Кримінальні злочини проти держави

2

Міністерство освіти і науки України

Хмельницький університет управління та права

Заочний факультет

Відділення - підготовки фахівців за спеціальністю «Правознавство»

Контрольна робота

Кримінальне право України

Виконав : Кулеша Тарас Олександрович

Студент групи №1 - впо Третього курсу

Перевірив: ст. викладач Музика А.В

Хмельницький 2010

План

1. Шпигунство. Склад злочину 3

1.1 Об'єктивна сторона 4

1.2 Суб'єктивна сторона 7

1.3 Об'єкт 8

1.4 Суб'єкт 10

2. Контрабанда 12

3. Задачі 18

Список використаної джерел 21

1. Шпигунство. Склад злочину

Шпигунство - одне з найбільш небезпечних злочинів, яке може спричинити великі збитки державним інтересам України. Держави які проводять шпигунську дiяльнiсть проти України ніколи не жалкували сил та засобiв на проведення розвiдувально-пiдривної дiяльностi i навiть у такій формi як шпигунство. Ось чому уряд України придiляє велику увагу питанням охоронi державної таємницi.

1.Дії спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади ст. (109) ККУ;

2. Посягання а територіальну цілісність і недоторканність України ст. (110) ККУ;

3. Державна зрада ст. (111) ККУ;

4. Посягання на життя державного чи громадського діяча ст. (112) ККУ;

5. Диверсія ст. (113) ККУ;

6. Шпигунство ст. (114) ККУ;

Ця група злочинів згідно кримінального кодексу України знаходиться у першому розділі особливої частини і відносяться до особливо тяжких злочинів, і розслідуванням цих злочинів займається виключно СБ України. Згідно ст. 1 закону України “Про Службу Безпеки України” СБУ- це орган спеціального призначення який забезпечує державну безпеку України.

Шпигунство - це передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства.

Кiлькість особливо небезпечних злочинiв проти держави у теперiшнiй час зовсiм не велика, однак величезна реальна і потенційна їхня небезпека обумовлюється тим, що навiть єдиний факт здiйснення особливо небезпечного злочину проти держави може спричинити великi збитки суверенiтету, територiальнiй цiлiсностi обороноздатностi чи державнiй безпецi, а також полiтичнiй та економiчнiй системi України, мирному співіснуванню держав.

Інтереси забезпечення національної і державної безпеки України, військової безпеки України, її політичної й економічної систем вимагають активізації і подальшого удосконалювання діяльності підрозділів Служби безпеки України, спрямованої не тільки на попередження і припинення цих ворожих акцій з позицій діючого закону, їх відграничення від суміжних злочинів, але також і на подальше поліпшення кримінально-правових норм, предбачаючих відповідальність за ці злочини.

1.1 Об'єктивна сторона

Диспозиція статті 114 КК України характеризує об'єктивну сторону шпигунства як передачу чи збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації чи їхнім представникам відомостей, що складають державну таємницю.

Як уже відзначалося вище, варто мати на увазі, що здійснення подібних дій громадянином України утворить державну зраду у формі шпигунства (ч.1 ст. 111 КК України), а при здійсненні таких дій іноземцем чи особою без громадянства - шпигунство (ст.114 КК України).

Таким чином об'єктивну сторону шпигунства при відповідних обставинах можуть утворити наступні діяння:

- передача іноземній державі, іноземній організації чи їхнім представникам відомостей, що складають державну таємницю;

- збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації чи їхнім представникам відомостей, що складають державну таємницю;

Ініціатива збирання чи передачі відповідних відомостей може належати як виконавцю, так і адресату шпигунства. Для кваліфікації злочину це значення не має.

Передача відомостей - це їх усне повідомлення (безпосередньо, по радіо, по телефону) іноземній державі, іноземній організації, їх представникам, вручення певних документів, виробів чи інших матеріальних носіїв інформації (безпосередньо, через посередників, з використанням тайників тощо) або їх пересилання (з використанням поштового, електронного зв'язку, за допомогою тварин тощо). Якщо вказані відомості було передано іншій державі у порядку, передбаченому законодавством України, це не є злочином.

