Судово-експертна діяльність в Україні

Після призначення судово-бухгалтерської експертизи (винесення постанови слідчого чи ухвали суду про призначення експертизи) фахівець (експерт-бухгалтер) набуває статусу процесуальної особи. Цей факт якісно відрізняє експерта-бухгалтера від ревізора та аудитора.

У зв'язку з цим до експерта-бухгалтера як фахівця висуваються наступні вимоги: відповідність кваліфікації; професійна компетентність; об'єктивність та неупередженість експерта-бухгалтера (незацікавленість в результатах справи).

Відповідність кваліфікації. Експерт-бухгалтер повинен бути висококваліфікованим спеціалістом в галузі бухгалтерського обліку, аналізу господарської діяльності та господарського контролю. Він повинен мати вищу спеціальну освіту та пройти атестацію з метою отримання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта. Якщо експерт-бухгалтер недостатньо володіє знаннями в галузі обліку, аналізу та контролю, які є необхідними для складання обґрунтованого висновку за питаннями, що поставлені слідчим або судом, він може бути визнаний некомпетентним. У цьому випадку експерт-бухгалтер має право заявити про самовідвід в проведенні експертизи;

Професійна компетентність експерта-бухгалтера. Вона є важливою передумовою якісного проведення дослідження господарських операцій, які стали предметом розслідування правоохоронних органів чи суду. Компетенцією експерта називають ступінь його вмінь і придатності до виконання експертної роботи. Вона визначається набутими знаннями, вміннями, досвідченістю й професійними навичками. Для експертної майстерності важливим є поєднання творчого підходу до роботи, а не простого застосування накопиченого досвіду та ретельного аналізу результатів практичної діяльності.

Якісне та ефективне проведення судово-бухгалтерської експертизи можливе лише за участі компетентного експерта-бухгалтера. Якщо під час проведення експертизи встановлено, що експерт не володіє необхідними знаннями або їх недостатньо для проведення експертизи, то він визнається слідчим або судом некомпетентним і усувається від проведення експертизи.

Оволодіння вміннями та навиками проведення експертного дослідження повинне бути спрямоване на формування майстерності та вдосконалення професійної діяльності. У результаті цього експерт-бухгалтер може досягти високої професійної компетентності, яка проявляється в тому, що авторитет і долі обвинувачених осіб, проти яких порушена справа (за якою одним із джерел доказів або доказом виступає саме висновок експерта-бухгалтера) не залежали від його професійного стажу.

Набуття експертом певного рівня кваліфікації залежить від перебування на посаді, яку він обіймає, набутої освіти та характеру попередньої роботи. Наприклад, коли особа працювала декілька років на посаді рядового бухгалтера, тобто, в ролі виконавця, то отримуючи процесуальний статус експерта, вона може виявитися нездатною приймати самостійні рішення. Для експерта важливий не просто загальний стаж роботи, а досвід, який формує систему його поглядів. Це особливо важливо для дотримання принципу незалежності експерта та враховуючи самостійний характер його діяльності. наприклад, порушенням компетенції є випадки, коли експерт виконує функції слідчого (наприклад, самостійно збирає матеріали для дослідження чи отримує пояснення від посадових осіб) та надає у висновку правову оцінку питань (стверджує, що мали місце присвоєння, розтрата, розкрадання тощо), ґрунтує висновки експертизи на дослідженні всіх обставин справи, а не на конкретних питаннях, що належать до предмету експертизи.

Об'єктивності та неупередженості експерта-бухгалтера (незацікавленості в результатах справи). Об'єктивність експерта-бухгалтера передбачає використання ним в процесі дослідження матеріалів справи науково-обґрунтованих методів дослідження та обов'язкове обґрунтування результатів його дослідження документами, що містяться в справі та які підтверджують факт здійснення тієї чи іншої господарської операції. Важливим елементом об'єктивності є неупередженість експерта-бухгалтера.

