Основні функції української держави

Реферат

з теорії держави і права

на тему:

"Основні функції української держави"

План

Вступ

1. Функції держави: поняття та види

2. Основні функції Української держави

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Перед кожним суспільством і державою завжди стоять певні завдання (і функції), що їх вони змушені вирішувати (і виконувати) залежно від потреб, інтересів, цілей, бажань, мотивів і можливостей всього суспільства, пануючого класу або всієї нації. Тому питання про завдання і функції держави має не тільки теоретичне, а й надзвичайно велике практичне значення, оскільки від правильного і позитивного їх вирішення залежить рівень розвитку економічної системи, політичної системи, рівень розвитку культури та інших сфер соціального розвитку суспільства. Це обумовлено тим, що завдання і функції держави виражають її політичну і соціальну природу, суть держави і державної влади на певному історичному етапі її розвитку. Саме функції держави, вважає більшість спеціалістів конкретизують суть держави і державної влади. У зв'язку з цим загальна теорія держави і права аналізує і вивчає найбільш важливі, основні функції держави та їх реалізацію. Аналіз та узагальнення основних та інших функцій держави пов'язані із застосуванням функціонального підходу. Цей підхід застосовується до вивчення багатьох соціальних і природних явищ.[3;c.290]

Головні завдання і цілі держави на тій чи іншій стадії її розвитку обумовлюються економічними, політичними, соціальними та іншими умовами її існування. Функції держави мають об'єктивний характер, обумовлений потребами життя суспільства. Здійснення функцій держави має постійний, систематичний характер і відбувається протягом всього часу існування об'єктивно обумовлених завдань, що стоять перед державою. Функції держави взаємопов'язані з тими суспільними відносинами, на які держава намагається активно впливати відповідно до своїх потреб всією своєю політикою. Функції держави не можна ототожнювати з функціями її окремих органів. Функціями зумовлена робота всього державного апарату і кожного з його окремих органів. Функції ж окремого органу держави - це соціальне призначення кожного конкретного органу як особливої частини механізму держави і знаходять свій вираз і конкретизацію у компетенції державних органів, закріплених за кожним органом правах і обов'язках.[4;c.71]

Функції держави необхідно відрізняти і від окремих видів державної діяльності, які здійснюються або спеціально уповноваженими на те органами держави, або структурними підрозділами певної кількості органів. Кожна конкретна функція держави становить єдність змісту, форм та методів здійснення відповідної гілки єдиної державної влади, застосування якої пов'язане з особливостями конкретного об'єкта державного впливу.[4;c.72]

Функції держави дуже тісно пов'язані з завданнями і цілями держави, але не зводяться до них. Для реалізації завдань держава виконує або здійснює певний ряд своїх функцій. Завдання і функції держави - це нерозривні соціальні явища, які тісно взаємопов'язані. Завдання, які постають перед державою, породжує необхідність їх реалізації через функції держави. Поза функціями держави ці завдання не можуть бути вирішені. Водночас функції держави є залежними від завдань і цілей держави і всього суспільства, а завдання, у свою чергу, випливають із економічних, політичних, соціальних, міжнародних потреб, інтересів, прагнень різних напрямків державної та міжнародної політики, внутрішньо національного і міжнародного розвитку світового співтовариства, нації та окремої особи - громадян. У такому аспекті функції держави виступають як засоби реалізації завдань і цілей держави. Функції держави перебувають у прямій залежності від її соціального призначення. Соціальне призначення держави виражається в багатьох аспектах, залежно від ієрархії соціальних цінностей, які стоять перед суспільством і державою. Функції також тісно пов'язані із суттю держави. Суть держави проявляється й конкретизується у функціях держави, цілях і соціальному призначенні. Функції держави виражають суть держави, оскільки вони пов'язані з діяльністю держави.[3;c.291-293]

Таким чином до основних ознак, які характеризують функції держави можна віднести: такі, що безпосередньо відображають чи конкретизують сутність держави; через які реалізуються основні завдання і цілі держави; вони перебувають у залежності від соціального призначення держави; те, що вони здійснюються державою на всіх етапах її історичного розвитку; що їх слід розглядати як напрямки та аспекти діяльності держави.[9;c.36]

