інші елементи правового статусу громадян мають допоміжний характер, -- "працюють" на цю мету.

Права, свободи та обов'язки людини і громадянина є основоположною частиною чинної Конституції України. Вирішення проблем прав людини в ній характеризується принципово новими для України підходами. В Основному Законі права і свободи людини розглядаються не як даровані державою своїм громадянам, а як такі, що належать людині від народження, існують незалежно від діяльності держави та є невідчужуваними й непорушними.

Конституційні права і свободи -- це встановлені Українською державою, закріплені в її Конституції та інших законах певні можливості, які дають змогу кожному громадянинові обирати вид своєї поведінки, користуватися економічними і соціально-політичними свободами та соціальними благами як в особистих, так і в суспільних інтересах.

1. Загальга характеристика громадянства України

1.1 Поняття та основні принципи громадянства України. Правовий

статус громадянина

Для розкриття цього питання потрібно в першу чергу дати визначення поняттю «громадянство». Громадянство визначає постійний правовий зв'язок людини і держави, яка знаходить свій прояв в їх взаємних правах і обов'язках.

Основна частина населення України -- це особлива категорія фізичних осіб -- громадян. Правовий статут їх істотно відрізняється від статусу інших осіб, які проживають в країні.

Громадянство -- це такий правовий зв'язок особи з державою, який не обмежений у часі і просторі, ґрунтується на юридичному визнанні державою даної особи своїм громадянином і, як наслідок, обумовлений взаємними правами та обов'язками громадян і держави у випадках, зазначених у законі.

Згаданий зв'язок полягає у поширенні на згадану особу суверенної влади держави незалежно від місця її проживання.

Проте, громадян не можна розглядати лише як сукупність осіб, які проживають на території держави, оскільки за цією ознакою утворюється населення країни -- категорія демографічна, а не правова.

Не можна визнати громадянами і всіх осіб, на яких поширюється влада держави, оскільки вона є обов'язковою рівною мірою і для іноземних громадян, які проживають на її території.

Юридичні норми, за допомогою яких регулюються питання громадянства, поділяються на такі групи:

1. Провідне місце серед них посідають норми Конституції (статті 4, 25 та 26 Конституції).

2. Закони про громадянство України, які регулюють на основі Конституції всі питання, пов'язані з громадянством.

3. Підзаконні акти, які регулюють процесуальні та інші питання, що безпосередньо пов'язані з громадянством України.

4. Питання громадянства України регулюються також міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 2 Закону громадянство України ґрунтується на таких принципах:

-- єдиного громадянства -- громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;

-- запобігання виникненню випадків безгромадянства;

-- неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;

-- визнання права громадянина України на зміну громадянства;

-- неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем або особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу, або припинення громадянства України другим з подружжя;

-- рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

-- збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Законодавство України, як і законодавство інших держав, закріплює порядок набуття громадянства відповідними категоріями осіб за наявності певних підстав, проте основними з них є набуття громадянства окремо дітьми за народженням (філіація) і дорослими (в порядку натуралізації), тобто внаслідок прийняття громадянства

1.2 Інститут громадянства в Українській державі

Інститут громадянства пов'язаний не тільки з реалізацією державного суверенітету, а й з обов'язком держави забезпечувати права людини в Україні. Зокрема, у преамбулі Закону “Про громадянство України” зазначається, що “право на громадянство є невід'ємним правом людини”. Це положення повністю відповідає Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 р. Громадянство, як суб'єктивне право людини, визнається в Україні невід'ємним правом людини. І в цьому плані законодавство про громадянство України виходить з вимог міжнародно-правових стандартів забезпечення прав та свобод людини. Набути громадянство України шляхом натуралізації за індивідуальними заявами можуть іноземні громадяни та особи без громадянства. Для цього їм потрібно виконати зазначені у ст. 16 Закону про громадянство України умови:

1) відмовитись від іноземного громадянства;

2) постійно проживати на території України протягом останніх п'яти років перед подачею клопотання. Це правило не поширюється на осіб, які прибули в Україну на постійне проживання і виявили бажання стати громадянами України за умов, якщо вони народились чи довели, що хоча б один із їхніх батьків, дід чи баба народилися на її території, і не перебувають у громадянстві інших держав;

3) володіти українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування;

4) мати законні джерела існування;

5) визнавати і виконувати Конституцію України та закони України.

