Розслідування вимагань

Розслідування вимагань

Вимагання - це вимога передачі чужого майна або права на майно або здійснення будь-яких дій майнового характеру під погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, обмеження прав, воль або законних інтересів цих осіб, пошкодження або знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому веденні або під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий або його близькі родичі бажають зберегти в таємниці

1. Коротка кримінально-правова й криміналістична характеристика

Об'єкт злочину - право власності, а також недоторканність особи, його особиста воля й здоров'я. Безпосередній додатковий об'єкт вимагання - відносини в сфері охорони безпеки життя, здоров'я, честі, гідності, особистої недоторканності потерпілих.

Предметом вимагання є майно, або право на майно, а також дії майнового характеру.

Особливістю предмета вимагання є те, що їм може бути не тільки майно, яку на момент посягання знаходиться в потерпілого, а й майно, яке перебуває в цей момент у фактичному володінні винного (одержане їм у борг, на зберігання, для ремонту тощо). Володіючи певною річчю, вимагач може зажадати від її власника не пред'являти претензій до її повернення. Відтак майно як предмет вимагання відрізняється від предмета інших посягань на власність. Неможливо, наприклад, шляхом грабежу або в результаті розбою заволодіти чужим майном, якщо воно на момент посягання вже знаходиться у винного. Предметом вимагання може бути також майно, якого немає в потерпілого в момент вимоги про його передачу й надходження якого до нього лише передбачається.

Об'єктивна сторона злочину виражається у вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, воль або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Вивчення та аналіз судово-слідчої практики свідчить про те, що для вимагання характерні такі ознаки, як:

а) висока ступінь латентності;

б) організованість і ретельна підготовка злочинних дій;

в) протидія слідству з боку заінтересованих осіб.

Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, що досягла 14 років.

Особа вимагача характеризується такими якостями, як жадібність, егоїзм, цинізм, жорстокість, побутова розбещеність. Вимагачі в 50 % випадків раніше засуджені. У злочинних групах вимагачів існує розподіл ролей, як правило, ці групи очолює раніше засуджений авторитет.

За соціальним статусом вимагачів можна розділити на дві групи:

1) явно кримінальні елементи _ особи, які вчиняють вимагання у вигляді промислу і розглядають даний вид злочинної діяльності як засіб існування (насамперед це члени організованих злочинних угруповань);

2) зовнішньо законослухняні громадяни _ працівники комерційних та охоронних структур, банків, акціонерних товариств (вартові, експедитори, а інколи й керівники зазначених структур); студенти вузів, учні технікумів, коледжів та училищ; робітники підприємств; представники спортивних товариств (тренери, інструктори); працівники правоохоронних органів.

Вимагачами в переважній більшості є представники чоловічої статі (99 %) віком: до 18 років _ 10 %; 18-25 років _ 28 %; 26-30 років - 25 %; 31-35 років _ 32 %; 41-50 років _ 5 %. Серед них 75 % раніше засуджені, в основному за корисливо-насильницькі злочини.

Одноразові спочатку, злочини даного виду вчиняли кількома особами, а потім, через деякий час стали вчинятись злочинними групами _ рекетирами.

Ці групи мають наступні ознаки:

- Майже всі учасники груп рекетирів мають особисті автомобілі, добре розвинуті фізично (нерідко колишні спортсмени), при затриманні чинять активний опір.

- При підготовці до вчинення злочинів, організовують спостереження як за потерпілим, так і співробітниками міліції.

- Злочини, як правило, вчиняють з особливою зухвалістю, застосуванням фізичного насильства та тортур при досягненні поставленої мети, демонструючи свою готовність вжити крайні заходи для досягнення злочинного результату не тільки відносно об'єкту злочину, а й до родичів та близьких.

- До злочину старанно готуються: збирають інформацію про об'єкт вимагання, вивчають його фінансовий стан, виявляють незаконні операції з постачанням сировини.

- Більшість членів таких угруповань раніше в поле зору міліції, як правило, не потрапляли.

- Як правило, члени групи мають документи, які дозволяють їм не займатися суспільно-корисною працею, так як підприємці є не тільки об'єктами злочинного замаху, але й своєрідне прикриття, «ширма» для осіб, які не займаються суспільно-корисною працею. Так, коли їх притягують до карної відповідальності, кожний 6-й значитися в складі якого- небудь приватного підприємства (сторож, експедитор, інструктор та ін.).

- Озброєність.

