Авторське право та суміжні права

Вільне використання творів передбачає репродукування правомірно опублікованих творів одиничним примірником без здобуття прибутку. У разі репродукування обов'язково зазначаються ім'я автора, твір якого використовується, і джерело запозичення. Допустиме репродукування дозволяється робити бібліотекам і архівам для відновлення, заміни втрачених та зіпсованих примірників, а також для надання примірників твору іншим бібліотекам, що втратили з яких-небудь причин твори із свої фондів. Бібліотеки і архіви можуть репродукувати окремі статті і малі за обсягом твори, опубліковані у збірниках, газетах та інших періодичних виданнях, а також короткі уривки із письмових творів (з ілюстраціями і без них), якщо це робиться на запит фізичних осіб з навчальною або дослідницькою метою. Навчальні заклади для проведення аудиторських занять можуть репродукувати окремі матеріали на тих самих підставах.

Допускається вільне використання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похорону в обсязі, виправданому характером таких церемоній.

Окрему групу видів вільного використання творів становлять деякі випадки використання комп'ютерних програм і баз даних, а також виробництва записів короткострокового використання, здійснюваних організаціями ефірного мовлення. Особа, яка правомірно володіє примірником програми або бази даних, вправі виконувати будь-які дії, пов'язані з їх функціонуванням за прямим призначенням. Користувач комп'ютерної програми або бази даних може здійснювати їх адаптацію, тобто вносити в них зміни тільки з метою забезпечення функціонування комп'ютерної програми або бази даних на конкретних технічних засобах користувача або під управлінням конкретних програм користувача. Зазначені зміни повинні бути обумовлені лише технічними причинами. Допускається виготовлення копії комп'ютерної програми або бази даних за умови, що ця копія призначена для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, коли оригінал комп'ютерної програми або бази даних загублено, знищено або він став непридатний для використання, До числа дозволених дій власника комп'ютерної програми відноситься можливість декомпілювати програму, що охороняється законом, як самостійно, так і за допомогою інших осіб. Декомпілювання являє собою технічний прийом, що включає перетворення об'єктного коду у вихідний текст з мстою вивчення структури і кодування комп'ютерної програми. Його використання вважається допустимим тоді, коли це необхідно для досягнення готовності до взаємодії самостійно розробленої користувачем програми з іншими програмами, які можуть взаємодіяти з декомпільованою програмою. При цьому встановлюються три обов'язкові умови для здійснення декомпілювання. По-перше, інформація, необхідна для досягнення готовності до взаємодії, раніше не була доступна цій особі з інших джерел. По-друге, зазначені дії виконуються відносно тільки тих частин декомлільованої комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення готовності до взаємодії. По-третє, інформація, отримана в результаті декомпілювання, може використовуватися лише для досягнення готовності до взаємодії незалежно розробленої комп'ютерної програми з іншими програмами, не може передаватися іншим особам, за винятком випадків, коли це необхідно для досягнення готовності до взаємодії незалежно розробленої комп'ютерної програми з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп'ютерної програми, за своїм видом істотно подібної з декомпільованою комп'ютерною програмою, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право.

До зазначених груп вільного використання творів належить запис короткострокового користування, який виробляється організаціями ефірного мовлення. Виробництво такого запису розглядається як технічний прийом, що забезпечує збереження твору і полегшує організаціям ефірного мовлення складання графіка своїх передач. Максимальний термін його зберігання шість місяців, якщо тільки з автором не буде узгоджений більш тривалий термін. Після закінчення цього терміну запис повинен бути знищений або, якщо він несе виключно документальний характер, переданий для зберігання до офіційного архіву. Запис повинен проводитися лише для передачі в ефір і може бути використаний лише організацією, що здійснила його для своїх власних передач.

Ще одну групу випадків вільного використання творів утворює відтворення аудіовізуального твору або звукозапису твору виключно в особистих цілях без згоди автора твору, виконавця і виробника фонограми, але з виплатою їм винагороди. Винагорода виплачується виготівниками або імпортерами обладнання (аудіо-і відеомагнітофони, інше обладнання) і матеріальних носіїв (звуко- і (або) відео-плівки і касети, лазерні диски, інші матеріальні носії), що використовуються для такого відтворення. Винагорода не виплачується, якщо перелічені обладнання і матеріальні носії є предметом експорту, а також професійним обладнанням, не призначеним для використання в домашніх умовах.

ГЛАВА 4 Об'єкти авторського права

1. Поняття і ознаки об'єкта авторською права

Об'єкти авторського права -- це твори науки, літератури і мистецтва, які с результатом творчої діяльності, незалежно від призначення, достоїнства і змісту твору, а також від способу і форми його вираження. У національному законодавстві в галузі авторського права визначено списки таких об'єктів, які, на жаль, не є вичерпними. Авторське право поширюється на опубліковані твори, що існують в якій-небудь об'єктивній формі: письмовій, усній, звуко- або відеозапису, зображення, об'ємно-просторовій та в інших формах, Авторське право не поширюється на ідеї, методи, процеси, способи, концепції, принципи, відкриття або прості факти. Авторське право на твір не пов'язане з правом власності на матеріальний об'єкт, в якому виражено твір. Передача права власності на матеріальний об'єкт або права володіння матеріальним об'єктом сама по собі не тягне за собою передачі яких-небудь авторських прав на твір, виражений в цьому об'єкті.

Твір -- це результат творчої діяльності. Творча діяльність -- це процес створення нового, раніше невідомого, оригінального. Отже, результат буде творчим, якщо він є оригінальним.

Твір може складатися з різних оригінальних частин. Вони, так само як і оригінальна назва твору, охороняються авторським правом. Авторське право охороняє елементи змісту твору лише в тій формі, в якій вони виражені в творі, а не самі по собі.

