Об’єкти цивільних прав

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут заочного та дистанційного навчання

Миколаївське відділення

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Цивільне право»

на тему:№15 «Об'єкти цивільних прав».

Виконала: студентка 3 курсу

навчальної групи №1

Димова Ольга Сергіївна

залікова книжка №08-05КМК

домашня адреса:

м. Миколаїв,

пр-т. Миру, б.17, кв.190.

м. Миколаїв 2010р.

План

Вступ

1. Поннятя та загальна характеристика об'єктів цивільних прав.

2. Речі як об'єкти цивільних прав.

2.1 Засоби виробництва і предмети споживання.

2.2 Речі, вилучені з цивільного обороту обмежені в обороті і не вилучені з з цивільного обороту.

2.3 Речі індивідуально визначені і родові.

2.4 Речі споживні і неспоживні.

2.5 Подільні і неподільні речі.

2.6 Речі головні і їх приналежність.

2.7 Плоди і доходи.

2.8 Гроші та валютні цінності.

2.9 Нерухомі та рухомі речі.

3. Цінні папери.

4. Дії та послуги.

5. Нематеріальні блага.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У теорії та практиці цивільно-правового регулювання майнових і немайнових відносин, які виникають у сучасному українському суспільстві, визначення понять об'єктів цивільних прав займає одне з центральних місць. Цивільне законодавство так чи інакше пов'язане з матеріальними і нематеріальними благами. Без них галузь законодавства втрачає будь-який конструктивний зміст. Будучи базисом фактичних і регулюючих правовідносин, майнові і немайнові блага мають певні особливості, котрі впливають на весь механізм правового регулювання. Що ж потрібно розуміти під об'єктами цивільних прав?

Щоб дати визначення поняттю «об'єкти цивільного права», необхідно розглянути співвідношення його з терміном «об'єкти цивільних правовідносин». Питання про об'єкти цивільних правовідносин є одним із найбільш спірних у теорії цивільного права. Огляд правової літератури з цього питання дали Ю.К. Толстой, В.О. Лапач, О.В. Дзера та ін. Розмежування зазначених понять ґрунтується на таких міркуваннях: об'єктами цивільних правовідносин є те, на що вони спрямовані і певним чином впливають. Як суспільні зв'язки цивільні правовідносини можуть впливати лише на поведінку людини, тобто об'єктом останніх є поведінка їх суб'єктів щодо різних матеріальних благ.

Актуальність теми :необхідність визначення специфіки правової природи об'єктів цивільних прав, дослідження механізмів їхнього регулювання і обґрунтування на цій підставі шляхів подальшого вдосконалення правового регулювання відносин, що виникають стосовно них.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами: дана курсова робота пов'язана з тематикою дисципліни Цивільне право та загальним навчальним планом КНУВС.

Об'єкт дослідження - специфіка об'єктів цивільних прав.

Основна мета дослідження курсової роботи полягає у комплексному дослідженні специфіки об'єктів цивільних прав.

Виходячи з поставленої мети, в даному дослідженні поставлені наступні завдання:

1. дослідити загальну характеристику поняття та види об'єктів в цивільному праві;

2. розгляд особливостей окремих видів об'єктів цивільних прав.

При написанні даної роботи було використано такі методи дослідження: спеціально-юридичний, порівняльно-правовий, історико-порівняльний.

Предметом дослідження є чинне законодавство, монографічні та публіцистичні дослідження.

Теоретичне та практичне значення: матеріал курсової роботи можливо використовувати при викладанні відповідної теми Цивільного права - «Об'єкти цивільних прав»,а також при підготовці наукових семінарів, конференцій тощо.

Структура роботи: курсова робота складається з вступу, п'яти питань та дев'яти підпитань, висновку та списку літератури.

1. Поняття та загальна характеристика об'єктів цивільних прав

Під об'єктом цивільних прав розуміють матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких виникають цивільні правовідносини. Об'єкти цивільних прав та об'єкти цивільних правовідносин -- поняття тотожні. Цивільні правовідносини складаються між особами щодо матеріального чи нематеріального блага для задоволення своїх потреб. Тому об'єктом цивільних прав (правовідносин) може бути те, заради чого суб'єкти вступають у правовідносини і на що спрямовані їхні суб'єктивні права та обов'язки з метою здійснення своїх законних права та інтересів Цивільне право України - за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, вид. К.: Юрінком Інтер, 2002р.. Цивільний кодекс УРСР , який набрав чинності з 1 січня 1964 p. і є чинним сьогодні, не містить ніяких окремих положень щодо об'єктів цивільних прав. Між тим у проекті ЦК України від 25 серпня 1996 p. цьому питанню присвячено цілий розділ. Стаття 161 проекту ЦК України відносить до об'єктів цивільних прав речі, включаючи гроші та цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права, роботи та послуги, результати творчої діяльності, службову та комерційну таємницю, особисті немайнові блага, та інші матеріальні та нематеріальні блага.