- Наявність обумовлених сфер впливу. Ватажки угруповань добре знають один одного. У випадках притягнення одного йз ватажків угруповань до карної відповідальності, угруповання переходить під керівництво одного із лідерів іншого угруповання. Нерідкі випадки розподілу сфер впливу й виникнення при цьому конфліктів, які частіше за все вирішуються в процесі озброєних сутичок між ворогуючими угрупованнями.

- З метою юридичного захисту своєї протиправної діяльності, підвищення своєї правової поінформованості, останнім часом, злочинні угрупування рекетирів широко залучають колишніх працівників правоохоронних органів, які мають тісні зв'язки з діючими структурами цих органів.

- Активна робота щодо підкупу нестійких співробітників, котрі інформують такі угруповання про заплановані проти них заходь, постачають боєприпаси, формений одяг, забезпечують інші форми прикриття.

За родом заняття учасники ліквідованих рекетирських груп достатньо «різношорсті» _ у них були і робітники, і студенти, і учні середніх шкіл. Насторожує той факт, що серед них значну частку займають особи, які систематично не працюють. Достатньо багато як колишніх, так і сучасних спортсменів, та також «качків» _ молодих людей, які займаються в силових секціях та секціях різних видів східної боротьби, і колишніх афганців.

Потерпілими можуть бути: власник, особа, якій майно ввірене на законній підставі, близькі родичі цих осіб (батьки, діти, бабуся, дідусь, сестри, брати).

Потерпілі від вимагання також можуть бути поділені на дві групи. До першої групи належати законослухняні громадяни - це, як правило, особи, які займаються підприємницькою діяльністю (керівники комерційних структур, приватні підприємці, особи, котрі займаються вирощуванням для продажу собак дорогих порід, а також особи, які будують котеджі та ін.) або державні службовці, до функціональних обов'язків яких входить розподіл квот і видача ліцензій на здійснення певних видів підприємницької діяльності або експортно-імпортних операцій, виділення земельних ділянок, надання приміщень в оренду, організація приватизаційних аукціонів тощо. До другої групи належати особи, діяльність яких має протиправний характер: організатори фінансових «пірамід», посередники з «відмивання» коштів, хабарники, учасники незаконних і сумнівних угод та ін. Нерідко вимагання стає засобом вирішення конфліктів між злочинними угрупованнями щодо поділу сфер впливу.

Серед потерпілих за віковим складом найбільший відсоток складають особи зрілого віку (від 30 до 45 років _ 64 %), причому відзначений віковий розподіл потерпілих найбільш характерний для злочинів, вчинених організованими злочинними угрупованнями, оскільки своїми жертвами частіше вибирають заможних людей. У багатьох випадках (більше 45 %) потерпілі були знайомі з вимагачами, раніше мали з ними спільний бізнес.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим наміром з корисливим мотивом.

Способи вимагання включають три етапи.

Підготовка - збір відомостей про діяльність особи або підприємства, їхніх доходах, операціях, комерційних перспективах. Іноді в підприємство впроваджується член злочинної організації для збору відомостей. Придбання зброї.

Здійснення задуму, що складається із двох елементів - вимоги майнового характеру й погрозою застосування насильства або інших дій, що тягнуть негативні для потерпілого наслідку. Погроза відразу не реалізується, а відкладається на майбутнє. Якщо вимоги не виконуються, погроза приводиться у виконання.

Вимоги й погрози вимагачі передають:

Відкрито вимагач у бесіді чи листі відкрито вимагає передати гроші, цінності, документи тощо через посередника. Відкриті вимагачі діють нахабно, посилаючись на те, що «ми вас беремо під охорону», встановлюють суму, домовляються, хто збирає, де і кому передає. Відкриті вимагачі діють організованими групами, на чолі яких стояти організатори. Частіше спеціалізуються за видами «контролюваних» підприємців _ речові ринки, торгівля пально-мастильними матеріалами, автомобілями тощо.

Реальна дія, як правило, йде за анонімним або відкритим попередженням. Наприклад, вимагач демонструє засоби реального заподіяння шкоди, зброю, озброєних осіб з особистої охорони; нападають і б'ють боржника, пошкоджують майно (автомашину, гараж, торгове устаткування), вчиняють підпали, на ринках приводять товар у непридатність; нарешті викрадають потерпілих, замикають у підвал, тримають замкненими на дачі, іноді дрібних боржників примушують працювати -- «відпрацьовувати борг».

