Юридичні аспекти земельного кадастру
Історія виникнення земельного кадастру. Аналіз зарубіжного досвіду. Призначення, завдання й порядок ведення державного кадастру. Складові частини державного земельного кадастру, бонітування ґрунтів, грошова оцінка земель, облік кількості і якості земель.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.09.2010 |
| Размер файла | 46,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
ЗМІСТ
- ВСТУП
- РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ
- 1.1 Визначення, призначення, завдання ведення державного кадастру
- 1.2 Історія виникнення земельного кадастру
- 1.3 Земельний кадастр у зарубіжних країнах
- РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ
- 2.1 Складові частини державного земельного кадастру
- 2.2 Бонітування ґрунтів
- 2.3 Грошова оцінка земель
- 2.4 Облік кількості та якості земель
- РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ
- ВИСНОВКИ
- СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- Додаток 1
- Додаток 2
- Додаток 3
- ВСТУП
- Земля є основним засобом виробництва в сільському господарстві. Раціональне її використання є широкою комплексною програмою, що стосується всіх сторін організації сільськогосподарського виробництва. Розробка цієї проблеми вимагає ретельного вивчення наявних земельних ресурсів, обґрунтування системи показників і методів об'єктивного аналізу фактичного рівня використання земель і планування його на перспективу, визначення на цій основі загальних напрямків і розробку системи конкретних заходів підвищення родючості земель, поліпшення використання земель стосовно до місцевих природнокліматичних і економічних умов.
- Для забезпечення раціонального використання земельних ресурсів ведеться державний земельний кадастр, що включає сукупність достовірних і необхідних зведень про природне, господарське і правове положення земель. Земельний кадастр включає реєстрацію землекористувань, облік кількості і якості земельних угідь, бонітування ґрунтів і економічну оцінку земель.
- Державний земельний кадастр має важливе народногосподарське значення. Його дані служать для організації ефективного використання земель і їхньої охорони, планування народного господарства, правильного розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва, а також для здійснення інших народногосподарських заходів, зв'язаних з використанням земель.
- Матеріали земельного кадастру широко застосовуються при вирішенні багатьох питань, зв'язаних з використанням земельних ресурсів. За допомогою земельно-кадастрових даних можна визначити місце земельних ресурсів у складі національного багатства країни, установлювати завдання по підвищенню продуктивності використання земельних ресурсів шляхом переведення земель з однієї категорії в іншу, трансформації і поліпшення угідь, меліорації земель, боротьби з ерозією ґрунтів, кислотністю, засоленням, заболочуванням земель, давати оцінку економічної ефективності планованих заходів.
- Зважаючи на викладене, а також у зв'язку з проведенням в Україні земельної реформи тема "Юридичні аспекти земельного кадастру" на сьогоднішній день набула достатньої актуальності.
- Метою дослідження є вивчення правових норм, що регулюють державний земельний кадастр.
- Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
- дати поняття земельного кадастру;
- встановити зміст земельного кадастру;
- визначити порядок ведення земельного кадастру;
- дослідити історію земельного кадастру;
- порівняти земельний кадастр в Україні з земельним кадастром в зарубіжних країнах.
- Об'єктом дослідження визначені правовідносини, пов'язані з веденням державного земельного кадастру.
- Основним нормативним актом, що містить положення з приводу державного земельного кадастру в Україні, є Земельний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року. Тому глава 34 Земельного кодексу України була використана при написанні роботи. Крім цього, при написанні роботи не можна було обійтись без численних постанов Кабінету Міністрів України і наказів Держкомзему, що прийняті для врегулювання питань земельного кадастру. Крім нормативних актів при написанні роботи були використані підручники з земельного права.
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ
1.1 Визначення, призначення, завдання ведення державного кадастру
Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів. Земельний кодекс України. Ст. 193.
Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою. Там само. Ст. 194.
Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:
а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;
б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;
в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності. Там само. Ст. 195.
1.2. Історія виникнення земельного кадастру
Земельні ресурси країни являють собою величезне народне багатство. Правильне їхнє використання немислиме без суворого наукового кількісного і якісного обліку земель. Цьому завданню слугує складання і ведення земельного кадастру.
По “Ґрунтознавству” за редакцією професора И.С.Кауричева назва кадастр походить від французького cadastpe - реєстрація, Почвоведение” / Под ред. И.С. Кауричева. -М.: “Агропромиздат”. 1989 г. а по Т.П. Магазинщикову - від латинського capitastrum, що означає опис податних предметів. Магазинщиков Т.Г.“Земельный кадастр”. Издание второе переработанное и дополненное.
Перші спроби обліку кількості і якості земель проводилися ще при первісно общинному способі виробництва. Однак тоді облік був досить примітивний і проводився в інтересах громади. З появою приватної власності на засоби виробництва виникла необхідність у більш ретельному обліку. Крім приватних власників облік вела рабовласницька держава. Він враховував доходи від обкладання податками, контрибуціями, витрати на утримання армії і т.п. Об'єктом обліку поступово ставала земля, що вже в той час виступає як основний засіб виробництва в сільському господарстві. При рабовласницькому ладі як спеціальний земельний обліковий захід зароджується земельний кадастр, що продовжує розвиватися при феодалізмі й особливо при капіталізмі.
Так у Єгипті, у часи перших фараонів (4 тис. років до н.е.) ретельно велися оцінні списки земель, що підлягають оподатковуванню. Оцінку земель двічі в рік проводили спеціальні таксатори - чиновники фараона.
