Суб’єкти підприємницької діяльності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИДНІПРОВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

ІНСТИТУТ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ФАХОВОЇ ОСВІТИ

Факультет підготовки та перепідготовки

Кафедра фінансів, обліку та аудиту

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: підприємницьке право

На тему: Суб'єкти підприємницької діяльності

Виконав: Мерзлікін Денис Володимирович

Перевірив: проф. Палюх Іван Петрович

Дніпропетровськ - 2008

ЗМІСТ

Вступ

Поняття суб'єкта підприємницької діяльності

Загальна характеристика суб'єктів підприємництва

Установчі документи суб'єктів підприємництва

Зупинення та припинення суб'єктів підприємницької діяльності

Список використаних джерел

ВСТУП

При визначенні поняття «підприємництво» необхідно виходити з теоретичної економічної основи, що пояснює його сутність. Як справедливо зазначав німецький учений Петер Верхан, важко знайти таку ж складну і неоднозначну сферу діяльності, як підприємництво. У ринковому господарстві воно реалізується на перехресті економіки, політики, техніки, юриспруденції, психології й етики .

Підприємництво стало темою дискусій і аналізу у XVIII ст. й привертало інтерес економістів у XIX ст., коли у світі почали вживатися як синоніми або тісно пов'язані поняття "підприємництво", "вільні підприємства" і "капіталізм". Учені поступово почали визнавати, що підприємці є провідниками прогресивних змін, забезпечуючи творчі інноваційні ідеї для комерційних підприємств і допомагаючи комерційним фірмам розвиватися і ставати прибутковими. Наприклад, Річард Кантіллон (1725), відомий французький економіст Джин Баптист Сей (1803), видатний економіст Йозеф Шумпетер (1934) вивчали підприємництво і його вплив на економічний розвиток.

Відомий економіст Альфред Маршалл, підкреслюючи важливість підприємництва, вважав, що найприйнятнішим для характеристики специфічних рис індустріального життя сучасної епохи є вислів "свобода виробництва і підприємництва або економічна свобода" . Економісти

Д. Дж. Речмен, М.Х. Мескон, К. Л. Боуві, Дж. В. Тілл четвертим фактором виробництва , нарівні з природними ресурсами, працею і капіталом, називали підприємницьку спроможність, позначаючи підприємців як людей , що знаходять нові, ефективніші засоби використання трьох інших економічних ресурсів.

ПОНЯТТЯ СУБ'ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Важливе значення має визначення суб'єкта підприємницької діяльності. У науковій літературі були вжиті спроби наукового визначення поняття "підприємець". Так, іноді при визначенні критеріїв, що дають змогу віднести ту або іншу особу до суб'єктів підприємницької діяльності, обираються характеристики самої цієї діяльності і формулюється таке визначення:

підприємець -- фізична або юридична особа, яка здійснює на постійній основі з метою одержання прибутку діяльність з виробництва, реалізації чи придбання продукції або товарів, надання послуг, виконання робіт та укладає цивільно-правові угоди у процесі цієї діяльності від свого імені.

Нерідко вживаються як синоніми «підприємець», «ділова людина», «бізнесмен», «господарюючий суб'єкт». В економічній літературі зустрічаються визначення , що як широко, так і вузько трактують поняття підприємця, наприклад: підприємець - ділова людина, яка бере на себе фінансовий ризик, пов'язаний із введенням на ринок нових ідей, продукції, послуг, робіт; підприємець - це людина(або група людей), яка бере на себе ризик та відповідальність за організацію та управління фірмою; підприємці - ділові люди, які свідомо йдуть на економічний ризик , приймаючи самостійно інноваційні підприємницькі рішення, зміст яких зводиться до виробництва та поставки на ринок таких товарів, що можуть принести підприємницький прибуток. В Енциклопедії підприємця «підприємець» вважається синонімом поняття «бізнесмен», а бізнесменом вважається суб'єкт, який здійснює активну економічну, підприємницьку, комерційну діяльність.

При співвідношенні понять "ділова людина" і "підприємець" у літературі правильно підкреслюється неоднозначність цих понять, вказується, що будь-який підприємець виступає як ділова людина, але не всяка ділова людина може бути віднесена до категорії підприємців, тому що підприємництво характеризується обов'язковим залученням до своєї діяльності інноваційного моменту . Визнаючи важливість інноваційного моменту при визначенні поняття "підприємець", слід зазначити, що поняття "підприємець" не можна вважати вужчим порівняно з поняттям "ділова людина", оскільки їх не можна порівняти, адже "ділова людина" не є терміном, уживаним у законодавстві.

