Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Місце злочинів проти прав споживачів в системі злочинів у сфері господарської діяльності
• Розділ 2. Кримінально-правова характеристика злочинів проти прав споживачів
• 2.1 Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма (ст. 217)
• 2.2 Фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226).
• 2.3 Обман покупців та замовників (ст. 225)
• 2.4 Випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227)
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Актуальніть теми. Реалії соціально-економічних перетворень в Україні, формування приватного сектора економіки, зміни в економічних відносинах вплинули на розвиток кримінального бізнесу, виникнення нового типу "інтелектуального" злочинця, нових видів злочинної діяльності та способів її здійснення. Наявність нестабільності у суспільстві, зростання злочинності та її організованих форм вимагають зміцнення законності і правопорядку, удосконалення правового захисту всіх сфер життєдіяльності, зокрема тих, які пов'язані з захистом прав споживачів.

У даний час в торгівлі і побутовому обслуговуванні населення відбуваються значні зміни. Збільшуються масштаби, удосконалюється матеріально-технічна база цих галузей народного господарства, впроваджуються прогресивні форми обслуговування покупців і замовників. Зростає суспільний престиж цих галузей.

Проте правила торгівлі і побутового обслуговування населення деколи ще порушуються. Якщо ж врахувати, що в названих галузях працюють мільйони людей і що в підборі і вихованні кадрів торгових працівників, працівників комунального господарства і т.п. є ще немало недоліків, стане ясно, чому різні зловживання у сфері торгівлі і побутового обслуговування ще досить поширені.

Метою даної курсової роботи є теоретичне дослідження положень кримінального права України та судової практики щодо захисту прав споживачів.

В якості основного об'єкта дослідження виступає діючий Кримінальний кодекс України та небагаточисленні монографії фахівців, науковців, що вивчають кримінальне право загалом і питання захисту прав споживачів зокрема.

Для вирішення завдань дослідження в роботі використовується комплекс методів наукового пізнання: системний метод; історико-правовий метод; формально-юридичний метод; порівняльно-правовий метод; системно-функціональний метод; статистичний метод; метод спостереження; аналіз службової документації.

Розділ 1. Місце злочинів проти прав споживачів в системі злочинів у сфері господарської діяльності

Об'єднуючи в самостійний розділ Особливої частини КК (VII Розділ) злочини, які вчиняються у сфері господарської діяльності, законодавець виходить із спільності їх родового об'єкта, яким є суспільні відносини, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів, робіт і послуг.

Безпосереднім об'єктом цих злочинів виступають конкретні суспільні відносини, що складаються у певній сфері господарської діяльності. Так, наприклад, безпосереднім об'єктом злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 202 (порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю), є суспільні відносини у сфері підприємницької діяльності. При вчиненні деяких злочинів у сфері господарської діяльності шкода заподіюється крім основного ще і додатковому безпосередньому об'єкту. Так, наприклад, безпосереднім об'єктом такого злочину, як випуск або реалізація недоброякісної продукції, є суспільні відносини, що забезпечують випуск доброякісної продукції, а додатковим можуть виступати життя та здоров'я споживача Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. -- Київ--Харків: Юрінком Ін-тер--Право, 2001. -- С. .

З об'єктивної сторони більшість злочинів у сфері господарської діяльності вчиняються шляхом дії (наприклад, фіктивне підприємництво, протидія законній господарській діяльності, незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків, контрабанда тощо). Окремі злочини можуть виразитися тільки у бездіяльності (ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів тощо).

Велику частину злочинів у сфері господарської діяльності слід віднести до злочинів з формальним складом. Тому такі злочини необхідно вважати закінченими незалежно від настання наслідків, тобто з моменту вчинення вказаних у законі дій. Так, виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту чи збут підроблених грошей, державних цінних паперів або білетів державної лотереї є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій, а не з моменту настання негативних наслідків внаслідок цих дій.

Серед злочинів у сфері господарської діяльності є злочини з так званим матеріальним складом, тобто такі, для об'єктивної сторони яких необхідно встановити не тільки суспільне небезпечне діяння, а й настання шкідливих наслідків, це, наприклад, приховування стійкої фінансової неспроможності, доведення до банкрутства.

Відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності законодавець пов'язує з розміром предмета злочину. Так, відповідальність за порушення законодавства про бюджетну систему України настає тільки тоді, коли предметом цього злочину були бюджетні кошти у великих розмірах.

Більшість диспозицій статей, що встановлюють відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності, є бланкетними, тому встановлення ознак об'єктивної сторони цих злочинів передбачає звернення до низки законодавчих та інших нормативних актів інших галузей права -- наприклад, підприємницького, банківського, митного, податкового, валютного тощо.

Суб'єктивна сторона злочинів, які вчиняються у сфері господарської діяльності, характеризується виключно умисною формою вини. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони деяких складів є наявність мотиву та мети. Так, відповідальність за розголошення комерційної таємниці настає тільки тоді, коли це діяння вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів. Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, утворять злочин за наявності спеціальної мети -- розголошення чи іншого використання таких відомостей.

