Правила оподаткування доходів фізичних осіб
Оподаткування власників транспортних засобів та операцій з продажу об’єктів нерухомого майна, існуючі ставки та неврегульовані законодавством проблемні питання у цій сфері. Порядок застосування строків давності при стягненні податкової заборгованості.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.11.2010 |
| Размер файла | 107,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Державна податкова адміністрація України
Національний університет державної податкової служби України
Житомирська філія
Контрольна робота
з предмету «Податкове право»
Виконала
студентка групи ОБПЗ-42
Іванченко Наталія Володимирівна
Житомир 2010
Зміст
1. Податок з власників транспортних засобів: загальна характеристика
2. Оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна
3. Порядок застосування строків давності при стягненні податкової заборгованості
1. Податок з власників транспортних засобів: загальна
характеристика
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - це прямий майновий податок, який нараховується і сплачується безпосередньо його платником відповідно до чинного законодавства України.
Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації - юридичні особи, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають зареєстровані в Україні відповідно до чинного законодавства власні транспортні засоби, які належать до об'єктів оподаткування.
До складу об'єкта оподаткування входять:
* трактори (колісні), крім тих, що на гусеничному ході;
* автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія;
* автомобілі легкові;
* автомобілі вантажні;
* автомобілі спеціального призначення, крім тих, які використовуються для перевезення пасажирів і вантажу (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних);
* мотоцикли (включаючи мопеди) і веломашини зі встановленим двигуном, крім тих, які мають об'єм циліндрів двигуна до 50 см3, та ін.
Водночас не є об'єктом оподаткування такі види транспортних засобів:
* трактори на гусеничному ході;
* мотоцикли (включаючи мопеди) та веломашини зі встановленим двигуном з об'ємом циліндрів двигуна до 50 см3;
* автомобілі спеціального призначення, швидкої допомоги та пожежні;
* транспортні засоби (вантажні, самохідні), що використовуються для вантажно-розвантажувальних робіт на територіях заводів, складів, у портах і аеропортах, а також для перевезення вантажів на малі відстані; . машини та механізми для сільськогосподарських робіт (зерно-, картопле-, кукурудзозбиральні та інші комбайни). Податок нараховується виходячи з об'єму циліндрів двигуна, вимірюваного в кубічних сантиметрах, за ставками у гривнях з кожних 100 см3 об'єму циліндрів двигуна. При цьому розмір ставок диференційований за видами транспортних засобів (трактор, автомобіль та ін.) залежно від їх призначення (автомобіль вантажний або легковий), об'єму циліндрів двигуна та інших показників.
Розміри ставок за видами транспортних засобів наведені в табл. 1.1.
Таблиця 1.1
Нарахування податку з наземних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів здійснюють їх власники - юридичні особи виходячи з кількості відповідного виду транспортних засобів, які перебувають на балансі підприємства станом на 1 січня поточного року, сумарного об'єму їх циліндрів двигунів у кубічних сантиметрах, а для водних транспортних засобів - їх довжини і встановлених ставок податку у гривнях із 100 см3 об'єму циліндрів двигуна або із 100 см довжини водного транспортного засобу.
Для визначення суми податку за видами транспортних засобів і його загальної суми підприємства - юридичні особи складають спеціальний затверджений податковим органом розрахунок у трьох примірниках, форма якого наведена в табл. 1.2.
Один примірник розрахунку платники податку - юридичні особи в зазначені податковим органом строки, але не пізніше 1 березня поточного року подають до податкового органу за місцем реєстрації підприємства.
Нарахована сума податку на транспортні засоби сплачується юридичними особами - платниками цього податку в місцевий бюджет щокварталу рівними частинами до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Фізичними особами податок на транспорт сплачується перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому здійснюється технічний огляд транспортного засобу.
Перерахунки юридичними особами розміру податку у зв'язку з перереєстрацією транспортних засобів протягом року не здійснюються.
Якщо транспортні засоби придбані у другому півріччі, то податок сплачується в розмірі 50% встановленої суми.
Перерахунок неправильно сплаченого податку допускається щонайбільше за два попередні роки. Власники транспортних засобів зобов'язані подавати до органів Державної автомобільної інспекції або інших органів, що здійснюють їх реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд, квитанції, платіжні доручення про сплату податку, а звільнені від сплати цього податку - відповідну довідку (документ), що надає право на користування цими пільгами.