Отже розглянемо речі які є основним видом об`єктів цивільних прав. В залежності від особливості їх правового режиму речі поділяються на наступні види:

1) засоби виробництва і предмети споживання;

2) речі, дозволені для цивільного обігу, обмежені в обігу та заборонені для цивільного обігу (напр.: зброя - заборонена для обігу, наркотичні засоби - деякі заборонені, деякі обмежені - ліки за рецептом; разова, мисливська зброя - обмежена в цивільного обігу);

3) рухомі і нерухомі речі (земля, споруди, насадження на корінні - нерухомість, врожай - це вже рухомість);

4) родові речі та індивідуально визначені речі (Родові речі - це речі, яки визначаються кількістю, мірою, вагою. Родові речі є завжди замінними речами. Принцип з часів римського права: “родова річ не гине”, тобто вона замінна. Наприклад: цемент, цукор, зерно та т.ін. Індивідуально визначені речі є незамінними. Наприклад: антикваріат , предмети образотворчого мистецтва, архітектура та іншим чином індивідуалізовані речі. Деяка категорія речей може переходити із ряду родових до індивідуально визначених. Предметом договору позики можуть бути лише родові речі, напр. грошова сума - еквівалент суми, а не ті ж самі гроші фізично, повертають будь-які купюри. Позичається автомобіль - це індивідуально визначена річ, бо має особливі властивості. Віндикаційний позов - витребування незаконно надбаної речі. Може бути об`єктом лише індивідуально визначена річ. При родових речах йдеться про відшкодування, в натурі чи іншим способом);

5) споживні і неспоживчі речі (Споживні речі - які споживаються, тобто припиняють своє існування в процесі одного виробничого циклу, напр. сировина, матеріали; неспоживчі - припиняють своє існування після кількох використань, тобто фонди);

6) подільні і неподільні речі (подільні - такі, що в результаті їх поділу не втрачають функціональних властивостей; неподільні - втрачають функціональні та споживчі властивості після їх поділу, напр: 2 кімнатну квартиру можна поділити між двома власниками, автомобіль - не можна);

7) головні і приналежні речі (напр: автомобіль - головна річ, гараж - приналежна);

8) плоди і доходи (Плоди - приплід худоби і урожай. Такими не можна вважати вироблену продукцію. Доходи - матеріальні цінності, які набуває власник плодів, або виробленої продукції в наслідок їх реалізації);

9) гроші і цінні папери.

10) дії як об`єкти цивільних прав поділяються на роботи і послуги.

Роботи - це дії, результатом яких є створення матеріального об`єкту. Договір підряду на різні види робіт: будівництво та ін.

Послуги - це дії, метою яких є не створення кінцевого матеріального об`єкту, а надання певної інформації, здійснення певних дій, які задовольняють потреби кредитора (уповноваженої особи). В юридичних послугах, медичних чи аудиторських нічого не створюється, цінним є не результат, а сам процес, в роботах цінним є саме результат, а не спосіб його досягнення.

11) продуктами творчої діяльності є твори науки, мистецтва, літератури, незалежно від форми призначення, цінності, а також способу відтворення. Вони стають об`єктами цивільних прав лише при втіленні в певні речі (рукопис, картина, фонограма тощо). Продуктами творчої діяльності є також відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, промислові зразки. Ці продукти стають об`єктами цивільних прав з моменту визнання їх такими і цивільного оформлення (реєстрації в Держпатенті).

12) до особистих немайнових прав належать здоров`я, особиста недоторканість, честь і гідність громадянина, авторські права, не пов`язані з майновими правами, ділова репутація. Юридичні особи мають наступні немайнові права: найменування юридичної особи (захист імені), ділова репутація, товарний знак, права авторства. На відміну від особистих немайнових прав фізичних осіб такі права юридичних осіб можуть припинятися і відчужуватися.

Отже розглянувши перший розділ курсової роботи ми визначили поняття об'єктів цивільного права та коротко розглянули види об'єктів та їх характеристику.

2. Речі як об'єкти цивільних прав

Вивчаючи окремий вид об'єктів, а саме - речі, слід сказати, що вони є основним і найбільш поширеним об'єктом цивільних прав.

Речі -- це об'єкти матеріального світу, які призначені задовольняти потреби людини і стосовно яких можуть виникнути цивільні права та обов'язки. Юридичне значення мають лише ті речі, які мають корисні властивості, що дозволяє їх експлуатувати. До речей відносять і окремі види енергії (атомна, електрична, теплова тощо). Гази і рідина в правовому розумінні також є речами, якщо вони виділені із загальної маси. Наприклад, кисень в балоні є річчю, хоча взагалі кисень як складовий елемент земної атмосфери не може бути об'єктом цивільного права. Саме речі є предметом (об'єктом) таких договорів, як купівля-продаж, поставка, контрактація, міна, дарування, найм та ін.

Класифікація речей проводиться за різними підставами і має не лише теоретичне, а й важливе практичне значення.

Правовий режим речей -- це встановлений в законодавстві порядок набуття, користування та відчуження речей як об'єктів цивільного права. Українське цивільне право, авт. Заіка О.Ю., вид. Київ, «Істина», 2005р.