Ця вимога полягає у формуванні експертом неупередженої думки з приводу встановлення і оцінки обставин справи в точній їх відповідності дійсності. Так, законодавством заборонено суміщення в одній особі експерта та слідчого або судді. Таке поєднання може тягнути за собою упереджене ставлення до обвинуваченого або однієї зі сторін у справі та не дозволить об'єктивно перевірити й оцінити зібрані фактичні дані. Однак практика розслідування та судового розгляду справ свідчать про те, що експертами часто порушується і ця вимога: вони проявляють упереджене ставлення до чогось або когось. Наприклад, в експертній практиці були випадки, коли обвинувачені заявляли клопотання про відвід експерта у зв'язку з неправильною його поведінкою при проведенні дослідження ще до надання експертного висновку та винесення кінцевого рішення за справою судом експерт висловлював впевненість у вині обвинуваченої особи. Разом з тим, відвід експерта на підставі того, що його висновоксуперечить або повністю протилежний версії обвинувачення, є грубим порушенням процесуального законодавства.

Незацікавленість в результатах справи полягає у відсутності в експерта матеріального, морального та іншого інтересу за конкретною кримінальною або цивільною справою, що знаходиться на розгляді в суді.

Також до особи експерта висуваються такі професіонально-етичні вимоги як чесність, справедливість оцінок, добросовісність тощо.

Експерт як учасник процесуальних правовідносин наділений певним процесуальним статусом і, в зв'язку з цим має певні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» і ст. 77 КПК України експерт-бухгалтер, якому доручено проведення експертизи, зобов'язаний:

- прийняти до виконання доручену йому експертизу;

- повідомити в письмовій формі особу або орган, які призначили експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання не входить до компетенції експерта (спеціаліста) або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були отримані;

- з'явитися за викликом особи або органу, які призначили експертизу, для допиту з приводу проведеної експертизи чи повідомити про неможливість її проведення;

- з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, проводити дослідження в присутності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного чи сторін у цивільних та арбітражних справах.

- заявити самовідвід за наявності передбачених законом підстав, які виключають його участь у справі.

Експерт також зобов'язаний заявити самовідвід (відмова від виконання покладених обов'язків з певних об'єктивних причин) за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі. Відповідно до ст. 53 ЦПК України, ст. 31 ГПК України, ст. 62 і 75 КПК України експерт підлягає відводу (відхилення певної кандидатури у певному процесі; відсторонення осіб від виконання ними певних обов'язків) з наступних підстав: якщо він особисто прямо чи побічно зацікавлений в результаті справи; якщо він є родичем сторін або інших осіб, які беруть участь у справі; якщо він перебуває в особистих стосунках з особами, які беруть участь у справі; якщо будуть встановлені інші обставини, які викликають сумнів у їх безсторонності.

Крім того, експерт не може брати участі у розгляді справи, якщо він: знаходиться або знаходився у службовій або іншій залежності від сторін, інших осіб, які беруть участь у справі; проводив ревізію, матеріали якої послужили підставою для порушення даної цивільної справи; виявився некомпетентним.

При наявності цих підстав експерт сам повинен заявити про це судові (самовідвід) або відвід можуть заявити особи, які беруть участь у справі.

Участь експерта в попередньому розгляді даної справи як експерта не є підставою для його відводу.

Відвід повинен бути мотивований і заявлений у письмовій формі до початку розгляду справи по суті. Заявляти відвід після цього можна лише у випадках, коли підстава для відводу суд або особа, яка заявляє відвід, стає відомою після початку розгляду справи за суттю. Питання про відвід експерта вирішується суддею, який виносить з цього приводу ухвалу.

Питання про самовідвід експерта-бухгалтера може оформлюватися також мотивованою постановою слідчого, особою, яка проводить дізнання, або прокурором.

Виконання цього положення процесуального законодавства забезпечує вибір неупередженого та компетентного експерта-бухгалтера, який, провівши дослідження, надасть об'єктивний висновок.

Експерт-бухгалтер не повинен надавати висновок з питань, які виходять за межі його компетенції. Про свою відмову від проведення дослідження з цієї причини він повідомляє орган або особу, які призначили СБЕ. Таким же чином експерт зобов'язаний діяти, коли він не може дати обґрунтований висновок на підставі наданих йому слідчим чи судом документів, а його клопотання про надання додаткових матеріалів залишено без задоволення.