Суб'єктами злочинів у сфері господарської діяльності можуть бути особи, які досягли 16-річного віку. На підставі прямої вказівки закону суб'єкт деяких злочинів -- спеціальний (службова особа, платник податків, засновник, власник суб'єкта господарської діяльності та інші).

З'ясування зазначених об'єктивних та суб'єктивних ознак дозволяє сформулювати поняття злочинів у сфері господарської діяльності. Це умисне діяння (дія або бездіяльність) у сфері господарської діяльності, що заподіює шкоду суспільним відносинам, які складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів, робіт і послуг.

Залежно від безпосереднього об'єкта посягання, злочини, які вчиняються у сфері господарської діяльності, можуть бути таких видів:

1. Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України (статті 199, 200, 201, 207, 208, 210, 211, 212, 204, 215 і 216).

2. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб'єктів (статті 202, 203, 205, 206, 209, 213, 214, 228, 229, 230, 231 і 232).

3. Злочини у сфері банкрутства (статті 218, 219, 220 і 221).

4. Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів (статті 222, 223 і 224).

5. Злочини у сфері обслуговування споживачів (статті 217, 225, 226 і 227).

6. Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна (статті 233, 234 і 235).

Розділ 2. Кримінально-правова характеристика злочинів проти прав споживачів

2.1 Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма (ст. 217)

Об'єкт злочину - встановлений порядок виготовлення, збуту та використання державного пробірного клейма.

Предмет цього злочину -- державне пробірне клеймо, тобто знак встановленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів і зміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву. Для кожного виду дорогоцінних металів встановлені проби (державні стандарти) (наприклад, для платини -- 950 проба).

Предметом цього злочину може бути як незаконно виготовлене державне пробірне клеймо, так і справжнє клеймо.

Об'єктивну сторону цього злочину характеризують незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма.

Під виготовленням слід розуміти створення державного пробірного клейма, а під збутом -- його відчуження (продаж, дарування, обмін тощо). Способи виготовлення і відчуження можуть бути різними.

Використання означає нанесення відбитку державного пробірного клейма на виріб.

Диспозиція ст. 217 є бланкетною і вимагає звернення до інших нормативних актів для визначення незаконності вказаних дій. Основне значення має Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 р.

Згідно із Законом опис державного пробірного клейма та його форма затверджуються Міністерством фінансів України та виготовляються за його замовленням. Право клеймувати ювелірні та побутові вироби, виготовлені з дорогоцінних металів (тобто нанесення на них відбитку державного пробірного клейма), мають тільки органи, що здійснюють державний пробірний контроль.

Клеймування-- пробірно-технологічна операція нанесення відбитку державного пробірного клейма на ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів. Не підлягають обов'язковому клеймуванню в органах, які здійснюють державний пробірний контроль, напівфабрикати і зливки з дорогоцінних металів; вироби з дорогоцінних металів, які мають історичну або археологічну цінність, а також ордени, медалі і монети; дрібна насічка (інкрустація) золотом і сріблом на зброї, предметах побуту, релігійного культу тощо; сухозлітка жовта і сухозлітка срібна; прилади, лабораторний посуд та інші вироби, що виготовляються з дорогоцінних металів і призначені для наукових, виробничих, медичних та інших цілей.

Органи, які здійснюють державний пробірний контроль в порядку, встановленому нормативно-правовими актами, провадять:

§ обов'язкове клеймування ювелірних та побутових виробів, виготовлених з дорогоцінних металів суб'єктами підприємницької діяльності в Україні, якщо зазначені суб'єкти не мають акредитованої в установленому порядку Держстандартом України лабораторії;

§ обов'язкове клеймування всіх ввезених на територію України юридичними та фізичними особами ювелірних та побутових виробів, виготовлених з дорогоцінних металів з метою їх реалізації (крім ввезених для власних потреб); клеймування провадиться за наявності митної декларації та документа про сплату ввізного мита і акцизного збору;

§ клеймування ювелірних та побутових виробів, виготовлених з дорогоцінних металів, за заявками юридичних та фізичних осіб;

§ випробування, контрольні та арбітражні аналізи матеріалів, що містять дорогоцінні метали, ювелірних та побутових виробів, що містять дорогоцінні метали, за заявками суб'єктів підприємницької діяльності, фізичних осіб та зверненнями правоохоронних органів.

Нанесення відбитку державного пробірного клейма на виріб, виготовлений не з дорогоцінного металу, і подальший продаж цього виробу під виглядом виробу з дорогоцінного металу вимагає додаткової кваліфікації за ст. 190 (шахрайство). Так само кваліфікується завищення проби при нанесенні клейма на виріб з дорогоцінного металу і подальший продаж цього виробу.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій -- виготовлення, збуту або використання.

Суб'єктивна сторона злочину -- прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єкт злочину -- будь-яка особа.