1. Функції держави: поняття та види

Функція в перекладі з латини означає: виконання, звершення. У широкому розумінні - це обов'язок, роль, що її виконує відповідний інститут чи процес стосовно до цілого, характеристика напрямку чи аспекту діяльності і т. д.[9;c.35] Різні автори по різному підходять до визначення функцій держави:

Функції держави - це можливі і реальні основні напрями діяльності держави та її органів по забезпеченню потреб та інтересів суспільства, які конкретизуються в завданнях, цілях і соціальному призначенні. (Котюк В.О.)[8;c.14]

Функції держави - основні напрямки її діяльності, в яких відображаються й конкретизуються завдання і мета держави, проявляються її сутність, зміст і соціальне призначення в соціально неоднорідному суспільстві. (Мурашин О.Г.) [6;c.63]

Функції держави - головні напрямки і види діяльності держави, обумовлені її завданнями і цілями і такі, що характеризують її сутність. (Скакун О.Ф.).[5;c.47]

Зміст тієї чи іншої функції держави становить сам процес впливу держави через практичну діяльність її відповідних структур на певні або на групу споріднених суспільних відносин.[4;c.72]

Здійснення державних функцій - це складний і багатогранний процес впливу держави, її відповідних структур на певне коло суспільних відносин. Численність і особливості суспільних відносин обумовлюють існування досить широкого кола відповідних функцій держави. Для зручності їх розуміння та вивчення на основі певних спільних ознак функції держави поділяють на ряд видових груп.[4;c.73]

За соціальним призначенням державної діяльності функції поділяють на:

а) основні функції - це найбільш загальні й найважливіші напрямки діяльності держави зі здійснення корінних стратегічних завдань і цілей держави та суспільства в певний історичний період. Вони здійснюються не окремими державними органами, а різною мірою численними ланками державного апарату. Крім того, основні функції мають комплексний характер, об'єктом їх є широке коло споріднених суспільних відносин, на які і в пливає певна система напрямів державної діяльності. Основними функціями держави є, наприклад господарсько-організаторська (економічна) функція держави, функції оборони країни, захисту правопорядку, законності, охорони прав і свобод громадян тощо.

б) другорядні (неосновні) функції - напрямки діяльності держави зі здійснення конкретних завдань у другорядних сферах суспільного життя. Вони можуть бути складовими елементами основних функцій, але самі по собі не розкривають сутності держави. Так, у складі основної функції, як оборона країни, можна виділити низку допоміжних: зміцнення збройних сил, розвиток науково-технічного прогресу для забезпечення їх озброєнням, забезпечення відповідних пропорцій військового і цивільного виробництва. До другорядних функцій можна також віднести: функція управління персоналом, матеріально-технічне забезпечення та управління майном тощо.[4;c.73]

За сферами діяльності або за територіальною спрямованістю держави її основні функції поділяються на:

а) внутрішні функції - такі напрямки діяльності держави які здійснюються у межах даної держави і в яких конкретизується внутрішня політика відносно економічних, ідеологічних, культурних завдань держави. До цієї групи відносять функції: економічні, політичні, соціальні, гуманітарні, зокрема регулювання економічних відносин, організація суспільної праці, охорона правопорядку, законності, прав і свобод громадян, соціальний захист населення, охорона та раціональне використання природних ресурсів тощо. Внутрішні функції можна поділити відповідно на регулятивні та охоронні.

б) зовнішні функції - основні напрямки діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами, світовими громадськими організаціями, світовим товариством у цілому, тобто забезпечують здійснення зовнішньої політики держави. Сюди відносять такі функції, як оборона країни, підтримання міжнародного миру, економічного співробітництва, захист державного суверенітету, організація і розвиток міждержавних договірних відносин на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, участь у боротьбі з порушеннями міжнародного порядку, екологічна функція тощо.[4;c.73-74]

В сучасний час ділення функцій на внутрішні та зовнішні втратило в деякій мірі своє значення, адже багато внутрішніх функцій набувають зовнішній характер (наприклад, екологічна функція держави) і навпаки.[1;c.184]

За сферами суспільного життя внутрішні та зовнішні функції поділяються:

