Поняття та методи криміналістики

Размещено на http://www.allbest.ru/

18

ВСТУП

Розвиток процесуальної думки наприкінці 19 століття та потреби практики створили умови для відгалуження від фундаментальних правових галузей знань багатьох спеціальних, які мали спочатку прикладний характер. Це були судова медицина, криміналістика, судова психологія та інші.

Уперше про криміналістику як систему спеціальних знань згадав Г. Гросс у своїй роботі “Керівництво для судових слідчих як система криміналістики” (1892р.). Г. Гросс предмет криміналістики визначив так: “Криміналістика по своїй суті починається там.., “де встановлюють” .., яким саме способом учиняються злочини? Як досліджувати ці способи і розкривати їх, які були мотиви що спричинили до злочину, яка була мета - про все це нам не говорить ні право, ні процес. Все це складає предмет криміналістики”.

Наступні визначення предмета криміналістики є вдосконаленням основних положень, які були зазначені ще у Г. Гросса. Так, С.Н. Трегубов писав, що предметом криміналістики є “використання методів природничих наук і технічних знань при розкритті злочинів і встановленні особистості злочинця”.

Криміналістика - це юридична наука, яка виникла у надрах кримінального процесу у минулому столітті як сукупність технічних засобів і тактичних прийомів, а також способів їх використання для розкриття злочинів. Це означає, що криміналістика вивчає злочин. Проте злочин є предметом пізнання інших наук, які досліджують деякі специфічні сторони, властивості і особливості злочинної діяльності для боротьби з нею. В цьому аспекті криміналістика має свій предмет пізнання.

Злочин є складним соціальним явищем, яке характеризується своєю структурою, зв'язками і відношенням між його елементами. Пізнані та кількісно відтворені відношення набувають властивостей закономірностей, що належать саме цій структурі. Тому криміналістика досліджує злочин передусім як динамічний процес, тобто його діяльнісну сторону.

Елементи динамічної системи в процесі вчинення злочину взаємодіють між собою, створюють сукупність послідовних процедур, які називаються механізмом злочину. Останній є однією із сторін злочину, яку вивчає криміналістика. Усвідомлення механізму злочину в процесі його розкриття є однією з важливих задач, тому що не встановивши динаміки події - як, коли і при яких обставинах, якими засобами і в якій послідовності розгорталася картина злочину на місці його вчинення, не можна зрозуміти його мотивів і причин, дати йому кримінально-правову оцінку, і, зрештою, скласти уявлення про зовнішній вигляд злочинця та сконструювати динамічну модель його поведінки.

Криміналістику цікавить безпосередньо предмет, на який був спрямований злочин, тому що між ним і злочинцем була взаємодія. Встановлення відношень і взаємозв'язків між предметом посягання і суб'єктом злочину має безпосереднє значення для його розшуку і встановлення особистості злочинця.

ЗАВДАННЯ № 1. Тема: «Криміналістичне дослідження зовнішності людини»

Зовнішній вигляд (зовнішність) людини здавна використовують під час впізнання та кримінальної реєстрації злочинців. Зовнішність людини залишається відносно незмінною протягом усього її життя. Ознаки, які характеризують зовнішню будову людини, називаються ознаками зовнішності. У кожної людини зовнішній вигляд суто індивідуальний і має здатність відображатися в матеріальних слідах та у пам'яті людини у вигляді уявних образів. Ознаки зовнішності є основою криміналістичної ідентифікації під час розв'язання ідентифікаційних та діагностичних завдань.

Вчення про ознаки зовнішності людини, їх матеріальні та ідеальні відображення, методи та засоби їх фіксації й використання для встановлення фактів, які відіграють важливу роль у розкритті та розслідуванні злочинів, називається криміналістичною габітологією, або габітоскопією.

Ознака -- це характеристика, відмінна риса об'єкта. У габітології ознака характеризує зовнішність людини в цілому чи окремі її елементи (зріст, ніс, очі, волосся тощо).

Опис людини за ознаками зовнішності здавна широко застосовують як дієвий інструмент для розшуку та розслідування. Однак тільки наприкінці XIX ст. завдяки науковим дослідженням французького криміналіста-антрополога А. Бертильона опис розшукуваної чи встановлюваної людини перетворився на спеціальну поліцейську систему під назвою “словесний портрет”. Її донині успішно застосовують у практичній діяльності працівники правоохоронних органів усіх держав світу. При цьому мають бути дотримані такі вимоги - Дубягин Ю. П. Словесный портрет (теория и практика антрополого-криминалистического обеспечения розыска и установления неизвестной личности). -- Элиста, 1994.

.

1) Повнота опису. Дотримання цієї вимоги досягають за рахунок всебічного дослідження всіх частин тіла та елементів зовнішності людини. Опис здійснюють з усіх позицій: описують форму, розмір, контур, колір, вагу та інші особливості людини. Опис необхідно здійснювати в анфас і профіль, бо частину елементів можна спостерігати тільки спереду, а частину -- тільки збоку.

2) Системність, або послідовність, опису. Для дотримання цієї ви моги необхідно здійснювати опис від загального до окремого. Тільки за цієї умови опис легко запам'ятовується й містить необхідну сукупність ознак зовнішності. Спочатку в логічній послідовності описують анатомічні ознаки, потім функціональні й супутні.