У частині 2 ст. 217 передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 217 -- штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 217 -- штраф від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від трьох до п'яти років.

2.2 Фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226)

Предмет цього злочину -- фальсифіковані вимірювальні прилади та інструменти. Зовні вони виглядають як такі, що мають нормовані метрологічні характеристики, а насправді не відповідають метрологічним вимогам, що висуваються до них, і вимірювання ними дає недостовірні результати. Наприклад, зовні справні та точні терези насправді показують неточну вагу, оскільки перенастроєно роботу їх внутрішнього механізму чи програму.

Вимірювання -- відображення фізичних величин їх значеннями за допомогою експерименту та обчислень із застосуванням спеціальних технічних засобів.

Засіб вимірювальної техніки -- технічний засіб, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики.

Результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань.

Вимірювальні лабораторії можуть виконувати вимірювання у сфері поширення державного метрологічного нагляду за умови їх атестації на проведення цих вимірювань.

Методики виконання вимірювань, що використовуються у сфері поширення державного метрологічного нагляду, повинні бути атестовані.

Атестація цих методик проводиться метрологічними центрами, територіальними органами, підприємствами і організаціями, уповноваженими у державній метрологічній системі на проведення цієї атестації.

Атестовані методики заносяться до Державного реєстру методик виконання вимірювань, що застосовуються у сфері поширення державного метрологічного нагляду, у порядку, встановленому нормативним документом з метрології ЦОВМ.

Необхідність атестації методик виконання вимірювань, що використовуються поза сферою поширення державного метрологічного нагляду, визначається їх розробниками чи користувачами.

Засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації.

Засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Засоби вимірювальної техніки, на які не поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється випускати з виробництва та ремонту лише за умови, якщо вони пройшли калібрування або метрологічну атестацію.

Ввезення на територію України засобів вимірювальної техніки партіями може здійснюватися, якщо типи цих засобів занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

Порядок ввезення на територію України засобів вимірювальної техніки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, організації та фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність, пов'язану з виробництвом, ремонтом, продажем і прокатом засобів вимірювальної техніки, повинні письмово повідомити відповідні територіальні органи про свою діяльність у порядку, встановленому нормативно-правовим актом ЦОВМ.

Підприємства, організації та фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність, пов'язану з ремонтом засобів вимірювальної техніки, повинні дотримуватися умов і правил проведення цієї діяльності, які встановлюються нормативно-правовим актом ЦОВМ Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- С.205.

Територіальні органи здійснюють облік підприємств, організацій та фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність, пов'язану з виробництвом, ремонтом, продажем і прокатом засобів вимірювальної техніки.

Неправильні вимірювання можуть мати наслідком помилкові технічні, управлінські чи інші рішення, реалізація яких створюватиме небезпеку для людей, довкілля (наприклад, небезпеку несподіваного стихійного лиха, катастрофи, аварії, радіоактивного зараження) або безпосередньо завдаватиме значної матеріальної чи іншої шкоди. Тому фальсифікація засобів вимірювань є діянням, яке закон визнає суспільне небезпечним і забороняє під загрозою кримінального покарання у ст. 226.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується виготовленням, переробленням або збутом фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів.

Виготовлення -- це дії зі створення вимірювальних приладів чи інструментів, пов'язані з їх фальсифікацією, або лише фальсифікація вже створених приладів чи інструментів.

Під переробленням слід розуміти видозміну вже існуючої фальсифікації приладів чи інструментів.

Поняттям збуту охоплюються будь-які різновиди відчуження фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів (продаж, дарування тощо).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій -- виготовлення, перероблення чи збуту.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, причому виготовлення і перероблення фальсифікованих приладів чи інструментів вчиняється з метою використання (винним або іншими особами) чи збуту.

Суб'єкт злочину -- будь-яка особа.

У частині 2 ст. 226 передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яка була засуджена за цією статтею.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 226 -- штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до трьох місяців; за ч. 2 ст. 226 -- штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років.

2.3 Обман покупців та замовників (ст. 225)

Обманом покупців чи замовників називається умисне обмірювання, обважування, перевищення встановлених роздрібних цін або інший обман покупців чи замовників під час реалізації товарів або надання послуг.

Злочин, передбачений ст. 225 КК, є особливим видом шахрайства, виділеним в окремий склад злочину. Головним способом вчинення цього злочину є обман.

Закон прямо називає три основних способи обману -обмірювання, обважування, перевищення встановлених цін на товари; інші способи обману об'єднані загальним визначенням - інший обман.

Обмірювання вчинюється недоливом або недоміром продукції і товарів, тобто передачею покупцеві продукції чи товарів у меншій кількості.

Отже, на практиці зустрічаються два види обмірювання: недомір і недолив. Розрізняються вони за характером товарів, що продаються.

