Зміст

1. Апеляційне і касаційне оскарження судових рішень (вироку, ухвали і постанови), строки оскарження

2. Форма і зміст апеляційної та касаційної скарги

3. Доповнення, зміна та відкликання апеляційної і касаційної скарги

4. Особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень захисником, який не брав участі у судовому розгляді справи

5. Узгодження правової позиції з засудженим при участі адвоката-захисника у засіданнях суду апеляційної та касаційної інстанції

6. Дії адвоката по нововиявленим обставинам

Практичні завдання

Список використаних джерел

1. Апеляційне і касаційне оскарження судових рішень (вироку, ухвали і постанови), строки оскарження

Апеляційне провадження -- самостійна стадія кримінального процесу, в якій суд вищестоящої інстанції на підставі апеляційного подання та апеляційних скарг перевіряє законність і обґрунтованість вироку, ухвали суду першої інстанції та постанови судді, що не набрали законної сили, а також постанов про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру ухвалених місцевими судами.

Перед судом апеляційної інстанції при перегляді ним кримінальної справи в порядку апеляційного провадження стоять такі завдання:

а) не допустити виконання незаконного, необґрунтованого та несправедливого вироку;

б) швидко виправити допущені на попередніх стадіях помилки, прорахунки та порушення;

в) забезпечити захист і реалізацію прав законних інтересів учасників процесу;

г) сприяти однаковому розумінню та застосуванню законів судами першої інстанції.

Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення цілей і виконання завдань кримінального судочинства. Воно допомагає попередити набрання законної сили неправосудними вироками, ухвалами і постановами, швидко виправити допущені судом першої інстанції помилки і цим самим забезпечити охорону прав, свобод і законних інтересів учасників процесу, а також сприяє поліпшенню якості роботи нижчестоящих судів та формуванню судової практики відповідно до вимог матеріального і процесуального закону.

Апеляційне провадження судових вироків є окремим інститутом і самостійною стадією кримінального процесу. Вироки, що не набрали законної сили, можуть бути оскаржені сторонами у встановленому законом порядку до вищестоящого суду, тобто до апеляційного суду, який перевіряє законність і обґрунтованість оскарженого вироку.

Та ідея, яку закладено в основу апеляції, полягає у тому, що сторонам надано право і можливість до набрання законної сили вироком, винесеним судом, оскаржувати вирок, вказуючи на порушення при провадженні по справі й неправильність самого вироку, а вищестоящий (апеляційний) суд за наявності апеляційного подання повинен повно і всебічно перевірити законність і обґрунтованість оскарженого вироку, який може набрати законної сили і бути приведеним до виконання лише якщо його складено апеляційним (касаційним) судом.

Кримінально-процесуальний закон закріплює ряд важливих положень, що виражають сутність, характер і демократизм апеляційного провадження, Ці положення в юридичній літературі прийнято називати основними рисами апеляції (касації):

1) свобода оскарження вироків учасниками судового розгляду кримінальної справи;

2) поєднання перевірки законності з перевіркою обґрунтованості вироку;

3) ревізійне начало апеляційного провадження;

4) можливість подання в апеляційну інстанцію нових (додаткових) матеріалів;

5) обов'язковість вказівок апеляційній інстанції для нижчестоящого суду тощо.

Апеляцію може бути подано: 1) на вироки, що не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами; 2) на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами; 3) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування; 4) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом; 5) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених ст. 347 КПК,

Процесуальний порядок апеляційного провадження відрізняється від провадження в місцевих судах тим, що воно не повторює порядку розгляду справи судом першої інстанції, а має спрощений порядок судочинства з точки зору перевірки законності зібраних доказів по справі, перевірки однобічності або неповноти проведеного дізнання, досудового і судового слідства тощо, що дозволяє апеляційному суду в стислі строки перевірити кримінальну справу та виправити допущені порушення кримінально-процесуального закону.