3) Використання під час опису спеціальної термінології і єдиних понять. Дотримання цієї вимоги дає змогу уникнути розбіжностей в описі зовнішності. Описуючи зовнішність людини, різні суб'єкти -- слідчий, оперуповноважений, дільничний інспектор міліції, експерт -- мають користуватися загальноприйнятими довідниками.

Ознаки зовнішності людини за обсягом класифікують на загальні (що характеризують людину в цілому) та окремі (детальні); за ідентифікаційним значенням -- групові (однаковий зріст, одна національність, однаковий вік) та індивідуальні; за умовами прояву -- статичні (колір волосся, очей) і динамічні (хода, міміка, жестикуляція); за природою -- постійні (що можуть виникнути в людини від народження і зберігатися протягом усього життя); тимчасові (які виникають і зникають з різних причин -- волосся, зуби); необхідні (притаманні певній етнічній групі чи статі -- вуса, борода в чоловіків, коси в жінок); випадкові (що виникли через певні обставини); природні (характеризують різні етапи розвитку людського організму -- молочні чи постійні зуби тощо); штучні (що з'явились як результат зміни зовнішності -- шрами, рубці, татуювання).

Важливою умовою застосування словесного портрета є опис ознак зовнішності з урахуванням їх величини (розміру), форми, положення, а в окремих випадках -- і кольору.

Величина (розмір) -- це кількісна характеристика людського тіла, його частин, елементів і деталей. Це може бути висота, довжина, ширина, глибина. Величина (за винятком зросту) подається у відносних одиницях через порівняння її з іншими частинами тіла. Як правило, величину визначають за допомогою три-, п'яти- або семичленної градації. Тричленну градацію здійснюють за допомогою трьох термінів: “малий”, “середній” і “великий”; п'ятичленну -- п'яти термінів (до даванням до термінів попередньої градації термінів “дуже малий”, “дуже великий”); семичленну -- за допомогою додаткових термінів “нижчий (менший) від середнього” та “вищий (перевищує) від серед нього”.

Форма -- це загальний вид елемента чи ознаки зовнішності, що визначається за допомогою відповідних геометричних понять (квадратний, кулеподібний, опуклий, угнутий, хвилястий, циліндричний, трикутний, ромбоподібний). Часто цю ознаку називають ще конту ром, або конфігурацією.

Положення -- це розташування, як правило, окремого елемента зовнішності відносно інших. Розташуванням (у вертикальному чи горизонтальному напрямі) характеризується кожна описувана ознака зовнішності людини.

Колір -- це спектральна характеристика ознаки зовнішності (волосся, очей, шкіри).

Для опису анатомічних (анатомо-морфологічних) ознак рекомендується дотримуватися такої послідовності: фігура в цілому, голова в цілому, волосся, обличчя в цілому, лоб, брови, очі, ніс, рот і губи, зуби, підборіддя, вуха, шия, плечі, груди, спина, руки, ноги

Під час описування власних і супутніх ознак людського тіла та скелета у померлих, що загинули, убитих і живої людини необхідно враховувати фактори, що впливають на точність спостереження й опису зовнішності за методом словесного портрета.

Уявний образ зовнішності людини є основою різних її матеріальних відображень, які застосовують для ідентифікації цієї людини під час розслідування злочинів, розшуку тих, хто пропав безвісти, та ідентифікації невпізнаних трупів. До таких матеріальних відображень у габітології належать опис методом словесного портрета, суб'єктивний портрет, пластичні реконструкції обличчя за черепом (скульптурний портрет).

Опис методом словесного портрета -- найпоширеніша система відображення ознак зовнішності людини за допомогою спеціальної термінології. Опис здійснюють зверху до низу у двох положеннях обличчя (анфас і правий профіль). Кожна ознака зовнішності характеризується розміром, формою чи контуром, положенням відносно інших частин тіла, кольором. Опис виконують за схемою класифікації анатомічних ознак. Таку саму методику опису ознак зовнішності людини застосовують під час постановки її на кримінальний облік (реєстрації). Опис методом словесного портрета застосовують для пошуку та впізнання злочинця, пошуку особи, яка зникла безвісти, або впізнання трупа. Слідчий або оперативний працівник зі слів потерпілого чи свідка-очевидця складає словесний портрет злочинця за згаданою схемою і використовує його для орієнтування у процесі пошуку.

Опис ознак зовнішності здійснюють на основі даних, одержаних у результаті безпосереднього спостереження загального вигляду осо би, яка описується; зі слів інших осіб, які бачили цю людину чи знають її (потерпілих, родичів, знайомих); за різними документами, де зафіксовано дані про розшукувану особу (матеріалами криміналі стичного обліку, історією хвороби, особовою справою тощо); за результатами вивчення виявлених предметів, які відображають зовнішні ознаки людини (фотознімків, одягу, взуття та ін.); під час огляду трупа чи його частин.

Перевага словесного портрета перед іншими описами ознак зовнішності людини полягає в тому, що він забезпечує системне й однакове визначення ознак елементів зовнішності людини, дає можливість формалізувати ознаки її зовнішнього вигляду, зашифрувати їх символами, скласти код і формулу зовнішності, як це роблять під час заповнення реєстраційних карток на невпізнані трупи й осіб, які пропали безвісти, і введення даних про зовнішність у пам'ять комп'ютера та бази даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем.

