Дипломатична пошта

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В силу норм та традицій міжнародного права, що склалися, дипломатичні представництва при використанні засобів поштово-телеграфного, телексного та інших видів сучасного зв'язку мають у країні перебування певні пільги -- право безперешкодного та позачергового прийому та передання повідомлень тощо.

За всіх переваг найсучасніших видів та систем зв'язку важливим засобом спілкування між дипломатичним представництвом та Центром залишається відправлення та отримання документів дипломатичною поштою.

Вирішення питання щодо пропущення дипломатичної пошти через державні кордони покладено на митні служби, які керуються в таких випадках чинним у кожній країні митним законодавством.

У Митному кодексі України зафіксовані особливі режими митного контролю та технологія їх виконання.

Для представників дипломатичних представництв іноземних держав в Україні, членів міжнародних всесвітніх організацій, членів іноземних та національних парламентських та урядових делегацій тощо встановлено особливий режим митного контролю при перетинанні митного кордону.

Митними пільгами користуються:

- міжнародні міжурядові організації, що знаходяться на території України, якщо це передбачено відповідними міжурядовими договорами;

- міністерства, відомства закордонних справ іноземних держав, з якими Україна підтримує дипломатичні та консульські відносини;

- дипломатичні та консульські представництва цих держав на території України.

Поняття «Дипломатичної пошти»

Сьогодні важливим інструментом тарифного регулювання є митні пільги - встановлене законодавством звільнення (повне або часткове) осіб, що переміщають через митний кордон товари або інші предмети, від митних платежів. Митні пільги не можуть носити індивідуального характеру, тому що надаються виключно шляхом прийняття відповідного закону. Підставою для надання митних пільг може бути або належність особи до осіб, які мають на це право згідно зі своїм правовим статусом (представники іноземних держав та їх співробітники і інші іноземні особи). Питання надання митних пільг для представників іноземних держав та їх співробітників та інших іноземних осіб регулюється МК України. Так, відповідно до глави 54 МК України митні пільги надаються представництвам іноземних держав, міжнародних організацій, представництвам іноземних фірм та офіційним особам на території України, а також дипломатичним представництвам України, що знаходяться за кордоном.

Дипломатичні представництва іноземних держав на території України за умови дотримання встановленого МК України порядку переміщення товарів через митний кордон України можуть ввозити в Україну та вивозити з її митної території товари, призначені для офіційного користування представництв.

Митні пільги також поширюються і на переміщення дипломатичної пошти та консульської валізи іноземних держав через митний кордон України.

Дипломатична пошта - вид зв'язку між державою (як правило, в особі відомства закордонних справ) і її дипломатами, консулами, а також між різного роду представництвами, та іншими представництвами за кордоном. Стосовно дипломатичної пошти міжнародне право встановлює спеціальний режим, що регулює доставку офіційних кореспонденції, документів і предметів для служб користування. Вони упаковуються у дипломатичну валізу -- закрите та опечатане сургучною печаткою або опломбоване у встановленому порядку вмістилище (торбина, мішок, пакет, конверт тощо), що має зовнішні ознаки дипломатичного призначення. Дипломатична пошта є одним з найважливіших засобів забезпечення свободи зносин кожної держави з її дипломатами, консулами та іншими представництвами за кордоном. У сучасному міжнародному праві утвердився принцип абсолютної недоторканності дипломатичної пошти, яка не підлягає затриманню митними органами держав, яким це доручено (п. З ст. 27 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року). Вони, як правило, безперешкодно пропускають дипломатичну пошту, піддаючи її лише зовнішньому оглядові та перевіряючи дотримання деяких незаперечних умов (наявність кур'єрського листа з переліком місць дипломатичної пошти та підтвердженням їхньої належності тій чи іншій країні, наявність печаток, пломб, підписів на самих місцях із дипломатичною поштою тощо). Офіційні власті держави перебування можуть упевнитися, що дана пошта є дипломатичною лише шляхом перевірки цих зовнішніх відмітних ознак, але у жодному випадку не шляхом розтину і огляду її вмісту. У колишньому СРСР Положення «Про дипломатичні і консульські представництва іноземних держав на території Союзу РСР» від 23 травня 1966 року також свідчило, що дипломатична пошта не підлягає розкриттю ні за яких обставин. Митні органи здійснюють митний контроль, обмежуючись тільки перевіркою кількості місць відповідно до даних офіційного документа (кур'єрського листа).

