Кримiналiстичне дослідження людини за ознаками зовнішності (габітологія)

Кримiналiстичне дослідження людини за ознаками зовнішності (габітологія)

1. Поняття габітології та її значення при розслідуванні злочинів

Бувають випадки, коли викрити особу, як вчинила злочин, допомагає її зовнішній вигляд, що запам'ятався очевидцями. Окрім того за допомогою зовнішнього вигляду, як одного з невід'ємних елементів особистості, можна так само впізнати труп або встановити особистість людини, що за якимись причинами не може або не бажає повідомити дані про себе.

Криміналістичне вчення про науково-технічні засоби і методи збирання та використання даних про зовнішній вигляд людини одержало назву «габітологія» (від злиття двох латинських слів: «габітус» - зовнішність і «логос» - наука). Рідше користуються терміном «габітоскопія» («скопео» - розглядаю).

Габітологія вивчає:

- поняття й структуру зовнішнього вигляду людини, як систему утворюючих його елементів і ознак;

- закономірності відображення зовнішнього вигляду людини;

- систему й характеристики відображень і можливості їхнього використання в криміналістичній практиці;

- систему науково-технічних засобів і методів збирання даних про зовнішній вигляд людини;

- методику криміналістичної портретної експертизи.

Науковими передумовами використання даних про зовнішність у криміналістичній практиці для розшуку й установлення особистості є властивості зовнішності людини. Головними із цих властивостей, що мають криміналістичне значення й створюють передумови для криміналістичної ідентифікації, є індивідуальність, відносна стійкість і відображаємість (рефлекторність), тобто здатність людської зовнішності залишати сліди-відображення.

Індивідуальність зовнішності кожної людини, відмінність її від інших осіб визначається складністю й величезною кількістю ознак, що описують зовнішність. Приблизно по стільки ж варіантів і для осіб кавказького типу зовнішності, среднеазаитского, монголоїдного й т.д. Саме ця дуже велика кількість ознак і забезпечує принципову можливість виділення кожної людини по її зовнішності з маси інших, її ідентифікацію.

Стійкість зовнішнього вигляду людини обумовлює можливість установлення його особистості, незважаючи на зміни в часі. Як і будь-який об'єкт матеріального світу зовнішність людини змінюється з часом. Але мінливість зовнішнього вигляду не перешкоджає ототожненню людини за ознаками зовнішності, оскільки відомі закономірності цих змін. Так, вважається що ідентифікаційний період для портретної експертизи може становити до 60 років.

Відображаємість (рефлекторність) - властивість відбватися в різних слідах-відображеннях - у свідомості інших людей, на знімках, малюнках, в описах тощо. Ця властивість забезпечує можливість збирати й накопичувати дані про зовнішній вигляд, вивчати їх, використовувати в різних умовах роботи органів внутрішніх справ.

2. Класифікація ознак зовнішності людини, джерела інформації про зовнішність

Структура зовнішнього вигляду людини складна й містить у собі систему елементів - частин, деталей зовнішнього вигляду, які можуть бути цілком виразно виділені при візуальному вивченні. Криміналістично значущими елементами є помітні деталі зовнішньої будови органів і областей голови, особи, тіла, кінцівок людини, предметів одягу й носильних речей, наочні функціональні прояви людини, загальфізичні дані (стать, вік та ін.).

Елементи зовнішності розділяють на власні та супутні.

До власних елементів (ознак) зовнішності відносяться наступні.

1. Загальнофізичні ознаки - це ті, які характеризують фізичний тип людини (стать, вік, зріст, антропологічну належність).

2. Анатомічні ознаки - це елементи зовнішньої будови тіла людини, виділювані при спостереженні: фігура в цілому; голова (у тому числі потилиця, тім'яна частина, волосяний покрив, шия, плечі, іноді ключиці, спина, тазостегнова область, руки (у тому числі кисті, пальці, нігті), ноги (у тому числі гомілки, стопи). Найбільше докладно в криміналістиці розроблена система елементів обличчя, що пояснюється їхньою високою інформативністю, наочністю й, отже, більшим значенням у розшуку й установленні особистості. До анатомічних елементів зовнішнього вигляду людини варто віднести шкіру на ділянках тіла, відкритих для спостереження у звичайних умовах, - на обличчі, шиї, кистях рук, ногах, а також розташовані на шкірному покриві волосся, плями, різні сліди травм і операцій, складки, ямки, зморшки, бородавки, татуювання й ін.