Вказані вимоги можуть не враховуватись тільки у виняткових випадках, а саме щодо осіб, які мають видатні заслуги перед Українською державою. Рішення щодо цих осіб приймає Президент України. Законодавство України встановлює обмеження щодо набуття громадянства окремими особами. Зокрема, в громадянство України не приймаються особи, які:

1) вчинили злочини проти людства чи здійснювали геноцид, чинили насильницькі дії проти національної державності України;

2) засудженні до позбавлення волі до зняття судимості;

3) перебувають під слідством або уникають покарання чи вчинили злочин на території іншої держави;

4) перебувають на військовій службі, у службі безпеки, в правоохоронних органах, органах юстиції або органах державної влади іноземної держави”.

Отже, громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами, які ратифіковані Верховною Радою України, - так проголошує ст. 19 Закону.

1.3 Підстави набуття громадянства України

Питання громадянства України регулюються Конституцією України, законами України, указами Президента України, міжнародними договорами України. Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України є Закон України “Про громадянство України” та Указ Президента України від 27 березня 2001 року № 215 “Питання організації виконання Закону України “Про громадянство України” (у редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588).

Підстави набуття особою громадянства України визначаються індивідуально, залежно від її місця народження, походження, проживання, родинних зв'язків тощо.

Зокрема, особа може набути громадянство України в спрощеному порядку за територіальним походженням (ст.8 Закону) або шляхом прийняття до громадянства України (ст.9 Закону).

Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону України “Про громадянство України” на набуття громадянства України за територіальним походженням має право особа (іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території України, а також її неповнолітні діти. Рішення про набуття громадянства України за територіальним походженням приймаються органами внутрішніх справ України в термін до 3 місяців.

Умовами прийняття до громадянства України (відповідно до ст.9 Закону) є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років.

Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті.

Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, - на три роки з моменту в'їзду в Україну;

4) отримання дозволу на імміграцію.

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування;

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

До громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Прийняття рішень про прийняття до громадянства України відповідно до статті 9 цього Закону та видання указів належить до повноважень Президента України. Загальний строк розгляду заяв про прийняття до громадянства України не повинен перевищувати одного року з дня їх надходження

україна громадянство правовий

2. Порядок і умови набуття громадянства України

2.1 Дослідження порядку набуття громадянства в Україні

Проблема отримання громадянства винятково важлива як для науки конституційного права України, так і для практичної державно-правової діяльності. Громадянство є однією з істотних ознак державного суверенітету, а в суверенітеті Української держави, у свою чергу, міститься джерело існування й розвитку громадянства України. Здійснюючи функцію регулювання суспільних відносин, держава визначає зміст прав і свобод громадян, межі їх здійснення, встановлює заборони та відповідальність за їх порушення, визначає порядок набуття та припинення громадянства. Водночас громадянам надається можливість практично скористатися всіма правами та свободами, що надані їм Конституцією і законами України. Першими кроками на шляху становлення інституту громадянства України після проголошення незалежності нашої держави був Закон ”Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991р., у ст. 9 якого закріплено, що ”всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України проживали на території України, є громадянами України”, а також Закон України ”Про громадянство України” від 8 жовтня 1991р. Указом Президента України від 31 березня 1992р. було затверджене ”Положення про порядок розгляду питань, пов'язаних з громадянством України”. Цими нормативними актами вперше було визначено поняття громадянства України, коло осіб, які стали громадянами незалежної Української держави, порядок набуття та припинення громадянства України. У зв'язку з прийняттям Конституції України 28 червня І996р. виникла необхідність приведення всіх нормативних актів у відповідність до Конституції України. Верховна Рада України ухвалила нову редакцію Закону про громадянство України і цей Закон набув чинності 20 травня 1997р. (в нової редакції від 18 січня 2001 року). У першому розділі Конституції України зазначається, що „в Україні існує єдине громадянство” (ст. 4). Також про громадянство йдеться у другому розділі Конституції, який закріплює права, свободи та обов'язки людини й громадянина. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються Законом України "Про громадянство України".

