Законність і правопорядок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство транспорту та зв'язку України

Державний економіко-технологічний університет транспорту

Реферат

з дисципліни "Трудове право"

на тему:

"Законність та правопорядок"

Виконала:

студентка групи

4-ОА-2

Пилипенко О.М.

Перевірив:

Александров О.В.

Київ 2010

Зміст

Вступ

1. Поняття законності та правопорядку

2. Принципи законності: поняття, зміст

3. Функції та принципи правопорядку

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

законність правопорядок держава

Для того, щоб визначити основні поняття по даній темі, необхідно перш за все визначити об'єкт та мету дослідження, сформулювати основні методи.

Об'єкт дослідження. З позиції теорії держави і права виступає комплекс суспільних відносин, які виникають у сфері дотримання законності та правопорядку в суспільстві, а також той державний вплив (примус), який застосовується в разі недотримання чи порушення встановлених норм, правил поведінки.

Мета написання роботи. Основною метою дослідження є теоретико-правовий і науково-прикладний аналіз суспільного стану існуючої системи правового державного регулювання у сфері дотримання законності та встановлення правопорядку в державі зокрема, а також подальшого розвитку та удосконалення національного законодавства в досліджуваній сфері.

Визначена мета обумовила постановку та розв'язання наступних завдань:

1. визначити місце дотримання законності та правопорядку в державі;

2. визначити розвиток та подальше удосконалення законодавства;

3. проаналізувати фактори, що впливають на значення законності та дотримання правопорядку;

Методи дослідження. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження було використано наступні методи і прийоми:

1. формально-логічний дав можливість на основі дослідження існуючих ідей та концепцій сформулювати положення щодо сутності законності та правопорядку;

2. історичний забезпечив аналіз поняття законності та правопорядку з точки зору становлення та розвитку держави, а також їх еволюційного формування;

3. структурно-функціональний застосовано при дослідженні змісту поняття законності та правопорядку. Це надало можливість не лише виокремити і дослідити значення і зміст понять, а і розкрити їх внутрішні закономірності та зв'язки.

4. класифікація використана в процесі систематизації факторів, що визначають ефективність дотримання законності та правопорядку.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна даного реферату полягає у наступних висновках, положеннях та рекомендаціях:

– з'ясовано правову природу і значення законності та правопорядку, а також незаперечність закону в соціальній практиці, яке характеризується тим, що відмінити закон може лише орган, який його прийняв.

– доведена необхідність законодавчого закріплення основних положень, що стосуються законності та дотримання правопорядку, а також захист інтересів всіх суб'єктів господарювання не залежно від економічного положення чи посади;

– досліджено фактори, що визначають ефективність регулювання правовідносин та визначення єдиної законності, яке означає, що на всій території України закон в однаковій мірі повинен діяти по відношенню до всіх суб'єктів права, тобто не може бути якихось виключень для іноземців чи громадян іншого походження (національності, раси та ін.).

1. Поняття законності та правопорядку

Для того, щоб розкрити тему даного реферату, потрібно перш за все з'ясувати зміст досліджуваних в ньому правових категорій. В цьому випадку такими категоріями є: законність та правопорядок. Законність та правопорядок являють собою складні юридичні категорії, які мають багатовікову історію.

Існує багато визначення понять „законність” та „правопорядку”, що наводяться різними вченими в деякій науковій юридичній літературі.

Законність:

1. законність як визначає Н. Матузова і А. Малько - політико-правове явище, яке характеризує процес удосконалення державно-правової форми організації суспільства шляхом суворого та неухильного дотримання та виконання чинного законодавства з метою формування стану правомірності в системі соціальних відносин [4, ст. 145];

2. законність за М. Настюк - загальноприйняте, усталене правило співжиття, норма поведінки, що охороняється законами;

3. законність за О. Михайленко - неухильне виконання законів та відповідних їм інших нормативних актів органами держави, посадовими особами, громадянами та громадськими організаціями;

4. законність за Н. Бахрах - це перш за все наявність достатньої кількості юридичних норм високої якості, а потім їх суворе дотримання усіма суб'єктами права, зовні законність виражена в законодавстві, під яким прийнято розуміти систему правових актів, в яких норми права знаходять своє зовнішнє відображення[5, ст. 126];

5. законність за Вітрук Н.В. - якісна сторона правової діяльності суб'єктів права, їх поведінка;

6. законність за Кудрявцем В.Н. є ідея, вимога, та система (режим) реального вираження права в законах держави, в самій законотворчості, в підзаконній нормотворчості;

7. законність за А.Г. Крутським - певний режим суспільного життя, метод державного керівництва, що складається з організації державних відносин через засоби видання та неухильної реалізації законів та інших нормативно-правових актів[9, ст 163];

8. законність (верховенство права) за С.С. Алексеевою - неухильне виконання законів та відповідних їм правових актів всіма державними органами, посадовими та іншими особами.

