Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права

- бере участь у формуванні та реалізації державної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами, розробляє механізм її реалізації;

- прогнозує розвиток економіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, демографічній, соціальній, фінансовій та інших сферах;

- бере участь у розробці проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України;

- готує пропозиції та бере участь у формуванні та реалізації політики у сфері виконання робіт і поставок продукції для державних потреб;

- розробляє цільові перспективні програми, опрацьовує комплекс заходів, спрямованих на поглиблення економічної реформи;

- реалізує державну стратегію розвитку відповідної галузі (групи суміжних галузей);

- вносить у встановленому порядку пропозиції щодо зміни умов оподаткування, одержання пільгових кредитів, визначення особливостей приватизації, демонополізації підприємств в окремих галузях;

- готує пропозиції щодо вдосконалення механізму регулювання розвитку економіки, її структурної перебудови, забезпечення ринкової збалансованості, соціального захисту населення, екологічної безпеки;

- бере участь у формуванні та реалізації інвестиційної політики виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки;

- розробляє відповідні фінансово-економічні та інші нормативи, механізм їх впровадження, затверджує галузеві стандарти;

- вживає заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захист інтересів українських товаровиробників на зовнішньому ринку та розвиток внутрішнього ринку;

- видає у передбачених законодавством випадках спеціальні дозволи (ліцензії) на проведення окремих видів підприємницької діяльності;

- виступає державним замовником наукових досліджень комплексного характеру;

- бере участь у підготовці міжнародних договорів України, укладає міжнародні договори міжвідомчого характеру;

- здійснює у межах повноважень, визначених законодавством, функції управління майном підприємств, що належать до сфери управління міністерства;

- складає макроекономічні та міжгалузеві баланси;

- розробляє пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку економіки;

- бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами (демонополізація економіки, розвиток конкуренції, антимонопольне регулювання, застосування антимонопольного законодавства);

- забезпечує виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави у межах, визначених законодавством повноважень;

- забезпечує у межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті міністерства, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;

- здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань. Центральний орган виконавчої влади, у межах наданої державою компетенції, має право:

- залучати спеціалістів центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

- представляти Уряд України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних договорів України;

- одержувати у встановленому законодавством порядку від міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, представницьких органів інформацію, документи і матеріали, а від Державного комітету статистики України -- статистичні дані для виконання покладених на нього завдань (безоплатно);

- скликати у встановленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції;

- притягати до дисциплінарної відповідальності керівників територіальних органів міністерств, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління;

- самостійно або за участю роботодавців підприємств недержавної форми власності проводити переговори й укладати галузеві угоди з представниками найманих працівників.

Центральний орган виконавчої влади в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організує і контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, його рішення є обов'язковими для виконання іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, представницькими органами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності та громадянами. У разі потреби він може видавати спільні акти разом з іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та представницькими органами. Центральний орган державної виконавчої влади очолює керівник, якого призначає Президент України. Він здійснює керівництво дорученими йому сферами діяльності та несе відповідальність перед Президентом України та Урядом України за стан справ у цих сферах. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції центрального органу виконавчої влади, обговорення найважливіших напрямів його діяльності та розвитку галузі у ньому утворюється колегія, яку очолює керівник органу. Рішення колегії проводяться в життя наказами центрального органу виконавчої влади. Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо головних напрямів розвитку науки і техніки, обговорення найважливіших програм та інших питань центральний орган виконавчої влади може утворювати науково-технічну (наукову) раду з учених і висококваліфікованих фахівців. У центральному органі виконавчої влади з урахуванням специфіки його діяльності можуть утворюватися й інші дорадчі та консультаційні структури. Центральний орган виконавчої влади є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Загальний адміністративно-правовий статус кожного з трьох зазначених видів центральних органів виконавчої влади визначено Указом Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. № 1572 (в редакції від 15 січня 2002 p.). Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує вжиття центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів за поданням державного секретаря міністерства. Не допускається прийняття актів Кабінету Міністрів України та утворених ним органів, внесення проектів законів та актів Президента України з таких питань без погодження з відповідним міністром. Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети і стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей. Порядок виконання обов'язків міністра у разі його тимчасової відсутності визначається Кабінетом Міністрів України. Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює її голова. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення та звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова. Структуру міністерства затверджує міністр за пропозицією державного секретаря міністерства. Структуру іншого центрального органу виконавчої влади затверджує його керівник. Штатний розпис, кошторис видатків міністерства затверджує державний секретар міністерства за погодженням з Міністерством фінансів України. Штатний розпис, кошторис видатків іншого центрального органу виконавчої влади затверджує керівник цього органу за погодженням з Міністерством фінансів України. Спрямування і координація діяльності інших центральних органів виконавчої влади реалізується міністром шляхом визначення у спеціальному директивному наказі стратегії діяльності та основних завдань цих органів, що випливають з Програми діяльності Кабінету Міністрів України та одержання від них щорічних звітів про результати їх діяльності в межах, визначених спеціальним директивним наказом міністра. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідовуються у порядку, встановленому законодавством. Керівників територіальних органів міністерства призначає на посаду та звільняє з посад у встановленому порядку міністр, іншого центрального органу виконавчої влади - керівник цього органу. Для забезпечення реалізації державної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управління ними у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом у межах коштів, передбачених на їх утримання, можуть бути утворені відповідні департаменти (служби). Утворення департаменту (служби), призначення на посаду і звільнення з посади його керівника та затвердження положення про департамент (службу) здійснює Президент України.

