Вплив Конституції України на державотворення

Вплив Конституції України на державотворення

План

1. Сутність Конституції України в аспекті розвитку конституційного процесу і державотворення

2. Механізми реформування державної влади за Конституцією України 1996 року

3. Основні завдання і кроки державотворення на сучасному етапі розвитку українського суспільства

1. Сутність Конституції України в аспекті розвитку конституційного процесу і державотворення

Конституція - правовий акт вищої юридичної сили в державі, фундамент державного і суспільного життя, головне джерело національної правової системи. Вона регулює основні суспільні відносини, які пов'язані з організацією державної влади, формами правління і державного устрою, з основними правами людини і громадянина, їх обов'язками, територіальним устроєм, символікою держави, володіє особливими юридичними якостями, є фактором стабільності у суспільстві, функціонування державного механізму в режимі злагоди і законності. Наявність Конституції - важлива передумова правової держави, яка базується на верховенстві права.

Норми Конституції впливають на динаміку реформування державних структур і всього суспільства. Взагалі, в усіх демократичних державах Конституція має велику цінність, оскільки обмежує втручання держави в особисте життя людини, створює умови для формування громадянського суспільства.

У зв'язку з виникненням нових суспільних і політичних процесів в Україні після створення незалежної держави, особлива увага стала приділятись розвитку конституціоналізму і державотворенню. Фахівці, науковці, державні діячі неодноразово звертались у своїх виступах, монографіях, працях до проблеми реформування державної влади в Україні і впливу Основного закону держави на ці процеси. Серед цих фахівців можна назвати і таких представників Академії правових наук України, як: Є.М.Назаренка, В.П.Опришка, В.Я.Тація, В.В.Комарова, Ю.М.Тодику, В.О.Коновалова, В.К.Мамутова, М.І.Панова та ін.

Особлива увага розвитку конституційним процесам та їх впливу на державотворення в Україні стала приділятись у зв'язку з прийняттям нової Конституції 28 червня 1996 року.

Вищезазначена Конституція закріплює в Україні основи державної політики, спрямованої перш за все на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Вона заклала серйозні підвалини для розвитку і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Сьогодні через зміст Конституції проводиться надзвичайно цінна і гуманна ідея про те, що саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність, а не навпаки. І це є головним її обов'язком. На даний час усвідомлюється, що інакше і не повинно бути. Адже Український народ є джерелом влади, яку він реалізує через відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Тому держава з її апаратом повинна насамперед служити своєму народу.

На конституційному рівні закріплено положення про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Причому органи законодавчої, виконавчої та судової влади є незалежними і здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Виходячи із зазначеного, можна зробити висновок, що вплив Конституції на процес державотворення очевидний. Сьогодні Конституцію розглядають як основу подальшого розвитку законодавства і правової системи у цілому. Уже перший аналіз її змісту дає підстави зробити висновок про необхідність підготовки і виконання широкої програми законодавчих робіт, пов'язаних з прийняттям абсолютно нових законів, які випливають із Конституції (кілька десятків), і внесенням змін до чинних законів. Всі вони передбачають внесення певних змін в державний механізм та його реформування в цілому.

2. Механізми реформування державної влади за Конституцією України 1996 року

Нова Конституція України 1996 року продовжила конституційний розвиток державності, розпочатий після проголошення незалежності України. Її положення мають наступність у питаннях організації і функціонування державної влади і місцевого самоврядування щодо перших законодавчих актів незалежної України. Разом з тим Конституція і значно розвинула правові ідеї цих актів, визначила ряд принципово нових положень щодо організації і функціонування усіх гілок державної влади і місцевого самоврядування, і саме це характеризувало прийняття Конституції як початок нового етапу на шляху розвитку демократичної соціальної правової держави в Україні.

Фахівці зазначають, що вперше в українському конституційному законодавстві Основний Закон України не використав класовий підхід до різних верств населення і чітко визначив, що саме людина, її свободи і власна гідність, можливості самовиявлення мають бути в Україні найвищою соціальною цінністю. З цього головного принципу Конституції і виникли її принципово нові визначення прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, нові засади організації і функціонування державної влади, а також визначення того, що суспільне життя в Україні будується на засадах політичної, економічної та ідеологічної різноманітності [3].

Нова Конституція усунула деякі протиріччя і чітко, послідовно дала правове визначення розподілу функціональних повноважень законодавчої, виконавчої і судової влади, з урахуванням необхідності механізму їх взаємодії. Так:

1) Конституція забезпечила повноту законодавчої влади парламенту. Верховна Рада визначена у ст. 75 Конституції як єдиний орган законодавчої влади в Україні. На відміну від ст. 97 попередньої Конституції, Конституція 1996 року не передбачила можливості делегування законодавчих повноважень органам і посадовим особам виконавчої влади. Згідно з Конституцією Укази Президента (ст. 31) видаються на основі і на виконання Конституції і законів. Це стосується також і актів Уряду. Вони (ст. 117) видаються Кабінетом Міністрів виключно у межах його компетенції як органу виконавчої влади.