У разі відсутності документів про сплату податку реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не здійснюються.
Таблиця 1.2
Зі сплати податку на транспортні засоби його платникам надаються відповідні пільги. Так, від сплати податку звільняються:
* підприємства автомобільного транспорту загального користування незалежно від форм власності - за транспортні засоби, що перевозять пасажирів, на які у встановленому законодавством порядку визначені тарифи оплати проїзду в цих транспортних засобах;
* навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджетів, - за навчальні транспортні засоби за умови використання їх за призначенням;
* особи, що належать згідно із законодавством України до таких категорій: потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи, ветерани війни, ветерани праці та інші громадяни похилого віку в Україні - за один легковий автомобіль з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3, а також інваліди І і II груп - за один автомобіль незалежно від об'єму циліндрів двигуна.
На 50% менше від нарахованої суми сплачують податок сільськогосподарські підприємства-товаровиробники на трактори колісні, автобуси і спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше від 10.
На 50% від сплати податку звільняються громадяни, у власності яких перебувають легкові автомобілі, вироблені в країнах СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 р. включно.
За правильність нарахування і своєчасність сплати податку несуть відповідальність його платники. Так, за несплату у встановлений строк податку на транспорт підприємства-платники сплачують пеню в розмірі 120% облікової ставки Національного банку України із суми недоплати за кожен день прострочення.
У разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з юридичних осіб у доход відповідного органу податковими органами стягується вся сума приховуваного (занижуваного) податку і штраф у розмірі 5% тієї самої суми. Сума приховуваного (занижуваного) податку і штраф вносяться у відповідний орган за рахунок прибутку (доходу), який залишається в розпорядженні підприємств.
У разі відсутності обліку об'єктів оподаткування або ведення цього обліку з порушенням встановленого порядку, а також у разі неподання, несвоєчасного подання податковим органам розрахунків та інших документів, необхідних для нарахування і сплати податку, юридичні особи сплачують у відповідний бюджет додатково 10% належних сум податків.
Податок, що надійшов до місцевого бюджету з транспортних засобів, використовується на покриття витрат із експлуатації і утримання автомобільних доріг та на інші цілі згідно з порядком, затвердженим відповідною радою.
2. Оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна
Оподаткування доходів фізичних осіб, що виникають унаслідок операцій з продажу об'єктів нерухомого майна, в Україні потребує удосконалення. Тенденція постійного зростання цін на ринках нерухомості, складна соціальна та демографічна ситуація, проблеми адміністрування податку з доходів фізичних осіб щодо оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна обумовлюють необхідність комплексного та більш адекватного підходу до створення системи оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна.
Значний внесок у вдосконалення податку з доходів фізичних осіб в Україні зробили численні вітчизняні дослідники, зокрема, А. Соколовська, С. Каламбет, А. Крисоватий та інші. Проблемам оподаткування доходів від продажу об'єктів нерухомого майна та наслідкам оподаткування присвячують праці вітчизняні теоретики та практики: О. Кухарєва, О. Бичков, В. Дурницький, А. Соколов, Г. Хмельов, З. Мороз та інші.
Однак дана проблематика залишається недостатньо дослідженою. Так, у 2006 році через складність встановленого законом механізму розрахунку податку, неузгодженість законодавства та негативний вплив податку на ринки нерухомості призупинено дію статті 11 Закону №889-IV, що регулює оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна (будинки, квартири, гаражі, дачні будинки, споруди, земля та ін.) [1, ст. 77].
Нова редакція 11 статті подана у Законі України „Про внесення змін до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” щодо оподаткування спадщини” від 19 січня 2006 року №3378-IV [2]. Відповідно до Закону №3378-IV продаж нерухомого майна (крім гаражів) загальною вартістю до 100 кв. метрів не оподатковується незалежно від часу придбання. Тобто продаж об'єктів нерухомого майна, придбаних до 2004 року і після, здійснюється однаково. Об'єктом оподаткування в обох випадках є вартість майна. У попередній редакції п. 11.1 та 11.2 Закону №889 об'єктом оподаткування для нерухомості, що була придбана до 2004 року, була ціна нерухомого майна, зазначена у договорі купівлі-продажу; після 2004 року - різниця між продажем і витратами, іншими словами об'єктом оподаткування був прибуток, одержаний від продажу нерухомого майна
Законом України №3378 запроваджуються дві ставки податку при продажу об'єктів нерухомого майна - 1 і 5 відсотків, залежно від того перший або не перший продаж здійснено протягом календарного року (табл. 2).
