Апарат держави -- юридичне оформлена система всіх державних органів, що здійснюють безпосередню практичну роботу з управління суспільством, виконання завдань і функцій держави.

Можливе двояке розуміння апарату держави: у вузькому і широкому розумінні.

Апарат держави (у вузькому розумінні) -- власне управлінський апарат або апарат виконавчої влади, який складається з чиновників і очолюється вищими виконавчими органами.

Апарат держави (у широкому розумінні) -- поряд із власне управлінським апаратом включає главу держави, парламент, місцеві органи управління, збройні сили, міліцію (поліцію), дипломатичні представництва за кордоном та ін.

Державний апарат покликаний здійснювати у суспільстві управлінську діяльність від імені держави і саме для цього органи держави, що його утворюють, наділяються державно-владними повноваженнями.

Державний апарат України має ряд ознак, які відрізняють його від інших державних організацій, що входять до складу механізму держави, а саме [4, с. 54-55]:

1) система державних органів, що становить собою налагоджену структурну організацію, засновану на загальних принципах, єдності кінцевої мети, взаємодії та орієнтовану на забезпечення реалізації функцій держави;

2) система юридичне оформлених державних органів, тобто таких, що наділені компетенцією (повноваженнями, предметом ведення, юридичною відповідальністю) і займаються управлінням суспільством на професійній основі як носії влади;

3) система органів, кожний із яких має матеріально-технічні засоби для здійснення цих функцій;

4) система державних органів, у рамках якої діяльність державних службовців суворо відмежована від «власності», яка належить їм як суб'єктам;

5) система органів, диференційованих відповідно до принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову;

6) система органів, яка здійснює свою діяльність з управління суспільством і виконання функцій держави у формах безпосередньо управлінських і правових.

Безпосередньо управлінські форми діяльності державного апарату не мають юридичного характеру. Їх функції:

* організаційно-регламентуюча -- розробка наукових рекомендацій, підготовка проектів документів, організація виборів та ін.;

* організаційно-господарська -- бухгалтерський облік, статистика, постачання та ін.;

* організаційно-ідеологічна -- роз'яснення нормативних актів, формування громадської думки та ін.

Правові форми діяльності державного апарату мають юридичний характер: правотворча, правозастосовна, правоохоронна, контрольно-наглядова, установча.

Правотворча діяльність -- форма діяльності компетентних органів держави зі встановлення, зміни або скасування правових норм. Ця діяльність охоплює підготовку проектів нормативних юридичних актів, їх прийняття та видання.

Правозастосовна діяльність -- форма діяльності компетентних органів держави з реалізації правових норм. Ця діяльність охоплює організацію і контроль за додержанням правових норм.

Правоохоронна діяльність -- форма діяльності компетентних органів держави з попередження правопорушень і притягнення правопорушників до юридичної відповідальності. Вона здійснюється з метою охорони і захисту правових норм шляхом застосування заходів юридичного впливу до правопорушників [11, с. 95-96].

Розглянемо співвідношення апарату та механізму держави. Для цього спочатку необхідно дослідити поняття механізму держави.

Кожна держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації функцій повинна мати різноманітні державні організації, які у своїй сукупності утворюють механізм держави.

Механізм держави - це цілісна ієрархічна структура державних органів, закладів, підприємств, за допомогою яких здійснюють державне управління суспільством і захист його основних інтересів.

До механізму держави належать органи законодавчої, виконавчої і судової влади, контрольно-наглядові органи, збройні загони людей (армія, флот, поліція, спеціальні війська), установи примусу (тюрми, колонії), спеціальний пропагандистський апарат (засоби масової інформації - преса, радіо, телебачення) [13, с. 64].

Механізм держави як цілісна система державних організацій має такі ознаки:

1) відносини між елементами цієї системи мають ієрархічний характер, що знаходить свій вираз у безумовній обов'язковості виконання рішень вищестоящих елементів нижчестоящими;

2) елементи системи пов'язані між собою єдиними принципами побудови та єдиними цілями функціонування;

3) між елементами цієї системи, кожен з яких має певну сферу діяльності і компетенцію, існують чітко визначені зв'язки;

4) базується на державній формі власності;

5) це діюча система, функціонування якої покликано забезпечувати реальне виконання функцій держави.

Структуру механізму держави становлять [9, с. 47]:

* апарат держави;

* державні підприємства;

* державні установи;

* інші державні організації.

