Договір майнового найму
Вивчення поняття договору майнового найму, об'єкту, форм, прав, обов'язків і відповідальності сторін. Характеристика окремих видів договорів: найму земельної ділянки, оренди будівлі та транспортних засобів. Аналіз лізингових операцій, як різновиду оренди.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.10.2010 |
| Размер файла | 35,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Навчально-науковий інститут заочного та дистанційного навчання
Факультет заочного навчання цивільних осіб
КУРСОВА РОБОТА
З ЦИВІЛЬНОГО ТА СІМЕЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
на тему: «Договір майнового найму»
Київ 2010
Зміст
- Вступ
- Роділ 1. Майновий найм
- 1.1 Поняття договору майнового найму
- 1.2 Сторони і об'єкт договору. Форма і строк договору
- 1.3 Права, обов'язки та відповідальність сторін
- 1.4 Піднайм та перенайм
- Розділ 2. Окремі види договорів майнового найму
- 2.1 Прокат
- 2.2 Договір найму земельної ділянки
- 2.3 Оренда будівлі або іншої капітальної споруди
- 2.4 Оренда транспортного засобу
- 2.5 Поняття лізингу та його види
- Висновок
- Список використаної літератури
Вступ
Коло найбільш актуальних проблем цивільного права України не залишається постійним, і у подальшому може визначатися різноманітними чинниками. Усі питання цивільного права завжди актуальні.
У господарських взаєминах значне поширення мають відносини майновому найму і такі його різновиди, як оренда та прокат.
З економічної точки зору майновий найм (оренда, прокат) означає одержання майна у тимчасове користування за плату. Здаючи майно в найм, власник майна продає споживну вартість його частинами.
До майнового найму (оренди, прокату) організації чи громадяни вдаються в тих випадках, коли ту чи іншу річ купляти обтяжливо або невигідно, наприклад, у разі тимчасової потреби, або коли певна річ взагалі не може бути предметом купівлі-продажу. Здають майно в найм громадяни і організації, які тимчасово самі його не використовують. За допомогою майнового найму розширюються господарські можливості використання майна. Поряд з цим найм слугує засобом взаємодопомоги між громадянами і організаціями та сприяє упорядкуванню побуту громадян.
Історія становлення держави та прав України тісно знайома з поняттям майнового найму. І в різні історичні періоди йшла суперечка про тотожність чи подібність понять “найм ” та “оренда ”.
Законодавство України та законодавства інших країн (російське, австрійське, польське), які в різні часи діяли на українських землях, по-різному регулювали відносини найму, а це, в свою чергу, зумовило і різне використання термінів “найм ” та “оренда ”. В одних випадках їм надавали самостійне значення, в інших використовували як терміни-синоніми.
Наприклад, у Конституції Пилипа Орлика 1710 р. термін “оренда ” використовується у двох статтях, причому у різних значеннях.
У статті XVI мова йде про “оренду права збирати мита з продажі товарів на ярмарку, тобто про оренду права, а у статті XV вживається у значенні “плати з людей роксоланських на щорічну платню компанійським і сердецьким полкам та інші військові видатки, яка вважається козаками та посполитими надто обтяжливою [12].
Перший Український кодекс 1743 р. (Права, по котрим судиться Малоросійський народ), який, на жаль, не дістав офіційного затвердження, не знав поняття “оренда ”, а передачу власником в найм нерухомого та рухомого майна і речей регулював єдиним договором найму (Глава 15).
Водночас, Загальна книга законів цивільних Австрійської імперії 1811 р., яка тривалий час діяла на землях Західної України, знала два види договорів даного типу договори наймові та політні (договори оренди) і охоплювала їх єдиним поняттям “чиншові договори ”. Згідно з параграфом 1090 Книги, чиншовим називали договір, за яким хтось отримував “незужитну річ до ужитку на певний час за визначену ціну ” [8].
Коли дану на чинш річ можна було “уживати без дальшого оброблювання”, чиншовий договір називали договором найму, а коли “лише пильністю та трудами можна було мати з речі пожиток ”, то договір називали договором політним [4].
