Зобов`язання: теоретичні питання

Міністерство внутрішніх справ України

Харківський національний університет внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут права, економіки та соціології

(заочна форма навчання)

Кафедра цивільно-правових дисциплін

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: «Цивільне право»

Виконав студент

групи ПЗзср 08.01

курс II

семестр 4

Єлькін Ігор Валерійович

Харків - 2010

Теоретичне питання:

1. Поняття зобов`язання. Принципи виконання зобов`язання

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності і справедливості.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. На стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

В основі обов'язку лежать певні матеріальні й нематеріальні блага, результати творчої діяльності, послуги тощо. Зобов'язана особа повинна вчинити певні дії (активний обов'язок) або утриматися від них (пасивний обов'язок).

Виконання зобов`язання підпорядковано певним принципам. Визначальним є принцип належного і реального виконання обов'язку.

Принцип належного виконання обов'язку означає, що мають бути додержані всі умови зобов'язання. Наприклад, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Зазначені обов'язки мають бути виконані відповідно до всіх умов договору купівлі-продажу.

Щодо належності виконання зобов'язання слід виходити зі змісту ст. 526 Цивільного кодексу України, в якій підкреслюється, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вказівок закону, умов договору, а у разі відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту і вимог, що ставляться.

Принцип належного виконання зобов'язання стосується також місця, строку та інших умов (ст. 530, 532 ЦК України).

Місце виконання зобов'язання, як правило, встановлюється в договорі. Якщо ж воно в договорі не встановлено, то його визначає ЦК та інші акти законодавства, звичаї ділового обороту. Так, якщо місце виконання зобов'язання в договорі не встановлено, воно провадиться, наприклад, за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням майна, за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитор є юридичною особою - за її місцезнаходженням на момент виконання зобов'язання.

Строк виконання зобов'язання має важливе значення. Він може бути встановлений сторонами правовідносин або законом. Наприклад, строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством.

Строк виконання зобов'язання може бути встановлений законодавством. Так, замовник зобов'язаний забрати річ, виготовлену за договором побутового підряду у строк, визначений у договорі. Якщо він цього не зробив, то після спливу 2 місяців з дня письмового попередження замовника, підрядник може реалізувати виготовлену річ. У даному разі мають місце два терміни виконання обов'язку: перший - погоджений сторонами в договорі, другий - встановлений законом.

Строк виконання зобов'язання може бути обумовлений вимогою уповноваженої особи. Так, особа, яка передала майно для зберігання, має право в будь-який час вимагати це майно від охоронця, а охоронець зобов'язаний повернути майно за першою вимогою уповноваженої особи незалежно від строку зберігання.

Дострокове виконання зобов'язання може бути у випадках, передбачених законом, договором, або випливати із суті зобов'язання. При цьому дострокове виконання допускається у випадках, передбачених законом або договором, а також за згодою кредитора. Прострочення виконання зобов'язання може спричинити несприятливі майнові наслідки для порушника.

Як правило, виконання зобов'язання не здійснюється частинами. Але уповноважена особа має право прийняти виконання частинами, якщо інше не передбачено законом, договором, звичаями ділового обороту або не випливає із суті зобов'язання.

З названим принципом тісно пов'язаний принцип реального виконання зобов'язання. Особливе значення зазначений принцип має в господарських відносинах. Не завжди сплата штрафних санкцій може задовольнити інтереси суб'єкта господарської діяльності. Тому важливе місце посідає виконання зобов'язання в натурі: передати річ, виконати певні дії.

При цьому право вимагати виконання в натурі має кредитор. Боржник не може відмовитися від виконання обов'язку в натурі, крім випадків неможливості виконання, передбачених законодавством. Якщо принцип належного виконання обумовлює виконання зобов'язання відповідно до всіх умов зобов'язання, то принцип реального виконання стосується лише однієї умови - предмета обов'язку. Під останніми розуміють певні блага, з якими пов'язані обов'язки. З передачею предмета зобов'язання або здійснення інших дій уповноважена особа набуває благ, які становлять мету цивільних відносин.

Після належного виконання юридичного обов'язку правовідносини між конкретними особами припиняються, оскільки досягнута мета певних правовідносин. Уповноважена особа реалізувала суб'єктивне право, якому відповідав юридичний обов'язок.

Як правило, цивільно-правовий обов'язок, пов'язаний з особою громадянина боржник має виконувати особисто. Так, повірений зобов'язаний виконати доручення особисто. Але якщо в законі не забороняється виконати цивільно-правовий обов'язок третьою стороною та інше не випливає з суті зобов'язання, то допускається покладення виконання на цю особу. Наприклад, договір доручення, незважаючи на його особистий характер, може бути виконаний особою, яка не є повіреним. Зокрема, повірений може передати виконання доручення іншій особі (заступникові) лише у разі коли він уповноважений на те договором або примушений до того силою обставин з метою захисту інтересів довірителя.

