Джерельна база дослідження проблеми організації та діяльності Верховної Ради України на зламі ХХ-ХХІ століть

ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ НА ЗЛАМІ ХХ -ХХІ СТОЛІТЬ

Володимир Кравченко,

доктор історичних наук, професор, академік УАІН, полковник міліції, професор Донецького юридичного інституту МВС України при Донецькому національному університеті

Василь Футулуйчук,

кандидат історичних наук, доцент, полковник міліції, доцент Донецького юридичного інституту МВС України при Донецькому національному університеті

Стаття присвячена актуальному питанню - визначенню джерельної бази дослідження діяльності Верховної Ради України. Охарактеризована роль джерел та їх потенційні інформаційні можливості, обґрунтовані основні тематичні напрямки розвитку парламентаризму в нашій країні. Все це, на думку авторів, дозволить дослідникам формувати об'єктивну наукову оцінку даного процесу.

На зламі ХХ-ХХІ ст. у процесі трансформацій українського соціуму певні зміни відбулися і в організації та функціонуванні Верховної Ради України - вищого законодавчого органу країни, головного чинника становлення парламентаризму в державі. Дослідження цієї проблематики неможливе без всебічного вивчення широкого кола джерел, ґрунтовного аналізу документальної бази. Постановка питання в даній площині, наукове узагальнення та переосмислення практичного досвіду роботи Верховної Ради дозволить уникнути помилок та прорахунків у подальшому процесі державного будівництва, організації та функціонуванні парламенту України на сучасному етапі - саме це й визначає актуальність зазначеної наукової розробки.

Обраний напрямок дослідження є частиною держбюджетної науково-дослідної теми кафедри історії України та філософії Донецького юридичного інституту МВС при Донецькому національному університеті " Роль держави у становленні української нації на зламі ХХ - ХХІ ст..: квантитативні та квалітативні виміри".

Детальне вивчення, всебічний аналіз становлення та розвитку парламентаризму, історичне опрацювання архівних та документальних матеріалів з вказаної теми показали, що узагальнюючі історіографічні роботи цього напрямку в Україні відсутні. Однак різним аспектам з вказаної проблематики присвячені окремі праці, зокрема істориків. Спеціально питання стосовно джерельної бази з проблеми організації та діяльності Верховної Ради України у зазначений період не розглядалося [1].

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі новітніх методологічних підходів дослідити джерельну базу з проблеми становлення парламентаризму, організації та функціонування Верховної Ради України кінця ХХ - початку ХХІ ст.

Наукова новизна роботи визначається насамперед тим, що у вітчизняній історіографії це є перша спроба комплексного розгляду першоджерел, їх ролі у процесі вивчення та узагальнення практичного досвіду діяльності Верховної Ради України на зламі століть.

Джерельну базу з проблеми дослідження організації та діяльності Верховної Ради України на зламі ХХ-ХХІ ст. складають документи та матеріали, які умовно можна поділити на кілька груп. Це і виступи та доповіді керівників парламенту - Голови Верховної Ради України та заступників, голів комітетів парламенту, керівників фракцій та груп, народних депутатів Верховної Ради України та інших державних діячів, партійних функціонерів; це і офіційні політичні документи та законодавчі акти парламенту країни; це і архівні матеріали, що переважно зберігаються у поточному архіві Верховної Ради та центральних державних архівах; це і періодичні видання; це і інформаційні ресурси "Інтернету"; це і мемуари учасників подій.

Серед різноманітних за походженням, видовими ознаками і змістом друкованих та неопублікованих джерел, що надають досліднику інформацію, окрему групу становлять праці та оприлюднені доповіді керівників, лідерів країни, державних та партійних функціонерів різного рівня [2]. Особливе значення мають праці голів Верховної Ради України - Л. Кравчука, І. Плюща. О.Мороза, О. Ткаченка, В. Литвина [3]. Саме вони відповідно до історичних традицій, регламенту роботи Верховної Ради України I-ІV скликань звітували перед народними депутатами, виборцями за певний період діяльності парламенту, а їх звіти несуть у собі корисну й цікаву для дослідника інформацію.

Вагому групу джерел складають законодавчі акти, документи та матеріали вищого законодавчого органу державної влади. Серед цього блоку джерел чітко окреслюються дві підгрупи.