За договором найму у користування передавались рухомі речі та будинки, договір оренди опосередковував передачу у користування земельних ділянок (“ґрунтів ”), прав рибної ловлі, прав полювання тощо.
У випадку оренди користування супроводжувалось “виробництвом вартостей нових в той час як при наймі залишалось “безпродуктивне” [4].
Отже, бачимо, що в історичному аспекті поняття майнового найму було знайоме нашим предкам, але й на сьогоднішній час, майновий найм є однією із найважливіших тем в цивільному праві. Актуальність теми даної курсової роботи полягає в розкритті поняття майнового найму, його видів, класифікації та ін. Розкритті таких понять як: оренда, прокат, поняття договору оренди, тощо.
Розділ 1. Майновий найм
1.1 Поняття договору майнового найму
Договір майнового найму (оренди) - це цивільно-правовий договір, за яким наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, що зазначається в статті 759 ЦК України. Правовідносини найму виникають на підставі договору. Цей договір є консесуальним або реальним, сплатним і двостороннім. Історично договір оренди був концесуальним (ЦК УРСР), в новому ж ЦК України учасника цивільного обігу дозволено укладати як концесуальні, так і реальні договори найму.
Важливою особливістю договору майнового найму є те, що на його підставі майно переходить до наймача у користування, а не у власність, повне господарське відання чи оперативне управління, як це має місце за договором купівлі-продажу, поставки, позики тощо. Проте здійснення права користування пов'язане з необхідністю володіння майном. Тому слід визнати, що наймач набуває також право володіння набутим майном і, крім того, в силу договору наймач набуває деякі права по розпорядженню найнятим майном. Наприклад, наймач, виконуючи свій обов'язок підтримувати найняте ним майно у справному стані [15], може передавати річ у ремонт, а у випадках, передбачених законом або договором, наймач може здавати найняте майно в піднайм [10], тобто він має і право розпорядження. Проте права наймача по володінню, користуванню і розпорядженню обмежені законом і договором.
З моменту укладення договору в наймача виникає обов'язок прийняти обумовлене договором майно і вносити за користування ним плату. Отже, договір є сплатним, крім того, це двосторонній (взаємний) договір, тобто такий, що породжує права і обов'язки для кожної із сторін договору.
На відміну від ЦК УРСР, який виділяв лише окремий вид договору найму - договір побутового прокату, ЦК України спеціально врегулював п'ять видів договору найму; прокат, найм (оренда) земельних ділянок, найм (оренда) будівлі або іншої капітальної споруди, найм (оренда) транспортного засобу, лізинг.
1.2 Сторони і об'єкт договору. Форма і строк договору
Сторонами в договорі майнового найму є наймодавець і наймач (орендодавець та орендатор). Наймодавець надає майно, яке належить йому на праві власності (праві повного господарського відання чи оперативного управління), а наймач одержує майно в тимчасове сплатне користування. Наймодавцями і наймачами можуть бути як громадяни, так і організації (в тому числі іноземні) в межах їхньої правосуб'єктності.
Предметом договору можуть бути лише індивідуально визначені речі, споживна вартість яких передається поступово і які в цивільному праві називаються не споживними, а також майнові права (ст. 779 ЦК України). Це зумовлено змістом самого договору майнового найму, за яким наймач після закінчення строку договору або його припинення достроково зобов'язується повернути те саме майно в натурі. Об'єктом договору не може бути індивідуально визначене майно, вилучене або обмежене у цивільному обороті (лише суб'єктам, які мають відповідні повноваження), а також те майно, яке не може перебувати у власності того чи іншого суб'єкта права власності [13].
Новий ЦК України не містить окремих положень щодо форми договору найму. В зв'язку з цим на даний вид відносин поширюються загальні положення статей 205-210 ЦК України щодо форми правочинів.
Договір майнового найму укладається як в усній, так і в письмовій формі. Письмова форма застосовується до договору найму між юридичними особами; між фізичною та юридичною особою; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 ЦК України; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма (ст. 208 ЦК України).
Строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством (ст.763 ЦК України).