Експерт-бухгалтер, незалежно від виду судочинства, при проведенні судово-бухгалтерської експертизи користується правами, які надані йому ст. ІЗ Закону України «Про судову експертизу» і які сприяють виконанню ним процесуальних обов'язків.

Відповідно до чинного законодавства експерт має право:

- ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета судової експертизи й подавати клопотання про надання додаткових документів;

- вказувати у висновку судової експертизи на виявлені в процесі її проведення факти, що мають значення для справи та з приводу яких йому не були поставлені питання;

- з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи; - подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;

- одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням.

Інші права судового експерта передбачаються процесуальним законодавством, зокрема експерт-бухгалтер має право: вказувати у висновку експертизи на факти, які мають значення для справи, про які йому не були поставлені питання; у випадку незгоди з іншими членами експертної комісії - складати окремий висновок експертизи.

Разом з тим, експерту-бухгалтеру забороняється: проводити експертизу без письмової вказівки керівника експертної установи (її структурного підрозділу), за винятком експертиз, доручених йому безпосередньо після слідчого огляду, в якому він брав участь як спеціаліст, а також експертиз, які проводяться під час судового розгляду; самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню (проводити ревізію, брати участь у проведенні інвентаризації), а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені у наданих йому матеріалах неоднозначно; розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, дані попереднього слідства чи дізнання; вступати в контакти (самостійно без відома слідчого чи суду вести переговори з обвинуваченим (підсудним, потерпілим, свідком) про обставини справи), не передбачені порядком проведення експертиз, з будь-якими особами, якщо такі особи прями чи побічно стосуються експертизи (залучати інших осіб до участі в проведенні дорученої йому експертизи); зберігати кримінальні, цивільні та арбітражні справи, а також речові докази й документи, що є об'єктами експертизи, поза службовим приміщенням; розглядати у висновку питання юридичної кваліфікації злочинів і їх правової оцінки, наявності наміру, доведення чи не доведення вини обвинуваченого, а також інші питання, які виходять за межі його компетенції.

У разі недостатності матеріалів для проведення СБЕ експерт-бухгалтер звертається до особи або органу, що призначили експертизу, з клопотанням про надання йому необхідних додаткових матеріалів.

Після задоволення клопотання експерта-бухгалтера слідчим виноситься постанова про доповнення переліку переданих на експертизу матеріалів. У разі відхилення клопотання експерт зобов'язаний у письмовій формі повідомити слідчого про неможливість проведення експертизи з усіх або окремих питань.

За неналежне виконання своїх обов'язків експерт-бухгалтер несе юридичну відповідальність (ст. 14 Закону України «Про судову експертизу» судовий експерт на основі й у порядку, передбаченому законодавством, може бути притягнений до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності). Положенням про експертно-кваліфікаційні комісії (ЕКК) та атестацію судових експертів передбачені такі дисциплінарні стягнення: попередження; зупинення дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта; анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта; зниження кваліфікаційного класу судового експерта.

Стягнення на судових експертів накладаються, як правило, за результатами дисциплінарного розслідування. Матеріальна відповідальність (у вигляді штрафів) застосовується до експерта-бухгалтера за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді або під час проведення досудового слідства, розслідування тимчасовою слідчою або тимчасовою спеціальною комісією ВРУ чи дізнання в розмірі від 50 до 300 неоподатковуваних мінімумів громадян (або арештом на строк до шести місяців).

Адміністративна відповідальність експерта передбачена ст. 185-4 (глава 15) Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якій передбачено, що злісне ухилення експерта від явки до органів попереднього слідства або дізнання тягне за собою накладення штрафу від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перед проведенням судово-бухгалтерської експертизи експерта попереджають про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України. Відповідно до ст. 384, експерт за надання завідомо неправдивого висновку під час проводження дізнання, досудового слідства або проведення розслідування тимчасовою слідчою або тимчасовою спеціальною комісією ВРУ або в суді карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинених з корисних мотивів караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років.