3. Функціональні (динамічні) ознаки - це особливості функцій життєдіяльності людини (загальна манера тримати себе, поза, статура, хода, міміка, жестикуляція, побутові звички, спеціальні навички) і проявляються в динамиці

До супутніх елементів відносяться ознаки одягу та інших носильних речей, тобто особливості предметів, які є на людині і які сприймаються спостерігачем, різні побутові речі, прикраси, значки, компенсувальні предмети (окуляри, милиці, слухові апарати і т.інш.). Супутні елементи є складовими частинами зовнішнього вигляду людини майже у всіх ситуаціях криміналістичної практики, що й визначає необхідність розглядати їх при аналізі зовнішнього вигляду людини.

Ознаки зовнішності, в залежності від їх ролі в опису зовнішності та співвідношення один з одним, прийнято розподіляти на загальні та окремі. Наприклад, обличчя у цілому є загальним елементом у відношенні його частин (окремих елементів - очей, носа і т.д.), але у відношенні голови в цілому саме обличчя є окремим елементом. Це ділення умовне і у кожному конкретному випадку встановлюється спеціально, але завдяки такому діленню є можливість виділити окрему групу людей, у яких є спільні ознаки зовнішності, що допомагає звузити коло розшукуваних осіб (наприклад, віднести підозрюваних до групи осіб з кавказьким типом зовнішності або до «циган»).

Важливе значення серед анатомічних і функціональних ознак складають аномалії, тобто відхилення від нормальної будови, які рідко зустрічаються. Такі ознаки виділені до спеціальої групи особливих прикмет. Особливі прикмети, які знаходяться на видимих частинах тіла й тим самим як би «впадають в очі», одержали назву «яскравих прикмет». Так, родимка на попереку або татуювання на животі відносяться до «особливих прикмет», але така ж родимка на обличчі або татуювання на тильній стороні долоні будуть уже вважатися «яскравими прикметами». Ідентифікаційна значущість ознаки тим вище, чим рідше зустрічається ознака. Найбільшою інформативністю володіють особливі, а тим більш « яскраві» прикмети.

У практичній діяльності використовується не сама зовнішність людини, а її відображення, що виникло внаслідок взаємодії з об'єктами матеріального світу, які існують у об'єктивній і суб'єктивній формах.

Об'єктивна форма відображення передбачає отримання слідів-відображень зовнішності на різноманітних матеріалах (фотоматерiалах, магнітних та оптичних носіях інформації, різних копірувальних матеріалах, і т.д.). Такі сліди-відображення отримали назву «об'єктивні відображення зовнішності». До них належать фотографічні, кінематографічні, відеографічні і термографічні зображення, телезображення, оцифровані зображення на магнітних і оптичних носіях, рентгенівські знімки, флюорограми, посмертні маски і зліпки з частин тіла загиблих, зображення на копірувальних матеріалах і т.д., а також одержані за допомогою технічних засобів репродукції перелічених відображень.

Суб'єктивна форма відображення зовнішності людини має місце при психічній взаємодії, коли зовнішність людини, як об'єктивне явище, відображається у свідомості іншої людини (спостерігача) у вигляді ідеального відображення, уявленого образу-сліду пам'яті.

Слід пам'яті неможливо виявити безпосереднім спостереженням, а також за допомогою сучасних технічних засобів, виготувати копію або безпосередньо відділити від матеріального носія. Ступінь адекватності його до відображеного об'єкта визначається сукупністю об'єктивних факторів, які залежать від умов спостереження (відстані до об'єкта спостереження, освітленості, погодних умов, тривалості процесу спостереження й т.д.) і суб'єктивних факторів, які залежать від суб'єкта спостереження (потерпілого, свідка і т.д.), тобто від його психофізіологічного стану, віку, професії та ін.

Матеріально фіксованими відображеннями уявного образу є описи зовнішності чи суб'єктивні портрети, тобто зображення обличчя, фігури людини, виготовлені у відповідності до уявлень про його зовнішність у вигляді мальованого, композиційного чи комбінованого портретного відображення зовнішності. До числа суб'єктивних відображень зовнішності відноситься графічна реконструкція обличчя по черепу, а також пластична реконструкція обличчя по черепу по методу М.М. Герасимова.

Використання даних про зовнішність у діяльності правоохоронних органів полягає у здійсненні комплексу заходів щодо збирання, вивчення і застосування відомостей про прикмети елементів зовнішності у пошуку осіб чи встановленні особистості невідомих. Збирання даних про зовнішність розпочинається з пошуку і встановлення джерел інформації про зовнішність людини.

Джерела інформації це матеріальні об'єкти, причино пов'язані з обставинами події злочину. За видом і рівнем організації вони поділяються на речові і особисті.

