Первісне суспільство на території України: зародження державності

Безперечно, що такий похід могла організувати тільки могутня держава.

Усі ці факти свідчать про існування на території сучасної України уже в першій половині IX ст. розвиненої державної організації. З окремих, розірваних у часі, відомостей вимальовується образ України-Русі, держави, що підкорювала сусідів, воювала з Візантією, укладала з нею та іншими країнами мирні угоди та динамічно йшла вперед шляхом соціально-економічного і політичного розвитку.

3.3.1 Вплив норманських племен на становлення і розвиток Київської Русі

Не можна скидати з рахунку ту роль, яку зіграли нормани в організації Київської держави. VIII -- IX ст. були добою, коли нормани, під назвою яких об'єднувалось населення Скандинавії -- шведи, норвежці, датчани, почали походи на своїх близьких та далеких сусідів. Деякі з них осідали на захоплених землях, інші поверталися з награбованим добром до Скандинавії. Згодом окремі групи норманів стали найманим військом. У VIII ст. нормани з'явилися у верхів'ях Волги і, підкоривши фінські племена -- мерю, мурому, мещеру, опанували Волзьким торговельним шляхом.

На початку IX ст. нормани здійснюють ряд вдалих походів на Західну Європу, де вони засновують свої держави: у Франції -- Нормандію, на Середземному морі -- Норманське королівство.

Близькі до цих західноєвропейських подій розповіді наших літописів про створення держави в землі словенів. Так, в "Повісті временних літ" говориться, що в 859 році варяги прийшли із замор'я, "поклали данину на чудь й на словенех; на мери й на веси кривичах". У 862 році ці племена "изгнаша варяги за море", але не змогли самі зорганізувати державу і вирішили звернутися до інших варягів за допомогою. На це відгукнулись три брати: Рюрик, Си-неус і Трувор. Рюрик сів у Новгороді, Синеус -- в Білоозері, а Трувор -- в Ізборську. По смерті братів Рюрик став тут єдиновладним князем. Літопис зазначає межі його володінь: Новгород -- у землі словенів, Полоцьк -- кривичів, Ростов -- мері, Білоозеро -- весі і Муром -- муроми. Так, на півночі в середині IX ст. постала напівфінська держава -- Новгородська, яка охоплювала слов'янські землі (словени, кривичі) та фінські (меря, весь, мурома).

Походи на Візантію і, особливо, прийняття Оскольдом християнства викликали невдоволення як племінної аристократії, так і простого народу. Військові походи вели до збагачення оточення князя. Християнство, яке прийняв Оскольд, ще більше посилювало його особисту владу і, з іншого боку, обмежувало владу племінної верхівки. Нова релігія турбувала і волхвів, які з її розповсюдженням могли втратити свій вплив на населення.

Таким чином, сформувалася стійка опозиція з племінної верхівки, волхвів і народних мас, які були невдоволеними, перш за все, загрозою нової релігії, що забирала у них старих богів, давні звичаї, обряди, традиції. Оскільки влада князя була досить сильною, опозиція починає шукати підтримку зовні, щоб повалити князя. Підтримку знайшли у язичницького правителя сусідньої слов'янської держави -- новгородського князя Олега.

У 882 році, переодягнувшись у купецьке вбрання, дружина цього князя з'являється в Києві. Князя Аскольда запрошують на званий обід і там підступно вбивають. Народ приймає цю звістку спокійно, що довгий час було найбільшою загадкою для істориків. У Києві не вибухають ні повстання народних мас, ні протести місцевої аристократії. І все це тому, що всі вони хотіли, щоб у Києві правив язичницький правитель, який би не зачіпав їхніх інтересів, не рушив би старої релігії. Таким чином, після вбивства останнього Києвича в Києві встановлюється нова династія -- Рюриковичів.