Земельний кадастр стародавнього Риму (4 у до н.е.) являв собою опис земельної власності. У спеціальні реєстри вносили зведення про розміри земельних ділянок, способи їхньої обробки, якості і прибутковості земель. На бронзові таблиці наносили плани маєтків, їхні назви, межі і розміри землеволодінь. Там же наводили зведення про якість земель і про саме господарство.
В епоху феодалізму подальший розвиток одержав внутрішньогосподарський облік, що проводився з метою управління і контролю за розвитком поміщицького господарства.
Феодальна держава вела кадастр землі як засобу виробництва для оподатковування. При феодалізмі в системі земельного кадастру виникає земельна реєстрація, що узаконює право приватної власності на землю.
У такий спосіб вивчення земельних ресурсів і проведення земельного кадастру стало необхідністю з утворенням держави і розвитком оподатковування. У найдавнішій формі земельного обкладання розмір податку встановлювався по площі землі. На певному етапі поряд з обліком кількості починають враховувати і якісний стан земель, а в подальшому - розмір доходу, одержуваного з земель різної якості.
Земельний кадастр України характеризується довгою історією розвитку. Маючи загальну з західними кадастрами соціальну природу він відрізняється своїми специфічними властивостями.
Перші описи земель в Україні з'явилися ще в 9 столітті. Вони стосувалися головним чином монастирських і церковних земель служили підставою для наділення духівництва нерухомим майном, зокрема землею. Збирання даних про землю стало необхідним також у зв'язку із стягуванням зборів і податей руськими князями із скорених ними племен.
Існуючий у 11 столітті якісний облік земель мав спрощений характер. А перші переписи земель з характеристикою їхньої кількості і якості відносяться до 12 століття.
Найстарші кадастрові документи - описи земель періоду татарського ярма. Перший татарський перепис був проведений в 1245 році, а повсемісний перепис руських земель - у 1273 році. Поряд з татарськими переписами, описи земель вели руські князі. Земельно-кадастровими документами в цей період були “Писцеві книги”.
У 16 столітті для опису земель була створена спеціальна установа “Помісний наказ”. Але протягом 17 століття в Росії відбувається розхитування писцевого земельного кадастру. В інтересах поміщиків у податкову систему вводяться надзвичайні збори, безліч натуральних повинностей. У 1713 році Указом Петра І вводиться подушна подать. Якісний облік земель і їхня оцінка як підстава для оподатковування утратили своє значення і власне кажучи припинилися на тривалий термін. У цей період велику роль грає кількісний облік земель.
Але в 1837 році Міністерство державного майна приступило до розробки нового земельного кадастру. Був пророблений великий обсяг робіт зі зйомки і визначення розмірів земельних ділянок, обліку їхньої якості й оцінки. Однак уже в другій половині 19 століття, у зв'язку з переходом до капіталістичного способу виробництва, виникла необхідність у новому земельному кадастрі.
1.3 Земельний кадастр у зарубіжних країнах
Основи сучасного земельного кадастру в зарубіжних країнах закладені в 20 столітті. Серед них найбільш досконалий французький земельний кадастр. Він являє собою струнку систему обліку кількості і якості земель для цілей оподатковування. Французький уряд приступивши в 1925 р. до відновлення кадастру, ставив перед собою завдання здійснити роботи з ідентифікації даних про кожну ділянку з метою встановити положення, розміри й ім'я власника. Основні роботи з земельного кадастру були початі в 1930 р., практично закінчені до початку 50-их років. Починаючи з 1953 р., по всій країні проведене чергове відновлення земельного кадастру відповідно до сучасних вимог. Роботи з відновлення і переоцінки земель здійснюються через кожні п'ять років. Відновлення і перевірка земельного кадастру покладаються на постійну державну службу земельної власності, що включає центральне, регіональне і департаментське відомства.
Державна служба земельного кадастру Франції забезпечує виконання технічних, юридичних і адміністративних дій.
У якості основної оцінної одиниці у французькому земельному кадастрі виступає парцела. На парцели поділяються сільськогосподарські угіддя, а також земельні ділянки, зайняті будівлями, промисловими і комерційними підприємствами. Виключення складають землі військового відомства, скелі, болота, тобто землі, що не дають доходу. Продуктивність парцел сільськогосподарського користування визначається по врожайності всіх сільськогосподарських культур, витратам на насінний матеріал, обробку полів, збір врожаю, збереження і транспортування його до пунктів збуту. Середньорічний чистий дохід визначають за останні 15 років, не враховуючи двох найбільш врожайних і двох найбільш посушливих.
Експертна оцінка земель починається з класифікації, при якій визначають кількість класів земель по кожному землеволодінню. Усього на території Франції виділено 13 класів земель. У межах кожного класу виділяють дві типові парцели - одна з найкращих, інша з найгірших земель. На основі типових парцел установлюють погектарні розцінки чистого доходу по класах кожного виду землеволодіння. Заключним етапом оцінки є класифікація парцел, при якій вони розподіляються по класах. Підсумкові дані земельного кадастру з усіх парцел, із вказівкою доходів, виділенням парцел, що підлягають і не підлягаючому оподатковуванню, розміщаються в спеціальних таблицях-покажчиках, так званих кадастрових матрицях. Зміни в правовому, природному і господарському стані парцел вносяться в кадастрові матриці щорічно.
У США вивчення земель ведеться спеціальною службою охорони ґрунтів у системі Міністерства сільського господарства. Вона складається з центрального органу, філій у штатах і близько 2400 районних осередків з охорони земель.
Основними одиницями, що підлягають зйомці при земельних обстеженнях, є серії, усередині яких виділяють земельні типи і фази. Серії являють собою землі, однотипні за потужністю і структурою горизонтів, за змістом солей, органічних речовин, а також за рельєфом, ступенем ерозії, засолення і т.д. У межах серій виділяють типи земель. Найбільш низька класифікаційна одиниця - фаза. Критерієм для її виділення є: зміна нахилу поверхні, що обмежує використання техніки, ступінь схильності ерозії, засміченості каменями, материнській породі і т.п.