Забезпечуючи швидкість процесу, що є необхідною передумовою успішного розкриття кожного злочину, встановлені строки сприяють створенню обстановки невідворотності викриття та покарання кожного винного, і, тим самим, здійснюють попереджувально-виховний вплив як на самого злочинця, так і на оточуючих нестійких членів суспільства. Про роль строків у кримінальному процесі свідчить і те, що вони цілком достатні для здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків учасників кримінального процесу. Строки слугують для досягнення найбільш високих результатів при найменших затратах засобів і часу, оптимальності судочинства, а також принципу процесуальної економії.

Кримінально-процесуальні строки слід розглядати не як технічну норму, а як дуже істотну правову категорію, зміст якої полягає в забезпеченні публічно-правових інтересів. Іншими словами, процесуальні строки покликані забезпечувати досягнення завдань кримінального судочинства по кожній конкретній справі й разом з тим охорону прав і законних інтересів учасників процесу, в тому числі обвинуваченого і потерпілого.

Традиційно в українському судочинстві єдиною формою перевірки законності й обгрунтованості вироків, ухвал, постанов суду, що не набули законної сили, було касаційне провадження.

Згідно зі змінами у кримінально-процесуальному законодавстві (ст. 347 КПК), крім касаційного застосовано провадження з перевірки вироків, постанов і ухвал, винесених місцевими судами, так зване апеляційне провадження.

Зміст, порядок підготовки і перелік документів, які додаються до апеляції, визначається ст. 350 КПК.

Апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою -- в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку. Не вважається пропущеним вказаний строк, якщо до його закінчення апеляцію було здано на пошту або адміністрації місця попереднього ув'язнення. Протягом строку, встановленого для подання апеляції, справа ніким не може бути витребувана із суду, протягом цього строку суд зобов'язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи (ст. 349 КПК). Тут важливо зазначити, що апеляційний суд повинен перевіряти вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції в межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і щодо яких відповідно до вимог ч. 1 ст. 299 і ст. 301¹ КПК докази не досліджувалися, не перевіряються. Якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення (ст. 365 КПК).

Про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає прокурора, інших зазначених у ст. 348 КПК заінтересованих осіб, інтересів яких стосується апеляція. Протягом п'яти діб, з часу поміщення оголошення на дошці об'яв суду, зазначені особи мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею в суді. Одночасно з врученням копії або з ознайомленням з апеляцією їм роз'яснюється право протягом п'яти діб з цього часу подати свої заперечення.

Щодо засудженого, який утримується під вартою, повідомлення про надходження апеляції та її копія вручаються через начальника відповідної установи. При цьому засудженому також роз'ясняється право протягом указаного часу (п'яти діб) з моменту вручення цих документів подавати свої заперечення на апеляцію.

Заперечення на апеляцію додаються до справи або передаються безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 351 КПК).

У разі подання апеляції з пропуском встановленого у ст. 349 КПК строку і за відсутності клопотання про його відновлення постановою головуючого вона визнається такою, що не підлягає розгляду.

У разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок, виніс ухвалу, постанову про відновлення пропущеного строку.

Кримінально-процесуальне законодавство не вказує, які саме причини пропуску апеляційного строку визнаються поважними і можуть бути основою для відновлення строку. Проте практика свідчить, що це може бути тяжка хвороба учасника процесу, який має намір подати апеляційне оскарження, порушення транспортного повідомлення через стихійне лихо, самі стихійні лиха, несвоєчасне виготовлення протоколу судового засідання. Цей перелік не є вичерпним. Можливі й інші поважні причини, які визначає суд.

Справа призначається до розгляду не пізніше трьох місяців з дня направлення її до апеляційного суду. Вона повинна надійти до апеляційного суду не пізніше як за один місяць до визначеної судом першої інстанції дати розгляду.

У касаційному порядку можуть бути перевірені:

1) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції;

2) вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку.

У касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки та постанови районного (міського), міжрайонного (окружного) судів, військових судів гарнізонів, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків та постанов.

Касаційні скарги і подання розглядаються:

1) колегією суддів палати Верховного Суду України з кримінальних справ-- на судові рішення, постановлені Верховним судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими судами, вироки районних (міських) та міжрайонних (окружних) судів;

2) колегією суддів військової палати Верховного Суду України-- на судові рішення, постановлені військовими судами регіонів і Військово-Морських Сил, вироки військових судів гарнізонів.

Касаційні скарги і подання на судові рішення можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються, а засудженим, який перебуває під вартою,-- в той же строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови.

Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 КПК, можуть бути подані протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили. Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, справа ніким не може бути витребувана із суду, який виконує судове рішення, за винятком суду касаційної інстанції.

У разі подачі скарги чи подання з пропуском встановленого частинами першою і другою цієї статті строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 КПК.

2. Форма і зміст апеляційної та касаційної скарги

В апеляції зазначаються:

1) назва суду, якому адресується апеляція;

2) особа, яка подає апеляцію;

3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;

4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування;

5) прохання особи, яка подає апеляцію;

6) перелік документів, які додаються до апеляції.

При обґрунтуванні захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.

Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у частині першій статті 383 КПК, подаються через суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу або постанову, а на інші рішення-- безпосередньо до касаційного суду. До скарги, подання додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких вона стосується. Цей обов'язок не поширюється на засудженого, який перебуває під вартою.

Зміст касаційних скарг і подання повинні відповідати вимогам, зазначеним у статті 350 КПК. Про які йшлося раніше.

Повідомлення про надходження касаційних скарг і подання на судові рішення, зазначені у частині першій статті 383 КПК, здійснюється судом, який постановив оскаржуване рішення, з додержанням вимог статті 351 КПК.

3. Доповнення, зміна та відкликання апеляційної і касаційної скарги

Відповідно до статті 355 КПК, до початку розгляду справи в апеляційному суді особа, яка подала апеляцію, має право доповнити, змінити або відкликати її, а також подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового розгляду.

Внесення до апеляції змін, які тягнуть за собою погіршення становища засудженого або виправданого за межами строків на апеляційне оскарження не допускається.

Захисник засудженого чи виправданого може відкликати свою апеляцію тільки за згодою підзахисного і його законного представника. Захисник, який вступив до справи в апеляційному провадженні, може змінити чи доповнити апеляцію захисника, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, лише за згодою засудженого чи виправданого та їх законних представників.

Засуджений або виправданий вправі відкликати свою апеляцію, а також апеляцію свого захисника, крім випадків, передбачених частиною першою статті 45 КПК.

Апеляція представника потерпілого може бути відкликана ним лише за згодою потерпілого, а також самим потерпілим.

Відповідно до статті 390 КПК, до початку розгляду справи в касаційному суді особа, що подала скаргу, прокурор, який вніс подання, та особи, зазначені у частині четвертій статті 384 КПК,-- щодо подання прокурора в межах його позицій, мають право доповнити, змінити або відкликати їх, а також подати свої заперечення на скаргу, подання іншого учасника судового розгляду, додержуючись при цьому вимог статті 355 КПК України.

4. Особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень захисником, який не брав участі у судовому розгляді справи

Кримінально-процесуальний закон не передбачає обов'язкової участі захисника в касаційній інстанції. Єдиною підставою для участі адвоката в касаційному провадженні є його запрошення підсудним, його законними представниками, а також іншими особами за дорученням або з відома підсудного. Таке доручення оформляється шляхом висновку угоди між довірителем і адвокатом. Документом, підтверджуючим наявність повноважень у адвоката на участь в касаційній інстанції, є ордер відповідної адвокатського об'єднання.

Юридичну допомогу підсудному в суді другої інстанції має право надавати як адвокат, що брав участь в судовому розгляді, так і будь-який інший захисник, якому буде доручений захист осудженого.