Залежно від того, чи використовувалися у процесі створення твору інші твори, всі твори поділяються на самостійні і несамостійні. Самостійним є твір з оригінальною формою. Несамостійним -- твір, створений на основі іншого твору. У ньому обов'язково повинне міститися посилання на оригінал. Якщо в несамостійному творі було використано інший твір, що охороняється авторським правом, то його називають залежним. Для використання залежного твору потрібна згода авторів використаних в ньому інших творів. Несамостійні твори поділяються на похідні твори (переклади, обробки, реферати, анотації та інші) і складені твори (збірники, енциклопедії, бази даних).

Згідно з авторським правом не підлягають охороні офіційні документи (закони, судові ухвали, Інструкції), їхні офіційні переклади, державні символи і знаки (прапори, герби, ордени, зображення на купюрах і монетах тощо). Об'єкти, що носять офіційний або державний характер, мають одну загальну особливість -- вони повинні широко і безперешкодно розповсюджуватися. Обсяг і характер їх використання визначають не їх творці-розробники, не особи, які їх затвердили або яким належить право на відтворення і використання, а потреби суспільства. Тому вони не можуть охоронятися авторським правом, що передбачає обмеження в користуванні твором. Не охороняються і твори народної творчості (вони не отримують охорони у зв'язку з відсутністю або невідомістю автора), повідомлення про події і факти, що мають інформаційний характер (охорона не надається у зв'язку з відсутністю оригінальності).

2. Види об'єктів акторського права

Об'єктами авторського права є літературні твори -- романи, оповідання, твори драматургії та будь-які інші письмові твори. На охорону цих творів не впливає ні їх зміст (розважальний, інформаційний тощо), ні форма втілення (рукопис, машинописний текст, друкарський відбиток), ні факт опублікування (в багатьох країнах охороні підлягають також усні твори, тобто твори, не закріплені в письмовій формі). Охорона поширюється і на музичні твори незалежно від жанру (гімни, симфонії, хорові твори, пісні, оперети тощо), створені для одного виконавця (соло), для виконання на кількох інструментах (соната, камерна музика) або для виконання на багатьох інструментах (твори для оркестрів і ансамблів). Законодавством про авторське право забезпечується охорона карт і технічних креслень; творів фотографії -- незалежно від жанру (портрет, пейзаж, репортаж тощо) і призначення; кінематографічних творів усіх жанрів (художній фільм, документальний фільм, кінорепортаж тощо), озвучених і неозвучених, призначених для показу в кінотеатрах або по телебаченню, незалежно від технічних засобів і матеріалів, що застосовуються у процесі їх створення (целулоїдна плііжа, відеострічка тощо). Авторським правом охороняються також твори прикладного мистецтва (ювелірні вироби, лампи, шпалери, іграшки, меблі та інші художньо оформлені вироби), хореографічні твори.

З точки зору авторського права, загальне поняття -- літературні твори -- включає в себе всілякі оригінальні літературні твори, незалежно від їх цінності, жанру, призначення і форм втілення: рукопис, зафіксовані на магнітному носії, існують просто в усній формі або як частина кінематографічного твору. До цієї категорії належать і листи, інтерв'ю, а також твори, написані особливою математичною мовою (рівняння, геометричні фігури тощо), мовою коду або спеціальною технічною мовою, що не є творами художньої літератури. Що ж до наукових літературних творів, то авторським правом охороняється сам твір, а не відкриття або теорії, що містяться в ньому.

Слід відзначити складність охорони літературних творів, виражених в усній формі (промови, лекції, доповіді та інші усні виступи). Особа, яка претендує на охорону своїх авторських прав, повинна довести факт їх порушення. Це дуже важко зробити автору, який публічно виголосив або виконав свій твір, але не потурбувався про будь-яку матеріальну форму його втілення.

Самостійним видом літературних творів, що охороняються авторським правом, є переклад творів іншою мовою. Як літературні твори охороняються комп'ютерні програми. Охорона поширюється на всі їх види, виражені будь-якою мовою І Із будь-якій формі.

Об'єктами авторського права визнаються драматичні твори в усіх їх жанрових різновидах, методах сценічного втілення і формах об'єктивного вираження. Драматичний твір -- це літературний твір, написаний в діалогічній формі і призначений для виконання акторами на сичені. Він може бути випущений в світ і в письмовій формі.

Авторським правом охороняються також музичні твори, незалежно від складності теми і композиції, призначені для виконання на музичних інструментах і (або) за допомогою голосу, з текстом (лібретто тощо) або без тексту, а також різні види використання музичних творів, що охороняються авторським правом: відтворення (у вигляді нот або звукозаписів), виконання, передача по радіо або телебаченню, інші форми публічного сповіщення, аранжування, використання як фонової музики або як частини кінематографічного твору. Надаючи охорону за умови фіксації музичного твору в матеріальній формі, авторське право охоронне лише твори, подані нотним записом, чи перенесені на магнітні або цифрові носії, а також імпровізації, або аранжування.

Сучасна електронна музика також користується охороною авторського права як результат роботи конкретного автора, а не випадковою вибору «машини».

До об'єктів авторського права належать сценарні твори, за якими ставляться фільми, балетні спектаклі, масові вистави. Кожне з них мас специфічні особливості. Так, сценарій в кіло створюється з урахуванням таких виражальних засобів кінематографа, як план і монтаж, з урахуванням можливостей вільної зміни часу і місця дії, широкого охоплення історичних подій, одночасного розвитку паралельних сюжетних ліній. Водночас сценарій в балеті являє собою детальний переказ сюжету з описом усіх танцювальних і мімічних номерів. Сценарій, незалежно від того, чи є він оригінальний або створений в результаті переробки чужого оповідного або драматичного твору, вважається об'єктом авторського права, що охороняється.

Аудіовізуальні твори охоплюють собою широке коло кіно-, теле-, відео творів, розрахованих на одночасне слухове і зорове сприйняття аудиторією. До них належать кіно-, теле- і відеофільми, незалежно від їх жанру і призначення (художні, документальні, науково-популярні, навчальні, мультиплікаційні тощо), обсягу (повнометражні, короткометражні, багатосерійні), виконання (звукові, німі, чорно-білі, кольорові, широкоекранні), слайд-фільми, діафільми, інші кіно- і телетвори.