Найбільш поширеними способами вимагання є:

1) пряма передача коштів, цінних паперів на пред'явника або майна потерпілого;

2) переведення коштів на визначений вимагачами рахунок у банку;

3) переоформлення на ім'я зазначених вимагачами осіб і передача їм документів, що дають право на майно: доручень на керування автомобілем із правом його продаж, заповітів, дарчих, договорів купівлі-продажу, генеральних доручень на право вчинення угод із нерухомістю тощо;

4) оформлення на користь вимагачів строкових розписок або анулювання боргових розписок, отриманих потерпілим від третіх осіб;

5) переадресування на ім'я зазначених вимагачами осіб цінних паперів, наприклад векселів (індосамент);

6) оплата нав'язаних послуг, виконуваних організаціями, контрольованими вимагачами, у сумі, що явно перевищує обсяг виконаних робіт;

7) вимога на постачання сировини, матеріалів або встановлення каналів збуту готової продукції, виготовленої потерпілими, на умовах вимагачів;

8) прийняття на роботу зазначених вимагачами осіб за умови одержання ними зарплати без виконання роботи;

9) здача в оренду приміщення за невисоку платню;

10) залучення жертви до азартної гри, згода на фінансування її ризикованої догоди з наступними явно нездійсненними для боржника умовами повернення боргу.

Найбільш витончені способи вчинення даного виду злочину характерні для діяльності організованих злочинних груп, коли вимагаються величезні суми грошів або значні цінності, потерпілі викрадаються, а їх близькі беруться в заручники, зав'язуються корумповані зв'язки з працівниками правоохоронних органів, органів влади й управління.

Приховання слідів злочину проявляється в маскуванні зовнішності злочинців, фальсифікації документів, використанні посередників.

Прості вимагання відбуваються неповнолітніми без якої-небудь підготовки. Вимаганням, які відбуваються організованими злочинними групами, передує ретельна підготовка й вибір жертви. Такі вимагання носять систематичний характер.

Година і місце вимагання. У більшості випадків для викрадення обираються робочі дні (притуплюється почуття обережності), і година з 12 до 19 години, так як потерпілі в цей година менш за всі очікують нападу.

Місцями учинення злочинного діяння виступають: місце, де висловлювалися та здійснювалися погрози (для організованих злочинних груп характерне вивезення потерпілих у спеціально підготовлені для цього місця _ за місто. Місцем можливої схованки, як правило, оббиралися: закинуті сторожки, хати, печери, підвали окремих ділянок, курені та ін. Такі місця знаходяться далеко від житлових будинків і забезпечують таємність дій злочинців, а також створюють обставини, які дозволяють зламати опір жертви і домогтись згоди на сплату викупу за вимогою ); місце, де відбулося викрадення потерпілих (якщо таке мало місце) і де утримувалися; місце передачі грошів (найчастіше воно збігається з місцем роботи потерпілого _ ринки, магазини, різноманітного роду торговельні майданчики, офіси приватних фірм, у таксистів і осіб, які займаються приватним перевезенням вантажів, гроші вимагали в автомашині); місце повернення викрадених; місце знищення майна потерпілих; місце затримання вимагачів.

Типові сліди злочину. Матеріальними слідами злочину є: анонімні листи, отримані потерпілим; магнітні стрічки із записами телефонних переговорів зі здирниками; ушкодження на тілі потерпілого, плями крові, сліди рук, ніг, транспорту, предмет вимагання й ін. До ідеальних слідів ставляться отримані від потерпілого й свідків дані про здирника і його дії.

2. Особливості порушення кримінальної справи

Справи про вимагання найчастіше порушують за заявою потерпілих чи повідомленням представників державних, кооперативних організацій, рідше - при безпосереднім виявленні ознак злочину правоохоронними органами.

Отримана інформація підлягає ретельній перевірці, оскільки не виключено, що особа, яка її надчервона, намагалася або таким чином усунути конкурента, котрий фактично вимаганням не займався, або ж погроза була удаваною й не переслідувала майнової вигоди, а була лише засобом застерегти, залякати. У зв'язку з цим кримінальні справи аналізованої категорії, як правило, порушуються після проведення перевірочних дій відповідно до ст. 97 КПК України, метою яких є встановлення ознак вимагання.

Слід зазначити, що при вимаганні слідів залишається мало; це досить ускладнює розслідування злочинів даного виду. Тому на практиці особливе значення надається затримці здирника на місці злочину при одержанні їм предмета вимагання; уміло проведену затримку багато в чому визначає успіх розслідування.