До найпоширеніших матеріальних видів відображень зовнішності людини, які використовують в оперативно-розшуковій і слідчій практиці, належать фотознімки (фотокартки, фотопортрети). Крім фото графічних зображень і їх репродукцій у слідчій практиці застосовують й інші різновиди відображень зовнішності людини -- кінофільми, відеозаписи, рентгенівські знімки, друкарські репродукції та ін.

1) Чоловік віком від 38 до 42 років, зріст 166 см, вага 60 кг, худорлявий, слов'янської національності. Волосся чорне, пряме, коротко стрижене. Лоб низький широкий. Брова темні вузькі, дугообразні. Очі карі звуженої форми. Ніс прямий невеликий, ніздрі круглі. Губи прямі ледве припухлі. Підборіддя загострене, виступає вперед. Вуха середнього розміру, звужені донизу. Особливих прикмет немає. Фізичних вад немає. Коли знервується стискує губи, від чого вони стають дуже вузькими.

ЗАВДАННЯ № 2. Тема: «Криміналістична трасологія. Сліди ніг»

Трасологія - розділ криміналістики, який вивчає теоретичні основи слідоутворення, закономірності виникнення слідів, що відображають механізм вчинення злочину, а також розробляє рекомендації щодо застосування методів і засобів вивчення слідів, їх вилучення та дослідження з метою визначення обставин, суттєвих для розкриття, розслідування та попередження злочинів.

У криміналістиці в широкому значенні поняття “слід” розуміють як будь-яке відображення, зміну, зникнення, появу будь-чого на місці події; у вузькому розумінні -- як відображення зовнішньої будови одного об'єкта на другому внаслідок їх взаємодії. Тому вчення про сліди в широкому значенні слова називають слідознавством, а у вузькому -- власне трасологією - Криміналістика (у сучасному викладі): підручник/МВС України, НАВСУ.- К.: Кондор, 2004.- 592 с..

Індивідуальність матеріальних об'єктів і конформність слідів-відображень дають змогу ототожнювати об'єкт за його слідом (пальця, взуття, каналу ствола на кулі тощо).

У трасології слід -- це матеріальний об'єкт, який відображає зовнішню будову об'єкта взаємодії. Він є відображенням одного предмета на іншому, що виникає внаслідок їх взаємодії. У механізмі взаємодії беруть участь два об'єкти: той, що утворює слід, і той, що його сприймає. Взаємодія може бути контактною та безконтактною, тому й сліди поділяють відповідно на контактні (локальні), що утворюються в місці контакту (наприклад, слід пальця, взуття, знаряддя злому), і безконтактні (периферичні) (пиловий слід від склянки, сліди кіптю поверхні навколо предмета, що був на підлозі в кімнаті під час пожежі).

У криміналістичній літературі наводиться кілька класифікацій слідів, найзагальніша з яких -- поділ слідів на три групи:

сліди-відображення передають зовнішню будову тієї частини слідоутворюючого об'єкта, яка контактує з матеріалом, що сприймає сліди;

сліди-предмети -- матеріальні об'єкти особистого, побутового, виробничого призначення, залишені на місці події чи винесені звідти;

сліди-речовини -- частинки лакофарбових покриттів, потожирової речовини, сипких, рідких та газоподібних тіл, які залишаються на предметах на місці події чи зникають звідти.

За видом об'єктів, що утворюють сліди, розрізняють сліди людини, зброї, знарядь, інструментів, виробничих механізмів, транспортних засобів; за механізмом утворення -- сліди нашарування, відшарування, локальні, периферичні, об'ємні та поверхневі. Слід нашарування утворюється в результаті відокремлення частинок від об'єкта, утворює сліди та нашарування їх на об'єкті, який сприймає сліди. Слід відшарування утворюється внаслідок відокремлення частинок від об'єкта, що сприймає сліди.

За зоною взаємодії (контакту) об'єктів сліди поділяють на ло кальні та периферичні. Локальний слід утворюється в місці контакту, периферичний -- за його межами.

За ступенем деформації поверхні, що сприймає сліди, розрізняють сліди поверхневі та об'ємні. Об'ємні сліди утворюються в разі руйнування об'єкта або його пластичної деформації. Поверхневі сліди поділяються на забарвлені та безбарвні. Забарвлені можуть бути нанесені барвником; вони бувають слідами нашарування та відшарування. Безбарвні сліди утворюються безбарвною речовиною.

Засобами фіксації слідів, виявлених на місці події, є протоколювання, фотографування, копіювання, моделювання, вилучення предмета разом зі слідом.

Сліди ніг залишаються на місці вчинення практично будь-якого злочину, але через різні причини їх не завжди можна виявити. Розрізняють сліди босих ніг, сліди взуття та сліди ніг у шкарпетках (панчохах). За слідами босих та вдягнених у шкарпетки (панчохи) ніг ототожнюють людину, а за слідами ніг у взутті -- взуття.

