Конституційні засади судочинства в Україні

Професійні судді і народні засідателі незалежні від головуючого і один від другого в дослідженні доказів і прийнятті рішень за своїм власним переконанням. Принцип незалежності суддів, народних засідателів і присяжних при здійсненні правосуддя зобов'язує кожного з них буги неупередженим у дослідженні обставин справи і доказів та в прийнятті рішень, керуватися законом і підкорятись його вимогам.

Отже, в цілому, закріплений в ч. 1 статті принцип незалежності суддів при здійсненні правосуддя наділяє їх правом самостійності в проведенні процесуальних дій і водночас вимагає від них всебічного. повного і об'єктивною розгляду кожної справи, додержання прав його учасників та прийняття законною і обгрунтованого рішення.

Судочинство відповідно до ч. 2 цієї статті провадиться суддею одноособове, колегією суддів чи судом присяжних. Дана норма з урахуванням особливостей провадження в цивільних і кримінальних та інших справах більш конкретно має бути визначена в законодавстві про судоустрій і процесуальних кодексах. В них визначатиметься склад суду в залежності від характеру справи (наприклад тяжкості злочину, міри покарання, суми і характеру цивільного позову тощо), а також підсудності справ суду присяжних.

Частина 3 статті визначає основні засади судочинства, які у більшості своїй відповідно визначені і урегульовані у чинному законодавстві як заіально-пов'язані принципи здійснення судочинства судами окремих судових юрисдикцій. Їх уточнення або конкретизація доцільна в законах про судоустрій та інших галузевих законах.

В ч. 5 ст. 129 сформульована норма про те, що іа неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності. В чинному законодавстві за такі діяння передбачена адміністративна відпо-ііідальність за ст. 1853 Кодексу України про адмініс-іративні правопорушення (див. коментар до ст. 126).

2.6 Державне фінансування судів

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.

Судова діяльність є суто державною справою. Тому держава бере на себе усі витрати, пов'язані з належною діяльністю судової системи. Положення сіатгі про те. що держава забезпечує фінансування діяльності судів, слід розглядати як вказівку на безпосереднє фінансування судової системи.

Органи конституційного правосуддя грають різну роль у процедурі імпічменту. В одних країнах вони дають лише висновки з різних питань, пов'язаних з процедурою імпічменту, в інших -- безпосередньо вирішують питання про усунення глави держави з поста на підставі звинувачення, висунутого парламентом.

Підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції' України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції та законів України. Підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод. У резолютивній частині висновку Конституційного Суду офіційно тлумачаться положення Конституції' та законів України, щодо яких було подано конституційне подання чи конституційне звернення. У разі, якщо при тлумаченні Закону України (його окремих положень) була встановлена наявність ознак його невідповідності Конституції України, Конституційний Суд у цьому ж провадженні вирішує питання щодо неконституційності цього Закону. Коментар до Конституції України, ст. 95.

Висновок

Отже підведемо підсумки нашої роботи, зазначивши найбільш важливі та актуальні проблеми щодо вдосконалення й подальшого функціонування системи судочинства на Україхнї.

У структурі судів загальної юрисдикції мають бути створені також адміністративні суди як спеціалізовані суди. Прийняття Верховною Радою України Закону від 31 жовтня 1995 р. про внесення змін і доповнень до Цивільно-процесуального кодексу, згідно з яким у судовому порядку розглядаються скарги на рішення, дії і бездіяльність органів державної виконавчої влади та їх службових осіб, тобто спори між громадянами і органами державного управління, потребує функціонування для розгляду зазначених спорів судів з чіткою спеціалізацією адміністративних судів.