У першому випадку покупця обманюють при продажу товарів, які відміряються за розміром, наприклад тканин, клейонки, пиломатеріалів, шибки і т.п. Нерідко обман скоюється за допомогою неправильних прийомів відмірювання Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- С.203.

Так, Донецьким районним судом працівники одного з промтоварних магазинів були притягнуті до кримінальної відповідальності і засуджені за те, що при продажу тканин натягували їх на метр. У кожному окремому випадку йшлося про декілька сантиметрів недоданої покупцю тканини, але поступово в магазині залишалися і потім привласнювалися винними значні надлишки продукції Кореневский Ю. В. Уголовная ответственность за обман покупателей и заказчиков. М., «Юрид. лит.», 1978. - С.22.

Зустрічаються, проте, і витонченіші прийоми. В одному з районів Харківської області за систематичний обман покупців була притягнута до відповідальності буфетниця чайної Б. Слідчий оглянув терези, гирі і мірки, якими користувалася Б., і встановив, що усередині стограмової мірки, що служила для наливання горілки, були майстерно приклеєні шматочки сургучу, значно зменшуючі розмір мірки.

Обважуванням називається обман, при якому продукція чи товари відпускаються за меншою мірою ваги, що на декілька вагових одиниць (грамів, кілограмів) менша оплачуваної.

Способи обважування покупців, що зустрічаються в практиці різноманітні. Найбільш простий з них -- явне, неприкрите зменшення ваги товару, що відпускається. В таких випадках винний звичайно розраховує на те, що покупець не помітить обману або посоромиться (враховуючи, що різниця у вазі невелика) заявити про це.

Небагато складніший інший спосіб -- вживання різних неправильних прийомів зважування. Напевно, багато хто звертали увагу на той факт, що якщо товар не покласти, а кинути на терези, то вони в перший момент покажуть вагу більше фактичного. Іноді продавець, загортаючи продукти, що відпускаються, в папір або інший пакувальний матеріал, при зважуванні не враховує його вагу. Буває, що товари, які повинні відпускатися розсипом або поштучно, продаються на вагу в упаковці. Іноді відпускають в необробленому вигляді продукти, які вимагають попередньої обробки, наприклад видалення відходів (обрізання в ковбасних виробах).

Продавець одного з харківських продуктових магазинів Л. обманювала покупців завдяки такій установці терезів, що вони при кожному зважуванні показували на 10 грамів більше, ніж товар важив фактично.

Деколи торгові працівники порушуючи встановлені правила при зважуванні товарів замість гирь і важків користуються різними підручними засобами -- монетами, порожніми пляшками і т.п. Це, зрозуміло, приводить до помилок, а іноді дає можливість одурювати покупців Сорока В.С. Порушення прав споживачів. - К. 2001. - С.208.

У окремих випадках (їх, правда, небагато) обман скоюється шляхом вживання спеціально виготовлених пристосувань. Наприклад, засуджений за обман покупців завідувач магазином М. використовував таку конструкцію. До одного з коромисел чашкових терезів він прив'язував нитку з вантажем вагою 115 г, яка пропускалася через отвір під прилавок. В неробочому положенні терези показували правильно, оскільки вантаж підтримувався знизу спеціальним пристосуванням. Але як тільки продавець починав зважувати товар, він ногою звільняв вантаж, який своєю тяжкістю тягнув вниз коромисло з чашею терезів і товаром. Такий спосіб свідчив про намір одурювати покупців систематично і, судячи з ваги вантажу, безсоромно. Врахувавши це, суд засудив М. до тривалого терміну позбавлення волі Хавронюк M.I. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України. -- К., 2004. - С.501.

Випадків обмірювання і обважування покупців, поза сумнівом, стане менше, якщо завжди будуть дотримані встановлені державою правила використовування терезів, гирь і інших вимірювальних приладів.

Перевищення роздрібних цін - це обман у ціні, тобто визначення більшої за фактичну ціну за продукцію чи товар. Маніпуляції з цінами є найпоширенішим способом обману покупців (це продаж товарів нижчого гатунку за ціною вищого гатунку, використання вищих цін при проведенні переоцінки товарів, використання вищих цін на подібні, але більш дешеві товари тощо).

Червоногвардійським судом була засуджена завідувач секцією «вино--фрукти» продуктового магазина З., яка одержавши з бази 1483 кг яблук за ціною 60 коп. за кілограм, передала їх продавцям для реалізації за ціною 1 грн. за кілограм і таким чином обдурила покупців на 593 грн.

Інший приклад, також запозичений з судової практики. Продавці промтоварного магазина З. і Д. вилучили з виручки 230 грн. Щоб погасити нестачу, вони стали продавати шерстяний матеріал, ціна якого 21 грн., по 35 грн. за метр і отримали з покупців 250 грн.

Дана форма обману полягає в тому, що покупця вводять в оману щодо дійсної вартості товару, що придбавається, і він переплачує за покупку. Нерідко такий обман скоюється при продажу овочів, фруктів і інших продуктів, ціна яких змінюється залежно від сезону, а також в кооперативній торгівлі, де ціни непостійні. Щоб не було можливості перевірити вартість товарів, злочинці іноді приховують від покупців цінники, знімають з виробів етикетки або виправляють на них ціну.