2.3 Місцеві органи виконавчої влади

До органів виконавчої влади крім Кабінету Міністрів та інших центральних органів відноситься безумовно Рада міністрів АРК. Голову Ради міністрів АРК призначає на посаду та звільняє з посади Верховна Рада АРК за погодженням з Президентом України. Повноваження, порядок формування й діяльності Ради міністрів АРК визначаються Конституцією України та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради АРК з питань, віднесених до її компетенції. До відання АРК належить:

1) призначення виборів депутатів Верховної Ради АРК, затвердження складу виборчої комісії АРК.

2) організація та проведення місцевих референдумів.

3) управління майном, що належить АРК.

4) розроблення, затвнрження та виконаня бюджету АРК на основі єдиної податкової і бюджетної політики України.

5) розроблення, затвердження та реалізація програм АРК з питань оціально-економічного й культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля - відповідно до загальнодержавних програм.

6) визначення статусу місцевостей як курортів; встановлення зон санітарної охорони курортів;

7) участь у забезпеченні прав і свобод громадян, національної злагоди, сприяння охороні правопорядку та громадської безпеки.

8) забезпечення функціонування й розвитку державної та національної мов і культур у АРК; охорона й використання пам'яток історії.

9) участь у розробленні та реалізації державних програм повернення депортованих народів.

10) ініціювання введення надзвичайного стану й встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в АРК або в окремих її місцевостях.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі згідно зі ст. 118 Конституції України та Законом України «Про місцеві державні адміністрації» здійснюють місцеві державні адміністрації, склад яких формують голови місцевих державних адміністрації, що призначаються на посаду й звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Голови місцевих державних адміністрацій під час здійснення своїх повноважень відповідальні перед Президентом України й Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Місцеві державні адміністрації підзвітні й підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними та обласними радами. Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення та дає обгрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові обласної чи районної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації. Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня. Особливості здійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеві державні адміністрації мають у своїй структурі управління та відділи, які здійснюють функції галузевого та міжгалузевого управління господарською, соціально-культурною та адміністративною діяльністю на відповідній території. На території своєї діяльності місцеві державні адміністрації забезпечують виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, додержання прав і свобод громадян, законність і правопорядок, підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів, звіти про їх виконання. Важливі функції місцевих державних адміністрацій полягають також у забезпеченні виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку. Забезпечуючи взаємодію з органами місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації реалізують делеговані їм відповідними радами повноваження, надані їм державою.

До спеціальних органів виконавчої влади належать органи, які не віднесені законодавством ні до вищих, ні до центральних, ні до місцевих, проте наділені статусом органу виконавчої влади. Нині міліція має статус «державного озброєного органу виконавчої влади» (ст. Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р.). Т,акий підхід законодавця дає змогу обгрунтовано розглядати міліцію як спеціальний орган у системі державних органів виконавчої влади. З адміністративно-правової точки зору міліція являє собою системну сукупність спеціальних державних підрозділів, частин, установ, які є носіями виконавчої влади і реалізують свою компетенцію у сфері охорони громадського порядку, громадської безпеки і боротьби зі злочинністю. Вона є найважливішою складовою органів внутрішніх справ. Міліція належить до системи Міністерства внутрішніх справ України і Міністр внутрішніх справ здійснює керівництво всією міліцією держави.