За правовим режимом і цільовим призначенням об'єкти цивільного права поділяються на:

- речі, включаючи гроші та цінні папери (облігації, векселі,депозитні та ощадні сертифікати, банківські ощадні книжки на пред'явника, коносаменти, акції, приватизаційні папери тощо);

- майнові права - відповідно до правового режиму майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ст. 3, Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 47, 12 липня 2001 р., N 2658-III

- результати інтелектуальної, творчої діяльності (група цивільних правовідносин, які виникають у зв'язку із створенням і використанням результатів творчої діяльності -- творів науки, літератури, мистецтва, винаходів, промислових зразків тощо);

- інформацію як особливий об'єкт договірних відносин,пов'язаних з її збиранням, пошуком, зберіганням, переробкою,використанням;

- результати робіт - в цьому разі ознака об'єкта цивільних прав полягає в тому, що результат роботи повинен бути виражений в уречевленій формі (створена нова річ чи поновлена, відрегульована чи налагоджена стара тощо);

- послуги - це будь-яка корисна діяльність, починаючи від перевезення, комісії, зберігання і закінчуючи наданням юридичних, медичних, консультаційних та інших послуг;

- нематеріальні блага, такі як життя, здоров'я, честь, гідність, ділова репутація тощо. Нематеріальні блага не можна відділити від особи і, відповідно, вони є невідчужуваними.

- В цьому розділі ми розпочали вивчення об'ктів цивільного права відносно їх цільового призначення та правового режиму, тому розглянемо дане питання більш детально в наступних підпунтках курсової роботи.

2.1 Засоби виробництва і предмети споживання

Розглядаючи цей розділ слід сказати, що економічно такий поділ речей застосовується у будь-якому суспільстві, оскільки жодне не може існувати, не створюючи предметів споживання за допомогою засобів виробництва - основних і оборотних.

До основних засобів належать: будівлі, споруди, машини, устаткування, засоби транспорту і зв'язку. Вони використовуються багаторазово у виробничому процесі, поступово переносячи свою вартість на продукцію, що виробляється. Оборотними засобами є сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, запасні частини тощо.

Предмети споживання - це речі, що використовуються безпосередньо людиною (продукти харчування, одяг, взуття, предмети побуту та ін.).

Юридичне значення такого економічного поділу речей полягає в тому, що ті чи інші засоби виробництва можуть бути тільки у відповідних суб'єктів цивільного права, які відповідно до закону можуть мати у власності чи користуванні лише певні об'єкти. Закон визначає порядок розпорядження і звернення стягнення на майно, яке належить до основних і оборотних засобів і предметів споживання. Дозволяючи кооперативну та індивідуальну трудову діяльність, держава також визначає, які засоби виробництва можуть бути на праві власності кооперативів і громадян, безпосередньо зв'язуючи це з характером дозволеної діяльності.

2.2 Речі, вилучені з цивільного обороту, обмежені в обороті і не вилучені з цивільного обороту

Зазначимо, що в цьому випадку речі поділяються на певні категорії залежно від оборотоздатності:

а) речі, що вилучені з цивільного обороту, це речі, які не можуть переходити у приватну власність фізичних та юридичних осіб, наприклад, зброя, боєприпаси, бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси, вибухові речовини і засоби вибуху та інші речі, які визначені такими у додатку №1 постанови ВР України “Про право власності на окремі види майна” «Про право власності на окремі види майна»: Постанова ВР України від 19.06.1992 р. // ВВРУ. - 1992. - №35. - Ст.517.;

б) речі, що обмежені в цивільному обороті, тобто речі, які можуть перебувати у власності фізичних осіб лише за умови дотримання спеціального порядку їх набуття, наприклад, вогнепальна гладкоствольна мисливська зброя, вогнепальна мисливська нарізна зброя, газові пістолети, револьвери та інші речі, що передбачені в додатку №2 постанови ВР України “Про право власності на окремі види майна”;

в) речі, які знаходяться у вільному цивільному обороті, тобто речі, які не вилучені з цивільного обороту та речі, які не обмежені в цивільному обороті.

Значення цього поділу в тому, що речі, які виключені з обороту не можуть бути предметом правочинів та змінювати власників; речі, які обмежені в обороті - можуть знаходитись в ньому лише за спеціальним дозволом публічної влади; речі, які знаходяться у вільному обороті можуть вільно без спеціальних дозволів змінювати власників.

2.3 Речі індивідуально визначені і родові

Родові речі характеризуються ознаками, загальними для речей такого ж роду: мірою, вагою, числом (цукор, порох, зерно, цегла). Загибель родової речі не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Якщо на елеваторі згоріло зерно, це не звільняє зберігача від обов'язку повернути власнику таку ж кількість зерна певного найменування, вологості, забрудненості, яка була здана на зберігання. Невипадково римському праву було відоме правило -- res non pereunt (родові речі не гинуть).