Отже Олег, здійснивши цей переворот, не був творцем держави для полян-русів, як стверджують норманісти. Київська держава існувала вже майже два століття до приходу Рюриковичів. Вона мала свою власну політичну структуру -- монархію, і Олег не зміг замінити її республіканською формою правління, яка існувала в Новгороді, що говорило про силу Київської держави. 882 рік -- це не рік створення держави у східного слов'янства, а рік династичного перевороту, коли замість династії Києвичів на княжому престолі з'являється династія Рюриковичів.

4. Перехід первісного суспільства до державної форми існування: причини та умови виникнення держави

4.1 Загальні причини та умови розпаду первісного суспільства

4.1.1 Передумови виникнення держави

В ході еволюційного розвитку людина для задоволення своїх потреб поступово перейшла від присвоєння готових тваринних і рослинних форм до трудової діяльності, спрямованої на перетворення природи і виробництво знарядь праці, продуктів харчування. Перехід до економіки, що виробляє, дав три розподіли поспільської праці - відділення скотарства від землеробства, відділення ремесла і виділення торгівлі.

В змінених умовах істоти зросла роль чоловічої праці. В зв`язку з цим матріархальний рід поступився місцем патріархальному, де родичання вже ведеться по батьківській лінії. Родова община поступово починає поділятися на патріархальні сім`ї, інтереси яких вже не повністю співпадають з інтересами роду.

З виникненням сім`ї почався розпад родової общини. Розподіл праці викликав спеціалізацію, підвищення її продуктивності. Додатковий доданий продукт обумовив економічну можливість для товарообміну і привласнення результатів чужої праці, виникнення приватної власності, соціальне розшарування первісного суспільства, виникнення класів, зародження держави і права История государства и права зарубежных стран / под ред. Крашенниниковой, Жидкова в 2-х томах - М., 1998, Комаров С.А. Общая теория государства и права. М., 1995..

Разом з тим причини виникнення держави і права обумовлені не тільки матеріальним виробництвом, а і біологічною необхідністю відтворення самої людини , складовою частиною якої є заборона кровозмішення. Є всі підстави вважати, що родові органи, які підтримували заборону кровозмішення і насильницьке його припинення в середині роду, розвиток зв`язку з іншими родами з метою взаємообміну жінками, були стародавніми елементами державності, яка зароджувалась.

Формування держави - тривалий процес, який у різних народів йшов різними шляхами. Одним з них є східний шлях, притаманний так званому азіатському засобу виробництва (спочатку - Стародавній Схід, потім - Африка, Америка, Океанія). Тут родоплемінна верхівка, яка обіймала суспільні посади, поступово трансформувалась в державні органи (державно - чиновницький апарат), а суспільна (колективна) власність теж поступово перетворювалась в державну. Приватна власність тут не мала суттєвого значення. На цей шлях зародження держави значний вплив мали географічні умови, необхідність виконувати великомасштабні суспільні роботи (спорудження, експлуатація та захист іррігаційних систем і ін.), які передумовили виникнення самостійної і сильної публічної влади. Такі держави одночасно і експлуатували рядових членів общини, і управляли ними, тобто сама держава виступала організатором виробництва.

Іншим історичним шляхом йшов процес виникнення держави на території Європи, де головним державотворчим фактором було класове розшарування суспільства, обумовлене швидким формування приватної власності на землю, рабів, худобу (Афіни)Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В, Малько. -- М.: Юристъ, 1997. --672с. .

З питання виникнення держави на території Західної і Східної Європи в науковій літературі є дві точки зору. Перша з них полягає в тому, що в цьому регіоні в ході розпаду первісних відносин зароджувалась феодальна держава (це найбільш характерно для Німеччини, Росії). Прибічники другої вважають, що після розпаду родового суспільства був тривалий період, який передував феодалізму. В ході цього періоду знать виділяється в особливу групу, яка забезпечує себе привілеями, а селяни зберігають як свободу, так і власність на землю. Цей період отримав назву профеодалізм, а держава цього періоду - назву профеодальної.