З положенням Конституції про належність законодавчих повноважень виключно парламенту пов'язана також інша норма Основного Закону про вищу юридичну силу (верховенство) Конституції і законів в ієрархії системи нормативних актів державних органів і посадових осіб (ст. 8). Саме верховенство Конституції і законів, визначене в Конституції, зумовлює високу якість усієї системи права України, створює основу для її єдності, внутрішньої узгодженості і, отже, є основою законності і правопорядку в Україні, реалізації у житті суспільства принципів верховенства права та розподілу державної влади між окремими її гілками.

2) Конституція закріпила створення сильної влади Президента і Уряду. На відміну від попереднього законодавства, Конституція усунула термінологічні протиріччя у визначенні місця Президента в структурі виконавчої влади і чітко визначила правовий його статус як глави держави.

Сьогодні, як глава держави Президент є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина, виступає від імені держави в середині країни і у зовнішніх відносинах.

Як глава держави Президент підписує закони Верховної Ради, має право відкладального вето, право законодавчої ініціативи, яка у випадках визнання Президентом законопроекту невідкладним потребує позачергового розгляду його Верховною Радою. Йому також належить право звернення до Конституційного Суду у випадках визнання ним неконституційним закону чи міжнародного договору України.

Конституція чітко визначила роль Президента у структурі виконавчої влади. Президент за згодою Верховної Ради призначає Прем'єр-міністра. За поданням Прем'єр-міністра він формує відповідальний перед ним Кабінет Міністрів, а також призначає керівників інших центральних органів виконавчої влади, голів державних адміністрацій, утворює, реорганізує та ліквідує міністерства, інші центральні органи. Президенту надано право скасовувати акти Кабінету Міністрів у разі їх невідповідності законам України.

Передбачений Конституцією статус Президента як глави держави, його відносини з законодавчою та виконавчою владою відіграватимуть значну позитивну роль у забезпеченні єдності українського народу, громадянської злагоди, нормальної і узгодженої діяльності усіх гілок влади, особливо необхідної у випадках виникнення їх протистояння.

3) Конституція визначила принципово нові по відношенню до чинного законодавства положення щодо організації і функціонування судів. Ці положення мали на меті підвищити роль і авторитет судів як головного органу захисту прав людини і громадянина. Згідно з Конституцією було передбачене створення єдиної системи судів загальної юрисдикції, яка б будувалась за принципом територіальності і спеціалізації. Створення надзвичайних та особливих судів не допускалось. Суттєво змінений Основним Законом порядок призначення й обрання професійних суддів. Вперше було введено правило безстрокового обрання суддів Верховною Радою та участь у здійсненні правосуддя присяжних. Конституція передбачила створення Вищої ради юстиції, до відання якої належить внесення подання про призначення судів на посади або звільнення їх з посад, вирішення питань щодо дисциплінарного провадження стосовно суддів, а також прокурорів.

4) Конституція визначила принципово нові основи організації та функціонування Прокуратури України. На відміну від чинного законодавства та норм Конституційного договору, в ній не передбачений прокурорський нагляд за додержанням Конституції та законів України органами і посадовими особами виконавчої влади, представницькими органами й органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності. Згідно з Конституцією 1996 року, Прокуратура здійснює нагляд лише за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян: Ці зміни у правовому статусі прокуратури прямо пов'язані з підвищенням ролі судів у захисті передбачених Конституцією прав громадян.

Правознавці стверджують, що визначення у Конституції 1996 року нових засад організації і функціонування державної влади стало найважливішим кроком до створення в Україні демократичної правової держави. Тепер головне завдання суспільства і держави полягає в тому, щоб остаточно запровадити їх у життя. Для цього необхідно визначити основні завдання і кроки подальшого державотворення на підставі існуючої Конституції [5].

3. Основні завдання і кроки державотворення на сучасному етапі розвитку українського суспільства

Сьогодні, щоб усі конституційні норми діяли, стали нормами життя суспільства і держави, щоб усі звикли жити і працювати відповідно до цих норм, треба ще багато зробити. Фахівці вважають, що перетворення сучасних суспільних відносин, зокрема, організації і функціонування різних гілок влади згідно з Конституцією і на її основі, - справа великої співпраці, узгоджених дій державних органів, посадових осіб, наукових закладів, усіх громадян протягом певного періоду, який можна назвати періодом поетапного здійснення конституційної реформи [3].

