3.3 Охорона земель і поліпшення їх якості

Охорона і раціональне використання земель - головне соціально-економічне та екологічне завдання суспільства, найважливіша передумова національної безпеки держави. Особливо актуальною ця проблема є для України, оскільки її земельні ресурси зазнають надзвичайно великих антропотехногенних навантажень і деградують досить високими темпами.
Держава, має один з найвищих в світі рівнів сільськогосподарської освоєності та розораності території, яка становить 52,2% від загальної площі та 72,9 % від площі сільськогосподарських угідь.

Переважно екстенсивний напрям використання в попередні роки земельних ресурсів, їх безплатність для всіх землекористувачів, відсутність надійного господаря і дбайливого власника землі призвели до гострої еколого-економічної кризи в землекористуванні держави. Невиправдане розорювання земель завдає природі та суспільству величезної шкоди - деградують і еродують чорноземи, забруднюються продуктами змиву водойми і ріки, знижується якість продукції. Так, площа еродованих сільськогосподарських угідь з 1961 року збільшилась на 122,3 тис. га або на 18 % від їх загальної площі. Орні землі в складі еродованих з урахуванням їх залуження за останні роки та переведення в природні кормові угіддя займають.

Від дії водної ерозії в середньому з гектара схилів щорічно змивається до 15 тонн родючого шару ґрунту, а при розміщенні просапних культур на силових землях - від 60 до 80 т/га. З продуктами ерозії виноситься в середньому 160-180 кг/га поживних речовин. Водна ерозія зменшує глибину гумусового профілю ґрунтів, яка на слабо-змитих землях менша на 14-35 %, а на середньо і сильно-змитих на 35-60 % порівняно з повнопрофільними.
Водночас слід зазначити, що і за іншими якісними показниками аграрний земельний фонд як України, так і області має сталу тенденцію до погіршення. Зростають площі закислених, засолених і осолонцьованих ґрунтів, заболочених і підтоплених угідь. В цілому тільки 1 з кожних 10 гектарів сільськогосподарських угідь має задовільний екологічний стан ґрунтів. Наведені приклади дають підстави зробити невтішний висновок: в державі високими темпами знижуються якість та родючість ґрунтів і катастрофічно погіршується стан земельних ресурсів.

Зниження родючості сільськогосподарських земель, посилення на них ерозійних процесів великою мірою зумовлено тим, що в останні 10 років держава різко скоротила асигнування на охорону і покращення земельних ресурсів, а сільськогосподарські підприємства через кризовий фінансовий стан неспроможні здійснювати інвестування землеохоронних та протиерозійних заходів за рахунок власних коштів. Отже, за такої тенденції ґрунти області за короткий проміжок часу в історії ґрунтоутворення можуть зазнати катастрофічних змін і потребують вжиття невідкладних заходів по їх захисту та охороні від негативних ерозійних процесів, забруднення та погіршення екологічного стану. Стратегічними цілями в реалізації заходів з охорони земель мають бути:

* забезпечення раціонального, невиснажливого, ґрунтозахисного та екологобезпечного землекористування в інтересах ефективного і сталого соціально-економічного розвитку області, насамперед її агропромислового комплексу;

* комплексний науково обґрунтований підхід до процесів використання, збереження та відтворення родючості сільськогосподарських угідь, здійснення збалансованих землемеліоративних і землеохоронних заходів з урахуванням особливостей природнокліматичних зон;

* формування в усіх землеробських районах високопродуктивних, ерозійностійких та екологобезпечних агроландшафтів, які мали б належні рівні саморегуляції і були збалансовані з довкіллям завдяки оптимальним співвідношенням між різними елементами природного середовища та його основними екосистемами (лісовими, водними тощо);

* удосконалення структури сільськогосподарських угідь і посівів вирощуваних культур у напрямі істотного зменшення негативних антропогенних навантажень на навколишнє природне середовище та підвищення його відновлювального й асиміляційного потенціалів, а також з метою ґрунтозахисної економії всіх виробничих ресурсів.

З метою зупинення негативних ерозійних процесів та поліпшення стану сільськогосподарських угідь, в державі впроваджується ґрунтозахисна система землеробства з контурно-меліоративною організацією території. Щорічно за рахунок коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, заподіяних вилученням земель для несільськогосподарських потреб, на території України ведеться певна природоохоронна робота. Зокрема, в минулому році розроблено з проекти землеустрою з ґрунтозахисною контурно-меліоративною організацією території, вже побудовано земляних протиерозійних гідротехнічних споруд на рубежах, комплекси з водоскидних залізобетонних споруд, рекультивовано порушених земель. В 1998 році проведено інвентаризацію еродованих і деградованих орних земель та розроблено пропозиції щодо подальшого їх використання. Розробленою документацією передбачено вилучити з активного обробітку ріллі з подальшим їх залуженням на площі. Поряд з цим треба здійснити і інші протиерозійні заходи, які не потребують значних капітальних затрат, а саме: недопущення розміщення просапних культур в ґрунтозахисних сівозмінах і на силових землях, проведення оранки тільки впоперек схилів, закріплення контурних рубежів і меж полів наорними валами та посівами багаторічних трав.