Роботу адвоката в касаційній інстанції можна розділити на два етапи:

1) підготовка до касаційного та апеляційного розгляду справи;

2) безпосередня участь адвоката в касаційному або апеляційному засіданні.

Підготовка адвоката до участі в касаційному або апелційному засіданні включає:

1) вивчення матеріалів кримінальної справи;

2) бесіду з підсудним;

3) складання касаційної (апеляційної) скарги і направлення її до суду;

4) ознайомлення з іншими касаційними скаргами, представленням прокурора (якщо вони подані) і подачу на них заперечень;

5) збір додаткових матеріалів;

6) підготовку додаткової скарги (при необхідності);

7) підготовку виступу в суді другої інстанції.

Вивчення матеріалів справи необхідно починати з аналізу вироку суду. При цьому захиснику слід пям'ятати, що вирок повинен бути законним, обгрунтованим і мотивованим. Відповідність вироку вимогам встановлюється шляхом зіставлення і аналізу його структури і змісту та дотримання вимог норм кримінально-процесуального кодексу, матеріалами кримінальної справи і керівними роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду з цих питань.

Висновки, висловлені у вироці, про подію злочину, про винність або невинність особи в здійсненні злочину і обставинах справи повинні відповідати змісту протоколу судового засідання.

Зіставляючи вирок і протокол судового засідання, адвокат виявляє наявність суперечностей в цих актах, невідповідність висновків, висловлених у вироку, фактичним обставинам справи, як вони відображені в протоколі судового засідання, допущені судом порушення закону в процесі судового розгляду.

Після вивчення вироку суду і протоколу судового засідання захисник, що не брав участь в судовому засіданні, приступає до вивчення всіх матеріалів справи в повному обсязі.

5. Узгодження правової позиції з засудженим при участі адвоката-захисника у засіданнях суду апеляційної та касаційної інстанції

У процесі підготовки до розгляду справи в касаційному порядку захисник має право мати побачення з засудженим, обговорювати і погоджувати з ним позицію по справі, вирішувати, що оскаржити і в якому об'ємі, що прохати в скарзі, які додаткові матеріали представити в касаційне засідання, виробляти тактику захисту в суді.

На побаченні з підзахисним необхідно обговорити питання про участь підсудного в касаційному (апеляційному) засіданні. При позитивному рішенні цього питання адвокат надає допомоги підзахисному в складанні клопотання в суд про його виклик в касаційне (апеляційне) засідання, роз'яснює йому порядок розгляду касаційної (апеляційної) скарги в суді.

Після вивчення матеріалів кримінальної справи і бесіди з підзахисним адвокат приступає до складання касаційної скарги.

У резолютивній частині скарги висловлюються відповідні прохання адвоката, приводиться перелік прикладених до скарги матеріалів і ставиться підпис адвоката, що подав скаргу.

Адвокат, зокрема, може просити:

- вирок суду відмінити і провадженняя припинити;

- вирок суду змінити; виключити з вироку певний епізод звинувачення і зменшити підсудному міру покарання; перекваліфікувати дії підсудного з певної статті на іншу статтю і понизити міру покарання; понизити міру покарання;

- вирок суду відмінити і справу спрямувати на новий судовий розгляд в суд першої інстанції із стадії попереднього судового слухання або судового розгляду..

У прохальній частині касаційної скарги недопустима альтернатива. Така позиція породжує непослідовність і суперечність захисту, підриває аргументування і висновки адвоката.

Навряд доречно включати в прохальну частину скарги адвоката вказівку на шляхи і способи усунення допущених порушень закону при провадженні по справі. Думки про це логічно і фактично вписуються в мотивувальну частину скарги.

