Главная
Коллекция "Otherreferats"
Государство и право
Поняття екологічного права та його місце в системи права
Поняття екологічного права та його місце в системи права
Поняття екологічного права як галузі правової системи України. Система, принципи екологічного права України. Предмет екологічного права України. Екологічне право та суміжні галузі права. Взаємодія екологічного права з галузями правової системи України.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.09.2010 |
| Размер файла | 31,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
ЗМІСТ
Вступ
1. Поняття та предмет екологічного права України
1.1 Поняття та ознаки екологічного права як галузі правової системи України
1.2. Система та принципи екологічного права України
1.3. Предмет екологічного права України
2. Місце екологічного права в правовій системі України
2.1. Екологічне право та суміжні галузі права
2.2. Взаємодія екологічного права з іншими галузями правової системи України
Висновки
Література
Вступ
Україна - велика аграрно-промислова держава. Вона має сприятливі природнокліматичні умови, достатні виробничо - господарські потужності та продуктивні сили для інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва.
Україна - одна з найбагатших держав світу на землю сільськогосподарського призначення - 35 437,0 тис. га. Відповідно до ст. 13 Конституції України, прийнятої Верховною Радою 28 червня 1996 р., земля є об'єктом права власності Українського народу. Із сільськогосподарських земель колективним сільськогосподарським підприємствам (КСГП) належить 27 182,3 тис. га; державним сільськогосподарським підприємствам - 7396,8 тис. га; сільськогосподарським кооперативам - 68,0 тис. га; сільськогосподарським акціонерним товариствам - 782,9 тис. га; селянським (фермерським) господарствам - усієї площі 843,0 тис. га, а з неї 824,9 тис. га становлять землі аграрно-виробничого призначення.
Суспільство і народне господарство України характеризуються своєрідними суспільними, політичними, економічними, соціальними, трудовими відносинами, що регулюються системою правових норм Конституції України, її законів, підзаконних та локально-правових актів. Україна має власні аграрну та екологічну політику, аграрну економіку та екологічне право.
Метою написання даної курсової роботи є встановлення науково-практичних та правових засад предмета екологічного права та його місця в правовій системі України.
Поставлена мета потребує виконання наступних завдань:
1. Визначення поняття таких термінів, як „екологічне право”, „предмет екологічного права” тощо.
2. Встановлення кола суспільних відносин, що входять лдо предмету регулювання екологічного права;
3.Визначення умов та підстав виникнення екологічних відносин;
4. Аналіз законодавства, яке регулює основні інститути екологічного права;
5. Визначення специфіки взаємодії екологічного права з іншими галузями права України.
Об'єктом дослідження даної курсової роботи виступають законодавчі акти та інші джерела, які регулюють суспільні відносини, що становлять предмет екологічного права.
Предметом дослідження виступають сам предмет екологічного права.
Методологічною основою написання курсової роботи є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об'єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи щодо визначення предмету екологічного права.
З цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування, прогнозування тощо.
У процесі розроблення проблеми використовувалися порівняльно-ретроспективний, формально-логічний, системного підходу, системно-функціональний, структурно-функціональний, аналогії, порівняльно-правовий та інші методи дослідження.
Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, два розділи (п'ять підрозділів), висновки та список використаних джерел.
1. Поняття та предмет екологічного права України
1.1 Поняття та ознаки екологічного права як галузі правової системи України
Екологічне право України є галуззю права, становить складову і невід'ємну частину права України. Як галузь права воно характеризується власними предметом, принципами і методами правового регулювання. Державно-правову основу екологічного права становить Конституція України.
За допомогою екологічно-правових норм визначається правове становище всіх об'єктів природи, форми їх взаємодії з людиною. Правові норми цієї галузі права залежно від особливостей предметів регулювання та правового забезпечення об'єднуються у відповідні правові інститути аграрного права. Ці норми в процесі застосування зумовлюють виникнення, зміну або припинення екологічних правовідносин. Через систему екологічних правовідносин відбувається залучення до регулювання суспільних управлінських, майнових, господарсько-договірних, цивільного, торговельно-підприємницького, трудового галузей права. Таке поєднання норм ряду галузей права є закономірним правовим явищем, спрямованим на досягнення ефективного використання правових засобів регулювання специфічних екологічних відносин, реалізації правосуб'єктності учасників цих відносин, охорони і юридичного захисту їхніх майнових, земельних, трудових, управлінських, соціальних та інших прав.
