Зародження ідей конституціоналізму в Україні
Державно-конституційні традиції козацької доби. Політико-правові ідеї, державний устрій української держави 1917-20 р. Директорія Української Народної Республіки. Західноукраїнська Народна Республіка. Конституційний процес в Україні за радянських часів.
Рубрика | Государство и право |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 29.10.2010 |
Размер файла | 40,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
ЗУНР входила в правові відносини з УНР. 22 січня 1919 р. проголошено акт злуки УНР та ЗУНР. Але це об'єднання мало політичний, ідеологічний характер, а не правно-державний, бо не були вироблені його правові умови й не ратифіковані законними органами обох держав.
З початком воєнних дій уряд передав свої повноваження Президенту УНРади Євгену Петрушевичу як диктаторові, що мав право здійснювати всю військову та цивільну владу.
У період діяльності в екзилі уряд ЗУНР розробив цілий ряд правових актів. Це насамперед «Проект основ державного устрою Галицької Республіки», що був запропонований Найвищій Раді та Лізі Націй ЗО квітня 1921 р. У ньому є окремий розділ «Президент Держави», де зазначено, що президент обирається прямими виборами всього народу. Враховуючи це, а також розподіл функцій між Державною Радою, Державною міністерією та Президентом, можемо констатувати: ЗУНР мислилася як президентська республіка порівняно з парламентською Українською Народною Республікою. Важливе значення має також приватний проект конституції Західної України, який підготував професор Станіслав Дністрянський наприкінці 1920 р.
6. Конституційний процес в Україні за радянських часів
Більшість норм та положень радянської Конституції України, прийнятої ВУЦВК у березні 1919 р., лише повторювали Конституцію Російської Федерації 1918 р., розвивали основи державного устрою, проголошеного на початку січня 1919 р. у Маніфесті Тимчасового робітничо-селянського уряду України.
За радянських часів у наукових працях, у яких йшлося про Конституцію УСРР 1919 р., як правило, наголошувалась лише одна її специфіка, а саме: що в ній були широко Сформульовані (ст. 2) завдання диктатури пролетаріату на перспективу, особливості її розвитку, зокрема зазначалося, що диктатура пролетаріату не буде існувати завжди, після придушення експлуататорських класів потреба в існуванні відпаде. Особливо часто на це посилалися після проголошення на XXII з'їзді КПРС ідеї загальнонародної держави.
Конституція увібрала всі основні комуністичні ідеологічні штампи. Вона не ставила завдання побудови суверенної держави. Навпаки, у ст. 4 зазначалося, що УСРР "заявляє про свою повну солідарність з існуючими радянськими республіками і про своє рішення вступити з ними у найтісніше політичне об'єднання для спільної боротьби за торжество світової комуністичної революції".
На дотримання радянських традицій правам і свободам людини (йшлося лише про трудящих, а точніше, про працюючий та експлуатований народ) відводилося у Конституції передостаннє місце. А на перший план було висунуто питання організації центральної.влади, а також радянської впади на місцях. Закріплювалась повнота влади "Рад ролітичних, селянських та червоноармійських депутатів", проголошувалися інші відомі більшовицькі гасла. Створення у 1922 р. Союзу радянських республік і прийняття у 1924 р. Конституції СРСР зумовило необхідність внесення змін до Конституції УрСР 1919 р., головним чином пов'язаних із розподілом компетенції.
Відомо, що з цих питань у ході конституційного процесу виникло багато розходжень між прихильниками "націонал-більшовизму" (X. Раковський, М. Скрипник), яких .звинувачували у "конфедералізмі", та сталінської "автономізації", яку в Україні підтримували Д. Мануїдьський та леякі інші політичні діячі. Як відомо, перевагу було віддано ідеї федералізації, яка хоч і не гарантувала Україні, «як суб'єкту радянської федерації, по-справжньому самосійного правового статусу, все ж сприяла закріпленню її Державного статусу. Водночас слід зазначити: поступово, у процесі "загвинчування гайок" у політиці щодо республік, союзні органи перебирали на себе все більше повноважень, вдаючись як до випробуваних практикою заходів, так і до поширення "відомчого законодавства".
У грудні 1936 р., тобто у самий розпал сталінських репресій, було прийнято нову Конституцію СРСР, яку одразу ж було охарактеризовано як найдемократичнішу в світі. Насправді ж вона покликана була замаскувати той "великий терор", який Й. Сталін та його підручні здійснювали в Радянському Союзі, і від якого, мабуть, Україна потерпала більше, ніж інші регіони. Недарма М. Хрущов, який саме очолив КП(б)У, з гордістю казав, що вона "була вичищена до блиску".
Конституція 1936 р. фактично перетворила СРСР на унітарну державу, де майже усі значні державні повноваження були зосереджені в руках союзних органів.
Й. Сталін -- великий майстер політичних містифікацій. І Конституція Радянського Союзу 1936 р. являла собою, мабуть, чи не найкращу з них. У ній навіть закріплювалось положення щодо права кожної союзної республіки вільного виходу з Союзу РСР, хоч фактично, це було неможливо.