Таким чином, на етапі економіки, що виробляє, під впливом поділу праці, появи патріархальної сім`ї, військових захватів, заборони кровозмішування і інших факторів виникає розшарування первісного суспільства, загострюються його протиріччя, внаслідок чого родова організація соціального життя вичерпує себе, а їй на зміну приходить нова організаційна форма суспільства - державність.

4.1.2 Причини виникнення держави

Суспільство виникло задовго до держави і тривалий час обходилось без неї. Об`єктивна потреба в державі виникла з ускладненням внутрішньої будови суспільства (соціальне розшарування), загострення в ньому протиріч, внаслідок того, що не співпадали інтереси соціальних груп. Тому держава прийшла на зміну родовій організації, що віджила свій вік, як нова форма організації суспільства, що змінилось і ускладнилось. Весь досвід історії показує, що суспільству зі складною структурою, багатьма протиріччями внутрішньо притаманна державна організація.

В утворенні кожної держави має значення цілий комплекс причин -- економічних, політичних, внутрішніх, зовнішніх, тому що виникнення держави у кожного народу має свої особливості, характеризується певними рисами.

Є чимало народів і націй, що створили свої держави лише у XX столітті. Внаслідок конкретних історичних причин вони або ніколи не мали власної держави, або втратили ранню державність і тривалий час входили до складу інших багатонаціональних держав, відчували національні утиски з боку пануючої влади основної нації (наприклад, Україна у складі дореволюційної Росії). Багато хто з них зуміли домогтися власної державності у XX ст. в результаті реалізації права націй на політичне самовизначення. Ця причина була вирішальною, її супроводжувала характерна для виникнення ранніх держав соціальна неоднорідність суспільства, його суперечливість. Такі держави утворилися в процесі ліквідації імперій, колоній, суверенізації державноподібних утворень.

Так, на руїнах колишніх колоніальних імперій в Азії, Африці, Латинській Америці, Океанії з середини 50-х років XX,ст. виникло понад 90 нових держав. Їх кількість у наші дні зросла. Поповнив ряди нових держав розпад СРСР. До держав, що утворилися внаслідок розпаду СРСР, належать Україна та інші країни СНД Сабо И. Основы теории права. М., 1974..

Цей лад скоріше був прафеодальним чи ранньофеодальним (селяни зберігали волю і власність на землю, знать не мала великої земельної власності), ніж феодальним. Феодальний лад, на відміну від прафеодального, характеризується такими класичними ознаками, як закріплення несвободи селянина і наявність великої земельної власності землевласника.

Таким чином, основними причинами виникнення держави були:

1) необхідність удосконалення управління суспільством, пов'язана з його ускладненням у результаті розвитку виробництва, поділу праці, зміни умов розподілу продуктів, зростанням чисельності населення і розшаруванням суспільства на соціальне неоднорідні групи (класи);

2) необхідність підтримання в суспільстві порядку, який забезпечує його соціальну усталеність, що досягається за допомогою загальнообов'язкових соціальних (насамперед юридичних) норм;

3) необхідність придушення опору експлуатованих мас, які виникли в результаті розшарування суспільства на соціальне неоднорідні групи (класи);

4) необхідність захисту території та ведення війн, як оборонних, так і загарбницьких;

5) необхідність організації значних суспільних робіт, об'єднання з цією метою великих груп людей (у ряді країн Азії й Африки).

4.2 Особливості виникнення держави в різних регіонах світу

Розвиток первісного суспільства в усіх регіонах світу спочатку проходив приблизно однаково. Проте на стадії переходу до держави шляхи різних первісних суспільств розійшлися. Розрізняють два основні шляхи виникнення держави:

європейський (Афіни, Рим, давньогерманські держави);

східний, азіатський (Єгипет, Вавилон, Китай, Індія та ін.).