Велику кількість слідів ніг, пов'язаних єдиним механізмом утво рення та напрямом, називають доріжкою. У ній відображаються особ ливості ходи, функціональні та анатомічні ознаки людини. Для встановлення цих факторів досліджують напрям руху, лінію ходи, довжину правого та лівого кроків, ширину кроку та кут розвороту ступні. Ці елементи ретельно вимірюють і визначають кількісно в сантиметрах і градусах. За ними можна встановити приблизний зріст і стать особи, визначити, йшла вона чи бігла, з багажем чи без нього, а також професію, захворювання, анатомічні аномалії рухового апарату.

Ці відомості слідчий одержує під час огляду доріжки слідів на місці події за участю спеціаліста. За одиничним слідом можна визначити розмір і вид взуття, приблизний зріст людини.

Сліди ніг фіксують фотографуванням, вимірюванням та описуванням, копіюванням і моделюванням, вилученням слідів разом з об'єктом -- носієм сліду.

1) В результаті огляду встановлено наступне:

На місці крадіжки виявлені чіткі відбитки взуття. При візуальному огляді встановлено, що це об'ємні статичні сліди взуття. Перший слід ніг знаходиться на відстані 20см від сліду вкраденого автомобіля. Загальна кількість виявлених слідів складає 8шт. Довжина «доріжки слідів» складає 368 см, довжина одного сліду 36 см, ширина 8 см, глибина сліду складає 1,5 см відстань між слідами складає 10 см. Кут кроку дорівнює 10-12°. Це взуття без каблучки, підошва плоска, передбачено спортивна, немає явних ознак зношеності, ремонту. Малюнок на підошві має форму двох овалів.

На вирішення трасологічної експертизи необхідно поставити наступні питання:

1) Чи придатні для дослідження вилучені зразки слідів?

2) Чи є ці сліди взуття?

3) Яким взуттям можуть бути залишені такі сліди?

4) Яку стать та зріст має людина, що залишила досліджувані сліди?

5) Чи належать представлені сліди одній людині?

Доріжка слідів, виявлених на місці крадіжки

Слід взуття, виявлений на місці крадіжки

ЗАВДАННЯ № 3. Тема: «Тактика обшуку і виїмки»

Обшук є дієвим процесуальним засобом виявлення доказів. Однією із визначальних умов під час обшуку, є правильне вилучення речових докази до діла. Іноді підставою для порушення кримінальної справи служить виявлення у особи певних речей та інших документів при особистому догляді.

Здійснюючи обшук у підозрюваного (обвинувачуваного), слідчий має можливість отримати відомості, які стосуються особистості, зв'язку з злочинним світом, друзів і т.п. Отримані відомості можуть вплинути на кваліфікацію кримінальної справи.

Обшук - це одна з передбачених КПК слідчих дій, має свій порядок, свою мету і свої особливості.

Відповідно до ст.177 КПК, слідчий, маючи достатні підстави вважати, що у якомусь приміщенні чи іншому місці, або у конкретної особи перебувають предмети злочину, предмети добуті злочинним шляхом, а також інші предмети чи документи, які можуть мати значення для справи, здійснюється обшук і їх вилучення. Обшук може здійснюватися й у разі, коли є достатні дані про виявлення розшукуваних осіб, і навіть трупів і тварин. Метою обшуку є розшук і вилучення об'єктів, які мають значення для кримінальної справи, тобто знарядь злочину, предметів і цінностей, добутих злочинним шляхом, інших предметів та інших документів, які можуть мати значення для справи, і навіть щоб виявити розшукуваних осіб, або трупів. Обшук та виїмка здійснюються за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора, за винятком обшуку житла або іншого приміщення.

Обшук і виїмка мають досить багато схожих рис, проте обшук, при його, начебто, зовнішній схожості з виїмкою, принципово відрізняється від неї. Так, виїмка полягає у вилученні певних об'єктів, які мають значення для справи і здійснюється тоді, коли точно відомо, що предмети або документи знаходяться у конкретної особи (ст. 178 КПК). Метою ж обшуку є, насамперед, розшук і вилучення об'єктів, мають значення для справи. Отже, для обшуку (на відміну від виїмки) не потрібно точного знання ні об'єкта, що підлягає вилученню, ні точного місця його надхождения.

Щоб мати можливість успішно провести обшук, слідчий повинен собі ясно уявляти:

1) що шукати,

2) хто має шукати,

3) коли шукати,

4) де шукати та як.

Природно, що заздалегідь розробленої універсальної схеми, що дозволяє за стандартом вирішувати поставлені питання, не існує. Окремі питання методики обшуку знаходять своє застосування в залежності від матеріалів справи й конкретної обстановки обшуку. Проте і розроблені практикою загальні правила, дотримання яких обов'язково переважають у всіх випадках.

Перелік предметів, які можливо знайти при здійсненні обшуку визначається характером злочину і конкретними обставинами слідчої справи. Так, у справах про розкрадання майна, розтрати, підробки, шахрайства слід шукати такі об'єкти злочину як - речі, гроші, цінне майно, «чернетки» підроблених документів, бланки, друку, штампи, різні фіктивні документи. Якщо цінності було викрадено шляхом зламування різних перепон, метою обшуку є й виявлення знарядь взлому. Якщо в справі про вбивство під час огляду місця злочину виявлено, що це вбивство здійснено вогнепальною зброєю, обшук ставить своїм завданням знайти зброю. При розслідуванні справ про хабарництво обшук - одне з найважливіших і неодмінних слідчих дій, дозволяють розшукати предмети хабарів. Це будуть предмети, які мають індивідуальні ознаки, наприклад, різні цінні речі; й інші -- предмети, які мають ознаки сорту, якості та розміру; у деяких випадках - предмети, мають лише родові ознаки - гроші.

