Сучасні проблеми розвитку експертної профілактики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні проблеми та перспективи розвитку експертної профілактики



1. Проблеми фіксації експертної профілактики і оцінки її результатів

експерт висновок профілактика криміногенний

Питання оцінки такого доказу, як висновок експерта, в якому відображаються пропозиції експерта в рамках експертнї профілактики розглядалися багатьма вченими. У судовій практиці суддя приймає рішення по конкретній кримінальній справі, виходячи зі свого бачення, і в багатьох випадках правильність прийнятого їм рішення залежить від того, як він оцінить висновок експерта. На практиці, довіра до висновку експерта доволі розповсюджена, завищена оцінка його доказового значення. Вважається, що якщо він заснований на точних наукових розрахунках, то не може бути ніяких сумнівів в його достовірності [93, c.158]. Між тим, висновок експерта, як і будь який інший доказ, може бути недостовірним за різноманітними причинами. Експерту можуть бути надані неправильні вихідні дан або несправжні об'єкти. Може так статися, що методика, застосована експертом , дає неправдиві результати, або експерт, як і всі люди, не застрахований від помилок.

Згідно Кримінально-процесуального кодексу України висновок експерта - наданні в письмовому вигляді зміст дослідження і висновки з питань, які були поставлені перед експертом особою,яка веде провадження по кримінальній справі , або його сторонами [52].

Так, наприклад, як гадає І.Л. Петрухін «…висновок експерта - це сукупність фактичних даних, які містяться в його повідомленні слідчому або суду, та встановлених в результаті дослідження об'єктів, а також відомостей, зібраних в кримінальній справі, який проведений особою - спеціалістом у визначній області науки, техніки, мистецтва, ремесла або інших спеціальних познань, і з використанням цих знань» [93,c.158].

Т.В. Саханова визначає висновок експерта з точки зору зовнішнього та внутрішнього його вираження : «Висновок експерта виступає як визначенним образом об'єктивована, внутрішньо організована інформація, доказовий зміст якої складають висновки експерта. Форма вираження інформації ( засіб вираження) та її зміст (висновки експерта) відображають родові ознаки судового доказу. Видові ознаки висновку експерта треба шукати у специфіці внутрішньої організації інформації та порядку її формування».

М.К. Трєушников визначає висновок есперта як «… письмовий документ, складений у відповідності з нормами процесуального законодавства» [93,c.159].

Намагання вчених закріпити за висновком експерта яку-небудь визначену рису не може відповідати кримінально-процесуальному призначенню висновку як самостійного засобу та джерела доказування. Тому найбільш повним і об'єктивним є визначення висновку експерта А.В. Кудрявцевої - «… як отримані у встановленій законом процесуальній формі висновки особи, яка має спеціальні знання, отримані в результаті спеціального дослідження за завданням органа дізнання, дознавача, слідчого, суду й викладені у встановленій законом письмовій формі. Висновок експерта як відображення процесу експертного дослідження можна визначити як знання, отримане в результаті застосування інформаційного та логічного рівня пізнання на підставі досліджень з використанням спеціальних знань експерта, які відповідають дійсності »[87].

Правильне розуміння сутності даного виду доказів необхідно у тому числі для використання у такому виді експертної діяльності , як експертна профілактика злочинів [84,c.113].

Проявлення ініціативи - право, а не обов'язок експерта. Можливість проявлення експертом ініціативи визначається тим, що органи, які призначають експертизу (слідчий та суд), не завжди можуть дати завдання експерту у повному обсязі, тому що у більшості випадків не володіють інформацією про нові научні і методичні розробки, тому е знають всіх можливостей судової експертизи по дослідженню речових доказів [76,77].

Згідно Кримінально-процесуального кодексу слідчий чи суд мають право допитати експерта з метою уточнення змісту або роз'яснення висновків. Відповіді експерта на питання, які були йому поставлені під час допиту, є складовою частиною висновку експерта. Допит експерта проводиться тільки після надання ним висновків, при чому роз'яснення, які дані експертом під час допиту є продовженням висновку експерта [95, c.160].

Висновок експерта з питань профілактичного характеру складається у звичайній формі, він повинен бути чітким, послідовним, не містити у собі протиріч. У дослідницькій частині описуються фактичні обставини, які, на думку експерта, могли сприяти скоєнню правопорушення. Повідомляються хід та результати експериментів, якщо вони проводились.

Використання права експерта на ініціативу тепер є основною формою залучення спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення у попередженні правопорушень. Встановлення обставин профілактичного характеру, що належить до тієї області знань, в якій конкретний спеціаліст проводить експертизи, хоча і не є процесуальним обов'язком експерта, повинно розглядатися як його професійний обов'язок . Право експерта на ініціативу дає експерту підґрунтя для встановлення ним обставин, що мають значення для попередження правопорушень, навіть якщо у постанові про призначення експертизи не містяться питання профілактичного характеру [36,c.152].

Встановлення відомостей, що не передбачені питаннями, які поставлені перед експертом, можуть стосуватися як досліджуваного речового доказу, так й інших речових доказів та зразків. Якщо при проведенні експертизи будуть отримані відомості, які вказують на можливість встановлення нових фактів, що мають значення для справи, спеціалістом іншої галузі знань, експерт повинен сповістити про це керівника експертної установи. Спеціальні знання можуть використовуватися за власною ініціативою також при встановленні таких фактів, які хоча і не знаходились в причинно-наслідковому зв'язку з подією, що розслідується, але в деяких випадках могли б призвести до шкідливих наслідків.

До процесуальної форми профілактичної діяльності співробітників експертних установ також відносять участь в огляді місця події та відтворенні обстановки та обставин події. Консультації спеціаліста щодо припинення злочинів іноді можуть надаватися спеціалістом в процесі проведення оперативно-розшукових заходів (наприклад, рекомендації щодо фотографування оперативним шляхом безтоварних документів) [42, c.142].

До непроцесуальної форми профілактичної діяльності співробітників експертних установ належить узагальнення експертної, судової і слідчої практики, проведення наукових досліджень з питань експертної профілактики, надання на основі спеціальних знань науково-практичної допомоги державним та громадським організаціям у виявленні обставин, що мають значення для профілактики правопорушень.