Узагальнити дані земельного обстеження для практичних нестатків дозволяє класифікація земель. У залежності від поставлених цілей у США застосовують різні системи класифікації земель. Наприклад, землі можуть бути згруповані в класи за ступенем придатності для сільськогосподарського використання, продуктивності земель і т.д.
Якісна оцінка земель у США проводиться за продуктивністю сільськогосподарських угідь. Продуктивність ріллі визначається за врожайністю основних сільськогосподарських культур не менш, ніж за десять років, а для посушливих районів - за більш тривалий період. Врожайність визначається за даними опитування або за допомогою спеціальних анкет і лише в рідких випадках - безпосередньо в полі, шляхом узяття укосів з контрольних площадок. Однак, врожайність залежить від рівня ведення господарства. Тому поряд з даними про врожайність збирають відомості про систему сівозмін, обробку землі, застосування добрив, меліорації і т.д. На основі цих даних встановлюють класи ведення господарства. Виділення класів ведення господарства дозволяє оцінити кожну категорію земель по врожайності в залежності від того , при яких способах ведення господарств були отримані ці дані. Оцінка завершується визначенням показника продуктивності земель для кожної культури шляхом зіставлення фактичної врожайності з максимальною, отриманою на кращих, але не окультурених землях.
Для виявлення найбільш продуктивних земель у США проводиться економічна класифікація земель. При цьому поряд із природними факторами враховують деякі економічні показники: розмір господарства, структуру землекористування, рівень інтенсифікації, місце розташування і прибутковість господарства на одиницю площі, витрати праці і т.п. Землі однорідні за можливістю сільськогосподарського використання і близькі за продуктивністю, включають в один із семи класів економічної класифікації. При виділенні класів земель враховують не тільки особливості земель, але і цілий ряд інших природних і економічних факторів. Такий метод досліджень називають комплексним.
Єдина методика економічної оцінки земель у США дотепер не розроблена. Найбільш розповсюдженим є метод оцінки земель за чистим доходом від реалізації сільськогосподарської продукції. Землі з найвищим доходом оцінюють у 100 балів і з ними порівнюють прибутковість інших земель.
Дані вивчення земельних ресурсів, опрацьовані за допомогою ЕОМ, є основою для планування використання земель в окремих районах, штатах і країні в цілому.
Веденням земельного кадастру в Канаді займається Служба інвентаризації земель. Вона забезпечує вивчення земель по єдиній для всієї країни програмі, головна мета якої - надання в розпорядження федеральних і провінційних органів точних і повних даних про потенційну продуктивність земельних ресурсів країни. Оскільки сільськогосподарське використання території тісно пов'язане з іншими видами використання, здійснюють чотири типи оцінки землі: для сільського господарства, лісового господарства, для рекреаційних цілей і відтворення фауни.
Схема класифікації земель по можливості сільськогосподарського використання передбачає виділення семи класів земель за ступенем придатності для сільського господарства. До першого класу відносять найбільш родючі землі.
Для вивчення земель і обробки отриманої інформації в Канаді розроблена інформаційно-географічна система, що планує свою роботу на базі ЕОМ.
Економічна оцінка земель у Канаді проводиться за врожайністю сільськогосподарських культур. Основним критерієм служить врожайність пшениці з одиниці земельної площі при загальноприйнятій агротехніці. Інші культури за відповідними коефіцієнтами переводять у врожай пшениці. У залежності від врожайності пшениці всі землі підрозділяють на п'ять класів продуктивності. Економічна оцінка земель у вартісному вираженні не проводиться.
Сучасна система вивчення земель у Великобританії включає два основних етапи: фізичну й економічну класифікацію земель.
При фізичній класифікації всі землі країни в залежності від ступеня впливу фізичних факторів, що обмежують їхнє використання в сільськогосподарському виробництві, поєднують у п'ять класів землепридатності. Основними фізичними факторами, що впливають на сільське господарство, є: клімат, рельєф, особливості ґрунтового покриву(вологість, глибина корнеіснуючого шару, механічний склад, структура, каменястість). До першого класу відносять землі з дуже невеликими обмеженнями їхнього сільськогосподарського використання або землі, що не мають таких обмежень. До наступних класів відносять землі з невеликими, середніми, серйозними і дуже серйозними обмеженнями для сільськогосподарського використання.
Економічна класифікація земель заснована на визначенні вартості стандартної чистої продукції кожного класу земель. Стандартна чиста продукція визначається як розрахункова вартість рільничої і садівничої продукції, властивої для цих земель при середньому рівні догляду і застосуванні добрив. Вона являє собою різницю між вартістю отриманої продукції і вартістю посівного або посадкового матеріалу.
Економічна класифікація земель передбачає об'єктивну оцінку виробничих можливостей кожної земельної ділянки. Таку оцінку можна зробити після нагромадження достатньої інформації для встановлення меж коливання середньої статистично чистої продукції на акр кожного фізичного класу земель.
Складність установлення показників оцінки полягає в значних коливаннях розмірів стандартної чистої продукції з одиниці площі неоднакових фізичних класів землі в господарствах різної спеціалізації. Англійці вважають, що згодом будуть установлені межі коливання стандартної чистої продукції на землях усіх класів землепридатності всіх можливих типів спеціалізації. На підставі цих даних можна буде визначити тісноту зв'язку між фізичною й економічною класифікаціями земель.
