Стан та перспективи розвитку предмету екологічного права як комплексної галузі права
Науково-методологічні проблеми формування предмету екологічного права України та його специфічні риси. Механізм формування екологічного права, відмінність від природоресурсного права. Роль екологічного права у здійсненні екологічної політики держави.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.11.2010 |
| Размер файла | 779,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
3
РЕФЕРАТ
з курсу: Екологічне право України
На тему: "Стан та перспективи розвитку предмету екологічного права як комплексної галузі права"
План
- Вступ
- Розділ 1. Науково-методологічні проблеми формування предмету екологічного права України
- 1.1 Механізм формування екологічного права
- 1.2 Місце екологічного права в системі екологічних і правових наук
- 1.3 Відмінність природоресурсного права від екологічного права
- 1.4 Роль екологічного права у здійсненні екологічної політики держави
- Розділ 2. Специфічні риси сучасного екологічного права України
- 2.1 Методи екологічного права
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
Еколого-правова наука України і система екологічного права ще зовсім молоді.
Екологія - це наука, яка висвітлює проблеми взаємодії живих організмів з тим природним середовищем, в якому вони перебувають. Екологія вивчає питання взаємодії людини і природи, взаємодії суспільства і природи, тобто ті екологічні відносини, які регулюються й охороняються нормами права. Система таких норм і становить екологічне право.
Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості. Норми права носили декларативний характер і не стримували занепад еологічного стану України, зараз, з прийняттям низки суттєвих законодавчих актів, все рівно, ще рано казати про належне правове регулювання, відсутній також механізм реалізації права на здорове і безпечне довкілля, панує екологічний нігілізм, зумовлений багатьма факторами.
Розділ 1. Науково-методологічні проблеми формування предмету екологічного права України
Суспільство не може існувати без задоволення життєво необхідних екологічних потреб, що проявляються у формі збереження (охорони) природного довкілля та його компонентів, раціонального використання природних ресурсів, а також захисту (охорони) людини від несприятливого стану навколишнього середовища. Це формує відповідні суспільні екологічні інтереси пов'язані з регулюванням природокористування, оптимізацією охорони природи і забезпеченням охорони життя і здоров'я громадян від небезпечного довкілля.
Еколого-соціальна форма взаємодії суспільства і природи вимагає постійної трансформації соціальних регуляторів розвитку екологічних відносин. Крім культури, ідеології, моралі та освіти, не останню роль тут відіграють юридичні чинники, що створюють передумови правового забезпечення екологічних інтересів. Різноманітні екологічні звичаї, племінні "табу", народне "священне" право здавна регулювали або обмежували негативний вплив архаїчного суспільства на природу. З часом з'явилися правові норми-закони, правила, регламенти, які виконували ту ж функцію обмеження й заборони, тим самим забезпечуючи вже екологічні інтереси технологічно розвинутого суспільства.
Таке розширення екологічних функцій держави вимагало формування відповідної екологічної політики, реалізація якої неможлива без дієвого механізму її правового забезпечення. Так виникає і розвивається екологічне право, покликане визначати і забезпечувати функції, форми та зміст діяльності держави в галузі природокористування, охорони природи та екологічної безпеки.
Екологічне право є відносно молодою, але швидко прогресуючою галуззю правничої науки, яка спрямована на законодавче забезпечення екологічної діяльності держави та захист прав людини на сприятливе довкілля. Механізм формування екологічного права розглядається правниками як складна сукупність історичних, соціальних, екологічних, юридичних та інших передумов і чинників, що регулюють виникнення, становлення і розвиток екологічного права.
Хоча окремі елементи законодавчого закріплення певних екологічних норм простежуються ще з античних часів, лише у ХХ ст. екологічне право стає самостійною галуззю екологічних і правових наук. Це викликано надзвичайним загостренням та глобалізацією екологічної кризи, що змусила суспільство виробити такі закони і норми поведінки людей, які були б спрямовані на збереження довкілля від подальшого руйнування та забезпечили гідні умови проживання всім і кожному жителю планети. На думку В.І. Андрейцева (1996), предмет екологічного права складають екологічні правовідносини, що виникають в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки, які базуються на множинності форм права власності, права природокористування і права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
На відміну від вітчизняного правознавства, в США галузь, яка регулює правові відносини взаємодії суспільства з оточуючим його природним середовищем називається "право навколишнього середовища" ("environmental low").