Матеріалів конкретних експертиз часто буває недостатньо для дослідження обставин, які сприяли скоєнню правопорушень, а також розробки рекомендацій профілактичного характеру [34]. Додаткові відомості можуть бути отримані за допомогою узагальнень експертної практики, які проводяться:

а) за об'єктами експертного дослідження (вони повинні ґрунтуватися на матеріалах, що пов'язані з окремими об'єктами, незалежно від місця скоєння злочину та юридичної кваліфікації). До таких об'єктів належать об'єкти судово-балістичної експертизи - для встановлення недоліків у виготовленні, зберіганні, використанні зброї та боєприпасів; об'єкти трасологічної експертизи - для виявлення недоліків у зберіганні та транспортуванні матеріальних цінностей, а також конструктивних дефектів окремих видів замків та інших замикаючих пристроїв [36,c.151]; об'єкти почеркознавчої експертизи та криміналістичного дослідження документів - для виявлення порушень та недоліків, що мають місце у правилах оформлення та зберігання окремих видів документів, виготовлення та використання матеріалів письма, штампів, печаток; об'єкти автотехнічної експертизи- для встановлення причин дорожньо-транспортних пригод, що пов'язані з технічними недоліками транспортних засобів, а також порушеннями, що мали місце у роботі осіб, які відповідають за експлуатацію і ремонт транспортного засобу та ін.[79];

б) за територіальною ознакою (проводяться на основі експертних матеріалів, що належать до окремої території або діяльності конкретних установ). Наприклад, узагальнення причин і умов, що сприяють скоєнню крадіжок в окремих галузях господарства або в окремому регіоні, чи узагальнення причин, що привели до порушень правил техніки безпеки будівельних, сільськогосподарських та інших робіт, узагальнення причин, що привели до порушень правил протипожежної безпеки торгівельних підприємств, виробничих об'єктів та ін.;

в) за окремими категоріями та группами правопорушень (вихідними даними для узагальнення такого роду можуть бути профілактичні пропозиції, що були розроблені при проведенні конкретних експертиз [35,c.152].

В криміналістичній літературі немає одностайності в вирішенні питання, де експерт повинен викласти свої висновки профілактичного характеру - у своєму висновку чи в окремому документі (листі, повідомленні, рекомендації). Ряд авторів висловлює думку про те, що експерт не має права відображати встановлені обставини профілактичного характеру у висновку, інші науковці вважають, що крім висновку експерта не існує іншого процессуального документа, що відображає думку судового експерта. Останні вважають, що відображення профілактичних питань у висновку надає відомостям процесуального значення [32,c.42-45].

Вважаю, що заслуговує на підтримку думка більшості авторів про те, що спосіб фіксації експертної профілактики залежить, в першу чергу, від форми, в якій вона здійснюється. Якщо профілактика здійснюється у процесуальній формі, то доцільно викласти обставини профілактичного характеру у висновку експерта. Рекомендації про усунення встановлених експертом обставин, які сприяли правопорушенню, також повинні бути викладені у висновку експерта [35,c.148].

З цього правила можна зробити виняток, якщо відомості, встановлені експертом, не можуть бути оприлюднені до закінчення кримінальної справи. В такому випадку експерт може викласти обставини, що сприяли скоєнню злочину, та висловити свої рекомендації в окремому листі. Немає одностайності у вирішенні питання щодо адресата, якому повинні направлятися висновки експерта про обставини, що сприяли скоєнню злочину, та рекомендації щодо їх усунення. Вважаємо, що вказані документи повинні направлятися органу, який призначив експертизу. Безпосереднє звертання у відповідні установи і організації допускається лише у тих випадках, якщо профілактичні рекомендації експерта не були використані особою чи органом, що призначили експертизу. При цьому спочатку повинен бути отриманий дозвіл слідчого чи прокурора на використання відповідних матеріалів при складанні профілактичних рекомендацій [13,c.40].

Профілактичні рекомендації експерта можуть бути загальними та детальними. У загальних рекомендаціях вказуються тільки основні напрями, в рамках яких слід в подальшому вести науково-технічні дослідження для розробки заходів щодо попередження злочинів. Детальні рекомендації містять у собі конкретні заходи технічного або організаційно-правового характеру, які спрямовані на усунення обставин, що сприяли скоєнню злочин [35,c.150].

2. Перспективи розвитку та підвищення ефективності експертної профілактики

Можливість|спроможність| ініціативних дій надає експертові КПКУ: “Якщо при здійсненні експертизи експерт встановить обставини, які мають значення для справи|речі|, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право вказати на них в своєму висновку|укладенні|”. Прояв|вияв| ініціативи -- право, а не обов'язок експерта [90].

Право на ініціативні дії, поза сумнівом|безсумнівно|, займає|позичає| важливе|поважне| місце| в системі прав експерта при здійсненні експертизи. Але|та|, як всяке|усяке| право, воно залишиться чисто декларативним, якщо закон не передбачить заходів реалізації цього права, якщо йому не відповідатимуть чиїсь обов'язки по реалізації ініціативних пропозицій|речень| експерта. Тим часом, існуючий стан речей не тягне за собою подібних обов'язків для органу, який призначив експертизу: він вільний враховувати або не враховувати обставини, ініціативно встановлені|установлені| експертом при виробництві призначеної ним експертизи. До того ж, закон не передбачає забезпечення умов для прояву|вияву| експертної ініціативи, задоволення пов'язаних з нею клопотань експерта, межі експертної ініціативи і тому подібне [90].

Найчастіше експертна ініціатива виявляється в профілактичних пропозиціях|реченнях| експерта, і тут виникає проблема більш загального характеру|вдачі| -- законодавчій регламентації профілактичної діяльності судового експерта. Ця область експертної діяльності взагалі обійдена мовчанням в законі, який діє. Тим часом, в літературі по загальній|спільній| теорії судової експертизи і по проблемах експертної профілактики питання про законодавчу регламентацію цієї області експертної діяльності обговорюється вже не один рік, але|та| законодавець наполегливо не реагує на висловлювані при цьому пропозиції|речення|.

“Експертна профілактика, -- пише І.А. Алієв, який сформулював спеціальну теорію експертної профілактики, -- складне системне утворення. Основу його складає діяльність експертів, які на базі своїх спеціальних пізнань виявляють обставини, які фігурують як умови, а іноді|інколи| і причини скоєння злочинів. Виявлення подібних обставин може здійснюватися як в процесі здійснення експертизи, так і в ході узагальнення експертної практики у міру її накопичення. У всіх вказаних випадках виявлені в умовах вживання спеціальних експертних пізнань обставини служать основою для розробки експертами рекомендацій профілактичного характеру|вдачі|, направлених|спрямованих| на усунення цих обставин в майбутньому. Елементами або компонентами експертної профілактичної діяльності є|з'являються|: суб'єкти діяльності, їх функціонування, методи діяльності, її ефективність, структура, нормативне забезпечення, організаційні і методичні зв'язки і стосунки між суб'єктами, які наповнюють цю діяльність реальним матеріальним змістом|вмістом|”[90].

