- підготовку проектів законів України про рекреаційні зони, курортні, лікувально-оздоровчі зони і зони з особливими умовами природокористування;

- підготовку проектів нормативно-правових актів, які затверджує Кабінет Міністрів України, таких як: Правила відшкодування збитків, завданих порушеннями екологічного законодавства, Положення про екологічний контроль, Положення про екологічний аудит. Положення про екологічне ліцензування.

Кодифікація перспективних актів екологічного законодавства передбачає:

- наукове обґрунтування, розроблення та прийняття Екологічного кодексу України, законів України про континентальний шельф, про екологічну інформацію, про екологічну освіту;

- розроблення нормативно-правових актів, які затверджує Кабінет Міністрів України, таких як: Положення про сертифікацію екологічно небезпечної продукції. Порядок встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, рівнів шкідливого біологічного та фізичного впливу, Порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства, Порядок і нормативи плати за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, Порядок економічного стимулювання, охорони, раціонального використання та відновлення лісів. Порядок ведення державного обліку лісів та державного лісового кадастру;

- розроблення та затвердження нормативно-правових актів Міністерства екології та природних ресурсів України, а саме: Правил вилучення об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях із природного середовища, Правил використання тварин з метою одержання продуктів їх життєдіяльності, Правил утримання, розведення, використання та охорони диких тварин у неволі чи в напівневільних умовах. Правил добування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин для розведення в спеціально створених умовах та у науково-дослідних цілях. Правил ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів тваринного світу, Правил вилучення і реалізації незаконно добутих диких тварин, Правил відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, інших актів відповідно до законодавства України Малишко М.І. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Видавничий дім „Юридична книга”, 2001. - 392 с. - Бібліогр.: с. 385..

Кодифікація, спрямована на екологізацію комплексних нормативно-правових актів, включає:

- першочергове розроблення та прийняття нових законів та інших нормативно-правових актів, а саме: Торговельного (Господарського) кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення (розділ «Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення»), Кримінального кодексу України (розділ «Екологічні злочини»). Цивільного кодексу України (розділ «Відшкодування збитків за екологічні правопорушення»;

- внесення змін до законів, що визначають статус центральних та місцевих органів державної виконавчої влади у галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів, регламентують здійснення підприємницької, інвестиційної, інноваційної, науково-технічної діяльності, проектування, містобудування, виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, розвиток транспорту, зв'язку та інших видів діяльності, здатних негативно впливати на стан довкілля, а також законів про розмежування функцій спеціально уповноважених органів державного контролю в галузі використання природних ресурсів, охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки тощо.

Інкорпорація актів екологічного законодавства передбачає систематизацію законів і нормативно-правових актів екологічного законодавства чи окремих розділів або витягів з них для використання в навчальних, наукових та практичних цілях Малишко М.І. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Видавничий дім „Юридична книга”, 2001. - 392 с. - Бібліогр.: с. 385..

Інкорпорацію актів екологічного законодавства доцільно здійснювати періодично у формах підготовки та видання коментарів до екологічного законодавства та опублікування окремих збірників, упорядкування тематичних довідників, видання окремих законів з постатейними документами, упорядкування і видання навчальних практикумів, підготовки і видання зводу (зібрання) законів та нормативно-правових актів екологічного законодавства.

2) Удосконалення правових основ управління {контролю в галузі використання природних ресурсів, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки

Удосконалення правових основ управління і контролю в галузі екології має бути спрямоване на:

- реорганізацію системи органів управління природними ресурсами та наступну інтеграцію функцій управління в галузі використання природних ресурсів в єдину узгоджену функціональну систему;

- розширення складу і повноважень місцевих органів управління і контролю з питань охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

- зміщення акценту в здійсненні державного контролю за дотриманням екологічного законодавства шляхом поступового формування органів екологічного контролю на регіональному рівні;

- використання можливостей басейнового принципу з урахуванням регіональних і місцевих особливостей та закономірностей розвитку природних комплексів та екосистем;

- узгодження координаційних і контрольних функцій Мінекоресурсів та органів прокуратури щодо посилення контролю за дотриманням екологічного законодавства, реалізації екологічної політики держави, захисту екологічних прав громадян.