Основним і найбільш поширеним способом набуття громадянства є філіація (filiation -- фр. -- зв'язок, наступництво, розвиток у формі наступництва, повторення), тобто набуття громадянства за народженням Другим способом набуття громадянства є так зване укорінення, або набуття громадянства в порядку натуралізації. Згідно із загальноприйнятими принципами міжнародного права, кожна дитина має право на громадянство. Це положення міститься у принципі 3 Декларації прав дитини 1959 р. і в п. З ст. 24 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р. Отже, згідно з нормами міжнародного права, дитина ні за яких умов не може бути особою без громадянства.

Громадянство за народженням набувається, у свою чергу, на основі двох принципів: „права крові”( дитина набуває громадянства батьків незалежно від місця народження), або „права землі” (дитина стає громадянином тієї держави, на території якої вона народилась; незалежно від громадянства батьків). Нині законодавство України, як і більшості країн світу, передбачає змішану систему, при якій переважне значення „права крові” поєднується з „правом землі”. Вибір або переважання того чи іншого принципу обумовлено, головним чином, політикою держави в демографічній галузі. І якщо держава зацікавлена у швидкому зростанні свого населення, вона може використовувати ці два права повністю. „Право крові” в чистому вигляді практично діє лише в скандинавських державах, де „право землі” застосовується тільки до дітей, батьки яких невідомі. "Право землі" переважає або має рівне значення з „правом крові” здебільшого в країнах англо-американської системи права, а також в деяких латиноамериканських країнах, таких, як Аргентина, Куба.

Російський Закон про громадянство передбачає п'ять категорій осіб, які набувають громадянство Росії в порядку реєстрації. Всі іноземці, не зважаючи на те, чи були вони громадянами Радянського Союзу чи не були, чи є вони мешканцями країн СНД, мають рівні права й обов`язки щодо отримання російського громадянства. Це схоже на українські норми. Для того. щоб стати громадянином Російської Федерації, треба постійно прожити на території Росії 5 років від моменту одержання виду на проживання. Щоб набути американського громадянства, емігранти повинні пройти процес, відомий як натуралізація - прийняття у громадянство, адже емігрант, що став громадянином, може займати усі державні посади, крім права бути обраним президентом чи віце-президентом. Головні передумови до оформлення є слідуючими: вік, що найменше, 18 років, неповнолітні отримують громадянство спільно з батьками, п'ять років постійного перебування у США, присягнути на лояльність Сполученими Штатами. Щоб стати громадянином Чеської республіки, треба постійно жити в країні, не виїжджаючи з неї 5 років, тобто треба мати статус громадянина з постійним проживанням, а щоб його отримати, треба жити в країні 10 років. Значить разом 15 років безвиїзного проживання в країні.

Друга важлива умова - треба оголосити про позбавлення попереднього громадянства, тобто спочатку стати громадянином Чеської Республіки, потім набувати громадянство якоїсь іншої держави. Третя умова - не можна увійти в конфлікт з поліцією, не можна бути ні під судом ні під слідством протягом останніх 5 років від дати подачі цього документу. В Чехії розповсюджується тенденція ускладнення процедури прийняття до громадянства. Вирішення питань у судовому порядку, які стосуються громадянства, можуть виникнути у випадках придбання нерухомості, здійснення підприємницької діяльності, з питань щодо правового статусу біженців, у випадках усиновлення громадянина України іноземцем або навпаки, з питань отримання спадщини, з питань одруження з іноземцем, та в інших випадках. На основі проведенного аналізу вітчизняного законодавства та законодавства зарубіжних країн стосовно громадянства можна зробити висновок, що чинне законодавство Укрвїни відповідає європейським стандартам, що в майбутньому може сприяти інтеграції України до європейської спільноти.