При проведенні класифікації земель враховуються тільки ті обмежуючі фактори, що неможливо усунути на сучасному рівні розвитку сільськогосподарської науки і техніки. Тому фактори, що раніше вважалися непереборними перешкодами, надалі можуть перейти в легкоусуваючі, у результаті чого землі переводяться в більш високий клас. Тому через кожні п'ять років проводиться коректування даних класифікації земель з урахуванням одержання інформації про використання земель, розвиток наукових досліджень і технічних можливостей поліпшення земель.
У країнах, що розвиваються, широко застосовують класифікацію земель, розроблену службою охорони земель міністерства сільського господарства США. Однак застосування такої класифікації обмежується відсутністю матеріалів земельного обстеження. Тому в багатьох країнах американська система класифікації земель застосовується в спрощеному вигляді.
Порівняльна якісного стану світових земельних ресурсів можлива на основі єдиної системи класифікації земель. Тому великий інтерес являє класифікація земель, розроблена Продовольчою і сільськогосподарською організацією(ФАО) ООН разом із французьким бюро наукових і технічних досліджень заморських територій, яка успішно застосовується ФАО в тропічних країнах, що розвиваються. Класифікація виділяє п'ять класів землі в залежності від сучасної або потенціальної продуктивності земель. Класи землепридатності групують на основі оцінки фізичних і хімічних властивостей земель. Для кожної діагностичної ознаки в класифікації ФАО розроблена спеціальна стобальна шкала. В залежності від впливу цієї ознаки на загальну продуктивність земель, їх оцінюють певною кількістю балів. Як діагностичні ознаки прийняті наступні фізичні і хімічні властивості землі: потужність, механічний склад і структура, насиченість, ступінь засолення, склад гумусу, ємність катіонного обміну і характер глинистих матеріалів, характер материнської породи, ступінь дренування, ступінь зволоження.
У залежності від сучасної продуктивності земель виділено п'ять класів земель: дуже високої продуктивності (65-100 балів); високої продуктивності (35-64 бала); середньої продуктивності (20-34 бала); низької продуктивності (8-19 балів); дуже низької продуктивності (0- 7 балів).
РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ
2.1 Складові частини державного земельного кадастру
Державний земельний кадастр включає:
а) кадастрове зонування;
б) кадастрові зйомки;
в) бонітування ґрунтів;
г) економічну оцінку земель;
ґ) грошову оцінку земельних ділянок;
д) державну реєстрацію земельних ділянок;
е) облік кількості та якості земель. Земельний кодекс України. Ст. 196.
Кадастрове зонування включає встановлення:
а) місця розташування обмежень щодо використання земель;
б) меж кадастрових зон та кварталів;
в) меж оціночних районів та зон;
г) кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці). Там само. Ст. 197.
Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Кадастрова зйомка включає:
а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;
ґ) виготовлення кадастрового плану. Там само. Ст. 198.
Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природнокліматичних умовах.
Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою.
Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність. Земельний кодекс України. Ст. 199.
Більш детально про бонітування ґрунтів вказано в окремому параграфі роботи.
Економічна оцінка земель - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.
Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення.
Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі. Там само. Ст. 200.
Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі.
Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.
Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.
Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України. Там само. Ст. 201.
Більш детально про грошову оцінку земель вказано в окремому параграфі роботи.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.
Державний реєстр земель складається з двох частин:
а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;
б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
Земельний кодекс України. Ст. 202.
Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.
Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів. Там само. Ст. 203.
Більш детально про облік кількості і якості земель розкрито в окремому параграфі роботи.
2.2 Бонітування ґрунтів
Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за родючістю при порівнянні рівня агротехніки й інтенсивності землеробства. Вона установлює відносну придатність ґрунтів за основними факторами природної родючості для оброблення сільськогосподарських культур, забезпечуючи виділення агровиробничих груп ґрунтів, що підлягають економічній оцінці.
Бонітування ґрунтів є логічним продовженням комплексних обстежень земель і передує їх економічній оцінці. Основна мета бонітування полягає у визначенні відносного достоїнства ґрунтів за їх родючістю, тобто встановленні, у скільки разів один ґрунт краще або гірше іншої за своїми природними і стійко набутими властивостями. Об'єкт бонітування - ґрунт, виражений суворо визначеними таксономічними одиницями, визначеними за матеріалами ґрунтового обстеження.
Критеріями бонітування ґрунтів є їхні природні діагностичні ознаки й ознаки, набуті в процесі тривалого окультурення, що впливають на врожайність основних зернових, технічних і інших культур, а при бонітуванні кормових угідь -, що впливають на продуктивність косовиць і пасовищ.
Однакові групи ґрунтів при бонітуванні повинні отримати однакові показники бонітету. Щоб визначити ці показники, складається шкала бонітування ґрунтів, що являє собою систему цифрових даних відповідних визначеним значенням вимірюваних величин природних показників за різними групами ґрунтів. При цьому звичайно складається дві шкали: одна - за властивостями ґрунтів, друга - за врожайністю.
До числа основних діагностичних ознак відносяться: потужність гумусового горизонту, процентний вміст гумусу, мулу і фізичної глини в ґрунті, валові запаси гумусу, азоту, фосфору і калію в ґрунті, механічний склад, кислотність, сума поглинених основ, ступінь насиченості ґрунту основами й ін. Вибір діагностичних ознак проводиться по кожному земельно-оцінному району на основі всебічного вивчення ґрунтового покриву, даних про врожайність сільськогосподарських культур і визначення впливу окремих факторів ґрунту на врожайність сільськогосподарських культур.