Збирання - зазначених відомостей полягає в їх пошуку І добуванні (шляхом розпитування певних осіб, візуального спостереження та підслухування, зняття інформації з каналів зв'язку, проникнення до комп'ютерних систем, виготовлення копій документів тощо), придбанні будь-яким способом (таємне чи відкрите викрадення, обмін документів чи зразків зброї, боєприпасів, макетів секретного об'єкта тощо) з наступним зосередженням їх в одному чи кількох місцях.

Шпигунство у формі передачі іноземній державі, іноземній організації чи їхнім представникам відомостей, що складають державну таємницю є закінченим злочином з моменту передачі таких відомостей зазначеним адресатам, незалежно від того, наскільки, і чи було взагалі сприйняте ними зміст і сутність цих відомостей, а тим більше незалежно від настання яких-небудь шкідливих для нашої держави наслідків. Прикладом може бути, передача іноземному розвіднику пакета із секретними документами утворить склад кінченого злочину.

Таким чином слід дати визначення що таке іноземна держава, іноземна організація, та представники іноземної держави.

Іноземна держава - це будь-яка держава, що проводить розвідувальну діяльність проти України, в особі її відповідальних органів і організацій.

Іноземна організація - це будь-яка недержавна організація, що знаходиться за межами України, так і в Україні і проводить розвідувальну діяльність проти нашої держави.

Представниками іноземної держави - є її розвідники, дипломати та інші громадяни.

Шпигунство у формі збирання з метою передачі згаданим адресатам зазначених відомостей є закінченим злочином з моменту заволодіння будь-яким способом будь-яким обсягом таких відомостей.

У випадку, якщо зазначені у статі 114 КК України відомості збираються без мети їхньої передачі іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам, склад шпигунства вiдсутнiй; питання про кримінальну відповідальність не виникає.

Чи можливі стадії злочинної діяльності при здійсненні шпигунства?

Наука кримінального права дає позитивну відповідь на це питання і з цим варто погодитися.

Підготовчі до шпигунства дії на практиці можуть виразитися, приміром, у спробі влаштуватися на роботу на той чи інший секретний об'єкт; у спробі встановлення контакту з представником іноземної держави чи іноземної організації; у підготовці фото , кіно чи відеокамери, призначених для фіксації шпигунської інформації.

Замах на шпигунство може мати місце при спробі викрадення чи, приміром, фотографування документів, що містять державну таємницю, коли злочинний результат не настає з причин, що не залежать від волі винного (сейф розкритий, але суб'єкт злочину затриманий до того, як він устиг заволодіти секретними документами; суб'єкт злочину намагається перефотографувати документи, але фотоапарат виявляється несправним чи (фотоплівка засвіченою).

Традиційно замах на негідний об'єкт в юридичній літературі називають замах, під час якого суб'єкт злочину направляє свої зусилля на такий об'єкт якому в даних умовах не може бути спричинено збитків. При цьому приводиться приклад пострілу по манекену, сприйнятого за охоронця.

У ситуаціях, при яких злочинець у силу власної омани направляє свої зусилля на такі предмети зовнішнього світу, впливаючи на який він не може заподіяти шкоду правоохоронним інтересам.

При шпигунстві подібний замах може мати місце у випадку, коли, приміром, особа викрадає які-небудь документи, що містять на його думку державну таємницю, де насправді такої не міститься.

При передачі таких документів іноземній державі, іноземній чи організації їхнім представникам предмет злочину трансформується в знаряддя злочину, але, оскільки документи ці не містять державної, таємниці, ми говоримо про замах з негідними коштами.

І при замаху на негідний предмет, і при замаху з негідними коштами винний підлягає кримінальної відповідальності за замах на відповідне злочин (у нашому випадку - замах на шпигунство).

Об'єктивна сторона шпигунства як злочину з формальним складом у карному законі сконструйована законодавцем таким чином, що з моменту збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній чи організації їхнім представникам відомостей, що складають державну таємницю, злочин є закінченим.

1.2 Суб'єктивна сторона

При шпигунстві окрім прямого умислу передбачається при збирані відомостей, що становлять державну таємницю наявність у винного мети передати ці відомості іноземній державі, іноземній організації або їх представникам.

Відсутність даної цілі виключає можливість кваліфікації даних дій як шпигунства.