До першої належать закони та підзаконні акти, і в першу чергу Конституція України [4], яка стала подією не лише державно-правового, а й суспільно-політичного значення. Окрім того, Основний Закон створив юридичну базу для розробки і прийняття нових законів, інших державних та нормативних актів. До першої підгрупи, безперечно, належать також кодекси, закони, особливо базові.

До другої підгрупи слід віднести постанови, звернення, регламенти, положення, розпорядження, повідомлення Верховної Ради України. У комплексі перераховані нормативні акти законодавчо-розпорядчого характеру визначали та визначають правові засади функціонування місцевих рад, органів державної влади та управління, їх компетенцію і коло повноважень у галузі державного, господарського та соціально-культурного будівництва, регулюють питання взаємовідносин між інститутами державної влади та місцевого самоврядування [5] тощо.

Офіційні політичні та законодавчі документи, прийняті Верховною Радою на зламі ХХ-ХХІ ст., опубліковані, зокрема, у документальному збірнику "Закони України: 1995-2000 рр.". Це видання Інституту законодавства Верховної Ради. Оригінальністю даного видання є те, що в ньому закони і постанови Верховної Ради розміщені в хронологічній послідовності і подаються систематизовано згідно зі сферами функціонування суспільства. Це дозволяє не лише швидко віднайти необхідний документ, а й легко простежити ті зміни та доповнення, що вносилися періодично до нього. Це видання широко репрезентує ті закони і постанови, що забезпечували організацію і порядок роботи Верховної Ради, її законотворчу, міжнародну діяльність, крім того, в ньому містяться базові закони, які регулюють економічне, суспільно-політичне, духовне, міжнародне життя суспільства [6].

Більш широку інформацію про роботу парламенту дає офіційне його видання - щотижневик "Відомості Верховної Ради України". У ньому, крім законів і постанов, вміщуються документи, які регулюють роботу Верховної Ради (регламенти, положення, розпорядження Голови та його заступників, повідомлення комітетів, тимчасових спеціальних і слідчих комісій). Публікується також і інформація про термін проведення сесій, засідання комітетів та комісій, повідомлення про міжнародні зв'язки України, візити парламентських делегацій, посадових осіб законодавчого органу до зарубіжних держав та іноземних делегацій, у тому числі і парламентських, - до України, офіційні прийоми та зустрічі, підписання міжнародних договорів, угод, конвенцій, про дати, місце проведення прес-конференцій керівників Верховної Ради тощо. За матеріалами цих збірників можна простежити механізми прийняття рішень, стиль діяльності керівництва, голів структурних підрозділів тощо.

Найважливіше місце у масиві джерел з досліджуваної проблеми займають архівні документи, що зберігаються у фондах центральних державних архівів, зокрема у Центральному державному архіві вищих органів влади й органів державного управління України (ЦДАВО України), Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ЦДАГО України).

Певна частина використаних документів, зокрема тих, що хронологічно належать до розглядуваного періоду, зберігається у фондах Центрального державного архіву вищих органів державної влади та управління України (ф.1 - Верховна Рада України).

Багатий фактичний матеріал зберігається в фондах Центрального державного архіву громадських об'єднань України. Найбільш репрезентативними серед них є документи Комуністичної партії України. Матеріали фонду ЦК Компартії України (ф.1, оп.11, 31, 32, 33), з одного боку, висвітлюють питання причин та наслідків кризового стану комуністичної ідеології, а з іншого - простежують розвиток в бік незалежності значної частини представників комуністичної, а згодом лівої більшості у Верховній Раді України. До джерельної бази з досліджуваної проблеми належать також і документи інших політичних партій та громадських організацій, що зберігаються у цьому архіві. Вони містять додаткову й важливу інформацію для дослідника.

Велика частина документів, з досліджуваної теми сконцентрована у фондах поточного архіву Верховної Ради України. Хронологічно вони охоплюють період 1994-2004 років. Особливо цінними є матеріали комітетів парламенту, що зберігаються в їхніх секретаріатах, зокрема протоколи засідань. Практично в цих підрозділах сконцентровується головна законотворча робота, в них проходить весь процес створення законів, розглядається чимало питань загальнополітичного характеру, роботи парламенту тощо. Комітети ведуть листування з іншими органами державної влади й управління, науково-освітніми установами. До них надходить величезна кількість листів від громадян, депутатських запитів тощо. Отже, такого типу матеріали дозволяють простежити не лише весь законотворчий процес парламенту, а й діяльність самих комітетів.

