Безкоштовна правова допомога в Європі за міжнародними документами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана

кафедра конституційного та адміністративного права

Реферат на тему:

Безкоштовна правова допомога в Європі за міжнародними документами

Виконала:

Студентка 4 курсу 3 групи

Спеціальності 6402

Янчук Ю.О

Перевірила:

Викладач Бартосевич С.В

Київ 2010

План

Вступ

1. Законодавство про правову допомогу. Безкоштовна правова допомога в Європі

2. Участь незалежних адвокатів в наданні безоплатної правової допомоги

3. Проблеми ефективного впровадження системи безоплатної правової допомоги в Європі

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Безоплатна правова допомога розуміється як консультації правника та представництво в суді для осіб, які не мають коштів для власного адвоката.

У більшості демократичних країн вважається необхідним надавати таку правову допомогу особам, які не в змозі дозволити собі адвоката до суду чи під час суду. Ненадання подібної допомоги дорівнювало би позбавленню таких осіб доступу до правосуддя або завдало би удару по їхнім інтересам в разу судового розгляду справ, іншими сторонами в яких виступають заможні люди або державні органи. Це порушувало би принцип рівності перед законом, якого вимагає верховенство права.

Різні країни (включаючи країни ЄС) мають певні відмінності в засадах, функціонуванні та управлінні системами безоплатної правової допомоги.

Обсяг того, що саме може передбачити безоплатна правова допомога, також різниться від країни до країни. Європейська Комісія, приміром, визначила, що така правова допомога означає будь-що із зазначеного нижче:

- Надання порад до судового розгляду справи, з метою розв'язання спорів на попередньому етапі;

- надання консультаційних чи представницьких послуг адвоката на безоплатній основі або малим коштом;

- часткове чи повне звільнення одержувача від сплати інших коштів (наприклад, судових витрат);

- надання безпосередньої грошової допомоги на покриття витрат, пов'язаних із судовим провадженням (послуги адвоката, судові збори, видатки на забезпечення явки свідків, ін)[5; 57].

Доступ до правосуддя є засадним для захисту прав людини, це підтверджено багатьма міжнародними договорами. Виголошуючи доступ до правосуддя одним із основних прав Загальна Декларація прав людини 1948 року містить положення про рівність перед законом, презумпцію невинуватості та право на справедливий і публічний розгляд незалежним і безстороннім судовим органом, разом із усіма гарантіями захисту будь-якої особи, котрій висунуто кримінальне обвинувачення[5;59].

Восьмий Конгрес ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками прийняв Основні положення ООН про роль адвокатів (1990р), де найперший принцип гласить: "Будь-яка людина вправі звернутися по допомогу адвоката за своїм вибором для підтвердження своїх прав і захисту в усіх стадіях кримінальної процедури". Далі цей документ зобов'язує держави і представників правничої професії забезпечувати доступ до адвокатів для всіх людей, незалежно від фінансового чи іншого статусу, що є засобом забезпечення права на рівність перед законом. З цього логічно слідує, що уряд має оплачувати захист обвинуваченого в суді у випадках, коли обвинувачений не має на це засобів[7;90].

Про право на допомогу адвоката також йдеться в Статті 6 Європейської Конвенції про права людини. Крім того, право на правову допомогу гарантується іншими європейськими та міжнародними договорами і хартіями - зокрема МПГПП, ЗДПЛ, Хартією основних прав у Європейському Союзі, Американською Конвенцією про права людини, Африканською Хартією про права людини і народів, вже згаданими Положеннями ООН про роль адвокатів 1990 р. та ін.

1. Законодавство про правову допомогу. Безкоштовна правова допомога в Європі

Стаття 6 ЄКПЛ гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд справи судом упродовж розумного строку, як у разі кримінального обвинувачення, так і у випадку спору щодо прав і обов'язків цивільного характеру. Отже, держави мають забезпечувати належну правову допомогу усім, хто не може забезпечити її самотужки. У 2002 р. Рада Європи створила Комісію з питань ефективності правосуддя і доручила їй розробити й подати пропозиції щодо підвищення оперативності та якості судочинства в усіх країнах Європи. Комісія сповідує широкі підходи і, зокрема, зважає на майже всі аспекти судового процесу, включаючи адвокатські послуги і правову допомогу [7;78].