Речові джерела інформації - це матеріальні об'єкти, у яких зафіксовані (відображені) відомості про зовнішність людини. До них відносяться: фотографії, кінострічки, відеозапис, запис на магнітних та оптичних носіях, зображення на телеекрані або моніторі, рентгенівські знімки, зображення, отримані в інфрачервоних променях (термографії) посмертні маски і зліпки, а також різні документи, які мають інформацію про зовнішність (історії хвороби, медичні картки, санаторно-курортні книжки, матеріали військкоматів, спортивних організацій, відділів кадрів і т.д.).

Особисті джерела інформації про зовнішність - це люди, які, взаємодіючи з матеріальним оточенням і учасниками події злочину, відображають їх у вигляді суб'єктивних уявних образів, що називаються ідеальними слідами або «слідами пам'яті».

Збирання інформації про прикмети зовнішності проводиться у ході оперативно-пошукових заходів і слідчих дій, а також у процесі повсякденної роботи співпрацівників міліції на обслуговуваній ними території. Інформація про зовнішність може бути отримана у ході опитування при проведенні оперативно-розшукових заходів (ст. 103 КПК) очевидців злочину; велику допомогу надає використання криміналістичних обліків, що мають відомості про осіб, які становлять оперативний інтерес, про зниклих з місць подій невідомих осіб, про пропалих без вісті та нерозпізнані трупи. Із слідчих дій, у процесі яких проходить збирання даних про зовнішність і виявлення джерел такої інформації, найбільш поширеним є допит (ст. 107, 143, 147, 166-171 КПК).

Під час обшуку чи виїмки (ст. 177, 178 КПК) дані про зовнішність осіб, які цікавлять слідство, можуть бути отримані при перегляді сімейних фотоальбомів, конвертів з листами, документів, що засвідчують про особу. Інтерес представляють групові знімки, на яких злочинець може бути занятий із своїми спільниками. Аматорські (любительські) знімки відрізняються невисокою якістю, але якщо відсутня інша інформація про зовнішній вигляд розшукуваного, то ці знімки повинні бути прилучені до справи.

3. Методи фіксації зовнішності людини

Збирання інформації про зовнішність людини супроводжується її фіксацією, яка проводиться різними методами: за допомогою опису, кіно-, фото-, відеозйомки; запису зображення на магнітні чи оптичні носії; виготовлення знімків, масок, пластичних реконструкцій чи суб'єктивних портретів. Залежно від методу фіксації можуть бути отримані об'єктивні або суб'єктивні відображення зовнішнього вигляду людини.

Об'єктивні відображення зовнішності людини можуть бути отримані, коли слід-відображення утворюється тільки внаслідок дії природно-фізичних законів (законів фізичної оптики, електричних і хімічних процесів і т.д., або внаслідок безпосереднього контакту тіла людини зі слідосприймаючей поверхнею). До об'єктивних відображень зовнішності належать наступні.

Впізнавальна (сігналетична) фотозйомка застосовується при фіксації прикмет зовнішності осіб, які належать до регістрації, взяття на облік, пред'явленні для розпізнання і т.д. Правила сигналетичної зйомки:

- положення голови фотографованого повинно бути строго визначеним;

- сігналетична зйомка живих осіб обов'язково передбачає фотографування людини у двох позиціях: анфас і правий профіль (до грудей);

- при зйомці трупа обов'язково вимагається фіксація лівого і правого профілів обличчя. Крім того, необхідно провести двi зйомки у 3/4 оберта голови трупа зліва і справа;

- усі знімки повинні бути виконані в одному масштабі і в 1/7 натуральної величини;

- при сігналеcтичній зйомці не повинно бути перекручення прикмет зовнішності, тому використовується два джерела стандартного освітлення: основний і додатковий - для підсвічування;

- основна вимога до обробки негатива і позитива: як найбільш чітке і контрастне відображення усіх елементів зовнішності, тушування при цьому неприпустимо.

Відеозйомка (відеозапис) - засіб фіксації доказової інформації у кримінальному судочинстві, який робиться за допомогою зйомки на аналогову чи цифрову выдеокамеру, що отримав своє нормативне закріплення у ст. 85-2 КПК України.

Рентгенографія також може використовуватись як метод матеріальної фіксації прикмет зовнішності. Рентгенографічні знімки (частіше за все голови) відображають сілуетні зображення елементів обличчя. Іноді на знімках можна виявити дефекти кісток, тісно взаємопов'язані із зовнішнім виглядом відповідних елементів тіла (наприклад, викривлення кісток кисті руки і т.д.).

Посмертні маски голови, або зліпки частин тіла, що являють собою спосіб фіксації невідомих померлих, загиблих, вбитих. Вони істотно поширюють ідентифікаційну інформацію про невідоме, фіксовану в описах і на фотознімках.