Бонітування ґрунтів у межах земельно-оцінного району проводиться в такій послідовності:
1) визначення середніх значень показників, що характеризують окремі ознаки і властивості ґрунтів;
2) визначення середньої багаторічної врожайності основних сільськогосподарських культур на різних ґрунтах;
3) вибір основних діагностичних ознак;
4) складання шкали бонітування ґрунтів за природними властивостями і врожайності основних сільськогосподарських культур.
Для визначення середніх значень показників по окремих ґрунтах роблять всебічне вивчення матеріалів комплексного дослідження і вибір фактичних даних за показниками цих ґрунтів. При цьому застосовують розрахунковий метод, що базується на використанні емпіричних формул, що виражають пряму залежність між функціональними і результативними величинами.
Отримані дані по окремих ознаках природних властивостей ґрунту і врожайності основних сільськогосподарських культур використовуються для складання попередніх шкал бонітування ґрунтів.
2.3 Грошова оцінка земель
Відповідно до Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (тимчасової), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року N 213 грошова оцінка земель здійснюється з метою регулювання відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, об'єднань, кооперативів.
Інформаційною базою для грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території.
Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення (далі - земель) провадиться окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місцерозташування і економічної оцінки земель.
Грошова оцінка земель здійснюється послідовно по: Україні, Автономній Республіці Крим і областях, кадастрових і адміністративних районах, сільськогосподарських підприємствах, окремих земельних ділянках.
В основу розрахунку грошової оцінки земель кладеться рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році.
Крім диференціального рентного доходу, в сільському господарстві створюється абсолютний рентний доход.
Загальний рентний доход обчислюється як сума диференціального та абсолютного рентних доходів.
До диференціального рентного доходу з гектара орних земель, земель під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами, обчисленого в сільськогосподарських підприємствах, додається абсолютний рентний доход (постійна величина, встановлена по Україні на гектар угідь, - 1,6 центнера).
Загальна грошова оцінка земель сільськогосподарського підприємства обчислюється виходячи з грошової оцінки одного гектара відповідних угідь і їх площ у межах його землекористування.
Грошова оцінка окремої земельної ділянки (території сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб) визначається на основі шкал грошової оцінки агровиробничих груп ґрунтів.
Загальна грошова оцінка окремої земельної ділянки визначається сумою добутків площ агровиробничих груп ґрунтів на їх грошові оцінки. Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (тимчасова).
Грошова оцінка одного гектара угідь по Чернігівській області станом на 1 січня 2000 року наведена в додатку № 1.
2.4 Облік кількості та якості земель
Облік земель являє собою державний захід щодо нагромадження, систематизації й аналізу всебічних зведень про кількість, розміщення і господарське використання земельних ресурсів. Являючись складовою частиною земельного кадастру, облік продовжує вивчення господарського стану земель.
Основне завдання обліку полягає в тому, щоб дати характеристику земельного фонду по складу угідь і їх підвидів, відповідно до прийнятої класифікації угідь, по землекористуванням, терміновості користування, районах і інших адміністративно-територіальних одиниць. Державний облік земель проводиться за фактичним станом земельних угідь на основі доброякісних планово-картографічних матеріалів і даних обліку поточних змін, виявлених графічним способом. Особлива увага приділяється обліку зрошуваних і осушених земель. Ступінь детальності обліку залежить від характеру використання земель і потенційних можливостей земельних ресурсів. Найбільш детальному обліку підлягають землі сільськогосподарського призначення і землі населених пунктів.
Облік якості земель у системі земельного кадастру передбачає проведення класифікації не лише ґрунтів, але і земель. При класифікації земельного фонду під землями розуміють генетично самостійні ділянки самої верхньої, найбільш активної частини суші, що є основним засобом виробництва сільського і лісового господарства, з характерною природно-господарською якістю, що визначає призначення і використання земель, а також заходи щодо їх охорони й окультурення. У визначенні землі як складного природно-господарського комплексу ґрунт розглядається в якості основної складової частини, що найбільше повно виражає сутність і властивості, включаючи основні закономірності розвитку, можливості таксономізації і систематизації земель.
Утворення і розвиток земель, як і інших природних тіл, відбувається поступово. Тому основні принципи класифікації земель побудовані на положенні про їхню динамічність, розвиток у часі і просторі. В основу класифікації земель покладені їхній стан і відповідні цьому виробничі можливості для використання земель у сільському господарстві.
Основні таксономічні одиниці класифікації земельного фонду України - це зональні типи земель, виділені в процесі природно-сільськогосподарського районування земельного фонду країни, категорії придатності земель, класи земель. Характеристика класу в межах кожного зонального типу відображається видами земель або групами ґрунтів.
Зональні типи земель територіально збігаються з межами природно-сільськогосподарських зон і виражають зональні умови природного середовища і загальні напрями переважного використання земель для землеробства, тваринництва, лісового господарства і т.п.
Категорії придатності земель виділяють по основних стадіях їхнього утворення і розвитку відповідно до відносного віку земель і основного сільськогосподарського призначення. Діюча класифікація земельного фонду передбачає виділення наступних категорій придатності:
I - землі, придатні під ріллю;
II - землі, придатні переважно під косовиці;
III - землі пасовищ, які після поліпшення можуть бути придатні під інші сільськогосподарські угіддя;
IV - землі, придатні під сільськогосподарські угіддя після корінних меліорацій;
V - землі, малопридатні під сільськогосподарські угіддя;
VI - землі, непридатні під сільськогосподарські угіддя;
VII - порушені землі.
Підставою для виділення категорій придатності є якісний стан земель і можливість їхнього використання під основні сільськогосподарські угіддя. В окремих випадках у залежності від економічних і інших факторів існуюче використання земель може не відповідати їхній наміченій придатності. Наприклад, землі, придатні під ріллю, якщо вони розташовані поблизу населених пунктів або тваринницьких комплексів, можуть використовуватися для посадки багаторічних плодових насаджень або створення довголітніх культурних косовиць і пасовищ.