Первісний матеріал, необхідний для порушення кримінальної справи, включає:

Заява й пояснення потерпілих, службових осіб підприємств, організацій.

Протокол огляду документів (листів, записок), предметів (бабусиних), що містить погрози й вимоги здирника.

Пояснення свідків.

Рапорт оперативного співробітника карного розшуку про результати попередньої перевірки.

Типові версії: а) вимагання дійсно мало місце; б) вимагання насправді не було, а здійснено його інсценування.

Обставини, що підлягають установленню.

По об'єкту злочину - особистість потерпілого, у чому укладалися вимоги здирників, чи були вони виконані; чи зроблене вимагання у відношенні державного, суспільного, кооперативного або особистого майна громадян; якому конкретно підприємству, установі, організації або приватній особі належить це майно, розмір і характер заподіяного вимаганням збитку, шкоди здоров'ю жертви або його близьким; у чому виразилося обмеження особистих і майнових прав жертви в результаті вимагання.

По об'єктивній стороні злочину - чи мав місце факт вимагання, час, місце, спосіб здійснення вимагання: характер і втримування погроз, форма й ступінь їхньої реалізації; утримування вимог здирників, умови їхнього задоволення.

По суб'єкті злочину - хто зробив вимагання, його співучасники, якщо воно зроблено групою осіб, те які склад групи й роль кожного учасника (організатор, виконавці, пособники), чи відбувалися ними раніше розкрадання або вимагання; як характеризується особистість здирників, скільки епізодів вимагання мало місце.

По суб'єктивній стороні злочину - наявність попередньої змови, приналежність до організованої злочинної групи, що систематично робить навмисні злочину проти власності.

3. Типові слідчі ситуації й слідчі дії первісного етапу розслідування

1) Особа піддається вимаганню, але ще не передало злочинцеві предмет вимагання. Доцільна наступна послідовність дій:

- здійснення перевірочних заходів, спрямованих на підтвердження факту вимагання, і детальну підготовку до затримання вимагачів «на гарячому»,

- допитий потерпілого,

- огляд предмета вимагання,

- затримка підозрюваного на місці злочину,

- особистий огляд і обшук підозрюваного, а також вилучення його одягу і огляд останнього у випадку застосування хімічного маркера;

- огляд виявлених у підозрюваного предметів і документів. Предмети, вилучені в злочинця, а також касети зі звуко- або відеозаписом долучаються до матеріалів кримінальної справи як речові докази згідно з постановою слідчого.

- допит підозрюваного,

- обшук за місцем проживання підозрюваного,

- виробництво судових експертиз.

2) Особа передала відомому йому злочинцеві предмет вимагання, але невідомо чи повторяться вимоги знову.

допити потерпілого, а також свідків-очевидців (якщо є) про прикмети зовнішності вимагачів, сутності їхніх вимог, висловлених погроз. У ході допитавши скласти фоторобот згаданих злочинців або здійснити їхнє впізнання за фотознімками;

зняття інформації з каналів зв'язку,

організувати збір даних про підозрюваних (оперативні обліки, дані про судимість, копії вироків, повідомлення з психоневрологічних диспансерів і лікарень тощо,

затримка підозрюваного,

допит підозрюваного,

- обшук за місцем проживання підозрюваного з метою пошуку мов, що належати потерпілому, документів, записних книжок, а також наркотиків, зброї тощо.

виробництво судових експертиз.

3) Особа піддається систематичному вимаганню й регулярно передає злочинцеві предмет вимагання. У випадку, надходження заяви про факт систематичного вимагання, уживають ті ж дії, що й у першій ситуації. Основне завдання - затримка злочинця на місці злочину при черговому епізоді передачі йому предмета вимагання. Як що жертва не звертається до правоохоронних органів, а про факт вимагання стало відомо з інших, у тому числі оперативних джерел, те ця слідча ситуація вважається найбільш складною як в інформаційному, так і в організаційному плані, оскільки мова йде про дії організованої групи вимагачів, відсутність заяв потерпілих або відмову останніх підтвердити факт вимагання через страх перед злочинцями або через небажання розголошення власних протиправних або аморальних дій. У цій слідчій ситуації необхідно передбачити такі дії та оперативно-розшукові заходь, що стимулюють потерпілого до повідомлення офіційної інформації про факт вимагання. Йдеться насамперед про дії, спрямовані на виявлення предмета вимагання, знарядь і засобів злочину: вогнепальної й холодної зброї, вибухових пристроїв, вибухових речовин; засобів фізичного впливу на потерпілого (предметів, що використовувалися злочинцями при катуваннях, нападі чи побитті жертви та ін.); документів загрозливого характеру; грошів, цінностей або іншого майна, що стали предметом вимагання; частини їх упакування; фонозаписів переговорів жертви із вимагачами, здійснених з метою спонукання жертви до виконання їх вимог; медичних документів, що підтверджують побої, катування або іншу фізичну шкоду здоров'ю потерпілого.