4.2.1 Виникнення держави в Східних регіонах світу

На Древньому Сході, в Азії та Африці (східний, азіатський шлях виникнення держави) перші держави виникли в зонах поливного землеробства ще в епоху бронзи. Проведення великих громадських робіт із будівництва каналів та інших іригаційних споруд зажадало збереження сільськогосподарської общини і суспільної форми власності на землю. Поступово суспільна власність перетворилася на державну. Приватна власність не придбала істотного значення.

Потреба в спорудженні та експлуатації іригаційних систем, необхідність у надійному їх захисті створювали природне підґрунтя для самостійної публічної влади. Основою її стало родоплемінне вельможне панство -- общинне «чиновництво», яке виступало організатором виробництва і виконувало адміністративні функції. Ця особлива група посадових осіб створила апарат державної влади, що складався.

Східні держави -- деспотичні монархії -- не мали ясно вираженої класової диференціації. Тут держава стала й організатором виробництва, й правителем над членами общини, їх експлуататором. Родоплемінне вельможне панство привласнювало не самі засоби виробництва, а управління ними. Маючи у власному розпорядженні якісь матеріальні блага, воно втрачало їх разом з утратою посади. Значення приватної власності, яка посідала певне місце в країнах Давнього Сходу, було невеликим. Раби, як правило, були власністю держави або церкви, але не приватних осіб Хропанюк В. Н. Теория государства и права. М., 1995..

Особлива роль відводилася божественному освяченню влади. Родове вельможне панство прагнуло зберегти своє становище і владу як дані Богом. Правитель проголошувався носієм Божої волі, посередником між Богом і людьми. Так відбувався процес сакралізації влади -- проголошення її священною, непорушною, недоторканною.

4.2.2 Європейський шлях формування держави

На території Європи (європейський шлях виникнення держави) головним чинником утворення держави було класове розшарування суспільства в зв'язку із формуванням приватної власності на землю, худобу, рабів. У південної Європі держави виникли в епоху заліза. Там не були потрібні такі громадські роботи, як у разі східного (азіатського) шляху виникнення держав. У результаті розкладання общин виникла або приватна власність на землю (Афіни, Рим), або приватне землекористування зі збереженням державної власності (Спарта).

В Афінах появу держави нерідко називають класичною формою походження держави. Вона виникла безпосередньо із внутрішніх, класових протиріч, які розвилися в надрах родоплемінного суспільства.

У Давньому Римі процес формування класів і держави внаслідок цілої низки причин гальмувався, і перехідний до держави період розтягся на століття. В основному процес утворення держави в Давньому Римі був таким же, як і в Афінах, лише супроводжувався боротьбою плебеїв (прийшлого населення) проти патриціїв (римського родового вельможного панства). Плебеї -- особисто вільні, не пов'язані з римським родом, мали торгове і промислове багатство. Боротьбою проти патриціїв за владу вони стимулювали розкладання родоплемінного ладу і утворення держави.

У Давній Спарті поява держави була обумовлена не лише внутрішньоекономічними причинами, а й завойовницькими походами, у результаті яких завойоване населення ставало не особистими рабами завойовника, а общинними рабами (ілотами). Перевищення кількості ілотів над спартанцями і острах загрози повстання з їх боку зумовили формування держави на підґрунті специфічної форми землекористування. Тут приватна власність на землю і рабів не допускалася, земля розподілялася порівну серед общинників на правах володіння.

У давніх германців утворення держави було прискорене завоюванням значних територій Римської імперії. Родова організація не була пристосована для панування над завойованими територіями. Це призвело до розвитку прафеодального (або ранньофеодального) ладу на землі колись-то могутньої Римської імперії Прокопьев В.П. История германской государственности Х-ХУІІ вв. - Калининград, 1984,.

Шляхом виникнення прафеодальної держави із первісного ладу йшов розвиток і держав на території Європи (Ірландія), в Давній (Київській) Русі, в Азії у арабів і т.д. У Київській Русі формування ранньофеодальної державності супроводжувалося запрошенням на князювання варягів.