2.2 Основні положення порядоку набуття громадянства

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про громадянство України" громадянство України набувається:

-- за народженням;

-- за територіальним походженням;

-- внаслідок поновлення у громадянстві;

-- внаслідок усиновлення;

-- внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

-- внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

-- у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

-- внаслідок встановлення батьківства;

-- за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Закон передбачає різні варіанти набуття громадянства за народженням: від батьків -- громадян України; коли дитина народжена за межами України тощо. Визначається, що особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, вважається громадянином України з моменту народження (ст. 7).

Заслуговує на увагу специфіка набуття громадянства за територіальним походженням.

Найбільш поширеним способом набуття громадянства вважається так зване укорінення або набуття громадянства в порядку натуралізації, тобто надання органами державної влади громадянства особі, яка про це просить. При цьому, прийняття до громадянства даної країни тягне за собою втрату громадянства, набутого за народженням. Це стосується трьох категорій осіб: громадян іноземних держав, осіб без громадянства і осіб з невизначеним громадянством.

Натуралізація має два основні різновиди: індивідуальна і натуралізація внаслідок правонаступництва держав. Остання, як правило, відбувається в момент виникнення нової держави.

У свою чергу індивідуальна натуралізація поділяється на натуралізацію, яка базується на особистому виборі, і натуралізацію за законом. Остання являє собою юридичний наслідок одруження іноземця з громадянином даної держави, а також усиновлення, опіки, визнання батьківства тощо. Згадані вимоги, як уже зазначалося, відображено у ст. 6 Закону України "Про громадянство України". Законодавство всіх країн передбачає певні передумови натуралізації (досягнення повноліття, письмова заява, знання мови тощо).

Перш за все для подання заяви про натуралізацію вимагається досягнення певного віку, як правило повноліття, тобто 18 років, у ряді країн -- 21 року і більше (наприклад, у Греції і Бельгії).

В Україні Законом цей вік визначено у 18 років.

Питанню натуралізації присвячена ст. 9 Закону "Прийняття до громадянства". Згідно з цією статтею іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотанням прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

-- визнання і додержання Конституції України та законів України;

-- зобов'язання припинити іноземне громадянство або неперебування в іноземному громадянстві (для осіб, які були громадянами держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони);

-- зобов'язання припинити іноземне громадянство, підставою якого є письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство іншої держави і протягом одного року з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства іншої держави до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.

В Україні згідно з Законом для набуття громадянства в порядку натуралізації необхідно безперервно проживати на законних підставах на території України протягом останніх 5 років.

Ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України понад 2 роки та постійно проживає в Україні на законних підставах, і на особу, яка постійно проживає в Україні на законних підставах та перебувала з громадянином України понад 2 роки у шлюбі, який припинився внаслідок його смерті.

Умовою набуття статусу натуралізованої особи є володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі).

Положення про необхідність проживання на законних підставах на території України протягом останніх 5 років, отримання дозволу на постійне проживання в Україні, володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування, і наявність законних джерел існування не поширюються на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, та на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених законом, є дата видання відповідного Указу Президента України.

Слід зупинитися і на такій підставі набуття громадянства, як поновлення у громадянстві України.

Згідно зі ст. 10 Закону особа, яка після припинення громадянства України не набула іноземного громадянства і подала заяву про поновлення у громадянстві України, реєструється громадянином України незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном, за відсутності обставин, які передбачають володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування.

Особа, яка після припинення громадянства України набула іноземне громадянство, повернулася в Україну на постійне проживання, подала заяву про поновлення у громадянстві України, за відсутності підстав щодо володіння мовою, реєструється громадянином України. Особа бере зобов'язання припинити іноземне громадянство і подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до органу, що прийняв документи про поновлення її у громадянстві України, протягом року з моменту поновлення її у громадянстві України. Якщо особа, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від неї причин не може його отримати або їй надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, вона подає декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від громадян держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також від осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства.

У громадянстві України не поновлюються особи, які втратили громадянство внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Датою набуття громадянства України є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.