В Україні відомий еколог Г.О. Бачинський запропонував вживати назву "соціоекологічне право" (1991). Російський правознавець В.В. Петров виділяє три етапи в історії екоправових відносин:
1. Природноресурсний, на якому зародилось земельне, лісове, гірниче та інші види природноресурсового права (тривав до 60-х років ХХ ст.)
2. Природоохоронний, на якому відбулось становлення природоохоронного права (60-80-ті роки ХХ ст.)
3. Соціоекологічний, на якому найбільше уваги почали приділяти розвитку антропоохоронного законодавства або "права екологічної безпеки" (з кін.80-их років до наших днів).
Сьогодні в Україні реалізовується концепція широкого розуміння екологічного права, як інтегрованої спільності і комплексної галузі права, що об'єднує такі складові як природноресурсне право, природоохоронне (середовищеохоронне) право і комплексний міжгалузевий інститут правової екології людини, право екологічної безпеки або антропоохоронне право), норми яких регулюють екологічні суспільні відносини в галузі природокористування, охорони довкілля та екологічної безпеки (Андрейцев В.І., 1996).
Об'єктом екологічного права виступає сукупність природних, природно-соціальних умов і процесів, природних ресурсів, ландшафтів, природних і природно-антропогенних комплексів, екосистем та життя і здоров'я громадян, що підлягають охороні за допомогою норм екологічного законодавства.
Мета екологічного права полягає у дієвому та ефективному правовому регулюванні відносин в галузі взаємодії суспільства і природи. Більш конкретно вона спрямована на:
збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища;
регулювання і забезпечення раціонального використання природних ресурсів;
гарантування екологічної безпеки і захисту громадян та реалізації їх екологічних прав.
Завдання екологічного права є більш конкретними і цілеспрямованими стосовно мети. Вони полягають у:
врегулюванні відносин у галузі екології шляхом створення оптимальної системи еколого-правових норм;
створенні ефективної системи правового оперативного, стимулюючого і примусового впливу на юридичних і фізичних осіб щодо використаних природних ресурсів та із відходів,
обґрунтуванні правового статусу органів управління і контролю в екологічній сфері;
встановленні економічної та юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства;
координації екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства на основі науково-обгрунтованих і юридично зафіксованих норм і стандартів.
Об'єктивні передумови розвитку еколого-правових норм - реально існуючі природні та соціальні умови виникнення і становлення загальнообов'язкових правил у галузі використання природних ресурсів, збереження (охорони) навколишнього природного середовища та захисту людини від його несприятливого впливу.
Право і зовнішня форма його прояву - законодавство, регулюючи суспільні відношення, виконує політичну, економічну, ідеологічну та інші соціальні функції, висловлюючи державну волю та інтереси народу.
В здійсненні правом екологічних функцій можна виділити чотири етапи, які характеризують процес формування та матеріалізації в суспільних відносинах у галузі взаємодії суспільства і природи:
формування державної волі на основі пізнаних законів суспільного та природного розвитку;
реалізація державної волі в конкретних правових нормах, визначених на базі виявлених соціально-екологічних закономірностей, співвідношення економічних і екологічних інтересів у процесі регулювання господарської діяльності суспільства;
спрямованість на організацію застосування та виконання приписів права;
на досягнення відповідних еколого-правових результатів правового регулювання.
Форми задоволення екологічних потреб:
використання природних ресурсів;
збереження (охорона) навколишнього природного середовища та його компонентів;
захист людини від несприятливого впливу навколишнього природного середовища.
1.1 Механізм формування екологічного права
Механізм формування екологічного права - сукупність історичних, соціальних, екологічних, правових та інших передумов і чинників, спрямованих на виникнення, становлення і розвиток екологічного права.
екологічні інтереси людей:
регулювання використання природних ресурсів;
забезпечення охорони об'єктів навколишнього природного середовища;
забезпечення охорони здоров'я громадян від несприятливого впливу навколишнього природного середовища.
Форми взаємодії людини і навколишнього природного середовища:
економічна;
еколого-біологічна;
еколого-соціальна.
Форми екологічної політики держави:
внутрішня; зовнішня.
Забезпечення екологічної політики держави:
політична;
економічна;
правова;
управлінська;
науково-технічна;
контрольна.
Механізми забезпечення екологічного права:
еколого-правова ідеологія;
еколого-правова психологія;
еколого-правова свідомість;
еколого-правова культура;
еколого-правова освіта;
еколого-правова наука.