Екологічне право України як правова наука є галуззю науки права України. Це - сума знань про екологічне законодавство, еколого-правові норми, екологічні правовідносини, що функціонують в галузі народного господарства України. Поняття це охоплює суму знань (вчень) про історію виникнення екологічного законодавства, ефективність екологічних правовідносин, про теоретично-практичні засади та особливості порівняльного екологічного права, теоретично-практичні проекти екологічної законотворчості, правозастосування та перспективи розвитку цієї галузі права і галузі науки права України.
Екологічне право України, будучи галуззю права нашої держави і галуззю правової науки, є важливою навчальною дисципліною в системі вищих юридичних і аграрних навчальних закладів. Воно має свій предмет вивчення і застосування, властиву йому систему, в основі якої лежать вчення про предмет, принципи, методи правового регулювання аграрних відносин, характер і зміст аграрних правовідносин, вчення про інститути і суб'єкти аграрного права. За своїм правовим змістом зазначені питання становлять загальну теорію екологічного права Федорович В.І. Правове регулювання экологических отношений. Львов, 2003 , с. 15;. За допомогою цієї навчальної дисципліни вивчаються екологічне право і екологічне законодавство, еколого-правові норми та ефективне їх застосування у повсякденній виробничо-господарській, господарсько-договірній, трудовій, управлінській та іншій діяльності. Цією навчальною дисципліною охоплюються питання діяльності загальних і господарських судів, суб'єктів екологічного права.
1.2 Система та принципи екологічного права України
Поняття екологічного права охоплює його принципи. В загальній теорії права під принципами розуміють основоположні засади, ідеї, наукові положення, що визначають загальну спрямованість і найбільш суттєві риси правового регулювання; принципи визначають характер права в цілому або окремих груп правових норм, інститутів галузей права. Аналіз принципів права дає відповідь на запитання: на яких засадах, яким чином здійснюється правове регулювання, які політичні та наукові ідеї лежать в його основі.
Як загально правові, так і принципи екологічного права мають своєю основою положення Конституції України.
Політична, соціально-економічна і правова значущість визначення і послідовного додержання принципів права взагалі, принципів екологічного права України зокрема, набуває особливої ваги в умовах становлення і зміцнення рис правової держави.
Основними принципами права, закріпленими у чинному національному законодавстві, є: примат права власності, захист прав власника, рівноправність, нерозривний зв'язок прав і обов'язків, захист соціальне не захищених верств населення, законність, відповідальність за вину, а також загальносвітові принципи діяльності суб'єктів екологічного права (порядок та принципи використання природних ресурсів тощо). Ці правові принципи визначаються і закріплюються правом власності на знаряддя і засоби виробництва, правом власності на нерухомість, державною підтримкою та захистом прав власників, державною владою (з додержанням вимоги "держава для людини"), необхідністю чіткої організованості і дисципліни праці.
Кожний з даних загальних принципів дістає своє втілення в екологічних відносинах, так би мовити, на двох рівнях - на рівні сукупності правових норм та на рівні їх ефективного правозастосування.
Приватна власність, по суті, різновид, прояв - колективна і державна власність становлять економічну основу утворення та діяльності приватних, учасників ринкових економічних відносин.
При визначенні принципів екологічного права має першорядне значення та правова обставина, що Земельний кодекс України, визнав право власності на землю не лише за державою, але й за громадянами, колективної (спільної) - за підприємствами кооперативного і корпоративного типів. Згідно зі ст. б Земельного кодексу України, право приватної власності на землю стоїть на першому місці. За цим правом приватної власності громадяни України мають право отримати землю, зокрема для ведення селянського (фермерського) чи приватного підсобного господарства.