3) Правове заохочення громадян та їх екологічних та інших об'єднань до здійснення екологічної діяльності

Правове заохочення громадян, а також екологічних та інших об'єднань громадян доцільно спрямовувати на захист екологічних прав населення, забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів та охорони довкілля за допомогою таких правових важелів:

- врегулювання механізму використання громадської думки в процесі прийняття екологічно значущих рішень, зокрема під час проектування, планування розміщення екологічно небезпечних об'єктів, реалізації іншої діяльності, здатної негативно впливати на стан довкілля та здоров'я людей;

в сприяння діяльності екологічних об'єднань громадян у розв'язанні конкретних екологічних проблем відповідного регіону, міста, селища, села, залучення їх до здійснення відповідних екологічних програм, різних природоохоронних заходів;

- стимулювання здійснення громадськими екологічними об'єднаннями контрольної діяльності, поширення передових форм та методів взаємодії з місцевими органами виконавчої влади, спеціально уповноваженими органами державного екологічного контролю Малишко М.І. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Видавничий дім „Юридична книга”, 2001. - 392 с. - Бібліогр.: с. 385..

4) Посилення ролі екологічно-правової освіти, культури і науки

З метою посилення ролі еколого-правової освіти, культури і науки у проведенні екологічної діяльності передбачається:

- розширення мережі спеціальних навчальних еколого-правових закладів (коледжі, інститути тощо), створення нових та реорганізація діючих наукових, зокрема еколого-експертних центрів, діяльність яких спрямована на дослідження і оцінку різноманітних проблем охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

- розроблення нових навчальних програм, удосконалення методики викладання екологічного права (основ екологічного права) та спецкурсів з еколого-правових дисциплін у сучасних умовах для підготовки фахівців у галузі права, інших гуманітарних та природничих наук і знань;

- визначення пріоритетних наукових досліджень у галузі використання природних ресурсів, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки;

- створення в системі Мінекоресурсів Наукового центру екологічного права і законодавства для здійснення комплексних еколого-правових досліджень;

- заснування «Екологічного вісника» -- друкованого органу Мінекоресурсів та інших органів управління в галузі екології з метою поширення достовірної екологічної інформації серед населення.

5) Розвиток атомного (ядерного) законодавства

Важливим етапом у створенні системи законодавчого регулювання екологічної безпеки ядерних об'єктів було прийняття основоположного в ядерній галузі Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», а також законів України «Про поводження з радіоактивними відходами» і «Про екологічну експертизу». Водного кодексу України та ін.

На сьогодні вельми актуальним є питання соціально-економічної захищеності населення. Це особливо актуально для регіонів розташування підприємств ядерно-паливного циклу (АЕС, уранодобувних та переробних комбінатів), радіаційне небезпечних підприємств та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами. Виходячи з цього, невідкладним є прийняття Кабінетом Міністрів України ряду нормативно-правових актів з метою регулювання питань соціального захисту населення, забезпечення фінансування робіт по будівництву та реконструкції об'єктів соціально-культурної сфери в зонах навколо діючих атомних електростанцій.

Відповідно до законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» Відомості Верховної Ради України. -- 1991.- № 41. - Ст. 546., «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» і «Про поводження з радіоактивними відходами» для реалізації права громадян та їх об'єднань на участь у формуванні політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки одним з першочергових завдань є введення в дію Положення про громадські слухання в питаннях використання ядерної енергії та радіаційної безпеки.

З метою забезпечення протирадіаційного захисту населення країни, а також згідно з положеннями Конституції та законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» та інших затверджено «Норми радіаційної безпеки населення України» (НРБУ-97), в які закладено сучасні концептуальні підходи.