Все це можна назвати механізмом формування, забезпечення і реалізації екологічного права.
1.2 Місце екологічного права в системі екологічних і правових наук
Правова екологія формується в складі соціальної екології як сукупність норм різних галузей права, які регулюють суспільні відносини в сфері взаємодії суспільства і природи. Вона не відноситься до числа цілісних правових структур. Наше право ділиться на окремі галузі права та інститути за предметом правового регулювання, а не за функціями, які виконуються правом. Відповідно, в системі права нема місця "екологічному праву". Екологічне навантаження несуть всі галузі права, його інститути і норми права, так чи інакше пов'язані з регулюванням взаємодії суспільства та природи.
Співвідношення екологічного та цивільного права. Екологічні відносини мають схожість із цивільно-майновими відносинами:
право власності та інші майнові права на природні ресурси;
відшкодування шкоди природному середовищу;
відшкодування шкоди здоров'ю та майну громадян від несприятливого впливу навколишнього середовища;
відповідальність власників джерела підвищеної екологічної небезпеки.
Однак між названими відносинами існує і певна різниця, що дозволяє вважати їх різнорідними відносинами зі своїми правовими формами і методом правового регулювання:
екологічні відносини існують лише в період звичайного розвитку об'єктів без відриву їх від єдиного природного середовища;
екологічні відносини, зміст яких становлять природні об'єкти, що розвиваються за законами природи, підлягають впливу цих законів, тому вплив людей і права на дані відносини обмежений;
суб'єкти екологічних відносин зобов'язані дотримуватись екологічних нормативів, що обумовлюється єдиною екологічною системою, лімітами при використанні природних об'єктів тощо;
в екологічних відносинах правовий режим містить значну кількість імперативних розпоряджень, виконання яких є обов'язковим для суб'єктів цих відносин.
Співвідношення екологічного та адміністративного права.
Існує схожість і різниця між екологічними та адміністративними відносинами. В них суб'єкти підлягають владним розпорядженням, проте в екологічних відносинах це проявляється не в усіх випадках, тоді як в адміністративних відносинах владні розпорядження в управлінні є основним елементом.
Екологічна функція права - складова частина його загальної соціальної функції, яка спрямована на регулювання суспільних відношень у сфері взаємодії суспільства і природи з метою забезпечення якості навколишнього природного середовища.
У структурі права виділяються декілька еколого-правових галузей, основними з яких с: природноресурсне та природоохоронне.
Прирооноресурсне право - система правових норм, які регулюють природноресурсні відносини на основі державної власності на ресурси природи з метою раціонального використання, охорони та відновлення земельних, лісових тощо ресурсів, охорони прав природокористувачів і держави, зміцнення законності в даній галузі відношень.
Природоохоронне право - система правових норм, які регулюють природоохоронні відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів тощо.
Об'єкт ресурси природи, які с джерелом матеріального виробництва та об'єктами виключно власності держави навколишнє природне середовище як система природних модифікованих екологічних систем, природні об'єкти і комплекси, взяті у взаємодії взаємозв'язку з іншими об'єктами та комплексами середовища
Мета забезпечення господарських інтересів держави та суспільства у використанні природних ресурсів з урахуванням вимог їх раціональної експлуатації та охорони навколишнього природного середовища реалізація екологічних інтересів суспільства в попередженні та ліквідації забруднення, виснаження, руйнування навколишнього природного середовища
Правове регулювання направлено на організацію охорони та раціонального використання земель, лісів тощо як об'єктів права виключної власності держави направлено на організацію охорони земель, лісів тощо як складових частин навколишнього середовища
Законодавство сукупність нормативних актів, які встановлюють порядок раціонального використання природних ресурсів (земельних, водних тощо) як об'єктів права державної власності сукупність нормативних актів, які встановлюють порядок охорони природи, раціонального використання природних ресурсів, захисту навколишнього середовища з метою забезпечення якості середовища життя людини в інтересах теперішнього та майбутнього поколінь
1.3 Відмінність природоресурсного права від екологічного права
Відмінність природоресурсного права від екологічного права відображена в предметі, методі правового регулювання та його джерелах.
