Конституція та захист прав людини

Щоб привести механізми захисту прав і свобод людини у відповідність з вимогами правової держави, необхідно здійснити велику роботу у багатьох напрямах.

По-перше, треба переглянути існуючий перелік прав і свобод та вилучити з нього пропагандистські, декларативні та поки що нездійсненні. Суспільство повинне, насамперед, здійснювати ті права людини, які можна не лише обіцяти, а й гарантувати.

По-друге, слід визнати міжнародний стандарт прав людини, який повинен бути не остаточним ідеалом, а вихідною точкою вітчизняного економічного і правового прогресу. Досягти цього можна не через ізоляцію чи підкреслювання наших принципових відмінностей, а шляхом творчого сприйняття найціннішого та найгуманнішого, що напрацьовано міжнародним співтовариством.

Визнанням міжнародної правосуб'єктності фізичної особи без визначення свого ставлення до міжнародних стандартів прав людини проблеми не вирішити. Необхідно дотримуватися принципу пріоритетності міжнародних норм, які регулюють права і свободи особистості, щодо норм внутрішньодержавних. Треба привести все право у відповідність з чинними міжнародними пактами про права людини. Мається на увазі не лише узгодження чинних норм, а заповнення тих прогалин, що існують у системі права.

Україна поступово приєднується до вимог європейських структур та міжнародних документів щодо прав людини, хоча вітчизняне законодавство ще не приведене у відповідність з цими вимогами і ще не створено державних інститутів, які повинні належним чином забезпечити виконання законів про права людини.

Тому необхідно провести належну роботу з імплементації положень міжнародних пактів з прав людини та інших міжнародно-правових документів. Прийняття України до європейських структур та її приєднання до Конвенції про захист прав людини і основних свобод помітно актуалізували цю проблему.

Загалом вважається, що конституційні положення про права і свободи людини та громадянина і конституційна концепція праворозуміння є вагомим здобутком України. Водночас ці та інші положення Конституції мають суттєві розбіжності з існуючою практикою через певні суб'єктивні й об'єктивні причини, зокрема, ще невисоку політичну та правову культуру громадян, морально-духовну кризу в суспільстві, важку економічну ситуацію1¹ Селіванов В. Приватно-правові засади концепції державної політики захисту прав і свобод людини в Україні // Право України. № 12. 2002., С. -18.

Існує чимало перешкод на шляху здійснення захисту прав людини та громадянина.

Так, на сьогодні відсутня офіційно схвалена загальнодержавна, науково обґрунтована стратегія розвитку національної правової системи і системи законодавства. Вони мають хаотичний характер. Це, швидше, законодавчий масив, ніж складний конгломерат нормативних актів, до того ж, переважно, підзаконних. Багато формальних і декларативних елементів у правовій системі механічно запозичені з іноземних систем, тут чимало декларативних формальних принципів. Внаслідок цього відбуваються постійні зміни в законодавстві, що призводить до нестабільності в державі, недовіри до нього і держави взагалі.

Нині в Україні, незважаючи на дію нової Конституції, становище з правами та свободами людини та їх захистом не можна вважати благополучним.

Висновки

На сучасному етапі розвитку українського суспільства, коли відбувається формування правової держави, першочерговим завданням є створення дієвих механізмів захисту прав та свобод людини і громадянина. Їх закріплення в Основному Законі держави - Конституції є важливим кроком до побудови громадянського суспільства з основними пріоритетами інтересів людини.

Слід зазначити, що саме Конституція закріплює загальні положення, що стосуються прав й свободи людини і громадянина, при чому в основі такого підходу є те, що усі люди народжуються вільними і вільні у своїй гідності і правах, а природні права і свободи людини є невід'ємними і становлять основу будь-яких інших прав і свобод особи, вони є не вичерпними.

Конституція закріплює принцип рівності конституційних прав і свобод громадян України незалежно від походження соціального і майнового стану, посади, статі, раси, національності, мови, релігії, політичних та інших переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Ніхто не повинен користуватися перевагами і пільгами, не встановленими законом, причому здійснення особою своїх прав і свобод не повинно порушувати права і свободи інших осіб.