Таблиця 2. - База оподаткування та ставки податку з доходів фізичних
осіб при оподаткуванні операцій з продажу нерухомості у новій
редакції ст. 11
|
Дохід, отриманий платником податку від продажу нерухомості |
Ставки |
|
|
- не частіше 1 разу протягом звітного податкового року; - загальна площа 100 квадратних метрів |
0% |
|
|
- загальна площа > 100 квадратних метрів, оподатковується вартість площі, що перевищує 100 квадратних метрів |
1% |
|
|
- більш ніж від одного з об'єктів нерухомості |
5% |
Крім того, ставка податку не змінюється залежно від строку володіння нерухомим майном (виключено абзац другий пп. 11.2.1 Закону України №889 [3, пп. 2) п. 1]:
- ставка податку нерезидентів є такою ж, як і для резидентів;
- податок сплачується до укладення договору;
- нотаріус є податковим агентом, який здійснює розрахунок суми податку, перевіряє її стягнення і надає податковій відповідну інформацію. У редакції Закону №3378 залишаються неврегульовані питання щодо практики оподаткування, а також проблемні питання з погляду теорії оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна.
1. Незрозумілим є обмеження пільгового оподаткування тільки по площі житлового (садового) будинку. Дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року (тобто з 01 січня по 31 грудня поточного року) житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку не перевищує 100 квадратних метрів. Редакція пп. 11.1.1 ст. 11 залишає лазівки, що дозволяють уникнути оподаткування. У різних випадках процедура оподаткування залишається недостатньо врегульованою. Наприклад, якщо будинок має площу 50 кв. метрів, розташований на земельній ділянці площею 2 гектари, і має господарський сарайчик площею 120 кв. метрів, - виникають питання. Обмеження щодо площі земельної ділянки в Законі не виписані. Також не зрозуміло, чи оподатковується земля, що перебуває під будинком тощо.
У разі, якщо загальна площа житлового (садового, дачного) будинку, квартири (її частини), кімнати, продаж якого в поточному році є першим продажем нерухомості, перевищує 100 квадратних метрів, сплачується податок у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, що перевищує 100 квадратних метрів. Наприклад, при купівлі-продажу квартири, загальною площею 250 кв. м, вартість якої 100 000 грн. площа до 100 кв. метрів не оподатковується. Оподатковувана частина площі дорівнює 150 кв. метрів. Обчислюється вартість 1 кв. метра загальної площі : 100 000,00 грн. / 250 кв. метрів = 400,00 грн. Вартість 150 кв. метрів становить 150 кв. метрів * 400 грн. = 60000,00 грн. - це дохід, що підлягає оподаткуванню. Ставка податку дорівнює 60000,00 * 1% = 600 грн. [4, 2].
На нашу думку, оподаткування доходу, одержаного від продажу житлових будинків і квартир, загальна площа яких перевищує 100 кв. м, може „вдарити” по багатодітних сім'ях. Великий розмір загальної та житлової площі потрібний у першу чергу родинам із великою кількістю дітей (або інших утриманців). Підходи, визначені, зокрема, у Законі №889 і в Законі №3378, стають ще одним ударом по традиціях багатодітних родин в Україні. У багатьох розвинених країнах навпаки, стимулюється будівництво великих житлових приміщень із метою забезпечення цілей демографічної політики та з метою розвитку внутрішнього виробництва, поштовхом для якого є, зокрема, розвиток будівельної галузі. Наприклад, у США більшість платників податку з доходів фізичних осіб одержують податкову пільгу при продажу об'єкта нерухомого майна. Це пов'язано із системою цінностей даного суспільства, а саме, з положенням про те, що кожна людина повинна мати власний дім, оскільки домовласники швидше можуть відчувати себе повноцінними членами суспільства і брати участь у суспільному житті [5, с. 511]. Даний підхід є актуальним і для України, враховуючи багаторічну історію розв'язання житлової проблеми, накопичений та нереалізований попит на об'єкти нерухомого майна.