Право на безоплатну правову допомогу не є безумовним. Згідно зі Статтею 6 ЄКПЛ обвинувачений має право на безоплатну правову допомогу за двох умов: за браком власних коштів, і коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Європейський Суд вказав на три чинники, котрі належить брати до уваги:

- серйозність правопорушення і тяжкість можливого покарання,

- складність справи, і

- соціальний статус та особливі обставини життя обвинуваченого [7;82].

Право на безоплатну правову допомогу набуває більшої актуальності, коли на кін поставлено свободу чи тримання під вартою; це звужує дефініцію "інтересів правосуддя". Відтак, у світлі ЄКПЛ відмова в безоплатній правовій допомозі під час виконання процесуальних дій, включаючи опитування осіб, які звернулися по правову допомогу, та їхні медичні обстеження, є неприпустимою.

Європейський Суд стоїть на позиції, що підозрюваний не має "поза будь-яких сумнівів" доводити відсутність у нього коштів на власного адвоката. Кожна держава-член РЄ може створити ту систему безоплатної правової допомоги, яка їй видається найбільш дієвою, - аби тільки безоплатна правова допомога справді надавалася в усіх випадках, коли її вимагають інтереси правосуддя.

Підтримка і участь в наданні правової допомоги мають бути визнані важливим обов'язком представників правничої професії, яким належить, через адвокатські об'єднання і юридичні вищі навчальні заклади, надавати моральну, етичну, професійну поміч тим, хто забезпечує правову допомогу, особливо на безоплатній основі. Урядам належить сприяти формуванню середовища, яке є сприятливим для надання приватно практикуючими адвокатами послуг, котрі є безоплатними для одержувачів таких послуг, і забезпечувати конкурентноспроможні умови оплати такої праці.[3;68]

Хартія основних прав у Європейському Союзі (в розділі "Права на ефективний судовий захист і на справедливий судовий розгляд") також передбачає, що безоплатна правова допомога надається тим, кому бракує достатніх засобів у мірі, в якій така допомога необхідна для забезпечення ефективного доступу до правосуддя. [6;74]

Рада Європи прийняла чимало узгоджених її державами-учасницями документів правового характеру в цілях забезпечення ефективного доступу до правосуддя.

Держави - учасниці РЄ ухвалили План дій щодо системи безоплатної правової допомоги, метою якого є започаткування, розбудова і посилення систем забезпечення правової допомоги в країнах, які є членами або кандидатами в члени РЄ, адміністрування й забезпечення таких систем і розміщення інформації про безоплатну правову допомогу на Інтернет-сайтах. В Раді Європи також ухвалено Угоду про передачу заяв про отримання безоплатної правової допомоги (1997 р.) і Додатковий протокол 2001 року, щоб підвищити дієвість зазначеної Угоди і покращити взаємне спілкування між адвокати і заявниками, котрі звернулися по правову допомогу, у різних країнах.

Засідання Європейської Ради в Тампере (1999 р.) наголосило на необхідності посилення співробітництва між Європейською Комісією і Радою Європи в питаннях доступу до правосуддя. З цією метою обидві організації спільно напрацьовують "інформаційні повідомлення про безоплатну правову допомогу", які містять практичні поради щодо одержання такої правової допомоги в 44 державах РЄ.[8;92]

На рівні Європейського Союзу рада цієї організації і січні 2003 року ухвалила директиву про забезпечення мінімальних стандартів адекватної безоплатної правової допомоги особам, які фігурують у транскордонних справах. Директива має за мету подолати наявні перешкоди і забезпечити кожній особі таку ж правову допомогу в іншій державі ЄС, яку вона би отримала у власній країні. У більш загальному плані ця директива прагне забезпечити належну безоплатну правову допомогу особам, які внаслідок свого фінансового стану частково чи повністю не можуть взяти на себе відповідні витрати, і відтак забезпечити їм ефективний доступ до правосуддя [8;178].