Певний інтерес становлять матеріали, що зберігаються в поточних архівах загального секретаріату. До його структури входять чотири підрозділи за функціональною ознакою забезпечення діяльності парламенту, які поділяються на аналітичний, науково-експертний, юридичний та інформаційний, організаційний, документально-технічний, зовнішніх зв'язків. У них зосереджені цікаві матеріали про досвід світового парламентаризму, матеріали про роботу парламентів зарубіжних країн, узагальнені відомості про роботу Верховної Ради 1-ІV скликань, стенографічні матеріали пленарних засідань, що не публікувалися, зокрема листування Верховної Ради з органами місцевого самоврядування тощо. Саме документи поточного архіву Верховної Ради, що стосуються досліджуваної проблеми, як правило, вводяться до наукового обігу вперше. Водночас відомчий характер архіву дещо ускладнює їх використання.

Репрезентативною та органічною частиною джерельної бази з вказаної проблеми є періодичні видання. Це - журнали [7], газети [8], брошури [9]. Газети являють особливу цінність на етапі вивчення, стадії обговорення, зокрема, конституційних проектів. Зважаючи на те, що значна кількість думок та пропозицій насамперед керівників держави висловлювалась у ході їх інтерв'ю засобам масової інформації й не набувала характеру офіційних публікацій, важливого значення набувають опубліковані в газетах інтерв'ю, матеріали брифінгів, прес-конференцій тощо. Крім того, вони містять зазвичай найзмістовнішу інформацію і з інших проблем державотворення. До цього треба додати, що велику групу складають матеріали конституційних проектів, підготовлені конституційною комісією, різними політичними партіями та народними депутатами, наприклад, документи, підготовлені тимчасовою спеціальною депутатською комісією під керівництвом М.Сироти. Деякі конституційні проекти були опубліковані на сторінках періодичної преси або побачили світ окремими брошурами.

У формуванні джерельної бази та забезпеченні відтворення достовірної картини прийняття тих чи інших рішень Верховною Радою, а і як досить широкої суспільної ініціативи, важливе місце займають результати опитувань громадської думки. З даної групи видань викликає інтерес серія книг "Конституційний процес в Україні: хроніка центру політичних досліджень та конфліктології".

Цікаві та корисні для дослідника періодичні видання, що містять результати окремих соціологічних досліджень, політичного аналізу та прогнозувань. Серед них привертають увагу дослідження, що проводяться в Україні як вітчизняними соціологами і політологами, психологами, так і зарубіжними дослідними службами та центрами. Це і матеріали опитувань громадської думки, здійснених соціологічною службою "Соціс-Геллап", дослідження журналу "Філософська і соціологічна думка", аналітичного відділу фонду "Українська перспектива", Центру виборчої комісії України, Міжнародної Фундації виборчих систем Агенції Сполучених Штатів і міжнародного розвитку.

На основі розшифрування поіменних голосувань побудували свою систему багатоаспектного виміру роботи депутатського складу Верховної Ради, наприклад, експерти фонду "Українська перспектива" С.Одарич, Ю.Оробець, М Томенко. Вони поєднали аналіз діяльності парламенту з прогнозуванням його перспективи.

Особливо цінним джерелом цієї групи, тобто періодики, є інформаційно-аналітична збірка "Парламент України: Вибори - 98", підготовлений ЦВК [10]. Він включає матеріали, розміщені за розділами: аналіз законодавства про вибори; правовий статус, склад і повноваження виборчих комісій; методика забезпечення виборчого процесу; багатомандатний загальнодержавний виборчий округ; загальна характеристика; політичні партії, виборчі блоки партій як суб'єкти виборчого процесу; кандидати у народні депутати України у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі; передвиборна агітація політичних партій, виборчих блоків партій; результати виборів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі; народні депутати України, обрані в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі.

Оцінюючи роль, яку відіграє періодика у джерельній базі з досліджуваної проблеми, треба погодитися з тими авторами, на думку яких преса належить до масових джерел, що уможливлює застосування таких сучасних квантитативних методів наукового дослідження, як контент-аналіз або кореляційний, які істотно розширюють інформаційні можливості преси як джерела і запобігають її ілюстративному, фрагментарному використанню у джерелознавчій практиці. Вони дозволяють визначити коефіцієнт кореляції у періодиці - різновидах друкованих матеріалів - офіційних повідомлень, статей, заміток, які відрізняються специфікою жанру та інформаційною насиченістю [11].