У межах кожної категорії придатності виділяють класи земель. При цьому враховують головні кількісні ступені розвитку земель відповідно до їх абсолютного віку, загальним характером використання й агротехнікою, включаючи ступінь окультурення земель. Класи земель є основною одиницею класифікації і являють собою ділянки земної поверхні з близькими природними і господарськими якостями, характерною спільністю використання, напрямками окультурення і підвищення продуктивності. Вони окреслені чітко вираженими розходженнями ґрунтоутворюючих порід і механічного складу ґрунтів, ступенем солонцюватості і засолення, еродованості й інших ознак, що впливають на технологію використання і поліпшення земель.
Види земель є основними складовими частинами класів природно-сільськогосподарської зони, гірської області з відповідними системами використання в землеробстві, садівництві, пасовищному і лісовому господарстві і способами поліпшення. За своїм змістом вони відповідають агровиробничим групам ґрунтів, що виділяються в процесі ґрунтового обстеження.
Віднесення земель до певної категорії придатності, класу і виду земель проводиться за ознаками і властивостями, що найбільш істотно впливають на характер і специфіку їх можливого і доцільного використання в складі тих або інших угідь. Необхідною умовою для цього є комплексне вивчення і зіставлення всіх компонентів земель: рельєфу, ґрунтоутворюючої породи, ґрунтів і т.д.
Облік кількості і якості земельних угідь у межах видів земель проводиться за механічним складом ґрунтів, ступенем засоленості, солонцюватості, кислотності, зволоженості, заболоченості, каменястості, еродованості, рельєфу місцевості, запасів гумусу, забезпеченості ґрунтів фосфором і калієм і іншими показниками.
Кількісні і якісні характеристики земельного фонду Чернігівської області станом на 1 січня 2000 року відображені в додатках № 2 і 3.
РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ
Відповідно до статті 204 Земельного кодексу України державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом. Але на сьогоднішній день відповідного закону ще не прийнято. Тому порядок ведення державного земельного кадастру визначений Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року N 15 "Про порядок ведення державного земельного кадастру".
Відповідно до зазначеного порядку державний земельний кадастр призначений для забезпечення місцевих рад, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян вірогідними і необхідними відомостями про природний, господарський стан та правовий режим земель з метою організації раціонального використання та охорони земель, регулювання земельних відносин, землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю.
Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.
Державний земельний кадастр ведеться за єдиною для України системою на базі нормативних документів, затверджуваних Держкомземом.
Державний земельний кадастр ведеться Держкомземом, Комітетом по земельних ресурсах і земельній реформі Автономної Республіки Крим, управліннями земельних ресурсів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.
Держкомзем забезпечує постійне вивчення потреби в земельно-кадастровій інформації.
Ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням топографо-геодезичних, картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань, реєстрацією права власності на землю, права користування землею і договорів на оренду землі, обліком кількості та якості земель, бонітуванням ґрунтів, зонуванням територій населених пунктів та економічною оцінкою земель. Оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечується використанням аерокосмічних зйомок та застосуванням методів дистанційного зондування земної поверхні.
Документація державного земельного кадастру ведеться по територіях сільських, селищних, міських, районних рад, областей, Автономної Республіки Крим і України в цілому з урахуванням природно-сільськогосподарського і лісогосподарського районувань та функціонального зонування територій населених пунктів.
До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних рад, областях, Автономній Республіці Крим та Україні в цілому.
Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди.
Земельно-кадастрова документація ведеться згідно з інструкцією ведення державного земельного кадастру, затверджуваною Держкомземом.
Облік кількості земель ведеться по власниках землі і землекористувачах, у тому числі орендарях.
При обліку кількості земель виділяються:
землі в межах населених пунктів;
землі за межами населених пунктів;
землі за категоріями;
землі за формами власності;
зрошувані і осушені землі;
землі, що надані в тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди;
землі, що оподатковуються, та землі, що не оподатковуються.
Облік земель за якістю проводиться за всіма категоріями земель і містить:
а) класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливо цінних земель;
б) характеристику земель за товщиною гумусового горизонту, вмістом гумусу і рухомих поживних речовин, механічним складом ґрунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам'янистістю, засоленістю, солонцюватістю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю, забрудненням як продуктами хімізації сільського господарства, так і техногенним, включаючи радіонуклідне;
в) характеристику культуртехнічного стану природних кормових угідь;
г) лісотипологічну характеристику лісових угідь;
д) класифікацію земель населених пунктів, що проводиться за функціональним призначенням згідно з містобудівною документацією населених пунктів;
е) характеристику земель населених пунктів за інженерно-геологічними умовами, рівнем забезпеченості соціальною, інженерно-транспортною та природоохоронною інфраструктурою, об'єктами оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Бонітування ґрунтів проводиться на основі даних про їх природні властивості, що мають сталий характер та істотно впливають на врожай сільськогосподарських культур.
Віднесення земель до зон різного ступеня містобудівної цінності територій населених пунктів проводиться на основі даних про їх природні властивості та рівень облаштування, що істотно впливають на умови життя населення та функціонування об'єктів.
Економічна та грошова оцінка сільськогосподарських угідь проводиться за їх продуктивністю, окупністю затрат і диференціальним доходом.
Економічна оцінка земель населених пунктів проводиться у розмірі зон економічної оцінки їх територій з урахуванням місцеположення ділянок відносно центрів громадського обслуговування, магістральних, інженерно-транспортних мереж, а також архітектурно-ландшафтного та історико-культурного значення територій, їх функціонального призначення.