Можна передбачити, що відомості які становлять державну таємницю збираються не з ціллю наступної їх передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам, а наприклад через цікавість; в цілях колекціонування таких відомостей (наприклад у формі фотознімків військових об'єктів і т.п.); в наукових цілях. В подібних випадках ми можемо вести розмову о діях які знаходяться на межі із злочинними, які створюють задатки до розповсюдження державної таємниці навіть до використання їх третіми особами, у збиток інтересам України, але не шпигунства.

Здійснення даних дій може тягнути за собою проведення в тій або іншій формі профілактичних заходів, виключаючи використання заходів кримінального характеру.

Що стосується мотивів шпигунських дій, то вони можуть бути дуже різноманітними, але вони на кваліфікацію не мають впливу.

1.3 Об'єкт

Таким чином безпосередній об'єкт шпигунства у відповідності з кримінальним кодексом України складається з чотирьох самостійних груп і інтересів держави та області:

суверенітет України;

територіальна недоторканність України;

державна безпека України;

обороноздатність України;

Названі групи суспільних відносин альтернативні: за своїм характером це самостійні об'єкти розглядаємого злочину. Для наявності складу злочину шпигунства достатньо встановити посягання хоча б на одну з названих груп відносин.

Особливу увагу наша держава приділяє охороні основних своїх інтересів у сфері її суверенітету, недоторканості території, державної безпеки та обороноздатності пояснюється тим, що кожна з вказаних у законі груп головних інтересів держави у зазначених областях є обов'язковою умовою існування нашої, як і любої іншої держави, непохитності її конституційного строю.

Для вірної кваліфікації шпигунства за об'єктом злочину важливе значення має розкриття змісту понять “суверенітет”, “територіальна недоторканність”, “державна безпека” та “обороноздатність України”.

Суверенітет України - означає верховенство державної влади, її самостійність у середині країни та незалежність у міжнародних відносинах, яка може бути обмежена лише необхідністю виконувати договори і зобов'язання в галузі міжнародних відносин.

Територіальна недоторканність України - передбачає що всі складові території держави (адміністративно територіальні одиниці) перебувають в нерозривному взаємозв'язку, характеризуються єдністю і не мають власного суверенітету.

Державна безпека України - це відсутність загрози, стан захищеності життєво важливих інтересів держави від внутрішніх і зовнішніх загрозів усіх вказаних вище сферах житєдіяльноості держави. Поняття “державна безпека” є найбільш широким, оскільки воно охоплює відсутність загрози суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності держави. Проте воно є вужчим, ніж поняття “національна безпека”, яке охоплює, крім безпеки держави, також безпеку суспільства й особи.

Найважливіше положення, що відноситься до визначення території України, сформульовано у ст. 1 Закону України “Про державний кордон”, який вступив у силу 18.12.1992 року.

Вказана стаття містить визначення державного кордону України; “Державний кордон України - це лінія та вертикальна поверхня яка проходить по цій лінії яка визначає межі території України - сущі, вод, надер, повітряного простору”.

Під територією України потрібно розуміти:

сушу території України;

води України;

повітряний простір;

надра України;

невійськові кораблі під прапором України коли вони знаходяться у відкритому морі, а також цивільні повітряні судна та інший повітряний транспорт, котрий знаходяться у відкритому повітряному просторі, тобто не над територією іноземної держави;

військові кораблі або рятувальні човни під прапором України, військові повітряні судна та інші літальні апарати, незалежно від місця їх знаходження.

Обороноздатність України - означає підготовленість держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту. Складовими такої підготовленості є сукупність економічного, політичного, соціального, наукового, морально-психологічного і суто військового потенціалів. Стан обороноздатності України її мобілізаційні можливості кількість і якість Збройних Сил, їх здатність швидко переходити на військовий стан, організовано вступати у воєнні дії та успішно виконувати завдання по обороні від агресора.

Статті 17-я Конституції України говорить: “Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної й інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенiтету, територіальної цілiсностi, і недоторканості,покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державної границі України покладаються на відповідні військові формування і правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

1.4 Суб'єкт

Суб'єкт злочину, передбаченого ст. 114, тільки іноземець або особа без громадянства. Шпигунство, вчинене громадянином України, кваліфікується за ст. 111.