Речі, наділені особливими, тільки їм властивими ознаками, що дозволяють виділити їх з маси однорідних речей, є індивідуально визначеними. Правове значення цього поділу полягає в тому, що предметом одних договорів можуть бути виключно речі, визначені індивідуальними ознаками (майновий найм, позичка), а інших -- тільки речі, визначені родовими ознаками (контрактація, позика), а в окремих договорах предметом можуть бути речі, визначені як індивідуальними, так і родовими ознаками (купівля-продаж міна, зберігання).

Зважимо, що така класифікація є досить умовною. За певних обставин родові речі можуть переходити в категорію індивідуально визначених. Так, звичайний стілець в магазині є річчю родовою, але після того, як він був придбаний організацією і отримав певний інвентаризаційний жетон, стілець перетворився на річ індивідуально визначену. І, навпаки, якщо довірена особа отримала доручення придбати на аукціоні сучасного живопису будь-яку картину українського майстра, то в цьому разі предметом договору буде річ родова, хоча кожна картина належить до категорії індивідуально визначених речей; Українське цивільне право, авт. Заіка О.Ю., вид. Київ, «Істина», 2005р.

2.4 Речі споживні і неспоживні

Розглядаючи відповідну категорію речей визначимо, що споживними є такі речі, які в результаті одноразового свого використання повністю знищуються, наприклад : продукти харчування, паливо тощо. До споживних речей належать також гроші, оскільки використовувати їх можна лише витрачаючи.

У статті 760 ЦК вперше закріплено термін «неспоживна річ,. її особливість полягає у тому, що вона завжди має індивідуальні ознаки і зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанн, їх зношування відбувається поступово наприклад: взуття, машини, верстати тощо. Юридичне значення такого поділу зводиться до обмеження обороту споживнихречей: вони не можуть бути предметом оренди. Зорислава Ромовська Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник,- К.: Атіка, 2005

2.5 Подільні і неподільні речі

Подільними є речі, які в результаті їх натурального поділу не втрачають свого первісного господарського призначення. Наприклад, відро молока можна розлити по пляшках, мішок зерна -- розсипати по відрах тощо. Неподільні речі -- це речі, поділ яких неможливий без зміни або навіть пов'язаний із втратою ними їх корисних властивостей (стілець, телевізор, тощо). При поділі спадщини, спільного майна подружжя, фермерського господарства якщо річ належить до категорії неподільних, то поділити її в натурі неможливо, тому одному із співвласників надається річ, а іншому сплачується грошова або товарна компенсація. Українське цивільне право, авт. Заіка О.Ю., вид. Київ, «Істина», 2005р.

2.6 Речі головні і їх приналежність

Даний поділ речей є традиційним для цивільного права. Юридичне значення даного поділу полягає в тому, що приналежність в усіх випадках наслідує долю головної речі, якщо в договорі чи законі не встановлено інше (ст.132 ЦК України). Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року. № 435- ІV Це означає, що наприклад за договором купівлі - продажу жилого будинку до набувача разом із предметом договору переходять і господарські будівлі. Між тим данна норма має диспозитивний характер, з огляду на це сторони можуть самостійно в договорі визначити, що право власності переходить тільки на будинок чи господарські будівлі.

І приналежність і основна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а її приналежність - залежне, допоміжне і слугує найкращому використанню головної речі, (наприклад картина і рама до неї). Приналежність головної речі вказується у стандартах, технічних умовах або прейскурантах, визначається договором. За відсутності такого рішення слід користуватися звичаями ділового обороту.

Але треба зазначити, що приналежність не означає складову частину речі, якою згідно зі ст. 131 ЦК України, визнається все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження та істотного знецінення речі (наприклад телевізор і динамік). При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Тому, щодо цього можна сказати, що Проект ЦК України виділяє складні речі. Відповідно до ст.17, якщо різнорідні речі утворюють одне ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, яке визнається сутністю з'єднання їх вважають за одну річ(складна річ). Дія правочину, вчиненого щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо договором не визначенно інше. До складних речей належить майно селянського (фермерського) господарства.

2.7 Плоди і доходи

Розглядаючи цей пункт розпочнемо із визначення, що розуміється під плодами і доходами як об'єктами цивільного права.

Плоди -- це речі, які виникають внаслідок природного розвитку іншої речі (приплід тварин та птахів, молоко, вовна, врожай). Відповідно до чинного вітчизняного законодавства продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 189 ЦК).

Доходи -- це грошові та інші прибутки з речі внаслідок її участі в цивільному обігу (орендна плата, відсотки за вкладом в кредитній установі). Цікаво, що російський законодавець займає протилежну позицію. Так згідно зі ст. 136 ЦК Російської Федерації плоди, продукція та доходи належать особі, яка використовує це майно на законних підставах, якщо договором не передбачено інше. Крім поняття речей, в цивільному праві виділяють окреме поняття "майно". Поняття "майно" ширше, ніж поняття "річ", оскільки охоплює:

а) окрему річ;

б) сукупність речей;

в) майнові права та обов'язки.

До даного розділу слід віднести також продукцію.