Профілактичні пропозиції|речення| експерта, які містяться|утримуються| у висновках, можуть мати своїм джерелом саме експертне завдання|задавання|, коли відповідні питання про умови або обставини, які сприяли скоєнню злочинів, ставляться перед експертом органом, який призначив експертизу. Вони можуть бути наслідком проявленої|виявляти| експертом ініціативи, виходячи за рамки експертного завдання|задачі|. І в тому і в іншому випадку вони адресуються виключно|винятково| органу, який призначив експертизу, і їх реалізація віддається на розсуд цього органу, що не можна визнати правильним, враховуючи соціальне значення профілактичних заходів взагалі. При цьому орган, який призначив експертизу в реалізації таких пропозицій|речень| фактично безконтрольний, він не зобов'язаний повідомляти експерта про долю його профілактичних пропозицій|речень|. Практично профілактичні пропозиції|речення| експерта можуть бути відбиті в представленні слідчого або ухвалі суду, що зовсім не стає гарантією їх дійсної реалізації [91].

По суті, схожа ситуація складається і тоді, коли за наслідками|за результатами| експертної практики відповідні узагальнення прямують судово-експертною установою на адресу керівників відомств або окремих підприємств або установ. Ніщо, окрім|крім| доброї| волі, не зобов'язує|зобов'язав| останніх реалізувати ці пропозиції|речення| з метою усунення умов або обставин, які сприяли здійсненню тих або інших видів злочинів. Нерідко|незрідка| наслідком таких узагальнень служить пуста відписка керівника підприємства, установи про прийняті заходи по реалізації профілактичних пропозицій|речень|, тоді як ніяких|жодних| реальних заходів не здійснювалося.

Дане питання про реалізацію профілактичних пропозицій|речень| експерта має ще один аспект: реалізація цих пропозицій|речень| в екстремальних ситуаціях, коли її зволікання супроводжується тяжкими наслідками. Мова|промова| йде про виявлення в процесі проведення експертизи| таких обставин, які вимагають негайного усунення, оскільки| вони свідчать|засвідчують| про існуючу загрозу|погрозу| життю і здоров'ю людей, спричинення значного матеріального збитку|шкоди| і тому подібне (висока| вірогідність|ймовірність| повторного вибуху на підприємстві, виходу з|із| ладу|строю| життєво важливих|поважних| систем виробництва або життєзабезпечення і ін.). Звичайний|звичний| порядок|лад| вживання профілактичних заходів через орган, який призначив експертизу, в подібних випадках може привести до непоправних|невиправних| наслідків, тут має бути узаконена інша процедура, яка забезпечує негайну реалізацію профілактичних пропозицій|речень|. Швидше за все|скоріш за все|, в подібних випадках експертові має бути надане право повідомляти про виявлені обставини не тільки|не лише| органу, який призначив експертизу, але і безпосередньо за місцем вживання необхідних профілактичних заходів -- керівникові відомства|, установи або підприємства -- з|із| обов'язковим повідомленням як органу, який призначив експертизу, так і експерта про прийняті заходи в самі стислі терміни.

Вже одне перелічування пов'язаних з експертною профілактикою питань, які вимагають законодавчої регламентації, ясно показує, що в рамках|у рамках| КПК навіть по чисто технічних причинах їх передбачити неможливо, що зайвий раз свідчить|засвідчує| про необхідність внесення змін до спеціального| закону про судову експертизу [71]. Окремий розділ цього закону “Експертна профілактична діяльність” повинен містити|утримувати| норми, які визначають зміст|вміст| і завдання|задачі| цієї діяльності, круг|коло| суб'єктів, які здійснюють її, форми експертної профілактичної діяльності, документальне віддзеркалення|відображення| профілактичних пропозицій|речень| експерта, коло|коло| суб'єктів, які реалізовують ці пропозиції|речення| і їх обов'язки, форми участі співробітників експертних установ в реалізації профілактичних пропозицій|речень| і так далі. В окремій нормі мають бути обумовлені права і обов'язки осіб|облич|, які здійснюють контроль за профілактичною діяльністю експертів (наприклад, керівників структурних експертних підрозділів).

3. Профілактика і експертне| прогнозування

Прогностичному значенню експертних профілактичних досліджень приділяли увагу багато вітчизняних та зарубіжних авторів. І.Я. Фрідман вказував на такі завдання профілактичного характеру, що спрямовані на прогнозування в кримінологічному та криміналістичному аспектах обставин, які сприяють скоєнню злочинів, а також засобів та методів їх виправлення [92,с. 51.]. Інші вчені правильно зауважують, що предмет експертної профілактики складають обставини, як сприяли злочину, а також ті, які можуть сприяти їх вчиненню в майбутньому [4,с.71-73], тобто, обставини прогностичного характеру. На сьогодні криміногенна ситуація в Україні характеризується виникненням нових способів учинення злочинів та винаходу різноманітних засобів протидії їх розслідуванню. В зв'язку з цим, значення набувають профілактичні експертні дослідження, результати яких допомагають правоохоронним та іншим державним органам діяти «на випередження», запобігати злочинам, які можуть виникнути в майбутньому. Тому вбачається актуальним встановити місце експертних профілактичних досліджень прогностичного характеру в експертних технологіях. Застосовувався метод аналізу та узагальнення експертної практики проведення досліджень, які проводилися за власною ініціативою експерта.

За допомогою цього методу експертного прогнозування може бути вирішена|рішати| велика частина|частка| проблем, які виникають при розробці прогнозів. У експертному прогнозуванні існує декілька основних етапів:

1. Підготовка до розробки прогнозу.

2. Аналіз ретроспективної інформації, внутрішніх і зовнішніх умов.

3. Визначення найбільш вірогідних варіантів розвитку внутрішніх і зовнішніх умов.

4. Проведення експертизи.

5. Розробка альтернативних варіантів.

6. Апріорна і апостеріорна оцінка якості прогнозу.