Відповідно до статті 763 ЦК України договір майнового найму може бути укладений без зазначення строку. В такому разі він вважається укладеним на невизначений строк і кожна із сторін вправі відмовитись від договору в будь-який час, попередивши про це в письмовій формі другу сторону за три місяці. У разі продовження користування майном після закінчення строку договору наймач при відсутності заперечень з боку наймодавця може користуватись майном і далі. Така мовчазна згода наймодавця на продовження строку користування майном вважається поновленням договору на невизначений строк і кожна із сторін вправі у будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці (ст.763 п. 2 ЦК України).
1.3 Права, обов'язки та відповідальність сторін
Основним обов'язком наймодавця є своєчасне надання наймачеві майна у стані, що відповідає умовам договору і призначенню майна (ст.767, 765 ЦК України). Незалежно від того, чи є договір найму реальним або консесуальним, наймодавець зобов'язаний передати річ наймачеві у стані та у комплекті, що відповідають умовам договору найму та призначенню речі (ч. 1 ст. 767 ЦК України) У разі порушення наймодавцем цього обов'язку Цивільний кодекс України передбачає право наймача витребувати від нього майно і вимагати відшкодування збитків, завданих затримкою виконання або із свого боку відмовитись від договору і стягнути збитки, завдані його невиконанням (ст. 766).
Наймодавець несе відповідальність за недоліки наданого майна, як за неналежне виконання зобов'язання (ст.768 ЦК України). Під недоліками розуміють такі вади майна, які чинять перешкоду нормальній його експлуатації чи використанню. Однак у силу п. 2 статті 767 ЦК України наймодавець не відповідає за недоліки майна, які були ним застережені при укладенні договору незалежно від їх характеру. Так, здавання в найм будинку, який підлягає капітальному ремонту, вважається правомірним, якщо наймодавець обумовив дефекти будівлі. Стаття 776 ЦК України визначає обов'язки сторін по капітальному і поточному ремонту найнятого майна. За загальним правилом, якщо інше не передбачено законом чи договором, проводити капітальний ремонт це обов'язок наймодавця, а поточний обов'язок наймача. Проте капітальний ремонт може бути здійснений наймачем у випадках, коли наймодавець не робить його, а також коли капітальний ремонт зумовлений невідкладною необхідністю. Наймач, зробивши капітальний ремонт, вправі стягнути з наймодавця вартість ремонту чи зарахувати її в рахунок найомної плати. Крім того, наймач може вимагати дострокового розірвання договору і стягнути збитки, завдані його невиконанням [16]. Оскільки договір майнового найму є сплатним, наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування майном [7]. Плата, визначена при укладенні договору, може бути зменшена в ході виконання договору.
Якщо інше не передбачено договором, плата за користування майном вноситься щомісячно (п.5 ст. 765 ЦК України). Наймач вправі вимагати відповідного зменшення найомної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування найнятим майном істотно зменшилася [6]. Наймач зобов'язаний користуватися майном відповідно до договору і призначення майна, підтримувати найняте майно у справному стані, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, якщо за законом або за договором ці обов'язки покладаються на наймача.
Порушення наймачем зазначених обов'язків дає право наймодавцеві вимагати дострокового розірвання договору [5]. З припиненням договору наймач зобов'язаний повернути майно у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Цей обов'язок наймача зазначений у пункті 1 статті 785 ЦК України, а також випливає із суті самого договору, за яким майно передається у тимчасове користування. В разі погіршення найнятого майна наймач повинен відшкодувати наймодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення майна сталося не з його вини (ст. 779). Ризик випадкової загибелі чи зіпсування найнятого майна несе наймодавець як його власник, проте. Згідно ст. 772 ЦК України, наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Інколи наймач робить поліпшення найнятого майна. Питання про долю поліпшення вирішується залежно від того, з дозволу чи без дозволу наймодавця проведено поліпшення, а також від того, можливо чи неможливо відокремити поліпшення без шкоди для майна. У разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення майна наймач має право на відшкодування зроблених необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або договором. За відсутності такого дозволу зроблені наймачем поліпшення, якщо їх можна відокремити без шкоди для майна і якщо наймодавець не погодиться відшкодувати вартість їх можуть бути вилучені наймачем. Поліпшення, які зроблені наймачем без дозволу наймодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягають (ст.778 ЦК України).