Творчий внесок у створення такого комплексного твору, як кіно- і телефільм, вносять сценарист, художник, композитор, оператор, актори та інші особи, праця яких синтетично об'єднується мистецтвом режисера в нове художнє ціле. При цьому деякі компоненти фільму, такі як сценарій, в тому числі режисерський, музика, фотографічні зображення (кадри), ескізи, малюнки і макети декорацій, костюмів, реквізити можуть існувати і використовуватися окремо від фільму і мають значення самостійних об'єктів авторського права.

Помітне місце серед об'єктів авторського права займають твори образотворчого мистецтва. Найважливішою особливістю цих творів с тісний, нерозривний їх зв'язок з матеріальною формою, в яку вони втілені -- формою, що існує часто Із одиничному примірнику, атому особливо важливо розмежовувати право власності на картину або скульптуру як річ і авторське право на сам твір. Багато діячів образотворчого мистецтва живуть саме тим, що продають оригінальні примірники своїх творів приватним особам і музеям, при цьому авторське право нібито не зачіпається. Однак не право необхідне для того, щоб мати можливість контролю за репродукуванням творів, демонстрацією їх по телебаченню, а також для захисту від плагіату і спотворення твору. Начерки, ескізи та інші попередні роботи у процесі створення картини або скульптури також підлягають охороні.

В окрему групу виділені твори декоративно-прикладного мистецтва і дизайну -- вироби побутового призначення, Ідо мають художні і естетичні якості, які задовольняють не тільки прямі практичні потреби, а й є предметами прикрашення.

У самому широкому значенні дизайн розуміється як будь-яке розташування елементів, складових твору мистецтва, а також попередні начерки творів, які належить створити. Однак в авторському праві цей термін належить у власному значеній слова до промислових дизайнерських розробок. Це характерні узори, орнаменти і форми, що використовуються для виготовлення промислових виробів і падають готовому виробу естетичного зовнішнього вигляду. Дизайнерські розробки підлягають охороні як художній твір.

Об'єктами авторського права визнаються фотографічні твори, які являють собою зображення реальних об'єктів, отримуваних на матеріалах, чутливих до світла або іншого випромінювання. Вони можуть охоронятися авторським правом як художні твори за умови, що композиція, відбір або спосіб закарбування вибраного об'єкта відрізняються оригінальністю. Деякі норми авторського права передбачають охорону фотографій за умови дотримання певної формальності, наприклад, зазначення року першого опублікування на виданих примірниках. Поряд з фотографіями авторське право охороняє твори голографи, слайди та інші твори, що створені способами, аналогічними фотографії.

Охороні підлягають права особи, зображеної на творі образотворчого мистецтва. Опублікування, відтворення і розповсюдження такого твору допускається лише за згодою зображеної особи, а після її смерті -- за згодою дітей і одного із подружжя, що пережило іншого. Дане право належить до одного з особистих немайнових прав громадян. Воно не входить в інститут авторського права, але впливає значним чином на здійснення авторських правомочностей.

Твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва мають відому специфіку. З одного боку, вони слугують задоволенню певних побутових, матеріальних, культових потреб людей, а з другого -- виступають як твори мистецтва.

Авторським правом охороняються як твори архітектурної графіки і пластики: ескізи, фасади, перспективи, проект забудови, малюнки, плани озеленення, моделі, макети, так і власне твори архітектури -- будівлі, споруди, квартали забудови, сади, парки.

Об'єктом авторського права визнається твір архітектури, їло несе ідею оригінальності, з урахуванням художньої цінності проекту, а також креслення архітектурної споруди, якщо навіть проект не був реалізований.

Самостійними об'єктами авторського права є твори хореографи і пантоміми.

Хореографічний твір -- це композиція руху для танцю на сцені або будь-яка інша об'єднана однією думкою система жестів, створена для виконання. Показ пантоміми -- це виконання твору, що виражає почуття або драматичні дії за допомогою жестів, поз і міміки, не вдаючись до слів. Сучасні технічні засоби дають змогу зафіксувати хореографічний твір або пантоміму більш детальніше, ніж будь-які найдокладніші письмові вказівки постановника. Однак І без фіксації хореографічних творів на якому-небудь матеріальному носії багато з них нерідко можуть бути дуже точно відтворені, що робить актуальним завдання їх охорони з моменту обнародування.

До об'єктів авторського права належать картографічні твори, що включають в себе географічні, геологічні та інші карти, плани, ескізи і пластичні твори, що належать до географії, топографії та інших наук. У більшості випадків створення карт та інших картографічних творів вимагає не тільки великої технічної роботи, а й творчого внеску укладача.

Особливим об'єктом авторського права визнаються збірники та інші укладеш твори як результат творчого об'єднання в єдине ціле творів, автором яких є не укладач. Збірники являють собою твори, що укладаються з декількох творів або з їх окремих частин. Укладач користується авторським правом на збірник і так само, як при перекладі або обробці, повинен враховувати авторські права на використання твору або його частини, шо увійшли до збірника. Передбачається, що у разі укладання збірника з різних частин повинен вийти самостійний літературний або художній твір. Це означає, що укладання повинне відрізнятися індивідуальністю і здійснюватися за певним планом або задумом. До числа збірників належать енциклопедії, словники, антології. Авюри творів, віслюче них до укладеного твору. І вразі використовувати свої твори незалежно від укладеного твору, якщо інше не передбачено авторським договором.

Виняткове право на використання таких укладених творів, як енциклопедії, енциклопедичні словники, періодичні та такі, що продовжуються, збірники наукових праць, газети, журнали та Інші періодичні видання, належить їх видавцям. Видавець у разі будь-якого використання таких творів вправі зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.