Продавець продовольчого намету М., одержавши для продажу 728 кг волоських горіхів за ціною 1 грн. 50 коп., виставила цінник з вказівкою вартості 1 грн. 70 коп. за 1 кг і переотримала з покупців 145 грн. Вона засуджена Дзержінськім районним судом м. Донецька Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- С.75.

Представляє інтерес і наступна справа. Завідувачка секцією універмагу Т. продала 7 хутряних напівпелерин за ціною 126 грн. кожна. Незабаром одна з покупців звернулася з скаргою на те, що Т. обдурила її, одержавши з неї на 50 грн. більше. Хто і за якою ціною придбав решту шести виробів, відомо не було. Коли слідчий опублікував в місцевій газеті замітку про цей випадок, знайшлися ще три обдурені купувальниці. Вони принесли етикетки, на яких ціна, як потім встановила експертиза, була виправлена Т. (завишена на 50 грн.) Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 05.04.2001р. П.р. М.І. Мельника. - К., 2001 - С.461.

Скоюючи такий обман, винні, як правило, використовують непоінформованість покупців про дійсну вартість речей, що придбаваються. Тому на користь боротьби з обманом покупців дуже важливо забезпечити інформацію їх про ціни на товари, що продаються в магазинах.

Обраховування покупців - це обман в розрахунках за проданий чи куплений товар. Вартість проданого за-вищується не в повній мірі чи й зовсім не дається здача і т. ін.

Основні правила роботи магазина встановлюють порядок розрахунків з покупцями, дотримання якого не тільки оберігає від помилок, але і допомагає запобігти обраховуванню громадян. Згідно з цими правилами касир або інша особа, одержуюча гроші за товар, проводить розрахунок з покупцем в наступному порядку. Прийнявши від покупця гроші, працівник магазина повинен чітко назвати суму і покласти їх окремо на очах у покупця. Потім, назвавши суму здачі, що належить покупцю, він видає її (кассир-- разом з чеком), причому паперові купюри і монета видаються одночасно. Тільки після остаточного розрахунку він кладе одержані гроші в касовий ящик або в стіл.

Зустрічаються такі випадки і в системі громадського харчування. Офіціантка П., обслуговуючи групу відвідувачів ресторану, подала їм за замовленням спиртних напоїв на 41 грн., а одержала з них по рахунку на 12грн. більше.

Серед інших способів обману покупців найпоширенішим є, мабуть, фальсифікація товарів, коли замість товару однієї якості покупцеві дають товари іншої (нижчої, меншої) якості.

Продавець відділу гастронома одного з магазинів м. Тернополя Т. одержала для продажу 98 кг ковбаси сорту «Московська» вартістю 20 грн. за кілограм. Скориставшися тим, що ця ковбаса зовні схожа на «Російську», ціна якої 25 крб. за кілограм, Т. виставила етикетку з такою ціною і протягом двох днів продала 91 кг ковбаси, переполучив з покупців 450 грн.

Іноді ця форма обману пов'язана з умисним створенням пересортиці товарів: наприклад, винні змішують продукти різних сортів і продають їх потім за ціною найвищого сорту. Справа про такий обман була розглянута кілька років тому Дарницьким районним судом. Завідувач м'ясною секцією одного з магазинів гастрономів В., його заступник К., м'ясники К. і В. тривалий час викрадали м'ясо і покривали недостачу, що утворилася, одурюючи покупців. М'ясо другої категорії вони змішували з м'ясом першої категорії, а потім продавали весь товар за ціною першої категорії.

Обман покупців кваліфікується за ст. 225 КК як тоді, коли він учинений одним із способів обману, зазначених у ч. 1 ст. 225 КК, так і кількома способами одночасно, якщо ці дії були вчинені у значних розмірах. Згідно з приміткою до ст. 225 КК, значним є розмір, який перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Загальна: Курс лекцій. -- К.: Атіка, 2001. -- С.224.

Діяння за ст. 225 КК кваліфікується лише у разі умисного обмірювання, обважування, обраховування покупців чи замовників незалежно від мотивів цих дій.

Не утворюють цього злочину і не можуть кваліфікуватися за ст. 225 КК випадки необережного відпуску товарів меншої ваги, міри, якості, що сталося внаслідок помилки продавця або його неуважності до встановлених роздрібних цін, вимірювальних приладів тощо.

Частина 2 ст. 225 КК передбачає відповідальність за кваліфіковані види обману поісупців: вчинення діяння особою, яка раніше була засуджена за такий самий злочин.