9. за В.В. Лазаревою законність як ідея, як принцип соціально-політичного життя, як явище правової та політичної свідомості.

Якщо проаналізувати всі наведені визначення, то можна виділити два загальні підходи до розуміння законності: як всезагальна вимога дотримання та виконання законів та як режим діяльності суб'єктів права.

Правопорядок:

1. правопорядок за Н.І. Матузовою і А.В. Малько - це об'єктивно та суб'єктивно обумовлений стан соціального життя, який характеризується внутрішнім узгодженням, урегульованістю системи правових відносин, заснованих на нормативних вимогах, принципах права й законності, а також на демократичних, гуманістичних вимогах, правах та обов'язках, свободі та відповідальності всіх суб'єктів права[4, ст 210];

2. правопорядок за В.В. Лазаревим - стан упорядкованості суспільних відносин, заснованих на праві та законності;

3. правопорядок за В.Е. Крутським -- стан (режим) правової упорядкованості (урегульованості і погодженості) систем суспільних відносин, що складається в умовах реалізації законності[9, ст. 192];

4. правопорядок за М.Н.Марченко - одна з основних складових частин суспільного порядку, що складається в результаті реалізації різноманітних видів соціальних норм, що регулюють різноманітні сфери суспільного життя та відмінних одна від одної характером та способом впливу на поведінку людей (звичай, норми моралі, внутрішні правила організації).

5. правопорядок за Ю. Крисюк - сукупність, система правих відносин, в яких реалізована законність, права, свободи та обов'язки громадян;

6. правопорядок Н.І. Матузовою - режим законності чи права, де суб'єкти підкоренні правовим приписам;

7. правопорядок А.В.Малько - форма реалізації права та виконання законності в реальних відносинах, заснованих на праві[4, ст. 45];

Отже, проаналізувавши наведені визначення, можна логічно дійти до висновку, що наведені категорії дуже тісно взаємопов'язані між собою, мають спільні риси та майже однакову сутність.

Так, законність виступає своєрідним правовим засобом в руках державної влади та народу по установленню та підтримці правопорядку. Вони є атмосферою нормального правового життя суспільства, та повинні бути основами кожної демократії держави.

Законність та правопорядок мають високу соціальну та гуманістичну цінність, приносять людині і суспільству користь.

Правопорядок є реальне, повне і послідовне здійснення всіх вимог законності, принципів права, насамперед реальне і повне забезпечення прав людини. Це кінцевий результат дії права.

Таким чином, законність і правопорядок - це обов'язкові риси правової держави, сукупність форм і методів державного управління, які знаходять своє відображення в чинному законодавстві і за допомогою яких держава регулює взаємовідносини в суспільств, дотримуючись реалізації прав і свобод громадян.

2. Принципи законності: поняття, зміст

Принципи законності - це відправні засади, незаперечні засадні вимоги, які лежать в основі формування норм права і ставляться до поведінки учасників правових відносин. Принципи законності розкривають її сутність як режиму суспільно-політичного життя в демократичній правовій державі.

Принципами законності є такі:

1. Верховенство закону щодо всіх правових актів. Цей принцип припускає виключність закону, тобто підпорядкованість закону всіх юридичних актів (нормативних і застосовних) відповідно до їх субординації. Конституція країни має вищу юридичну силу. Всі закони повинні відповідати Конституції, підзаконні нормативні акти - законам, причому підзаконні акти прийма-ються і діють лише тоді, коли певні суспільні відносини не врегульовані законом. Правозастосовні акти мають бути піднормативними, тобто відповідати нормативно-правовим актам, законам і підзаконним актам [1, ст. 79].

2. Загальність законності означає, що в суспільстві всі державні органи, громадські організації, комерційні об'єднання, посадові особи, громадяни перебувають під дією закону. Не може бути винятку ні для фізичної, ні для юридичної особи, на яку б не поширювалися вимоги законності.