Тлумачення механізму держави як системи всіх державних організацій, що здійснюють не тільки управління суспільними справами, а й забезпечують життєдіяльність усього суспільства, переносить акцент з політичного характеру діяльності держави на її соціальну спрямованість, де політика є важливим, але не єдиним аспектом цієї діяльності.

Такий підхід до визначення держави закріплений у Конституції України, де в ст. 1 сказано, що «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава».

На цій підставі держава повинна діяти лише в тих сферах суспільного життя і в тих обсягах, що не можуть бути вирішені громадянським суспільством самостійно для забезпечення своєї життєдіяльності та еволюційного розвитку [6, с. 101-102].

Державні підприємства та установи - це організації, які під керівництвом державних органів (апарату держави) практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, безпосередньо пов'язаної зі створенням матеріальних цінностей (державні підприємства), чи діяльності, пов'язаної зі створенням нематеріальних цінностей (державні установи).

Про державні підприємства та установи як складові частини системи державних організацій слід сказати, що вони являють собою організовані державою трудові колективи робітників і службовців на чолі з призначеним і діючим на основі єдиноначальності відповідальним керівником.

На відміну від державного апарату, зміст діяльності підприємств полягає у створенні матеріальних цінностей, задоволенні суспільних інтересів, здійсненні інших економічних функцій.

Для державних установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, проектування, навчально-виховної, духовно-освітньої роботи тощо.

Державні підприємства та установи не можна ототожнювати з державними органами, оскільки вони не є носіями державної влади. Вони відрізняються від державних органів притаманною тільки їм організаційною структурою, характером повноважень.

До того ж адміністрація підприємств і установ здійснює управлінські функції виключно у сфері своєї діяльності, в рамках даного підприємства чи установи і виступає від його імені, а не від імені держави (як державні органи).

Державні підприємства та установи як різновид державних організацій не можна протиставляти органам держави, адже державний апарат у процесі здійснення державного керівництва, забезпечує практичну реалізацію функцій держави саме завдяки діяльності підприємств і установ, якими він керує.

Для кращого розуміння сутності державних підприємств і установ слід проаналізувати чинне законодавство, що регулює різні аспекти їх створення і діяльності. Так, згідно із Законом «Про підприємництво в Україні» від 7 лютого 1991 р., підприємства є основною організаційною ланкою народного господарства. Це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має самостійний баланс і права юридичної особи для здійснення виробничої, науково-дослідницької і комерційної діяльності. Підприємства мають право здійснювати будь-які види господарської діяльності, не заборонені законодавством України, якщо ця діяльність відповідає цілям, передбаченим статутом підприємства.

Відповідно до форм власності, встановлених Законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 р., до механізму держави в Україні у повному обсязі належать лише державні підприємства, які діють на основі загальнодержавної власності. Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об'єднання за галузевими, територіальними та іншими принципами [14, с. 101-102].

Частина державних організацій (саме органи держави) наділяється владними повноваженнями, з допомогою яких здійснюється управління в суспільстві, у тому числі координація і контроль діяльності державних підприємств і установ. Сукупність органів держави утворює державний апарат. Таким чином, апарат держави -- це частина механізму держави.

2. Принципи та основні шляхи удосконалення організації та діяльності державного апарату України

Для державного апарату потрібні спеціально підготовлені кадри чиновників-управлінців, які мають необхідну кваліфікацію і професіоналізм. Прошарок людей, зайнятих на роботі в апараті держави, визначають як бюрократію (бюрократ -- грец. столоначальник).

Даний термін вживають і для негативної характеристики таких проявів у діяльності державного апарату, як формалізм, тяганина, кар'єризм, прагнення до особистої вигоди, корумпованість, байдужість до людей та їх потреб.

Щоб перебороти негативні явища, використовуються демократичні методи і стиль роботи, ціла система спеціально розроблених реально діючих заходів і механізмів, покликаних приборкати, стримати бюрократизацію. Ефективні такі заходи, як заміщення посадових осіб за конкурсом, переведення управлінського апарату на роботу за контрактом, позбавлення державних службовців права брати участь у комерційній діяльності, але одночасно встановлення для них високого рівня заробітної плати (соціально-правова захищеність), яка забезпечує зацікавленість у чесній службі. Управлінський апарат має бути інструментом органів влади, обраних і контрольованих народом [12, с. 178-179].

