Реалізація потенціалу самоврядування як фактор покращення співпраці бізнесу і влади

РЕАЛІЗАЦІЯ ПОТЕНЦІАЛУ САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ФАКТОР ПОКРАЩЕННЯ СПІВПРАЦІ БІЗНЕСУ І ВЛАДИ

Поліпшуючи підприємницький клімат, муніципалітети здатні змінити ситуацію.

Джон Хенсен

Суттєвою помилкою є досить поширене уявлення, що влада, в тому числі і органи місцевого самоврядування, ніяким чином не повинні втручатися у справи підприємств, які мають розвиватися виключно за своїми цілями і інтересами. За такою логікою виходить, що інтереси громади і інтереси підприємств, розташованих на території цієї громади, не мають нічого спільного. Місто, таким чином, залишається сам на сам з усіма своїми чисельними проблемами і його виживання, перекладається на місцевий орган влади з його вкрай обмеженим бюджетом.

Не має сенсу докладати надмірних зусиль, щоб доказати теоретичну і практичну хибність такої концепції. Адже кожна свідома людина, безумовно розуміє, що місто, це не тільки середовище для проживання, а, й по-перше, місце, яке годує людей і забезпечує їм якісь певний рівень здобутків. Якщо провести порівняльний аналіз факторів, які впливають на вибір місця проживання людей, то економічний розвиток території безперечно посяде лідируюче місце. Всі інші, про які також не слід забувати, це - екологічні, історичні, культурні, мовні, та інші, за шкалою цінностей пересічного сучасного українського громадянина, поступаються його суто прагматичним і матеріальним інтересам.

Нічим іншим не можна пояснити такий феномен, що не зважаючи на вкрай незадовільний екологічний фон і велике забруднення території, а у багатьох випадках і проста загрозливий для життя стан виробничих підприємств, населення у містах Донбасу, за винятком окремих депресивних територій, практично не зменшується. (газ.“Жизнь”.№40.2001г.).

Таким чином, безумовно, життєдіяльність міста безпосередньо залежить від стану розвитку підприємництва і місцева влада приречена активно співпрацювати з бізнес - середовищем. Саме тому значну практичну значимість сьогодні набуває питання щодо форм і методів співпраці влади і бізнесу.

Існує декілька основних моделей такої співпраці.

Одна - ґрунтується на підходах, які можна зазначити як адміністративна - командні. Їх існування до цього часу виглядає як певний компроміс між ринковою стратегією розвитку і відсутністю у суспільстві сталої системи реалізації цієї стратегії. Цілком зрозуміло, що такі методи не є стовідсотково легітимними і входять у протиріччя з інтересами бізнесу. Усяк, хто користується такими методами примушений балансувати на межі законного і протизаконного, як то кажуть “пробігати між краплинами дощу”. Прикладом такого силового регулювання можуть служити конфіденційні домовленості між представниками органів влади і бізнесменами про надання, останніми, безповоротної матеріальної чи фінансової допомоги адміністрації міста на виконання якихось місцевих соціально значимих програм. В основі цих домовленостей лежить категорична “пропозиція” органу влади, від якої, як то кажуть, “неможливо відмовитися”. Ця непрозора і конфіденційна схема містить у собі потенційну загрозу корупційних дій, а сама безповоротна допомога виглядає як плата місцевій владі за якісь, отримані від неї, послуги.

Сфера застосування “силових” заходів з часом звужується і у перспективі їх застосування стане повністю неможливим.[5]

Інша модель співвідношень влади і бізнесу базується на ідеології партнерства. Головними принципами її утворення і функціонування виступають:

· зауваження інтересів міської громади і інтересів підприємств як рівнозначних;

· спільне розв'язання проблем шляхом консультацій, домовленостей;

· використання ресурсів влади і підприємств на взаємну користь.

Принципове значення набуває і такий принцип як найширше залучення представників бізнесу до місцевого самоврядування. Звичайно, що наголос у такому залученні треба зробити на добровільності.