Законами охороняється і такий об'єкт авторського права, як база даних, під якою розуміється об'єктивна форма подання І організації даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знайдені і оброблені за допомогою комп'ютера. Результат творчої діяльності тут виражається в особливому доборі і організації даних, незалежно від того, чи є ці дані об'єктами авторського права.

ГЛАВА 5. Суб'єкти авторського права

1.Автори творів

Суб'єктами авторського права е особи, яким належить суб'єктивне авторське право відносно твору. Володільцями цих прав можуть бути автори, їх спадкоємці, інші правонаступники. Права на тізори для кожної категорії суб'єктів виникають у зв'язку зі створенням твору, переходом авторських прав у спадщину, згідно з авторським договором.

Найважливішими суб'єктами авторського права є автори творів науки, літератури і мистецтва. Авторами визнаються особи, творчою працею яких створено твір. Авторське право у автора твору виникає відразу після досягнення творчого результату, втіленого в об'єктивну форму, яка забезпечує його сприйняття іншими особами. Для визнання права авторства не потрібне виконання яких-небудь формальностей, чиєї-небудь згоди або якої-небудь угоди.

Авторами визнаються і автори похідних (залежних) творів, зокрема перекладів, переробок, копій творів образотворчого мистецтва. При цьому для виникнення авторського права на похідний твір не мас значення, чи охороняється законом первинний твір. Якщо ж він охороняється законом, то повинна бути отримана згода його автора або іншого володільця прав на твір для використання створеного на його основі похідного твору.

За малолітніх (осіб, які не досягли 14 років), а також повністю недієздатних громадян авторські права здійснюють їх батьки або опікуни як їхні законні представники. Громадяни, визнані обмежено недієздатними, можуть здійснювати свої права лише за згодою призначених їм опікунів. Неповнолітні (особи у віці від 14 до 18 років) здійснюють свої авторські права цілком самостійно.

Володільцями авторських прав на твори науки, літератури і мистецтва виступають також юридичні особи, які є правонаступниками авторів творів, володільцями похідного авторського права.

Авторське право на твір, створений спільною працею двох і більше осіб (співавторство), належить співавторам спільно, незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається з частин, кожна з яких має також і самостійне значення.

Авторське право на колективний твір належить всім авторам, незалежно віл ступеня творчою внеску кожного з співавторів і характеру твору. Питання про використання колективного твору вирішується в усіх випадках всіма співавторами на основі одноголосності.

Колективний твір, співавторство може бути нероздільним і роздільним. При нероздільному співавторстві твір являє собою єдине нерозривне ціле, частини якого не маючи самостійного значення. При роздільному співавторстві колективний твір є єдиним, однак він складається з частин, що мають самостійне значення, і при цьому відомо, ким з авторів створені ці частини. Визнання співавторства нероздільним означає, що авторські права як на твір в цілому, такі на будь-яку його частину здійснюються співавторами тільки спільно. При роздільному співавторстві використання колективного твору в цілому також здійснюється за взаємною згодою всіх співавторів. Однак кожний співавтор вправі самостійно, без згоди інших співавторів, розпоряджатися своєю частиною твору.

2. Спадкоємці та інші правонаступники

Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Успадкування авторських прав здійснюється або згідно із законом, або за заповітом.

У разі успадкування згідно із законом спадкоємцями авторських прав можуть стати тільки громадяни, які є законними спадкоємцями. Якщо померлий автор не мав законних спадкоємців і не залишив заповіту, його авторські права припиняються. У разі успадкування за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянинові, незалежно від його громадянства і наявності родинних стосунків з померлим, або юридичній особі, незалежно від профілю її діяльності і місцезнаходження. У більшості країн авторські права спадкоємців діють протягом 50 років після смерті автора, починаючи з 1 січня року, що настає за роком смерті.

Суб'єктами авторського права можуть бути також інші правонаступники, і передусім видавництва, театри, кіностудії, інші організації, що займаються використанням творів. Вони придбавають авторські права на основі укладених з авторами та їхніми спадкоємцями авторських договорів. Правомірно придбані авторські права правонаступників визнаються і охороняються нарівні з правами самих авторів.

3. Термін дії авторського права

Охорона авторського права обмежена у часі: авторське право виникає з моменту створення твору і діє протягом всього життя автора і додатково 50 років (у деяких країнах 70 років, у США і країнах Європейського Союзу 75 років) після його смерті. Особисті права автора охороняються бсзстроково. Після закінчення терміну дії авторського права на твір він набуває статусу суспільного надбання. Такі твори можуть вільно використовуватися будь-якою особою без виплати авторської винагороди. При цьому повинні дотримуватися особисті права автора.

ГЛАВА 6 Авторський договір

Використання твору автора іншими особами (користувачами) здійснюється на підставі авторського договору, крім випадків, визначених законом. Договірна форма використання твору забезпечує реалізацію і охорону як особистих, так і майнових прав автора. Відповідає вона і інтересам користувачів, оскільки вони придбавають певні права, яких не мають інші особи, і в зв'язку з цим можуть окупити свої затрати, пов'язані з відтворенням і розповсюдженням творів, і отримати доход.

Автор або інший володілець авторських прав передає за авторським договором про передачу виняткових прав -- виняткове право використовувати твір певним способом і в установлених договором межах тільки особі, якій ці права передаються, про передачу невиняткових прав -- право дозволяти або забороняти подібне використання твору нарівні з іншою особою, яка отримала дозвіл на використання цього твору таким само способом. Права, що передаються за авторським договором, вважаються невинятковими, якщо в договорі прямо не передбачено інше. Авторський договір повинен передбачати способи використання твору; термін і територію, на які передається право; розмір винагороди і порядок визначення розміру винагороди за кожний спосіб використання твору, порядок і терміни її виплати, а також інші умови, які сторони вважатимуть істотними. Умови авторського договору, що обмежують автора у створенні в майбутньому творів на певну тему або в певній галузі, недійсні. Уразі передачі повноваження за авторським договором автору повинна бути забезпечена можливість отримати майнову вигоду від використання створеного ним твору.