На нашу думку, положення про звільнення від оподаткування тільки доходу від продажу житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), загальна площа яких не перевищує 100 квадратних метрів, - залишає можливості для ухилення від оподаткування. Крім того, дана пільга ставить у гірші умови, зокрема, багатодітні родини, що потребують більшої житлової, отже, і загальної площі. Дане положення доцільно виключити із статті 11 нової редакції [2].
З метою оподаткування власників об'єктів нерухомого майна великої площі пропонується увести в дію так званий податок на нерухомість. Вважаємо, що даний податок повинен встановлюватися місцевим самоврядуванням згідно з принципами диференційованої ренти, враховуючи особливості тієї чи іншої місцевості тощо.
2. Законом №3378 встановлено, що у разі продажу житлового (садового) будинку, квартири (її частини), кімнати більше одного разу на рік, або іншого об'єкта нерухомості, такого як: земельна ділянка (як окремий об'єкт), гараж (гаражний бокс), об'єкт незавершеного будівництва, сплачується податок у розмірі 5% від вартості такого майна, незалежно від часу його придбання. Така редакція пп. 11.2.2 має на меті швидше оподаткування спекулятивних операцій на ринку нерухомості.
Нерухоме майно є об'єктом інвестування. Згідно з теорією оподаткування необхідно вирівнювати ставки оподаткування доходів від усіх інвестиційних активів і спрямовувати їх до рівня ставки податку на прибуток підприємств. В іншому випадку знижена ставка податку спричиняє викривлення у інвестиційних потоках, робить одні інвестиційні активи привабливішими, ніж інші. Наприклад, в Україні поширюється практика, коли власники підприємств вкладають прибуток не у розвиток власного виробництва, а у нерухомість, оскільки доходи від нерухомості не оподатковуються або оподатковуються за значно меншою ставкою, ніж ставка - податок на прибуток підприємств, а ризик зазнати втрат прямує до нуля. Таке викривлення може викликати диспропорції в інвестиційних потоках і навіть становити загрозу економічному розвитку.
Стосовно практики оподаткування необхідно зазначити, що обмеження щодо продажу об'єкта нерухомого майна не більше одного разу на рік легко уникнути платнику податку, який займається спекуляціями на ринку нерухомості. Для цього достатньо зареєструвати майнові права на об'єкти нерухомості на довірених осіб, що також використовується в Україні. Відтак платники податку з доходів фізичних осіб можуть уникнути обмеження, встановленого у новій редакції пп. 11.2.2 ст. 11 Закону №3378 щодо кількості продажів нерухомого майна протягом звітного податкового року. Оскільки таке положення швидше за все не буде дієвим, його можна виключити. Враховуючи постійну динаміку росту цін, оподаткування спекулятивних операцій на ринку нерухомості потребує нового підходу.
У зв'язку з цим інтерес викликають системи оподаткування доходів, одержаних від продажу нерухомого майна інших країн, особливо тих, що перебувають у пострадянському просторі. Розглянемо приклад із законодавства Республіки Польща: дохід від продажу нерухомого майна не оподатковується у разі, якщо уся одержана грошова сума спрямовується на купівлю іншого нерухомого майна протягом наступних двох років [6]. Якщо через два роки не було придбано інше приміщення, дані грошові кошти означають дохід платника податку, збільшення його покупної здатності і підлягають оподаткуванню. Якщо ж вони витрачаються повністю на іншу нерухомість - тоді така грошова сума не оподатковується податком із доходів фізичних осіб.
Так, 85-90% продажів об'єктів житлового нерухомого майна в Україні, згідно з даними опитування деяких вітчизняних агенцій по продажу нерухомості, здійснюються з метою купівлі іншої нерухомості. Головним чинником продажу житлових приміщень є необхідність придбання більших за площею приміщень або двох окремих житлових приміщень. Попит на нерухоме майно виникає через збільшення кількості членів сім'ї або через бажання дорослих дітей мати власну сім'ю і придбати окреме помешкання тощо. Такі операції купівлі-продажу логічно звільнити від оподаткування, оскільки задовольняється первинна потреба людини (сім'ї).
У разі, якщо після продажу нерухомого майна не було придбано інше нерухоме майно, продавець одержав деякий інвестиційний прибуток, який необхідно оподатковувати для уникнення диспропорцій у привабливості інвестиційних активів. Якщо ж було придбано інше житлове приміщення, але витрачені не всі кошти, одержані від попереднього продажу, тоді повинна оподатковуватися сума, що не була витрачена (іншими словами, оподатковується різниця між ціною продажу одного об'єкта нерухомого майна і ціною купівлі іншого).