Продукція - це все те, що отримано внаслідок виробничого використання речі (напівфабрикат, компоненти сировини, готовий продукт) Українське цивільне право, авт. Заіка О.Ю., вид. Київ, «Істина», 2005р..

2.8 Гроші та валютні цінності

Гроші є особливою категорією цивільного права, оскільки виконують роль загального еквіваленту і відповідно до цього їм властивий цілий ряд специфічних особливостей. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є гривня. Зазначимо, що грошам властиві ознаки родових і подільних речей. Родовий характер грошей полягає у тому, що розмір грошової суми визначається не кількістю грошових знаків, а числом вказаних у знаках грошових одиниць. Тому борг може бути погашений будь - якими купюрами. Гроші можуть бути індивідуалізовані шляхом запису номерів окремих грошових знаків. Також, разом з цим, у ряді випадків гроші можуть виступати самостійним об'єктом певних договорів, зокрема позики, дарування, банківської позички тощо. Щодо валютних цінностей, то їх визначають як певні види майна, що визначаються законом такими. Так відповідно, до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. до валютних цінностей належать валюта України, іноземна валюта, монетарні метали. Валютою України визнаються грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України. До валютних цінностей належать також кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України, платіжні документи (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті України. Іноземною валютою визнаються відповідні іноземні грошові знаки, монети, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, кошти у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України, а також зазначені вище платіжні та інші документи, виражені в іноземній валюті або монетарних металах. Щодо монетарних металів, то ними вважаються золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів.

2.9 Нерухомі та рухомі речі

Цивільний Кодекс України поділяє речі на рухоме та нерухоме майно. При віднесенні речей до категорії нерухомості використовують два критерії: матеріальний -- ступінь зв'язку цих речей із землею, і юридичний -- віднесення законом тих чи інших речей до нерухомих. За першим критерієм до нерухомого майна належать земельні ділянки та все, що розташоване на них і міцно з ними пов'язане, тобто об'єкти, переміщення яких без непропорційного збитку для призначення їх, є неможливим (житлові будинки, насадження, підприємства як майнові комплекси). Перелік речей, які прирівнюються до нерухомих, не є вичерпним. Об'єкти нерухомості мають особливий правовий режим, який полягає у тому, що законодавство встановлює особливий порядок набуття права власності на них, їх відчуження тощо. Державну реєстрацію права власності, зокрема на житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами, квартири у багатоквартирних будинках,здійснюють державні комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. Порядок даної реєстрації регулює Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р.

Що стосується земельних ділянок, то Земельний кодекс України 2001 р. (ст. 202) передбачає обов'язкове здійснення державної реєстрації земельних ділянок у складі державного реєстру земель. Визначимо, що рухомими речами визнаються такі, які можна вільно переміщувати у просторі. Рухомі речі, а також угоди з ними підлягають реєстрації тільки у випадках, передбачених законом.

3. Цінні папери

Слід зазначити, що об'єктами сучасного цивільного обігу, крім матеріальних речей, є також майнові права, виражені в певних документах, які називають цінними паперами. Вони визнаються об'єктами договорів купівлі-продажу, зберігання, застави та інших правочинів. Згідно зі ст. 194 ЦК цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа іншим особам. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються. Цінний папір відрізняється від інших документів тим, що він завжди є документом майнового характеру. Але на відміну від інших документів, що фіксують певні майнові права (боргових розписок, страхових полісів, заповітів тощо), цінний папір може бути реалізований лише шляхом його пред'явлення. Інакше кажучи, цінний папір - це такий документ, пред'явлення якого потрібне для здійснення засвідченого ним майнового права.

Виділяють певні ознаки цінних паперів:

- Це - документ, який посвідчує певне майнове право, яке можна реалізувати шляхом використання паперу;

- Цей документ має суворо формальний характер, тобто повинен мати визначену форму і встановленні реквізити. Цінні папери випускаються на спеціальних бланках з певним ступенем захисту;

- Цінні папери є оборотоздатними документами, тобто можуть переходити від однієї особи до іншої. При передачі цінного папера до нового власника переходять усі права які закріплюються в ньому.

Виділяють такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента;

2) боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання;

3) похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

ЦК України не виділяє види цінних паперів, однак, аналізуючи чинне законодавство, слід зазначити, що основні з них встановлюються в ЗУ “Про цінні папери і фондову біржу” Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18.06.1991 р. // ВВРУ. - 1991. - №38.. До них, зокрема відносять: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання країни; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери. Форма цих і інших цінних паперів може бути як документарною, так і бездокументарною.

Права, що посвідчені цінним папером, можуть належати:

1) пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника). Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі;

2) особі, названій у цінному папері (іменний цінний папір). Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії);

3) особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір). Права за ордерним цінним папером передаються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). За передавальним написом (індосаментом), вчиненим на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої передаються права за цінним папером (індосата), переходять усі права, посвідчені цінним папером. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання).

Особа, що випустила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається. Особливості обігу цінних паперів в України додатково регламентуються ЗУ “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні: Закон України від 10.12.1997 р. // ОВУ. - 1997. - №52..