Типові форми окремих авторських договорів не мають нормативного характеру і є для учасників майбутнього авторського договору лише рекомендованими зразками договору.

Найпоширенішими видами договорів про використання творів є авторські договори замовлення; видавничі договори -- про видання або перевидання твору в оригіналі; постановочні -- договори про публічне виконання неопублікованого твору; сценарні -- про використання неопублікованого твору в кіно- або телевізійному фільмі; договори художнього замовлення -- про створення твору образотворчого мистецтва з метою його публічного показу; договори про видання творів у перекладі, у переробці; авторські договори на створення і передачу комп'ютерних програм.

Авторський договір замовлення укладається па створення конкретного твору, за яким автор зобов'язується створити твір відповідно до умов договору і передати його замовнику. У рахунок обумовленої договором винагороди замовник зобов'язаний виплатити автору аванс. Розмір і терміни виплати визначаються угодою сторін. Сторона, що не виконала або виконала неналежним чином свої зобов'язання, повинна відшкодувати потерпілій стороні заподіяні збитки, включаючи і упущену вигоду. У разі відступлення автора від вимог, що містяться в договорі, замовник твору вправі вимагати відповідної доробки.

Найпоширенішим видом авторського договору є видавничий договір на літературні твори, на твори образотворчого мистецтва, па музичні твори, на видання перекладу раніше випущеного у світ літературного твору та інші.

У разі укладання договору на видання володільцю авторських прав немає потреби оформляти пере відступлення своїх авторських (майнових) прав, утому числі права контролю за виданням свого твору. Відповідно до деяких законів, що регулюють майнові права, передача права автора на публікацію роботи може виявитися неможливою. У разі укладання договору на публікацію володілець авторських прав, як правило, обмежує своє право на призначений до видання твір тією мірою, якою це необхідно видавцеві для виконання своєї роботи, У той же час авторське право залишається за автором або іншим право володільцем.

Автором, по суті видавничого договору, повинна бути надана видавцеві ліцензія, що включає в себе всі права, необхідні для оптимальної реалізації планованого видання. Щоб становити собою цінність для видавця, ліцензія повинна давати йому можливість захищати свою видавничу діяльність від третіх осіб. У галузі авторського права ліцензія звичайно розуміється як дозвіл, що надається автором або іншим володільцем авторського права (ліцензіаром) особі, яка використовує твір (видавцеві або іншому ліцензіату), використати його у формі і на умовах, узгоджених між ними. Звичайно видавець отримує виняткову ліцензію (що надає йому виняткове право) на твір і видання відповідного твору -- або на здійснення відтворення і видання його перекладу -- Із стандартному комерційному тиражі, що містить обґрунтовану кількість примірників. Ліцензія може бути надана як на єдине, такі на перше і наступні видання. Обсяг єдиного або першого видання, як правило, визначається в договорі -- зазначається кількість примірників у тиражі або визначається мінімальна і (або) максимальна кількість примірників (тираж). Під час узгодження обсягу єдиного або першого видання звичайно береться до уваги необхідність задовольнити очікуваний купівельний попит за вартістю, яка дає змогу здійснювати продаж за звичайними для даного книжкового ринку ціпами за примірник, порівняно з подібними публікаціями. При видачі ліцензії на публікацію твору у формі перекладу зазначається мова (або мови) видання.

З метою сприяння розповсюдженню опублікованого твору і з урахуванням можливості подальшого використання видання відповідно до договору ліцензія повинна містити деякі «допоміжні права», які слугують меті відтворення або доведення до споживача твору (чи його перекладу) в певній формі, що відрізняється від стандартного комерційного видання. Такі допоміжні права можуть, наприклад, включати: право на попередню ми подальшу публікацію в пресі одного або декількох уривків з твору, право на серію, тобто право публікувати всі твори або його частини в одному або декількох послідовних номерах періодичного видання до чи після виходу твору в стандартному комерційному виданні; право на виконання уривків з твору по радіо або телебаченню, право на включення твору або його частини в антологію, право на перевидання в зміненому форматі.

Видавці часто вимагають від ліцензіара надання їм, у рамках допоміжних прав, права на ліцензування відтворення опублікованого твору в мікрофільмах або інших ретрографічних відтвореннях для цілей, що виходять за межі добросовісного використання, допустимого законом. Видавець може запитати ліцензію на розміщення твору на магнітні або магнітооптичні носії з відкритим доступом або відтворення у формі звукозапису. Іноді запитується також право на ліцензіювання відтворення у формі фільмів. Такі форми відтворення за допомогою сучасних технологій часто згадуються в сучасних видавничих договорах як «механічне відтворення» твору, а відповідні права -- як «права на механічне відтворення». Цей термін не треба плутати з поняттям «права на механічне відтворення музики», яке означає право па відтворення музичного твору у формі звукозапису.

Під час складання договору звичайно обумовлюються умови не надавати видавцеві право використовувати твір яким-небудь чином, включаючи адаптацію, наприклад, створення за ним сценарію для п'єси або кінофільму, для радіо- або телевізійної вистави, чи право па переклад. Використання подібних прав виходить за рамки сприяння або прямого використання видавцем його власної публікації твору. Надання «прав на дайджест» (прав на публікацію скорочених або укорочених форм твору), або так званих «прав на комікси», часто с предметом дозволів в кожному окремому випадку, враховуючи заінтересованість автора в цілісності його твору.

До договору можуть бути включені спеціальні положення відносно цілісності твору, що видається. Наприклад, може бути зазначено, що «видавець повинен відтворити твір без яких-небудь змін, скорочень або додатків». Це може виявитися корисним, особливо в країнах, де у законодавстві відсутні відповідні положення про «немайнові права».

У договорі на видання перекладу, як правило, зазначається, що «видавець повинен використати точний і достовірний переклад, виконаний за його рахунок. Заголовок в перекладі підлягає письмовому схваленню ліцензіара авторських прав. На вимогу останнього остаточний текст перекладу також повинен надаватися йому для схвалення».