а) гуманітарні функції - напрямки діяльності держави та її органів із забезпечення кожній людині належних умов життя. Це забезпечення прав людини і громадянина, охорона внутрішнього природного середовища, забезпечення охорони здоров'я, матеріальне та інше соціальне забезпечення нормальних умов існування людини, організація освіти, виховання, розвиток мистецтва і культури тощо. У зовнішній сфері це міжнародне забезпечення прав людини і громадянина; допомога народам інших країн у разі стихійного лиха та інших кризових ситуацій; забезпечення чистоти, ефективного використання й відтворення земного природного середовища, що оточує людину; міжнародне культурно-виховне співробітництво ; участь у забезпеченні розробок та безпосередній охороні здоров'я людей у всьому світі тощо.[9;c.40]

б) економічні функції - напрямки діяльності держави щодо розвитку продуктивних сил. До таких функцій, що виконуються всередині держави відносять:

господарсько-стимуляційна (виробнича)

господарсько-організаторська (програмування та організація виробничої діяльності)

науково-організаторська (організація та стимулювання наукових досліджень у господарській сфері)

господарчо-перехідна (перехід від планової до ринкової економіки)

економічно-регулювальна (регулювання та охорона праці, забезпечення мінімального рівня споживання)

До зовнішніх таких функцій відносять: участь у створенні на основі міжнародної кооперації та інтеграції виробництва і праці світової економічної системи; розв'язання глобальних господарських проблем та наукове їх обґрунтування тощо.[9;c.40]

в) політичні функції - напрямки діяльності держави зі створення умов для формування й функціонування державної влади на засадах демократії.

До внутрішніх функцій належать:

національно-забезпечувальна ( створення і збереження умов національної самобутності всіх корінних народів і національних меншин)

демократизаторська (створення умов для реалізації народом своєї влади)

охоронна (охорона конституційного ладу, правопорядку і дисципліни, всіх форм власності, прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина)

До зовнішніх напрямків діяльності держави у політичній сфері відносять:

розвиток міждержавних договірних відносин;

забезпечення суверенітету і обороноздатності країни;

участь у ненасильницькому забезпеченні миру в усьому світі;

участь у боротьбі з міжнародними правопорушеннями та особами, винними у їх скоєнні, боротьба з міжнародним тероризмом;

поступова консолідація здорових сил світу на забезпечення подальшого вирішення глобальних проблем всесвітнього значення.[9;c.40]

г) соціальні функції - напрямки діяльності держави, які полягають передусім в узгодженні багатоманітних соціальних інтересів - класових, демографічних, етнічних, професійних тощо і забезпеченні на цій основі цілісності та єдності суспільства. Держава вирішує також низку важливих завдань щодо задоволення різноманітних потреб громадян у сфері праці, освіти, культури, охорони здоров'я, забезпеченням житлом, відпочинку тощо.

д) культурно-виховна функція держави спрямована на створення умов для задоволення культурно-освітніх запитів і потреб громадян, функціонування особистості. Реалізується вона через державне фінансування культурно-освітніх закладів, законодавче встановлення вимог до освітньої підготовки, підтримку розвитку мистецтва тощо.[2;c.256]

З точки зору тривалості їх здійснення у часі державні функції поділяються на:

а) постійні - напрямки діяльності держави, що здійснюються на всіх етапах її розвитку. Наприклад, оборона країни, охорона правопорядку.

б) тимчасові - напрями діяльності держави, що обумовлені конкретним етапом історичного розвитку суспільства. Наприклад, формування фінансової системи, здійснення економічних реформ тощо.

Залежно від суб'єктів державної діяльності і принципу поділу державної влади в суспільстві розрізняють такі основні функції:

а) законодавча функція держави (правотворча), яка здійснюється парламентом і президентом.

б) виконавчо-розпорядча (або управлінська), яка здійснюється вищими, центральними міністерствами, виконавчими органами влади і місцевими держадміністраціями.

в) судова функція держави(Конституційний Суд, Верховний Суд, Вищий арбітражний Суд та ін. Судові органи)

г) контрольно-наглядова функція (парламентський контроль, прокурорський нагляд, інший державний контроль)

д) правоохоронна функція (правоохоронні органи)[5;c.296]

При здійсненні зазначених функцій використовують методи:

переконання - шляхом правового виховання населення, проведенням різних профілактичних заходів

заохочення - шляхом пропаганди досвіду й надання пільг та нагород колективам і особам, які не допускають правопорушень і беруть активну участь у боротьбі з ними.