7. Контроль ходу реалізації прогнозу і коректування прогнозу.

На стадії підготовки до розробки прогнозу мають бути вирішені|рішати| наступні|слідуючі| завдання|задачі|:

-підготовлено організаційне забезпечення розробки прогнозу,

-сформульовано завдання|задавання| на прогноз,

-сформульовані робоча і аналітична групи супроводу,

-сформульована експертна комісія,

-підготовлено методичне забезпечення розробки прогнозу,
-|підготовлена| інформаційна база для проведення прогнозу,
| -підготовлений комп'ютерний супровід розробки прогнозу.

Після|потім| ухвалення|прийняття| рішення про розробку прогнозу необхідно призначити виконавців|виконувачів| для цієї розробки. Цій групі працівників доручається організаційне забезпечення розробки прогнозу. Вони також повинні забезпечити методичний і інформаційний його супровід. Якісний експертний прогноз може бути розроблений тільки|лише| тоді, коли він добре підготовлений, якщо в його розробці задіяні компетентні фахівці|спеціалісти|, коли використана достовірна інформація, коли оцінки отримані|одержувати| коректно і коректно оброблені. Для розробки якісного прогнозу необхідне використання сучасних технологій, супроводжуючих і підтримуючих процес розробки [63].

До складу експертної комісії запрошуються фахівці|спеціалісти|, професійно|професіонально| знайомі з|із| об'єктом експертизи. Якщо потрібна багатоаспектна оцінка об'єкту, або оцінюватися|оцінювати| повинні різнорідні об'єкти і для цього потрібні фахівці|спеціалісти| різних професій, то експертна комісія має бути сформована так, щоб в її склад входили фахівці|спеціалісти|, здатні|здібні| професійно|професіонально| оцінити|оцінювати| всі основні аспекти прогнозованої проблеми [72]. Завданням аналітичної групи є|з'являється| методична підготовка процесу прогнозування. До складу аналітичної групи входять фахівці|спеціалісти|, які володіють професійними знаннями і досвідом|дослідом| проведення прогнозних розробок. Розробка прогнозу має бути проведена методично грамотно, вживані методи повинні відповідати характеру|вдачі| прогнозованої ситуації і характеру|вдачі| інформації, яку належить отримати|одержувати|, проаналізувати і обробити. Також розробка прогнозу має бути чітко регламентована, тобто|цебто| робоча група повинна підготувати необхідну документацію, до складу якої входять: офіційно оформлене рішення|розв'язання| про проведення прогнозу, склад експертної комісії, графік розробки прогнозу, контракти з|із| фахівцями|спеціалістами|, які запрошуються|приваблюють| для його розробки і так далі. Фахівці|спеціалісти| мають бути забезпечені всією необхідною інформацією про об'єкт прогнозування. Корисним може опинитися спеціально підготовлений аналітичною групою аналітичний огляд з прогнозованої проблеми. При роботі з|із| багатоваріантними прогнозами доводиться мати справу|річ| з|із| великими об'ємами|обсягами| інформації, яка до того ж, повинна аналізуватися і оброблятися відповідно до використовуваної технології розробки прогнозу. Це неможливо зробити без комп'ютера і відповідного програмного забезпечення.

При аналізі ретроспективної інформації про об'єкт прогнозування передбачає|припускається| чітке розділення|поділ| кількісної і якісної інформації. Кількісна інформація (достатньо|досить| надійна) використовується для розрахунків по екстраполяції динаміки зміни прогнозованих параметрів, за визначенням найбільш вірогідних тенденцій їх зміни. Якісна ж інформація класифікується, систематизується і служить підставою|основою| для оцінок експертів і використовується для розробки експертних прогнозів [62]. При розробці прогнозу необхідний аналіз внутрішніх умов об'єкту прогнозування, змістовний аналіз їх особливостей і динаміки розвитку.

Якщо розроблені математичні, імітаційні, аналогові і інші моделі функціонування об'єкту, прогнозування і зміни внутрішніх умов, то в них вводяться|запроваджують| необхідні дані і на їх підставі|основі| проводяться|виробляють| розрахунки, які дозволяють оцінити|оцінювати| найбільш вірогідні зміни внутрішніх умов об'єкту прогнозування. При розробці прогнозу, зовнішнім умовам, зовнішньому середовищу|середі| функціонування об'єкту прогнозування повинно приділятися|уділяти| не менше уваги, ніж внутрішнім [62].

Внутрішнє середовище|середа|, як внутрішня умова об'єкту прогнозування, включає: внутрішньоорганізаційні процеси, технологію, кадри, організаційну культуру, управління функціональними процесами. Зовнішнє середовище|середа|, включає загальне|спільне| зовнішнє оточення і безпосередньо ділове оточення організації.

Визначення найбільш вірогідних варіантів розвитку внутрішніх і зовнішніх умов об'єкту прогнозування є|з'являється| одним з центральних завдань|задач| розробки прогнозу. На цьому етапі розробки прогнозу на підставі аналізу внутрішніх і зовнішніх умов і всієї наявної інформації про об'єкт прогнозування в результаті|унаслідок| роботи експертної комісії заздалегідь визначається перелік можливих альтернативних варіантів зміни внутрішніх і зовнішніх умов. Після|потім| їх попередньої оцінки з|із| переліку виключаються альтернативні варіанти, реалізація яких в прогнозований період сумнівна або ж вірогідність|ймовірність| їх реалізації нижче заздалегідь встановленого|установленого| порогового значення. Альтернативні варіанти, які залишилися, піддаються більш поглибленій оцінці з метою визначення альтернативних варіантів зміни внутрішніх і зовнішніх умов, здійснення яких найімовірніше|певно|.

На цьому етапі розробки прогнозу передбачається|припускається| найбільш активна робота експертів за визначенням і оцінкою ключових|джерельних| подій, настання|наступ| яких очікується в прогнозованому проміжку часу [62].

Попередній етап розробки прогнозу дає інформацію, необхідну аналітичній групі для проведення експертизи. Експертам надається інформація про найбільш вірогідну зміну внутрішніх і зовнішніх умов, на основі раніше проведеного аналізу формулюються питання, на які мають бути отримані|одержувати| відповіді в результаті|унаслідок| проведення експертизи, намічаються найбільш вірогідні сценарії розвитку подій.