Прийняття законів щодо регулювання екологічної безпеки ядерних об'єктів потребує перегляду, узгодження або розробки нових нормативно-правових документів, які стосуються широкого кола питань: від видачі дозволів на спеціальне водокористування та встановлення регламентів скидів стічних вод з накопичувачів до відпрацювання методик визначення гранично допустимих скидів і викидів у навколишнє середовище та інструкцій про стягнення плати за скиди і викиди тощо Малишко М.І. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Видавничий дім „Юридична книга”, 2001. - 392 с. - Бібліогр.: с. 385..

Регіональна екологічна політика має ґрунтуватися на таких принципах:

- Дотримання загальнонаціональних пріоритетів у галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів;

- забезпечення розмежування повноважень між органами виконавчої влади;

- врахування екологічних інтересів інших регіонів, у тому числі за межами України, відповідно до міждержавних угод;

- формування механізму фінансового забезпечення природоохоронної діяльності регіонів.

З метою нормативно-правового забезпечення основних напрямів регіональної екологічної політики слід передбачити:

- визначення фіксованої частки валового національного продукту регіону, що спрямовується на охорону довкілля, відповідно до рівня забруднення середовища;

- збалансування бюджетних витрат на охорону природи на загальнодержавному та місцевому рівнях на основі пропорційності між внеском регіону в бюджетні надходження та станом природного середовища в регіоні;

- створення системи місцевих, регіональних та загальнодержавних екологічних програм;

- внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення економічної бази природоохоронної діяльності в регіонах;

- створення законодавчих передумов для приватизації об'єктів екологічної інфраструктури регіонів з урахуванням специфічних умов забезпечення їх економічної рентабельності.

Для екологічно-кризових регіонів (Донецько-Придніпровський, Азово-Чорноморський, Полісся) реалізовуватимуться комплекси першочергових природоохоронних заходів. У складі державних програм економічного і соціального розвитку регіонів розроблятимуться та виконуватимуться відповідні екологічні розділи Малишко М.І. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Видавничий дім „Юридична книга”, 2001. - 392 с. - Бібліогр.: с. 385..

Міжрегіональний розподіл державних коштів на економічний розвиток регіонів потрібно здійснювати з наданням пріоритетності екологічно кризовим регіонам.

Висновки

Вивчаючи екологічне право як галузь права в даному дослідженні, ми з'ясували, що є предметом галузі, а також коло і характер тих суспільних відносин, які регулюються цією галуззю права.

Предметом екологічного права є суспільні екологічні відносини, що складаються з приводу використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища.

Екологічне право України -- молода галузь права. Юридичною базою його розвитку є екологічне законодавство, яке почало швидко розвиватися ще за часів Радянського Союзу. Екологічне законодавство сучасної України повніше відбиває конкретні природні умови і потреби регіону, що робить його більш дійовим.

Екологічні відносини виникають між Українською державою як власником природних багатств і природокористувачами, до яких відносяться підприємства, організації, установи і громадяни. Вони виникають також між самими природокористувачами.

Екологічні суспільні відносини виникають з приводу використання і охорони земель, вод, лісів, надр землі, атмосферного повітря, тваринного світу, природно-заповідного фонду. Саме ці природні багатства і є об'єктами екологічних відносин.

Об'єктом екологічних відносин може бути як об'єкт природи в цілому, так і його частина. Будучи врегульованими нормами екологічного права, всі ці відносини набувають правової форми і стають екологічними правовідносинами.

За своїм характером екологічні правовідносини поділяються на відносини, що виникають у сфері використання природних багатств, і такі, що пов'язані з охороною природи. Вивчення відносин з приводу природокористування та природоохорони в одній галузі права не випадкове. Ці дії тісно взаємопов'язані. Вони не виключають, а доповнюють одне одного. Раціональне використання природних ресурсів сприяє їх охороні, а охорона природи, у свою чергу, сприяє раціональному використанню природних багатств.

Екологічні правовідносини -- це складна галузь суспільних відносин, які охоплюють відносини щодо використання, відтворення і охорони різних об'єктів природи. Проаналізувавши вивчений матеріал з екологічного права ми дійшли висновку, що залежно від об'єктів природи, їх можна поділити на сім груп. Це відносини, що виникають з приводу використання і охорони земель, вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного світу, надр і природно-заповідного фонду.