Підготовлену касаційну скаргу адвокат спрямовує в суд. На цьому підготовлена частина роботи адвоката до участі в касаційному засіданні не закінчується. Адвокат має нагоду познайомитися з іншими касаційними скаргами або представленням прокурора і при необхідності подати на них заперечення. Захисник має право подати додаткову касаційну скаргу, де він може розширити аргументування мотивувальної частини раніше поданої їм касаційної скарги або змінити прохальну частину у зв'язку з появою додаткових матеріалів, заявляти клопотання про виклик в суд свідків і експертів.

Про день розгляду справи в касаційному порядку суд зобов'язаний сповістити адвоката своєчасно. Адвокат має право просити суд другої інстанції перенести розгляд його касаційної скарги на інший день за наявності поважних причин (відрядження, хвороба, зайнятість в іншому процесі і т.і.). Участь адвоката в касаційному засіданні не повинна зводитися тільки до дачі пояснень за скаргою. В касаційному виробництві адвокат бере участь як рівноправний і незалежний суб'єкт кримінально-процесуальних відносин.

Основна задача адвоката в касаційному засіданні - довести незаконність і необгрунтованість вироку, розкрити допущені у справі порушення процесуального закону і показати, як вони перешкодили суду всесторонньо розібрати справу і вплинули або могли вплинути на ухвалу законного і обгрунтованого вироку.

6. Дії адвоката по нововиявленим обставинам

Залишення судом другої інстанції касаційної скарги адвоката без задоволення не позбавляє його можливості оспорювати правосудность прийнятих у справі рішень в наглядовому порядку.

Проте адвокат має право подати скаргу в порядку нагляду на вирок тільки по проханню засудженого, його законних представників, а також інших осіб за дорученням або з відома засудженого, виправданого, про що складається угода з адвокатом. На основі цієї угоди адвокатська організація видає адвокату ордер на ведення справи в наглядовому порядку. Скарга в порядку нагляду може бути подана на будь-яке рішення суду першої інстанції, на касаційну ухвалу і на ухвалу нижчестоячої наглядової інстанції. Такі скарги адвокат спрямовує безпосередньо в суд наглядової інстанції.

Для складання обгрунтованої, юридично грамотної скарги в порядку нагляду необхідне бездоганне знання всіх матеріалів справи. При вивченні кримінальної справи необхідно звертати особливу увагу на відповідність висновків суду, викладених у вироку, визначенні, ухвалі, фактичним обставинам кримінальної справи; порушення кримінально-процесуального закону, які вплинули або могли вплинути на ухвалення законного, обгрунтованого і справедливого вироку; неправильне застосування кримінального закону. Саме порушення цих вимог закону є підставами до відміни або зміни вироку, визначення, ухвали.

Після вивчення кримінальної справи адвокат може зустрітися з засудженим, виправданим і обговорити з ним позицію по захисту його прав і законних інтересів в наглядовій інстанції, зокрема підстави, по яких приноситиметься скарга в порядку нагляду, аргументи, які можуть бути використані захисником при обгрунтовуванні скарги, додаткові матеріали, прохальну частину скарги.

Наглядова скарга по структурі не відрізняється від касаційної. Проте за об'ємом і змісту ця скарга значно ширше. Скарга в порядку нагляду містить критику не тільки вироку, але і інших рішень, що полягали по кримінальній справі (касаційного визначення, визначення (ухвали) наглядової інстанції). Всі доводи, висловлені в скарзі, повинні підкріплюватися матеріалами кримінальної справи з вказівкою листів справи, де вони знаходяться.

До наглядової скарги додаються:

1) копія вироку або іншого рішення, які оскаржують;

2) копії вироку або визначення суду апеляційної інстанції, визначення суду касаційної інстанції, ухвали суду наглядової інстанції, якщо вони виносилися по даній кримінальній справі;

3) у необхідних випадках копії інших процесуальних документів, підтверджуючих, на думку адвоката, доводи, висловлені в наглядовій скарзі;

4) ордер адвоката на виконання доручення.

Суддя, що розглядає наглядову скаргу адвоката, після її вивчення виносить одну з наступних ухвал:

1) про відмову в задоволенні наглядової скарги адвоката;

2) про порушення наглядового провадження і передачу наглядової скарги на розгляд суду наглядової інстанції.