В залежності від природи об'єкту прогнозування, від характеру|вдачі| оцінок і думок, які мають бути отримані|одержувати| в процесі проведення експертизи, визначаються конкретні типи організації і проведення експертизи. Експертизи можуть бути однотуровими| і багатотуровими, анонімними і такими, що передбачають відкритий|відчиняти| обмін думками|.

Різноманітні|всілякі| методи використовуються при порівняльній оцінці об'єктів, при прогнозі кількісних і якісних значень параметрів прогнозованого об'єкту, починаючи|розпочинати| від різних модифікацій методу Делфі і кінчаючи різноманітними|всілякими| процедурами методу мозкової атаки. Характер|вдача| експертної інформації, яку передбачається|припускається| використовувати при розробці прогнозу, накладає певні вимоги на вибір конкретного методу організації і проведення експертизи. Якщо прогнозований об'єкт достатньо|досить| складний і багатоаспектний, то доцільне використання комплексних методів організації і проведення експертизи при проведенні експертизи для розробки прогнозу аналітична група може використовувати анкетування і інтерв'ювання[63].

Підготовлена на попередніх етапах інформація, у тому числі і отримана|одержувати| від експертів, використовується при безпосередній розробці прогнозу. Як правило, маловірогідні|малоймовірні| випадки, коли заздалегідь|наперед| відомо в якому напрямі|направленні| відбуватимуться|походитимуть| зміни внутрішніх і зовнішніх умов, яка стратегія буде вибрана організацією при тому або іншому розвитку подій. Адже розвиток організації в прогнозованому майбутньому залежить від різних чинників|факторів|, а також від їх поєднання і взаємодії. З|із| цього можна зробити висновок, що при стратегічному плануванні|планеруванні| і в інших випадках використання прогнозів необхідно розглядати|розглядувати| різні альтернативні варіанти розвитку подій, як сприятливі, так і несприятливі.

На попередніх етапах були визначені найбільш вірогідні зміни основних внутрішніх і зовнішніх умов, що визначають хід прогнозованих подій. Для найбільш вірогідних альтернативних варіантів, їх змін, мають бути розроблені найбільш вірогідні альтернативні варіанти розвитку прогнозованих подій.

Допустимо, однією з цілей розробки прогнозу є|з'являється| визначення динаміки розвитку кількісних показників і параметрів, то використовується отриманий|одержувати| на попередніх етапах розробки прогнозу об'єм|обсяг| інформації (кількісно і якісно) і відповідні методи екстраполювання (визначення зміни прогнозованих показників і параметрів в майбутньому), розраховуються криві їх зміни в прогнозованому проміжку часу. Але|та| ми не завжди маємо необхідну інформацію для використання кількісних методів екстраполяції. Ця межа характерна|вдача| для сучасного етапу економічного життя, є відсутність необхідних для розрахунків статистичних даних, оскільки колишні економічні залежності і закономірності змінилися. Тому, як правило, єдиним способом екстраполяції показників і параметрів на прогнозований проміжок часу залишається спосіб побудови|шикування| експертних кривих. Ці криві відображають|відбивають| оцінку динаміки зміни прогнозованих значень показників і параметрів експертами [62].

Експерти визначають критичні крапки|точки|, в яких тенденція зміни значень прогнозованих показників і параметрів може змінитися під дією тих або інших чинників|факторів|. А потім, в кожній з критичних крапок|точок|, розташованих|схильних| на осі часу, оцінюються|оцінюють| очікувані|сподівані| значення прогнозованих показників і параметрів, а також характер|вдача| їх зміни в інтервалі між двома критичними крапками|точками|.

При розробці варіантного прогнозу має бути проведена|виробляти| екстраполяція прогнозованих значень показників і параметрів для різних варіантів початкових|вихідних| умов і для різних варіантів можливих альтернативних варіантів динаміки їх змін. Разом з цим, кожний альтернативний варіант прогнозу, який розробляється, може супроводитися|супроводжуватися| описом прогнозованого розвитку подій.

Апріорна і апостеріорна оцінка якості прогнозу. Оцінка якості прогнозу - одна з центральних проблем в процесі розробки управлінських рішень|розв'язань|. Ступінь|міра| довіри до розробленого прогнозу багато в чому впливає на рішення|розв'язання| і позначається на ефективності управлінських рішень|розв'язань|, які приймаються з використанням розробленого прогнозу.

Проте|однак| оцінка якості прогнозу є|з'являється| достатньо|досить| складним завданням|задачею| не тільки|не лише| в час, коли прогноз тільки|лише| розроблений (апріорна оцінка), але і в час, коли прогнозована подія вже відбулася (апостеріорна оцінка). Тут слід також відзначити той факт, що якісний прогноз при ухваленні|прийнятті| рішення може бути використаний по-різному.

Якщо з боку керівництва організації не визнається|опиняється| значний вплив на хід розвитку подій, а лише здійснюється спостереження за ним, то після|потім| настання|наступу| кінця прогнозованого періоду необхідно лише зіставити значення спрогнозованих показників і параметрів з|із| отриманими|одержувати| насправді. Це дозволяє оцінити|оцінювати| якість розробленого прогнозу апостеріорно [51].

Після|потім| розробки прогнозу мають бути визначені критерії, по яких точність прогнозу може бути оцінена. Зазвичай|звично| для оцінки прогнозу використовуються два методи: диференціальний і інтегральний.

Інтегральний метод припускає|передбачає| узагальнену оцінку якості прогнозу на базі оцінки якості прогнозу по приватних критеріях. При диференціальному методі оцінюються|оцінюють| набори оцінок окремих складових якості прогнозу, які мають достатньо|досить| чіткий об'єктивний сенс. Цими критеріями можуть бути: ясність і чіткість завдання|задавання| на прогноз, відповідність прогнозу завданню|задаванню|, своєчасність розробки прогнозу, професійний рівень розробки прогнозу, надійність використаної інформації і так далі.

Прикладом|зразком| використання інтегрального методу може служити критерій «інтегральна якість експертного прогнозу».

Якість експертного прогнозу визначається по таких критеріях, як:
*| компетентність (або, в більш загальному вигляді|виді|, якість) експерта;

*якість інформації, яка представляється|уявляє| експертам;

*якість експертної інформації, яка поступає|надходить| від експертів;
*рівень технології розробки прогнозу.