примус - шляхом застосування до суб'єктів, які скоїли правопорушення, законних заходів покарання, перевиховання та спонукання до діяльності, спрямованої на усунення шкоди, заподіяної такою поведінкою іншим суб'єктам.

Головним засобом здійснення державою її функцій є право. За допомогою права держава регулює суспільні відносини і забезпечує елементарний порядок у суспільстві.

Існують наступні форми здійснення функцій держави:

Правотворча (законодавча) - діяльність спеціальних органів держави щодо розробки та прийняття нормативно-правових актів, що визначають основні напрями державної діяльності.

Правореалізаційна (виконавча) - конкретизація та виконання нормативно-правових актів, а також практична діяльність державних структур щодо реалізації своїх повноважень.

Правоохоронна (судова) - діяльність органів держави щодо створення необхідних умов для дотримання законності у процесі виконання функцій держави.[2; c.256]

Аналіз ознак і функцій держави засвідчує, що в держави є такі властивості, які виокремлюють її з-поміж інших політичних організацій та об'єднань у суспільстві і роблять основою всієї політичної системи, головним політичним інститутом. Держава по-перше, виступає як універсальна, всеохоплююча організація, що поширює свої дії на всю територію країни і всіх громадян. Держава "офіційно" представляє суспільство. По-друге, держава є верховним носієм публічної влади й підпорядковує собі всі прояви інших суспільних влад. Держава застосовує владні методи, а в разі необхідності і примус. Лише вона має матеріальні атрибути примусу - військово-поліцейський, чиновницько-бюрократичний апарат і судовий апарат. По-третє, держава за допомогою права регулює суспільні відносини і надає своїм рішенням загальнообов'язкового характеру. По-четверте, завдяки наявності спеціального апарату, держава виконує основний обсяг управління справами суспільства і розпоряджається його людськими, матеріальними і природними ресурсами. Нарешті по-п'яте, держава представляє суспільство у зовнішніх зносинах, проводить зовнішню політику від імені всієї політичної системи. Основні функції політичної системи виконуються за допомогою держави. [2;c.257-258]

Функціональна характеристика держави дозволяє вивчати не тільки державу конкретного типу, формування у того чи іншого народу в той чи інший конкретно-історичний період, але й державність цього народу. Розглядаючи розвиток, зміну функцій можна бачити як розвивалась, змінювалась у певному зв'язку і сама державна організація суспільства в довгому історичному процесі. В функціональну характеристику держави входить і розгляд тих засобів і способів, які забезпечують виконання державою своїх функцій Такою забезпечувальною структурою є державний апарат - система органів держави, створених спеціально для виконання функцій держави. Підкреслимо, що функції держави, а не функції різноманітних гілок влади, забезпечують державний апарат у цілому, у комплексі, в системі. [1;c.184]

Функції держави перебувають у постійному розвитку, змінах, еволюції. До нової еволюції функції держави підштовхує і розвиток інформатизації суспільства, створення баз даних, всепланетних інформаційних систем, формування загально планетного інформаційного простору. Але, безумовно, найбільш потужний вплив на еволюцію функцій держави справляє об'єктивна необхідність виключити саму можливість використання ядерної та іншої зброї масового знищення, відсторонити небезпеку безконтрольного використання ядерних, хімічних та інших технологій. [1;c.179]

2. Основні функції Української держави

На думку спеціалістів конституційного права, система основних функцій Української держави значною мірою відрізняється від системи функцій колишнього СРСР і Української РСР, у зв'язку з певними зрушеннями у теорії функцій держави, зокрема в національній науковій правовій думці.[5;c.301]

Розрізняють такі види внутрішніх функцій Української держави залежно від сфери суспільного життя:

у гуманітарній сфері (ці функції закріплені у I-II розділах Конституції України):

а) гуманітарна (забезпечення, охорона і захист основних прав людини)

б) екологічна (забезпечення екологічної безпеки особи, захист навколишнього природного середовища)

в) соціальна (соціальний захист особи, охорона і відновлення здоров'я, соціальне забезпечення)

г) культурно-виховна (організація освіти, виховання, підтримка і розвиток науки, культури)

в економічній сфері:

а) господарсько-стимулююча - створення умов для розвитку виробництва, захист різних форм власності;

б) господарсько-організаційна - спрямована на організацію виробництва на державних підприємствах, забезпечення права громадян на підприємницьку діяльність (ст. 42 Конституції);