При визначенні розміру обману покупців враховуються:

а) загальна сума, на яку було обмануто покупців;

б) загальний розмір збитків, що були завдані покупцям чи замовникам, незалежно від розмірів збитків, завданих кожному покупцеві окремо. Якщогобман покупців було вчинено у розмірі, що не є значним, але матеріалами справи встановлено, що умисел винного був спрямований на обман покупців у значних розмірах і не був здійснений з незалежних від винного обставин, то діяння кваліфікується як замах на обман покупців у значних розмірах за ст. 15 і ч. 1 ст. 225 КК.

Обманом замовників називається перевищення вставлених цін і тарифів на побутові і комунальні та інші слуги, що надаються населенню, обрахування або ін-ї обман замовників підприємствами побутового об--луговування населення і комунального господарства.

Способи обману замовників переважно ті самі, що й при обмані покупців: перевищення встановлених цін обрахування тощо. Тотожними є й інші ознаки цих видів обману (вина, мотиви, мета).

Відмінність обману замовників полягає в ознаках суб'єкта обману замовників. За ст. 225 КК кваліфікуються дії працівників підприємств побутового обслуговування населення, незалежно від форм їх власності,-будинків побуту, майстерень, що ремонтують взуття, побутову техніку, одяг, перукарень, лазень, хімчисток, ательє індпошиву і т. ін.,- а також підприємств комунального господарства, які при обслуговуванні громадян обманюють їх при розрахунках за виконану роботу, за надані послуги.

За ч. 2 ст. 225 КК кваліфікуються дії особи, яка має минулу судимість за такий самий злочин.

Обман покупців чи замовників вчинюється умисно.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 225 -- штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста до двохсот годин, або виправні роботи на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 225 -- штраф від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу Ук-раїни. Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. -- К., -- "ФОРУМ", 2001. - С.59.

2.4Випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227)

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують випуск доброякісної продукції. Додатковим безпосереднім об'єктом є життя і здоров'я споживача.

Згідно з Законом України «Про захист прав споживачів» від 15 грудня 1993 р., під споживачем слід розуміти громадянина, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Предметом злочину виступають недоброякісна або некомплектна продукція чи товари.

Недоброякісною визнається продукція, яка не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам. Недоброякісну продукцію або взагалі не можна використовувати за призначенням, або можна, але після істотної переробки. Окремі незначні відхилення від стандартів або технічних умов внаслідок ма-лозначності таких порушень кримінальну відповідальність не спричиняють.

Некомплектна продукція є видом недоброякісної продукції, оскільки її взагалі неможливо використати за цільовим призначенням або таке використання викликає труднощі. До такої слід віднести також продукцію, випущену без запасних частин, інструментів, інструкцій з експлуатації, креслень, технічних описів за умов, що це перешкоджає її нормальному використанню. Некомплектна продукція не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам, що визначають її якість.

Об'єктивна сторона злочину виражається у випуску на товарний ринок або іншій реалізації споживачам недоброякісної або некомплектної продукції та товарів, вчинених у великих розмірах, тобто в таких, що перевищують триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (див. примітку до ст. 227).

Під випуском продукції на товарний ринок слід розуміти передачу або відправку такої продукції споживачу (одержувачу), а так само здачу продукції в оренду (лізинг, прокат), повернення продукції споживачу після ремонту, передачу продукції для подальшої реалізації торговому посереднику, комісіонеру тощо. Реалізація продукції передбачає оптову або роздрібну реалізацію, яка може здійснюватися у вигляді продажу, обміну, бартеру тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту випуску на товарний ринок або іншої реалізації недоброякісної або некомплектної продукції у зазначеному розмірі.

Суб'єктивна сторона цього злочину -- прямий умисел.

Суб'єкт злочину -- особа, відповідальна за випуск на товарний ринок або за іншу реалізацію продукції споживачу.

Покарання за злочин: за ст. 227 -- штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посаді чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 227 («Випуск або реалізація недоброякісної продукції») конкурує з ч. 3 ст. 204 КК. Це створює невиправдані складнощі для кваліфікації злочинів. Оскільки діяння, передбачені ст. 227 КК, тягнуть й іншу юридичну відповідальність, цю статтю слід виключити з КК. Наразі при застосуванні ст. 227 КК доцільно брати до уваги положення ч. 2 ст. 11 і ст. 44 КК.

Із ст. 227 КК неясно, слід розуміти під споживачами лише фізичних чи, з урахуванням положень Закону України "Про захист прав споживачів" Закон України “Про захист прав споживачів” 12 травня 1991 року N 1023-XII // Відомості Верховної Ради - 1991 - N 30 - ст.379, і юридичних осіб також. Цей момент треба відобразити у спеціальній примітці до статті. Слово "інша" із диспозиції статті треба виключити, оскільки випуск продукції на товарний ринок може не супроводжуватися її наступною реалізацією споживачам. Нарешті, слід виключити і слова "або некомплектної продукції та товарів", оскільки некомплектна продукція не може відповідати стандартам, нормам, правилам і технічним умовам.