Згідно з міжнародними угодами України в умовах воєнного конфлікту особа зі складу збройних сил сторони, яка перебуває у конфлікті, не вважається такою, що займається шпигунством, і не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за ст. 114, якщо вона:

а) від імені цієї сторони збирає Інформацію на території, що контролюється супротивною стороною, але, діючи таким чином носить формений одяг своїх збройних сил (лазутчик);

б) проживаючи на території, окупованій супротивною стороною, від імені сторони, від котрої вона залежить, збирає на цій території інформацію, що має воєнне значення, але при цьому не діє обманним шляхом або навмисно не вдається до таємних дій;

в) не проживаючи на території, окупованій супротивною стороною, фактично займається шпигунством на цій території, але її не захоплено до того, як вона знову приєдналась до збройних сил, до яких вона належить.

2. Контрабанда

Контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, -- карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди.

Ті ж дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -- караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їхня вартість у тисячу І більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України, який є необхідною умовою нормальної діяльності митних органів по стягненню передбачених законодавством платежів, здійсненню митного контролю і митного оформлення предметів. Додатковим факультативним об'єктом контрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвільної системи, порядок сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, громадська безпека, здоров'я населення.

Усі предмети контрабанди поділяються на дві групи:

1) предмети, яким притаманні спеціальні ознаки, що надають підстави для кваліфікації їх незаконного переміщення через митний кордон України за ст. 201 незалежно від розміру контрабанди:

а) історичні та культурні цінності;

б) отруйні, сильнодіючі, радіоактивні або вибухові речовини;

в) зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї);

г) стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, їх вільний обіг згідно з чинним законодавством може істотно обмежуватись і для переміщення їх через митний кордон, як правило, потрібен спеціальний дозвіл. Специфіка предмета злочину у таких ситуаціях зумовлює необхідність кваліфікації за сукупністю злочинів {застосуванню, крім ст. 201, підлягають, зокрема, ст. ст, 263, 265, 267, 321);

2) товари, які вільно обертаються в Україні і незаконне переміщення яких через митний кордон України утворює склад злочину, передбаченого ч 1 ст. 201, лише у випадку вчинення його у великих розмірах.

Контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів потрібно кваліфікувати за ст. 305.

Переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів або білетів державної лотереї, здійснюване з метою їх збуту на території України чи за кордоном, треба кваліфікувати не як контрабанду, а як готування до їх збуту (ст. ст. 14, 199).

Вивезенню з України не підлягають:

а) культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання;

б) культурні цінності, включені до Національного архівного фонду;

в) культурні цінності, включені до Музейного фонду України.

Під товаром слід розуміти будь-який продукт праці, що має споживчу вартість, призначений для задоволення потреб людини і при цьому вироблений для відчуження шляхом продажу, обміну, здавання на комісію тощо, а не для власного споживання чи використання. Це можуть бути продовольчі або непродовольчі товари, лікарські засоби (крім отруйних, сильнодіючих, наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів) і вироби медичного призначення, гладкоствольна мисливська зброя (це зброя, конструкція якої не дозволяє стріляти нарізною кулею) та бойові припаси до неї, друкована продукція, промислові вироби, у т.ч. такі продукти, які переміщуються через митний кордон України з використанням трубопровідного транспорту (нафта, природний газ) та ліній електропередач (електроенергія). Не є предметом цього злочину речі, які відповідно до законодавства України не підлягають обов'язковому декларуванню митним органам та не обкладаються митом, речі, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україні, речі, які ввозяться (пересилаються) громадянами і входять до складу спадщини, відкритої за митним кордоном України на користь резидента (за наявності консульської легалізації відповідних документів).

Об'єктивна сторона контрабанди виражається в діях, які полягають у незаконному переміщенні відповідних предметів через митний кордон України.

Під переміщенням через митний кордон слід розуміти ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою спеціально тренованих тварин, трубопровідного транспорту та ліній електропередачі. Предмети контрабанди можуть бути переміщені через сухопутний, морський або повітряний кордон як разом з особами, які його перетинають, так і окремо від них, наприклад, у разі відправлення вантажу поштою.

Обов'язковою ознакою складу злочину є місце його вчинення -- це митний кордон. Митний кордон збігається з державним кордоном України (див. коментар до ст. 331), за винятком меж спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон є складовою частиною митного кордону України.