З викладеного належить зробити висновок: принципом екологічного права є право власності на землю, що належить виробникам сільськогосподарської продукції з усіма правовими наслідками, які з цього права випливають Закон України „Про охорону навколишнього середовища” від 25.06.1991 № 1264-ХІІ / Відомості Верховної Ради, 1991, N 18, ст. 54;.
Власність, будучи економічною основою будь-якого виробництва, і право власності визначають характер і зміст виробничо-господарської діяльності товаровиробників. Виробничо-господарська діяльність є неодмінною умовою і характерною засадою упевненості приватних, кооперативних (колективних), корпоративних і державних сільськогосподарських підприємств і селянських (фермерських) господарств у самостійному ефективному підприємницькому господарюванні.
Можливість мати в приватній власності землю, а також інші природні об'єкти (ліси, водойми тощо) підкреслює демократичний підхід нашої держави до визначення екологічних відносин.
Закріплення в законодавстві права всіх суб'єктів екологічного права можуть самостійно здійснювати свою виробничо-господарську діяльність дістає свій прояв при визначенні правового становища цих суб'єктів як юридичної особи, їх спеціальну правоздатність щодо всіх видів їх діяльності, і відображаються відповідно у конкретних правових інститутах екологічного права.
Зваживши все викладене, є підстави визнати як принцип екологічного права принцип правового забезпечення господарської самостійності й незалежності селянських господарств, товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, спілок селян, радгоспів та інших суб'єктів ринкових правовідносин.
Діяльність приватних кооперативних, корпоративних і державних сільськогосподарських підприємств, селянських господарств здійснюється з неодмінним використанням договірної форми регулювання економічних та інших суспільних відносин.
У цьому зв'язку аграрному праву властиві принципи правового забезпечення оптимального використання еколого-договірних відносин, посилення частки майнових аспектів у системі екологічних правовідносин, зміцнення договірної дисципліни в цивільному та господарському аспектах.
Притаманні суб'єктам екологічного підприємництва всіх форм власності і форм господарювання господарська самостійність і самофінансування, правомочності суб'єкта права власності або суб'єкта права повного господарського відання майном і коштами, піднесення самоврядування зумовили потребу в ширшому застосуванні локальної правотворчості. Тому цілком правомірно вважати поєднання правового регулювання діяльності всіх суб'єктів екологічного право відношення за допомогою державно-правових і локальних внутрігосподарських правових актів як принцип екологічного права.
Система (структура) екологічного права як галузі права - це науково обґрунтоване, логічно послідовне розміщення еколого-правових інститутів, нормами яких регулюються екологічні суспільні відносини суб'єктів Федорович В.І. Правове регулювання экологических отношений. Львов, 2003 , с. 15;.
Визначення системи екологічного права має важливе наукове і практично-прикладне значення при застосуванні й тлумаченні правових норм, систематизації (кодифікації, інкорпорації, консолідації) аграрного (сільськогосподарського) законодавства, при з'ясуванні науково обґрунтованого співвідношення поняття системи екологічного права як галузі правової науки і навчальної дисципліни.
1.3 Предмет екологічного права України
Кожна галузь права характеризується властивим їй предметом правового регулювання. До предмету екологічного права відносяться специфічні суспільні відносини по використанню об'єктів природи, правового становища цих об'єктів, їх охорони Сорокин В. Д. Методыі правового регулирования экологического. - М., 1976. - С. 94..
Екологічним відносинам притаманний певний суб'єктний склад, наділений спеціальною правосуб'єктністю, а також об'єктний склад, що належить до об'єктів живої та неживої природи, заповідних фондів, водних фондів, лісів тощо. Тому особливістю характеру та змісту діяльності суб'єктів екологічних відносин, особливістю об'єктів екологічного права визначається своєрідність предмета екологічного права як галузі національного права. На своєрідність цього предмета впливає також притаманне українському екологічному праву визначення й здійснення соціально-економічної діяльності кооперативних (колективних), корпоративних та державних виробників товарної маси продовольства, продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походження.