Конституція України розподіляє права і свободи на дві групи. Одна з них - це так звані фундаментальні, абсолютні, невід'ємні права, які притаманні людині від народження. Такі права - не даровані державою, а дані їй самою природою. Серед цих прав - право на життя, фізичну і моральну недоторканість, особисту свободу і безпеку, свободу совісті, вільний вираз і поширення думок, а також ряд інших прав і свобод, зафіксованих в міжнародних документах про права людини.

Інша група - це права особи, які випливають із факту її правової належності до Української держави - громадянства. Це права на участь громадянина в управлінні справами суспільства й держави; інформацію тощо.

При уникненні формалізму щодо їх реального використання, коли держава стане створювати всі умови для реалізації громадянами власних можливостей захисту належних їм прав - дійсно можна стверджувати про перехід до суспільства з громадянськими пріоритетами.

Проведений в роботі аналіз дає підстави стверджувати про існування сьогодні в Україні певних проблем, які торкаються всіх сфер суспільного життя і обумовлені різними причинами, а саме:

1) недосконалістю законодавчого процесу (наявністю довготривалих механізмів затвердження необхідних нормативних актів, що підтверджує наявність незначної кількості кодифікованих законодавчих документів);

2) затягненням проведення та втілення судової реформи, що передбачає вдосконалення системи захисту прав громадян і визначає самостійність судів від інших гілок влади, а це впливає на справедливість прийнятих рішень;

3) відсутністю ефективних механізмів втілення норм міжнародного права, які визначають міжнародні стандарти захисту прав людини;

4) слабкістю розвитку економічних відносин в країні, що не забезпечує можливості для повного соціального захисту громадян і т.п.

Подолання цих причин, законодавче закріплення шляхів вирішення окреслених проблем - першочергове завдання української держави у найближчі роки.

Література і нормативні акти

Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Україні: теоретичні і практичні аспекти // Право України. 2003. №11.

Грошевой Ю.М. Судебная реформа в Украине: современное состояние и перспективы развития // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. - К., 2002.

Гуренко М. М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини та громадянина: Монографія. -- К.: НАВСУ, 2003.

Загальна декларація прав людини 1948 року - К., “Юрінком”, 1997р.

Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. -- К.: Парламентське вид-во, 2001.

Князев В. Поняття та елементи конституційного статусу людини і громодянина в Україні // Право України, 1998. № 12.

Колодій А.М., Копейчиков В.В., Лисенков С.Л., Медведчук В.В., Основи конституційного ладу Укpаїни. Hавч.посібник., К., "Либідь", 2004.

Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003.

Конституційне пpаво Укpаїни. Підpучник для студентів юpидичних спеціальностей вищих закладів освіти. За pед. В.Ф.Погоpілка., К., "Hаукова думка", 2003 р.

Конституційне право України. / Під ред. В. Ф. Погорілка. - К., “Наукова думка”, 2002 р .

Конституція незалежної Укpаїни. Книга пеpша. Документи, коментаpі, статті. Під pед. С.Головатого. Укpаїнська Пpавнича Фундація. К., 1999.

Конституція України - К., 1996.

Летнянчин Л. І. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики: Дис. ... канд. юрид. наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право. -Харьків: НЮА України ім. Ярослава Мудрого, 2002.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 року - К., “Юрінком”, 1997р.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 року - К., “Юрінком”, 1997р.

Олійник А. Ю. та ін. Теорія держави і права: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

Основи конституційного права України / За ред. акад. АПрН України, проф. В. В. Копєйчикова. - К.: Юрінком, 2002 р.

Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи. -- 2-е вид. / Упоряд. Ю. К. Качуренко. -- К.: Юрінформ, 1999

Права людини: Підручник / За ред. М. Бурменського та ін. -- К.: Право, 2003 р.

Селіванов В. Приватно-правові засади концепції державної політики захисту прав і свобод людини в Україні // Право України. № 12. 2002.

Сіленко А. Політико-правові аспекти розвитку соціальної сфери: забезпечення прав людини // Право України. 2002. № 11.

Сташис В.В. Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. - Київ-Харків: “Юрінком Інтер”. - 2002 р.

Теорія держави і права: Навч. посіб. / За заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2002.

Хальота А. Класифікація конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина // Право України. 2000.№8.

Черней В., Строков І. Конституційне забезпечення прав людини в Україні // Право України, 1999. № 10.