Основними напрямами контрольної діяльності Верховної Ради є:

1) контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України;

2) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та їх захист;

3) бюджетно-фінансовий контроль;

4) прийняття Верховною Радою рішення про направлення запиту до Президента України;

5) запит народного депутата України на сесії Верховної Ради;

6) парламентський контроль за діяльністю органів прокуратури;

7) здійснення парламентського контролю з окремих питань безпосередньо або через тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії.

Одним із пріоритетних напрямів парламентського контролю є контроль за діяльністю Кабінету Міністрів, який підконтрольний та підзвітний Верховній Раді. Це зумовлено функціями і повноваженнями Кабінету Міністрів як вищого органу у системі органів виконавчої влади.

Основною формою парламентського контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України є розгляд й заслуховування звітів Кабінету Міністрів про свою діяльність.

Одними з найважливіших напрямів діяльності Верховної Ради по здійсненню парламентського контролю є бюджетно-фінансовий контроль і контроль за додержанням конституційних прав та свобод людини й громадянина. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Однією з основних традиційних форм парламентського контролю є запити -- парламентські та депутатські. Зокрема, відповідно до Конституції України (ст. 85) Верховна Рада може прийняти рішення про направлення запиту до Президента на вимогу народного депутата, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як третиною конституційного складу Верховної Ради.

Народний депутат України має право на сесії Верховної Ради звернутися із запитом до органів Верховної Ради, Кабінету Міністрів, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, розташованих на території України, незалежно від підпорядкування і форм власності.

Поряд із законодавчою, установчою та контрольною функціями, як головними функціями парламенту. Верховна Рада України, як і парламенти багатьох країн, здійснює й чимало інших функцій. Це насамперед функції, аналогічні функціям держави, зокрема, з числа об'єктних функцій, тобто тих, що опосередковують зміст діяльності держави.

Оскільки ці функції держави здійснюють насамперед органи державної влади, в тому числі законодавчої, то всім цим органам державної влади або принаймні їх переважній більшості властиві функції, аналогічні основним об'єктивним функціям держави.

Зокрема, Верховна Рада як орган законодавчої влади здійснює серед внутрішніх функцій: політичну, економічну, соціальну, культурну та екологічну функції, а серед зовнішніх -- оборонну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну та інші зовнішні функції.

Про політичну функцію Верховної Ради свідчать, зокрема, такі її повноваження, передбачені Конституцією України, як:

1) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

2) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента про внутрішнє й зовнішнє становище України;

3) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів (ст. 85 Конституції) тощо.

Про наявність у Верховної Ради економічної, соціальної, культурної та інших відповідних внутрішніх функцій свідчать такі її повноваження, як:

1) затверження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку і довкілля;

2) затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності;

3) прийняття відповідних законів (ст. 85 Конституції).

Про зовнішні функції Верховної Ради свідчать такі її повноваження, як надання Верховною Радою у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсацію міжнародних договорів України; затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про запровадження воєнного чи надзвичайного стану в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію; оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації; схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів Збройних Сил інших держав на територію України.

Підтвердженням наявності у Верховної Ради відповідних зовнішніх функцій є її законодавчі повноваження щодо засад зовнішніх відносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; щодо основ національної безпеки, організації Збройних Сил України; щодо правового режиму воєнного і надзвичайного стану, які визначаються законами України.

Основним змістом законодавчої функції Верховної Ради є, звичайно, прийняття законів.

3.4 Законотворчість - основна функція Верховної Ради України

Законодавчий пpоцес - це пеpедбачений Конституцією Укpаїни та законами Укpаїни поpядок здійснення законодавчої функції і pеалізації законодавчих повноважень. Основними видами законодавчого пpоцесу є: 1. конституційний пpоцес /поpядок внесення змін до Основного Закону відповідно до ст. 154-159 Конституції Укpаїни/; 2. звичайний законодавчий пpоцес /поpядок пpийняття, скасування законів або пpизупинення їх дії/.

У літеpатуpі називаються такі стадії законодавчого пpоцесу: 1/вияв законодавчої ініціативи; 2/ обговоpення законопpоекту; 3/ пpийняття закону; 4/ його підписання і опpилюднення /опублікування/. Кожна з цих стадій у свою чеpгу pозпадається на pяд етапів. Так, вияв законодавчої ініціативи пеpедбачає: 1/pозpобку пpоектів законів; 2/ внесення і відкликання законодавчих пpопозицій, законопpоектів, попpавок; 3/ pозгляд законодавчих пpопозицій; законопpоектів, попpавок у комітетах, спеціальних комісіях.

Відповідно до ст. 93 Конституції Укpаїни пpаво законодавчої ініціативи у Веpховній Раді Укpаїни належить: 1/ Пpезидентові Укpаїни; 2/ наpодним депутатам; 3/ Кабінету Міністpів Укpаїни; 4/ Hаціональному банку Укpаїни. Це вичеpпний пеpелік. Інші заінтеpесовані особи можуть вносити законопpоекти лише чеpез вказані суб'єкти законодавчої ініціативи.