Практичний досвід багатьох міських громад України свідчить, що там, де міська влада дісталася порозуміння з підприємницьким сектором, міські житлово-комунальні, транспортні, освітянські, і інші муніципальні проблеми вирішуються значно простіше і ефективніше. Паростки такої партнерської співпраці сьогодні можна побачити на прикладі таких міст Східноукраїнського регіону як Донецьк, Краматорськ, Маріуполь, Артемівськ, Макіївка, Красноармійськ, Краснодон, Добропілля, Алчевськ. Користуючись підтримкою міської влади громадські рухи і об'єднання підприємців і виробників, очолювані найбільш впливовими і поважними представниками бізнесу, у багатьох містах стало затвердилися як невід'ємний структурний елемент міського самоврядування, який виступає не тільки як дорадча установа, а й виконує ряд організаторських і координуючих функцій міського органу влади. Тобто, бізнес сектор, наразі порозуміння з міською владою, добровільно бере на себе також частину відповідальності міської Ради за соціально - економічний розвиток своєї громади. Щодо монопромислових міст Донбасу, то їх існування на 100% залежить від стану міжсекторного співробітництва.

Партнерська модель “Бізнес - влада” набуває актуальності для міст, градоутворювальні підприємства яких, опинилися у кризовій ситуації. Виживання таких базових для міста підприємств, становить інколи проблему виживання міської громади. Наприклад, закриття шахт для багатьох міст і містечок Луганської і Донецької областей призвело до занепаду міського господарства, житлової,комунальної і соціальної сфери. Працездатне населення, у пошуках роботи, вдалося до вимушеної імміграції. Інші, що лишилися у місті, вдалися до нелегального бізнесу. Така ж приблизно ситуація складається навколо непрацюючих підприємств Слов'янська, Дебальцева, Костянтинівки та багатьох інших. Хтось, лопатою та кіркою видобуває вугілля, хтось, виготовляє на дому керамічні вироби, хтось вручну збирає якісь прилади та інше. І проблему цю лише заборонними методами не вирішити. Справа не в тому, а скоріше,не тільки в тому, що люди втрачають можливість працевлаштування і отримання певного доходу. Вони втрачають значно більше - бачення перспектив проживання у такому місті. А з цим, позбуваються віри у місцеву владу, у державу. Посилання на недосконалу промислову політику, скажімо, якогось Міністерства чи посадовця з Києва, ніяким чином не знімає з органу місцевої влади відповідальності перед своїми мешканцями. Влада мусить не тільки керувати за обставинами, осторонь спостерігаючи за вмиранням таких підприємств, влада, якщо вона дійсно відповідає своєму призначенню, повинна вести рішучу боротьбу за зберігання і розвиток свого економічного середовища.

Здійснюючи моніторинг проблем місцевого самоврядування ми виявили і намагаємося підтримувати прагнення багатьох міст Східноукраїнського регіону до розбудови процесу стратегічного планування. Головним і визначальним, при цьому, є те, що у процес розробки стратегії влада ініціює залучення якомога більше громадян, всі його громадські інститути і, насамперед, бізнес середовище.

Деякі міста, в результаті аналізу, дійшли висновку, що “Гігант промисловості”, який колись забезпечував переважну частину працездатного населення роботою, бюджет грошима і тримав на своїх плечах всю інфраструктуру, вже ніколи а ні за якими обставинами не зможе відродитися у своїй первозданній формі і якості. Якщо так, то місцева влада починає вести діалог з керівництвом такого підприємства, метою якого є розробка заходів по цивілізованому виведенню його з господарського обігу. Пропонуються до вживання механізми, які на даний час забезпечують поставлену ціль з мінімальними витратами, наприклад - реструктуризація підприємства, ліквідація і продаж окремих виробництв, передача окремих об'єктів у комунальну власність, і таке інше. Додатковим ефектом у такій схемі є те, що всі суб'єкти господарювання, в тому числі малий і середній бізнес, дістають прозору і легальну перспективу щодо планування інвестицій. Безперечно, це знижує невиправданий ризик і вносить у місцевий економічний розвиток більше прогнозованості у очікуванні результатів.