Важливими і обов'язковими при формуванні джерельної бази дослідження є опубліковані матеріали парламенту - бюлетені стенограм засідань Верховної Ради 1-1V скликань [12]. Останні містять цікаву інформацію з практики місцевих рад України, незважаючи на те, що загалом вони присвячені діяльності Верховної Ради. У цілому цей комплекс джерел надає конкретний фактичний матеріал про роботу депутатів рад усіх рівнів.

Сучасний характер проблеми обумовив потребу використання інформаційних ресурсів Інтернету. Серед них найбільшу цінність для дослідника становить сайт Верховної Ради України гаdа.gоv.uа, де вміщена інформація щодо персонального складу парламенту всіх скликань періоду існування незалежної Української держави з посиланнями на сайти політичних партій, які представляють окремих народних депутатів, інформаційні ресурси, нормативно-правову базу, законопроекти і стенограми засідань.

Важливий масив інформації містить сайт Президента України Л.Кучми (кисhma. gоv.uа).

Водночас цінною є інформація з СD-дисків, і, зокрема, 4-дискового збірника "Верховна Рада України", випущеного з нагоди 10-ї річниці Незалежності.

Цінним джерелом з історії становлення парламентаризму в Україні та осмислення ролі в цьому процесі депутатів Верховної Ради виступають мемуари учасників тих подій. З кожним роком число мемуаристів продовжує збільшуватись. Важливу інформацію та документи містять спогади В.Гетьмана, О.Бандурки, В.Карпенка, Б.Мокіна, Д.Чобота, В.Масола, В.Ланового та інших народних обранців [13].

Таким чином, вищезазначене дає підстави стверджувати, що з досліджуваної проблеми існує досить репрезентативна джерельна база, яка дозволяє об'єктивно і достовірно розкрити зміст питання. Однак вона недостатньо залучена до наукового обігу, що визначає завдання, а в окремих випадках і наукову новизну дослідження. Аналіз та вивчення масиву джерел з історії Верховної Ради переконує, що у всій сукупності названі документи надають дослідникам важливу й корисну інформацію, допомагають простежити процеси державотворення, становлення парламентаризму в Україні. Більш ефективному вирішенню цього завдання та об'єктивності сприяла б, на думку автора, підготовка та видання документальних тематичних збірників з досліджуваної проблематики, з обов'язковим залученням матеріалів з альтернативною інформацією. Тим більше що джерельна база дослідження з проблеми організації та діяльності Верховної Ради України на зламі ХХ-ХХІ ст. продовжує перебувати у стадії формування. Це пов'язано з тим, що частина державних суб'єктів цього процесу ще не передала документи на постійне зберігання, продовжує видаватися мемуарна література, активну роботу щодо формування архівних фондів проводять політичні партії та громадські організації.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його основні положення, багатий фактичний матеріал і висновки можуть бути використані при підготовці колективних та монографічних праць з української історії, історії держави та права України, при розробці та читанні загальних і спеціальних лекційних курсів для студентів вищих навчальних закладів освіти. Результати роботи можуть стати у нагоді при формуванні архівних фондів з історії українського державотворення.

ЛІТЕРАТУРА

1.Кравченко В., Падалка С., Панченко П. Україна. Державотворення. ХХ століття. - Київ -Донецьк, 1997; Кравченко В., Титаренко Ю. Державотворення в Україні. Історія та сучасність. - Донецьк, 1998; Кравченко В.І. Верховна Рада України в контексті трансформаційних процесів соціуму середини ХХ - початку ХХІ ст.// Вісник Донецького університету. Серія Б: гуманітарні науки. - Донецьк, 2002. - №2. - С.189-200; Він же. Становлення парламентаризму в Україні на зламі ХХ-ХХІ ст.: квантитативні та квалітативні аспекти // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України: наук. - практичний зб. - 2003.- №2(21). - С.55-66; Кравченко В., Бутирін Є., Футулуйчук В. Історико-політичні та правові аспекти становлення парламентаризму в Україні на зламі ХХ-ХХІ ст.// Схід.-2003.-№7(57).- С.54-61; Кривенко Л. Верховна Рада України. - К, 1997. - ; Бандурка О., Древась Ю. Парламентаризм в Україні: становлення і розвиток.-Харків, 1999. - 288 с.; Чмихова В. Діяльність Верховної Ради України в умовах незалежності// Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. Випуск VIII. - Запоріжжя, 1999. - С. 221-227; Вона ж. Діяльність Верховної Ради України в умовах незалежності (березень 1990-січень 2000). Автореф. дис. канд. істор. наук. -Львів, 2001. - 19 с.; Авсєєвич В. Верховна Рада у конституційному процесі в Україні. 1990-1996 рр.- Дис... канд. істор. наук. - Запоріжжя, 2002. - 19 с.; Журавський В. Правовий статус парламентських комітетів//Вісник Запорізького юридичного інституту. - Запоріжжя, 2001. - № 2. - С. 14-25; Барабаш О. Контрольна діяльність парламенту України. 1994-96 роки: поступ очевидний, але процес має розвиватися // Голос громадянина. - 1996. - № 4. - С. 54-56; Шевчук В. Державотворення в сучасній незалежній Україні : історіографія проблеми // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - К; 2003.-№2(21).- С.102-110 та ін..