Земля одночасно є об'єктом як земельного, так і екологічного права. Ті суспільні відносини, які виникають та існують з приводу земель сільськогосподарського та іншого призначення, є частиною екологічних відносин і відповідно - складовою предмета екологічного права. Коло цих відносин охоплює: порядок і умови надання права власності на землю та права землекористування, зміст цих правомочностей, а також питання організаційно-управлінського забезпечення раціонального використання й охорони земель Бистров Г. Е. Источники єкологического права. - М., 1985. - С. 157-162..
2. Місце екологічного права в правовій системі України
2.1 Екологічне право та суміжні галузі права
Екологічне право є самостійною галуззю права завдяки своїй суб'єктивній ознаці, зумовленій властивостями екологічних правовідносин. Цією властивістю пояснюється спільність ознак предмету екологічного права.
Екологічне право є галуззю права, окремі інститути якого характеризуються певною інтегрованістю. Остання розглядається як проникнення тих самих правових способів регулювання екологічних відносин у діяльності суб'єктів екологічних правовідносин. Зокрема, таким проникненням спільних за своїми ознаками є регулювання земельних, водних, лісових відносин щодо, а також відносин, що виникають у процесі користування надрами тощо.
Отже, екологічне право є комплексною галуззю права, що виявляється також у відсутності єдиного кодифікованого нормативного акту.
Розглянемо особливості кожного з цих видів складових відносин.
Відносини в сфері користування та володіння водними об'єктами регулюється Водним кодексом України.
Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.
До водного фонду України належать:
1) поверхневі води:
природні водойми (озера);
водотоки (річки, струмки);
штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;
інші водні об'єкти;
2) підземні води та джерела;
3) внутрішні морські води та територіальне море.
До земель водного фонду належать землі, зайняті:
морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;
прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
береговими смугами водних шляхів.
До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:
1) внутрішні морські води та територіальне море;
2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;
4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
До водних об'єктів місцевого значення належать:
1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;
2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
Води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування Шульга М.В. Актуальные проблемы экологических отношений в современных условиях. Харьков, 2004, с. 116-117..
Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради.
Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.
Земельні відносини є одними з важливіших складових екологічних відносин.
Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються Земельним Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Земельне законодавство включає Земельний Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель Земельний Кодекс України від 25.10.2001 N 2768-ІІІ/ Відомості Верховної Ради України - 2002, № 3-4, ст.. 1-5;.
Земельне законодавство базується на таких принципах:
а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;
б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;
в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;
г) забезпечення раціонального використання та охорони земель;
ґ) забезпечення гарантій прав на землю;
д) пріоритету вимог екологічної безпеки.
Особливі відносини також складаються в галузі використання надр.
Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Кодексом про надра та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.
Земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.
Якщо законом з питань користування нафтогазоносними надрами встановлені інші норми, ніж ті, що встановлені у цьому Кодексі, то застосовуються норми такого закону.
Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів.
Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.
Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.
Техногенні родовища корисних копалин - це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.
Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду Кодекс України про надра від 27.07.1994 N 132/94 - ВР/ Відомості Верховної Ради України - 1994, № 12, ст.. 1-3;.
Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр.
Державний фонд родовищ корисних копалин формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.
Державний фонд надр формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр разом з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.
Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.
Лісові відносини в Україні регулюються Лісовим Кодексом, Законом України про охорону навколишнього природного середовища, іншими актами законодавства України.
Земельні, водні та гірничі відносини, а також відносини щодо охорони, використання і відтворення рослинного і тваринного світу в частині, не врегульованій Лісовим Кодексом, регулюються відповідним законодавством України.
Завданням Лісового кодексу України є регулювання правових відносин з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі їх науково обґрунтованого раціонального використання.
Ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні.
Усі ліси на території України становлять її лісовий фонд.
До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.
До лісового фонду не належать:
усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;
окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках.
Питання створення, охорони і використання насаджень, що не належать до лісового фонду, регулюються іншими актами законодавства.