1.4 Піднайом та перенайом
Однією з форм використання найнятого майна є піднайм. Здавання майна в піднайм дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором [20]. Піднайом оформляється договором, за яким наймач передає піднаймачеві все або частину майна в тимчасове користування за плату. З укладенням договору піднайму породжуються дві самостійні групи договірних зобов'язань, а саме: між наймодавцем і наймачем та між наймачем і піднаймачем. Самостійність цих зобов'язань означає, що у піднаймача виникають права і обов'язки щодо первісного наймодавця. Перед наймодавцем залишається зобов'язаним тільки наймач, а у піднаймача виникають права і обов'язки лише щодо наймача. З припиненням договору найму припиняє свою дію і договір піднайму, незалежно від того, чи закінчився строк його дії, чи ні.
Від піднайму слід відрізняти перенайом, за яким наймач передає всі права і обов'язки за договором найму іншій особі, яка замінює в договорі наймача. Перенайом може мати місце лише за згодою наймодавця, бо це слід розглядати як переведення боргу [17].
З метою забезпечення стабільності дії договору статтею 770 ЦК України встановлено, що у разі переходу права власності на здане в найм майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника. Договір найму зберігає чинність і у разі переходу майна від однієї державної організації (наймодавця) до іншої. Сторони також можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.
Розділ 2. Окремі види договорів майнового найму
2.1 Прокат
Прокат регулюється статтями 787-791 ЦК України, а окремі його види регламентуються додатково Типовими договорами і Правилами побутового прокату.
Прокат являє собою різновид майнового найму, тому ряд норм ЦК про майновий найом поширюється і на прокат [2]. Договір прокату є договором приєднання та публічним договором (ст. 787 ЦК України)
Предметом прокату можуть бути лише індивідуально визначені і неспоживчі речі. Діючий Кодекс не має якихось обмежень щодо кола наймачів, проте найчастіше саме фізичні особи беруть речі в прокат, так само і займатися діяльністю з передачі речей в найм дозволяється будь-яким суб'єктам підприємницької діяльності [17]. Залежно від предмета прокату не всі громадяни можуть виступати наймачами. Так, для одержання напрокат мотоцикла, моторного човна, катера необхідно, крім паспорта, мати посвідчення на право керування. На підставі договору прокату речі передаються для задоволення потреб наймача. Тому цілком логічним є правило, що здача в піднайм майна, одержаного за договором побутового прокату, не допускається [14].
Договір прокату укладається в усній формі, але при цьому, як правило, організація прокату видає письмовий документ, наприклад, квитанцію.
У місцях масового відпочинку предмети прокату видаються в погодинне користування після пред'явлення громадянином-наймачем паспорта (іншого документа) або під грошовий завдаток.
Письмова форма обов'язкова у випадках, коли цього вимагають типові договори прокату [6].
Для відносин прокату характерним є те, що при укладенні договору організація зобов'язана в присутності наймача перевірити справність майна, що здається в найм, і ознайомити його з правилами технічної експлуатації складних предметів. Цим самим посилюються гарантії наймача щодо передачі йому речі належної якості і надійного використання її [18].
До договору прокату договору не застосовуються загальні строки договору майнового найму [17]. Сторони, визначаючи строки договору прокату, керуються відповідними типовими договорами і Правилами побутового прокату.
На відміну від звичайного договору майнового найму, наймач за договором прокату вправі без пояснення причин у будь-який час розірвати договір і повернути майно наймодавцю (ст. 778 ЦК України). Дострокове розірвання договору за ініціативою наймодавця можливе в судовому порядку, якщо наймач:
1) користується майном не за його призначенням;
2) навмисно або з необережності погіршує стан майна;
3) не вніс найомної плати протягом місяця з дня закінчення строку платежу.