4.3 Зміни в у соціальному регулюванні та соціальній владі, що відбулися з переходом до державної форми організації суспільстві

5.1 Передумови виникнення права

5.2.1 Теорії виникнення права

Існують такі теорії виникнення права.

Теологічна теорія. Виходить з божественного походження права як вічного, яке виражає божу волю і вищий розум. Але вона не заперечує присутності в праві природних і людських (гуманістичних) витоків. Право - богом дане мистецтво добра і справедливості, спирається не на науку, а на віру.

Теорія природного права. Паралельно існують позитивне право, створене державою шляхом законотворення, і природне право. Якщо позитивне право виникає по волі людей, держави, то природне право - вище і незмінне. Мати природного права - сама природа людини. В людині природне право проявляється у вигляді голосу її совісті, людина пізнає природне право звертаючись до неї. (Г. Гроцій). Природне право витікає із законів природи, воно самою природою вписане в серце людини (Вольтер). Природне право виводилось також із притаманної людям вічної справедливості. Природне право людьми не створюється. В цій теорії домінує антропогенне пояснення права і причин його виникнення (якщо право породжене незмінною природою людини, то воно вічне і незмінне, поки існує людина) Кистяковский Б. А. Социальные науки и право. М., 1916..

Історична школа права. Право зароджується і розвивається історично, як мова, а не встановлюється законодавцем. Воно витікає з "національної" свідомості (Г. Гуго, Ф. Савіньї, Г. Пухта).

Нормативістська теорія. Вона виводить право з самого права. Право не підпорядковується принципу причинності і бере силу і давність з самого себе. Причин виникнення права взагалі не існувало. (Г. Кельзен).

Психологічна теорія. Ця теорія вбачає причини виникнення правотворення в психіці людей, в правових переживаннях. Право - це особливі складні емоційно - інтелектуальні психічні процеси, які здійснюються у сфері психіки індивіда. (Л. Петражицький).

Марксистська теорія. Марксистська теорія виникнення права матеріалістична. Марксизм показав, що коріння права лежить в економіці. Тому право не може бути вище економіки, воно стає ілюзорним без економічних гарантій. Разом з тим, марксизм також жорстко пов`язує генезис права з класами і класовими відносинами, бачить в праві лише волю економічно пануючого класу.

5.2.2 Необхідність існування права у суспільстві

Право виникає, як результат об`єктивної потреби суспільства, що ускладняється. Своїм регулюючим впливом воно забезпечує організованість, стабільність і правовий порядок в суспільстві. Право починає активно взаємодіяти з суспільством. В цій взаємодії основна роль належить суспільству, яке визначає зміст права, впливає на його розвиток. Тому право не може бути вище досягнутого економічного і духовного рівня даного суспільства і розвивається разом з ним Алексеев С. С. Право. Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования. - М.: Издательская группа НОРМА - ИНФРА * М. 1998. - 823 с..

Право приймає в себе все соціально цінне від звичаїв, релігії, моралі, світової культури і цивілізації. В результаті воно отримує значну самостійність відносно до суспільства і отримує можливість активно впливати на нього. За допомогою права в суспільстві забезпечується необхідний правопорядок, вирішуються соціальні конфлікти і протиріччя. Право утримує суспільство від самознищення.

Право виступає мірою суспільної і особистої свободи. В межах права, правових норм люди, їх об`єднання і організації можуть вільно діяти та здійснювати вчинки на свій розсуд.

Право не замінює інші соціальні регулятори, воно входить в єдину нормативну систему суспільства, стає регулятором найважливіших суспільних відносин Теория государства и права. Ч. 1: Теория государства / Под ред. А. Б. Венгерова. М., 1995Федоров К.Г. .

В суспільстві з антагоністичними протиріччями право є провідником волі владної олігархії. В таких умовах право втрачає гуманістичні цінності, стає деспотичним і тиранічним. В демократичному суспільстві роль права і правового регулювання зростає. Суспільство, в якому превалює право, набуває якості правового.

Висновки