У деяких випадках уповноважена особа може замість суб'єкта зобов'язання виконати обов'язок. У такому разі на зобов'язану особу покладається новий обов'язок - відшкодувати понесені уповноваженою особою витрати. Так, згідно зі ст. 858 ЦК України, коли підрядник відступив від умов договору, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення зазначених недоліків у відповідний строк або відшкодування понесених замовником необхідних витрат з виправлення своїми засобами недоліків роботи, якщо договором передбачено таке право замовника, або відповідного зменшення винагороди за роботу.

Виконання зобов'язання третьою особою припиняє відносини з уповноваженим суб'єктом. Але це не означає, що боржник належним чином виконав зобов'язання. Особа, яка виконала обов'язок на підставі закону або договору замість боржника, може звернутися до останнього з регресною вимогою. Аналогічна ситуація, коли солідарний обов'язок виконав один із боржників. У такому разі згідно із ст. 543ЦК України боржник, який виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги (регрес) до кожного з решти боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено законом або договором. Отже, виконання зобов'язання посідає важливе місце в системі правового регулювання. Без належного виконання зобов'язання не може бути реалізовано суб'єктивне право уповноваженої особи.

Практичне завдання №1.

Марсов звернувся до Київського районного суду м. Харкова про стягнення неустойки в сумі 373 грн. і збитків в розмірі 546 грн. з будівельно-ремонтної фірми «Спецремонтстрой».

У позивній заяві він зазначив, що 14 січня 2004 року він уклав із відповідачем договір підряду на ремонт квартири, згідно з яким термін закінчення робіт був визначений 01 червня 2004 року. Але до зазначеного терміну ремонт не був закінчений, а частина робіт взагалі була зроблена не якісно.

Суд задовольнив позов частково і стягнув з відповідача тільки неустойку. У стягненні збитків позивачу було відмовлено на тій підставі, що це не було передбачено умовами договору. Марсов не погодився з таким рішенням суду і оскаржив його в апеляційному порядку. На його думку суд повинен був стягнути з відповідача як неустойку так і збитки.

Яке рішення повинен прийняти суд Апеляційної інстанції?

Які види неустойки передбачені чинним законодавством?

Відповідно до умов задачі будівельно-ремонтна фірма «Спецремонтстрой», з якою Марсов уклав договір підряду на ремонт квартири порушила зобов'язання, передбачені договором, а саме: прострочила виконання зобов'язання, частину робіт виконала не якісно. Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно ст.612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до ст. 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом відшкодування цих витрат чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

За умовою задачі Марсову було відмовлено у відшкодуванні збитків на підставі того, що це не було передбачено умовами договору. Але як ми бачимо з вищезазначених норм ЦК України, Марсов має право на відшкодування завданих йому збитків за законом, а тому суд не мав права відмовляти йому у цьому лише на підставі того, що це не було передбачено умовами договору. Інша річ, якщо б у договорі підряду, відповідно до ст. 624 ЦК України прямо було встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою, або встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків чи можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків. В цьому разі дійсно Марсов не мав би права претендувати на відшкодування збитків. Але за умовами задачі в договорі ні про що подібне не йшлося, просто в договорі підряду були відсутні положення щодо відшкодування збитків.

На підставі вищенаведеного можна зробити висновок, що суд Апеляційної інстанції повинен повністю задовольнити позов Марсова і стягнути з будівельно-ремонтної фірми і неустойку і збитки.

Що стосується другого питання задачі, то неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Залежно від правових підстав застосування неустойки остання поділяється на законну та договірну. Законна неустойка встановлюється у нормативних актах. Законом визначається її розмір і випадки, коли вона застосовується. Неустойка як спосіб забезпечення використовується у відносинах як фізичних, так і юридичних осіб. Але не допускається погодження між організаціями про обмеження їхньої відповідальності, якщо розмір відповідальності для даного виду зобов'язань імперативно визначений законом. Це стосується і розміру неустойки.

Договірна неустойка - це визначена сторонами у договорі грошова сума, яку боржник зобов'язується сплатити кредиторові у разі неналежного виконання договору. Цей вид неустойки широко використовується у договірних відносинах між громадянами і юридичними особами.

Залежно від особливостей визначення розміру неустойки та характеру порушення існують такі різновиди неустойки, як штраф і пеня. Штраф - це неустойка у твердо визначеній грошовій сумі, яка стягується одноразово у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Пеня - це неустойка, яка обчислюється у відсотковому відношенні до розміру платежу за кожний день прострочення.

За співвідношенням неустойки і збитків розрізняють такі види неустойки: виключна, залікова, альтернативна та штрафна.

За виключною неустойкою стягується лише неустойка. Цей вид неустойки широко застосовують у нормативних актах, що регламентують договори перевезення.