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення", у певних випадках дозволяється реалізовувати продукцію з відхиленням за якістю від вимог стандартів. Тому випуск на товарний ринок або реалізація споживачам нестандартної продукції не завжди є злочином. У відповідних випадках, навіть якщо "такі дії вчинені у великих розмірах", доцільно визнавати діяння малозначним (ч. 2 ст. 11 КК).

Має місце недостатньо обґрунтоване вторгнення КК в сферу, що повинна охоронятися (і відповідно до чинного законодавства України фактично охороняється) нормами цивільного, господарського, антимонопольного, деяких інших галузей законодавства. Таке вторгнення є небажаним з огляду на те, що значна кількість господарських злочинів вчинюється не в особистих інтересах тих чи інших осіб, а в інтересах підприємств, установ і організацій, а чинне законодавство України передбачає можливість застосування до них, а також до громадян-підприємців досить жорстких штрафних, оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" Декрет Кабінету міністрів України “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” від 8 квітня 1993 року N 30-93 // Відомості Верховної Ради - 1993 - N 23 - ст.247, підприємець сплачує штраф у розмірі від 25 до 100 відсотків вартості реалізованої продукції за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, а також у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції - за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, норм і правил є небезпечною для життя, здоров'я й майна людей і навколишнього середовища. Сплата штрафу не звільняє підприємця від обов'язків відшкодування збитків споживачам продукції, які виникли внаслідок порушення стандартів, норм і правил.

Згідно з ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг несуть відповідальність (як правило, у розмірі 50-300 відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги) за виготовлення або реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, то не ш'лпоіііляг вимогам нормативних документів, у т.ч. стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, а також за реалізацію товару, термін придатності якого минув.

Згідно з ст. 46 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною для життя і здоров'я людей, до підприємців застосовуються штрафи у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції.

Порушення підприємцем чи громадянином санітарного законодавства, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, радіаційних уражень, тривалої або тимчасової втрати працездатності, інвалідності чи смерті людей, тягне обов'язок відшкодувати збитки громадянам, підприємствам, установам і організаціям, а також компенсувати додаткові витрати органів, установ та закладів санітарно-епідеміологічної служби на проведення санітарних та протиепідемічних заходів і витрати лікувально-профілактичних закладів на подання медичної допомоги потерпілим (ст. 48 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення").

Згідно зі ст. 231 ГК за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом, у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг) Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-ІV. // Відомості Верховної Ради - 2003. - N 18 - Ст.144.

У цьому зв'язку звертає на себе увагу нонсенс: винна особа згідно з чинним законодавством може бути притягнута до відповідальності за одне і те саме діяння на підставі різних законів. Оскільки деякі з них прямо не називають вид юридичної відповідальності, це створює небезпеку порушення припису ст. 61 Конституції України ("Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення") Конституція України // Відомості Верховної Ради України.-- 1996.-- № 30.-- Ст. 141.

Злочин, передбачений ст. 227 КК, слід відмежовувати від адміністративних проступків, передбачених: ст. 42-1 (реалізація сільськогосподарської продукції, що містить засоби захисту рослин, стимулятори їх росту, мінеральні добрива та інші хімічні препарати понад гранично допустимі рівні концентрації); ст. 42-3 (реалізація продуктів харчування чи продовольчої сировини, забруднених мікроорганізмами, іншими біологічними агентами, біологічно активними речовинами та продуктами біотехнологій понад гранично допустимі рівні); ст. 83-1 (недодержання вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело до погіршення якості продукції рослинного походження); ст. 104-1 (реалізація насіння без документів про якість, а так само інше введення в оборот насіння з порушенням встановленого порядку); ст. 167 (випуск або реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, сертифікатів відповідності, норм, правил і зразків (еталонів) щодо якості, комплектності та упаковки); ст. 168 (випуск у продаж продукції, що не відповідає вимогам стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) щодо якості, комплектності та упаковки); ст. 170-1 КпАП (введення в обіг продукції, яка підлягає обов'язковому підтвердженню відповідності, але щодо якої немає сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності чи складеної відповідно до вимог технічного регламенту з підтвердження відповідності декларації про відповідність, а також неправомірне застосування-національного знака відповідності).

Висновки

На попередньому слідстві і в суді повинен бути перш за все встановлено, чи вчинений насправді обман покупців або замовників, чи може він розглядатися як злочин, хто в цьому винен, який ступінь суспільної небезпеки скоєного і якого конкретного покарання заслуговує винний. Без ретельного з'ясування цих обставин не може бути вирішена жодна справа.

Нерідко умови для обману покупців створюються за рахунок порушення правил використовування терезів і інших вимірювальних приладів, правил розрахунків з покупцями і замовниками, відсутності інформації покупців про ціни на товари, що продаються в магазині, і т.д. Усунення таких порушень служить важливим засобом боротьби з обманом громадян.

У ряді випадків здійсненню таких злочинів сприяє неправильний підбір працівників, обслуговуючих грошові і товарні цінності. Практика показує, що іноді в торгову мережу і в підприємства побутового обслуговування на роботу як продавці, приймальники, касири і на інші подібні посади приймаються особи, які вже скомпроментували себе порушенням відповідних правил, а деколи навіть судимі у минулому за корисливі зловживання.