Треба зазначити, що відповідно до ст. 3 ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу» в Україні можуть випускатися такі цінні папери, як: акції, облігації внутрішніх і зовнішних державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання України, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери.

Акцією визнається цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в статутному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді девіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції поділяються на види, юридична суть яких полягає в тому, що акції одного виду дають їх власникам однакове за обсягом право майнової участі в акціонерному товаристві. За ознакою класу акції поділяються на привілейовані і прості. Залежно від передбачених статутами товариств обмежень прав відчуження розрізняють також іменні акції і акції на пред'явника.

Простими іменними визнаються акції з рівними правами участі акціонерів імена яких входять до обов'язкових реквізитів акції. Власниками простих іменних акцій є, як правило, громадяни які вільно розпоряджаються ними (продають, передають, дарують),але з додержанням спеціальних правил.

Що ж стосується привілейованих акцій, то порівняно із простими вони дають переважне право на одержання дивідендів, що найчастіше виражається у фіксованому дивіденді, який не залежить від прибутку товариства, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Українське цивільне право, авт. Заіка О.Ю., вид. Київ, «Істина», 2005р. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 відсотків статутного фонду акціонерного товариства. Розглянемо такий вид цінного паперу як облігації.

Облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачено умовами випуску. Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу» в Україні випускають таки види облігацій:

- облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик;

- облігації підприємств;

Облігації можуть випускатися іменними на пред'явника, процентними і безпроцентними, та такі, що вільно обертаються або з обмеженим обігом.

Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщується виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків з нього. Ощадні сертифікати можуть бути строковими або до запитання. Законодавство передбачає видачу як іменних сертифікатів так і сертифікатів на пред'явника.

Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя. Для запровадження комерційного кредиту, поліпшення розрахункових відносин між суб'єктами господарської діяльності постановою Верховної Ради України «Про застосування векселів в господарському обороті України» від 17 червня 1992 року введено вексельний обіг з використанням простого і переказного векселів відповідно до Женевської конвенції 1930 року.

Приватизаційні папери - це особливий вид державних паперів,які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Приватизаційні папери як вид цінних паперів можуть бути лише іменними. Порядок випуску та обігу приватизаційних паперів визначається Законом України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 року, а також іншими законодавчими актами України.

Розглянуті автором види цінних паперів названі в ст.3 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» є вичерпним переліком який здається дещо обмеженим. Загалом у цивільному обороті беруть участь й інші документи, які за своїм призначенням можна було б віднести до цінних паперів, зокрема це чек, коносамент тощо. Зазначими, що чек застосовується для здійснення розрахунків в безготівковій формі між юридичними особами та юридичними і фізичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи чи наданні послуги. В свою чергу коносамент є товаророзпорядчим документом, що засвідчує право його держателя розпоряджатися зазначеним у коносаменті вантажем і отримати вантаж після завершення перевезення.

Таким чином, охарактеризовані документи мають ознаки цінних паперів, але в законодавчому порядку такими не визнані. Автор вважає, що було б доцільно включити їх до переліку цінних паперів закріпленого Законом України «Про цінні папери і фондову біржу», а сам перелік зробити більш відкритим.

4. Дії та послуги

Об'єктом цивільних прав є дії (послуги) та результати дій або робіт , що закріплено ст. 177 Цивільного кодексу України . Важливим є розмежування робіт як процесу і безпосереднього результату робіт чи дій. Іноді дослідники ототожнюють послуги і результати дій (робіт), зазначаючи, що послуга - це дія, внаслідок якої створюється матеріальний предмет. Насправді, результат є самостійним об'єктом цивільних правовідносин. Це має місце в тих випадках, коли кредитора цікавить саме кінцевий результат (матеріального чи нематеріального характеру). Подібне розмежування дій (послуг) і результатів дій знайшло відображення і в переліку об'єктів цивільних прав, запропонованому в ст. 177 ЦКУ. У договорах може йтися також про комплексний предмет, який стосується і речей, і дій. Наприклад, при укладенні договору найму квартири, - об'єктом правовідношення є житло (річ). Але в процесі користування житлом наймачеві надаються різні послуги (наприклад, ремонт жилого приміщення). В цьому випадку об'єктом відповідних правовідносин необхідно визнавати також дії (послуги), здійснення яких наймач може вимагати від наймодавця «Цивільне право України», авт. Панченко М.І. Навч. посіб. -- К.: Знання, 2005.

Існує низка нормативних джерел, які регламентують суспільні відносини щодо прав власності, використання і розпорядження результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Серед них Конституція України, Цивільний кодекс України, Закони України «Про власність», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», а також міжнародні акти, ратифіковані ВРУ (Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1886 року) та інші.