Для підвищення ефективності і якості функціонування державного апарату необхідно, щоб в основі його організації і діяльності була система принципів.

Принципи організації і діяльності державного апарату -- відправні засади, незаперечні вимоги, висунуті до формування і функціонування державних органів.

О.Ф. Скакун виділяє такі основні принципи організації і діяльності державного апарату [11, с. 95]:

І) пріоритет прав і свобод людини;

2) єдність і поділ влади;

3) верховенство права -- виражається, наприклад, у праві оскарження в суді рішень державних органів, відшкодуванні шкоди, заподіяної їх незаконними діями;

4) законність;

5) ієрархічність -- підлеглість по вертикалі;

6) організаційно-правова зв'язаність діяльності державних органів і посадових осіб;

7) поєднання виборності і призначуваності;

8) демократизм методів і стилю роботи;

9) змінюваність;

10) поєднання колегіальності та єдиноначальності;

11) гласність і урахування громадської думки;

12) професійна компетентність;

13) економічність, програмування, науковість;

14) право рівного доступу до державної служби.

Демократизм в Україні характеризується тим, що передбачає широке залучення громадян до активної участі у формуванні та організації діяльності органів державного апарату.

Демократизм забезпечує рівні умови участі людей в управлінні державою, з урахуванням особистих якостей кожного.

Національна рівноправність полягає в тому, що як корінна, так і всі інші національні групи, що проживають на території України, є рівноправними. Держава гарантує всім здійснення, охорону, захист та відтворення політичних, економічних, громадянських, соціальних та культурних прав.

Законність означає, що державний апарат організується і діє на основі законів. Його діяльність спрямована на виконання законів і відбувається у порядку, передбаченому чинними законами.

У процесі реалізації цього принципу в суспільстві створюється такий режим, за якого всі державні органи і громадяни зобов'язані суворо дотримуватися всіх законів держави й організовувати свою діяльність відповідно до них. Тлумачення і застосування нормативно-правових актів на всій території держави повинно бути єдиним.

Принцип пріоритету прав і свобод людини. За цим принципом передбачені обов'язки державних органів та службовців визнавати, реалізовувати й охороняти права і свободи громадян. Людина є найвищою цінністю суспільства, і тому держава відповідальна перед кожною особою за створення умов для вільного і гідного її розвитку [13, с. 67].

Суверенність полягає в тому, що робота державного апарату як єдиного носія влади будується на засадах верховенства, повноти, неподільності, самостійності влади всередині країни та рівноправності і незалежності від будь-кого у зовнішніх відносинах.

Державний апарат є виразником суверенітету народу і нації.

Державна влада в Україні здійснюється за принципом розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Єдиним органом законодавчої влади є Верховна Рада України, вищим органом у системі виконавчої влади -- Кабінет Міністрів.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції), що будуються за територіальним і спеціальним принципами. Забезпечено закріплення стримань і противаг між різними гілками влади.

Принцип соціальної справедливості державного апарату означає, що його завданням є забезпечення соціальної злагоди, консенсусу між різними частинами суспільства, балансу різних інтересів усіх соціальних прошарків, груп та інших верств населення.

Гуманізм і милосердя виявляються в тому, що державний апарат визначає, гарантує, допомагає здійснювати всім верствам населення їх суб'єктивні права, охороняє й захищає основні права людини і громадянина, віддаючи пріоритет загальнолюдським цінностям, забезпечує гуманне і милосердне ставлення до всього населення України і кожного, окремо взятого індивіда.

Принцип професіоналізму. За допомогою цього принципу створюють сприятливі умови для добору і розстановки у державному апараті найкваліфікованіших кадрів. Залучення високопрофесійних кадрів, висока організація праці забезпечують ефективну діяльність державного апарату.

Важливим принципом державного апарату України є поєднання переконання і примусу. Примус до осіб застосовується лише тоді, коли вичерпано всі можливості переконання, і особа не підкорилася загальнодержавним інтересам та інтересам громадянського суспільства.

Привселюдність, відкритість та врахування громадської думки означає, що свої функції державний апарат виконує відкрито, співпрацює з різними громадськими об'єднаннями і рухами, вивчає громадську думку і враховує її в організації та здійсненні покладених на нього завдань [9, с. 48].