Кожна група екологічних правовідносин регулюється відповідним видом правових норм і галуззю законодавства: земельним, водним, лісовим, законодавством про тваринний світ, атмосферне повітря, надра, природно-заповідний фонд.

Ці галузі законодавства мають свої цілі й завдання. Разом з тим вони тісно пов'язані між собою і складають єдину за своєю суттю і призначенням систему -- екологічне законодавство.

Найважливішими підставами для виділення екологічного права в окрему галузь є:

а) наявність особливого самостійного предмета правового регулювання -- таким предметом є екологічні відносини нашого суспільства;

б) специфіка і своєрідність об'єктів, з приводу яких складаються екологічні відносини (природні багатства: земля, вода, ліси, надра, атмосферне повітря, тваринний світ);

в) існування спеціальних джерел права (законодавчі акти про землю, надра, воду, ліси та інші об'єкти природи);

г) особлива суспільно-економічна значущість екологічних відносин і тих правових актів та норм, що їх регулюють і охороняють.

Отже, можна дати таке визначення екологічного права. Екологічним правом називається галузь права, яка регулює екологічні суспільні відносини і має своїм завданням забезпечення раціонального використання природних багатств і охорону навколишнього середовища в інтересах сучасних і майбутніх поколінь людей.

Життя вимагає постійного розвитку і удосконалення екологічних суспільних відносин. Адже їхній стан впливає на ефективність використання природних ресурсів і стан охорони навколишнього природного середовища. Від того, якими є і будуть екологічні відносини залежить рівень розвитку всіх галузей народного господарства, оскільки з ними пов'язане господарське використання земель, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, інших природних багатств.

Не варто вдаватися до ілюзій, що природні ресурси невичерпні. Настав час переконати суспільство в тому, що в сучасних умовах першочерговим завданням у використанні природних ресурсів є їх відновлення і раціональне користування ними.

Чекають вирішення також екологічні проблеми регіонального характеру. Конче необхідно:

а) звести до мінімуму шкідливий вплив наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

б) поліпшити екологічний стан басейну Дніпра та якість питної води;

в) стабілізувати та поліпшити екологічний стан у містах і промислових центрах Донецько-придніпровського регіону;

г) відновити гідрологічний режим у Поліському регіоні;

д) запобігти подальшому забрудненню Чорного і Азовського морів та поліпшити їхній екологічний стан.

Вирішення назрілих екологічних проблем стане важливим кроком уперед на шляху досягнення екологічного оздоровлення України, допоможе подолати напругу в багатьох містах і регіонах країни, нормалізувати в них стан навколишнього природного середовища.

Україна, незважаючи на поточні проблеми політичного і економічного характеру, повинна сформулювати соціальну політику, спрямовану на збереження і відродження довкілля, захист екологічних прав громадян, забезпечення екологічної безпеки країни і активно впроваджувати її в життя за допомогою норм екологічного права. Закони та інші правові акти надають обов'язкової юридичної сили екологічним вимогам. Під впливом норм екологічного права екологічні відносини стають виваженішими та більш гармонійними.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28.09.1996 // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- № 30. - ст. 141.

2. Земельний кодекс України // Урядовий кур'єр. --2001. --№211--212. -- 15 листоп.

3. Кодекс України про надра. // Відомості Верховної Ради України. -- 1994. -- № 36. -- Ст. 340.

4. Водний кодекс України. // Відомості Верховної Ради України. -- 1995. -- № 24. -- Ст. 190.

5. Про охорону атмосферного повітря -- Закон України. //Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 50. -- Ст. 678.

6. Про природно-заповідний фонд України -- Закон України від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 34. -- Ст. 502.

7. Про тваринний світ - Закон України від 3 березня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. -- 1993. -- № 18. Ст.191.

8. Про екологічну експертизу -- Закон України від 9 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1995. -- № 8. -- Ст. 54.

9. Кримінальний Кодекс України, 2001 р. //ВВР. - 2001.- №25 - 26.- Ст. 131.

10. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий). - Х.: ООО «Одиссей», 2000.- 1008 с.