Може також бути обумовлено, що «видавець забезпечує на кожному примірнику чітке зазначення назви твору і прізвища автора». Залежно від обставин може бути додано, що «видавець зобов'язується друкувати прізвище першого видавця (а саме...), а також рік першого видання (роки видань) твору на зворотному боці титульного аркуша».

З урахуванням певних формальностей, що існують у багатьох країнах, як умова повного використання авторських прав натвори, що видаються, у видавничих договорах звичайно зазначається, що на титульному аркуші повинен проставлятися відповідний символ авторського права. Цей символ складається з позначення ©, року першої публікації твору та імені володільця авторських прав на твір.

Відносно розповсюдження опублікованих примірників часто зазначається, що «видавець забезпечує ефективне просування твору за свій власний рахунок». У разі, коли ліцензія не обмежується тільки одним випуском, часто додають, що «він повинен стежити за тим, щоб книги були постійно в продажу, а нові випуски друкувалися своєчасно, щоб задовольняти існуючий попит».

Постановочний договір укладається, коли основним способом використання твору є його публічне виконання. Предметом цього договору можуть бути драматичні твори, музика або лібрето опери, балету, оперети, музичної комедії, музика до драматичного спектаклю тощо, що використовуються театрально-видовищними організаціями (театрами, філармоніями, цирками, концертними організаціями тощо) для постановки на сцені. Предметом поставочного договору може бути будь-який твір -- як обнародуваний, так і необнародуваний.

Сценарний договір регламентує відносини, пов'язані з використанням літературного твору, за яким знімається кінофільм, телефільм, здійснюється радіо- або телепередача, проводиться масово-видовищний захід тощо. Сценарним договором передбачається використання твору в зміненій формі.

Договір художнього замовлення визначає відносини, пов'язані зі створенням твору образотворчого мистецтва з метою його публічного показу. Предметом договору є різноманітні твори образотворчого мистецтва, які створюються автором на замовлення організацій та приватних осіб і стають власністю останніх. Володільці придбаних творів вправі розпоряджатися ними на свій розсуд, дотримуючись законодавства про авторське право.

Договір на використання в промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва призначений для урегулювання питань, що виникають у зв'язку з тиражуванням в промисловості оригінальних творів декоративно-прикладного мистецтва. Договір укладається тільки з позаштатними художниками підприємств. Автори отримують винагороду як за створення твору, прийнятого до використання, так і за подальше його тиражування залежно від обсягу використання.

Авторський договір на створення і використання комп'ютерних програм. Специфічними умовами договорів даного типу є: можливість пере відступлення авторського договору; визначення типів персональних комп'ютерів, для яких може бути використана комп'ютерна програма, їх кількість і місцезнаходження; права сторін на подальші модифікації і удосконалення; кількість виготовлених копій; забезпечення доступу до вихідного коду; порядок використання твору третіми особами; терміни і порядок навчання користувача; інші (особливі) умови, які сторони визнають за необхідне передбачити в авторському договорі. Авторський договір на створення і використання комп'ютерних програм може включати такі документи: текст договору; технічне завдання; технічні умови; календарний план або програму робіт; специфікації; опис використовуваного обладнання; угоду між авторами про розподіл винагороди.

Розділ II. СУМІЖНІ ПРАВА

ГЛАВА 1. Історія і еволюція суміжних прав

Для того, щоб донести свій твір до широкої аудиторії, автору часто потрібне сприяння посередників (музикантів, продюсерів, видавців), які, використовуючи свої професійні якості, можуть представити твір у формі, найбільш цікавій і доступній для публіки,

У національному законодавстві у галузі авторського права для урегулювання відносин між авторами і посередниками було розроблено і включено положення про суміжні права (права виконавців, виробників фонограм, організацій мовлення). Важливу роль у цьому процесі зіграли розвиток і впровадження нових технологій.

На початку століття, наприклад, демонстрація сценічного втілення образів акторами припинялася в момент закінчення п'єси, а глядачами могли бути тільки особи, присутні на цьому спектаклі. Винахід різних форм запису, фіксації та передачі звукової і відео інформації, розвиток радіо, кіно, телебачення зробило можливим не тільки записувати і відтворювати, але і репродукувати записи у величезних кількостях. Твори літератури і мистецтва, обмежені в часі виконання музичних творів безпосередньо перед публікою, стали доступні практично необмеженій аудиторії. Але це викликало і певні негативні наслідки.

Можливість швидкого розповсюдження фонограм і зображень, записаних на аудіо-, компакт-дисках, І доступність сучасних пристроїв запису породили індустрію «піратського» виготовлення записів, що стало серйозною проблемою в усьому світі. Першими це відчули актори-виконавці.

У разі використання фонограм користувачам вже не потрібно щоразу укладати угоди з виконавцями. Крім того, якщо виконавцеві платити тільки один раз за запис фонограми, а потім використовувати її в інтересах третьої сторони, то це не тільки позбавляє виконавців будь-яких прибутків від повторного виготовлення запису, але й приводить до необхідності конкурувати зі своїми ж записами. До того ж використання аудіо- і Ізідеозаписів стало складовою частиною щоденних теле- і радіопрограм. Як наслідок, виробники фонограм порушили питання про законодавчий захист своїх прав, що включає охорону від несанкціонованого копіювання фонограм, а також компенсацію за використання фонограм для передачі по радіо або за доведення фонограм до публіки іншим способом. А радіомовні І телевізійні організації -- про охорону своїх програм від незаконного їх використання іншими подібними організаціями.