У разі відсутності видимих зовнішніх ознак і недотримання відправником вищевказаних вимог митні службовці мають право відкласти вирішення питання про пропущення такого багажу до узгодження проблеми з МЗС своєї країни, яке, своєю чергою, має увійти в контакт із відповідним дипломатичним представництвом. Саме такі гарантії необхідні, щоб забезпечити абсолютну недоторканність дипломатичної пошти згідно зі ст. 27 Віденської конвенції. При цьому враховується, що міжнародне право передбачає відповідальність і відправників дипломатичної пошти за перевезення в ній не належних дипломатичній пошті речей.

Дипломатична пошта повинна мати адресу, відповідну адресі, вказаній в кур'єрському аркуші, і умовне позначення «Expedition officielle». Кур'єрський лист має бути в особи, яка супроводжує дипломатичну пошту і називається дипломатичним кур'єром. Дипломатичний кур'єр -- особа, відповідним чином уповноважена державою, яка його посилає: або на регулярній основі (тобто як професійного дипломатичного кур'єра), або тільки для даного випадку, і якій доручено забезпечити збереження, доставку і вручення дипломатичної пошти. Перевезення дипломатичної пошти за призначенням, як правило, покладається саме на спеціальну службу дипкур'єрів, яка у багатьох країнах входить до структури МЗС чи інших державних органів. У п. 5 ст. 27 Віденської конвенції зазначається, що "дипломатичний кур'єр, який має бути забезпечений офіційним документом із зазначенням його статусу та кількості місць, що складають дипломатичну пошту, користується при виконанні своїх обов'язків захистом держави перебування. Він користується особистою недоторканністю і не підлягає арешту або затриманню в будь-якій формі".

Оскільки дипломатична пошта перебуває під захистом міжнародного права, то й дипломатичний кур'єр, який її супроводжує, є особою недоторканною; його особистий багаж також звільняється від митного огляду, якщо немає підстав вважати, що там є заборонені предмети. Якщо все ж таки багаж оглядається (це можливо навіть щодо дипломатичних агентів згідно зі ст. 36 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року), то тільки в присутності дипломатичного кур'єра або уповноваженого представника посольства чи консульства.

Отже, дипломатична пошта може бути довірена тимчасовому кур'єру, який теж повинен мати кур'єрського листа, але у даному разі митні пільги припиняються від моменту доставки пошти за призначенням. На основі спеціальної угоди з іноземною державою дипломатична пошта може бути довірена командирові цивільного повітряного або морського судна, але у даному випадку він не вважається дипломатичним кур'єром, хоча й забезпечується кур'єрським листом. Якщо дипломатична пошта доставляється транспортним засобом іноземної держави, то її оформлення здійснюється тим митним органом, у зоні діяльності якого вона перебуває.

Дипломатична пошта може доставлятися і без супроводження вказаних вище осіб. Порівняно новим засобом сьогодні є доставляння дипломатичної пошти не професійними дипломатичними кур'єрами, а особами, що тимчасово виконують цю місію. Статус таких кур'єрів регулюється п. 6 ст. 27 Віденської конвенції. Принципово важливим моментом є те, що їхні імунітети припиняються в момент доставляння дорученої їм дипломатичної пошти за призначенням. А пункт 7 цієї ж статті передбачає, що "дипломатична пошта може бути ввірена командирові екіпажу цивільного літака, що прямує в аеропорт, прибуття в який дозволено. Командир має бути забезпечений офіційним документом із зазначенням кількості місць, що складають пошту, проте він не вважається дипломатичним кур'єром. Представництво може направити одного зі своїх співробітників прийняти дипломатичну пошту безпосередньо і безперешкодно від командира літака". Така практика поширюється і на капітанів морських торговельних суден. До того ж на підставі спеціальних угод між конкретними державами-контрагентами дипломатична пошта може пересилатись і без супроводження її дипкур'єрами (по каналах звичайного поштового зв'язку або авіатранспортом). У таких випадках заздалегідь установлюється допустима для відправлення кількість місць та визначається місячна норма ваги дипломатичної пошти. Зазначений порядок у принципі здійснюється і щодо консульської валізи. В той же час Віденська конвенція про консульські зносини 1963 року, а також національне законодавство багатьох країн передбачають: за наявності серйозних підстав вважати, що консульська валіза містить предмети чи товари, які не є офіційною кореспонденцією або предметами, призначеними для офіційного користування, митний орган може зажадати розпечатання валізи уповноваженими особами іноземної держави у присутності посадових осіб митного органу так, як це практикується із дипломатичною поштою. У разі відмови розпечатати все закінчується тим, що валізу відправляють до місця призначення. Таким чином держава засвідчує повагу до іноземної держави, не порушуючи її прав та одночасно демонструючи пильність митних органів.