Р., відбувши виправні роботи за обман покупців, не дивлячись на те що суд заборонив їй протягом трьох років посідати матеріально-відповідальні посади в торгових підприємствах, була прийнята на роботу лоточником і незабаром знов зайнялася обманом громадян. При розслідуванні нової кримінальної справи відносно Р. слідчий вніс у вищестоящу організацію представлення про порушення, допущені при її прийомі на работу.

Буває і так, що керівники підприємств не вживають необхідних заходів до працівників, що вчинили обман покупців або замовників, звільняють їх з формулюванням «за власним бажанням» або переводять в інше торгове підприємство, що дозволяє нечесним людям продовжувати злочинну діяльність.

Злочини проти прав і законних інтересів споживачів можна класифікувати наступним чином:

1. Обман покупців та замовників (ст. 225 КК). Основним безпосереднім об'єктом злочину є права й законні інтереси споживачів.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає у вчиненні однієї із вказаних у ч. 1 ст. 225 альтернативних дій: обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг.

Суб'єктом злочину може бути будь-яка фізична осудна особа, якій виповнилось 16 років і яка відповідно до своєї компетенції або фактично здійснює реалізацію товарів, або надає послуги.

Суб'єктивна сторона обману покупців та замовників характеризується прямим умислом. Мотиви і мета вчиненого обману на кваліфікацію його за ст. 225 не впливають.

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 225) є вчинення його особою, раніше судимою за обман покупців чи замовників.

2. Фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226 КК). Об'єктом злочину є нормальне, правомірне функціонування державної метрологічної системи в частині встановленого порядку виготовлення та обігу засобів вимірювання.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні однієї з трьох дій, вказаних альтернативне: 1) виготовлення фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів; 2) перероблення засобів вимірювання; 3) збут фальсифікованих засобів вимірювання.

Суб'єкт злочину - загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а виготовлення та перероблення фальсифікованих засобів вимірювання, крім того, метою їх використання або збуту.

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 226) є вчинення його особою, яка була засуджена за цією статтею.

3. Випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227 КК). Об'єктом злочину є встановлений порядок реалізації продукції і товарів споживачам, який забезпечує право останніх на належну якість і безпеку продукції і товарів.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні однієї з двох дій: 1) випуск на товарний ринок недоброякісної або некомплектної продукції чи товарів; 2) інша реалізація споживачам такої продукції і товарів.

Суб'єкт злочину - загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною формою вини (психічне ставлення винного визначається стосовно реалізації недоброякісної або некомплектної продукції споживачам).

4. Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма (ст. 217 КК). Об'єктом злочину є встановлений з метою захисту прав і законних інтересів споживачів та засад добросовісної конкуренції порядок виготовлення та обігу державного пробірного клейма.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні однієї з трьох дій: 1) виготовлення державного пробірного клейма; 2) його збут або 3) використання.

Суб'єкт злочину - загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 217) є повторність.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28.06.1996 року// Відомості Верховної Ради України .1996. №30. ст.141.

2. Кримінальний кодекс України в редакції 05.04.2001 року. - К. Вентурі. 2001

3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-ІV. // Відомості Верховної Ради - 2003. - N 18 - Ст.144

4. Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 р. // Відомоті Верховної Ради - №25 - Ст.68

5. Закон України «Про захист прав споживачів» від 15 грудня 1993 р. // Відомоті Верховної Ради - №23 - Ст.99

6. Вартилецька І.А., Кримінальне право України.альбом схем: навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського.- К.: Атіка, 2003.- 208с.

7. Дьомін Ю. Перспективи розвитку законодавства, пов'язаного з із захистом прав споживачів // Право України №7. - С. 91-93

8. Кореневский Ю. В. Уголовная ответственность за обман покупателей и заказчиков. М., «Юрид. лит.», 1978. - 72 с.

9. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Загальна: Курс лекцій. -- К.: Атіка, 2001. -- 432 с.

10. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Особлива: Курс лекцій. -- К.: Атіка, 2001. -- 544 с.

11. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- 352 с.

12. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- 656 с.

13. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. -- Київ--Харків: Юрінком Ін-тер--Право, 2001. -- 416 с.

14. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 05.04.2001р. П.р. М.І. Мельника. - К., 2001р.

15. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. -- К., -- "ФОРУМ", 2001.

16. Петрухин И. Л. Свобода личности и уголовно-процессуальное принуждение. - М., 1985 г.

17. Соловков Ю. Митниця -захист інтересів народу, інтересів держави // Право України. 2000. №8 - С.3

18. Сорока В.С. Порушення прав споживачів. - К. 2001.

19. Фінансове право: Підручник / Під ред. Л.К. Воронової. -- Харків: Консум, 1998.

20. Хавронюк M.I. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України. -- К., 2004.