Якщо період прогнозування вже завершився, то необхідно зіставити спрогнозовані значення показників і параметрів з|із| отриманими|одержувати| в результаті|унаслідок| ходу прогнозованих подій, який реалізувався насправді. И тут на перший план виступає|вирушає| питання, - по якому критерію оцінювати якість прогнозу апостеріорно. Як приклад|зразок| критеріїв оцінки точності прогнозу можна привести наступну|слідуючу| формулу:



K1=|X-И|K2=|lnX/И|

де X--| значення оцінки показника, яке прогнозувалося;
U--истинное значення оцінки показника.

Після того, як прогноз підготовлений і представлений|уявляти| керівництву організації, наступає|настає| етап після|потім|прогнозної роботи з|із| підготовленим матеріалом. Варіантна розробка прогнозу припускає|передбачає| розробку прогнозу при різних альтернативних варіантах умов і припущень|гадок|. А вони можуть змінитися [45]. Події, які вчора|учора| здавалися|видавалися| маловірогідними|малоймовірними|, сьогодні відбуваються|походять|, а ті, які здавалися|видавалися| найбільш вірогідними, не відбуваються|походять|.
Тому невід'ємною частиною|часткою| сучасної технології прогнозування є|з'являється| періодичне, в залежності від змін, які відбуваються|походять|, здійснення моніторингу ходу реалізації прогнозованого розвитку подій. Моніторинг дозволяє своєчасно виявляти значні відхилення в ході розвитку подій. Якщо вони можуть зробити принциповий вплив на подальший|дальший| хід подій в частині,|частці| яка стосується ухвалення|прийняття| важливих|поважних| стратегічних рішень, то прогноз має бути підданий коректуванню. Корективи можуть бути різного рівня значущості, складності, трудомісткості|трудомісткий| і так далі Якщо вони не дуже значні|, то ця проблема може вирішуватися|розв'язуватися| на рівні аналітичної групи, супроводжуючої розробку прогнозу. Якщо корективи істотніші|суттєві|, то може бути потрібне додаткове залучення окремих експертів, а в особливо важливих|поважних| випадках за наявності значних змін - додаткова робота експертної комісії з|із| можливою зміною її складу. Останнє необхідне особливо в тих випадках, коли для коректування прогнозу потрібне залучення фахівців|спеціалістів| іншого професійного орієнтування.

Також слід сказати про особливості застосування експертного методу прогнозування. Практичний досвід|дослід| в області розробки найширшого спектру прогнозів складних соціально-економічних систем з використанням методів обробки фактографічної інформації неминуче призводить дослідників до висновку|укладення|, що суворо формалізовані методи прогнозування, зокрема економіко-статистичні і методи математичного моделювання, все частіше терплять фіаско і є|з'являються| неспроможними в цілому ряду|лаві| ситуацій [62].

Виявлення такого роду проблем прогнозування, пов'язаних з особливостями функціонування соціально-економічних систем і їх оточення передбачає взаємодію в ході ведення відповідних досліджень об'єкту, принаймні, двох типів суб'єктів проведення робіт. До перших відносяться особи|обличчя|, безпосередньо зацікавлені у виявленні проблемної ситуації, а до других - джерело інформації по об'єкту. Суб'єкт експертизи першого роду - це, як правило, особа|обличчя|, яка ухвалює рішення в ранзі лінійного або функціонального керівника відповідної ланки управління. Другий суб'єкт проведення дослідницьких робіт потрібний безпосередньо для опису і оцінки майбутніх подій. Для чого залучають|приваблюють| фахівців|спеціалістів|, осіб|облич| компетентних в досліджуваній проблемі, наочній|предметної| області - експертів. При цьому використовують специфічні методи отримання|здобуття| інформації, її формального опису і обробки.

Відповідні методи отримали|одержували| в літературі найменування методів експертних оцінок, або що, мабуть, більшою мірою відображає|відбиває| суть робіт, які проводяться, - експертизи [45].

Експертиза (методи експертного оцінювання) в даний час|нині| може бути визнана одним з небагатьох, а може бути і єдиним інструментом практичного обгрунтування і вироблення прогнозів в умовах слабкої|слабої| визначеності (або невизначеності) і структурованості об'єктів прогнозування і їх оточення, перш за все|передусім| при довгостроковому періоді попередження прогнозу. Слід відмітити|помітити|, що іноді|інколи| для виразу|вираження| тієї ж суті|сутності| використовують синонімічні терміни «методи обробки експертних оцінок» або «експертне оцінювання», які в загальному|спільному| випадку не є|з'являється| коректною відповідністю. Поняття «експертиза» є|з'являється| більш ємким|ємним| і має на увазі під собою всю сукупність оцінно-аналітичної діяльності, яка виконується із|із| залученням експертів для оцінки і/або аналізу об'єктів експертизи [55] .

Термін «експертне оцінювання» щодо|відносно| поняття «експертиза» несе більш приватний характер|вдачу| і виражає|виказує| спосіб отримання|здобуття| інформації щодо|відносно| об'єкту, який вивчається. Експертиза як процедура вироблення рішень|розв'язань| по отриманню|здобуттю| прогнозної інформації може включати у тому числі і методи обробки експертної інформації.

Методи, використовувані в експертизі є сукупністю наукових методів аналізу складних проблем розвитку систем. Вони припускають|передбачають| організацію спеціальної процедури отримання|здобуття| інформації, коли фахівці|спеціалісти| в області вирішуваної|рішати| проблеми, використовують кількісні методи оцінювання і порівнянь, як при організації процедури експертної оцінки, так і при обробці її результатів. При цьому як первинне джерело інформації про об'єкт дослідження виступає|вирушає| думка окремої особи|обличчя|, фахівця|спеціаліста| в даній області - експерта. Отримана |одержував результаті|унаслідок| обробки індивідуальних оцінок експертів їх узагальнена думка приймається як вирішення проблеми. Таким чином, основою методів експертних оцінок виступає|вирушає| інтуїтивно-логічний аналіз проблеми з|із| подальшою|наступною| кількісною оцінкою думок і формалізованою процедурою обробкою результатів оцінювання на основі використання економіко-математичних методів. Методи проведення експертиз часто використовуються не тільки|не лише| як один з можливих інструментів прогнозування розвитку складних систем, але і як спосіб обгрунтування тих або інших управлінських рішень|розв'язань|. Тому слід окремо відзначити різницю в розумінні використання термінології експертного оцінювання з метою проведення прогнозних досліджень і обгрунтування ухвалюваних рішень|розв'язань| в практиці управління складними соціально-економічними системами.