Конституція Української РСР, прийнята в 1937 р. на основі Конституції СРСР, повністю повторювала ЇЇ основні положення. Відмінність полягала лише в максимальному звуженні повноважень республіканських органів, зведенні до мінімуму кількості республіканських наркоматів, які теоретично повинні були вирішувати питання управління саме на республіканському рівні. Що ж до державних органів управління, які мали союзно-республіканський статус, то їх роль зводилася до передаточної інстанції.
У повоєнний час питання необхідності прийняття нової Конституції Радянського Союзу, а отже, й союзних республік поставало неодноразово, починаючи ще з часів М. Хрущова. Що ж до України, то воно виникло лише у 1976 р., коли почалося інтенсивне опрацювання проекту союзної Конституції.
Необхідність прийняття нових союзної та республіканських конституцій була соціально обумовлена. Ліквідація культу особи Й. Сталіна, певне розширення наприкінці 50-х років повноважень союзних республік, визнання того, що Радянський Союз із держави диктатури пролетаріату перетворився у загальнонародну державу, деякі кроки, пов'язані з розбудовою демократичних інститутів, виникнення опозиційних рухів, учасники яких були заплямовані офіційною пресою як дисиденти, -- все це вимагало здійснення якихось прогресивних кроків. І хоч після усунення від керівництва державою М. Хрущова у 1964 р. мали місце спроби повернення до старого, відкрито цього вже не мощна було зробити. Навпаки, треба було йти шляхом демократичного розвитку країни, водночас гальмуючи процес в інтересах правлячої номенклатури.
За таких умов і почався новий етап розвитку конституційного процесу в Україні. Його повністю було зорієнтовано на норми та положення Конституції СРСР 1977 р.
Справді, спочатку робота над проектом Конституції України грунтувалась на досить демократичних засадах. Було створено конституційну комісію на чолі з першим секретарем Компартії України В. Щербицьким та організовано спеціальну робочу групу, до складу якої увійшли фахівці-державознавці. Робоча група інтенсивно працювала, на ЇЇ засіданнях жваво обговорювалися принципові й поточні питання, пов'язані з підготовкою проекту Конституції, хоч усі розуміли, що жодній із союзних республік не їдасться закласти у проект своєї Конституції щось специфічно національне, особливе, властиве саме цій республіці.
Цікаво, що підготовяений робочою групою проект Конституції обговорювався навіть на засіданні конституційної комісії. Із врахуванням кількох зауважень його було прийнято. Однак на цьому все й скінчилося. Через певний час представників України, як й інших союзних республік, викликали до Москви, де вони одержали відповідні матеріали до своїх конституцій. Вже одне це свідчило, чим насправді був суверенітет республік.
Водночас не можна заперечувати того факту, що Конституція УРСР закріпила низку демократичних інститутів у межах, визначених правлячим режимом. Україна проголошувалася народною державою, заснованою на принципах народовладдя і верховенства Конституції та чинних законів, декларувалося, що трудові колективи є важливими суб'єктами політичного життя країни, що основним напрямом розвитку політичної системи суспільства є подальше розгортання демократії, багато уваги було приділено проголошенню прав-намірів. Однак, як показало життя, усі демократичні положення, проголошені Конституцією, здебільшого мали формальний характер. А зберігалося й зміцнювалося фактичне панування комуністичної партії, яка проголошувалася провідною політичною силою суспільства.
Роки, що минули після прийняття у 1978 р. Конституції України, показали, що вона не спричинила принципових змін у державному і суспільному житті республіки. І все ж треба зазначити, що прийняття цієї Конституції певною мірою сприяло прояву загальної тенденції до демократизації суспільного життя, що врешті-решт зумовило зростання політичної активності народу України у прагненні до незалежності, побудови справді демократичної, правової, соціальної держави.
Саме за умов такої історичної перемоги, як здобуття суверенітету, стала можливою організація по-справжньому демократичного процесу прийняття нової Конституції України -- Конституції суверенної держави, орієнтованої на національні цілі та інтереси, на право народу України самому творити свою державу, дотримуючись загальновизнаних світовою громадськістю принципів і норм демократичного співжиття. На цих засадах і почався з 16 липня 1990 р. -- Дня проголошення Декларації про державний суверенітет України -- новий етап розвитку конституційного процесу в Україні, віхами якого стали Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. і його підтвердження 1 грудня 1991 р. всенародним голосуванням.
Висновки
Розглянувши дану тему - зародження ідей конституціоналізму в Україні, ми бачимо, що розвиток ідей щодо конституції пройшов через складний і багатогранний історичний період. Ще з часів Киівської Русі почали розвиватися основні ідеї щодо встановлення певного основного нормативного акту, який би регулював основні суспільні відносини. але слід відмітити , що тоді український народ не мав власного писаного закону конституційно-державного характеру. Потім усі конституційні ідеї почали розвиватися разом з розвитком ролі держави у суспільстві і вдосконаленням складних державно-політичних інститутів.