Закон України "Про громадянство України" також докладно регламентує порядок набуття дітьми громадянства України внаслідок усиновлення (ст. 11); набуття громадянства внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування (ст. 12); особою, визнаною судом недієздатною, внаслідок встановлення над нею опіки громадянина України (ст. 13); набуття громадянства України дитиною у зв'язку з перебуванням у громадянстві України її батьків чи одного з них (ст. 14); набуття громадянства дитиною внаслідок встановлення батьківства (ст. 15).

Передбачається також, що набуття громадянства України дітьми віком від 15 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою (ст. 16 Закону).

3. Підстави припинення громадянства

Поряд з питаннями щодо набуття громадянства, Закон визначає і підстави припинення громадянства України.

Згідно зі ст. 17 громадянство України припиняється:

-- внаслідок виходу з громадянства України;

-- внаслідок втрати громадянства України;

-- за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Закон визначає підстави і порядок виходу з громадянства України.

Громадянин України, який виїхав на постійне проживання за кордон, може вийти з громадянства України за його клопотанням.

В Законі окремо визначено підстави виходу з громадянства України дітей.

Якщо дитина виїхала разом з батьками на постійне проживання за кордон і батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з батьків разом з батьками з громадянства України може вийти і дитина.

Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із батьків і він вийшов з громадянства України, а другий є громадянином України, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням того з батьків, який вийшов з громадянства України.

У разі якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням.

Дитина також може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків, якщо вона виїхала на постійне проживання за кордон і її батьки вийшли з громадянства України.

За умови, якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий залишається громадянином України, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням.

Нарешті, за умови, якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із батьків і він вийшов з громадянства України, а другий є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням того з батьків, який вийшов з громадянства України.

Крім того, дитина, яка набула за народженням громадянство України, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків незалежно від місця проживання дитини.

Дитина, усиновлена подружжям, один з якого є громадянином України, а другий іноземцем, може вийти з громадянства України за клопотанням усиновителя, який є іноземцем.

Дитина, усиновлена іноземцями або особами без громадянства, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з усиновителів.

Вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.

Вихід дітей віком від 15 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою.

Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка подала клопотання про вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.

Датою припинення громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України.

Відповідно до ст. 19 Закону, громадянство України втрачається, якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянство іншої держави.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України за своїм вільним волевиявленням, вираженим у формі письмового клопотання, набув громадянство іншої держави або якщо він добровільно отримав документ, що підтверджує наявність набуття ним іноземного громадянства, за винятком випадків, якщо: діти при народженні одночасно з громадянством України набувають також громадянство іншої держави; діти, які є громадянами України і усиновлені іноземцем, набувають громадянство усиновителя; громадянин України автоматично набув громадянство іншої держави внаслідок одруження з іноземцем; згідно із законодавством іншої держави її громадянство надано громадянину України автоматично без його добровільного волевиявлення і він не отримав добровільно документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави; якщо іноземець набув громадянство України і не подав документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього; якщо він набув громадянство України і скористався правами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство; якщо особа набула громадянство України внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів; якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, на роботу в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади чи органи місцевого самоврядування іншої держави.

3.1 Аналіз різниці між втратою громадянства та виходом з

громадянства

Праналізувавши різницу між втратою і виходом з громадянство можно виписати такі факти:

1. Вихід з громадянства здійснюється за клопотанням особи, а втрата громадянства відбувається автоматично.

2. Для виходу з громадянства особа, яка заявила про це клопотання обов'язково має виїхати на постійне проживання за кордоном, а при втраті громадянства України- це не обов.язково має відбутися.

3. Вихід із громадянства допускається тільки у тому випадку, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ про те,що набуде його, а при втраті громадянства можливе виникнення безгромадянства

4. Різними є перешкоди щодо виходу громадянства і втрати громадянства

5. При виході із громадянства особа свідомо прагне до припинення свого громадянства, а при втраті цього може і не бути

6. Втрата громадянства є юридичним фактом, а вихід із громадянства- юридичним актом.

4. Приклад

Для кращого розуміння порядку і умов набуття ті припинення громадянства України можно представити в виді задачі з розв.язком.