Результати здійснення прогнозних розрахунків методами експертного оцінювання можуть служити основою для обгрунтування і вироблення управлінських рішень|розв'язань|, які по суті своїй в остаточному варіанті не можуть не набрати вигляду імперативу, пропонованого до виконання в директивному або індикативному порядку[56]|ладі|.

Зазвичай|звично| при проведенні експертизи прийнято виділяти декілька взаємозв'язаних основних етапів, усередині|всередині| яких також можливе виділення логічно завершених кроків. Підставою|основою| для початку дій із проведення процедури експертного прогнозування є|з'являється| виявлення і усвідомлення менеджментом суб'єкта управління необхідності зниження рисок невизначеності розвитку об'єкту прогнозу, а також розуміння неможливості через яких-небудь обставин ефективного застосування|вживання| альтернативних інструментів прогнозування. В цьому випадку ініціюється експертне дослідження.

1 етап. Створюється група управління експертизи, визначаються цілі і завдання|задачі| експертизи, обгрунтовується її необхідність; визначаються основні етапи і порядок|лад| здійснення експертизи, терміни виконання окремих робіт і експертизи в цілому|загалом| і тому подібне.

2 етап. Формування експертної групи, здійснюються підбір і формування складу експертної групи.

3 етап. Обгрунтування і визначення технології і форми вилучення|видобування| інформації з|із| експертів. Він присвячений розробці способу організації і методики проведення опиту|опитування| експертів.

4 етап. Розробка методики і способу організації обробки результатів експертного опиту|опитування|.

5 етап. Проведення експертного опиту|опитування|, а результатом його в більшості випадків є|з'являється| отримання|здобуття| сукупності індивідуальних оцінок об'єкту прогнозу експертами групи.

6 етап. Обробка результатів п'ятого етапу відповідно до методик обробки, отриманих|одержувати| на четвертому етапі.



Список використаних джерел

1. Абрамова В.М. Экспертные ошибки: причины, последствия, профілактика.- К., 2004. - 260 с.

2. Абрамова В.М. Экспертные ошибки: причины, последствия, профилактика: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. - К., 2004. - 19 с.

3. Алиев И.А. Проблемы экспертной профилактики / И.А. Алиев. - Баку: Азернешр, 1991. - 312 с.

4. Алиев И.А. Методические проблемы экспертной профилактики. - Баку: МЮ Азерб. ССР, 1987. - 70 с.

5. Арзуманян Т.М., Танасевич В.Г. Бухгалтерская экспертиза при расследовании и судебном разбирательстве уголовных дел. - М., 1975. - 135 с.

6. Арсеньев В.Д. Назначение и производство судебных экспертиз. - М.: Научная литература, 1988. - С.335.

7. Арсентьев В.Д. Соотношение понятий предмета и объекта судебной экспертизы / Проблемы теории судебной экспертизы: Сб. науч. тр. - М.: ВНИИСЭ. - М., 1980. - Вып. 44. - с. 4-15.

8. Архів ДонНДІСЕ, № 965 від 02.13.2002.

9. Архів ДонНДІСЕ, № 5416 від 02.10.2004.

10. Архів ДонНДІСЕ, № 1315 від 07.04.2005.

11. Астениров З.А., Гаджиев Н.Г. Выявление и профилактика экономических нарушений (экономико-правовой аспект)//Бухгалтерский учет. - 1996. -№2. - С.59-61.

12. Атанесян А.А. Опыт профилактической работы Армянской НИЛСЭ / Атанесян А.А. // Правовые, организационные и методические проблемы профилактической деятельности учреждений судебной экспертизы : материалы Всесоюзной науч.-практич. конф., Баку, 9 - 10 октября 1986 г. - Баку, 1986. - С. 41 - 43.

13. Балакшин В. Заключение эксперта как средство доказывания по уголовному делy//Законность. - 1999. - №1. - С.37-40.

14. Балдова Н., Голубева А. Определение размера ущерба судебно-бухгалтерской экспертизой//Советская юстиция. - 1998. - №18. - С.26-27.

15. Баранов В.М. Истинность норм советского права. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. - 400 с.

16. Белкин Р.С., Педенчук А.К. Понятие экспертных ошибок и их классификация // Общетеоретические, правовые и организационные основы судебной экспертизы: Сб. науч. трудов. - М.: ВНИИСЭ, 1987. - С. 59-66.

17. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. - 2-е изд., доп. - М.: Мегатрон, 2000. - 333 с.

18. Белкин Р.С Криминалистическая энциклопедия. - М.: БЕК, 1997. - С. 172.

19. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособие для вузов. - 3-е изд., доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА “Закон и право”, 2001. - С. 65.

20. Болдова Н.К., Голубева А. Судебно-бухгалтерская экспертиза. - М.: Экономика, 1993. - 239 с.

21. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови /Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. - 1440 с.

22. Букалов К.А. Процессуальные и криминалистические вопросы назначения судебной товароведческой экспертизы. - Саратов, 1976. - 230 с.

23. Габуния Г.Г. О некоторых вопросах реализации профилактических рекомендаций экспертов // Правовые, организационные и методические проблемы профилактической деятельности учреждений судебной експертизы: Материалы Всесоюзной научно-практической конференции (9-10 октября 1986 г.).-Баку,1986.С-33

24. Гаджиев Н., Гаджикасумов С. Использование специальных познаний аудитора в судебно-следственной практике//Российская юстиция. - 1997. - №5. - С.20-21.

25. Гаджиев Е. Экспертам-аудиторам специальную подготовку//Российская юстиция. - 1995. - №2. - С.17.

26. Гаджиев Н. Современная экономическая преступность: экспертно-ревизионные аспекты//Российская юстиция. - 1995. - №11. - С 55-59.

27. Гаджиев Н. Документальный контроль по выявлению правонарушений в экономике//Законность. - 1996. - №10. - С.26-30.

28. Гантмахер Ф.Р. Теория матриц. - 3-е изд. - М.: Наука, 1967. - 575 с.

29. Георгиев А. Организация судебно-бухгалтерских експертиз // Социалистическая законность. - 1974. - №12. - С.40-41.

30. Грановский Г.Л. Природа, причины экспертных ошибок и пути их устранения. М.: ВНИИСЭ, 1983. - №. 2. - С. 1-9.

31. Грановский Г.Л. Основы трасологии (особенная часть). - М.: МООП СССР, 1967. - 240 с.