Економічна та грошова оцінка земель лісового фонду проводиться на основі нормативів економічного ефекту від водоохоронних, кліматорегулюючих, захисних та інших корисних природних властивостей лісів, а також їх лісосировинного значення.
Економічна та грошова оцінка земель водного фонду проводиться за їх місцеположенням, якісним складом і кількістю води водного об'єкта, його екологічним значенням, а також соціально-економічними умовами використання. При оцінці земель водного фонду враховується також їх продуктивність.
Економічна та грошова оцінка інших земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення проводиться за їх місцеположенням, екологічним значенням, інженерним облаштуванням територій, соціально-економічними умовами використання.
Власники землі та землекористувачі щорічно не пізніше 15 січня подають виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад звіти за станом на 1 січня про зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди.
Зміст звітних даних державного земельного кадастру та порядок їх подання визначаються у формах державної звітності.
Звітні дані про кількість земель складаються щорічно, про якість земель - один раз у п'ять років.
Звітні дані державного земельного кадастру подаються:
виконавчими комітетами сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) рад - сільським, селищним, міським (міст районного підпорядкування) радам, відділам земельних ресурсів районних державних адміністрацій;
виконавчими комітетами міських (міст обласного підпорядкування) рад - міським радам, управлінням земельних ресурсів обласних державних адміністрацій;
відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій - районним радам, районним державним адміністраціям, управлінням земельних ресурсів обласних державних адміністрацій;
управліннями земельних ресурсів обласних державних адміністрацій - обласним радам державним адміністраціям, Держкомзему;
управліннями земельних ресурсів державних адміністрацій міст Києва і Севастополя - Київській та Севастопольській міським радам, державним адміністраціям міст Києва і Севастополя, Держкомзему;
Комітетом по земельних ресурсах і земельній реформі Автономної Республіки Крим - Верховній Раді Республіки Крим, Уряду Республіки Крим, Держкомзему;
Держкомземом - Верховній Раді України, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерствам і відомствам. Положення про порядок ведення державного земельного кадастру
ВИСНОВКИ
Земельний кадастр у нашій країні введений в останні десятиліття. Тому в проблемі земельного кадастру багато дискусійних і невирішених питань, але час уже підтвердив необхідність його існування.
Написавши роботу, можна зробити висновок, що на сьогоднішній день існує ряд проблем, пов'язаних з веденням державного земельного кадастру.
По-перше, ще не прийнято необхідних нормативних актів з питань державного земельного кадастру. Лише чинний Земельний кодекс України на рівні закону містить положення, що регулюють державний земельний кадастр. Ст. 204 Земельного кодексу України зазначає, що порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом. Але відповідного закону на сьогоднішній день ще не прийнято.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року N 6-р "Про затвердження плану підготовки проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, що випливають із Земельного кодексу України" затверджено план підготовки проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, що випливають із Земельного кодексу України.
Найближчим часом планується прийняти такі нормативні акти, що мають відношення до земельного кадастру:
1. Закон України "Про розмежування земель права державної та комунальної власності". Підготовку його проекту покладено на Держкомзем, Фонд державного майна, Держбуд, Мінфін, Мін'юст до квітня 2002 року.
2. Закон України "Про оцінку земель". Підготовку його проекту покладено на Держкомзем, Мінекономіки, Мінфін, Мін'юст, Мінагрополітики, Фонд державного майна, Держбуд, Національний аграрний університет до березня 2002 року
3. Закон України "Про державний земельний кадастр". Підготовку його проекту покладено на Держкомзем, Мінагрополітики, Мінекономіки, Мінфін, Мін'юст, Держбуд, Фонд державного майна до квітня 2002 року.
4. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження методики експертної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення". Підготовку її проекту покладено на Держкомзем, Мінагрополітики, Мінекономіки, Мінфін, Мін'юст, Українську академію аграрних наук, Національний аграрний університет в ІV кварталі 2002 року.
По-друге, ведення державного кадастру потребує значних коштів. Ні бюджети, ні власники земельних ділянок необхідних коштів не мають. Тому проведення грошової оцінки земель викликає певні труднощі.
По-третє, проведення в Україні земельної реформи потребує наявності кваліфікованих спеціалістів, сучасної техніки.
Зазначені вище недоліки є перешкодою для належного ведення державного земельного кадастру в Україні зокрема та земельної реформи взагалі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Урядовий кур'єр. 2001. 15 листопада.
Указ Президента України «Про створення єдиної системи державних органів земельних ресурсів» № 34/96 від 6 січня 1996 р.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок ведення державного земельного кадастру" від 12 січня 1993 р. N 15 // Збірник постанов уряду України, 1993, № 3, ст. 55.
Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (тимчасова), затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. N 213.
Програма створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1355 від 2 грудня 1997 р.
План підготовки проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, що випливають із Земельного кодексу України, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. N 6-р.
Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов: Учебное пособие / Под ред. Погребного А.А. и Каракаша И.И.-- X.: 000 «Одиссей», 2000.
Магазинщиков Т.Г.“Земельный кадастр”. Издание второе переработанное и дополненное.
Охрана земельных ресурсов СССР. -М.: “Агропромиздат” 1986 г.
“Почвоведение” / За ред. И.С. Кауричева. -М.: “Агропромиздат”. 1989 г.
Семёнов В.А. “Качественная оценка сельскохозяйственных земель” 1970 г.
Беда Я. “Экологическая паспортизация в сельскохозяйственных предприятиях” АПК 1996 г. №10.