Розвиваючись паралельно з авторським правом, суміжні права набули істотної особливості -- похідність і залежність від прав творців творів. Охорона суміжних прав, що надаються різним категоріям посередників, здійснюється без шкоди охороні творів авторським правом. Суб'єкти суміжних прав мають, як і автори, виняткові права на використання своїх об'єктів у будь-якій формі. Для виникнення і здійснення суміжних прав не потрібне дотримання якої-нс-будь формальності. Права виробника фонограми і виконавця породжує сам факт створення відповідного звукозапису. Разом з тим, володілець суміжних прав для сповіщення третіх осіб про свої права і запобігання їх порушенню має право використати знак охорони суміжних прав, який розміщується на кожному примірнику фонограми і (або) на кожному вміщуючому її футлярі. Як такий знак прийнято передбачений Римською конвенцією знак охорони, що складається з трьох елементів: латинської букви Р у колі -- ©; імені (найменування) володільця виняткових суміжних прав; року першого опублікування фонограми. Відсутність знака охорони не позбавляє володільця суміжного права можливості його захисту, однак у ряді випадків ускладнює процес доведення у разі його порушення.

ГЛАВА 2. Охорона прав виконавців, виробників фонограм, організацій ефірного та кабельного мовлення

1. Охорона прав виконавців

Під виконавцем слід розуміти актора, співака, музиканта, танцюриста або іншу особу, яка грає роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті або яким-небудь іншим чином виконує твори літератури чи мистецтва, включаючи твори фольклору.

Якщо виконавців твору декілька, вони здійснюють права, що належать їм, тільки за взаємною згодою. Реалізація прав великих колективів виконавців, наприклад, хорів, оркестрів, театральних труп, проводиться їх диригентами, режисерами, солістами, керівниками труп. Питання, пов'язані зі здійсненням суміжних прав, вирішуються в контрактах, що укладаються з артистами, а також в нормативних документах, що регламентують діяльність даних колективів.

За виконавцями визнаються як особисті немайнові, так і майнові права. Право на ім'я означає можливість виконавця вимагати згадування його справжнього або вигаданого імені (псевдоніму), яке при цьому не повинне спотворюватися при будь-якому використанні творчої інтерпретації твору. Право на ім'я не може відчужуватися і охороняється безстрокове. Будь-які поправки, зміни, доповнення у виконання можуть вноситися тільки за згодою виконавця.

Майнові інтереси виконавців забезпечуються закріпленням за ними права на використання виконання в будь-якій формі, включаючи право на отримання винагороди за кожний вид використання виконання. Виконавцеві належить право викопувати або дозволяти викопувати такі дії: передавати в ефір або сповіщати для загального відома по кабелю виконання, якщо використане для такої передачі виконання не було раніше передано в ефір або не здійснюється з використанням запису; записувати раніше не записане виконання; відтворювати запис виконання, тобто виготовляти примірники запису; здавати у тимчасове користування в комерційних цілях фонограму, на якій записане виконання за участю виконавця. У разі укладення договору на запис виконання на фонограму дане право переходить до виробника фонограми. Винагорода між виконавцями і виробниками фонограм розподіляється відповідно до угод між організаціями, що управляють правами виконавців і виробників фонограм на колективній основі, а за відсутності такої угоди розподіляється між виконавцями і виробниками фонограм рівними частинами.

Виняткове право виконавця не поширюється в таких випадках: передача в ефір раніше переданих виконань, запис раніше записаних виконань, відтворення запису виконання, якщо первинний запис проведено за згодою виконавця; відтворення здійснюється з тією ж метою, для якої було отримано згоду виконавця при запису виконання; відтворення виконання здійснюється з тією ж метою, для якої було проведено запис. Будь-яке інше використання виконання може здійснюватися тільки за згодою виконавця.

Дозвіл виконавця на подальшу передачу виконання, здійснення запису для передачі та відтворення такого запису організаціями ефірного і кабельного мовлення повинне бути отримано всіма організаціями ефірного і кабельного мовлення, які бажають використати виконання, якщо тільки виконавець прямо не передав ці свої права організації ефірного або кабельного мовлення, з якою у нього укладено договір. Коли за договором зазначені права передано такій організації, то ним же визначається і розмір винагороди, що належить виконавцеві за таке виконання.

Усі виняткові права виконавця можуть передаватися за договором будь-яким іншим особам. Звичайно в ролі останніх виступають організації, що управляють майновими правами володільців авторських і суміжних прав на колективній основі. Ними можуть бути також особи, які спеціалізуються в галузі комерційного використання створених творів і об'єктів суміжних прав.

Особливо необхідно виділити договір виконавця аудіовізуального твору на створення останнього. Такий договір тягне за собою передачу виконавцем аудіовізуального твору всіх передбачених законом майнових прав. Якщо в договорі не встановлено інше, надання виконавцем таких прав обмежується використанням аудіовізуального твору і не включає прав на окреме використання звуку або зображення, зафіксованих у даному творі.

Виконавцеві не надається охорона від наслідування. Естрадний співак, музикант або актор не можуть заборонити будь-кому з інших виконавців запозичити їх манеру і форму виконання.

2. Охорона прав виробників фонограм

Виробниками фонограм визнаються будь-які фізичні або юридичні особи, які взяли на себе ініціативу і відповідальність за перший звуковий запис виконання або Інших звуків. Охороні підлягають будь-які фонограми, незалежно від їх матеріальної форми, якості запису, а також того, чи зафіксовано на фонограмі виконання створеного твору, що охороняється законом, або проведено запис різних звукових ефектів.

Права на фонограму породжує сам факт першої фіксації звуків за допомогою технічних засобів в якій-небудь матеріальній формі, що дає змогу здійснювати їх неодноразове сприйняття, відтворення або сповіщення незалежно від виконання виробником фонограми якої-небудь формальності. За відсутності доказу Іншого виготівником фонограми визнається та фізична або юридична особа, ім'я або найменування якої позначено на цій фонограмі і (або) на вміщуючому її футлярі. За виробником фонограми визнаються лише майнові права.

Виробнику фонограми належать виняткові права на використання фонограми в будь-якій формі, включаючи право на винагороду за кожний вид її використання. Виняткове право на використання фонограми означає право виконувати або дозволяти виконувати такі дії: відтворювати фонограму; переробляти або будь-яким іншим способом змінювати фонограму; розповсюджувати примірники фонограми, тобто продавати, здавати їх у тимчасове користування тощо; імпортувати примірники фонограми з метою розповсюдження, включаючи примірники, виготовлені з дозволу її виробника.