До об'єктів цивільних прав належать результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти права інтелектуальної власності (ст. 199 ЦКУ). Зокрема, продуктами такої діяльності є винаходи, промислові зразки, твори науки, літератури, мистецтва незалежно від форми, призначення, цінності, а також способу відтворення. Результати творчої діяльності людського розуму оточують нас і на роботі, і в повсякденному житті. Безумовно, кожному з нас доводилося мати справу з творами літератури. Даний об'єкт інтелектуальних прав поряд з іншими підпадає під правову охорону і є складним поняттям, що охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори; лекції звернення, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні й музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми; музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; малюнки, твори живопису, архітектури, скульптури, графіки і літографії; фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії, архітектури або наук. Згаданий перелік міститься в ст. 2 Бернської конвенції «Про охорону літературних і художніх творів» 1886 року. Як бачимо з вищенаведеного прикладу, розкриття змісту окремо взятого поняття не вичерпується описом одного об'єкта, а передбачає відображення цілого комплексу відповідних об'єктівСтаття «Інформація як нематеріальне благо та захист інформаційних прав
згідно з Цивільним кодексом України», О.В. Кохановська, кандидат юридичних наук, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка..

В ЦКУ результати інтелектуальної, творчої діяльності розглядаються як вид нематеріальних благ (глава 15 ЦКУ «Нематеріальні блага»). Однак правова природа цього виду об'єктів цивільних прав є доволі складною, про що свідчить позначення їх як інтелектуальної власності, а також вміщення книги четвертої ЦКУ «Право інтелектуальної власності». У зв'язку з цим більш правильною видається оцінка результатів інтелектуальної, творчої діяльності як комплексного за своїм характером об'єкта, який включає як немайнові, так і майнові права (право на авторство, право на опублікування твору, право на авторський гонорар тощо). ЦКУ України у ст. 418 дає визначення поняття права інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається кодексом та іншими законами.

Майнові права інтелектуальної власності можуть передаватися повністю або частково іншій особі на умовах, визначених у ліцензійному договорі. Майнові права інтелектуальної власності мають певний строк дії, але можуть припинятися і достроково.Результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти права інтелектуальної власності створюють цивільні права та обов'язки, але для того, щоб ці результати визнавалися об'єктами цивільних прав, потрібно їх втілення в об'єктивну форму, необхідну для їх сприйняття іншими людьми. Наприклад, картина може бути відображена у полотні, винахід - у схемах. Не можна ототожнювати результати інтелектуальної, творчої діяльності та речі, в яких вони втілені матеріально, як об'єкти цивільних прав. Наприклад, право власності на картину переходить до покупця, у той час як авторське право зберігається за художником, малярем, що створив цю картину.

Варто також звернути увагу на особливості легітимації як об'єктів цивільних прав результатів інтелектуальної, творчої діяльності. Зокрема, твори літератури, науки і мистецтва стають об'єктами цивільних прав з моменту їх створення; винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції - з моменту кваліфікації їх як результатів інтелектуальної праці у встановленому порядку відповідними компетентними органами.

Ще однією особливістю результатів творчої діяльності є те, що для багатьох із них обов'язковою умовою є наявність творчого рівня та новизни.Будь-який новий вид продукції або послуг є втіленням конкретної ідеї чи концепції і з'являється на ринку тільки після цілого ряду доробок, вдосконалень і перетворень, спрямованих на поліпшення його споживчих якостей і конкурентоспроможності. Правовий захист цих удосконалень і перетворень можливий саме завдяки засобам охорони прав інтелектуальної власності.

Законодавчі акти, що визначають та охороняють права інтелектуальної власності складають окрему підгалузь цивільного законодавства - систему правових норм про особисті немайнові і майнові права на результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них об'єкти, що визнаються й охороняються законом. Один з найважливіших принципів, передбачений чинним законодавством, - принцип непорушності права інтелектуальної власності.

Стаття 420 ЦКУ України дає перелік об'єктів права інтелектуальної власності, яким в Україні надано правову охорону:

- літературні та художні твори;

- комп'ютерні програми;

- компіляції даних (бази даних);

- виконання;

- фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

- наукові відкриття;

- винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

- компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

- раціоналізаторські пропозиції;

- сорти рослин, породи тварин;

- комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

- комерційні таємниці Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року. Поточна редакція Цивільного кодексу України від 1 січня 2010 року на підставі Закону України 1568-17 від 25 червня 2009 року..

Кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Захист прав інтелектуальної власності є конституційним обов'язком нашої держави. Згідно зі ст. 54 Конституції України, ст. 309 ЦКУ, громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Цензура процесу творчості, результатів творчої діяльності заборонена.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого оспорюваного чи порушеного права інтелектуальної власності. До цих прав можуть бути застосовані як загальні способи захисту цивільних прав, припинення дії, яка його порушує, відшкодування збитків тощо, так і специфічні - властиві лише для прав інтелектуальної власності.