3. Єдність розуміння і застосування законів на всій території їх дії. Закони є єдиними для всієї держави, всіх її регіонів. Вони висувають однакові вимоги до всіх суб'єктів, які перебувають в сфері їх часової та просторової дії. Єдине розуміння сутності і конкретного змісту законів забезпечує законність правозастосовної діяльності, однаковість застосування юридичних норм до всіх суб'єктів права. Єдність законів не виключає, а навпаки, припускає багатоманітність у правотворчості і правозастосуванні. Кожний орган держави, громадська або комерційна організація конкретизують і застосовують закони з урахуванням свого функціонального призначення і місцевих особливостей. Однак конкретизація і застосування відбуваються в рамках закону і відповідно до нього[9, ст 215].

4. Недопустимість протиставлення законності і доцільності. Не можна не виконувати закон, керуючись міркуваннями життєвої доцільності, тому що такі міркування враховуються в законі. Доцільність закону означає необхідність вибору суворо в рамках закону найоптимальніших варіантів здійснення правотворчої діяльності і діяльності з реалізації права. Наприклад, при визначенні кримінального покарання суддя, керуючись законом, призначає той захід покарання, який є найдоцільнішим в даному разі, з урахуванням тяжкості злочину, особи злочинця. У кожному випадку закон має додержуватися, однак у рамках закону може прийматися той захід, що є найдоцільнішим у кожному конкретному випадку.

Необхідність точного і неухильного виконання правових розпоряджень незалежно від суб'єктивного ставлення до них окремих осіб обумовлена презумпцією доцільності чинного закону [8, ст. 206 ].

5. Невідворотність відповідальності за правопорушення означає своєчасне розкриття будь-якого протиправного діяння. Правоохоронні органи покликані як запобігати правопорушенням, так і вести ефективну боротьбу з ними. У цьому полягає реальність законності - досягнення фактичного виконання правових розпоряджень у всіх видах діяльності і невідворотності відповідальності за будь-яке їх порушення.

6. Обумовленість законності режимом демократії, який передбачає суворе додержання двох типів правового регулювання: спеціально-дозвільного - поширюється на владні державні органи і посадових осіб («дозволено лише те, що прямо передбачено законом»); загально-дозвільного - поширюється на громадян та їх об'єднання; а також додержання рівності всіх перед законом і судом. Крім юридичної рівності, важливою є наявність незалежного судового правосуддя, яке ґрунтується на верховенстві закону і додержанні принципу поділу влади. Цими вимогами законність проявляє себе як елемент (ознака) демократичного режиму.

3. Функції та принципи правопорядку

Функції правопорядку - це основні напрямки формування і підтримання стабільного правового стану системи суспільних відносин [1, ст. 19]. Розрізняють:

1) функцію впорядкування зовнішніх зв'язків і відносин з великими системами суспільства - економічною, політичною, складовим елементом яких є правопорядок. Зазнаючи впливу зовнішнього середовища - економічних, політичних факторів, правопорядок сприяє стабілізації всіх найважливіших зв'язків і відносин з суспільним середовищем;

2) функцію зміцнення внутрішніх зв'язків і відносин усередині правопорядку на різних структурних рівнях його впорядкування. Ця функція характеризує автономне «буття» системи правопорядку, відокремлює якісну визначеність його як цілого у внутрішній взаємодії власних складових частин. [4, ст. 106];

3) функцію збереження і вдосконалення правопорядку - виражається в його непохитності і протистоянні зовнішнім впливам руйнівного характеру, збереженні і розвитку власної якісної визначеності, відкритості впливу зміцнюючого характеру (розвиток демократії, вдосконалення законів, поліпшення діяльності судової системи, та ін.). Єдиним засобом виживання і розвитку правопорядку є його вдосконалення.

Принципи правопорядку - це відправні засади, незаперечні вимоги, що формують правопорядок і є основою його існування та функціонування. До принципів правопорядку можна віднести принципи законності. Однак виділяють його специфічні принципи [8, ст. 208].

1. Принцип конституційності - підпорядкування норматив-ним положенням конституції та забезпечення її реалізації. Теоретична конституція покликана стати практичною конституцією, тобто усталеним порядком життя.

2. Принцип законності - створення якісних законів та їх суворе додержання. Законність - головна умова встановлення правопорядку.