Адвокат, як і інші учасники процесу, допускається до участі в судовому засіданні за умови заяви їм відповідного клопотання. Звичайно це указується в наглядовій скарзі. До початку судового засідання за наявності клопотання адвокату надається можливість ознайомитися з наглядовими скаргами.

Нез'явлення адвоката, своєчасно сповіщеного про дату, час і місце засідання суду наглядової інстанції, не перешкоджає розгляду кримінальної справи в його відсутність.

У тому разі якщо рішення суду наглядової інстанції не задовольнить адвоката і його довірителя, то адвокат має право звернутися з наглядовою скаргою у вищестоящу наглядову інстанцію. Проте для цього необхідна нова угода з своїм довірителем.

Практичні завдання

Адвокат Нестеренко уклав угоду з засудженим Золкіним про захист його інтересів у суді апеляційної інстанції - військовому суді регіону. Про це було своєчасно повідомлено військовому суду гарнізону, який виніс вирок. Останній не сповістив адвоката про час розгляду справи в апеляційному суді і справу було розглянуто без захисника.

Які порушення кримінальна-процесуального закону були допущені судом першої інстанції? Яке рішення має прийняти у зв'язку з цим Військова колегія Верховного Суду України (касаційний суд)?

Чи законним було рішення апеляційного суду, якби він прийняв рішення, запропоноване в апеляційній скарзі адвоката про пом'якшення покарання засудженому Золкіну?

Складіть проект касаційної скарги адвоката до суду.

Відповідно до статті 351 КПК, про надходження апеляції суд першої інстанції повинен оповістити захисника, а також осіб, інтересів яких стосується апеляція, направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду.

Протягом п'яти діб з часу поміщення оголошення зазначені особи мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею в суді. Одночасно з врученням копії або з ознайомленням з апеляцією їм роз'яснюється право протягом п'яти діб з цього часу подати свої заперечення на апеляцію.

Згідно зі статтею 357 КПК, апеляційний суд у разі необхідності може провести попередній розгляд справи. Попередній розгляд справи здійснюється в судовому засіданні суддею одноособово з обов'язковою участю прокурора. На судове засідання можуть бути викликані інші учасники судового розгляду, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 362 КПК неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи, якщо інше не передбачено Кодексом або рішенням апеляційного суду. Відповідно до статті 45 КПК, у суді апеляційної інстанції, є обов'язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого.

Відповідно до статті 396 КПК, у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень:

1) залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги чи подання - без задоволення;

2) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд;

3) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу;

4) змінює вирок, постанову чи ухвалу.

Згідно зі статтею 373 КПК України, апеляційний суд змінює вирок у випадках:

1) пом'якшення призначеного покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого;

2) зміни кваліфікації злочину і застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин;

3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію злочину;

4) в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища засудженого.

Таким чином, рішення апеляційного суду буде законним.

У Верховний суд України

Агєєв Віктор Миколайович

адвокат

вул. 25 Чапаевської дівізії, 2 офіс 409

65101, м. Одеса

в інтересах

Фельдмана Бориса Мордуховича

утр. в СИЗО № 17 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області

вул. 23 Лінія, 4

м. Луганськ

на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22.11.2001 р.

КАСАЦІЙНА СКАРГА

22 листопада 2001 р. Апеляційним судом м. Києва у складі головуючого Заглади С.В., суддів Мараєвої Н.Є., Мироненка О.В. винесена ухвала у справі за апеляційним поданням Генеральної прокуратури України на рішення Печерського місцевого суду м. Києва від 27 вересня 2001 р. та ухвалу цього ж суду від 26 вересня 2001 р. по цивільній справі за скаргою Фельдмана Б.М. на неправомірні дії Київського слідчого ізолятору №13 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області щодо неправомірного тримання його під вартою.