в) науково-організаторська - організація та стимулювання наукових досліджень;

г) функція регулювання міри праці і міри споживання - в умовах економічної кризи ця функція виконується незадовільно.[10;c.26]

д) здійснення економічних реформ і подолання економічної кризи, створення власної грошової системи і подолання інфляції, забезпечення стабільності національної грошової одиниці.[10;c.26]

Згідно ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує економічну самостійність України, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного розвитку, забезпечує рівні умови для розвитку всіх форм власності тощо.[11;c.33]

у політичній сфері:

а) демократизаторська функція - створення демократичних умов, інститутів для вільного виявлення і врахування інтересів різних соціальних груп суспільства, зокрема для діяльності різноманітних політичних партій та інших громадських об'єднань, також створення умов для існування легальної опозиції;

б) національно-забезпечувальна функція - забезпечення умов для збереження і розвитку національної самобутності корінної та всіх інших націй;

в) охоронна функція - охорона і захист державно-конституційного ладу, громадського миру, законності та правопорядку, прав і свобод громадян.

Ці функції закріплені в ст. 15, 35, 36, 37, 38, 39 Конституції України

Зовнішні функції Української держави мають таку ж класифікацію:

у гуманітарній сфері:

а) участь у міжнародному забезпеченні та захисті прав людини;

б) допомога населенню інших країн (у разі стихійного лиха, кризових ситуацій);

в) участь у захисті природного середовища;

г) участь у міжнародному культурному співробітництві.

в економічній сфері:

а) участь у створенні світової економічної системи на основі міжнародного розподілу та інтеграції виробництва і праці;

б) участь у розв'язанні господарських та наукових проблем (енергетичної, дослідження і освоєння космосу тощо).

у політичній сфері:

а) організація, підтримка і розвиток міждержавних договірних відносин на основі загальновизнаних принципів міжнародного права;

б) оборона країни від зовнішнього нападу, анексії;

в) участь у забезпеченні ненасильницького миру в усіх регіонах планети;

г) участь у боротьбі з порушеннями міжнародного правопорядку (в тому числі з використанням військових засобів).

Особливу значимість має зовнішня функція держави з оборони країни від зовнішнього нападу, що підтверджено історично. У мирний час це усестороння підготовка держави до відбиття можливого нападу ззовні. У військовий час ця функція приймає форму прямої збройної боротьби з ворогом, у ході якої здійснюється об'єднання всіх сил країни для досягнення перемоги. Оборонна функція складається з п'яти основних напрямків: зміцнення оборони країни; повсякденне вдосконалення збройних сил, постійне підвищення їх боєготовності і боєздатності; охорона державних кордонів; організація цивільної оборони; військова підготовка запасу збройних сил.[7;c.42-44]

Ст. 17 Конституції України: "захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу".

Ст. 18 Конституції "зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальними принципами і нормами міжнародного права".[11;c.7]

Основні функції, напрямки державної політики України в останній період були визначені "Універсалом національної єдності", який був підписаний Президентом України, головою уряду, головою Верховної Ради, та лідерами депутатських фракцій 3 серпня 2006 року.

Відповідно до цього документу основними напрямами діяльності держави на даний період є:

збереження суверенітету і цілісності, унітарності та соборності України (пункт 1)

подальше гарантування і неухильне дотримання прав людини: свободи слова, свободи мислення тощо (пункт 2)

створення політичних та правових умов для безперешкодної діяльності опозиції у виборних органах влади всіх рівнів (пункт 5)

продовження судової реформи (пункт 7)

реформування правоохоронних органів відповідно до європейських стандартів. (пункт 9)

стимулювання розвитку місцевого самоврядування, підвищення його ролі. (пункт 10)

реалізація антикорупційної політики на всіх рівнях влади (пункт 11)

всебічний розвиток української мови як державної в усіх сферах (пункт 12)

розвиток і відродження культури (пункт 13)

підвищення добробуту громадян, боротьба з бідністю. (пункт 14)

підвищення доступності та якості освіти. (пункт 17)

проведення структурної реформи в економіці, проведення податкової реформи, яка передбачає зниження податкового тиску на економіку з розширенням бази оподаткування (пункт 19)

забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення ефективності використання природних ресурсів.(пункт 20)