В певних випадках здійснення обшуку слідчий повинен відбирати щоденники, листи, листування обвинувачуваного, нотатники, блокноти, записки, фотокартки, особливо групові, зброю - за відсутності права з його зберігання, предмети, застосовувані в злочинних цілях відмички, предмети зламування й нападу, отруйні і вибухові речовини та інше. Усі виявлені під час обшуку предмети, що мають стосунок до справи, слідчий зобов'язаний записати до протоколу обшуку. Попередньо він пред'являє знайдене понятим.

Слідчий повинен пам'ятати, що обшукуванні будуть прагнути створювати перепони для обшуку та відвернути увагу слідчого від пошуків розшукуваного.

З криміналістичної погляду обшук днем ефективніший, ніж вночі. Днем краще орієнтуватися у незнайомій обстановці й зручніше зробити огляд речей. При недостатньому штучному висвітленні багато що може залишитися непоміченим.

Обшук може бути раптовим для обшукуємого. Так, коли обшук позбавлений раптовості він може залишитися безрезультатним, бо злочинцем завчасно може бути знищене чи приховане все, що міг би виявити слідчий.

Питання, де шукати вирішується обставинами справи, характеристикою особистості обшукуваного і характером предметів, які підлягають відшуканню. У залежність від того, що передбачає шукати слідчий, і визначає, де слід шукати. Місце пошуків обмежується індивідуальними особливостями розшукуваного об'єкта. Тож якщо треба знайти друкований верстат чи друкарську машинку, обшуку піддаються підпіллі, шафи, скрині, тумбочки і нічні столики, сейфи тощо. При пошуках листування і документів, викриваючих злочинця, слідчий зосереджує свою увагу на вмісті ящиків письмового столу, шкатулок, книжкової шафи. Під час огляду книжок вони мають старанно перегортатися, враховуючи, що у подвійному палітурці може зберігатися шуканий документ. При пошуках цінних, але невеликих за обсягом речей слід пам'ятати, що ці речі можна заховати в підборах черевика, під штучно нашитою латкою верхнього одягу, у межах картин та п.

Приступаючи до обшуку приміщення, слідчий має забезпечити охорону всіх входів і виходів, щоб неможливо було б безперешкодно виходити з обшукуваного приміщення й винести розшукувані предмети.

Обшук здійснюється планомірно і послідовно, щоб ніщо не було непомічено, втрачено і забуте. І тому обшук має здійснюватися з кімнати у кімнату, від об'єкта до об'єкта. Обшуку підлягають стіни, стелю, підлогу, меблі і всі домашні предмети.

Під час огляду стелі - дерев'яних, цементних, земляних, плиткових і інших - звертають увагу на різні нерівності, смужки свіжого клею між паркетними дощечками та інші видимі механічні зміни.

Стіни перевіряються з допомогою простукування невеликим молоточком (шпалерним чи годинниковим). Якщо в стіні є пустотілі ділянки (потаємні сховища), то цьому місці звук від удару молотком буде більш глухим, ніж у інших місцях стіни. Слід брати до уваги шматки свіженаклеенных шпалер, на свіжість штукатурки, клейовою фарби тощо. п.

При пошуках в печах треба оглянути їх кладку, топку, димові проходи, грубні заслонки.

Самому ретельному дослідженню би мало бути піддані предмети домашньої обстановки. М'які меблі, ковдри, перини, матраци, подушки - проколюються довгою голкою, а деяких випадках і вспарываются. У столах, шафах, диванах, ліжках перевіряється наявність подвійних стін, схованок тощо. Для виявлення металевих предметів застосовується під час обшуку спеціальний прилад, званий металошукачем. Всякі рідкі, сипучі тіла (мішки з борошном, картоплею, крупою, зерном, бідон з молоком) пересипаються чи переливаются.

Взагалі перерахувати всі предмети, що підлягають огляду під час обшуку, неможливо. У кожному конкретному випадку слідчий орієнтується залежно від обстановки місця обшуку й шуканих предметов.

При обшуку на відкритій місцевості територія ділиться на квадрати. Обшук виробляється планомірно, поквадратно, з послідовним переходом від квадрата до квадрату.

У психологічних засадах обшуку поєднуються дві протилежні форми діяльності: робота слідчого з пошуку і виявлення об'єктів, які мають значення для справи, і дії (прагнення) обшукуваного, створені задля того щоб перешкодити виявленню цих об'єктів. Домінувати повинна психологічна установка слідчого. В основі інформації, отриманої як процесуальним, так і оперативним шляхом, на основі аналізу обстановки місця обшуку й особистих спостережень слідчий моделює психологічний образ обшукуваного та враховуючи його схильності, навички, прагне визначити, де і в якій обстановці він може приховувати шукані об'єкти. Найчастіше злочинець вибирає для схованки таке місце, що видається йому надійним з позиції його професії, життєвого досвіду, звичайних уявлень. У цьому конструкція і якість виконання схованки визначаються професійними чи аматорськими навичками того хто ховає. І тому вибір місця та способу зберігання здійснюється з урахуванням як габарита та інших властивостей предмета, а й переважно незвичайності цього місця, способу.