Наприклад

Іванова, сім'я якої переїхала на постійне місцепроживання до США звернулася в дипломатичне представництво України з проханням про припиненні громадянства України. В заяві йшлося і про припинення громадянства України і 17-річного сина. Чоловік Іванової., який вирішив залишитися громадянином України, згоди на зміну громадянства України на громадянство США не дав.

Чи зміниться громадянство Іванової. в конкретній ситуації?

Якщо Іванова добровільно придбає громадянство США, це спричинить за собою автоматичну втрату громадянства України, згідно статті 20 Закону про громадянство.

Проте, по статті 19 Закону про громадянство, до моменту придбання громадянства США у виході з громадянства України може бути відмовлено, оскільки вихід з громадянства спричинить статус особи без громадянства.

Згідно статті 24 Закону, припинення громадянства України 17-річного сина Іванової можливо лише за наявності письмової згоди її чоловіка і з дотриманням вимог статті 27 Закону.

Стаття 27 Закону визначає, що зміна громадянства дітей віком від 16 до 18 років у разі зміни громадянства їх батьків може відбуватися тільки за згодою дітей в порядку, передбаченому статтею 34 Закону.

По статті 34 згода неповнолітнього віком від 16 до 18 років винна бути висловлено у письмовій формі і засвідчено дипломатичним представництвом України.

5. Компетенція державних органів при вирішенні питань громадянства

України

Згідно з Законом України "Про громадянство України" визначаються повноваження у вирішенні питань громадянства, які здійснюють Президент України, Комітет при Президентові України з питань громадянства, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства та підпорядковані йому органи, Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України.

Повноваження Президента України. Президент України:

-- приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції і Закону України "Про громадянство України" про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України;

-- визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень;

-- затверджує Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства.

Повноваження Комісії при Президентові України з питань громадянства. Комісія при Президентові України з питань громадянства:

-- розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань;

-- повертає документи про прийняття до громадянства України чи про вихід з громадянства України уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України;

-- контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України з питань громадянства.

Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та підпорядкованих йому органів. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи:

-- приймають заяви разом з необхідними документами щодо прийняття до громадянства України та виходу з громадянства України, перевіряють правильність їх оформлення, відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства України, а також підстав, за наявності яких не допускається вихід з громадянства України, і разом зі своїм висновком надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

-- готують подання про втрату особами громадянства України і разом з необхідними документами надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

-- приймають рішення про оформлення набуття громадянства України;

-- скасовують прийняті ними рішення про оформлення набуття громадянства України;

-- виконують рішення Президента України з питань громадянства;

-- видають особам, які набули громадянство України, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України (для осіб віком до 16 років), тимчасові посвідчення громадянина України, проїзні документи дитини, довідки про припинення громадянства України;

-- вилучають у осіб, громадянство України яких припинено, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України, тимчасові посвідчення громадянина України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, проїзні документи дитини;

-- ведуть облік осіб, які набули громадянство України та припинили громадянство України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства один раз на півріччя інформує Комісію при Президентові України з питань громадянства про виконання рішень Президента України з питань громадянства.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи здійснюють повноваження стосовно осіб, які проживають на території України.

Повноваження Міністерства закордонних справ України, дипломатичних представництв та консульських установ України. Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України здійснюють повноваження, передбачені щодо спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади стосовно осіб, які постійно проживають за кордоном.

Висновки

Розглянувши в повному обсязі всі питання які косаються нашої теми можно зробити висновки. На мою думку під громадянством варто розуміти постійний правовий зв'язок особистості і держави, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках. Такий зв'язок виникає, як правило, із народженням людини і зберігається протягом усього його життя. Держава гарантує своїм громадянам забезпечення прав і свобод. У свою чергу громадяни, знаходячись під захистом держави, приймають на себе визначені обов'язки. Формування інституту громадянства в незалежної Україні почалося з Декларації про державний суверенітет, що містила окремий розділ про громадянство. Питання, пов'язані з громадянством України, вирішують на базі Конституції України, Закону України “Про громадянство України” 18 січня 2001 року, міжнародними договорами та Указом Президента від 31.03.92 р. “Про порядок розгляду питань, пов'язаних із громадянством України”.