За заліковою неустойкою стягненню підлягає неустойка, а збитки відшкодовуються винною стороною не в повному обсязі, а лише в частині, яка не покрита неустойкою.

За альтернативною неустойкою уповноважений суб'єкт має право стягнути або неустойку, або збитки. Отже, право вибору надається кредиторові.

За штрафною неустойкою стягненню підлягають у повному обсязі неустойка і збитки.

Чинне законодавство передбачає право суду зменшувати розмір неустойки. Зокрема, якщо належна до сплати неустойка надмірно велика порівняно зі збитками кредитора, суд може зменшити неустойку. При цьому мають бути взяті до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не тільки майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Практичне завдання №2

Горський взяв на прокат піаніно на 1 рік, уклавши відповідну угоду з ательє прокату. У зв`язку з виїздом у тримісячне відрядження Горський передав піаніно в тимчасове користування своєму сусідові Хмельову з умовою, що він платитиме вартість прокату за той час, поки піаніно буде знаходитись в його квартирі. Хмельов поставив піаніно біля батареї центрального опалення і незабаром в інструменті з`явились 2 тріщини. Після закінчення строку угоди Горський повернув піаніно в ательє прокату. Проте після огляду інструмента ательє прийняти його відмовилось і запропонувало Горському відремонтувати його за свій рахунок. Горський відмовився виконати цю вимогу, пославшись на те, що винуватцем псування піаніно є Хмельов.

Чи мав право Горський передати піаніно Хмельову?

Чи можливо, щоб Хмельов платив вартість прокату піаніно замість Горського і яким чином?

За чий рахунок треба відремонтувати піаніно?

Чи має право Горський потім вимагати компенсацію збитків від Хмельова?

Коли Горський передав піаніно Хмельову в користування, фактично він уклав з ним договір піднайму (відповідно до ст. 774 ЦК України піднайм - передання наймачем речі у користування іншій особі). Проте відповідно до ч.1 ст. 791 ЦК України «Особливості договору прокату» наймач не має права на укладення договору піднайму.

Таким чином, Горський не мав права передавати піаніно Хмельову в користування.

Звідси, також випливає відповідь і на друге питання: не можливо,щоб Хмельов платив ательє прокату плату за користування піаніно, так як ніяких цивільно-правових відносин між Хмельовим і ательє прокату не виникло, а отже не виникло і ніяких зобов'язань. Ательє прокату уклало договір з Горським, тому саме Горський повинен оплачувати вартість прокату піаніно.

Відповідно до ч.3 ст.791 ЦК України капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача. Як ми бачимо з умови задачі, у пошкодженні піаніно винен Хмельов. Але як було вже сказано, ніяких цивільно-правових відносин між Хмельовим і ательє прокату не виникло. Тож в даній ситуації винен Горський, так як він передав річ у користування Хмельова, хоча по закону не мав на права так чинити, тому Горський повинен відремонтувати піаніно за свій рахунок.

Що ж стосується останнього питання: чи має право Горський потім вимагати компенсацію збитків від Хмельова, то відповідь однозначна - ні, не має права. Оскільки нормами законодавства прямо заборонена передача наймачем речі, взятої на прокат, у користування іншої особи, то відповідно до цього положення між Горськи і Хмельовим не виникли цивільні правовідносини, не виникли зобов'язання за договором піднайму, а отже Хмельов не зобов'язаний компенсувати Горському збитки за ремонт піаніно, а Горський не має права вимагати від Хмельова будь-якої компенсації

Список використаної літератури

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1996. -- № 30. -- Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року за №435-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2003. - №№ 40-44. - ст.356.

3. Гражданское право Украины. Учебное пособие под ред. Ю.А.Заики. К., 1998.

4. Лилак Д., Забезпечення виконання господарських правових зобов'язань неустойкою. // Право України, 1996, № 12, с.64.

5. Харитонов Є.О., Старцев O.B. Цивільне право України : Підручник. -- Вид. 2, перероб. і доп. -- К. : Істина, 2007. -- 816 с.

6. Цивільне право України: Підручник: Книга друга / О. В. Дзера, М. С. Кузнецова - К:. Юрінком Інтер, 2004.

7. Цивільне право України: Підручник: Книга перша /Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт - К:. Юніком Інтер, 2000р.

8. Цивільне право України: Підручник: Книга друга / Є.О. Харитонова, Н. О. Саніахматова -К:. Істина, 2003р.

9. Цивільне право України: Книга друга / Я. М. Шевченко, -- К: Видавничий дім, 2003р.

10. Цивільне право України : Книга друга / І. А. Бірюков, Ю. О. Заіка -К.: Істина, 2003.

11. Цивільне право України Підручник: У 2 т. / Борисова В. І. -К.: Юрінком Інтер, 2004. - Т. 2. - 552 с.

12. Цивільне право. Підручник під ред. О.А.Підопригора, Д.В.Боброва. “Вентурі”, К.,1997.