Оскільки в Україні ринок нерухомого майна перебуває у стані „перегріву”, або, іншими словами, попит перевищує пропозицію і рівноважні ціни постійно зростають, доцільно запровадити деякі податкові обмеження, що зроблять спекулятивні операції менш привабливими
Положення про оподаткування доходу від продажу житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці) залишає численні неврегульовані законодавством питання. Крім того, податкова пільга для нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 100 кв. м, ставить у гірші умови, зокрема, багатодітні родини, які потребують більшої площі. З метою стимулювання будівництва вважаємо за необхідне дану законодавчу норму виключити.
Оподаткування спекулятивних операцій на ринку нерухомості все ще потребує дослідження і адекватного законодавчого врегулювання. На сьогодні інвестиції у нерухоме майно залишаються найпривабливішими в Україні, зокрема і через пільгову систему оподаткування даних доходів.
3. Порядок застосування строків давності при стягненні
податкової заборгованості
У зв'язку з численними зверненнями регіональних управлінь НБУ щодо надання правової допомоги в обґрунтуванні позиції НБУ з питань застосування строків позовної давності при розгляді в арбітражних судах справ про стягнення штрафів, які застосовує НБУ, дано таке роз'яснення.
Згідно з ст. 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (872-12) та ст.62 Закону України "Про Національний банк України" (679-14) у разі порушення банком, іншою фінансово-кредитною установою банківського законодавства, нормативних актів НБУ, проведення ризикових операцій, що загрожують їх платоспроможності та інтересам вкладників і кредиторів, Національний банк застосовує адекватні допущеному порушенню заходи впливу відповідно до законодавства, в тому числі накладає штрафи відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку.
Згідно з чинним законодавством України стягнення вказаних штрафів здійснюється в претензійно-позовному порядку. У зв'язку з цим, виникає питання щодо застосування строків позовної давності (строків давності).
Вищенаведені правовідносини за своїм змістом не є цивільно-правовими. Крім цього, вони не є предметом регулювання також Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10, 80732-10), який передбачає застосування адміністративної відповідальності лише до фізичних осіб. Таким чином, для застосування строків позовної давності (строків давності) відповідно до Цивільного кодексу України (1540-06) та Арбітражного процесуального Кодексу України (1798-12) у даному випадку немає правових підстав.
Вважаємо, що правовідносини, які виникають при застосуванні штрафів Національним банком України, мають регулюватись відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. N8-93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів", оскільки правовідносини, які регулює цей Декрет, за своїм змістом також являють собою відносини між суб'єктами господарської діяльності та державою в особі її органів щодо накладення відповідних санкцій, що спрямовуються на користь держави.
Більш того, в самому Декреті (пункт "в" ст. 1) вказано, що встановлений ним порядок поширюється і на стягнення сум відповідних фінансових санкцій.
У ст. 1 названого Декрету зазначено, що у порядку, передбаченому цим Декретом, провадиться стягнення не внесених у встановлені строки податків, податкового кредиту та інших платежів до Державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і позабюджетних фондів, якщо для цих платежів законодавством не передбачені спеціальні правила стягнення. При цьому, згідно з вказаною статтею, зазначені платежі стягуються незалежно від будь-яких строків давності, за винятком випадків, передбачених цим Декретом та іншими законодавчими актами.
Виходячи із змісту Декрету, можна зробити висновок, що строки давності не застосовуються також у випадку стягнення фінансових санкцій. До того ж, це прямо передбачено в Інструкції про особливості застосування вказаного Декрету, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 02.11.93 р. N84 (z0169-93) та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 15.11.93 р. за N169.
Відповідно до п. 2 цієї Інструкції, за порядком, викладеним у ній, провадиться стягнення, зокрема, платежів, передбачених Класифікацією доходів і видатків Державного та місцевих бюджетів України. Згідно з вказаною Класифікацією, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.07.92 р. N35 (v0035201-92) (із змінами і доповненнями), в доход державного та місцевих бюджетів входять збори і різні неподаткові доходи, зокрема, надходження коштів по штрафах і санкціях. При цьому, вищеназваною Інструкцією передбачено, що вказані платежі, включаючи фінансові санкції, стягуються незалежно від будь-яких строків давності, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.