У цій ситуації вирішення питання про порушення кримінальної справи ускладнюється й тією обставиною, що вимагачі розробляють «легенди» про те, які показання слід давати на слідстві у випадку провалу. Насамперед, це твердження про те, що вимагання не було, що смороду вимагали сплату боргу або оплати яких-небудь послуг. Безумовно, такі твердження підлягають перевірці.

4. Особливості проведения окремих слідчих дій

Допит потерпілого. У процесі допиту з'ясовується:

1) чи відома заявникові особистість здирників, хто вони, у яких відносинах з ними він перебував до пред'явлення до нього вимог здирниками, якщо їхня особистість заявникові невідома, то кого й по яких ознаках він може підозрювати у вимаганні, якщо спілкування відбувалося по телефоні, те які особливості його голосу й мови; кого він може підозрювати у вимаганні й ін.;

2) у якій формі й при яких обставинах здійснювалося вимагання; передачі якої суми грошей або яких цінностей вимагав здирник; чим він загрожував заявникові;

3) чи виконав потерпілий вимоги здирника, якщо так, то яку суму грошей або яке інше майно він передав здирникові, коли, де й при яких обставинах;

4) при знайомстві здирника потерпілому, з'ясовується, де й при яких обставинах відбулося їхнє знайомство; у яких відносинах перебували потерпілий і злочинець до здійснення вимагання.

Установлюється, хто й коли цікавився доходами потерпілого, його способом життя, з яких джерел злочинцеві могло стати, відомо про наявність у заявника певної суми грошей, цінностей та ін.

Огляд предмета вимагання. Якщо, виходячи зі слідчої ситуації, слідчий вирішує затримати здирника на місці злочину, попередньо проводиться огляд предмета вимагання, що заявник повинен буде передати злочинцям. Предмет вимагання оглядається, вказуються номери грошових купюр, індивідуальні ознаки кожної купюри або підмета передачі предмета, його впакування й ін. Предмет або гроші можуть бути оброблені спеціальною хімічною речовиною, про що робиться оцінка в протоколі. Якщо предмет вимагання буде передаватися в упакуванні, то її частина відривається для наступної ідентифікації цілого по відділених частинах.

Затримка підозрюваного. При планованій затримці проводиться підготовка, що включає:

а) підготовка технічних заходів контролю за діями здирників і фіксації факту передачі предмета вимагання;

б) підготовка предмета вимагання.

З метою надання предмету вимагання статусу судового доказу необхідно оформити такі документи:

- протокол передачі потерпілим коштів (підготування його власних) із зазначенням вартості купюр і їхніх номерів або інших предметів вимагання з описом їхніх індивідуальних ознак і засобу маркування. У випадку використання «ляльки» (цей засіб найбільш ефективний при безконтактній передачі грошів або при передачі їх в автомобілі, коли злочинці прагнуть якнайшвидше покинути місце події, і недоречний, якщо «передача» здійснюється у квартирі або офісі, де потерпілому може бути запропоновано самому перерахувати гроші) складається протокол, у якому зазначаються вартість, кількість і номери грошових купюр, що знаходяться зверху та знизу пачок, вид паперу внутрішнього виконання, реквізити банківських упакувань (якщо такі є), зовнішня впакування, а при застосуванні хімічного маркера _ вид, місце розташування, текст написів;

в) інструктаж потерпілого про дії при зустрічі зі здирниками, наприклад, попередити його, щоб він не сідав в автомашину із вимагачами, не давав собі обшукувати (за наявності диктофона або радіомікрофона) і передавав гроші або інший предмет вимагання таким чином, щоб це досить добрі могло сприйматися учасниками операції; про поводження у момент захоплення злочинців «на гарячому». За споживи забезпечити потерпілого потаємно розміщеним портативним диктофоном або радіомікрофоном, розповісти про порядок поводження зі звукозаписною апаратурою. Відпрацювати його запитання до вимагачів, зміст яких спрямований на провокування злочинців щодо повідомлення потрібних для процесу доказування відомостей (наприклад: чому ви вимагаєте в міні гроші (речі, послуги та ін.), адже я вам нічого не винен і нічим не зобов'язаний? Я хочу переговорити з вашим керівником про зменшення необхідної суми, як його звати і де він знаходиться? Що буде, якщо я не виконаю ваші вимоги? Як я винний вам сплачувати гроші: щомісяця або одноразово? Як мені зв'язатися з вами, якщо в міні будуть вимагати гроші інші вимагачі? Який спосіб передачі коштів? На які рахунки я винний переказати гроші?);

г) вживання заходів до блокування шляхів відходу злочинців і нейтралізації їхнього можливого опору в момент затримки;

д) забезпечення безпеки потерпілого.