Предметом екологічного права є суспільні відносини особливої природи, які стосуються не стільки самих природних процесів, скільки внутрішніх та зовнішніх зв'язків цих об'єктів, їх властивостей, стану, процесів, які відбуваються в них. А природоресурсне право звужує коло цих відношень до економічно значимих.
На відміну від екологічного права, яке регулює загальні екологічні відношення, природоресурсне право вивчає тільки суспільні відносини, які пов'язані з природними комплексами: землею, водою, лісами тощо;
Предмет природоресурсного права більш вузький, ніж, предмет екологічного права.
За методом правового регулювання екологічне право також відрізняється від природоресурсного права. Воно має більш обумовлений вольовий метод правового регулювання і ця обумовленість відображає дію основних законів екології.
Екологічне право - це система правових норм, які специфічним способом регулюють екологічні суспільні відношення з метою досягнення гармонійних відношень між суспільством та природою, і, на думку переважаючої більшості фахівців-юристів, екологічне право є самостійною, некомплексною галуззю права з підгалузевою структурою та з існуючою назвою.
Екологічне право як галузь права становить сукупність правових норм, що регулюють адміністративно-цивільним методом екологічні відносини, які складаються з приналежності використання, відтворення природних об'єктів в їх неподільному стані з природним середовищем, охороною навколишнього природного середовища з метою реалізації різноманітних інтересів відповідних суб'єктів і забезпечення нормального екологічного стану в країні і в окремих її регіонах (містах, селах, селищах тощо).
1.4 Роль екологічного права у здійсненні екологічної політики держави
Роль екологічного права у здійсненні екологічної політики держави - це виявлення соціальної спрямованості і місця екологічного права у визначенні функцій, форм та змісту діяльності держави у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки умов існування людини.
функції екологічного права в галузі екологічної політики:
юридична база механізму правового забезпечення екологічної політики;
засіб досягнення мети і завдань екологічної політики;
правова форма реалізації екологічної політики;
гарантія забезпечення екологічної безпеки. Форми діяльності:
концепції в галузі екології;
екологічні програми;
нормативно-правові акти в галузі екології;
закони;
підзаконні акти;
галузеві нормативно-технічні акти.
Механізм правового забезпечення екологічної політики - сукупність правових норм, що забезпечують регулювання та здійснення внутрішньої і зовнішньої екологічно спрямованої діяльності держави.
Структура: правове регулювання; організаційно-функціональне забезпечення; юридична відповідальність.
Розділ 2. Специфічні риси сучасного екологічного права України
У нашій державі склалася національна система екологічного права як комплексна галузь права, що об'єднує правові форми і правові відносини, які виникають у процесі взаємодії суспільства і природи, але наскільки вона діюча Науковці, виконуючи покладені на них завдання, та за власними переконаннями розробляють методологічні засади екологічного права, але цього, на мою думку не досить, саме органи виконавчої та судової влади повинні контролювати і регулювати не тільки своєчасну сплату податків за використання природних ресурсів, а і стояти на їх захисті де-факто.
Обгрунтовано постає питання подальшого розвитку системи екологічного права, аналізу і врахування сучасної еколого-правової думки у цій галузі. Екологічне право сьогодні - це узагальнений інтерес, узаконена суспільна потреба в збереженні, раціональному використанні та відтворенні природних ресурсів, охороні ландшафтів, екосистеми та навколишнього природного середовища в цілому як умови подальшого існування людської цивілізації.
З нормативної точки зору, екологічне право - це система норм і правил, що регулюють відносини в галузі охорони, використання, відтворення всіх природних ресурсів, екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людей від негативного впливу забрудненого навколишнього середовища.
Сьогодні в Україні реалізовується концепція широкого розуміння екологічного права, як інтегрованої спільності і комплексної галузі права, що об'єднує такі складові як природноресурсне право, природоохоронне (середовищеохоронне) право і комплексний міжгалузевий інститут правової екології людини, право екологічної безпеки або антропоохоронне право), норми яких регулюють екологічні суспільні відносини в галузі природокористування, охорони довкілля та екологічної безпеки (Андрейцев В.І., 1996).
Предмет екологічного права
Предметом екологічного права є загальні (екологічні) відношення в галузі взаємодії суспільства та природи, які поділяються на дві групи:
галузеві - земельні, водні, лісові тощо.
комплексні - відношення до природних територій, комплексів, рекреаційних зон (що охороняються) тощо.
Специфіка - вони виникають та розвиваються з охорони навколишнього природного середовища в цілому.