Наймодавець зобов'язаний за свій рахунок проводити як капітальний, так і поточний ремонт предмета прокату. В разі виходу з ладу предмета прокату на наймодавця покладається обов'язок у триденний строк усунути пошкодження або замінити його однорідним справним предметом. За час знаходження предмета прокату в ремонті плата за прокат не стягується. Якщо несправність викликана порушенням правил експлуатації предмета прокату, наймач сплачує вартість ремонту і транспортування.
Після закінчення строку договору наймач повинен повернути майно справним. Якщо воно буде пошкоджене, то наймач зобов'язаний відшкодувати наймодавцеві вартість ремонту або сплатити збитки, завдані псуванням майна.
2.2 Договір найму земельної ділянки
За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Ст. 792 ЦК України регламентує, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Договір оренди земельної ділянки обов'язково укладається в письмовій формі. Він має містити лише ті умови, які не суперечать законам України. Чинне законодавство передбачає перелік істотних умов договору оренди земельної ділянки, визначених у ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме:
1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
2) строк дії договору оренди;
3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
4) умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
5) умови збереження стану об'єкта оренди;
6) умови і строки передачі земельної ділянки орендодавцеві;
7) існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
8) визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
9) відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Постановою Кабінету Міністрів України ви 3 березня 2004 р. затверджена форма Типового договору оренди землі. Така форма договору є обов'язковою, однак зміст договору оренди земельної ділянки може бути конкретизований у кожному конкретному випадку за домовленістю сторін.
Стаття 14 закону України «Про оренду землі» передбачає перелік істотних умов договору, до яких включає:
· об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
· термін договору оренди;
· орендну плату (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду);
· цільове призначення, умови використання і збереження якості;
· умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
· існуючі обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки;
· сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
· відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі ст. 18 цього Закону, яка встановлює, що укладений договір земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
У статті 792 ЦК вказується на платність договору оренди земельної ділянки. За договором оренди земельної ділянки на орендаря покладається обов'язок сплачувати орендодавцю орендну плату у розмірах, формах та в строки визначені законодавством або договором. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 р. в редакції Закону України від 19 березня 1996 р. орендна плата є однією із форм плати за землю, що справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Розмір орендної плати за земельну ділянку визначається за згодою сторін у договорі оренди за певними винятками. Так, відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про плату за землю» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем і орендарем. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди земельної ділянки недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
Договір оренди земельної ділянки є строковим договором. Згідно зі ст. 19 Закону «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. У земельному праві договори оренди земельних ділянок поділяють на короткострокові (не більше 5 років) і довгострокові (не більше 50 років).
При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь, які розташовані в межах гірничого відводу, наданого для розробки родовища нафти або газу, строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням строків початку будівництва свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, на орендованій ділянці або на її частині [17].
2.3 Оренда будівлі або іншої капітальної споруди
Виділення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, як окремого різновиду найму проведено в ЦК за критерієм особливостей предмета. Даний договір обов'язково укладається в письмовому вигляді(на відміну від прокату) і, якщо строком більше ніж на 1 рік, то засвідчується нотаріально (ст. 793 ЦК України) і підлягає державній реєстрації.
До об'єктів таких договорів не слід зараховувати незакінчені будівництва та некапітальні споруди (кіоски, вагончики).
Важливо те що плата за оренду будівлі або іншої капітальної споруди складається з плати за саму споруду та за земельну ділянку, на якій вона знаходиться [17].
2.4 Оренда транспортного засобу
Цей договір має ряд особливостей та відмінностей від попередніх. Предметом такого договору ст. 798 ЦК України називає повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби. До особливостей належить можливість передання майна разом з екіпажем, який його обслуговує, при чому закон покладає оплату роботи екіпажу на наймодавця. Договір оренди транспортного засобу підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. На наймача покладені обов'язки по обслуговуванню (некапітальному) транспортного засобу та покривати витрати, пов'язані з використанням (наприклад податки, мийка, збори та ін. платежі). Цікавим моментом в новому ЦК є обов'язок наймодавця застрахувати транспортний засіб, який дає в найм.