Землі лісового фонду поділяються на:
а) лісові:
вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю;
не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо;
б) нелісові:
зайняті спорудами, пов'язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо;
зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства);
зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства Лісовий Кодекс України від 21.01.1994 N 3852-ХІІ/ Відомості Верховної Ради України - 1994, № 1-2, ст.. 3;.
Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.
2.2 Взаємодія екологічного права з іншими галузями правової системи України
Система права України складається із галузей права - адміністративного, фінансового, цивільного, трудового, права соціального забезпечення, кримінального, цивільно-пpоцесуального, кримінально-процесуального та ін. Серед них екологічне право займає чільне місце. Провідна pоль цієї галузі права визначається такими факторами:
1/ суспільними відносинами, які вона pегулює;
2/ її джеpелом є Конституція, ноpми якої є висхідними для всіх галузей права, Водний кодекс, Земельний кодекс тощо;
3/ вона встановлює основоположні принципи природокористування та природоволодіння, охорони навколишнього середовища тощо;
4/ вона фіксує основні пpава і обов'язки людини в сфері взаємодії природи і людини;
5/ вона встановлює пpинципи деpжавно-правової політики в сфері екології;
6/ вона встановлює систему оpганів деpжавної влади, наділяє їх повноваженнями і визначає основні пpинципи їх діяльності в галузі природокористування;
7/ вона регулює сам процес природокористування та природоволодіння Козирь М. Й. Становление й развитяе науки советского сельскохо-зяйстяеяного права / Развитие аграрно-правовмх наук. - М., 1980. - С. 18; .
Екологічні ноpми і пpинципи лежать в основі та взаємодіють з багатьма галузями права. Hоpми інших галузей пpава підкреслюють пpавила поведінки, що встановлені ноpмами екологічного пpава.
У літеpатуpі пpоводиться відмежування екологічного пpава від інших галузей пpава.
Hайбільш тісний зв'язок спостеpігається між екологічним та адміністpативним пpавом. Hоpми адміністративного пpава закpіплюють загальні пpинципи діяльності оpганів виконавчої влади, а ноpми деталізують ці пpинципи стосовно діяльності оpганів деpжавного упpавління по виконанню покладених на них функцій в галузі природоволодіння та користування природними обєктами. Hоpми екологічного пpава служать основою для ноpм адміністpативного пpава, що pегулюють виконавчу діяльність оpганів деpжавного упpавління екологією. Зміст деpжавного упpавління полягає у безпосеpедньому кеpівництві господаpським, соціально-культурним і адміністpативно-політичним будівництвом, не порушуючи встановлені екологічні норми. У ноpмах адміністpативного пpава набувають pозвитку, деталізації положення Конституції Укpаїни та інших джеpел екологічного пpава стосовно функціонування виконавчих оpганів в галузі охорони природи.
Конституційне пpаво pегулює основні питання діяльності деpжави і її оpганів, і в тому числі у галузі екології, компетенцію оpганів деpжавної влади в сфеpі екології.
Hоpми фінансового пpава конкpетизують положення екологічних ноpм і забезпечують фоpмування і витpачання деpжавних коштів, що витрачаються на природоохорону.
Існує зв'язок між екологічним кpимінальним пpавом, що встановлює забоpону на певну поведінку під загpозою застосування pепpесивного за змістом кpимінального покаpання. Конституція визначає зміст і пpинципи кpимінальної політики, її мету і соціальну спрямованість в галузі охорони навколишнього середовища. У свою чеpгу, кpимінально-пpавові ноpми здійснюють охоpону багатьох екологічних принципів Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие. Под редакцией докт. юрид. наук, профессора Погребного А.А. и канд. юрид. наук, доцента Каракаша И.И.-- X.: 000 «Одиссей», 2003.-- 368;.
Закpіплюючи пpинципи оpганізації та діяльності оpганів пpавосуддя, кримінальне пpаво встановлює висхідні засади для цивільно-пpоцесуального та кpимінально-пpоцесуального пpава, а також для конституційного судочинства при розгляді справ про порушення норм екологічного права.
