Роль правоохоронних органів в укріпленні законності

1

Роль правоохоронних органів в укріпленні законності

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття законності

1.1 Основні принципи законності

1.2 Гарантії законності

2. Правоохоронні органи

2.1 Судова влада та її роль в укріпленні законності

2.2 Роль прокуратури України в укріпленні законності

2.3 Забезпечення законності органами внутрішніх справ

Загальні висновки

Література

Вступ

Законність -- багатогранне і багатозначне поняття. Вона є елементом політичної системи, розглядається як принцип діяльності державних та громадських органів, громадян, як масштаб свободи поведінки, встановленої законом.

До гарантій законності можна віднести наявність заборонних норм, встановлення відповідальності за правопорушення, право громадян на скаргу, контроль з боку органів влади та управління, прокурорський нагляд, а також діяльність правоохоронних органів (особливо судових) та допомогу адвокатури.

Правоохоронні органи у боротьбі із злочинністю та іншими правопорушеннями для виконання своїх функцій наділені владними повноваженнями. Організація і діяльність правоохоронних органів регулюються відповідними законодавчими та іншими нормативними актами стосовно кожного з них.

Саме тому, в забезпеченні законності, як режиму відповідності суспільних відносин діючим законам, дуже важливу роль відіграють правоохоронні ограни.

1. Поняття законності

Сам термін “законність” виник в період буржуазних революцій і зводився до вимоги підпорядкування громадян, адміністрації, посадових осіб і суду приписам закону і до заборони виходити за його межі. Зокрема, в Декларації прав людини і громадянина 1789 р. (Франція), в ст. 5 записано, що все те, що не заборонено законом, дозволено, і ніхто не може бути примушений до дій, які не передбачені законом. Принцип “що не заборонено законом, те дозволено”, став реалізуватись і в нас в останні роки так званої перебудови, але його реалізація також привела до негативних наслідків, тому що більшість громадян зрозуміли його як принцип -- роби, що хочеш і що можеш. Це поглибило стан кризових явищ в суспільстві. Щоб цей принцип діяв правильно, в нашому суспільстві повинна бути досконала система законів, які встановили б, яка діяльність і поведінка особи заборонена, але реальний характер законності має місце тоді, коли вимоги закону не тільки проголошуються, а й впроваджуються в життя.

Законність -- не тільки метод або режим діяльності державних органів і громадян. Законність -- це складне соціальне явище, яке потрібно відрізняти від аналогічних соціальних явищ, таких, як право, законодавство, правопорядок.

Першою і найголовнішою вимогою законності є добре продумана система правових демократичних законів і інших нормативно-правових актів. Від якості законів залежить вся діяльність правоохоронних органів, громадських організацій, державних і приватних підприємств. “Який закон -- такий і суд”, -- такий принцип був проголошений в нашій пресі. Діяльність суду повністю залежить від якості законів.

Другою вимогою законності є відповідність підзаконних нормативних актів законам і Конституції України. В минулому такі акти називали “надзаконними”, оскільки вони суперечили законам і реалізовувались в першу чергу. Крім того, вони видавались, виходячи із відомчих інтересів і всупереч інтересам всього суспільства і народу.

Третьою вимогою законності є чітке формулювання і закріплення компетенції, функціональних прав і обов'язків всіх державних органів і їх посадових осіб, підприємців і організацій, політичних партій і громадських об'єднань, їх правового статусу.

Законність -- це є одночасно метод і режим діяльності всіх суб'єктів суспільних відносин. Це процес реалізації правових норм на підставі автономного, імперативного, дозволяючого і заохочуючого методів правового регулювання. Результатом цього процесу є стан правопорядку, стан правовідносин суспільства.

Таким чином, законність -- це особливий режим або процес діяльності держави і інших суб'єктів суспільних відносин, суть якого зводиться до трьох основних вимог:

1) наявність добре продуманої системи правових законів і підзаконних нормативно-правових актів;

2) точне і повне закріплення правового статусу (прав і обов'язків) всіх учасників правовідносин;

3) точне і неухильне виконання і дотримання законів та інших нормативно-правових актів всіма посадовими особами і громадянами.

Виконання останньої вимоги забезпечується в державі діяльністю правоохоронних органів.

1.1 Основні принципи законності

Режим законності являється необхідним елементом політичного режиму. Законність безпосередньо зв'язана з відповідним демократичним режимом. Цей зв'язок проявляється в тому, що законність -- це дотримання і виконання демократичних правових законів.

Законність заснована на підконтрольності державного апарату і його представнику -- Верховної Раді України. Також вона є засобом охорони демократичних прав громадян.

Законність направлена на охорону демократії від свавілля окремих громадян, антисуспільних корумпованих і мафіозних груп. Таким чином, законність є конституційний принцип. Разом із тим, цей принцип конкретизується в інших принципах і вимогах законності. До них відносяться:

1) принцип єдності законності на всій території України;

2) принцип загальності законності;

3) дотримання і охорона прав громадян;

4) верховенство права над законами і підзаконними нормативно-правовими актами;

5) принцип єдності законності і доцільності;

6) невідворотність юридичної відповідальності за вчинені правопорушення;

7) право громадян на захист;

8) здійснення державного нагляду і громадського контролю за точним і неухильним дотриманням законів;

9) єдність розуміння і застосування нормативно-правових актів на всій території всіма посадовими особами і громадянами України.