Іноді ототожнюють терміни "підприємець" і "господарюючий суб'єкт" . Однак якщо виходити з буквального тлумачення терміна "господарюючий суб'єкт", то воно є ширшим, ніж "суб'єкт підприємницької діяльності", оскільки господарюючий суб'єкт здійснює не тільки підприємницьку, а й іншу господарську діяльність, що не є підприємницькою.

Також висловлено думку, що суб'єктами підприємницького права є носії господарських прав і обов'язків, які мають такі ознаки:

1) вони зареєстровані у встановленому порядку або легітимовані іншим способом;

2) наявність господарської компетенції;

3) наявність відокремленого майна;

4) самостійна майнова відповідальність.

Суб'єкт підприємницького права -- це особа, яка у силу властивих йому ознак може бути учасником господарських (підприємницьких) правовідносин.

С уб'єкт підприємницької діяльності - це фізична або юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність легітимно. З юридичної точки зору для характеристики суб'єкта підприємницької діяльності в Україні найважливішим є факт його легітимації, тобто державного підтвердження законності його входження в підприємницьку сферу і заняття підприємницькою діяльністю, що посвідчується фактом його державної реєстрації, а в окремих випадках також ліцензуванням і патентуванням певних видів діяльності.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Згідно статі першої господарського кодексу україни: підприємництво -- це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Створення (заснування) суб'єкта підприємницької діяльності -

юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю.

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:

1)громадяни України, які досягли віку цивільного повноліття - 18 років,

2)громадяни інших держав,

3)особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; (Абзац другий статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1807-III (1807-14) від 08.06.2000)

4)юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України “Про власність”

5)об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції. (Частину першу статті 2 доповнено абзацом згідно із Законом N 1807-III від 08.06.2000)

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян:

1)військовослужбовців,

2)службових осіб органів прокуратури,

3) службових осіб суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. (Частина четверта статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003)

4)Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

5)Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Суб`єкти підприемницької діяльності можна розділити на наступні групи:

До першої групи суб'єктів належать фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Це найпростіша форма підприємництва, що здійснюється від свого імені, на свій ризик фізичними особами, які відповідають усім майном, що належить їм на праві приватної власності, за своїми обов'язками у сфері підприємництва (за винятком майна, на яке відповідно до закону не може бути поширене стягнення). Вимоги кредиторів фізичної особи -- суб'єкта підприємництва задовольняються за рахунок належного їй майна, на яке може бути звернене стягнення. Перелік майна громадян, на яке не може бути звернене стягнення, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Він стосується і громадян-підприємців. На відміну від інших форм підприємництва, ця форма не припускає створення юридичної особи, об'єднання майна і внесків осіб, а ґрунтується на приватному господарюванні.

Другу групу суб'єктів підприємницької діяльності складають юридичні особи. Згідно зі ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 ЦК. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Цивільним Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Цивільний кодекс визначає основні правила цивільної правоздатності юридичної особи.

Юридична особа здатна мати такі самі цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 91 ЦК).

Юридична особа володіє не тільки правоздатністю, але і дієздатністю. Вони виникають одночасно з моменту державної реєстрації юридичної особи і супроводжують юридичну особу протягом всього її існування.

Підприємницькою діяльністю в Україні мають право займатися як фізичні особи, які є індивідуальними підприємцями, так і юридичні особи -- це, в основному, комерційні юридичні особи, основною метою діяльності яких є одержання прибутку.

установчі документи суб'єктів підприємництва

Виникнення та діяльність юридичних осіб суб'єктів підприємництва будь-якої організаційно - правової форми неможливе без установчих документів.

Згідно з ЦК України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені: 1)найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, 2)мета і предмет господарської діяльності,

3)склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень,

4)порядок формування майна,

5)розподілу прибутків та збитків,

6)умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

У ст. 88 ЦК України визначаються вимоги до змісту установчих документів юридичних осіб.