Додаток 1
Грошова оцінка одного гектара угідь, тис.грн.
|
Назва районів та міст |
Рілля |
Багаторічні насадження |
Сіножаті |
Пасовища |
Сільсько-господарські угіддя |
|||||||
|
1995 |
з інд. 2,07 |
1995 |
з інд. 2,07 |
1995 |
З інд. 2,07 |
1995 |
з інд. 2,07 |
1995 |
з інд. 2,07 |
|||
|
1 |
Бахмацький |
3,2 |
6,6 |
3,3 |
6,8 |
1,7 |
3,5 |
1,4 |
2,9 |
2,9 |
6,0 |
|
|
2 |
Бобровицький |
3,5 |
7,2 |
3,5 |
7,2 |
1,9 |
3,9 |
1,3 |
2,7 |
3,2 |
6,6 |
|
|
3 |
Борзнянський |
3,1 |
6,4 |
2,4 |
5,0 |
2,5 |
5,2 |
2,0 |
4,1 |
2,9 |
6,0 |
|
|
4 |
Варвинський |
3,9 |
8,1 |
5,5 |
11,4 |
1,1 |
2,3 |
1,0 |
2,1 |
3,7 |
7,7 |
|
|
5 |
Городнянський |
2,3 |
4,8 |
3,9 |
8,1 |
2,3 |
4,8 |
1,7 |
3,5 |
2,3 |
4,8 |
|
|
6 |
Ічнянський |
3,2 |
6,6 |
2,6 |
5,4 |
1,4 |
2,9 |
1,3 |
2,7 |
3,0 |
6,2 |
|
|
7 |
Козелецький |
2,6 |
5,4 |
9,6 |
19,9 |
2,5 |
5,2 |
1,9 |
3,9 |
2,5 |
5,2 |
|
|
8 |
Коропський |
2,9 |
6,0 |
3,7 |
7,7 |
2,1 |
4,3 |
1,5 |
3,1 |
2,6 |
5,4 |
|
|
9 |
Корюківський |
1,5 |
3,1 |
2,2 |
4,6 |
2,0 |
4,1 |
1,4 |
2,9 |
1,6 |
3,3 |
|
|
10 |
Куликівський |
2,8 |
5,8 |
3,2 |
6,6 |
2,5 |
5,2 |
2,2 |
4,6 |
2,6 |
5,4 |
|
|
11 |
Менський |
3,2 |
6,6 |
14,5 |
30,0 |
1,9 |
3,9 |
2,0 |
4,1 |
2,9 |
6,0 |
|
|
12 |
Ніжинський |
3,0 |
6,2 |
7,5 |
15,5 |
2,6 |
5,4 |
1,8 |
Подобные документы
Технологія ведення державного земельного кадастру. Сучасний стан розвитку автоматизованої системи земельного кадастру України та його роль у організації земельних правовідносин. Мета створення та функціональне призначення системи, переваги її засобів.
курсовая работа [799,5 K], добавлен 19.02.2014Формування землеволодінь, землекористувань різних форм власності. Порядок оформлення прав на земельні ділянки. Каталог координат кутів зовнішніх меж землекористування. Експлікація земель у процентному співвідношенні. Баланс площ по угіддям, їх реєстрація.
курсовая работа [76,7 K], добавлен 27.04.2016Аналіз земельного законодавства України. Порядок введення Державного земельного кадастру. Складання та затвердження індексно-кадастрових карт. Фізико-географічна та еколого-економічна характеристика Ново-Миколаївської сільської ради; кадастрові зони.
курсовая работа [2,4 M], добавлен 11.12.2015Порядок ведення державного обліку і кадастру рослинного світу. Система відомостей і документів про розподіл об’єктів рослинного світу між власниками і користувачами земельних ділянок. Забезпечення невиснажливого використання природних рослинних ресурсів.
реферат [18,3 K], добавлен 23.01.2009Межы зямельнага ўчастка як прававая і тэхнічная аснова вядзення зямельнага кадастру. Нарматыўна-прававыя дакументы, якія рэгулююць зямельныя дачынення ў Рэспублікі Беларусь. Адміністрацыйна-тэрытарыяльнае дзяленне. Экалагічныя ўмовы землекарыстання.
курсовая работа [2,9 M], добавлен 25.05.2015Аналіз становлення та розвитку системи земельного кадастру Швеції, Франції та Німеччині. Реєстрація земельних ділянок в Україні, об'єктів нерухомості та прав на них. Підвищення ефективності оподаткування, створення привабливих умов для інвестицій.
курсовая работа [47,3 K], добавлен 22.04.2015Состав земель Российской Федерации. Перевод земель из одной категории в другую. Основополагающие принципы земельного права. Определение правового режима земель, порядок перевода земель из одной категории в другую. Условия аренды земельных участков.
контрольная работа [25,5 K], добавлен 21.06.2010Завдання державного контролю за використанням та охороною земель. Органи, які здійснюють державний контроль. Система спостереження за станом земельного фонду, своєчасне виявлення його змін, оцінка, відвернення та ліквідація наслідків негативних процесів.
реферат [17,2 K], добавлен 23.01.2009Предмет и правовое регулирование земельного права. Понятие земельного процесса в теории земельного права. Земельно-процессуальные нормы и их виды. Соотношение земельного процесса с гражданским и уголовным процессом. Экологизированные нормы охраны земель.
контрольная работа [19,1 K], добавлен 25.04.2013Збереження, відновлення і поліпшення сприятливого стану земельного фонду як основні поняття, що характеризують юридичні заходи щодо охорони земель. Аналіз основних нормативно-правових документів, які регулюють діяльність моніторингу лісів в Україні.
статья [15,4 K], добавлен 17.08.2017