Схема 1. Предмет екологічного права
На думку В.І. Андрейцева [2], предметом екологічного права три групи суспільних відносин:
природоресурсні (земельні, лісові, з приводу об'єктів рослинного світу, з приводу об'єктів тваринного світу, водні, гірничі, з приводу атмосферного повітря);
природоохоронні (з проводу охорони навколишнього природного середовища);
антропоохоронні, або відносини із забезпечення екологічної безпеки.
На думку Ю.С. Шемшученка, під предметом українського екологічного права розуміють “специфічні для нього відносини в галузі взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем" [10].
Як вважають В.К. Попов та Г.В. Анісімова, предметом екологічного права є “відносини, які складаються між суб'єктами з приводу приналежності, використання, забезпечення екологічної безпеки, відтворення природних об'єктів та охорони навколишнього природного середовища з метою задоволення екологічних та інших інтересів" [6].
У російській правовій доктрині існує вузьке розуміння предмету екологічного права - як “суспільних відносин, що виникають з приводу охорони навколишнього природного середовища від шкідливих хімічних, фізичних та біологічних впливів, забезпечення режиму особливо охоронюваних природних територій, а також охорони та використання тваринного світу" [5].
Предметом екологічного права є суспільні екологічні відносини, що складаються з приводу використання природних ресурсів та охорони довкілля.
Екологічні правовідносини - це складна галузь суспільних відносин, які охоплюють відносини щодо використання, відтворення та охорони різних об'єктів природи. Залежно від об'єктів природи, їх можна поділити на сім груп: відносини, що виникають з приводу використання і охорони земель, вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного світу, надр і рослинного світу.
Сьогодні можна говорити, що в Україні склалася національна система екологічного права як комплексна галузь права, що об'єднує правові форми і правові відносини, які виникають у процесі взаємодії суспільства і природи.
2.1 Методи екологічного права
Метод правового регулювання у правовій доктрині прийнято визначати як правові засоби, прийоми, способи впливу на суспільні відносини [6], їх певну сферу [7], соціальне середовище [8]. Підходи до проблеми методів екологічного права можна поділити на три групи:
1) Деякі вчені вважають, що кожній галузі права властивий лише один [9] або кілька [10] методів правового регулювання. Специфічний метод екологічного права у доктрині визначають як сукупність засобів і способів впливу на учасників суспільних відносин з метою забезпечення правових вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та екомережі, раціонального використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки [11].
Існують погляди, за якими для екологічного права характерна низка специфічних методів правового регулювання: метод екологізації, екологічне нормування, ліцензування, стандартизація, тощо.
2) Більш прийнятим є виділяти два основних методи правового регулювання: (1) цивільно-правовий (диспозитивний, автономний, метод координації), у якому переважають дозволи, та (2) адміністративно-правовий (гетерономний, авторитарний, імперативний, метод координації), де перевага надається приписам та заборонам [12]. Приєднуємося до висловленої у спеціальній літературі думки, за якою немає жодної галузі права, де б не поєднувалися ці два методи [13].
Відповідно, вважається, що екологічне право як комплексна галузь права не має унікального методу правового регулювання, а “запозичує” методи інших галузей права, що правда, ці методи “стикуються" в екологічному праві на засадах їх екологічної модуляції”, “екологічний імператив об'єднує методи правового регулювання" [14].
В юридичній літературі переважають підходи, за якими для екологічного права характерне своєрідне поєднання традиційних методів правового регулювання - адміністративно-правового (імперативного) та цивільно-правового (диспозитивного) [15], виділення окремого “еколого-правового методу” є недоцільним [16].
3) Деякі дослідники вважають, що метод правового регулювання має універсальний, надгалузевий характер [17]. Для виділення галузі права (у т. ч. екологічного права) достатньо наявності відокремленого предмету правового регулювання, який регулюється правовими нормами, що складають завершену систему.
Особливість екологічного права як комплексної галузі визначається тим, що воно включає земельне, водне, лісове, гірниче, фауністичне, флористичне, атмосфероохоронне, заповідне законодавство, які або уже сформувалися в окремі галузі права (земельне, водне, лісове, гірниче), або ж існують як галузі законодавства, але процес їх формування у галузі права триває.