На даний час - процес проведення конституційної реформи включає передусім створення на основі Конституції нової правової бази організації та функціонування усіх гілок державної влади, що потребує прийняття багатьох нових конституційних і органічних законів, а-також кодексів з базових галузей права. Досить сказати, що у самому тексті Конституції було передбачено прийняття більш як п'ятдесяти законів, які мали конкретизувати основні положення Конституції.

Здійснення конституційної реформи також передбачає оновлення, удосконалення організації та функціонування гілок державної влади і місцевого самоврядування на основі Конституції і прийнятих відповідно до неї конституційних та органічних законів. Подальше запровадження і реалізація Основного Закону і нового законодавства потребує проведення підготовки та перепідготовки управлінських і юридичних кадрів, посилення правового виховання населення, зокрема, організації пропаганди, роз'яснення та вивчення нової Конституції України та заснованого на ній законодавства.

У вирішенні усіх вищезазначених завдань конституційної реформи та реформи державного механізму - особлива роль належить самій державі. В час великих перетворень Україні як ніколи потрібна активна робота парламенту, а також активні дії виконавчої влади, яка має забезпечувати запровадження Конституції та нових законів у життя, здійснювати економічну реформу, реалізувати програми соціального і культурного розвитку України і разом з тим забезпечити незалежність України, недоторканність її кордонів, державну безпеку. Суспільству і державі потрібна також сильна судова влада, яка має бути спроможною захищати проголошені Конституцією права і свободи людини та громадянина і разом з тим сприяти неухильному додержанню Конституції і законів усіма органами держави, посадовими особами та громадянами.

Виходячи з вищезазначеного, реформування органів державної влади відповідно до нової Конституції сьогодні проходить поступово, не руйнуючи одночасно усіх існуючих структур влади, а навпаки - використовуючи їх можливості для здійснення конституційної реформи.

Поєднання завдань оновлення відповідно до Конституції державної влади з максимальним використанням можливостей існуючої державної влади з метою запровадження Конституції 1996 року у життя обумовили необхідність і зміст її XV розділу "Перехідні положення". Його призначення полягало саме у тому, щоб забезпечити максимальне використання можливостей парламенту, Президента, структур виконавчої і судової влади, місцевого самоврядування щодо здійснення організованого поетапного процесу запровадження Основного Закону у законодавство та існуючу організацію державної влади.

Саме такою була і є практика багатьох держав, які вибрали новий демократичний шлях розвитку. Розділи з визначенням аналогічних Конституції України "Перехідних положень" мали пострадянські Конституції Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Киргизії, Молдови, Росії

"Перехідні положення" Конституції виходили з того, що головні завдання щодо завершення конституційної реформи, запровадження в життя Конституції мали виконати Верховна Рада України, Президент України та підконтрольний, підзвітний Верховній Раді, а також відповідальний перед Президентом Уряд. Саме Верховна Рада після 1996 року повинна була прийняти велику кількість законів, які відповідно до Конституції повинні були оновити усі структури державної влади. Це - регламент парламенту України, закони: про статус депутатів парламенту, про Кабінет Міністрів України, про міністерства і відомства України, про державний контроль, про судову владу, про Конституційний Суд та конституційне судочинство, про місцеве самоврядування, про місцеву державну адміністрацію, про прокуратуру, про Раду національної безпеки і оборони, про Вищу раду юстиції тощо.

Виходячи з необхідності невідкладного правового урегулювання в галузі і розвитку ринкової економіки, "Перехідні положення" визначили також надзвичайне, не передбачене ст. 106 Конституції про компетенцію Президента, його тимчасове право протягом трьох років видавати схвалені Кабінетом Міністрів укази з економічних питань, не врегульованих законами, які мали діяти до прийняття відповідних законів.

Перехідні положення встановили досить короткий тримісячний строк формування Кабінету Міністрів. І сьогодні, процес формування Кабінету Міністрів здійснюється на основі нової Конституції, що сприяє забезпеченню формування сильного і професійного вищого органу державної виконавчої влади, здатного вирішувати завдання впровадження у життя нової Конституції України, здійснення економічної реформи та програми соціального і культурного розвитку країни.

Активна участь законодавчої та виконавчої влади у проведенні державної реформи передбачає одночасне удосконалення всіх гілок влади.

На сьогоднішній час відповідно до визначених Конституцією структури та функцій парламенту повинна і в подальшому удосконалюватись система комітетів Верховної Ради. Необхідно також удосконалити режим роботи Верховної Ради, розробити і прийняти новий її Регламент.

Удосконаленню відповідно до Конституції, потребує і виконавча влада. Конституція передбачила необхідність удосконалення самої системи центральних та місцевих органів виконавчої влади, визначення структури і компетенції кожної окремої ланки в цій системі відповідно до умов становлення ринкової економіки та з метою забезпечення прав громадян у галузі економічного і культурного їх життя.