У статуті товариства вказуються:

1)найменування юридичної особи,

2)її місцезнаходження, адреса,

3)органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

У засновницькому договорі товариства визначаються:

1) зобов'язання учасників створити товариство,

2)порядок їх спільної діяльності щодо його створення,

3)умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Вважається, що основне призначення статуту -- інформування контрагентів та інших осіб, які вступають у відносини з підприємством, про коло його діяльності, права та можливості. Ця інформаційна функція статуту припускає його публічність, тобто доступність для ознайомлення будь-якою зацікавленою особою. Однак роль статуту не обмежується його інформаційною функцією, оскільки насамперед статут служить створенню і регулюванню діяльності суб'єкта, для якого він розробляється.

Стаття 87. Створення юридичної особи

1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

2. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

3. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).

4. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Стаття 88. Вимоги до змісту установчих документів

1. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

2. У засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

3. В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні окремі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію.

Установчі документи -- статут та/або установчий договір, необхідні для регулювання порядку, умов погодженої діяльності засновників, а також визначення правового статусу створюваного суб'єкта підприємництва -- юридичної особи.

зупинення та припинення суб'єктів підприємницької діяльності

Відповідно до законодавства України можливе тимчасове припинення (зупинення) діяльності підприємців»

Наприклад, тимчасове припинення діяльності підприємств передбачено Положенням про порядок тимчасового припинення діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, що систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі і надання послуг, умови збереження і транспортування товарів, затвердженим постановою Верховної Ради України від 25.01.95 р. Діяльність вказаних вище суб'єктів господарювання тимчасово припиняється у випадках, коли інші заходи впливу не дали або не дадуть належних результатів, зокрема: повторного виявлення протягом 90 календарних днів того самого порушення (наприклад, обману споживачів); виявлення нестач, причини яких не можуть бути усунуті негайно, а подальша діяльність його може завдати шкоди життю, здоров'ю або майну споживачів; невиконання суб'єктами господарювання розпоряджень державних органів у справах захисту прав споживачів .

Тимчасове припинення діяльності передбачає зупинення на певний час (до усунення виявлених нестач) роботи структурних підрозділів, пов'язаних з обслуговуванням споживачів і реалізацією (виробництвом) товарів

Тобто, за змістом законодавства, тимчасове припинення -- це зупинення діяльності. Точнішим є термін "зупинення", оскільки він підкреслює відмінність від припинення, що має остаточний характер.

Припинення суб'єктів підприємництва можливе в різних формах і порядку.

Згідно зі ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -- правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилися, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Згідно зі ст. 51 ГК України підприємницька діяльність припиняється:

* з власної ініціативи підприємця;

* у разі закінчення строку дії ліцензії;

* у разі припинення існування підприємця;

* на підставі рішення суду у випадках, передбачених іншими законами.

Порядок припинення діяльності підприємця встановлюється законом відповідно до вимог цього Кодексу.

Таким чином, припинення суб'єктів підприємництва можливе як у добровільному порядку (за власною ініціативою підприємця), так і в примусовому порядку (на підставі рішення суду на підставах, передбачених законом).

Порядок і форми припинення суб'єктів підприємництва

Порядок

а) добровільний:

- за власною ініціативою підприємця;

б) примусовий:

- за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Форми

а) ліквідація:

- припинення діяльності суб'єкта підприємництва без правонаступництва;

б) реорганізація:

- припинення діяльності суб'єкта підприємництва з правонаступництвом.

Різновиди реорганізації:

1) злиття;

2) приєднання:

-- із двох і більше суб'єктів залишається один, якому переходить майно на підставі передаточного акта;

3)поділ:

-- з одного суб'єкта виникає два або кілька нових, до яких переходить майно на підставі розподільного балансу; 4)перетворення:

-- змінюється організаційно-правова форма суб'єкта підприємництва.

Зупинення -- це тимчасове припинення діяльності суб'єктів підприємництва.

Порядок припинення суб'єктів підприємництва може бути добровільним чи примусовим, форма припинення -- ліквідація та реорганізація (злиття, і приєднання, поділ, перетворення).

список використаних джерел

1. Господарський кодекс України.

2. Цивільний кодекс України.

3. Про господарські товариства: Закон України від 19.09_.91 р. //Відомості Верховної Ради України. -- 1991. -- № 49. -- Ст. 682.

4. Саніахметова Н. О. Підприємницьке право: Навч. посібн. -- 3-тє вид., переробл. І доп. -- К.: А.С.К., 2005. -- 912 с. (Юридична освіта).