9. Права обвинуваченого при проведенні експертизи

У разі призначення і проведення експертизи обвинувачений наділяється законом широкими правами, які забезпечують йому можливість здійснити захист своїх законних інтересів. Слідчий повинен роз'яснити обвинуваченому ці права під час ознайомлення його з постановою про призначення експертизи. Про це складається протокол, який підписується слідчим і обвинуваченим, що дає змогу обвинуваченому своєчасно порушити відповідне клопотання, про результати розгляду якого слідчий складає окрему постанову. Обґрунтовані порушення клопотання підлягають задоволенню, а відмова в задоволенні має бути мотивована.

Відповідно до ст. 142 КПК при проведенні експертизи обвинувачений має право заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, про проведення експертизи, про витребування і приєднання до справи доказів, про всі інші питання, які мають значення для встановлення істини в справі.

Відповідно до ст. 197 КПК при проведенні експертизи обвинувачений має право заявити обґрунтований відвід експерту; просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб; просити про поставлення перед експертизою додаткових питань; давати пояснення експерту; пред'являти додаткові документи; ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи; заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи.

Таким чином у разі призначення і проведення СБЕ чинним законодавством України обвинуваченому надано права, що забезпечують можливість захисту його інтересів від несправедливих обвинувачень.

ВИСНОВОК

На сьогоднішній день не існує законодавчого визначення судово-бухгалтерської експертизи, що не дозволяє більш точно розуміти сутність цієї експертизи. Як зазначила у своєму підручнику Г. Мумінова-Савіна законодавче визначення судової експертизи не повністю розкриває поняття експерта та ставить дослідження експерта у залежність від початку провадження справи відповідних органів чи суду.

Слід зауважити, що в Україні відсутній нормативно-правовий акт який би регулював порядок призначення та проведення саме судово-бухгалтерської експертизи. За радянських часів таким документом була Інструкція про порядок проведення судово-бухгалтерських експертиз у Бюро державної бухгалтерської експертизи Міністерства юстицій Української РСР 30.12.74 р. ( втратила чинність відповідно до наказу Мінюсту № 10/5 від 27.02.2001 р.). Тому,як на нашу думку, необхідно прийняти законодавчий акт, в якому був би описаний повний порядок і умови залучення експерта бухгалтера до судового процесу.

Також, є суперечність у правових актах, зокрема в Кримінальному та Цивільно-процесуальному кодексах України, щодо відповідальності бухгалтера -експерта за надання свідомо неправдивого висновку або відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Тому необхідно перегляну дані кодекси щодо наведених пунктів та внести зміни до нормативно правових актів з метою їх узгодження.

Таким чином розглянуті нами законодавчі проблеми з організації та проведення СБЕ є актуальними на етапі становлення розвинутого судочинства. Виконання даних рекомендацій дасть можливість вдосконалити процедуру проведення судово-бухгалтерської експертизи та підвищить ефективність боротьби з економічною злочинність

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу». Затверджений постановою Верховної Ради України від 18.06.1991 р. № 1201-ХІІ (зі змінами і доповненнями).

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

3. Положення про Державний реєстр атестованих судових експертів державних та підприємницьких структур та громадян. Затверджено наказом Міністерства юстиції № 149/7 від 15.04.1997 р.

4. Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестації судових експертів. Затверджено наказом Міністерства юстиції № 285/7-А від 15.07.1997 р.

5. Положення про Міністерство юстиції України. Затверджено Указом Президента України від 30.12.1997 р. № 1396/97 (зі змінами і доповненнями).

6. Мумінова-Савіна Г.Г. Судово-бухгалтерська експертиза. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 202 с.

7. Поникаров В. Д., Ялдин И. В., Стаматина М. В., Андрейчен- ко Ж. О. Судебно-бухгалтерская экспертиза. -- Харьков: РИФ «Арсис, ЛТД», 2002. -- 239 с.

8. Савченко Л. І. Судово-бухгалтерська експертиза: Опорний конспект лекцій. -- К.: КНТЕУ, 2001. -- 166 с.

9. Усач Б. Ф. та ін. Аудит і судово-бухгалтерська експертиза. -- Львів: Каменяр, 1998. -- 134 с.

10. Энциклопедия судебной экспертизы / Под ред. Т. В. Аверьяновой, Е. Р. Россинской. -- М.: Юристъ, 1999. -- 552 с.