1.2 Гарантії законності

Гарантії законності -- це система засобів, з допомогою яких у суспільному житті впроваджується, охороняється і у випадку порушення відновлюється законність.

Всі гарантії законності можна поділити на загальносоціальні і юридичні. До загальносоціальних відносяться -- політичні, економічні, ідеологічні та інші. Вони повинні забезпечуватись політичною і економічною системами суспільства. Політичні і економічні гарантії обумовлені закріпленням суспільного і державного ладу, основних прав людини, принципів правової держави і громадянського суспільства. Ідеологічні -- забезпечуються ціленаправленою діяльністю держави і суспільства по формуванню високого рівня правосвідомості і правової культури населення і посадових осіб.

Юридичні гарантії законності -- це передбачені законодавством і державою спеціальні засоби впровадження, охорони і, в разі порушення, відновлення законності. Ці гарантії обумовлені діяльністю законодавчих, виконавчо-розпорядчих і правоохоронних органів. Юридичних гарантій досить багато, їх добре систематизував і класифікував проф. Рабінович П.М. /1/. Класифікацію здійснюють за суб'єктами застосування, за характером юридичної діяльності, за онтологічним статусом у правовій системі та іншими критеріями.

1) За суб'єктами застосування гарантії поділяються на парламентські, президентські, судові, прокурорський нагляд, муніципальні, адміністративні (управлінські), контрольні, громадські, міжнародні тощо.

2) За характером юридичної діяльності: правотворчі, правороз'яснювальні, правозастосувальні, правореалізаційні.

3) За онтологічним статусом у правовій системі -- нормативно-документальні (правові акти: нормативно-правові акти, інтерпретаційні акти, індивідуальні акти застосування права) і діяльності (практична діяльність по застосуванню норм і реалізації норм права).

4) Крім того, спеціально виділяють конституційні гарантії і процесуальні гарантії законності. Однією із важливих гарантій законності і правопорядку є висока юридична техніка правотворчості, кодифікація і інкорпорація законодавства.

Дуже значна роль в забезпеченні гарантій законності належить діяльності правоохоронних органів і особливо судових. Розглянемо фактори забезпечення законності більш докладно.

2. Правоохоронні органи

Правоохоронні органи -- це органи, які наділені повноваженнями щодо охорони громадських відносин, урегульованих правом. Вони поділяються на державні та недержавні.

До державних належить прокуратура, органи внутрішніх справ, Служба безпеки України, митні органи, органи охорони державного кордону; органи державної податкової служби, державні контрольно-ревізійні служби, рибоохорони, державної лісової охорони, працівники Антимонопольного комітету, інші органи, що здійснюють правозастосувальні чи правоохоронні функції. Серед них -- Національна гвардія, Управління державної охорони, органи Міністерства юстиції та інші.

Суди посідають особливе місце серед правоохоронних органів, тому що судова діяльність є самостійною гілкою державної влади або посідають самостійне місце серед гілок влади.

До недержавних органів належать адвокатура, адвокатські контори, недержавні охоронні, розшукові та ін. установи.

Правоохоронні органи у боротьбі із злочинністю та іншими правопорушеннями для виконання своїх функцій наділені владними повноваженнями, аж до застосування заходів примусу, а до злочинців навіть можуть вживатися заходи, пов'язані з позбавленням волі. Організація і діяльність правоохоронних органів регулюються відповідними законодавчими та іншими нормативними актами стосовно кожного з них.

Правоохоронні органи є важливим гарантом здійснення вимог законності у державі, тому що реальний характер законності має місце тоді, коли вимоги закону не тільки проголошуються, а й впроваджуються в життя.

2.1 Судова влада та її роль в укріпленні законності

Органи судової влади посідають дуже важливе місце у системі правоохоронних органів, оскільки лише вони здійснюють правосуддя, розглядаючи і вирішуючи цивільні, кримінальні та інші справи. З розвитком демократії, зміцненням законності роль судів у суспільстві посилюється, особливо щодо захисту прав та законних інтересів громадян.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що є у державі. Народові України забезпечується можливість брати участь у здійсненні правосуддя через запровадження інститутів народних засідателів і присяжних.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної компетенції. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Згідно с законодавством України головною засадою судочинства є законність як конституційний принцип. Це вимога нормативного характеру, яка зобов'язує суд, суддю, прокурора, слідчого, а також усіх осіб, які беруть участь у справі, неухильно і точно виконувати всі норми Конституції, цивільного, цивільно-процесуального, кримінального, кримінально-процесуального і арбітражного законодавства.

Правосуддя є гарантом охорони та виконання інших конституційних принципів, таких як:

недоторканність особи;

недоторканність житла;

-- охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень;

здійснення правосуддя тільки судом;

-- здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом;

-- презумпція невинності та ін.