Психологія пошуку включає до себе вміння моделювати дії злочинця, і навіть формування в обшукуваного твердої установки, що цілеспрямована, планомірна, методична діяльність слідчого увінчається успіхом, тобто всі об'єкти, що мають значення для справи, будуть відшукані. Від, того як тримає себе обшукуваний, як він реагує на появу слідчої групи, які форми і які почуття виявляє, залежить рішення слідчого про вибір тактики обшуку, кого з членів сім'ї чи інших присутніх слід залишити, за ким слід спостерігати дужче й т. п - Криминалистика. Учебник для вузов. Отв. редактор проф. Н. П. Яблоков. - М.: Издательство БЕК, 1995..

Отже, перша психологічна конструкція, з урахуванням якої створюється система пошуку, -- це здатність слідчого відтворити (змоделювати) психологічні портрети обшукуваного й уміння поєднувати пошук з аналізом їхньої поведінки. Друга психологічна конструкція полягає в неослабному спостереженні слідчого і його помічників за обшукуваними.

1) Аналітична довідка протоколу обшуку. При складанні протоколу обшуку допущені порушення ст.181 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК) : «Обшук і виїмка провадяться в присутності двох понятих і особи, яка займає дане приміщення, а при відсутності її -- представника житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради народних депутатів». Тобто присутність при обшуку дільничого інспектора та оперуповноваженого карного розшуку не передбачена зазначеною нормою, в той час як при відсутності мешканця квартири Круглова присутня його сусідка Воронова. Допущено порушення ст. 183 КПК: «Перед обшуком або виїмкою слідчий пред'являє постанову особам, що займають приміщення, або представникові підприємства, установи чи організації, де проводиться обшук або виїмка, і пропонує їм видати зазначені в постанові предмети або документи». Пропозиція видати речі і цінності повинна бути спрямова Круглову а не Вороновій.

При проведенні особистого обшуку круглової допущено порушення ст.184 КПК: «За наявності підстав, передбачених частиною першою статті 177 цього Кодексу, з метою вилучення предметів і документів, які можуть мати доказове значення і які знаходяться при певній особі, слідчий може провести обшук особи чи виїмку у неї цих предметів або документів». Підстави для проведення особистого обшуку Круглової в протоколі не визначені.

Склад учасників цієї слідчої дії підібрано неправильно та неповно. До участі необхідно було залучити обвинувачено мешканця приміщення Круглова, а за його відсутності -- представника житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради народних депутатів.

Послідовність огляду була вибрана необгрунтовано. Так спочатку необхідно було здійснити обшук в приміщенні обвинуваченого, оскільки є підстави вважати, що викрадені речі приховані там і тільки за наявності підстав для обшуку - у сусідки Воронової.

Виявлені та вилучені предмети були описані неповно і неправильно. По-перше, необхідно зазначити де саме були знайдені ці речі (квартира, місце схованки). По-друге, кожний предмет має індивідуальні ознаки, що відрізняють їх від їм подібних та індифікують.

При проведенні обшуку застосовані загальні техніко-криміналістичні засоби і методи польової криміналістики. Застосування інших засобів та методів не є необхідним.

При проведенні обшуку необхідно було б використати фотозйомку та відеозапис.

В протоколі необхідно зазначити, що знайдені при обшуці речі пред'явлені понятим, щоб вони мали змогу засвідчити факт знаходження саме цих речей.

ПРОТОКОЛ

обшуку

м. Харків 20.02.2006 р.

На підставі постанови від 16.02. 2006 р. слідчий слідчого відділу Комінтерновського РВ ГУМВС України в Харківській області лейтенант міліції Попов О.О. в період з 9-00 до 10-00 за участю: потерпілого Онопко Б.А., якій проживає: м. Харків, пр-т Московський, 193/6, кв. 47, обвинуваченого Круглова О.В. який проживає м. Харків, вул. Державінська б. 13, кв. 8, понятих:

1.Халіна О.Д., якій проживає: м. Харків, вул. Ярославська 6.1, кв. 5,

2. Лопаткина Л.Ш., якій проживає: м. Харків, вул. Єнгельса б. 23, кв.47, яким відповідно до ст..127 та 181 КПК України роз'яснені їх права та обов'язки.

1/_ _ _ _ __ _ __ _ _ 2/_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Пред'явив Круглову О.В. постанову про здійснення обшуку та запропонував видати зазначені в постанові речі (перерахувати всі викрадені речі), на що Круглов заявив, що не знає де знаходяться зазначені речі.

У зв'язку з відмовою видати зазначені речі, дотримуючись вимог ст..183-186, 188, 189 КПК України, здійснив обшук в квартирі Круглова за адресою: м. Харків, вул. Державінська б. 13, кв. 8

В результаті обшуку виявлене і вилучено:

Годинник чоловічій, круглий, золотий марки «Огіепі», 2005 року випуску.