Наймодавцем транспортного засобу можуть бути будь-який його власник або особа, уповноважена передавати транспортний засіб у найм
Слід, однак, відрізняти прокат, наприклад, велосипеда від оренди автобуса, оскільки закон вказує на самохідні транспортні засоби. Не буде й орендою прокат водяного скутера на короткий час, не зважаючи на те, що скутер відноситься до самохідного транспортного засобу. Це звертає нашу увагу на існування винятків [17].
2.5 Поняття лізингу та його види
Лізинг (від англійського lease - оренда) як одна з прогресивних форм забезпечення товаровиробників засобами виробництва є порівняно новим видом зобов'язань для нашої господарської системи. Як різновид оренди лізингові операції почали інтенсивно розвиватися в ряді країн (США, Японія, країни Західної Європи) в період після другої світової війни і сьогодні стали невід'ємною частиною економіки в більшості промислово розвинених країн та багатьох країнах, що розвиваються.
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізиногоодержувачі) у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених умов на певний строк і за встановлену плату ст. 806 ЦК.
Оперативний лізинг - це господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії лізингової угоди. Основні фонди, передані в оперативний лізинг, залишаються у складі основних фондів орендодавця.
Оперативному лізингу притаманні такі ознаки:
· об'єкт оперативного лізингу лізингова компанія, як правило, придбаває заздалегідь, ще не знаючи конкретного лізингоодержувача, тому такі лізингові компанії повинні добре орієнтуватися на ринку інвестиційних товарів, знати його кон'юнктуру;
· лізингодавець не відшкодовує всі свої витрати за рахунок лізингових платежів від одного лізингоодержувача, отже , лізингова компанія повинна вивчати і ринок товарів вторинного вжитку;
· лізинговий контракт укладається на строк 2-5 років, який є значно коротшим ніж строк амортизації обладнання;
· обов'язки з утримання та обслуговування майна, а також усі ризики покладаються на лізингодавця;
· ставка лізингових платежів звичайно вища, ніж за договором фінансового лізингу; це пояснюється не повною окупністю витрат лізингодавця та його бажанням уникнути ризиків, які є більш ніж при фінансовому лізингу(ризик не знайти орендаря на весь обсяг обладнання, ризик поломки об'єкта угоди тощо) [17].
Оскільки при оперативному лізингу орендодавець не може амортизувати всі витрати за рахунок надходжень від одного орендаря, в літературі цей вид лізингу називають ще лізингом з неповною окупністю [7].
Фінансовий лізинг (лізинг повною окупністю) - це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем на замовлення орендаря основних фондів із подальшою їх передачею у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою передачею права власності на такі основні фонди орендареві.
Фінансовий лізинг є різновидом фінансового кредиту, тому іноді він ще має назву інвестиційного лізингу. Витрати орендодавця на купівлю об'єктів фінансового лізингу не включаються до складу валових витрат або до складу основних фондів такого орендодавця.
Основні фонди, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу основних фондів орендаря.
Ознаки фінансового лізингу:
· строк, на який передається майно в тимчасове користування наближається за тривалістю до строку експлуатації та амортизації всієї або більшої частини вартості майна;
· протягом строку договору лізингодавець за рахунок лізингових платежів повертає собі вартість майна і отримує прибуток від лізингової угоди;
· у лізингових відносинах, як правило, боре участь третя сторона - виробник або постачальник;
· не передбачається ніякого обслуговування об'єкту лізингу з боку лізингодавця, технічне обслуговування, страхування тощо покладаються на лізингоодержувача;
як правило, після закінчення строку договору право власності на об'єкт лізингу переходить до лізингоодержувача [17].
В операціях фінансового лізингу на початкових стадіях беруть участь три суб'єкти:
- виробник або продавець устаткування, який, уклавши угоду купівлі-продажу або поставки, втрачає право власності (право повного господарського відання) на зазначене устаткування;
- орендодавець (лізингова компанія), який укладає договір купівлі-продажу (поставки) з виробником і стає власником устаткування;
- орендар, який отримує майно у володіння та користування і здійснює орендні платежі.
Певний інтерес з точки зору перспектив застосування в господарській практиці України становить так званий зворотний лізинг (lease back) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації (лізинговій компанії) з одночасним зворотним отриманням цих основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.