підвищення ефективності сільського господарства (пункт 21)

гарантування та захист державою права власності (пункт 22)

підвищення доступності та якості комунальних послуг (пункт 23)

налагодження ефективного співробітництва з усіма зацікавленими зовнішніми партнерами, прийняття законодавства, необхідного для вступу до СОТ. (пункт 24)

продовження курсу європейської інтеграції України з перспективи вступу України до ЄС. (пункт 25)

взаємовигідна співпраця з НАТО у відповідності із законодавством України "Про основи національної безпеки України"[12]

Таким чином серед функцій встановлених універсалом можна виокремити внутрішні та зовнішні, економічні, політичні, соціальні, гуманітарні, а також постійні і тимчасові напрями діяльності України. Деякі функції мають тимчасовий характер - це наприклад проведення реформ, а деякі спрямовані на далеку перспективу. В основному підтверджуються постійні, не новітні функції, але встановлюються і нові, зокрема нового значення набуває забезпечення енергетичної безпеки, використання енергетично зберігаючи технологій, у зв'язку з підвищення світових тарифів на енергоносії. Універсал є своєрідним узгодженим документом, угодою між всіма політичними силами з одного боку і Президентом України з другого. Він визначає державну політику та державні функції України в найближчий період.

Висновки

Таким чином функції держави визначають сутність держави, державну політику в різних сферах діяльності та її соціальне призначення. Держава виконує надзвичайно багато функцій з різних сфер суспільного життя, які вивчаються різними галузевими науками. Загальна теорія держави і права вивчає та аналізує лише основні функції держави. Окремі з них (основні і другорядні) вивчають інші юридичні, економічні, політологічні та філософські науки. Завдання і функції держави можна класифікувати і за іншими критеріями, залежно від типу держави і права, від форми держави, від епохи, соціально-економічної формації тощо. Питання про функції держави - це одне із найважливіших питань не тільки теорії, але й практики державного будівництва. Всі функції держави діалектично розвиваються, основні стають другорядними і навпаки, одні зникають і з'являються нові, яких раніше не існувало. Конкретна функція держави являє собою єдність змісту, форм і методів здійснення державної влади у певній сфері діяльності держави; характеризується відомою самостійністю, однорідністю, повторюваністю. Україна як і всі інші світові держави виконує ряд вищезазначених функцій. Однак, через економічну кризу, недостатній досвід державного будівництва та держаного управління деякі функції виконуються незадовільно, зокрема в економічній сфері. У незалежній Україні з переходом до ринкових відносин зміст економічної функції істотно змінюється. Від повного контролю держави над економікою, тобто планової економіки, відбувається перехід до втручання держави в економіку лише в окремих випадках з метою регулювання, тобто спостерігається лібералізація економіки. Хоча сфера державного управління і не зводиться до державного сектора економіки, для втручання держави в приватний сектор економіки встановлюються межі. Із визначенням курсу на побудову соціальної правової держави розширюється зміст і значення політичної, правоохоронної та інших функцій. Особливого значення набуває соціальна функція - створення державою умов, що забезпечують гідне життя людини.

Список використаної літератури

1. Венгеров А.Б. Теория государства и права - Москва "Новый Юрист" 1998.

2. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки) - Київ "Либідь" 2002 р.

3. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права - Київ "Атіка" 2005 р.

4. Копєйчіков В.В., Колодій А.М. Загальна теорія держави і права - Київ "Юрінком Інтер" 2000 р.

5. Скакун О.Ф. Теорія держави і права підручник - Харків "Консул" 2006 р.

6. Кельман М.С., Мурашин О. Г., Хома Н. М. Загальна теорія держави та права підручник 2-ге видання стереотипне - "Новий світ - 2000" Львів 2005 р.

7. Кравчук М.В. Теорія держави і права опорні конспекти - Київ "Атіка" 2005

8. Котюк В.О. Основи держави і права - Київ "Вентурі" 1998 р.

9. Колодій А.М., Опришко І.В., Демський С.Е. Та ін. Правознавство - Київ "Юрінком Інтер" 2001 р.

10. Григоренко В.П. Основи правознавства. Конспект лекцій (навчальний посібник) К.:Де-юре, Київ 2004 р.

11. Конституція України від 28.06.96р зі змінами від 8 грудня 2004 року. - Київ "Велес" 2006 р.