11. Про охорону навколишнього природного середовища -- Закон України від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1991.- № 41. - Ст. 546.

12. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Затверджені постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 1998. -- № 38--39. -- Ст. 248.

13. "Круглый стол". Концепция экологического права // Вестник Моск. ун-та. Серия 11. Право. 1987 р. № 5. С.33-57.

14. Аграрное и эзкологическое законодательство в России й СНГ.-- М., 1998.

15. Андрейцев В.І. Екологічне право. К., 1996. С. 25-26;

16. Андрейцев В.І. Екологія і закон: еколого-правова відповідальність.- 1991.

17. Андрейцев В.І. Правові аспекти екологічної культури // Вісник Київського університету. Суспільно-політичні науки. 1991 р. № 3. С.69--75.

18. Андрейцев В.Й. Правовое обеспечение экологической экспертизы проектов.- К.: Будівельник, 1990.

19. Андрейцев В.И. Экологическое право: проблеми совершенствования // Вісник Київського університету, юрид. науки. 1990 р. Вип.31. С.23--29.

20. Андрейцев В.І. Конституційно-правові засади національної екологічної безпеки // Вісник Київського національного університета імені Т. Шевченка.- Вип. 41. - Київ, 2001. - С. 5-19.

21. Андрейцев В.І. Екологічна політика: проблеми правового забезпечення // Київський університет. 1993 р. № 12. С.2-3. № 13. С.3. № 15. С.3.

22. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. -- К.: Вентурі, 1996. -- 208с.

23. Андрейцев В.І. Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. : Повний акад.. курс / За ред. Акад.. АПрН В.І. Андрейцева. - К.: Істина, 2001. - 544 с.

24. Андрейцев В.І. Концептуальні засади реформування земельних правовідносин в Україні /Державно-правова реформа в Україні. Матеріали наук.-практ. конференції. -- К., 1997. -- С. 36;

25. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи в Україні: Наук.-пр. посібник. -- К.: «Істина», 1999. -- С. 16, 29;

26. Андрейцев В.І., Пустовойт М. А., Калиновський С. В. Екологічна експертиза: право і практика-К.: Урожай, 1992.

27. Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атака, 2000. - 216 с.

28. Балюк Г.1. Ядерне право України: стан і перспективи розвитку.-- К., 1996.-- 140с.

29. Балюк Г.І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки в Україні.-- К., 1997.-- 196 с.

30. Бачинский Г.А. Социоэкология: - теоретические и прнкладные аспекты. К., 1991. С. 26-29.

31. Бобылев А.И., Балашенко С.А. Вопросы общей теории экологического права. Минск -1991. С. 14-15.

32. Боголюбов С.А. Экологическое право: Учебник.-- М., 1998.-- 448 с.

33. Бринчук М.М. Экологическое право.--М., 1998.

34. Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право й правовая охрана окружающей среды. Общая часть.-- Харьков, 1986.-- 160 с.

35. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана окружающей средьі Украины. Проблеми теории и развитие законодательства.- Харьков, 1994.

36. Гетьман А.П. Процессуальные норми и отношения в экологическом праве.-Харьков: Основа, 1994.

37. Государственное управление охраной окружающей средьі в союзной республике- Под ред. Ю.С. Шемшученко- К.: Наукова думка, 1990.

38. Государственно-правовое регулирование качеством окружающей среды. Киев-Одесса. 1983. 176 с.

39. Даниленко О.В. Стимулирование охраны природы в народном хозяйстве. М.,1989. Ст. 1-12.

40. Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. -- 2-е вид., переробл. та допов. -- К.: Юрінком Інтер, 2001. -- 352 с.

41. Екологічне законодавство України. - Х. ТОВ „Одіссей”, 2002. - 928 с.

42. Екологічне право України. (Загальна частина) Навчальний посібник. В.К. Попов, М.В. Шульга, С.В. Разметаєв та ін. Харків. 1995. С. 3-56.

43. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів / В.К. Попов, А.П. Гетьман, С.В. Размєтаєв та ін.; За ред. В.К. Попова та А.П. Гетьмана. -- Харків: Право, 2001.

