Соціальні права громадян України забезпечуються системою загальнообов'язкового державного соціального страхування. Джерелом коштів соціального страхування є головним чином асигнування із державного бюджету, страхові внески громадян, підприємств, установ, організацій.^{11. Коментар до Конституції України. - К., - 1996. - С. 120.}

Реалізація та фінансування діючої системи соціального забезпечення населення України спирається переважно на державне забезпечення і управління.

Конституція України зазначає, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що передбачає достатнє харчування, одяг, житло. ^{22. Конституція України. - К., - 1996. - Ст. 48.}

Основним елементом, що визначає життєвий рівень громадян, є одержувана ними заробітна плата - винагорода, яку власник або уповноважений орган виплачує працівнику за виконану роботу.

З метою гарантування певного розміру плати працівникам за виконану ними роботу держава у законодавчому порядку встановлює мінімальну заробітну плату. Вона є соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств всіх форм власності і господарювання.

Досить важливе значення для кожної людини має конституційне право на житло. Основною формою реалізації цього права згідно з Конституцією є придбання громадянином житла на різних підставах (побудова, придбання у власність, оренда). Водночас громадянам, які потребують соціального захисту, державні та місцеві органи самоврядування надають житло безкоштовно або для доступну для них плату. Примусове позбавлення житла можливе лише на підставі закону за рішенням суду.

Право на охорону здоров'я органічно пов'язане з правом на безпечне для життя й здоров'я довкілля. Як перше, так і друге спрямовані на захист найбільш дорогоціннішого, що є в людини - її здоров'я та самого життя.

Право на охорону здоров'я є комплексним суб'єктивним правом, оскільки воно передбачає здійснення відповідних різнобічних заходів. Зрозуміло, що безпосереднє відношення до охорони здоров'я громадян має і стан навколишнього середовища. Адже нині, коли безліч чинників зумовлюють його подальше погіршення, особливого значення набуває збереження і покращення довкілля, що безпосередньо пов'язане з охороною здоров'я.

Держава забезпечує розвиток мережі та покращення роботи медико-лікувальних закладів, вживає заходів щодо запобігання захворювання. Медичне обслуговування у державних і комунальних закладах охорони здоров'я здійснюється безкоштовно. Водночас для покращення медичного обслуговування населення держава сприяє розвитку лікувальних закладів усіх форм власності. Здійснення конституційного права на охорону здоров'я передбачає й заборону приховувати від населення факти, що становлять загрозу для здоров'я.

До конституційних прав соціального захисту людини належить право, пов'язане з гарантуванням вільної згоди на шлюб, а також із захистом материнства, батьківства і дитинства та сім'ї.

Ніхто з будь-яких обставин не може бути примушений брати шлюб, хоч у деяких життєвих ситуаціях зумовлених, наприклад, народження дитини поза шлюбом, для її матері та батька виникає моральний обов'язок щодо створення сім'ї, а також нормальних, у тому числі психологічних умов життя та розвитку цієї дитини. У шлюбі кожен із подружжя має рівні права.

Загальна декларація прав людини у ч.3 ст.16 встановлює, що “сім'я є природним та основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства і держави”. Це встановлено і в Конституції України. Водночас в ній закріплено положення про те , що й члени сім'ї зобов'язані піклуватися один про одного: батьки повинні утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Стаття 52 Конституції визначає права дитини. Основні її положення зводяться до закріплення рівноправності дітей незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом. Держава піклується про дітей-сиріт, а також про дітей, позбавлених батьківського піклування, заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Право на освіту є одним з основних соціальних і культурних прав, яким наділено громадянина України. Воно дістає вияв у конституційному закріплені обов'язковості повної загальної середньої освіти, існування розгалуженої мережі закладів освіти різного рівня, що функціонують на державних і комунальних засадах. При цьому слід зазначити , що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої та професійно-технічної освіти. Щодо вищої освіти, то її безоплатне здобуття в державних і комунальних закладах освіти здійснюється на конкурсній основі. Передбачено також надання стипендій та різних пільг учням та студентам.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах, або через національні культурні товариства.^{1Конституція України. - К., - 1996. - Ст.53.}

Право на свободу творчої діяльності є необхідною умовою розвитку культури суспільства у її широкому розумінні, яке охоплює різноманітні галузі цієї культури - від мистецтва і літератури, до творчої діяльності у сфері науки і техніки. Держава гарантує захист інтелектуальної власності, авторських прав громадян, їх моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Ці результати, за винятками, встановленими законом, ніхто не може використовувати без згоди винахідника чи автора. Що ж до інтелектуальної власності, яка довгий час не мала у нас чітко визначеного статусу, то треба зазначити, що нині її використання досить детально регулюється чинним законодавством. Під інтелектуальною власністю треба розуміти виключні права на результати творчої діяльності. Об'єктів інтелектуальної власності дуже багато, вони різноманітні. Тому їх правовий статус регулюється значною кількістю правових актів.

Висновки