Затримка здійснюється після передачі предмета хабара, використовуючи фактор раптовості. При проведенні операції «Затримання «на гарячому» доцільно:

- затримати одержувачів у момент узяття ними предмета вимагання, а у випадку його оброблення хімічними маркерами - після контакту його зі шкірою чи рук одягом;

- запобігти спробі позбутися отриманих предметів, наявної зброї, наркотичних речовин, викривальних документів;

- запобігти застосуванню злочинцями зброї, вибухових пристроїв, а також можливості звільнитися за допомогою спільників, які спостерігали збоку за процесом передачі предмета вимагання;

- зафіксувати акт затримання за допомогою відеозапису;

- вжити заходів до виявлення й затримання спільників одержувача, які потай спостерігали затім, що відбувається.

Особистий обшук підозрюваного. Проводиться відразу після захоплення здирника. Пошуку підлягають предмети, які з'явилися предметом вимагання, документи, наявні в підозрюваного, а також зброя, що можливо перебуває у затриманого.

Огляд одягу, предметів і документів, виявлених у підозрюваного. Виявлені в затриманого предмети, документи оглядаються й описуються в протоколі. Використання ультрафіолетового джерела дозволяє виявити й зафіксувати запису, зроблені невидимим барвником. Збіг індивідуальних ознак предмета, що готувався як предмет вимагання, із предметом, виявленим у підозрюваного, свідчить про передачу цього предмета конкретній особі.

Допит підозрюваного. Проводиться в найкоротший термін після затримки. При допиті здирника з'ясовуються його особистість, місце роботи, проживання й наступні обставини:

а) як, коли, у кого виник намір вчинити злочин, чим керувалися злочинці у виборі жертви, у яких відносинах з нею перебували;

б) якщо ділових або інших зв'язків з жертвою раніше не було, то якою інформацією керувалися злочинці, замишляючи вимагання, від кого була отримана ця інформація;

в) які матеріальні вигоди розраховували одержати злочинці, як передбачалося неї розділити;

г) яким замишлялося (здійснювалося) вимагання одноразовим або триваючої;

д) у чому укладалися погрози здирників, чи були вони наведені у виконання, ким, коли, у яких умовах, які були їхнього наслідку; яким образом погрози доводили до відомості жертви;

е) чи відбувалися затриманим одноосібно або в співучасті раніше вимагання або розкрадання, коли, у кого, де, з ким; ж) при допиті неповнолітнього здирника з'ясовується питання про можливого дорослого підбурювача.

Обшук за місцем проживання підозрюваного. Метою обшуків за місцем проживання здирників (іноді за місцем їх роботи) є виявлення предметів вимагання, зброї, записних книжок, листів, фотографій і інших документів, за допомогою яких можна встановити зв'язку підозрюваного, грошей і цінностей, можливо, добутих злочинним шляхом, одягу, що була на підозрюваному в момент вимагання. Обшук проводиться за загальними правилами.

Судові експертизи. Почерковедческой експертизою записок, що містили вимоги й погрози, ототожнюється виконавець документів. Фоноскопическая експертиза проводиться у відношенні аудиозаписей, на яких записане усне мовлення здирника. Ці фонограми можуть бути представлені потерпілим разом із заявою про чинене вимагання, а також бути результатом запису в момент передачі предмета вимагання. Метою виробництва фоноскопической експертизи є ідентифікація особи, усне мовлення якого записане на фонограмі. Трасологическая експертиза призначається для дослідження частин упакування, одна йз яких перебуває в потерпілого, а друга вилучена в підозрюваного. Балістичною експертизою визначається приналежність вилученої зброї до вогнепальної і його здатність до стрілянини. Товарознавча експертиза призначається, якщо необхідно оцінити збиток, нанесений злочинцем потерпілому у зв'язку зі знищенням якого-небудь майна.