Переміщення предметів контрабанди через митний кордон України поза митним контролем особою, яка водночас перетинає державний кордон України поза пунктами пропуску, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 201, 331.

Під незаконним переміщенням історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї, боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), стратегічно важливих сировинних товарів через митний кордон слід розуміти їх переміщення:

1) поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю;

2) поєднане з недекларуванням або недостовірним декларуванням.

Переміщення товарів, які перебувають у вільному обігу в Україні, утворює склад розглядуваного злочину тоді, коли воно вчинено одним із двох вказаних у ст. 201 способів, тобто у даному разі спосіб виступає обов'язковою ознакою складу злочину. Крім того, пе реміщення товарів визнається злочином лише за умови, що вон вчинене у великих розмірах. Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їхня вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громада: (примітка до ст. 201).

Дії особи, яка мала умисел на незаконне переміщення через митний кордон товарів у великому розмірі, але перемістила їх (у т.ч. за домовленістю з іншими особами) невеликими частинами, вартість кожної з яких є меншою від тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, слід розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ст. 201.

Контрабанда, якщо метою незаконного переміщення предметів було ухилення від сплати обов'язкових платежів, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 201, 212. Правова оцінка зазначених дій як ідеальної сукупності зумовлена тим, що здійснюване легальне переміщення через митний кордон України товарів пов'язане зі сплатою до чи в момент їх переміщення ПДВ, акцизного збору, мита, інших обов'язкових платежів. Кваліфікація за сукупністю вважається правильною на тій підставі, що вказані злочини мають різні об'єкти посягань, ст. 212 не конкретизує спосіб ухилення від оподаткування (а отже, ним може бути і недотримання митних процедур). Крім цього, у деяких випадках незаконного переміщення предметів через митний кордон відсутній мотив, притаманний ст. 212, -- бажання ухилитись від сплати обов'язкових платежів.

У разі, коли винний спочатку вчинює контрабанду товарів у великих розмірах, а згодом здійснює операції з незаконно переміщеними через митний кордон предметами, які приховує від оподаткування, вчинене утворює реальну сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 201, 212.

Контрабанда є злочином з формальним складом. До визначення моменту закінчення контрабанди потрібно підходити диференційовано і враховувати те, відбувається ввезення чи вивезення предметів злочину, а також місце здійснення протиправних дій. В Україні створені і діють спеціальні митні зони, функціонують внутрішні митниці, які розміщені на митному кордоні там, де він збігається з межами спеціальних митних зон. Якщо предмети ввозяться на митну територію України або вивозяться із спеціальних митних зон на решту митної території, контрабанда має розглядатись як закінчений злочин у разі фактичного переміщення предметів через митний кордон. При цьому не має значення, вдалося чи ні винному вивезти предмети контрабанди за межі зони митного контролю.

Якщо предмети вивозяться за межі митної території України або ввозяться з іншої частини митної території до спеціальних митних зон, контрабанда визнається закінченою після вчинення дій, спрямованих на реалізацію наміру відповідно ввезти чи вивезти предмети, -- з моменту виявлення їх під час митного контролю.

Добровільна відмова від вчинення контрабанди можлива лише на стадії готування до незаконного переміщення предметів через митний кордон або незакінченого замаху на його вчинення, коли особа усвідомлює можливість доведення злочину до кінця, але з власної ініціативи відмовляється від цього. Добровільна відмова виключається, якщо особа видає предмети контрабанди у зв'язку з оголошенням їй рішення про проведення особистого огляду (виняткова форма митного контролю), огляду або переогляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, оскільки у даному разі порушник митного законодавства розуміє об'єктивну неможливість доведення злочинного наміру до кінця через наявність нездоланної перешкоди.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, у т.ч. особа, яка користується правом дипломатичного імунітету. Дії службової особи, яка сприяла незаконному переміщенню предметів через митний кордон, слід розглядати як пособництво у контрабанді та, за наявності підстав, як відповідний злочин у сфері службової діяльності.