3. Принцип системно-структурної організації - наявність цілісності і структурності як необхідних властивостей, що дозволяють злагоджено діяти всім елементам громадянського суспільства і правової системи держави.

4. Принцип ієрархічної субординації та підпорядкування - виявляється в точній співпідпорядкованості органів держави, посадових осіб, нормативних актів за юридичною силою, а також актів застосування норм права і т.д., які забезпечують упорядкованість їх зв'язків.

5. Принцип соціальної нормативності - виражається в необхідності діяльності суспільства, яка впорядковує, і особливо суб'єктів правотворчості за допомогою соціальних, головним чином правових, норм. Правова нормативність є основою і засобом упорядкування.

6. Принцип справедливості і гуманізму - базується на високих моральних підвалинах, поважанні прав людини, її гідності і честі;

7. Принцип підконтрольності - наявність повсюдного, загального та універсального контролю, здійснюваного громадянським суспільством, його структурами, державою в особі її різних органів, громадянами.

8. Принцип державного забезпечення, охорони і захисту - виражається в реальних засобах гарантування прав учасників правопорядку, функціонування правової системи, досягнення законними засобами прав, свобод, обов'язків та ін.

Правопорядок - це законність у дії, якщо поведінка суб'єктів є правомірною. В Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Законність - засіб встановлення правопорядку.

Підсумовуючи наведене, можна сказати, що правопорядок є реальне повне і послідовне здійснення всіх вимог законності, принципів права, насамперед реальне і повне забезпечення прав людини. Це кінцевий результат дії права [7, ст. 370-371].

Висновки

1. При написанні даного реферату було розкрито суть понятть законність та правопорядок; розглянуто одні з головних питань, які стосуються дотримання законності та правопорядку; розглянуто поняття законності та правопорядку дане різними авторами в юридичній літературі.

2. Було з'ясовано, що режим законності забезпечує правопорядок. Правопорядок це стан суспільних відносин, який є сукупним результатом фактичного здійснення юридичних норм в умовах законності. Правопорядок це законність у дії, це реалізована законність.

3. Також з'ясовано, що правопорядок виключно важливий у будь-якій сфері виробничого й суспільного життя. Не є винятком комерційна й банківська діяльність, торгівля й громадське харчування тощо. Хоча ці галузі, як раніше, в умовах колишньої "соціалістичної" країни, так і тепер, були і є особливо уразливими саме з погляду законності й правопо-рядку.

4. Визначено, що неухильне виконання чинного законодавства усіма й повсюдно. Лише у єдності ці передумови можуть створити надійні засади для правопорядку. Прийняття відповідного закону - це лише початок, лише одна з умов законності і правопорядку. Закон тільки тоді виконує свою соціальну службову роль (функцію), коли він виконується всіма без винятку і повсюдно.

5. Пройшовши весь матеріал, можна для себе почерпнути нові знання, нові уявлення про законність і правопорядок, її роль для розвитку суспільстві та економічної та політичної стабільності, підвищення авторитету держави на світовій арені.

Список використаних джерел

1. Конституція України. - Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 26 червня 1996 року. Київ, Юрінком, 1996 р.

2. Право України. - №12, 2004 р. ст. 61-63.

3. Основи держави і права / За редакцією А.М. Колодія, -- К.: Либідь,1997.-С.43

4. Теорія держави і права: Курс лекцій / Під ред. Н.І. Матузова і А.В.Малько. - 2-ге вид., опрац. і доп. Х.: Юрістъ, 2004. - 768 с.С.550.

5. Бахрах Н.Д. Адміністративне право: Частина загальна. М., 1993. С.157.

6. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред.проф. М.Н.Марченко. Том 2. Теория прва. - М.: Издательство «Зерцало», 1998. - 656 с. С.534.

7. Котюк О.В. "Основи держави і права", К., ВЕНТУРІ, 1996. - 207 с.

8. Комаров С.А., Малько А.В., "Теория государства и пра-ва", М., Норма, 2000. - 440 с.

9. Крутський А.Г. "Загальна теорія держави і права",К:Юрінком,2007 - 317 с.

10. Марченко М.Н. Общая теория государства и права. М.: Зерцало, 2000р. - 611 с.

11. Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси теорії права. К. - Видавництво "Книга", 2004 р., 374 с.

12. Скакун О.Ф. "Теорія держави і права". - Підручник. - Харків, "Консум", 2001 р. - 656 с.

Размещено на Allbest.ru