Також правосуддя з метою здійснення законності забезпечує відповідачеві, підозрюваному і обвинуваченому права на захист, на відстоювання їхніх законних інтересів.

Правосуддя, як одна з форм державного управління, забезпечує виконання державою внутрішньої функції здійснення законності і охорони правопорядку, власності, прав і свобод громадян. Це здійснюється шляхом вирішення судом цивільних, кримінальних і господарських справ за правилами, передбаченими цивільним, кримінальним, арбітражним правом, тобто шляхом застосування від імені держави норм права до встановлених у судовому засіданні фактів і відносин, а в необхідних випадках -- і мір примусу до правопорушників.

Отже, необхідними для здійснення норм законності до функціонування судочинства є передбачений законом України порядок здійснення (процесуальна форма), порядок застосування мір державного примусу та спеціальні цілі.

2.2 Роль прокуратури України в укріпленні законності

Прокуратура України становить єдину систему державних органів, на яку покладаються функції підтримання державного обвинувачення в суді та представництво інтересів громадян або держави в суді. Важливою частиною діяльності прокуратури є догляд за дотриманням законів усіма гілками влади.

Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р., який регулює загальні положення діяльності прокуратури, визначає також і принципи її організації, до яких належить і законність.

Прокурор може опротестувати незаконні накази, інструкції, розпорядження керівників підприємств, установ, організацій, а також вироки, рішення та інші судові акти. Прокурорський нагляд поширюється на акти Кабінету Міністрів України (такий прецедент важко знайти в інших країнах).

Також на прокуратуру покладається

-- нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

-- нагляд за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при інших заходах примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Конституція не покладає на прокуратуру здійснення так званого загального нагляду за дотриманням законів всіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами, а також прямо не передбачається функція розслідувань діянь, що містять ознаки злочину.

Одночасно у Перехідних положеннях Конституції України передбачено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів та функцію нагляду за дотриманням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства -- до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за дотриманням законів та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

2.3 Забезпечення законності органами внутрішніх справ

До органів внутрішніх справ належать міліція, пожежні органи, виправно-трудові установи, слідчі апарати, система навчальних закладів МВС України, війська конвойної служби і служби охорони.

Згідно з законом, міліція, яка забезпечує безпеку громадян та захист їхніх прав і свобод, організовує свою діяльність за принципами законності, справедливості, гласності, гуманності, рівноправності тощо.

Нагляд за дотриманням законності в органах міліції здійснює прокурор згідно із законодавством.

Також важливу роль в забезпеченні законності має Державна податкова адміністрація, яка зобов'язана контролювати дотримання податкового законодавства з боку державних та недержавних підприємств, установ, організацій і громадян; правильне обчислення, повноту і своєчасність сплати до бюджету податків, зборів, інших обов'язкових платежів, установлених законодавством.

Скарги на дії службових осіб податкових служб вирішуються у порядку підлеглості або в судовому порядку.

У системі податкової адміністрації створена податкова поліція, яка наділяється правом проведення оперативно-розшукової діяльності та розслідування злочинів у галузі податкового законодавства.

Відповідно до Конституції України для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органів в Україні діє адвокатура. Згідно с Законом України “Про адвокатуру” від 19.12.1992 р., вона здійснює свою діяльність за принципами верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму та конфіденційності.

Адвокати, займаючись правозахисною та правороз'яснювальною роботою, виконуючи роль захисника під час попереднього розслідування злочину та в суді, допомагають встановленню законності у державі. Вони покликані сприяти захистові прав, свобод і представляти законні інтереси громадян, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Загальні висновки

Законність -- це режим (стан) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам держави, який утворюється в результаті їх неухильного здійснення всіма суб'єктами права.

В забезпеченні законності дуже важливу роль відіграють правоохоронні ограни. Норми законності зобов'язують правоохоронні органи (особливо судові) неухильно і точно виконувати всі норми Конституції, цивільного, цивільно-процесуального, кримінального, кримінально-процесуального і арбітражного законодавства.

Правосуддя, як одна з форм державного управління, забезпечує виконання державою внутрішньої функції здійснення законності і охорони правопорядку, власності, прав і свобод громадян. Необхідними для здійснення норм законності до функціонування судочинства є передбачений законом України порядок здійснення (процесуальна форма), порядок застосування мір державного примусу та спеціальні цілі.

Правоохоронні органи є важливим гарантом здійснення вимог законності у державі, саме тому що реальний характер законності має місце тоді, коли вимоги закону не тільки проголошуються, а й впроваджуються в життя.

Якісна і ефективна робота правоохоронних органів -- необхідний засіб і умова, за допомогою яких держава забезпечує повне і послідовне здійснення законності.

Література

Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. К., 1996.

Основи держави і права. Навчальний посібник. К., 1997.

Правоохоронні органи і іх система. // Основи правосуддя. К., 1997.

Правоохранительные органы СССР. Под. ред. К.Ф. Гуценко. М., 1991.

Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. К., 1994.