Апеляційний суд м. Києва ухвалив Рішення Печерського місцевого суду м. Києва від 27 вересня 2001 р. скасувати, провадження по справі закрити, а апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України щодо ухвали суду від 26 вересня 2001 р. відхилити, залишивши її без змін.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва в частині скасування Рішення Печерського місцевого суду м. Києва від 27 вересня 2001 р. та закриття провадження по справі, винесена з порушенням норм ст. 55 Конституції України, гл. 31-А ЦПК України, ст. 227 ЦПК України, отже є незаконною і підлягає скасуванню з наступних причин:

В мотивувальній частині ухвали, Апеляційним судом встановлено, що, відповідно до ст. 101 КПК України, у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками слідчих ізоляторів начальник цієї установи є органом дізнання, тому питання тримання під вартою не відносяться до сфери управлінської діяльності слідчого ізолятору, а вирішуються в порядку встановленому КПК України. На цій підставі Апеляційний суд дійшов висновку що справа не повинна була розглядатися в порядку цивільного судочинства і вона підлягає закриттю.

В дійсності вказані висновки Апеляційного суду є цілком абсурдними і не відповідають логіці та чинному законодавству.

Адже цілком очевидно що, у кримінальній справі щодо Б.М.Фельдмана начальник слідчого ізолятору ніколи не виступав у якості органу дізнання. І не міг виступати у якості органу дізнання, осільки Б.М.Фельдман ніколи не був працівником слідчого ізолятору, і Б.М.Фельдман не вчиняв злочинів на території слідчого ізолятору.

До того ж, суб'єктом оскарження у цій цивільній справі виступав не начальник слідчого ізолятору, а сам слідчий ізолятор.

Отже, оскільки слідчий ізолятор не є органом дізнання, слідства, прокуратури чи суду, його дії не можуть бути оскаржені в порядку КПК України, і слідчий ізолятор може виступати суб'єктом оскарження при подання скарг відповідно до гл. 31-А ЦПК України, і такі скарги підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищенаведене, керуючись п. 3 ст. 334 ЦПК України,

ПРОШУ:

1. Ухвалу Апеляційного суду м. Києва в частині скасування Рішення Печерського місцевого суду м. Києва від 27 вересня 2001 р. та закриття провадження по справі - скасувати.

2. Рішення Печерського місцевого суду м. Києва від 27 вересня 2001 р. про задоволення скарги Б.М.Фельдмана - залишити в силі.

Додаток:

- копії цієї скарги

- копія довіреності

- документ про сплату держмита

В інтересах Б.М.Фельдмана:

адвокат Агєєв В.М.

19.02.2002 р.

Список використаних джерел

1. .Закон України "Про адвокатуру", від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 9. - Ст. 62

2. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К.: Атіка, 2001. -208с.

3. Загальні принципи етики юристів (затвердженні Міжнародною асоціацією адвокатів) // Адвокат. - 1996. - № 1

4. Адвокатура: Учебные материалы / Составители В.А. Жураковский, В.В. Калинин. - М.: ИКФ "Омега-Л", 2001 - 228 с

5. Барщевский М.Ю. Адвокатская этика. - М.: "Профобразование", 2000

6. Барщевский М.Ю. Организация и деятельность адвокатуры в России. - М.,1997

7. Бойков А.Д. Этика профессиональной защиты по уголовным делам. - М.: Юрид. лит., 1978

8. Вовк М. Полеміка навколо етики адвоката // Адвокатура. - 3-9 червня 2000р. - №23

9. Жуковська О. Адвокатська етика на межі тисячоліть - бути чи не бути?! // Адвокатура. - 19 лютого 2000р. - №6

10. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятий на пленарному засіданні в Страсбурзі у жовтні 1988

11. Історія адвокатури України / За ред. Варфоломеєвої Т.В., Святоцького О.Д. - К., 1992

12. Кальний В. Проблеми реформування адвокатури в Україні // Право України. - 1998. - № 7