Комплексний характер екологічного права виражається не тільки в тому, що воно об'єднує зазначені вище галузі права, кожна з яких включає як норми, що регулюють відносини щодо охорони і використання конкретного природного ресурсу, так і норми права, спрямовані на охорону довкілля в цілому. Наприклад, норми земельного права, що регулюють порядок вибору земельної ділянки є нормами більш широкої дії і мають середовищно-регулюючий характер. Поряд з цим екологічне право включає цілий блок законодавства, яке регулює відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища. Це, зокрема. Закон про охорону навколишнього природного середовища, постанова Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992 р. № 18, яка встановлює порядок стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища, та ін., які визначають можливість самого носія суб"єктивного права діяти певним способом, і примусово забезпечити виконання юридичних обов"язків.
Екологічне право об'єднує правові норми, які регулюють правовідносини на основі спільного предмета правового регулювання. Предметом правового регулювання екологічного права є відносини в галузі охорони та використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища в цілому, цінних природних об'єктів і комплексів, екосистем і ландшафтів, клімату, життя та здоров'я людей від негативного впливу забрудненого довкілля.
Джерелами, тобто нормативно-правовими документами екологічного права, виступають закони України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи Міністерства охорони навколишнього природного середовища (як прийняті самостійно, так і спільно з іншими міністерствами і відомствами), рішення місцевих рад народних депутатів.
Екологічне право взаємопов'язане з іншими галузями права і може бути реалізоване тільки в такій взаємодії. В цьому проявляється єдність як правової системи в цілому, так і екологічного права зокрема. Так, норми лісового права встановлюють порядок заготівлі деревини на корені. Плата ж за використання лісових ресурсів передбачена нормами загальної частини, які встановлюють порядок стягнення та нормативи платежів за використання природних ресурсів.
Еколого-правові норми регулюють порядок використання природних ресурсів, порядок розміщення відходів у навколишньому природному середовищі та визначають конкретний перелік екологічних правопорушень. Санкції ж за екологічні правопорушення містяться в адміністративному та кримінальному законодавстві.
В Україні до 1982 р. діяв Адміністративний кодекс 1928 р., від якого залишились чинними трохи більше десятка статей. А прийнятий 1982 р. Кодекс Української РСР про адміністративні правопорушення важко віднести до вершин правотворчої праці. Зокрема, розділ про правопорушення в галузі охорони та використання природних ресурсів відзначався недосконалістю та відсутністю системного підходу ще з часу прийняття цього законодавчого акта.
На даний момент ми ще не готові до розроблення комплексного законодавчого акта, який охопив би всі напрями адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, і цілком нормальним тут є використання наробок інших галузей юридичної науки. Наприклад, зрозуміло, що в рамках еколого-правової науки можна більш повно сформулювати всі склади адміністративних еколого-правових порушень, які потім будуть додатково включені в адміністративний кодекс.
Висновки
Особливість екологічного права як комплексної галузі визначається тим, що воно включає земельне, водне, лісове, гірниче, фауністичне, флористичне, атмосфероохоронне, заповідне законодавство, які або вже сформувалися в окремі галузі права (земельне, водне, лісове, гірниче), або ж існують як галузі законодавства, але процес їх формування в галузі права триває.
Комплексний характер екологічного права виражається не тільки в тому, що воно об'єднує зазначені вище галузі права, а й включає цілий блок законодавства, яке регулює відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища.
Екологічне право об'єднує правові норми, які регулюють правовідносини на основі спільного предмета правового регулювання.
Предметом правового регулювання екологічного права є відносини в галузі охорони та використання природних ресурсів, охорони довкілля в цілому, цінних природних об'єктів і комплексів, екосистем і ландшафтів, клімату, життя та здоров'я людей від негативного впливу забрудненого довкілля. Екологічне право взаємопов'язано з іншими галузями права і може бути реалізовано тільки в такій взаємодії. У цьому виявляється єдність як правової системи загалом, так і екологічного права зокрема. Так, норми лісового права встановлюють порядок заготівлі деревини на корені. Плата ж за використання лісових ресурсів передбачена нормами загальної частини, які встановлюють порядок стягнення та нормативи платежів за використання природних ресурсів. Таким чином, екологічне право - це комплексна галузь права, яка об'єднує правові норми, що регулюють різноманітні відносини в сфері охорони довкілля. Екологічне право існує і реалізується в тісному взаємозв'язку з іншими галузями права.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про охорону навколишнього середовища" // Відомості Верховної Радию. - 1991. - № 18. - Ст.120
2. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: навч. та наук.-практ посіб. - К.: Знання Пресс. - 2002. - 332 с.