Я згоден с тим що складовими частинами інституту громадянства є: - принципи громадянства України; - придбання громадянства України; - припинення громадянства; - громадянство дітей при зміні громадянства батьків і при усиновленні; - повноваження органів, що приймають участь у рішенні питань громадянства України; . документи, що підтверджують громадянство України.

Я думаю, ми повинні знати що Громадянство України грунтується на принципах: 1) єдиного громадянства; 2) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав набуття ними громадянства; 3) неприпустимості позбавлення громадянина громадянства України; 4) зберігання громадянства за особою, що мешкає за межами України; 5) відхилення автоматичної зміни громадянства при укладенні або розірванні шлюбу громадянином України, а також при зміні громадянства чоловіком або дружиною; 6) захисту громадян України, що знаходяться за її межами; 7) запобігання виникненню випадків безгромадянства; 8) визнання права громадянина України на зміну громадянства.

Кожна людина повинна знати підстави придбання громадянства України: - 1) народження; - 2) територіальне походження; - 3) прийняття до громадянства; - 4) поновлення у громадянстві; - 5) підстави, передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Україною та ін. Та дуже цікаво знати ,що припинення громадянства означає втрату постійного зв'язку особи з українською державою. У цьому випадку особа набуває інший правовий статус: на нього не поширюється в повному обсязі юрисдикція держави і воно не користується заступництвом із боку держави. Громадянство України припиняється: унаслідок виходу з громадянства України; унаслідок утрати громадянства України; з інших підстав, передбачених міжнародними договорами України. Вихід з громадянства України здійснюється за клопотанням громадянина України. Вихід з громадянства допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави, або отримала документ про те, що громадянин України набуде громадянство іншої держави, якщо вийде з громадянства України. Вихід не допускається, якщо громадянина України притягнуто як обвинуваченого у кримінальній справі, або стосовно його в Україні набрав чинності обвинувальний вирок суду. Громадянство України втрачається: 1) якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянства іншої держави; 2) якщо іноземець набув громадянства України і скористався правами, або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство; 3) якщо іноземець набув громадянство України і не подав документ у державні органи влади України про припинення іноземного громадянства; 4) якщо особа набула громадянство України внаслідок подання фальшивих документів, або неправдивих відомостей; 5) якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на державну службу іншої держави.Зміни в громадянстві батьків можуть відбитися на громадянстві дітей. У цих випадках враховується їхній вік. По загальних правилах зміна в громадянстві дітей до 15-літнього віку не пов'язана з їхньою згодою; у віці від 15 до 18 років - тільки за згодою дітей. Документами, що підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, для військових - військовий квиток; для осіб до 16 років - свідоцтво про народження та ін.

Я вважаю що потрібно пам.ятати, що у систему органів, що приймають участь у рішенні питань громадянства, входять: а) Президент України; б) Комісія з питань громадянства при Президенті України; в) Міністерство внутрішніх справ і підвідомчі йому органи; г) Міністерство закордонних справ, дипломатичні представництва і консульства. Президент України, як глава держави, уповноважений офіційно вирішувати питання про прийняття в громадянство України і припиненні його, про надання захистку в Україні (ст.106, п.26 Конституції України).

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії ВР України 28.06.1996 р. -- К.: Преса України, 1997. -- 80 с.

2. Коментар до Конституції України. За ред. І.А. Осауленко. -- К.: 1996. -- 376 с.

3. Костюченко О.А. Основи конституційного права України: Конспект лекцій -- К.: МАУП, 1999. -- 56 с.

4. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. -- К.: Наукова думка, 2002.

5. О.Ф. Фрицький. Конституційне право України: Підручник. -- К.: Юрінком Інтер, 2002. -- 536 с.

6. Основи конституційного права України: Підручник. Стер. вид. / За ред. В.В. Копєйчікова. -- К.: Юрінком Інтер, 1999. -- 288 с.

7. Конституційне право України: Підручник для студентів ВУЗів / За ред. Ю.М. Тодики. -- К.: ВД "Ін Юре", 2002. -- 544 с.

8..Закон України „ Про громадянство України ” від 8 жовтня 1991 р.

Размещено на Allbest.ru