В "Перехідних положеннях" передбачений короткий тримісячний строк після набуття чинності Конституції формування відповідно до Конституції Конституційного Суду України. Створення цієї нової для України судової структури було неприпустимо затримано, хоча закон про Конституційний Суд був прийнятий ще 1991 р. Але тепер після набуття чинності нової Конституції оновлення закону про Конституційний Суд відповідно до нового Основного Закону і обрання його складу набуває особливого значення. Саме Конституційний Суд став вирішувати питання конституційності чинних законів та нормативних актів Президента, Кабінету Міністрів. Надзвичайно важливим повноваженням Конституційного Суду стали також його висновки про відповідність Конституції чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, які вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість.

"Перехідні положення" Конституції визначили досить тривалі строки продовження повноважень судів, та прокуратури України. У перехідних положеннях було закріплено продовження повноважень Верховного Суду та Вищого арбітражного суду до формування системи судів загальної юрисдикції відповідно до нової Конституції України (але не більше п'яти років). "Перехідні положення" передбачили також продовження повноважень усіх суддів України до закінчення строку їх обрання чи призначення, а тих суддів, повноваження яких закінчено в день набуття чинності Конституції, - протягом одного року.

"Перехідними положеннями" було передбачено продовження прокуратурою відповідно до чинного законодавства її функції нагляду за додержанням і застосуванням законів та функції попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Тривалі строки продовження повноважень судових, а також виконання традиційних функцій Прокуратури, визначені у "Перехідних положеннях" Конституції 1996 року, були викликані надзвичайними обставинами. З одного боку, суди і прокуратура мали виконувати особливу роль у здійсненні конституційної реформи, запровадженні Конституції у життя. Саме суди мали захистити недоторканність особи, права і свободи громадян, зокрема, захистити особу, її права і свободи від можливих неправомірних дій державних органів і посадових осіб державної влади і місцевого самоврядування.

Не дивлячись на вищезазначене , Конституція визначила принципово нові структуру та функції судів і прокуратури. Конституція значно підвищила роль судів у захисті прав людини і разом з тим значною мірою демократизувала їх організацію і порядок функціонування, створила умови для підвищення незалежності судів і підпорядкування їх лише законові. З підвищенням ролі судів у захисті прав громадян пов'язані і нові функції прокуратури, її нова організація.

Сьогодні, для того, щоб запровадити нові положення Конституції про суди і прокуратуру в життя, необхідно здійснити судово-правову реформу та реформу прокуратури.

Новий закон про судову владу має встановити види і структуру судів загальної юрисдикції, зокрема судів, які будуються за принципами спеціалізації. В цьому плані актуальною є пропозиція вчених про створення адміністративних судів, що передбачає необхідність розроблення положень про адміністративні суди та адміністративне судочинство. Судова реформа має вирішити питання про статус Верховного Суду як найвищого судового органу, а також статус вищих судових органів спеціалізованих (арбітражних, адміністративних) судів. Є потреба визначити особливості судочинства одноособовим суддею, колегією суддів, та нового для української практики суду присяжних. Має бути прийнятий закон про статус та порядок діяльності Вищої ради юстиції. На основі запровадження цих та інших нових законів, прийнятих відповідно до нової Конституції, і має бути реформована судова система.

Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок, що Конституція України на даний час створює баланс державної влади, забезпечує стабільність конституційного ладу, а тому її вплив на подальше державотворення в Україні великий

Сьогодні, поступовий, поетапний процес завершення конституційної реформи, зокрема, впровадження в життя положень Конституції відносно структури і функціонування державної влади, потребує науково обґрунтованого і компетентного керівництва його організацією. Найважливішими принципами організації цього процесу мають бути плановість та координація дій законодавчої і виконавчої влади. Саме планове, системне та узгоджене керування ходом запровадження Конституції у життя, постійний контроль і всебічний аналіз заходів мають забезпечити ефективність подальшого удосконалення державної влади.

Література

Конституція України. - К., 1996р.

Коментар Конституції України. “Інститут законодавства Верховної Ради України” -К., 1996.

Назаренко Є.До питання про конституційну реформу державної влади України. Право України . №10. 1997р.

Опришко В. Конституція - фундаментальна основа подальшого розвитку держави. Право України. № 9. 1998р.

Тодика Ю. . Конституція та її вплив на державотворення. Вісник Академії правових наук України. №2(9). 1997р.

Слюсаренко Л.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. "Знання" України, 1996р.

Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України: курс лекцій. - К.: “Вентурі”, 1995.

Степанов А. . Украина между прошлым и будущим. - Київ “Либідь”, 1997.

Гетьман В.П. Як приймалася Конституція України. Київ, 1996.