2. Кучма Л.Д. Вірю в український народ: Вибрані статті, виступи. - К., 2000. - 504 с.; Чорновіл В. Пульс української незалежності: Колонка редактора. - К., 2000. - 620 с. та ін.

3. Кравчук Л.М. Маємо те, що маємо: Спогади і роздуми. - К., 2002. - 392 с.; Плющ І. Хто ми і куди йдемо? - К.,1993.- 350 с.; Він же: Історична віха на шляху незалежності і державотворення // Віче. - 2001.- №8. - С.3 - 11; Мороз О. Куди йдемо? - К., 1993.- 399 с.; Литвин В. М. Украина: политика, политики, власть.На фоне политического портрета Л.Кравчука. - К., 1997. - 332 с.; Він же. Україна: крізь віки. Незалежна Україна. - К., 2000; Сучасна Україна у дзеркалі суспільно-політичних конфліктів // Урядовий кур'єр. - 2002. - 23 листопада. - С.5 та ін.

4. Конституція України. - К., 1996. - 64 с.;

5. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №24; Про органи самоорганізації населення : Закон України // Урядовий кур'єр. - 2001. - 15 серпня та ін.

6. Закони України. - К.: Право. - т.1-24.

7. "Український історичний журнал", "Віче", "Політика і час", " Філософська і соціологічна думка", "Розбудова держави", "Сучасність", "Нова політика", "Право України", "Закон і бізнес", "Юридичний вісник", "Президентський вісник", "Голос громадянина"та ін.

8. "Голос України", "Урядовий кур'єр", "Час", "День", "Зеркало недели", "Демократична Україна", "Народна газета", "Товариш", "Сільські вісті" та ін.

9. Гетьман В. П., Килимник Ю.В. Чи стане Україна соціальною державою?Бесіди про конституцію. - К.,1996.- 22 с.; Кучма Л.Д. Відповідальність перед Україною: Доп. Президента України Л.Д. Кучми на урочистих зборах з нагоди 1-ї річниці прийняття Конституції України, 27 червня 1997 р.- К., 1997. - 28 с. та ін.

10. Парламент України: Вибори - 98. - К., 1998. - 422 с.

11. Коцур В. П. Преса як джерело вивчення непу (на матеріалах України, 1921-1925 рр.) // Наукові праці з питань політичної історії. Респуб. міжвідомч. збірник. Уроки непу і сучасна економічна політика. - К., 1991. - Вип. - 170. - С. 82 та ін.

12. Сьома сесія Верховної Ради України. Скликання 2-е. Стенографічний звіт. - Бюлетень № 32. - Видання Верховної Ради України, 1997; Восьма сесія Верховної Ради України. Скликання 2-е. Стенографічний звіт. - Бюлетень № 33. - Видання Верховної Ради України, 1997 та ін.

13. Карпенко В. Парламент зсередини. Нотатки депутата.-К., 1991. - 149 с.; Мокін Б. Щоб не було соромно перед дітьми, або Рік у політиці. - К., 1991.- 115 с.; Масол В. Упущений шанс. - К., 1993. - 150 с.; Лановий В. Залізної завіси вже не буде - не вистачить заліза. - К.,1994. - 190 с.; Чобіт Д. У парламенті нової України (спостереження і роздуми народного депутата України). - К., 1995. - 158 с.; Гетьман В.П. Як приймалась Конституція України. Нотатки учасника розробки Основного Закону України - К., 1996. - 128 с. та ін.