Необхідно також створити спеціалізовані суди у справах неповнолітніх. Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" передбачає, що заходи примусового впливу до неповнолітніх правопорушників можуть застосовувати тільки суди. Внесено відповідні зміни до Кримінально-процесуального кодексу, згідно з якими розгляд справ про суспільне небезпечні діяння, вчиненні особами, шо не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, з метою вирішення питання про застосування до них примусових заходів виховного характеру здійснюється у районних (міських) судах, де' розглядаються справи щодо усіх осіб, в тому числі повнолітніх, які вчинили й особливо тяжкі злочини. Такий порядок не позбавлений фактора негативного впливу на підлітків, особливо малолітніх. Цьому можна запобігти, якщо справи неповнолітніх будуть підсудні саме спеціалізованим судам.

Проблематичним є питання щодо військових судів, які тепер --' спеціалізована галузь системи судів загальної юрисдикції на чолі з Верховним Судом. Справи, що ними розглядаються, не мають якихось особливостей, що були б перешкодою для розгляду їх у мирний час судами загальної юрисдикції. Виняток становить тільки спеціальний суб'єкт злочину. Проте -- це не перешкода для розгляду справ у таких судах, про що свідчить досвід Німеччини, Франції і деяких інших країн, в яких суди загальної юрисдикції розглядають справи щодо військовослужбовців. Час, що надано Конституцією для реформування судової системи, достатній для того, щоб підготувати суддівський корпус для розгляду справ про військові злочини і деяких специфічних цивільних справ, які становлять підсудність військових судів.

Конституція передбачила безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

Реалізація цієї конституційної норми тісно пов'язана з визначенням у законі про судову владу компетенції судів щодо розгляду справ (підсудності). Народні засідателі і Присяжні мають брати участь у розгляді виключно кримінальних справ і тільки у суді першої інстанції. Причому немає ніякого сенсу розглядати кожну кримінальну справу за участю народних засідателів або присяжних. При визначенні у законі питання про їх участь у розгляді справ слід виходити з характеру злочину і міри покарання, яку за нього передбачено законом. За участю присяжних доцільно розглядати тільки справи про особливо тяжкі злочини, за які законом встановлено найвище покарання, які будуть підсудні обласним і прирівняним до них судам.

Отже зважаючи на кількість поставлених проблем доцільним буде розібратись не лише у подальшому функціонуванні судочинства, а й внесенні суттєвих поправок до нормативних актів, для приведення їх у відповідність до Конституції України.

Список використаної літератури

Арбітражно-процесуальний кодекс України від 06.11.91 р.

Г. Омельяненко, Нова Конституція України і питання судів і судочинства, Право України № 10, 1996р.

Закон України "Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію та дисциплінарну відповідальність суддів України", від 02.02.94 р.

Закон України "Про Конституційний Суд України", від 03.06.92 р.

Закон України "Про органи суддівського самоврядування", від 02.02.94 р.

Закон України "Про статус суддів", від 15.12.92

Закон України "Про судоустрій", від 05.06.81 р.

Законом України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 р.

Коментар до Конституції України,Київ, 1996 р.

Конституційне право України. Під ред. проф. Погорілко. -К., 1999. -735с.

Конституція України, Закон України від 28.06.1996 р.

Кримінальний кодекс України від 28.12.60 зі змінами

Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.60 зі змінами

Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України. - К., 1997.

Молдован В.В., Мелащенко В. Ф. Конституційне право: Опорні конспекти. - К, 1996.

Основи конституційного права України . за ред В.В. Копейчікова. -К., “Юрінком” 1997.

Цивільний кодекс України від 18.07 63 зі змінами

Цивільно-процесуальний кодекс України від 18.07 63 зі змінами

Шаповал В. Верховенство закону, як принцип Конституції, Право України, № 6, 1999 р.

Шишкін В. Диспозитивність - принцип судочинства, № 6, 1999 р.

Шишкін В. Змагальність - принцип судочинства в кримінальному процесі, Право України, № 1, 1999 р.

Шишкін В. Організація судоустрою у світлі вимог ст 6 Європейської Конвенції, Право України, № 9, 2000 р.