У іншому випадку, коли підприємство має певну перспективу, але не може, з різних причин, дати собі раду, місцева влада, по перше, мусить залучити громадськість до аналізу і виявити що саме спричинило кризову ситуацію. Далі - ініціюється відповідний алгоритм дій. Скажімо, наприклад, виявилося, що причина полягає у невідповідності керівника підприємства господарювати у сучасній економічній ситуації. Пропонується - вийти з ініціативою про необхідність проведення кадрових змін. У іншому випадку, громада, її представницький орган, може включитися у процес пошуку і залучення інвестора, кредитора, інше. [15]

Особливого значення набуває процес встановлення цивілізованих відношень місцевої влади і бізнес-середовища при вирішенні питань забудови міської території промисловими підприємствами і іншими бізнесовими об'єктами. У цій сфері виникає переважна кількість суперечностей. Бажання уникнути зайвих транспортних витрат, зекономити на споруджені різного роду комунікацій є головним аргументом підприємця при вирішенні питання про розміщення об'єкту будівництва якомога ближче до центру міста. Безумовно, що у сучасній дуже скрутній економічній ситуації, кожний інвестпроект, кожна інвестиція у місцеву економіку не може бути не підтримана місцевою владою. З другого боку влада повинна враховувати і інтереси населення, виступати гарантом забезпечення законних прав громадян щодо загальновизнаних стандартів проживання. Не таємниця, що економія на природно - екологічній складовій частині виробничих витрат, становить причину конфлікту між підприємством, як об'єктом господарювання і громадою. Ми, мешканці Донбасу, нажаль, є безпосередніми свідками такої практики, коли грошова - бюджетні аргументи виявляються сильнішими за усі інші. Варто лише ковтнути повітря в центрі Єнакієва, Алчевська, або Авдіївки, щоб пересвідчитися в цьому.

Правда слід зауважити, що можливості впливу місцевої влади на потужні бізнес-структури дуже обмежені. Українське Законодавство не наділяє органи місцевого самоврядування правом втручатися у діяльність підприємств, які не входять до складу комунальної власності. І це є абсолютно нормальним. Але місцевим органам влади і самоврядування залишається право створювати на власній території таку регуляторну ситуацію, яка б спонукала підприємницькі ініціативи укладати у русло місцевої економічної політики, відповідно цілям і завданням розвитку громади. Це вимагає від влади певних зусиль щодо прозорості і відкритості її економічної політики, готовності йти на компроміси і домовленості. В цьому сенсі ми можемо згадати про деякі останні дії Донецької міської влади по розробці і оприлюдненню концептуальних засад формування підприємницького середовища на 2003-2010 роки і розробці схеми міського планування (1-й етап генерального плану м. Донецька), а також деяких регуляторних актів, що впливають на підприємницьке середовище. Безумовно, що ці індикатори стануть в нагоді всім потенційним інвесторам у Донецьку економіку.

Останнім часом все більш значну роль в розвитку місцевої економіки починають відігравати так звані Агенції муніципального розвитку, чи Агенції місцевого розвитку, або Агенції регіонального розвитку, як про них йдеться у Рекомендаціях Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. Саме вони, Агенції, і виступають генератором ідей і приводним ременем програм місцевого економічного розвитку. Нажаль в Донбасі такій формі співробітництва влади и громади до цього часу, на відміну від інших регіонів України, не придавалося належної уваги. Ті стратегії, які вироблялися у чиновницьких кабінетах, аж ніяк не переслідували завдання комплексного розв'язання проблем населення міст і сіл регіону. Основна їх спрямованість - це прогнозування розвитку потужних виробничих підприємств в основному традиційно гірничо-металургійного профілю. А що ж робити тім громадам, які не вкладаються у зазначену стратегію? Питання інтеграції економіки міст, селищ і сіл в рамках єдиної регіональної стратегії сталого розвитку Донбасу і проблем, пов'язаних з цим, можуть взяти на себе такі Агенції, але, і це головна умова, при відповідній зацікавленості органів місцевої влади і самоврядування. Думається, що не останню роль у створенні мережі таких Агентств, наданні їм методичної та консультаційної допомоги, а при можливості і матеріально-фінансової підтримки, мають відігравати Координаційні ради по питанням розвитку підприємництва облдержадміністрації, міст та районів області.

За умов продуктивної міжсекторної співпраці можна розраховувати, що кожна територіальна громада визначить своє власне місце в регіональній стратегії, побачить перспективу і не опиниться у кризовій ситуації, яку описано вище.