Якщо контрабандою займається службова особа з використанням свого службового становища (наприклад, працівники митниць, військовослужбовці прикордонних військ, капітани суден, дипломатичні працівники), дії винного потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 201, 364 (365) або ст. 423 (424). Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Недекларування відповідних предметів, вчинене з необереж ності, не містить ознак коментованого складу злочину. Не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за контрабанду особа, яка добросовісно помиляється щодо того, чи є даний предмет культурною цінністю або отруйною речовиною (наприклад, якщо ця культурна цінність тривалий час зберігалась у родині особи або якщо ця речовина була вільно придбана особою в крамниці іншої країни).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 201) є вчинення його:

1) за попередньою змовою групою осіб;

2) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

3. Задачі

1. Завідуюча магазином Резнікова допустила розтрату на 10 тис. грн.. Щоб приховати нестачу, вона підпалила підсобне приміщення магазину, чим заподіяла збитки на 9200 грн. Як слід кваліфікувати дії Реснікової?

В діях, що вчинила завідуюча магазином Резнікова наявний склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України (ККУ) “Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем”, а саме:

Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом здовживання службовою особою своїм службовим становищем.

Предмет злочину - майно, а саме грошова сума у розмірі 10 тис. грн.. що були були незаконно витрачені Резніковою.

Обєктивна сторона. ч.2 ст. 191 передбачає вчинення злочинних діянь шляхом або привласнення (незаконне безоплатне утримання майна), або, розтрати (незаконне безоплатне відчуження, використання, витрачання майна, яке було ввірене). Злочин з матеріальним складом: злочинність діяння Резнікової повязана з причиненням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді матеріальної шкоди, відносинам власності.

Субєкт злочину спеціальний - особа, якій майно було ввірене. Субєкт цього злочину за ККУ - особа, яка досягла 16 років. Із умови задачі видно, що Резніковій більше 16 років (вона - завідуюча магазином, згідно ст. 188 трудового кодексу України не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років).

Субєктивна сторона характеризується прямим умислом, корисливим мотивом і метою: Резнікова усвідомлювала, що вона посягає на чужу власність, не маючи права на неї, передбачала матеріальну шкоду власнику і бажала цього наслідку, переслідуючи мету незаконного збагачення. Мотив корисливий - прагнення одержати матеріальну вигоду для себе.

Кваліфікуючі ознаки (обтяжуючі), передбачені ст.191 в цьому складі злочину: ч.4 ст.191, у особливо великих розмірах - 600 і більше разів перевищують неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

2. Ігнатенко і Сирков, перебуваючи у нетверезому стані, вирішили помститися обхідникові Тихону. Вони висмикнули з шпал на залізниці 20 костилів. Варіант: Внаслідок їх дій потяг зійшов з колії. Яке повинно бути рішення по справі?

Згідно ч. 1 ст.. 277 ККУ дії Ігнатенка і Сиркова, наявний склад злочину, а саме: “Умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків”

Предмет злочину - майно, а саме потяг, який зійшов з колії в наслідок протиправних дій Ігнатенка і Сиркова.

Об'єктивна сторона - ч.1 ст. 277 передбачає вчинення злочиних діянь шляхом умисного руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків - що вчинили Ігнатенко і Сирков.

Субєктом злочину за ККУ - фізична особа, яка досягла 16 років і осудною, у умові задачі не вказано що Ігнатенко і Сирков є неповнолітніми.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом, помститися обхідникові Тихону. Ігнатенко і Сирков усвідомлювали що посягають на державне майно, передбачаючи трудову відповідальність Тихона і бажали цього наслідку, маючи за мету помститися обхідникові.

Мотив - помста обхідникові Тихону.

Мають місце у складі злочину кваліфікуючі ознаки, передбачені ст. 67 ККУ, перебування у стані алкогольного сп'яніння.

Список використаних джерел

1. Кримінальний кодекс України / від 20 вересня 2009р.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2001.

3. Відповідальність за злочини проти держави / Г.В Андрусів, О.Ф. Бантишев - Київ 1997 р.

4. Конституція України.

5. Кримінальне право України. Особлива частина / За редакцією М.І. Бажанова та ін. - Харків. Юрінком Інтер - Право, 2001.

6. Постанова ПВС України від 3 червня 2005 року № 8 (із змінами та доповненнями від 30 травня 2008р.) “Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил”

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України №10 від 06. 11. 2009 “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності”.