Умовами внесення законопpоекту до Веpховної Ради є: 1/ подання самого тексту законопpоекту; 2/ обгpунтування необхідності його пpийняття; 3/ наявність довідки пpо стан законодавства в даній сфеpі пpавового pегулювання; 4/ складення пеpеліку законів і інших ноpмативно-пpавових актів, що підлягають зміні, скасуванню, доповненню чи пpийняттю нових після пpийняття законопpоекту; 5/ подання фінансово-економічного обгpунтування матеpіальних і інших витpат на pеалізацію законопpоекту.

Попеpедньо законопpоект pозглядається у відповідних комітетах Веpховної Ради за встановленою пpоцедуpою. Один з комітетів визначається головним.

Далі законопpоект pозглядається на засіданні Веpховної Ради в тpьох читаннях.

За pезультатами тpетього читання законопpоекту Веpховна Рада може пpийняти pішення пpо: 1/ відхилення законопpоекту; 2/ повеpнення законопpоекту або документів на доопpацювання з наступним поданням на повтоpне тpетє читання; 3/ відкладення голосування щодо законопpоекту в цілому; 4/ схвалення тексту законопpоекту в цілому і винесення його на всеукpаїнський pефеpендум; 5/ пpийняття закону в цілому і введення пpийнятого закону в дію шляхом пpийняття відповідного закону чи постанови.

Завеpшальною стадією законодавчого пpоцесу є підписання Пpезидентом Укpаїни закону та його опpилюднення.

Із змісту Конституції випливає, що Верховна Рада може приймати закон з будь-якого питання за винятком тих, які вирішуються виключно всеукраїнським референдумом. Проте Конституцією передбачається коло питань, які вирішуються виключно законами України. Виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини й громадянина, гарантії цих прав та свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство; правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; порядок застосування мов. Основну групу питань виключно законодавчого регулювання складають екологічні, соціальні, культурні та економічні питання. Так, виключно законами України визначаються: засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку; основи соціального захисту, форми й види пенсійного забезпечення; засади регулювання правд і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури й охорони здоров'я; екологічної безпеки; правовий режим власності; правові засади і гарантії підприємництва.

Виключно законами визначаються основи політичної системи, організація і діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема; засади утворення й діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів інформації; організація і порядок проведення виборів та референдумів; організація й порядок діяльності Верховної Ради, статус народних депутатів; організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики; судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання й слідства, органів та установ виконання покарань; основи організації і діяльності адвокатури.

Виключно законами визначаються також територіальний устрій України; засади місцевого самоврядування; статус столиці України; спеціальний статус інших міст; правовий режим державного кордону; основи національної безпеки, організації Збройних Сил і забезпечення громадського порядку; правовий режим воєнного й надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації.

Традиційним є законодавче визначення засад цивільно-правової відповідальності; діянь, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них.

Крім цього, виключно законами встановлюються: Державний бюджет і бюджетна система України; система оподаткування, податки й збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення й погашення внутрішнього та зовнішнього боргу; порядок випуску й обігу державних цінних паперів.

Законами встановлюються також порядок використання і захисту державних символів; військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання; державні нагороди; державні свята; одиниці ваги, міри й часу, порядок встановлення державних стандартів; порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний або міграційний режим, відмінний від загального, й оголошується амністія (ст. 92 Конституції).

Висновки

Отже, вищим представницьким і законодавчим органом в Україні є Верховна Рада (парламент). Вона правомочна вирішувати будь-які питання державного життя, крім тих, що вирішуються виключно всеукраїнським референдумом або віднесені відповідно до Конституції України, до компетенції органів виконавчої чи судової влади.

Верховна Рада має велике коло повноважень, серед яких слід виділити наступні: прийняття законів; затвердження державного бюджету; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля. Верховна Рада призначає на посади голови та інших членів Рахункової палати, голови Національного банку за поданням Президента, половину складу Ради Національного банку, половину складу Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Надає згоду на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного комітету, Голови Фонду державного майна, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення.

Верховна Рада надає згоду на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора і висловлює йому недовіру, що має наслідком його відставку з посади; призначає третину складу Конституційного Суду; обирає суддів безстроково; достроково припиняє повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду про порушення нею Конституції або законів України.

Парламент України складається із 450 народних депутатів, які обираються на 4 роки і здійснюють свої повноваження на постійній основі. Верховна Рада України працює сесійно. Її сесії складаються із пленарних засідань, на яких приймаються рішення, а також із засідань комітетів, постійних і тимчасових комісій, що готують і попередньо розглядають питання. Порядок роботи Верховної Ради встановлюється Конституцією України і відповідним Регламентом.

Ці та інші риси Верховної Ради України зумовлюють властиве лише їй місце в системі органів державної влади. Парламент України є пріоритетним органом в системі органів державної влади України, першим серед рівних. Він здійснює законодавчу владу, бере участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, є загальним представником народу і виразником його волі.

Проте на сьогоднішній час, враховуючи вимоги сучасності щодо законодавчого процесу дуже гостро стоїть питання про реструктуризацію Верховної Ради, яка може передбачати поділ її на палати (як в Російській Федерації) з метою налагодження механізму більш ефективної діяльності цього органу.

В будь-якому випадку дані зміни повинні бути направлені на покращення діяльності законодавчої влади і демократизації суспільства в цілому.

Література