Вважаємо, що з наведених питань Декрет Кабінету Міністрів України "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" має застосовуватись у будь-якому випадку, оскільки відповідно до ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) в разі відсутності закону, що регулює спірні відносини, застосовується закон, що регулює подібні відносини, а при відсутності такого закону необхідно виходити із загальних начал і змісту законодавства України.
Враховуючи викладене, Національним банком України рекомендовано при розгляді арбітражними судами справ про стягнення НБУ штрафів слід виходити з вищенаведеної аргументації.
Література
1. Про Державний бюджет України на 2006 рік: Закон України від 20.12.2005 р. №3235-IV. - П. 40. - Ст. 77.
2. Про внесення змін до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” щодо оподаткування спадщини”: Закон України від 19.01.2006 р. №3378-IV.
3. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22.05.2003 р. №889-IV.
4. Соколов А.Е. Нові правила оподаткування продажу об'єктів нерухомого майна. - 2006. - http://sokolov.com.ua
5. Стігліц Дж.Е. Економіка державного сектора: Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський. - К.: Основи, 1998. - 854 с.
6. Закон про податок з доходів фізичних осіб Республіки Польща, п. 32, ст. 21. Ustawa o podatku dochodowym od osob fizycznych 26 lipca 1991 r. Nr 80 poz. 350. - www.sejm.gov.pl
7. Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”: Закон України від 24.12.2002 р. №349-IV.
Подобные документы
Актуальність проблеми форм передачі нерухомого майна. Договір відчуження нерухомого майна та земельної ділянки. Оподаткування доходу від продажу земельної ділянки. Характеристика документів, необхідних для оформлення договору купівлі-продажу квартири.
реферат [14,7 K], добавлен 21.02.2009Емісія цінних паперів фізичними особами. Становлення оподаткування прибутку. Нормативно-правові акти, що регулюють фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання. Оподаткування прибутку юридичних осіб від операцій з цінними паперами.
творческая работа [15,6 K], добавлен 05.05.2009Комплексний аналіз класифікації строків давності за чинним українським законодавством. Дослідження основних видів давності, зокрема застосування позовної, набувальної давності, а також давності примусового виконання добровільно невиконаного обов'язку.
статья [23,6 K], добавлен 17.08.2017Сутність податку з доходів громадян, об'єкти оподаткування та платники податку. Місце податку з доходів фізичних осіб у системі податків і зборів України. Нарахування, утримання, ставка та сплата податку, обов’язок щодо подання податкової звітності.
реферат [25,4 K], добавлен 26.12.2009Загальні засади та юридична природа строків у цивільному праві. Правові засади позовної давності за законодавством України. Роль строків у цивільних правовідносинах. Правильне обчислення строків позовної давності. Початок їх перебігу, зупинення і перерив.
курсовая работа [69,6 K], добавлен 02.10.2016Аналіз правових проблем оподаткування сільськогосподарських підприємств. Тенденції законодавчих ініціатив в аграрній сфері. Характерні ознаки законодавства, що встановлює режим оподаткування аграріїв в Україні. Спеціальний режим оподаткування в АПК.
статья [22,5 K], добавлен 10.08.2017Сутність та значення лізингових операцій. Нормативно-законодавче регулювання операцій з лізингу в банках. Аналіз ефективності лізингової діяльності у ПАТ КБ "Приват-банк". Недоліки в сфері оподаткування та правового регулювання лізингової діяльності.
дипломная работа [480,5 K], добавлен 06.06.2016Об'єкти оцінки нерухомого майна, які поділяються на земельні ділянки, що містять або не містять земельних поліпшень (результатів будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик ділянки і її вартості). Визначення вартості нерухомого майна.
доклад [25,4 K], добавлен 09.03.2011Оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності. Фіксовані ставки єдиного податку. Роль бізнеспланування в підприємництві. Відмова від спрощеної системи оподаткування. Припинення діяльності підприємницьких структур. Діяльність ліквідаційної комісії.
реферат [29,2 K], добавлен 07.02.2013Накладення заборони на відчуження нерухомого майна провадиться вчиненням відповідного напису на повідомленні установи, банку, підприємства про видачу позички. Накладення заборони на відчуження нерухомого майна здійснюється за їхнім місцезнаходженням.
реферат [10,1 K], добавлен 28.01.2009