Видом лізингу, здатним задовольнити як підприємства-орендарів, так і лізингові компанії, уявляється компенсаційний лізинг. При цьому виді лізингу орендар поставляє орендодавцеві частину продукції, що виробляється на орендованому устаткуванні. Заміна орендних платежів у грошовій формі розрахунками виробленою продукцією особливо приваблива при міжнародному лізингу для товаровиробників, що не мають валютних коштів для розрахунків з іноземним орендодавцем або для придбання обладнання у інофірми-виробника. Та й для орендодавців України іноді вигідніше отримувати орендну плату готовою продукцією (товарами). До речі законодавство України про оренду, а саме, Закон України від 14.03.1995 р. "Про оренду державного та комунального майна" таку форму розрахунку допускає.
Висновок
В даній курсовій роботі, ми розглянули таке питання як майновий найм, розкрили поняття такі як: оренда, прокат, поняття договору оренди, тощо. Розкривши суть цих питань і давши визначення окремим поняттям можна зробити висновки про підстави та умови укладання договорів майнового найму, оренди, прокату, вирішення відповідних до них питань, а також про значення законності майнового найму для економіки України і суспільства в цілому.
Слід зазначити, що найм за своїм характером може бути пов'язаний як із застосуванням норм цивільного законодавства (правильним чи неправильним), так і з встановленням деяких нових умов, ще не урегульованих нормами цивільного права, наприклад у процесі укладання майнового договору. Таким чином, можна сказати, що на підставі майнового найму майно переходить до наймача у користування, а не у власність, повне господарське відання чи оперативне управління, як це має місце за договором купівлі-продажу, поставки, позики тощо. Проте здійснення права користування пов'язане з необхідністю володіння майном. Тому слід визнати, що наймач набуває також право володіння набутим майном і, крім того, в силу договору наймач набуває деякі права по розпорядженню найнятим майном.
Отже, за результатами нашої курсової можна зробити такі висновки:
- майновий найм займає особливе місце в нашому житті. Це один з класичних цивільно-правових інститутів, що має багатовікову історію.
- інститут майнового найму перебуває у постійному розвитку. Вдосконалюються правові норми, що регулюють питання майнового найму.
Таким чином, можна зробити висновок, що майновий найм на сьогоднішній час, є однією із найактуальніших тем в цивільному праві. Саме зараз, з формуванням і становленням нової правової системи, розвитком цивільного законодавства в цілому, і інституту приватної власності. Зокрема, ми маємо можливість спостерігати за підвищенням правової свідомості громадян України, вдосконаленням правовідносин між особами, які ґрунтуються на принципах рівноправ'я та законності.
Все вищесказане наштовхує на думку про особливо важливу роль законодавства в регулюванні орендних відносин. Як бачимо Цивільний Кодекс 2004 у досить повному обсязі охопив оренду та всі її види. Для України, як країни, що стоїть на шляху розвитку, на шляху вступу до ЄС інститут оренди займає далеко не останнє місце.
Список використаної літератури
1. Алексеев С. С. Общая теория права: Курс в 2-х т. (Т-1) М.: Юрид. лит., 1981-1982. 360с.; 360с.
2. Вишневский А. А., Цивільне право. - М., 1995. - 300 с.
3. Гражданское право Украини: підручник \ За ред. Н.Б.Болотіної, Г.І.Чанишевої. 2-ге вид. К.:Т-во “Знання”, КОО, 2001. - 564 с.
4. Дністрянський С. (переклад) Цивільне право - Відень, 1919 - Т.1. - 1063 с.
5. Загальна теорія держави і права: Підручник /Т Цвіка М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л. - К: 2002 - 432 с.
6. Майновий найм: підручник/ За редакцією В.В.Копєйчикова.-К.:Юрінком, 1997
7. Маслов С. О некоторых особенностях лизинговых операций//Бизнес.-Документы, комментарии, консультации.-1998.-№38(297). - с.44-47.
8. Огоновський О. Система австрійського права приватного. Видав Д.Петро Стебельський. Львів, НТШ, 1997.
9. Оренда та прокат: підручник/ За редакцією В.В.Копєйчикова.-К.:Юрінком, 1997
10. Основи теорії цивільного права: Навчальний посібник/ А.А.Нечитайленко - Харків, 1998.