Служба дипкур'єрів у різних країнах Європи

У нашій державі служба дипкур'єрів не підпорядкована безпосередньо МЗС України, а входить до складу Головного управління державної фельд'єгерської служби, яка структурно входить до Міністерства зв'язку України . Начальник Державної фельдслужби призначається та звільнюється з посади наказом Мінзв'язку. Особовий склад служби дотримується Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів Міністерства внутрішніх справ України і прирівнюється до оперативного складу органів МВС. Ця служба є урядовим військово-кур'єрським зв'язком, що забезпечує доставляння службової кореспонденції державних органів, дипломатичної пошти посольств, консульств і представництв України та інших держав, а також виконання доручень особливого характеру Президента, Голови Верховної Ради та прем'єр-міністра України. Таким чином, формування, оформлення, доставляння диппошти здійснюються Державною фельдслужбою України, яка за погодженням з МЗС України призначає дипломатичних кур'єрів, розробляє розклад і маршрути її доставляння.

Підпорядкування служби дипломатичних кур'єрів Мінзв'язку має свої незаперечні переваги, але й очевидні недоліки. Це служба потребує певного організаційного реформування і вироблення цілої низки нормативних положень. Зокрема, сьогодні по суті відсутнє правове регулювання "командирської пошти", тому цей канал доставляння дипломатичної пошти не завжди відповідає вимогам надійності. Тут було б корисним вивчення й запровадження зарубіжного досвіду.

В Угорській Республіці службою дипкур'єрів у МЗС організаційно відає керуючий справами міністерства, а підлягає вона Управлінню дипломатичних кур'єрів і безпеки. На початку 1990-х років у зовнішньополітичному відомстві була ліквідована служба спеціальних дипкур'єрів, і їхні функції виконують дипломати. Практично всі дипломатичні працівники МЗС Угорщини (від аташе до начальника управління) згідно із затвердженим графіком виїжджають за визначеними маршрутами (п'ять - шість країн) як дипкур'єри.

В Естонській Республіці служба дипкур'єрів як така практично відсутня. Листування між МЗС Естонії та дипломатичними представництвами за рубежем відбувається за допомогою "командирської пошти" в ті країни, з якими є авіазв'язок національної авіакомпанії. В інші країни конфіденційні матеріали передаються "з оказією", практикуються також разові поїздки співробітників МЗС. Так само здійснюється доставляння дипломатичної пошти в Австрії, Туреччині, хоча в останній дипкур'єри перевозять лише архівні та довідкові матеріали, спеціальну художню літературу для посольських бібліотек, нормативні та законодавчі акти, бланки паспортів.

У Великій Британії широко застосовується практика доставляння дипломатичної пошти без виходу з літака або за межі аеропорту. Кур'єр передає пошту членові дипломатичного персоналу посольства і отримує від нього пошту. При цьому не витрачаються кошти на оплату добових, готелю, кур'єрові не потрібна віза країни призначення. Такі маршрути здійснюються, як правило, однією особою, за винятком країн із підвищеним рівнем небезпеки або у випадку "незручного" маршруту (скажімо, подорож уночі потягом).

Цікавий варіант використання дипломатичного кур'єрського зв'язку, вартий найретельнішого вивчення, застосовується МЗС Болгарії, де з метою економії коштів практикується виїзд на маршрут одного професійного кур'єра та одного співробітника МЗС.