Годинник жіночій в золотому корпусі „Чайка", на корпусі царапина розміром 0,5х0,2мм.

2 ключі до різних замків, жовтого коліру.

Золота каблучка з рубіном, на якій є проба „985".

Магнітола „Sоnу".

Шкіряний гаманець з монограмою „Воss" чорного коліру, розміром 6х15см. криміналістика обшук виїмка доказ злочин

Виявлені при обшуку речі пред'явлені понятим та всім присутнім при ошуку, від потерпілого Онопко надійшла заява, що він впізнав свої речі.

Протокол прочитаний слідчим в голос, заяв від учасників обшуку не надійшло.

Обшукуваний ____________

Поняті: ____________ __________________

Учасники: ____________

Копію протоколу отримав __________

ЗАВДАННЯ № 4.

Шкіра людини складається з двох шарів. Поверхневий, або зовнішній, шар називають епідермісом, а другий - більш глибокий - дермою (шкірою). Будова шкіри на різних частинах тіла людини не однакова: на обличчі вона має форму зірочок, на поверхні долонь і підошв ніг - паралельних валиків, на решті поверхні тіла шкіра має сітчасту будову.

Дерма, яка знаходиться під епідермісом, має чисельні горбики, котрі іменуються дермальними сосочками. Тільки на долонних поверхнях рук і підошвах ніг вони розміщуються рядами, останні покриті епідермісом і утворюють валики-складки, які можна побачити неозброєним оком і їх називають папілярними лініями. Усередині сосочка знаходиться потова залоза, протока, яка виходить на гребінь папілярної лінії та утворює отвір, який називається порою. Пора являє собою лійкоподібний отвір з нерівними краями, з якого постійно виділяється потова речовина. Через те, що на лодонях немає жирових залоз, то при торканні предмета рукою утворюється потожировий слід.

Валики розміщені паралельно рядами і між ними існують рядочки, а рядочки і валики, згинаючись разом, утворюють візерунки, які називають папілярними. Особливу складну будову вони мають нігтьових фалангах. На фалангах пальців папілярні лінії починаються з одного боку і закінчуються на другому, утворюючи майже прямі лінії. Лише на нігтьових фалангах лінії піднімаються вверх, згинаються і утворюють дуги, петлі, завитки (кола), які уявляють собою папілярні узори.

Кожна папілярна лінія має зовнішні особливості будови у вигляді розривів, роздвоєнь, злить, стовщень тощо, які називаються деталями або частковими ознаками.

ЗАВДАННЯ № 3. Тема: «Тактика проведення судових експертиз»

Судова експертиза є основною формою використання в судочинстві спеціальних знань. Для більшості видів експертиз необхідні зразки для порівняльного дослідження -- це різні матеріальні об'єкти, джерело походження яких з вірогідністю відоме й можна перевірити, а самі такі об'єкти своїми властивостями відображають характерні риси певної особи чи предмета й можуть бути використані для його ідентифікації чи визначення групової приналежності Криминалистика: Методические материалы. Учебное пособие //А. А. Кузнецов, В. В. Бирюков. - Луганск: РИО ЛИВД, 1996. . Суб'єкти доведення збирають зразки в процесі розслідування, при провадженні оглядів, обшуків і виїмок або шляхом безпосереднього їхнього одержання від обвинувачених, свідків і потерпілих.

Зміст процесу проведення експертизи представлений у вигляді огляду таких тактичних положень, як: момент призначення експертизи; вибір експертної установи або експерта; визначення об'єктів, завдань й обсягу дослі-дження; характеристика процесуальних й організаційних питань призначення експертиз; одержання зразків для порівняльного дослідження; проведення експертизи; оцінка й використання висновку експерта.

У тактиці призначення й проведення судових експертиз можна виділити дві стадії, що містять безпосередні дії суб'єкта доведення: стадію підготовки до призначення експертизи й стадію оцінки одержаних результатів.

2)Аналітична довідка постанови про призначення експертизи.

Відповідно до ст..75 КПК України: «Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання». В даному випадку були достатні підстави для призначення експертизи. Але крім графологічної експертизи, доцільно призначити ще дактилоскопічну, оскільки на поверхні аркушу записки виявлені сліди рук.

Залучення до проведення експертизи заводу «Авторучка» є безпідставним, оскільки існуюча в Україні мережа спеціальних судово-експертних установ дозволяє забезпечити якісне проведення експертних досліджень найрізноманітнішого профілю.

На вирішення експертів поставлені не всі питання, що підлягають вирішенню. Так не поставлені питання, що стосуються виявлених на записці слідів рук. Тому необхідно вирішити чи придатні для дослідження виявлені на аркуші сліди рук.

На експертне дослідження були направлені не всі необхідні обєкти, а саме не були необхідним чином зняті та представлені виявлені сліди рук. Важливо зазначити, що при одержанні зразків для експертного дослідження необхідно не тільки знати й дотримуватися технології їхнього одержання, а й застосовувати тактичні прийоми у випадку протидії при проведенні цієї процесуальної дії. Тому всі об'єкти, що представляються на експертизу повинні бути належним чином упаковані.