44. Екологія і закон: Екологічне законодавство України: У 2-х кн.-- К.:

45. Ерофеев Б.В. Экологическое право России.-- М., 1996.

46. Ерофеев Б.В. Экологическое право. М., 1992. С. 26.

47. Ерофеев Б.В. Экологическое право. Учебник для вузов.-М., 1999.-448с.

48. Колбасов О.С. Экология: политика -- право.-- М., 1981.-- 226 с.

49. Константиниди С.С. Охрана животного мира. -- Алма-Ата, 1975.- С. 111-120.

50. Кравченко С.М., Костицький М.В. Екологічна етика і психологія людини. Львів: Світ, 1992. -- 101 с.

51. Кравченко С.Н. Социально-психологические аспекты правовой охраны окружающей среды. Львов: «Вища школа», 1988. -- 138 с.

52. Лунев А.Е. Природа, право, управление.-- М., 1981.-- 270 с.

53. Малишко М.І. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Видавничий дім „Юридична книга”, 2001. - 392 с. - Бібліогр.: с. 385.

54. Малишко М.І. Основи екологічного законодавства і права України.-- К.: МАУП, 1997.-- 23 с.

55. Малишко М.І. Екологічне законодавство України: система і основні джерела.-- К., 1997.-- 24 с.

56. Малишко М.І. Основи екологічного права України: Навч. посібник. -- К.: МАУП, 1999. - 152 с. - Бібліогр.: с. 146-149.

57. Малышева Н.Р. Охрана окружающей среды от шумового воздействия (правовые и организационные вопросы). -- К.: Наук. думка, 1978.

58. Мунтян В.Л. Охорона природи УРСР: Навч. посібник.-- К., 1982.- 232 с.

59. Мунтян В.Л. Правовые проблеми рационального природопользования. Автореф. дисс. докт. юрид. наук. Харьков, 1975. -- 48 с.

60. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні, 1996. -- К..: Вид-во Раєвського, 1998. -- С. 15--23.

61. Нейл Еммонд, Саллі Мухард, Хлоє Нейл. Довідник з Європейської екологічної політики. -- К., 1997.

62. Петров В.В. Экологическое право России. М., 1996. С. 55-56.

63. Петров В.В. Экологическое право России: Учеб. для вузов.-- М., 1995.-- 557 с.

64. Петров В.В. Экологическое право России. Учебник для вузов. - М.: Издательство БЕК, 1995. - 557 с.

65. Попов В. К. О понятии экологического права и преподавании его в вузах // Вестник МГУ. Серия 11. Право. 1987. № 5. С. 37-38.

66. Попов В.К., Шульга М.В., Разметов С.В. Екологічне право України (загальна частина): Навч. посібник. - Харків, 1995.

67. Попов В.К.. Предмет, метод і система екологічного права: Екологічне право України (Загальна частина). X.. 1995. С. 3-9.

68. Природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды: Учеб.-- М., 1998.-- 512с.

69. Словарь української мови / Упоряд. Б. Грінченко. У 4-х томах. -- Т. 1. - К.: Наук. думка, 1996. - С. 404.

70. Советское природоресурсовое право. Особенная часть.-- Харьков, 1987.-- 270 с.

71. Соломина С.Н. Взаимодействие общсства и природы. М., 1983. С. 5-18.

72. Тищенко Г.В. Екологічне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. -- К.: Юмана, 2001. -- 256 с.

73. Тодика Ю.М, Старзкинський С.В. Право громадян на сприятливе навколишнє середовище.-- Харків, 1994.-- 24 с.

74. Часова Л.Л. Принципи екологічного права: Автореферат дис. канд. юрид. наук. X., 1998.

75. Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии.-- К., 1989.-- 232 с.

76. Шульга М. Земельне та сільськогосподарське законодавство України.-- Харків, 1996.-- 129 с.

77. Яковлев В.Н. Экологическое право. Кишинев, 1986. С. 35.

78. Яковлев В.Н. Экологическое право. Кишинев: изд. Штиинца, 1988. - 342 с.