Україна ратифікувала більшість міжнародних договорів, які стосуються правової допомоги. Право на доступ до послуг захисника і право на правову допомогу в кримінальних справах викладені в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, від 16 грудня 1966 р., який був ратифікований Указом Президії ВРУ української РСР 19 жовтня 1973 р., та у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від 4 листопада 1950 р., яка була ратифікована ВРУ 17 липня 1997 р. В національному законодавстві це право викладене в КУ, в її КПК, в Законах України про адвокатуру, прокуратуру і про міліцію. Крім того, положення згаданих законодавчих актів розвинуті і конкретизовані в рішенні КСУ від 16 листопада 2000р., резолюції Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. про застосування законодавства щодо здійснення права на захист у кримінальному провадженні та в Правилах адвокатської етики, ухвалених вищою кваліфікаційною комісією адвокатів при Кабінеті міністрів України 1 жовтня 1999 р. (протокол від 1-2 жовтня 1999 року).

2. Участь незалежних адвокатів в наданні безоплатної правової допомоги

Одним із складників розбудови хорошої системи безоплатної правової допомоги є наявність компетентних професійних адвокатів, організованих у незалежні об'єднання. Незалежність є квінтесенцією адвокатської професії.

Як і в більшості пост-комуністичних країн Європи, в Україні співіснують дві категорії адвокатів, що породжує між ними нерівну конкуренцію, вводить в оману споживачів їхніх послуг і позбавляє їх потрібних гарантій. Конституційний Суд України своїм рішенням від 19 листопада 2005 року підтвердив існування двох різних правничих професій, представники яких проводять однакову діяльність - надають порали юридичного характеру і представляють інтереси клієнтів у судах при розгляді кримінальних справ.

Представники першої професії - адвокати - діють відповідно до вимог закону про адвокатуру та згідно з правилами професійної етики. Щоб стати адвокатом, треба скласти іспит, прийняти присягу і таким чином стати об'єктом положень про дисциплінарну відповідальність. За КПК адвокати мають надавати безоплатну для клієнтів правову допомогу; за це адвокати отримують еквівалент 3 доларів за повний робочий день. Засновані адвокатами юридичні особи сплачують величезні податки. Водночас представники іншої професії, "фахівці в області права" є підприємцями, працюють без ліцензії, не мають дотримуватись ніяких правил професійної поведінки і не підпадають під дисциплінарну відповідальність [9;112] . Вони не зобов'язані брати участь в наданні безоплатної правової допомоги і сплачують значно менші податки. Такий дуалізм шкодить відправленню правосуддя і захистові прав людини, в тому числі шляхом надання безоплатної правової допомоги. Система безоплатної правової допомоги має бути такою, щоби попри її управління і фінансування державою, вона залишалася незалежною від держави; за інших обставин у випадку конфлікту між інтересами громадянина і держави захист інтересів громадянина може опинитись під загрозою.

3. Проблеми ефективного впровадження системи безоплатної правової допомоги в Європі

безкоштовний правовий консультація адвокат

1.Низький рівень якості безкоштовних правових послуг

Головними чинниками низької якості безоплатних правових послуг є:

неефективна система підготовки юристів

В умовах лібералізації ринку юридичних послуг, коли підприємницькі інтереси правників починають домінувати над інтересами права, а "право" стає об'єктом підприємницької діяльності, з метою забезпечення правових потреб громадян необхідно удосконалити систему підготовки юристів та запровадити додаткові вимоги до випускників вищих юридичних закладів.

недостатньо високі вимоги до суб'єктів надання правової допомоги

Діюче законодавство Європи передбачає більш менш адекватні вимоги лише відносно кваліфікації адвокатів. Адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційні іспити, одержала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката. Вимоги до кваліфікації фахівців у галузі права обмежуються лише наявністю вищої юридичної освіти [1; 75].

2.Недостатнє фінансування безоплатної правової допомоги

Створення системи якісної безоплатної правової допомоги виявляється неможливим без достатнього фінансового стимулювання. Однак, розмір видатків з державного бюджету країн Європи на „Надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави" не змінився з 2005 року і складає приблизно 5 тис. євро [5;157].