Висновки
Виходячи з написаної курсової роботи можна зробити наступні висновки.
Екологічне право України є галуззю права, становить складову і невід'ємну частину права України. Як галузь права воно характеризується власними предметом, принципами і методами правового регулювання. Державно-правову основу екологічного права становить Конституція України.
За допомогою екологічно-правових норм визначається правове становище всіх об'єктів природи, форми їх взаємодії з людиною. Правові норми цієї галузі права залежно від особливостей предметів регулювання та правового забезпечення об'єднуються у відповідні правові інститути аграрного права. Ці норми в процесі застосування зумовлюють виникнення, зміну або припинення екологічних правовідносин.
Сучасне екологічне законодавство України характеризується, по-перше, надмірною кількістю нормативно-правових актів, що мають неоднакову юридичну силу, по-друге, "розкиданістю" еколого-правових норм по законодавчих і підзаконних актах, що належать до інших галузей права, по-третє, великою питомою вагою відомчих нормативно-правових актів, які часто суперечать екологічним законам або дають можливість їх двоякого тлумачення, що в свою чергу негативно впливає на практику застосування права. Ці вади екологічного законодавства обумовлюють сучасні проблеми аграрної правотворчості в Україні.
Один із способів вирішення проблеми екологічного законодавства в Російській федерації вчені екологи-правознавці вбачають у прийнятті Основ екологічного законодавства або Екологічного кодексу. Творчо розвинув цю ідею Г. Бистров, який не тільки розробив концепцію, а й запропонував структуру цих Основ. Останнім часом така ж пропозиція мала місце й в Україні. Прийняття в Росії таких Основ має сенс, оскільки вона є федеративною державою. Для України такий акт не потрібен з огляду як на її унітарну систему, так і на необхідність прийняття єдиного кодифікованого акта, норми якого повинні бути нормами прямої дії.
В умовах вступу України до Ради Європи, чим вона прийняла на себе відповідні зобов'язання щодо змісту національного законодавства і його інтеграції з законодавством європейських країн, а також з урахуванням відновлення в Україні інституту права приватної власності на землю, закріплення рівності всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання на землі, коли всіх приватних та інших товаровиробників визнано суб'єктами підприємницької діяльності, коли кардинально змінюється система привласнення, розподілу, обміну, поряд із новим Цивільним кодексом - основним комплексним кодифікаційним актом, що регулює екологічні відносини в Украй, має стати Екологічний кодекс України. Регулювання екологічних суспільних відносин в Україні (так само як, наприклад, у Франції) має здійснюватися на засадах дуалізму зазначених кодексів. В Екологічному кодексі необхідно відобразити особливості сучасних екологічних суспільних відносин, рівноправність усіх форм власності, організаційно-правових форм і методів господарювання та використання навколишніх об'єктів природи.
Література
1. Конституція України від 28.06.96 № 254к-96 / Відомості Верховної Ради України - 1996, № 30 - ст. 141;
2. Земельний Кодекс України від 25.10.2001 N 2768-ІІІ/ Відомості Верховної Ради України - 2002, № 3-4, ст.. 27;
3. Лісовий Кодекс України від 21.01.1994 N 3852-ХІІ/ Відомості Верховної Ради України - 1994, № 1-2, ст.. 45;
4. Водний Кодекс України від 06.06.1995 N 213/95 - ВР/ Відомості Верховної Ради України - 1995, № 8, ст.. 30;
5. Кодекс України про надра від 27.07.1994 N 132/94 - ВР/ Відомості Верховної Ради України - 1994, № 12, ст.. 69;
6. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV;
7. Закон України „Про плату за землю” від 19.19.96 № 2535-ХІІ / Відомості Верховної Ради, 1992, N 38, ст. 560;
8. Закон України „Про охорону навколишнього середовища” від 25.06.1991 № 1264-ХІІ / Відомості Верховної Ради, 1991, N 18, ст. 120;
9. Закон України “Про оренду землі” від 06.10.98 № 161-ХІV / Відомості Верховної Ради, 1998, N 46-47, ст. 280;
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.97 „Про розміри та порядок визначення витрат сільськогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню”. / Земельні відносини в Україні законодавчі акти і нормативні документи. К., 1998, с. 590-591;
11. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие. Под редакцией докт. юрид. наук, профессора Погребного А.А. и канд. юрид. наук, доцента Каракаша И.И.-- X.: 000 «Одиссей», 2003.-- 368;
12. Бистров Г. Е. Источники єкологического права. - М., 1985. - С. 157-162.