Виробник фонограми, опублікованої з комерційною мсіою, спільно з виконавцем, публічне виконання якого записане на цій фонограмі, має право па отримання винагороди за передачу в ефір або сповіщення для загального відома по кабелю такої фонограми. Збір, розподілення і виплата винагороди за ці види використання фонограми здійснюються однією з організацій, що управляє правами виробників фонограми і виконавців на колективній основі, відповідно до угоди між цими організаціями. Якщо цією угодою не передбачено інше, зазначена винагорода розподіляється між виробником фонограми і виконавцем рівними частинами. Розмір винагороди і умови її виплат, встановлені за кожний вид використання фонограми, визначається угодою між виробниками фонограми або об'єднаннями (асоціаціями) таких користувачів і організаціями, що управляють правами виробників фонограм І виконавців.

Перехід права власності на примірник фонограми сам по собі не тягне за собою передачу будь-яких суміжних прав, що належать виробнику фонограми. Однак якщо примірники правомірно опублікованої фонограми надійшли у торговельну мережу, то допускається їх подальше розповсюдження без згоди виробника фонограми і без виплати винагороди. Водночас власник фонограми не може займатися комерційним прокатом запису, оскільки дане право зберігається за виробником фонограми незалежно від права власності на її примірники. Виняткові права виробник фонограми може передавати іншим особам за спеціальним дозором.

З. Охорони прав організацій ефірною та кабельного мовлення

Під організаціями мовлення слід розуміти радіо- і телестудії, а також інші організації, що займаються розповсюдженням звуків і (або) зображень засобами безпроводового зв'язку (організації ефірного мовлення) чи сповіщають їх публіці з допомогою кабелю, проводу, оптичного волокна або за допомогою аналогічних засобів (організації кабельного мовлення). Самі вони не створюють творів, а лише здійснюють їх використання шляхом передачі в ефір або сповіщення для загального відома по кабелю, їх майнові інтереси потребують особливої охорони. На створення радіо- і телепередач витрачаються значні кошти, які повинні скуповуватися за рахунок монопольного права на їх використання. У разі виходу в ефір або сповіщення для загального відома по кабелю будь-яка передача може бути записана з мінімальними затратами сил І коштів І в подальшому використовуватися третіми особами практично у своїй первісній формі.

За організаціями ефірного і кабельного мовлення стосовно їх передач закріпляються виняткові права використовувати передачі в будь-якій формі і давати дозвіл на їх використання, включаючи право на отримання винагороди за надання такого дозволу. Ці права поширюються на будь-які передачі -- як створені самою організацією, так і створені па її замовлення за рахунок ЇЇ коштів іншою організацією.

До виняткових прав організації ефірного і кабельного мовлення належать права дозволяти виконання таких дій: одночасно передавати в ефір або одночасно доводити до запільного відома по кабелю їх передачі іншими організаціями ефірного або кабельного мовлення; доводити передачу до загального відома по кабелю (право організацій ефірного мовлення) або передавати передачу в ефір (право організацій кабельного мовлення); записувати передачу; відтворювати запис передачі; сповіщати передачу для загального відома у місцях з платним входом. Дія зазначених прав не поширюється на ті випадки, коли запис передачі було зроблено за згодою організацій ефірного і кабельного мовлення і відтворення передачі здійснювалося з тією ж метою.

4. Вільне використання об'єктів суміжних прав

Об'єкти суміжних прав у передбачених законом випадках можуть використовуватися без згоди виконавця, виробника фонограми, організації ефірного і кабельного мовлення і, як правило, без виплати їм винагороди. Таке використання встановлено в інтересах суспільства, яке зацікавлене у вільному розповсюдженні інформації, розвитку науки і освіти. Передбачені законом обмеження суміжних прав не піддягають якому-небудь широкому, вільному тлумаченню. Вільне використання об'єктів суміжних прав не повинне завдавати шкоди нормальному їх використанню і зачіпати законні інтереси виконавця, виробника фонограми, організації ефірного і кабельного мовлення, а також авторів творів, що передаються або викопуються.

Обмеження прав виконавця, виробника фонограм, організації ефірного або кабельного мовлення зводяться до того, що: допускається вільне використання виконання, передачі в ефір, передачі по кабелю та їх записів, а також відтворення фонограм для включення в огляд про поточні події невеликих уривків з виконання, передачі в ефір або по кабелю; використання невеликих уривків з виконання, фонограми, передачі в ефір або по кабелю для цитування за умови, що таке цитування здійснюється в інформаційних цілях; використання об'єктів суміжних прав будь-якими заінтересованими особами з метою навчання або наукового дослідження. Допускається без згоди виконавця, виробника фонограми, організації ефірного або кабельного мовлення використання передачі в ефір або по кабелю і її запису, а також відтворення фонограми в особистих цілях. Не потрібний дозвіл виконавця, виробника фонограми і організації ефірного мовлення на здійснення записів короткострокового користування виконання або передачі, на відтворення фонограми, опублікованої з комерційною метою, якщо запис короткострокового користування або відтворення здійснюється організацією ефірного мовлення за допомогою її власного обладнання і для її власної передачі за умови попереднього отримання такою організацією дозволу на передачу в ефір виконання або передачі, відносно яких здійснюється запис короткострокового користування або відтворення такого запису, а також його знищення в межах шестимісячного терміну після його виготовлення, якщо більш тривалий термін не було узгоджено з володільцями прав па запис. Якщо єдиний примірник запису має виключно документальний характер, він може бути збережений в офіційних архівах. Вільне використання об'єктів суміжних прав дозволяється також у випадках, установлених відносно творів науки, літератури і мистецтва. Окремі з них рівною мірою стосуються як авторських творів, так і об'єктів суміжних прав.