З метою подальшого захисту земель від ерозійних процесів та підвищення родючості ґрунтів Програмою на період до 2005 року передбачається щорічно:

-виконувати агротехнічні-протиерозійні заходи на силових
еродованих землях в таких обсягах - оранка поперек схилу, безплужна оранка, щілювання зябу та посівів озимих на площі;

- опрацювати проекти землеустрою, здійснити будівництво земляних протиерозійних гідротехнічних споруд (водозатримуючих валів, валів-канав в міжряддях стокорегулюючих лісосмуг, наорних валів, валів-терас та валів-доріг);

- забезпечити створення лісосмуг та захисних лісонасаджень, насаджень по берегах річок і водойм та заліснення малопродуктивних і еродованих земель;

- провести рекультивацію порушених промисловими розробками земель;

Реалізація намічених заходів буде сприяти зменшенню ерозійних процесів, припиненню росту діючих ярів, зарегулюванню стоку на водозборах. Залученню в активний сільськогосподарський обіг земель, зайнятих непродуктивними списаними багаторічними насадженнями, забезпечить протиерозійну стійкість агроландшафтів.

Висновки

На підставі виконаного аналізу стану аграрної галузі можна стверджувати:

Внаслідок реалізації аграрної і земельної реформи в агарному комплексі відбулися значні структурні зміни стосовно власності на землю та засоби виробництва. На базі колективних сільськогосподарських підприємств створені господарства нового типу, що базуються на приватній власності. В результаті проведення земельної реформи селяни одержали у власність та користування сільськогосподарські угіддя. Є приклади ефективної та прибуткової роботи серед сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств.

Намітились позитивні тенденції в рослинництві. Збільшуються обсяги виробництва продукції, зростає врожайність зернових культур. Україна позиціонувала себе на світовому аграрному ринку як впливовий виробник та експортер сільськогосподарської продукції.

У тваринництві прискореними темпами розвивається птахівництво.

Здійснені певні заходи по створенню системи фінансово-кредитного забезпечення аграрного виробництва. В результаті запровадження державної підтримки значно збільшились обсяги кредитування сільгоспвиробників комерційними банками. Започатковано державну систему підтримки страхування сільськогосподарських виробників.

Разом з тим, проведені аграрні реформи не зумовили підвищення ефективності аграрного виробництва, раціонального використання його земельно-ресурсного потенціалу, сільськогосподарської продукції і гарантування продовольчої безпеки країни. Проведені зміни не змогли стимулювати сталий розвиток сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств. Основні об'єми виробництва продукції змістилися в господарства населення.

Набуття селянами приватної власності на землю та засоби виробництва не було підкріплено створенням необхідних ринкових механізмів та інфраструктури, сприятливого економічного середовища для сільськогосподарських товаровиробників.

Різко скоротилося поголів'я худоби в сільськогосподарських підприємствах і в цілому у всіх категоріях господарств. Значно зменшилось виробництво продукції тваринництва. Це негативним чином вплинуло на нинішній стан продовольчого споживання, який сьогодні дещо вищий порога бідності, але суттєво гірший, ніж у до реформений період.

Проведення аграрної реформи не сприяло позитивним змінам в соціальному розвитку села. В результаті більшість показників соціального розвитку сільських територій є нижчими за аналогічні до реформування.

Діюча система фінансового забезпечення підприємств аграрного комплексу не забезпезпечує можливість залучення необхідних коштів, що не сприяє ефективному виробництву та прибутковості агро бізнесу. Як результат, економічна ефективність та фінансові результати сільськогосподарських підприємств низькі. Середня заробітна плата у сільському господарстві значно нижча від середнього рівня зарплати в економіці.

Слабкість ринкових інструментів і відсутність ефективних державних інституцій мінімізації ризиків робить вплив цінових ризиків критичним для діяльності сільгосппідприємств.

Більшість сільськогосподарських угідь знаходяться в зоні рискованого землекористування, що наглядно показали події 2003 року, коли в результаті несприятливого впливу природо - кліматичних явищ збитки в рослинництві склали більше млрд. грн.

Даний аналіз дозволяє стверджувати, що найбільш значними в агарному виробництві є природо-кліматичні, цінові ризики та ризики, зв'язані із складним доступом виробників до фінансово-кредитних ресурсів та нерозвиненістю ринкової інфраструктури.

Розглядаючи стан аграрної галузі з точки зору управління ризиками, можна стверджувати, що на часі актуальним є створення системи мінімізації ризиків в сільськогосподарському виробництві. Для створення такої системи необхідно провести класифікацію ризиків аграрного виробництва, а також визначити інструменти та механізми їх зменшення.

Список використаних джерел