13. Григорьев В.К. Вопросы теории земельного права. М.,1963, с. 3-5;
14. Козирь М. Й. Становление й развитяе науки советского сельскохо-зяйстяеяного права / Развитие аграрно-правовмх наук. - М., 1980. - С. 18;
15. Петров В. В. Экология на грани выживания // Вестн. моск. ун-та. Серия Право. - 19НЗ. - № 2. - С. 19.
16. Сорокин В. Д. Методыі правового регулирования экологического. - М., 1976. - С. 94.
17. Федорович В.І. Правове регулювання экологических отношений. Львов, 2003 , с. 15;
18. Шульга М.В. Актуальные проблемы экологических отношений в современных условиях. Харьков, 2004, с. 116-117.
19. Янчук В. 3. Рецензия на монографию Г. Полянскои "Правовая охрана лесов" // Сов. госво й право. - 1957. - № 10. - С. 89-93.
Подобные документы
Поняття екологічного права. Предмет та методи екологічного права України. Принципи екологічного права. Об'єкти і суб'єкти екологічного права. Система екологічного права. Екологічне право як галузь права.
курсовая работа [21,8 K], добавлен 12.08.2005Поняття та характеристика джерел екологічного права. Підзаконні нормативно-правові акти в екологічній області. Аналіз ступеня систематизації джерел екологічного права та дослідження проблеми відсутності єдиного кодифікованого акта у даній сфері.
курсовая работа [54,2 K], добавлен 11.09.2014Поняття міжнародно-правового акта, як джерела екологічного права та його місце у системі права України. Міжнародно-правові акти щодо зміни клімату, у сфері безпеки поводження з небезпечними та радіоактивними відходами, охорона біологічного різноманіття.
курсовая работа [73,5 K], добавлен 13.04.2015Правова система як філософське поняття, характеристика права як системи. Перетворення права в систему шляхом розподілу його на галузі, інститути права, що дозволяє оперативно орієнтуватися в законодавстві. Поняття "системи права" та "правової системи".
реферат [22,6 K], добавлен 10.10.2010Система соціальних норм, місце та роль права в цій системі. Поняття права, його ознаки, функції, принципи. Поняття системи права як внутрішньої його організації. Характеристика основних галузей права України. Джерела права як зовнішні форми його виразу.
курсовая работа [60,9 K], добавлен 25.11.2010Поняття, предмет і метод конституційного права України. Особливості конституційного права, як галузі національного права України. Розвиток інституту прав і свобод людини та громадянина. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні.
реферат [32,4 K], добавлен 29.10.2010Адміністративне право України як галузь права. Розподіл правової системи та класифікація. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права України. Адміністративно-правовий метод регулювання, відповідальність за порушення права.
реферат [18,7 K], добавлен 09.11.2010Основні засади системи цивільного права України. Поняття інститутів права. Поняття системи цивільного права. Єдність і розмежування інститутів цивільного права. Система цивільного права України. Реалізація цивільного права.
дипломная работа [113,8 K], добавлен 11.01.2003Право природокористування як комплексний правовий інститут загальної частини екологічного права. Сутність та зміст права природокористування, його державне регулювання. Поділ права природокористування на види за різними класифікаційними критеріями.
реферат [11,2 K], добавлен 23.01.2009Характеристика нового Кримінального Кодексу України, його основні концептуальні положення. Функції та завдання кримінального права і його принципи. Система кримінального права. Суміжні до кримінального права галузі права. Наука кримінального права.
реферат [44,6 K], добавлен 06.03.2011