Суд може постановити рішення про:

- застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності; зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

- вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням прав інтелектуальної власності;

- вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, що використовувалися для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

- застосування разового грошового стягнення Стаття «Інформація як нематеріальне благо та захист інформаційних прав згідно з Цивільним кодексом України», О.В. Кохановська, кандидат юридичних наук, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.;

- опублікування в ЗМІ відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Підсумовуючи вищесказане, варто визнати, що результати інтелектуальної, творчої діяльності є невід'ємним елементом цивільних правовідносин. Особливу увагу слід приділяти належній правовому регулюванню права власності людини на результати її діяльності та питанню юридичних гарантій щодо реалізації та захисту даного права. Важлива не лише наявність досконалої законодавчої бази, а й належної системи реалізації та дотримання зазначених правових положень. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про власність», об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг та інші результати інтелектуальної праці. Це право власності має бути не формальним, а реальним, відповідати дійсному суспільному ладу держави.

Такий стан речей слугував би дієвим стимулом для людей, що є «ковалями» української науки, культури, мистецтва і став би передумовою збагачення і зміцнення інтелектуального, творчого фонду країни.

5.Нематеріальні блага

До особливої групи об'єктів цивільних прав відносяться нематеріальні блага.Характерна особливість цієї групи об'єктів полягає в тому, що вони:

1) не мають матеріального (майнового) змісту;

2) невіддільні від особи їх носія;

3) володіють властивістю індивідуалізації самої особи володаря цих прав Цивільне право України:авт.. Мазур О.С. Навч. посіб. К.: Ун-т "Україна", 2005..

ЦК України містить правила, направлені на врегулювання і захист нематеріальних благ, які істотно відрізняються від колишнього цивільного законодавства.

Нематеріальні блага розглядаються як різновид об'єктів, з приводу яких можуть виникати цивільні правовідносини. Перелік нематеріальних благ, що юридично захищаються, можна підрозділити на: а) нематеріальні блага, що набуваються громадянами і юридичними особами через народження (створення), і б) нематеріальні блага, що набуваються ними через закон.

Те, що ЦК України дає лише зразковий перелік нематеріальних благ, що користуються цивільно-правовим захистом, дозволяє зробити висновок про те, що об'єктом цивільно-правових відносин може виявитися і не назване ЦК нематеріальне благо. До нематеріальних благ, що набуваються громадянами і юридичними особами через народження (створення), відноситься життя, здоров'я, гідність особи, особиста недоторканність, честь і добре ім'я, ділова репутація, недоторканність приватного життя, особиста і сімейна таємниця; до нематеріальних благ, що набуваються через закон, - право вільного пересування, право вибору місця перебування і проживання, право на ім'я, інші особисті немайнові права. Як інші нематеріальні права, - право на життя, здоров'я і ін. Особисте немайнове право, що кореспондує нематеріальному благу або що існує окремо від нього, виявляється як би благом другого рівня, а саме життя, здоров'я і ін. є благом, яке передує праву на нього, і в цьому сенсі можуть визнаватися благом першого рівня.

Поняття "Нематеріальне благо" є збірним, таким, що відноситься як до самого "блага", так і до особистих немайнових прав.

Наявністю цих доданків нематеріального блага можна пояснити тим, що в характеристиці відносин, регульованих цивільним законодавством, мовиться, з одного боку, про регулювання, а з іншою, про захист нематеріальних благ, що не слід розуміти як зіставлення регулювання захисту, і навпаки, бо здійснення захисту припускає регулювання, а регулювання може виявитися безглуздим за відсутності захисту.

Блага першого рівня нерозривно пов'язані з самим існуванням особи. Вони об'єктивно існують незалежно від їх правової регламентації і лише у випадках посягань на ці блага потребують правового захисту. Право громадян на захист честі, достоїнства, ділової репутації є їх конституційним правом, а ділова репутація юридичних осіб - однією з умов їх успішної діяльності. Блага другого рівня: право на ім'я, право авторства і інші особисті немайнові права - є суб'єктивними правами, створюючими зміст конкретного правовідношення і тим самим вже врегульованими нормами права. У разі ж порушення цих прав вони користуються правовим захистом.

Правовідношення, елементом якого є суб'єктивне право особи на нематеріальне благо, є абсолютним, оскільки управомоченному суб'єктові протиставляються абсолютно всі, зобов'язані утримуватися від порушення цього права. Проте у разі його порушення воно набуває характеру відносного правовідношення.

Для обох складових "нематеріальних благ" характерними виявляються, принаймні, дві нерозривно зв'язані між собою ознаки. Це: 1) відсутність матеріального (майнового) змісту і 2) нерозривний зв'язок з особою носія, що зумовлює невідчужуваність і непередаваність цього блага.

Невідчужуваність нематеріальних благ не виключає того, що їх здійснення і захист можуть бути доручені третім особам, наприклад, позови про захист честі і гідності неповнолітніх можуть пред'явити їх законні представники.

Відсутність економічного змісту нематеріального блага, його нерозривний зв'язок з особою носія є необхідними, але не винятковими ознаками. Будучи невіддільним від особи носія даного нематеріального блага, наявність цього блага індивідуалізує, робить неповторною саму особу носія. Нематеріальні блага характеризують суспільний стан їх володаря і є його невід'ємним, хоча і схильним змінам, якістю протягом всього періоду його існування. Нематеріальні блага існують без обмеження терміну їх дії.