Висновки

Таким чином органи виконавчої влади є особливими та найважливішими в системі суб'єктів адміністративного права. Вони відрізняються від інших суб'єктів та органів державної влади за своїм призначенням, функціями, характером управління, взаємовідносинами між різними органами влади та управління, формами та методами реалізації своїх державно-владних повноважень, складом державних службовців. Органи виконавчої влади - це найбільша частина державного аперату, вони мають різні види, структуру. У виконавчих органах державної влади сконцентровані всі силові міністерства, більшість правоохоронних органів, величезні матеріальні ресурси і величезний апарат державних службовців для ефективної взаємоузгодженої реалізації управлінської діяльності. Усі органи виконавчої влади та управління мають право на правотворчість - видання в межах своєї компетенції відомчих або локальних нормативно-правових актів. Кабінет Міністрів має також право законодавчої ініціативи. Органи виконавчої влади та управління відрізняються від державних підприємств, установ та організацій за державно-владними повноваженнями і соціальним призначенням. Крім того, практично всі центральні та місцеві органи виконавчої влади і управління мають право ухвалювати індивідуальні державно-правові рішення і застосовувати закони відповідно до принципу законності і справедливості тощо. Таким чином, під органом виконавчої влади розуміється така ланка державно-владного механізму (державного апарату), якому у відповідності з принципом поділу влади держава доручає практичне здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності у різноманітних сферах господарського, соціально-культурного та адміністративно-політичного життя суспільства. Виконавча влада є відносно самостійною формою єдиної державної влади України, вона має притаманні лише їй функції, які здійснюються системою органів виконавчої влади на підставі визначеного правового механізму реалізації законів та інших нормативно-правових актів, за допомогою державного управління з метою реалізації прав і свобод людини і громадянина. Система органів виконавчої влади та управління заснована на законі ієрархії - підпорядкованності, підконтрольності, підзвітності нижчестоящих державних органів влади вищестоящим, загальнообов'язковості відомчих підзаконних нормативних актів та індивідуальних рішень вищестоящих органів влади для нижчестоящих та їх виконанні, урахуванні специфіки і становища в нижчестоящих органах управління, законності діяльності всіх виконавчих органів влади та управління. У свою чергу, вищестоящі органи призначаються (і звільняються, реформуються) найвищими представницькими органами державної влади - Президентом і Верховною Радою України. Виконавчі органи державної влади та управління виконують надзвичайно багато завдань і функції; на них припадає приблизно 90% усіх завдань і функцій держави і державної влади (за вийнятком законодавчих, функцій глави держави, правосуддя, прокуратури). Основні завдання і функції виконавчих органів державної влади випливають із їх соціально-економічного і політичного призначення, повноважень, доцільно-економічних, міжнародно-політичних, державно-правових ситуацій та інших факторів, які виникають або можуть виникати в перспективі. Для того щоб виконавчі органи влади та управління нормально функціонували, необхідно стимулювати і заохочувати (матеріально і морально) державних службовців, виходячи з можливостей держави і суспільства, професійного ризику, зі шкідливих і небезпечних умов праці, різноманітних форм і методів, заінтересованості тощо. Реалізація конткретних функцій органів виконавчої влдади та управління залежить від нормального функціонування цих державних органів влади та їх кадрового, законодавчого, матеріально-технічного, інформаційного забезпечення тощо.

Як відомо до суб'єктів адміністративного права відносяться всі органи, які в тій чи іншій мірі здіснюють державне управління або беруть участь у його здійсненні. Органи виконавчої влади здійснюють виконавчу владу та державне управління. Однак до органів управління належить також адміністрація державного підприєства чи установи, яка не є виконавчим органом, бо інакше її слід було б включити до числа суб'єктів виконавчої влади. Ці державні підприєства чи установи є суб'єктами адміністративного права, але не є органами виконавчої влади. Разом з тим, поняття «суб'єкт виконавчої влади» й «орган виконавчої влади» є тотожними.

Важливо також зробити висновок про те, що владні повноваження органів виконавчої влади не є безмежними. Вони обмежені тією сферою суспільного життя, у рамках якої здійснюється виконавчо-розпорядча діяльність. Це сфера державного управління. Саме в ній відбувається безпосередня організація роботи господарських підприємств та соціально-культурних установ, організація зв'язків між об'єктами різноманітних форм власності, забезпечення форм реалізації та захист прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Хоча органи виконавчої влади й наділені певним обсягом оперативної самостійності, її межі чітко визначаються відповідними нормативно-правовими актами.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 р. з порівняльним викладом статей, змінених конституційною реформою, Харків, «Бурун Книга», 2006 рік.

2. Административное право Попов Л.Л., Москва, 2005.

3. Адміністративне право України Битяк Ю.П., Харків 2003 р.

4. Конституційне право України за редакц. проф. В. Ф. Погорілка, Київ, «Наукова думка», 1999 р.

5. Административное право: Учебник Козлов Ю.М., Москва, 1999.

6. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. -- Вид. друге, перероб. і доп.Ківалов С.В., Біла Л.P., Одеса, 2002 р.

7. Адміністративне право України: основні поняття. Навч. Посібник Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф., Золотарьова Н.І., Київ, 2005.

8. Адміністративне право України: Підручник. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. К.: «Юрінком Інтер», 2003 р.

Размещено на Allbest.ru