3. Андрейцев В.І. Екологія і закон: еколого-правова відповідальність. - 1991.
4. Андрейцев В.І. "Екологічне право проблеми удосконалення" - Київ Юрінком, 1990
5. Екологічне право України: навчальний посібник для вищих навчальних закладів / О.С. Баб'як, П.Д. Біленчук, Ю.О. Чирва. - К.: АТІКА, 2000. - 216 с.
6. Екологічне право України: Підручник для студ. вищ. навч. закладів / А.П. Гетьман, М.В. Шульга, В.К. Попов та ін.; за ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. - Х.: Право, 2005.
7. Плотнікова О. Співвідношення екологічного права та екологічного законодавства. - Одеса: "Університет", 1997 - 324с.
8. Пилипчук В.Р. Екологія: погляд у майбутнє // Юридичний Вісник України. - 1997. - №7. - с.33-37.
9. Костицький В. Екологічна криза і складові її подолання // Право України. - 1998, №4. - с.12-16.
10. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник. М.: Юристъ, 1998
11. Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии, - К.: Наукова думка. - 1989.
12. Костицький В. Екологічне право України: деякі проблеми теорії та кодифікації // Право України - №1 - 1998 - с.68
13. Малишко М.І. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Видавничий Дім "Юридична книга", 2001. - С.162.
14. Чаусова Л. Система принципів екологічного права // Право України - 1996
15. Федорович В.І. Правове регулювання экологических отношений. Львов, 2003, с.15
16. Шульга М.В. Актуальные проблемы экологических отношений в современных условиях. Харьков, 2004, с.116-117.
Подобные документы
Головні проблеми формування предмету екологічного права Європейського Союзу, історія його становлення та етапи розвитку. Предметні сфери регулювання сучасного європейського права навколишнього середовища. Перспективи подальшого розвитку даної сфери.
курсовая работа [42,4 K], добавлен 02.04.2016Поняття екологічного права. Предмет та методи екологічного права України. Принципи екологічного права. Об'єкти і суб'єкти екологічного права. Система екологічного права. Екологічне право як галузь права.
курсовая работа [21,8 K], добавлен 12.08.2005Поняття та характеристика джерел екологічного права. Підзаконні нормативно-правові акти в екологічній області. Аналіз ступеня систематизації джерел екологічного права та дослідження проблеми відсутності єдиного кодифікованого акта у даній сфері.
курсовая работа [54,2 K], добавлен 11.09.2014Поняття міжнародно-правового акта, як джерела екологічного права та його місце у системі права України. Міжнародно-правові акти щодо зміни клімату, у сфері безпеки поводження з небезпечними та радіоактивними відходами, охорона біологічного різноманіття.
курсовая работа [73,5 K], добавлен 13.04.2015Право природокористування як комплексний правовий інститут загальної частини екологічного права. Сутність та зміст права природокористування, його державне регулювання. Поділ права природокористування на види за різними класифікаційними критеріями.
реферат [11,2 K], добавлен 23.01.2009Принципи та засади функціонування міжнародного екологічного права. Стокгольмська декларація з навколишнього середовища і Декларація Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і розвитку містять спеціальні (галузеві) принципи. Право людини на життя.
реферат [10,9 K], добавлен 24.01.2009Поняття, предмет і метод конституційного права України. Особливості конституційного права, як галузі національного права України. Розвиток інституту прав і свобод людини та громадянина. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні.
реферат [32,4 K], добавлен 29.10.2010Дослідження предмету і методу загальноюридичної науки провідними науковцями: Скакуном, Кельманом, Мурашином, Хомою, Зайчуком, Оніщенком та Волинкою. Дослідження загальних та специфічні закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права.
курсовая работа [47,2 K], добавлен 16.10.2014Розглянуто перспективи розвитку адміністративного права. Визначено напрями розвитку галузі адміністративного права в контексті пріоритету утвердження й забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина в усіх сферах суспільних відносин.
статья [20,4 K], добавлен 07.08.2017Питання екологічного права у науковій літературі. Концепція, згідно з якою екологічне право не є комплексною галуззю права, а являє собою самостійну галузь права у загальній системі. Об’єкти екологічних правовідносин згідно українського законодавства.
реферат [22,8 K], добавлен 06.02.2008