Слід сказати, що за добу Центральної Ради вже почався розвиток політичних процесів національного відродження, які потім, з плином історії, розвивалися.
Початок ХХ століття ознаменований розширенням фронту діяльності українства. Дискусія в Російській імперії навколо конституційного реформування держави зачепила й український суспільно-політичний рух. Українська держава цього часу, що була визнана 43 країнами світу, мала різні форми суспільного устрою, залишивши значну кількість документів конституційного характеру.
Одже ми розглянули основні конституційні ідеї, їх розвиток. З прийняттям нової Конституції України у 1996 році розвиток конституційних ідей на нашому етапі завершився. У Конституцію України 1996 року закладено основні традиції українського конституціоналізму.
Використана література
1. “Основи конституційного права України”. Київ. Юрінком.- 1997 р. За ред. В.В. Копейчикова.
2. А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. “Історія української Конституції”. Київ. Товариство “Знання” України.- 1993.
3. Винниченко В. “Відродження нації”. Київ.- 1990.
4. “Конституційні акти України. 1917 - 1920”.- Київ 1992.
5. Субтельний О. “Історія України” Київ.- 1993.
6. Саппа М. “Про еволюцію поглядів Х. Раковського на національне питання”. Київ.- 1992.
7. Грушевський М.С. “Історія України - Руси”. Київ.- 1937.
8. Костомаров М. “Кирило-Мефодіївське товариство”.- Київ.- 1990.
9. Копиленко М., Копиленко О. “Еволюція українського конституціоналізму”. Право України. 1992 р. № 6.
10. Грушевський М. “Хто такі українці і що вони хочуть”. Київ.- 1991.
11. Полонська-Василенко М. “Історія України, 1900 - 1923.”. Київ.- 1991.
12. Яневський “Маловідомі конституційні акти України 1917-1920 р.”. Київ 1991.
13. Яневський Д. “ХІ Конституція України в ХХ сторіччі. Філософська і соціологічна думка”. Київ.- 1991.
14. Юзьков Л.П. «Конституция Советской Украины». Киев.- 1984.
15. Яковлів В. Договір Б.Хмельницького з Москвою 1654 р. - К.,- 1928.
16. Приймак Т. Конституційний проект М. Грушевського з 1905 року // Український історичний журнал - 1991-№1.
Подобные документы
Біографія гетьмана Богдана Хмельницького - творця Української козацької держави. Програма будівництва держави. Державний лад, політико-адміністративний устрій, активна зовнішня політика. Українсько-Московський договір Б. Хмельницького 1654 року.
реферат [23,9 K], добавлен 10.11.2010Спроба створення національної системи права під час існування Української Народної Республіки. Реставрація буржуазно-поміщицького ладу і реформування правової системи українських земель у період Гетьманату. Зміни у законодавстві УНР за часів Директорії.
курсовая работа [34,9 K], добавлен 20.01.2011Україна як національна держава: конституційно-правова характеристика. Еволюція ідеї національної держави в Україні. Конституційні характеристики України. Конституційна характеристика української держави. Конституційна відповідальність в Україні.
курсовая работа [32,5 K], добавлен 10.04.2007Сутність президентської республіки як форми державного правління, її політико-правові ознаки та здійснення державної влади. Особливості державного правління в США, його негативні сторони та можливості вдосконалення. Білорусь як президентська республіка.
курсовая работа [38,8 K], добавлен 07.05.2010Дослідження етапу зародження інституту української адвокатури в період IX-XVIII ст. (за часів Київської Русі і в період литовсько-польської доби). Положення статутів Великого Князівства Литовського, що стосуються діяльності заступника та прокуратора.
статья [23,7 K], добавлен 17.08.2017Історичні особливості, напрями і процеси будівництва незалежної Української держави. Конституційний процес, реорганізація вищих органів державного управління та місцевого самоврядування України. Подальший розвиток української держави на рубежі ХХ-ХХІ ст.
курсовая работа [40,2 K], добавлен 22.10.2010Державний лад (устрій) як одна із важливих ознак держави. Форми правління держав: республіка, монархія, джамахирія (народовладдя). Адміністративно-територіальний устрій. Групування залежних територій. Держава в складі британської Співдружності націй.
реферат [34,8 K], добавлен 25.10.2010Історія становлення соціальних та економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні. Особливості та нормативно-правові засади їх регламентації, відображення в законодавстві держави. Проблеми реалізації та захисту соціальних та економічних прав.
курсовая работа [60,1 K], добавлен 20.11.2014Поняття форми держави, її структура. Форма правління: монархія, республіка, їхні види, тенденції розвитку. Державний устрій: унітаризм, федерація, конфедерація. культурний рівень народу, його історичні традиції, характер релігійного світобачення.
контрольная работа [50,4 K], добавлен 05.12.2003Конституційний суд як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Пленарні засідання та засідання Конституційного Суду України. Конституційні подання та конституційні звернення. Розгляд справ на пленарному засіданні.
курсовая работа [28,7 K], добавлен 04.09.2007