Удосконалення організації та діяльності апарату держави в Україні необхідно здійснювати за такими основними напрямами:

децентралізація і скорочення державного апарату;

оптимізація структури і системи державного апарату;

корекція компетенції і повноважень;

реорганізація державного апарату, передусім з метою усунення дублювання у повноваженнях його елементів;

пошук нових форм і методів управління;

зменшення матеріальних витрат за рахунок наукової організації праці;

неухильне дотримання в організації і функціонуванні державного апарату конституційного принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову;

переорієнтація роботи державного апарату на проблеми забезпечення повної і безперешкодної реалізації прав і свобод громадян, охорони порядку та навколишнього середовища тощо;

відмова від абсолютного домінування державного апарату при реалізації економічної функції держави;

підвищення ролі функції державного апарату по сприянню розвитку науки та культури;

удосконалення роботи з кадрами державного апарату;

підвищення професіоналізму державних службовців, виховання і перепрофілювання кадрів та ін.

Висновок

Наприкінці роботи можна зробити такі висновки.

Апарат держави -- юридичне оформлена система всіх державних органів, що здійснюють безпосередню практичну роботу з управління суспільством, виконання завдань і функцій держави.

Державний апарат покликаний здійснювати у суспільстві управлінську діяльність від імені держави і саме для цього органи держави, що його утворюють, наділяються державно-владними повноваженнями.

Державний апарат України має ряд ознак, які відрізняють його від інших державних організацій, що входять до складу механізму держави.

Механізм держави - це цілісна ієрархічна структура державних органів, закладів, підприємств, за допомогою яких здійснюють державне управління суспільством і захист його основних інтересів.

До механізму держави належать органи законодавчої, виконавчої і судової влади, контрольно-наглядові органи, збройні загони людей (армія, флот, поліція, спеціальні війська), установи примусу (тюрми, колонії), спеціальний пропагандистський апарат (засоби масової інформації - преса, радіо, телебачення).

Базуючись на приведених визначеннях, в роботі доводиться, що державний апарат є дуже важливою частиною державного механізму.

Основним структурним елементом державного механізму, першоосновою державного апарату є державний орган. Це окремий службовець чи структурно організований державою або безпосередньо народом колектив державних службовців, наділений владними повноваженнями, відповідним матеріально-технічним забезпеченням, створений на законних підставах для виконання конкретних завдань і функцій держави.

Хоча органи держави є складовими частинами одного й того самого державного апарату, вони різняться між собою за місцем у системі державного апарату, за змістом діяльності, способом створення, часом функціонування, складом, масштабом (територією) діяльності й іншими критеріями, за якими вони поділяються на певні види.

Конституцією України закріплена система державних органів, до якої входять:

глава держави - президент України;

орган законодавчої влади - Верховна Рада України;

органи виконавчої влади;

органи судової влади;

контрольно-наглядові органи.

Для підвищення ефективності і якості функціонування державного апарату необхідно, щоб в основі його організації і діяльності була система принципів. Принципи організації і діяльності державного апарату -- відправні засади, незаперечні вимоги, висунуті до формування і функціонування державних органів.

Серед основних принципів такі, як демократизм, національна рівноправність, законність, суверенність, розподіл влади, соціальна справедливість, гуманізм і милосердя, поєднання переконання і примусу, привселюдність, відкритість, врахування громадської думки та ін.

Удосконалення організації та діяльності апарату держави в Україні необхідно здійснювати за такими основними напрямами:

децентралізація і скорочення державного апарату;

оптимізація структури і системи державного апарату;

корекція компетенції і повноважень;

реорганізація державного апарату, передусім з метою усунення дублювання у повноваженнях його елементів;

пошук нових форм і методів управління;

зменшення матеріальних витрат за рахунок наукової організації праці;

неухильне дотримання в організації і функціонуванні державного апарату конституційного принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову;

переорієнтація роботи державного апарату на проблеми забезпечення повної і безперешкодної реалізації прав і свобод громадян, охорони порядку та навколишнього середовища тощо;

відмова від абсолютного домінування державного апарату при реалізації економічної функції держави;

підвищення ролі функції державного апарату по сприянню розвитку науки та культури;

удосконалення роботи з кадрами державного апарату;

підвищення професіоналізму державних службовців, виховання і перепрофілювання кадрів та ін.

Список використаних джерел