ПОСТАНОВА

про призначення експертизи

м. Харків 11 серпня 2006 року

Слідчий СУ ГУ МВС України в Харківської області капітан міліції О.М. Розов, розглянувши матеріали кримінальної справи №28591 з обвинувачення гр. Д.Л. Петрова по ч.1 ст. 189 КК України,

УСТАНОВИВ:

18 липня 2006 р. гр. В.Г. Іванову в поштову скриньку будинку, де він проживає зі своєю родиною, підкинута записка з текстом загрозливого змісту з вимогою передачі грошей.

Записка являє собою аркуш білого паперу розміром 10x15 см, один край якої має розриви, у нижньому куті є типографський напис «Техноекспорт». Рукописний текст записки виконаний чорнилом чорного кольору. На поверхні виявлені сліди рук.

У вчинені злочину запідозрений гр. Д.Л. Петров, якій заперечує свою причетність до вимагання. При обшуку у квартирі гр. Д.Л. Петрова виявлений блокнот розмірами 10x15 см з написами на кожному аркуші «Техноекспорт», а також кулькові ручки з пастами чорних кольорів.

Беручи до уваги, що для рішення питань, що інтересують слідство необхідні спеціальні знання і згідно ст. ст. 75 та 196 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Призначити по ділу комплексну почеркознавчо-дактилоскопічну експертизу, проведення якої доручити співробітникам кафедри криміналістики Національної юридичної академії.

2. На вирішення експертів поставити наступні питання:

Чи придатна записка для дослідження?

Чи ідентичний почерк у записці з почерком гр. Д.Л. Петрова?

Чи однаковий аркуш записки й аркуші блокнота, виявлені в гр. Д.Л. Петрова?

Чи збігаються по хімічному складу чорнило з ручок, виявлених у гр. Д.Л. Петрова, із чорнилом тексту записки?

Чи придатні для дослідження представлені відбитки слідів?

Чи належать досліджувані сліди гр. Петрову Д.Л.?

3. У розпорядження експерта представити: записку; блокнот; ручки; зразки слідів, підозрюваного гр. Д.Л. Петрова; протокол огляду записки, протокол огляду слідів.

Слідчий /О.М. Розов/

Перелік використаних джерел

1. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. -- М., 1988.

2. Бахін В., Гончаренко В.?Як?розкриваються?злочини:?Криміналістика?у?питаннях?і?відповідях.?--?К.:?Хрещатик,?1996.

3. Бурик В.И., Пилипчук В.Ф. Признаки внешности человека и их использо вание в розыскной деятельности: Справоч. пособие. -- К., 1982.

4. Дубягин Ю. П. Словесный портрет (теория и практика антрополого-криминалистического обеспечения розыска и установления неизвестной личности). -- Элиста, 1994.

5. Криминалистика / Под ред. В.А. Образцова. -- М., 1995.

6. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селивано ва. -- М., 1988.

7. Криминалистика: Учебник / Под ред. проф. А.Г. Филиппова и проф. А.Ф. Волынского. -- М., 1998.

8. Криміналістика (у сучасному викладі): підручник/МВС України, НАВСУ.- К.: Кондор, 2004.- 592 с.

9. Криміналістика: Підруч. для вищих навч. закл. / П.Д. Біленчук, В.В. Го ловач, М.В. Салтевський та ін.; За ред. П.Д. Біленчука. -- К., 1997.

10. Криминалистика: Методические материалы. Учебное пособие //А.А. Кузнецов, В.В. Бирюков. - Луганск: РИО ЛИВД, 1996.

11. Разумов Э.А., Молибога Н.П. Осмотр места происшествия. -- К., 1993.

12. Салтевский М.В. Криминалистика: Учеб.-практич. пособие. -- Харьков, 1997.

13. Салтевский М.В. Криминалистика. В современном изложении юристов. - Х.: "Рубикон", 1996.

14. Криминалистика Под ред. проф. Образцова В.А. - М: Юрист, 1997

15. Коваленко В.В. Застосування науково-технічних засобів спеціалістами при проведенні слідчих дій. Монографія. - Луганськ, 2007.

16. Якимов И.Н. Криминалистика: Руководство по уголовной технике и практике. - М., 2003.

17. Криміналістика: Підручник. За ред.. проф.. В.Ю.Шепітька. К., 2001.

18. Криминалистика. Учебник для вузов. Отв. редактор проф. Н. П. Яблоков. - М.: Издательство БЕК, 1995.

19. Лисиченко В.К. Гулкевич З.Т. Документирование производства следственных действий// Криминалистика и судебная экспертизы № 35. - К., 1987.

20. По дольский А.Е., Лысов Н.Н. Введение в криминалистическую фотографию. - Горький, 1988

21. Пророков И.И. Криминалистическая экспертиза следов. Волгоград, 1980.

22. Сорокин В.С. Обнаружение фиксация следов на месте происшествия. М., 1966.

23. Голдованский Ю.П. «Следы рук» М. - 1981.

24. Анциферов В.К., Корноухов В.Е, Ярослав Ю.Ю. Дактилоскопическая экспертиза. Современное состояние и перспективы развития. Красноярск 1990.

25. Бурик В.И. Признаки внешности человека и их использование в розыскной деятельности. - К., 1982.

Размещено на Allbest.ru