Суб'єктивні відображення зовнішності людини є результатом матеріалізації слідів-пам'яті, що перебувають у свідомості очевидців злочину. У ході бесіди або при допиті, згадуючи ознаки зовнішності злочинця, свідок або потерпілий, допомагає фахівцеві створити словесний опис або виготовити портрет злочинця. Однак, варто зазначити що відображення зовнішності у такий спосіб істотно залежать від особи спостерігача, тобто важливу роль при їхньому виготовленні грає фактор суб'єктивізму.

Словесний портрет - це криміналістичний метод фіксації прикмет зовнішності людини з використанням спеціальної термінології, здійснюваний за спеціальною методикою і в установленій послідовності.

При застосуванні словесного портрету необхідно прагнути виконати наступні правила (вимоги).

1. Повнота опису. Виконання цієї вимоги досягається за рахунок всебічного дослідження всіх частин тіла та елементів зовнішності людини. Опис здійснюється з усіх позицій, описуються: форма, розмір, контур, колір; вказується вага та інші особливості людини. Опис необхідно здійснювати в фас і в профіль (спереду, ззаду та з боку), так як частину елементів можна спостерігати тільки спереду, а частину - тільки з боку. Спочатку описуються у логічній послідовності загальнофізичні, потім анатомічні, а далі вже функціональні і супутні ознаки.

2. Системність (послідовність) опису. Для виконання цієї вимоги необхідно дотримуватись принципу - опис «від загального до окремого» та «зверху донизу». Це дозволяє зробити опис таким, що легко запам'ятовується і містить необхідну сукупність ознак зовнішності. При цьому спочатку фіксують взагалі статуру, голову, обличчя, потім вже описуються окремі елементи обличчя, далі йде опис стовбура, ніг та інш. і тільки потім функціональних та супутніх ознак (одяг, речі та інш.), (див. Рис. 12-1). Кожний з анатомічних елементів характеризується по формі, розміру і знаходженню, а деякі - по кольору. При описі форми використовують найменування геометричних фігур (круглий, овальний, трикутний і т.д.) або геометричних ліній (пряма, опукла, хвиляста та інш.)

3. Опис розмірів елементів дається не в абсолютних величинах, а відносно інших елементів зовнішності (малий, середній, великий). При цьому характеризують довжину елемента, ширину, висоту, кількість і т.д. Положення елемента визначається відносно вертикальних і горизонтальних площин тіла (горизонтальне, похиле, скошене усередину й т. п.), а так само по взаєморозміщенню (злите, роздільне).

4. Використання під час опису спеціальної термінології та єдиних понять. Дотримання цієї вимоги дозволяє досягти застосування єдиної термінології опису зовнішності та усунути їх різночитання. Наприклад, при описі зовнішності людини різними суб'єктами - слідчим, оперуповноваженим, дільничним інспектором міліції, експертом, доцільно використовувати загальноприйняті довідкові посібники.

За своїм змістом словесний портрет людини є не що інше, як його словесна модель виконана у спеціальних термінах, адекватність якої до оригіналу тим вище, чим точніше додержані вимоги до самого методу.

Словесний портрет» використовується для: розшуку невідомих злочинців за їх ознаками зовнішності; розшуку безвісти зниклих осіб; встановлення загиблих осіб за непізнаними трупами; перевірки затриманих осіб; проведення впізнання; проведення огляду; проведення портретної експертизи; перевірки документів, що посвідчують особу; проведення оперативно-розшукових заходів.

Щоб забезпечити виконання необхідних вимог повноти й послідовності опису, а також для точного дотримання єдиної термінології при складанні словесного портрета, на практиці зазвичай застосовують готові бланки для опису прикмет, у яких у потрібній послідовності перелічені елементи і ознаки, що їх характеризують. Кожному елементу і прикметі зовнішності відповідає буквено-цифровий код для вводу прикмет словесного портрета до інтегрованої бази даних (ІБД)

Портрет компонується з набору кортових елементів зовнішності, шляхом почергового пред'явлення їх очевидцеві. У залежності від виду відображення цих елементів розрізняють:

а) фотокомпозиційний портрет (використовується колекція сігналетичних чи звичайних знімків різних типів облич, з яких очевидець вибирає знімки з елементами найбільш подібними до елементів зовнішності образу);

б) графічний композиційний портрет (використовуються мальовані елементи зовнішності людей).

В сучасних умовах композиційні портрети розшукуваних осіб виготовляються за допомогою комп'ютера (комп'ютерна програма «Фоторобот»).