Широко вживається і так званий "кущовий" метод. Наприклад, до країн СНД є тільки один маршрут: Софія -- Москва. Дипломатичні представництва в Мінську, Санкт-Петербурзі, Києві та Одесі самостійно доставляють пошту в Москву. Така ж приблизно система діє в Німеччині, де активно використовується автотранспорт.

Отже, виконання дипломатичними представництвами їхніх функцій на належному рівні передбачає, з одного боку, необхідне міжнародно-правове, нормативне забезпечення, а з іншого -- цілу низку матеріальних, технічних, організаційних заходів відповідно до правил і традицій дипломатичної та консульської служби кожної конкретної держави.

дипломатична пошта консул дипкур'єр

Законодавство України щодо дипломатичної пошти

Відповідно до ст. 10 указу Президента України «Про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні» від 10 червня 1993 року: «Дипломатична пошта не підлягає ні розпечатанню, ні затриманню. Усі місця, що становлять дипломатичну пошту, можуть містити тільки дипломатичні документи та предмети, призначені для офіційного користування, і повинні мати видимі зовнішні знаки, що вказують на їх характер.

Дипломатичний кур'єр, статус якого підтверджується офіційним документом, у якому вказана кількість місць, що становлять дипломатичну пошту, користується при виконанні обов'язків особистою недоторканністю і не може бути заарештований або затриманий.

Органи державної влади України надають дипломатичним кур'єрам всіляке сприяння та захист у виконанні службових обов'язків. Положення абзаців 2 та 3 цього пункту застосовуються щодо тимчасових дипломатичних кур'єрів, призначених для разового перевезення дипломатичної пошти (дипломатичні кур'єри).

Імунітети, що надаються тимчасовим дипломатичним кур'єрам, припиняються з моменту доставки ними дипломатичної пошти за призначенням.

На основі спеціальної угоди з іноземною державою дипломатична пошта може бути ввірена командирові цивільного літака, який не вважається дипломатичним кур'єром. В цьому випадку дипломатичне представництво може направити свого співробітника прийняти дипломатичну пошту безпосередньо від командира літака.»

Також, відповідно до Розпорядження Президента України від 27 липня 1992 року «Про порядок доставки дипломатичної пошти України»:

1. Дипломатична пошта доставляється до представництв України за кордоном та з цих представництв в Україну дипломатичними кур'єрами України.

2. Дипломатичний кур'єр - уповноважена офіційна особа, якій доручається доставка дипломатичної пошти.

3. Дипломатичною поштою мають право користуватися Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади України у порядку, що встановлюється Міністерством закордонних справ України. ( Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 70/99 від 27.01.99)

4. Формування, оформлення, доставка дипломатичної пошти здійснюється Державною фельд'єгерською службою України при Державному комітеті зв'язку України, яка за погодженням з Міністерством закордонних справ України призначає дипломатичних кур'єрів, розробляє розклад і маршрути її доставки. ( Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 70/99 від 27.01.99)

5. Міністерство закордонних справ України за поданням Державної фельд'єгерської служби України при Державному комітеті зв'язку України оформляє дипломатичним кур'єрам дипломатичні паспорти з відповідними візами та веде облік кур'єрських листів. ( Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 70/99 від 27.01.99)

6. Фінансування витрат з доставки дипломатичної пошти здійснюється за рахунок коштів, що виділяються Міністерством фінансів України, та коштів, які одержуються Державною фельд'єгерською службою України при Державному комітеті зв'язку України від відправників цієї пошти. ( Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 70/99 від 27.01.99)

7. У деяких випадках дипломатичну пошту України дозволяється відправляти командирською поштою.

Використана література

· Сагайдак О.П., Сардачук П.Д. Дипломатичне представництво: організація і форми роботи: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2008;

· Гуменюк Б.І. Дипломатична служба. Правове регулювання: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2007;

· Гуменюк Б.І., Щерба О.В. Сучасна дипломатична служба: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2001;

· К. К. Сандровський. Дипломатична служба: Навч. посібник. - К.: Зоря, 1999.

· Указ Президента України «Про Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні» від 10 червня 1993 року N198/93

· Розпорядження Президента України «Про порядок доставки дипломатичної пошти України» від 27 липня 1992 року N 130/92-рп

( Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 70/99 від 27.01.99 )

Размещено на Allbest.ru