32. Грамов Н. Заключения эксперта - как источник доказательств // Законность. - 1997. - №9. - С.42-45.

33. Громов Н, Смородинова А., Соловьев В. Заключение эксперта: от мнения правоведа до выводов медика (обзор практики)//Российская юстиция. - 1998. - №8. - С.31-33.

34. Гуреев В.И. Подготовка и назначение судебных экспертиз по уголовным и гражданским делам. - Минск, Финансы и статистика, 1994. - 189 с.

35. Гуріна Д.П. Експертна профілактика : форми реалізації, та способи фіксації.// Вісник Академії адвокатури України.-2009.-№1(14).- С.146-151

36. Давудов Ф.Э. Научные основы, методика экспертной профилактики и опыт профилактической работы Азербайджанского НИИСЭ // Вопросы судебной экспертизы. - Баку, 1974. - № 17. - с. 3-6.

37. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка в 4-х т. - / В.И. Даль. - М.: Русский язык, 1989. - Т. 2. - 780 с.

38. Джужа О.М., Іванов Ю.Ф. Профілактика злочинності // Юрид. енцикл. у 6 т. - К.: Українська енцикл., 1998-2004. - Т. 5. - С. 184.

39. Дмитриенко Т. Новые виды судебно-экономических экспертиз//Хозяйство и право. - 1993. - №10. - С.29-38.

40. Ефименко А.В. Экспертная профилактика как одна из форм судебно-зкспертной деятельности // Судебная экспертиза.- 2004.-№1.-С.82-84.)

41. Зажицкий В. Заключение аудитора - экспертиза или ревизия//Российская юстиция. - 1994. - №8. - С.28-30.

42. Зудин В.Ф. Социалистическая профилактика преступлений. - М., 1983. - С. 140-145.

43. Зуев Е.И. Непроцессуальная помощь сотрудника криминалистического подразделения следователю.М.: ВНИИ МВД СССР, 1975.(Б-ка експерта).С.33

44. Іщенко А.В., Красюк І.П., Матвієнко В.В. Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування злочинів. - К.: НАВСУ, 2002. - С. 52-80.

45. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень. - К.: НАВСУ, 2003. - С. 116.

46. Керівництво з розслідування злочинів: науково-практичний посібник / Кол.авторів: В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін.; за ред. В.Ю. Шепітька. - Х.: «Одіссей», 2009. - 960 с. - С. 188, 215, 227.

47. Кононенко И.П. Об основных направлениях и организации профилактической работы в судебно-экспертном учреждении / И.П. Кононенко // Пути совершенствования методики и организации профилактической деятельности экспертных учреждений : материалы Всесоюзного науч.-практич. семинара, Киев, 27 - 29 апреля 1976 г. - Москва, 1978. - С. 14 - 17.

48. Кравец Г., Суходуб П. Полнее использовать возможности бухгалтерской экспертизы//Социалистическая законность. - 1974. - №1. - С.57-59.

49. Кривенко Т., Куранова Э. Расследование преступлений в сфере экономики//Законность. - 1995. - №8. - С.14-19.

50. Кривенко Т., Куранова Э. Расследование преступлений в кредитно-финансовой сфере//Законность. - 1996. - №1. - С.19-25.

51. Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти. - Кол. авторів: Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. - 684 с. - С. 211 - 214.].

52. Кримінально - процесуальний кодекс України за станом законодавства на 01.01.2010 р. - К.: Парлам вид. 2006. - 207 с.

53. Кримінальний Кодекс України за станом законодавства на 01.01.2010 року // Офіц. Вид. - Х., 2002. - 256 с.

54. Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій / К82 П. Д. Біленчук, А. П. Гель, М. В. Салтевський, Г. С. Семаков. -- К.: МАУП, 2001. -- 216 с.

55. Криминалистика / Под ред. Н.П. Яблокова. - М.: БЕК, 1995. - С. 7.

56. Криминалистика: Учебник. - СПб.: Лань, 2001. - С.18.

57. Крылов И.Ф. Судебная экспертиза в уголовном процессе. - М.: Юридическая литература, 1963. - 370 с

58. Лапин Е. Ревизия аудитора по уголовным делам//Законность. - 1998. - №9. - С.8-12.

59. Лошманов В.П. Вопросы експертной профилактики дорожно-транспортных происшествий.стр.106-109.

60. Лисиченко В.К. К вопросу о предмете и содержании советской криминалистики: Материалы 2-й Респ. конф. судеб. медиков и криминалистов. - К.: УОСМиК, 1958. - С. 93.

61. Моисеев А.М., Бордюгов Л.Г. Экспертная технология установления признаков преступления // Человек, закон, общество. Научно-популярный и общественно-политический правовой журнал. - Донецк: Донецкая областная организация Союза юристов Украины. - № 3-4 (5-6). - 2001. - С. 63-67.

62. Моїсєєв О.М. Проблеми непроцесуального дослідження матеріальних носіїв криміналістичної інформації // Правничий часопис Донецького університету. - № 1(7). - Донецьк, 2002. - С. 54 - 56.

63. Махтаев М.Ш. Основы теории криминалистического предупреждения преступлений: Монография. - М.: Изд-во Раритет, 2001. - С. 96.

64. Наринский А.С., Гаджиев Н.Г. Экономико-правовой контроль хозяйственных злоупотреблений//Бухгалтерский учет. - 1993. - №9. - С.38-39.

65. Наумов С.С. Профилактика преступлений с помощью технических средств: Автореф. дис.канд. юрид. наук. - М., 2001. - С. 13-14.

66. Орлов Ю.К. Судебная экспертиза как средство доказывания в уголовном судопроизводстве. Научное издание. - М.: Институт повышения квалификации Российского федерального центра судебной экспертизы, 2005. - 264 с.

67. Орлов Ю.К. Производство экспертизы в уголовном судопроизводстве. - М.: БЕК. - 310 с.

68. Палий В.М., Попов Ю.П. и др. Голографическая защита ценных бумаг и предметов: состояние и перспективы // Криміналістика і судова експертиза. - К., 1997. - Вип. 48. - С.106.

69. Профилактическая деятельность экспертных учреждений системы Министерства юстиции СССР (методическое пособие для судей, следователей и судебных экспертов). - М., 1980. - 186 с. - С. 87-88

70. Прохоров-Лукин Г.В. Установление фактических данных об автомобилях методами криминалистических экспертиз. - К., 2000. - 412 с.

71. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 28. - Ст.232.