11. Основи цивільного права: підручник/ За редакцією В.В.Копєйчикова.-К.:Юрінком,1997
12. Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика 1710 р. К.: Веселка, 1994.
13. Правознавство: підручник /за ред. Настюка М. Львів: Світ, 1995.
14. Правознавство: підручник /за ред. Настюка М. Львів: Світ, 1995. м
15. Прокопенко В.І., Т.П.У.: Підручник. Х.: Фірма “Консул”, 1998. 480 с.
16. Рабінович П. М.: Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.-- К.: Атіка.-- 2001.-- 176 с.
17. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О.В. Дзера (керівник авт.. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін..; За ред.. О.В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002.
18. Цивільне право Уктаїни: навч. посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. А.О. Підопригора, Д.В. Боборова та ін. - К.: Вентурі., 1997р. - 544с.
19. Цивільний кодекс України: Офіц. текст: Прийнятий Верхов. Радою України 16 січ. 2003 р.: Наберає чинності з 1 січ. 2004р. - К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2003. - 432 с.
20. Щербіна В.С. Господарське право України: Навч. посібник. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2002.- 392с.
Подобные документы
Історичні аспекти виникнення договору майнового найму. Регулювання орендних відносин у вітчизняному законодавстві України. Зміст договору майнового найму, правові наслідки порушення. Договір оренди, лізингу, позички як види договору майнового найму.
курсовая работа [40,2 K], добавлен 10.03.2011Загальна характеристика договору найму (оренди) жилих приміщень. Договір найму житла. Договір найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності. Сторони у договорі найму житла. Обов'язки сторін договору найму житла.
курсовая работа [26,2 K], добавлен 02.05.2006Дослідження відносин майнового найму, зокрема таких його різновидів, як оренда і прокат. Особливості укладання договору найму (сторони, права та обов'язки сторін), підстави та порядок його припинення. Житлове приміщення, як самостійний предмет договору.
курсовая работа [50,2 K], добавлен 12.03.2011Поняття та істотні умови договору оренди житла з викупом. Права наймача житла. Обов'язки сторін за договором. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору. Рекомендації по усуненню недоліків в законодавстві щодо найму житлових приміщень.
курсовая работа [47,5 K], добавлен 01.10.2014Становлення та розвиток житлового законодавства в Україні. Правове регулювання житлових відносин. Поняття та юридична характеристика договору оренди житла. Вивчення особливостей складення та розірвання договору. Дефініція договору найму житла з викупом.
курсовая работа [45,9 K], добавлен 04.01.2014Поняття та об’єкти оренди земель. Правове регулювання оренди землі в України. Виникнення та припинення цивільних прав та обов’язків суб’єктів оренди земельної ділянки (орендодавця та орендаря). Зміст даного договору, його правова та суспільна значущість.
курсовая работа [45,2 K], добавлен 02.06.2014Розгляд договору оренди транспортних засобів, будівель і споруд, підприємств. Поняття, загальні положення і характеристика їх. Особливості складання договору прокату, найму житлового приміщення та лізингу. Формування правової бази для їхнього регулювання.
реферат [28,7 K], добавлен 26.04.2011Форма, зміст та предмет договору житлового найму як засобу реалізації права громадян на житло. Сторони договору (фізичні та юридичні особи). Права та обов’язки наймача жилого приміщення. Особливості зміни та розірвання договору найму житлового приміщення.
курсовая работа [83,5 K], добавлен 26.12.2011Значення та законодавче регулювання договору міни. Сторони договору найму (оренди) земельної ділянки. Особливості користування гуртожитками та службовими житловими приміщеннями, відповідальність за договором складського зберігання, платіжні доручення.
контрольная работа [50,2 K], добавлен 22.07.2010Поняття оренди і майнового найму. Завдання Фонду державного майна України. Функції Фонду державного майна України. Речові права на нерухоме майно за законодавством України. Функції Фонду у сфері приватизації, оренди та концесії державного майна.
реферат [23,7 K], добавлен 08.02.2011
